Олександр Боргардт

1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   57

Ряд натуральних чисел можна поставити у взаємно однозначну відповідність із рядами квадратів натуральних чисел, ступенів двійки, факторіалів і т.п.:


1 2 3 4 5...


1 4 9 16 25...


2 4 8 16 32...


1 2 6 24 120...


Можна привести приклади рядів натуральних чисел з усе більше швидким ростом, представників яких, як би рідко вони не були розташовані в натуральному ряді, буде стільки ж, скільки натуральних чисел.


Висновки


Дане міркування демонструє порушення принципу «частина менше цілого», що характерно для нескінченних множин і навіть може бути використане для того, щоб відрізняти їх від кінцевих. Критерій нескінченності множини, запропонований Дедекиндом, формулюється в такий спосіб: «множина є нескінченною, тоді й тільки тоді, коли вона рівнопотужна деякої своєї частини». Можна довести, що критерій Дедекинда в аксіоматичній теорії множин еквівалентний визначенню нескінченної множини як множини, що містить злічену підмножину елементів.

/Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії /

ii Кальвіно, Італо (Calvino, Italo) (1923–1985), италійський письменник, есеїст, видатний прозаік свого покоління.

iii ФАБР, ЖАН АНРИ (Fabre, Jean Henri) (1823-1915), французький ентомолог і письменник. Народився 22 грудня 1823 у Сен-Леоне. По закінченні педагогічного училища (1842) працював шкільним учителем. З 1849 викладав у ліцеї Аяччо (о.Корсика). В 1852 став викладачем фізики й хімії в Авиньонском ліцеї. В 1871 був відсторонений від викладання й оселився в маленькому будиночку на окраїні Оранжа. Коли Фабру було вже 55 років, він нарешті придбав ділянку землі в невеликому селі Сериньян-дю-Конта в Провансі, приблизно в 80 км від узбережжя. Фабр перетворив цю землю в дійсну польову лабораторію для вивчення життя комах.


В 1878 учений почав публікувати результати досліджень бджіл-мулярщиць, ос-копалець, гусениць соснового похідного шовкопряда, прочан, метелика психеи й багатьох інших комах. У тому ж році вийшов друком перший том Ентомологічних спогадів (Souvenirs Entomologiques). Перш ніж на світ з’явився останній, 10-й том цього твору, пройшло майже тридцять років. Деякі його дослідження, наприклад жуків скарабеїв, тривали близько 40 років. Спочатку книги Фабра не притягла широкої уваги публіки, хоча В. Гюго й назвав його «Гомером комах», а Ч. Дарвін озивався про нього як про «виняткового спостерігача». Тільки з виходом останнього тому Ентомологічних спогадів Фабр одержав визнання в науковому світі. Ентомологічні спогади були визнані гідними спеціальної премії Інституту Франції.


Принципова новизна внеску Фабра в ентомологію полягала в тому, що об’єктами досліджень стали живі істоти, тоді як раніше головним джерелом знання в цій науці були мертві екземпляри, наколоті на шпильки. «Пустир», на якому Фабр зробив свої відкриття й названий їм «Раєм», одержав всесвітню популярність і тепер перебуває під охороною Музею природної історії.


Помер Фабр у Сериньян-дю-Конта 11 жовтня 1915.

iv Істраті, Панаїт


Панаит Істраті (рум. Panait Istrati, 10 серпня 1884, Браилов — 18 квітня 1935, Бухарест) — румунський письменник.


Син румунської пралі й грецького контрабандиста. Відучився п’ять класів, в 12 років пішов з дому, потерпав, заробляв на життя різними ремеслами. В 1916 покинув Румунію. В 1921 у Ніцці спробував покінчити із собою, залишивши лист Ромену Ролану, його врятували, про лист повідомили адресатові, між ними зав’язалася переписка (вона тривала до самої смерті Істраті й пізніше була видана). Ролан порадив Істраті описати своє життя, так з’явилася повість «Кира Киралина».

бродить

В 1927 Істраті разом з Никосом Казандзакисом відвідав СРСР, був у Москві й Києві, в 1928 побував там ще раз, об’їхав Батумі, Баку, Нижній Новгород і ін. В 1929 він, за кілька років до аналогічних добутків Андре Жида й Артура Кестлера, випустив книгу нарисів про радянську бюрократію і її повсякденну сваволю «До іншого вогню: Сповідь того, що програв», що СРСР і його симпатизанты в Європі — Анри Барбюс і ін. — розцінили як зрадництво (книга була написана в співавторстві з Борисом Сувариным і Віктором Сержем, що не було зазначено в її виданні). З ініціативи радянської влади почалася широка, масована кампанія по дискредитації Істраті, його обвинувачували в «міщанстві» і «фашизмі», у такому дусі була написана стаття про нього в радянській «Літературній енциклопедії». Письменник виявився в глибокій ізоляції. У нього загострився застарілий туберкульоз, що він намагався лікувати в Ніцці й від якого вмер, повернувшись на батьківщину.


Проза Істраті, що багато в чому спирається на стихію усних розповідей і за яку його прозвали «балканським Горьким», — оповідання про пережитий у Румунії й у поневіряннях по Європі, написані від імені вигаданого героя Адріана Зограффи.

Романи й повести

Chira Chiralina (1924), Mos Anghel (1924), Codin (1925), Prezentarea haiducilor (1925), Domnita de Snagov (1926), Mihail (1927), Ciulinii Baraganului (1928), Casa Thuringer (1933), Biroul de plasare (1933), Rasarit de soare (1934)

/Матеріал з Википедии — вільної енциклопедії /