Львівський юридичний інститут мвс україни
| Вид материала | Документы |
Содержание3.2. Вплив правової дійсності на формування інтелектуальної культури юриста |
- Львівський юридичний інститут мвс україни, 985.71kb.
- Донецький юридичний інститут мвс україни, 655.44kb.
- Запорізький юридичний інститут мвс україни, 1110.37kb.
- Національний банк України Університет банківської справи нбу львівський інститут банківської, 208.22kb.
- Університет банківської справи Національного банку України (м. Київ) Львівський інститут, 63.7kb.
- За редакцією Заслуженого діяча науки І техніки України, академіка апрн україни, доктора, 8479.21kb.
- Затверджено, 877.19kb.
- Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Які провадять самі навчальні заклади, методичні кабінети (центри) відділів/управлінь, 189.34kb.
3.2. Вплив правової дійсності на формування інтелектуальної культури юриста
Перехідний етап розвитку держави Україна та проблеми формування громадянського суспільства виявляють, зокрема специфічний стан розвитку правової галузі в нашій країні. Це зумовлено, насамперед, достатньо посереднім рівнем нормативно-правової бази в країні, недосконалістю і часто навіть відсутністю елементів реагування на недотримання законодавства у різноманітних сферах життя: економічній, правовій, соціальній.
Завдання розбудови незалежної Української держави вимагають утвердження українського національного права, в якому були б закріплені віками утверджені загальнолюдські цінності народу. Право, як відомо, встановлює правила поведінки людей у суспільстві. Причому характер цих правил носить загальнообов’язковий характер, оскільки їх невиконання тягне за собою юридичну відповідальність особи. Право є більш динамічною системою, ніж мораль. Правові норми пристосовуються швидше до зміни суспільних відносин, але і швидше старіють та потребують змін, тому що через свою сувору регламентацію вони не охоплюють всієї поведінки людей. Через це всі норми права приймаються з урахуванням моралі, справедливості. У процесі життєдіяльності людей так чи інакше трапляються випадки відхилення від загальноприйнятих норм поведінки. Це є наслідком тієї загальної культури, моралі, традицій, які панують у суспільстві. Чим вища моральність, тим менше відхилень від норми, менше порушень закону, оскільки права без моралі не існує [143, с. 9].
Історично, в основі сучасних політико-правових негараздів лежить людський фактор. Адже людина, суспільство повинні в першу чергу усвідомлювати власну значущість при створенні об’єктивних умов існування. Проте моральні якості більшості населення, їхнє духовне зубожіння призводять до різноманітних антагоністичних протистоянь (наприклад: державна влада – народ).
Сучасна постіндустріальна цивілізація, досягнення науково-технічного прогресу забезпечили дуже високий рівень освоєння сил природи, ефективне використання в інтересах людства найновіших досягнень науки і техніки [45, с. 223].
Проте, за твердженнями П.Новгородцева, рівність і свобода, суспільне благо і особистий інтерес, справедливий закон і народна воля, вимоги права та дійсність, яка цим вимогам підпорядковується – усе це поняття близькі, одного роду і настільки одне одного охоплюють, що в розумно організованій державі вони пов’язані між собою нерозривним зв’язком й неодмінно взаємоузгоджуються [117, с. 28].
Від того яким чином людство зможе реалізувати власні наміри в напрямку побудови демократичного устрою, із якою ефективністю зможе скористатися надбаннями власного історичного розвитку залежатиме побудова вільного суспільства. Тут, на нашу думку, також слід виділити особливості функціонування держави, як реального дієвого механізму узгодження реальних потреб суспільства та способів функціонування публічної влади.
В даному аспекті, аспекті прогресивного функціонування держави та значущості державної влади провідна роль, на нашу думку, належить юристам, причетним до створення позитивного права.
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
Як бачимо, професійна, законодавчо врегульована діяльність міліції, яка реально відображатиме правову ситуацію в державі тим самим є складовою формування об’єктивної правової дійсності заснованої на інтелектуальних засадах суб’єктів правоохоронної діяльності.
Реформування в органах внутрішніх справ триває, і з кожним роком українська міліція відходить від колишніх тоталітарних стереотипів, нав’язаних жорсткою політикою, долає той негатив, що десятиліттями тяжів над суспільством. Безпосередній контакт з громадянами, прагнення допомогти їм у вирішенні нагальних потреб сприяє наближенню до населення міліцейських структур, викликає все більшу повагу і довіру до правоохоронців. З розвитком держави удосконалюють свою роботу і органи внутрішніх справ, прагнучи утверджувати гасло “Держава – для людини”, дбаючи про імідж влади, зміцнюючи дисципліну і законність, будучи вірними обов’язку – служити українському народові [9, с. 6].
Правова дійсність сьогодні вимагає більш рішучих кроків щодо забезпечення стабільності у суспільстві, надання рівних можливостей життєдіяльності та професійного функціонування людей.
Вищенаведений вичерпний перелік видів практичної юридичної діяльності за наявності чіткого механізму їх функціонування створює передумови для розбудови справді правової демократичної держави.
Проте, наявність у державі певної системи правоохоронних та правозахисних органів, а також нормативно-правова база країни ще не створюють умов всезагального блага, а лише забезпечують формальну свободу волі особи при постійному спогляданні на позитивний закон та існуючі правила поведінки.
Розвиток людини повинен відбуватися вільно, без жодних стереотипів та негативних зовнішніх впливів. Мова не йде про вседозволеність. На наш погляд, людині повинні бути створені умови, за яких її розвиток та онтологія максимально відображатимуть свободу вибору діяльності та вчинків на засадах пов’язаності людини із природою. Свідомість людини повинна бути спрямована на діяльність, творення чогось нового, а не на заборону. Лише так можна досягти оптимального розвитку цивілізації. Що стосується, як безпосереднього так і опосередкованого впливу людини на правові процеси, то повинна мати місце інтелігентність та вихованість людини.
Правова вихованість, тобто високий рівень правової свідомості, знаходить свій вияв не тільки в дотриманні законів, а й у правовій активності, в повному і ефективному використанні правових засобів у практичній діяльності, в намаганні у будь-якій справі затвердити правові основи як вищі цінності цивілізації [130, с. 36].
Високорозвинута та культурна людина володіє якостями, які безпосередньо пов’язані з морально-етичною сферою: віра, надія і милосердя. Також прикладом може бути душа або чесність, або ж працьовитість, завзятість, доброта, співчуття і бажання справедливості та багато-багато іншого. Людина з високим рівнем інтелекту може бути негідником, психопатом, або, навіть, серійним вбивцею; високий рівень інтелекту не є страховкою від аморальності. Всі видатні лиходії історії – від Атілли і Чингісхана до Гітлера і Сталіна – мали рівень інтелекту вищий за середній; але це не робить їх людьми, гідними захоплення. Таким чином, інтелект – тільки одна із багатьох якостей, які мають соціальну цінність. Втім, не може бути жодних сумнівів в тому, що це дійсно важлива якість і, що суспільство на сучасному етапі дуже сильно залежить від тих із своїх членів, які володіють високим рівнем інтелекту. Будь-яке складне і розвинуте суспільство потребує вчених, адвокатів, лікарів, інженерів, політиків, людей мистецтва і багатьох інших високоінтелектуальних людей; без них ми не змогли б існувати. Проте рівною мірою суспільство не могло б існувати чи процвітати без шахтарів, водіїв автобусів, чорноробів, двірників, поліцейських чи військових. Розподіл праці є ознакою розвинутого суспільства, і цей розподіл відбувається, головним чином, по лінії відмінностей в інтелекті [6, с. 156-157].
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
Об’єктивні умови існування інтелектуальної культури визначають рівень розвитку правового поля та можливість вирішення правових ситуацій. Юристові слід виходячи із оточуючої дійсності забезпечувати результативне і якісне виконання професійних повноважень та методично і цілеспрямовано, уникаючи деструктивних явищ, здійснювати покладені на нього функції.
Сфера впливу інтелектуальної культури юриста дозволяє зробити висновок про те, що правове поле та наявна правова ситуація формуючи правову дійсність створюють передумови для застосування юристом власних знань, розумового потенціалу для забезпечення об’єктивної нормотворчості, правової стабільності, правопорядку в суспільстві, зокрема, і в державі в цілому.
Отже, підґрунтям для формування інтелектуальної культури є правова дійсність, яка реально відображає політичну, правову, економічну та соціальну ситуацію в державі. Інтелектуальна культура в свою чергу повинна стати надійним джерелом підтримання, розвитку та вдосконалення правової дійсності на засадах справедливості, гуманності, духовності та врахування основних моральних цінностей. Інтелектуальна культура юриста повинна опиратися на історичні особливості буття українського народу і в поєднанні з кращими світовими зразками правової думки творити правову дійсність.