Олександр Маландій: прикмети людяності Із письменницького зошита Путівник доробку Судження з приводу Київ

Вид материалаДокументы

Содержание


Вдачі за іменами 19
Записи київського щоденника 34
Наперекір семи смертям Правдива повість про перевесника
Перша смерть
Рядки із щоденників письменника
Друга смерть
Із щоденників письменника
Третя смерть
Із щоденників письменника
Четверта смерть
Із щоденників письменника
П’ята смерть
Із щоденників письменника
Шоста смерть
Із щоденників письменника
Сьома смерть
Із письменницького зошита
Ч о л о в і ч і
Сад поетичного дару Українське гроно
Російське гроно
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14





Олександр Маландій:

прикмети людяності


Із письменницького зошита

Путівник доробку

Судження з приводу


Київ

2007

Олександр Маландій – відомий поет, публіцист, прозаїк, есеїст, автор творів для дітей і дорослих, нарисів про митців і літераторів, заслужений діяч мистецтв України, лауреат міжнародної премії ім. В.Винниченка та літературної премії ім. П.Рудя.

На сьогодні під його іменем побачило світ близько 20 книг.

В цьому виданні Вашій увазі, шановний читачу, запропоновано докладний огляд-путівник доробку О.Маландія, із збереженням неповторності жанрового і тематичного обширу письменницьких зацікавлень і домінанти літературно-світоглядної аспектації авторового „я” в контексті 40-річного творчого шляху – від шістдесятництва донині; та подано дещо з нових творів митця.


В підготовці видання до друку взяли участь працівники районного Інформаційного центру „Бібліотека ім. М.Костомарова” Шевченківського району м. Києва.


Відповідальна за випуск Л.Пескіна

Комп’ютерний набір:

тексту - Н.Петренко, Н.Цуріна

бібліографія – Н.Бурсова

редагування - С.Онищук


Автор щиро вдячний всім небайдужим за розуміння, підтримку та сприяння у виданні цієї книги.

Зміст

Наперекір семи смертям 7

Правдива повість про перевесника 7

Перша смерть 7

Рядки із щоденників письменника 8

Друга смерть 9

Із щоденників письменника: 9

Третя смерть 10

Із щоденників письменника: 11

Четверта смерть 11

Із щоденників письменника: 12

П’ята смерть 13

Із щоденників письменника: 14

Шоста смерть 14

Із щоденників письменника: 15

Сьома смерть 15

І от я на Бакинській, 34. 16

Із письменницького зошита 19

ВДАЧІ ЗА ІМЕНАМИ 19

Ж і н о ч і 19

Ч о л о в і ч і 22

Сад поетичного дару 27

Українське гроно 27

Російське гроно 28

Думки натщесерце 29

З А М А Л Ь О В К И 32

Музика 32

Про настрій 33

ЗАПИСИ КИЇВСЬКОГО ЩОДЕННИКА 34

Путівник доробку Олександра Маландія 40

Книги поезії: 40

Книги прози: 40

Твори для дітей: 40

Провідні теми творчості 41

Репресії. Голодомори 41

Поезії 41

Проза 41

Звичаї предків. Віра 42

Поезії 42

Проза 42

Мовний скарб. Літераторство 43

Поезії 43

Проза 43

Музиці скоряється усе 44

Поезії 44

Пісні 44

Проза 44

Судження з приводу видань О.Маландія 46

Життєва свіжість слова 47

«Мала планета Олександра Маландія!” 50

Післяслово до книги «Дорога до себе» 50

Обереги пам’яті та любові 55

Хист Олександра Маландія 56

Із передмови до «Світлотіней» 57

Тихий голос сумління 58


Щастя - у творчості 58


Із передмови до книжки «На перехрестях душ» 60

Бібліографія 61

Іменний покажчик авторів, які писали про життя і творчість Олександра Маландія 64

Алфавітний покажчик назв видань, в яких друкувалися 65

твори письменника 65



Наперекір семи смертям

Правдива повість про перевесника


Ми з Сашком перевесники, однокурсники. Мешкали якось в одній, двадцятій кімнаті університетського гуртожитку на Чоколівці. Обидва – журналісти, обидва – селюки. Нас на ночівлю було як риби в путину. Олександр - новоприбулець, що переселився з Боярки. Він був старостою групи на курсі. Худющий до кісток, зголодніло похмурий, а коли усміхався, його очі промінилися світлом і доброзичливістю. Щовечора він примощував скраю до постелі свою грубезну валізу, простилав ковдру, спав на боку поряд з чиїмось ліжком.

З важкою головою і болем у тілі ходив на лекції Сашко Маландій, складав на відмінно сесії, а вночі, потайки, мережив оповідання та вірші. Десь у 60-х роках я відвідав його вдома в Сумах. Він працював там завідувачем відділу обласної газети. Та й потому оце вже зустрілися в Києві на Бакинській через сорок літ...

Господи, скільки спливло часу! Ми розмовляли і не могли набалакатись. Того ж дня я переконався, що мій побратим тримається, наперекір семи смертям.

Перша смерть


Зима-весна, після голодомору в розпалі, не залишила жодних надій на виживання. Без ріски в роті, батьки визбирували на проталих латках городу й поля мерзлі картоплини й бурячки, чухрали зазеленіле пагілля беріз, невимовно раділи першим паросткам лободи, кропиви й іншого зілля, з якого готували терпкий „борщ”.

Щодня молоде подружжя Маландіїв – Микола й Настасія – дізнавалося про голодну смерть на хуторі Мамаївці своїх сусідів, а то й родичів, що мешкали в суміжному селі Червоному. Жах і жаль огортав їхні душі. А зваривши останню пригорщу схованих у хліві висівок, надлубали з-під картопляних кущів ранньої зав’язі бараболі, завбільшки з горошину, мало не потруїлися, з’ївши те вариво з лушпинням. Їх, опухлих і знесилених, врятувало недоспіле житнє колосся, з якого нам’яли півжмені зерен для юшки-„затірки”.

Сподівалися на визрілий урожай. Міркували набратися сил і по-новому облаштувати родинний лад. Та негадано вкрай заслаблій Настасії стало зовсім кепсько, хопилася за живіт. Розгубилися батьки й цілком поклалися на Бога. А з настанням літа виснажена голодом мати народила бездиханне дитя. Заклопоталася сільська бабка-повитуха, щоб повернути немовляті життя, та її зусилля були марними. Вона, ледве привівши до тями породіллю після пологів, квапно гукнула батька, аби негайно дав ім’я синові. Спантеличений чоловік згадав діда Олександра, й метка пупорізка чукикнула в руках новонародженого, покликала на ім’я, і неживе маля ніби озвалося. Згодом батьки похопилися, що якраз був Петрів день і хлопчика годилося б назвати Петром або Павлом. Проте бабка рішуче заперечила, бо, мовляв, яке виблагала у Всевишнього ім’я, з тим дитині тільки й вижити.

Отак почалася непроста доля-дорога Олександра Маландія. Не багатьом його одноліткам судилося побачити світ, і то ненадовго: вони, разом із батьками, лягли в землю тих голодушних років. Сашкові ж із перших днів пощастило переступити межу небуття й уникнути замаху лютої костомахи. Тільки на тернистому шляху не раз підстерігала його загроза.