Рекомендації для України з інституційного устрою 36 2Частина I система регулювання 43

Вид материалаДокументы
4.2Принципи передової практики з управління спектром
Принцип 1: Регулювання спектру має грунтуватися на загальних принципах інституційної та регулятивної передової практики
Спрощення та чіткість ролей і повноважень
Технологічна нейтральність
Принцип 2: Регулювання має базуватись на детальній спектральній стратегії
Вкладка 8: Стратегії спектру в міжнародній практиці
Принцип 3: Максимізувати вигоду для суспільства від використання спектру
Вкладка 9: Форму управління спектром
Командно-контрольна модель
Ринкова модель
Безліцензійна модель
Вкладка 10: Військове використання спектру
Подобный материал:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

4.2Принципи передової практики з управління спектром


Ключові джерела принципів міжнародної передової практики в галузі управління спектром включають СОТ та Європейські Директиви, разом з досвідом різних країн. Грунтуючись на цих джерелах інформації, ми подаємо на Малюнок 14 ключові принципи щодо передової практики з управління спектром. Ми розглядаємо кожен з цих принципів нижче більш детально.



Малюнок 14: Принципи передової практики з управління спектром



Принцип 1: Регулювання спектру має грунтуватися на загальних принципах інституційної та регулятивної передової практики

Управління спектром є ключовою частиною загального регулювання телекомунікаційної галузі, і має здійснюватись у відповідності до тих же принципів передової практики як і інші аспекти регулювання. Ці принципи були розглянуті в Розділі 2 і включають:
  • Спрощення та чіткість ролей і повноважень:
  • мати обмежену кількість органів відповідальних за управління спектром загального користування, бажано об’єднавши такі ролі і повноваження в одному органі. Це, як правило, або Міністерство зв’язку, або незалежний регулятор. Хоча в більш ліберальних режимах управління спектром існує чітка тенденція до уніфікації ролей та повноважень, немає якоїсь чіткої міжнародної передової практики чи вони мають бути надані Міністерству, чи регулятору;
  • мінімізувати дискреційні повноваження компетентних органів; та
  • мати чіткі процедури прийняття рішень з лійензій та спектру.
  • Громадські консультації, з таких питань як спектральна політика, включаючи процесь присвоєння, міжнародне співробітництво та ін.
  • Технологічна нейтральність, не створення бар’єрів до швидкого введення нових технологій сприянням існуючим технологіям, через негнучкий процес ліцензування.

Принцип 2: Регулювання має базуватись на детальній спектральній стратегії

Передовою практикою в регулюванні спектру є мати розвинену і регулярно поновлювану довготермінову спектральну стратегію, включаючи «порядок денний» зі спектру. Спектральна стратегія дозволяє регулятору вести послідовну довготермінову політику, а також забезпечувати що коротко- та середньотермінові рішення підпадають під рамки загального завдання. Вона також дозволяє користувачам робити рішення на базі найкращої наявної інформації та з більшою певністю щодо майбутньої наявності спектру.

З детальною спектральною стратегією, регулятори приймають рішення щодо процесу виділення спектру та інші спектральні питання грунтуючись на стратегії та плані політики, а не під впливом ad hoc заявок про виділення ліцензій та/або спектру.

Спектральна стратегія, як правило, покриває наступні питання:
  • принципи присвоєння спектру та процесів виділення спектру, очікувані часові рамки майбутнього виділення спектру;
  • принципи оцінки економічної вартості спектру та встановлення ціни спектру, ринкові інструменти присвоєння спектру та інструменти для покращення ефективності використання спектру;
  • завдання та часові рамки конверсії спектру що використовується урядом до комерційних організацій;
  • головні завдання у сфері міжнародної гармонізації та координації використання спектру, порядок денний Світових Радіоконференцій та інших відповідних конференцій з управління спектром;
  • очікувані часові рамки для лібералізації використання спектру та впровадження гнучкості, технологічної нейтральності і торгівлі спектром;
  • роль регулятора в управлінні спектром та впровадженні нових технологій (наприклад, Надшироких Смуг (Ultra Wide Band), «інтелектуальних антен» (smart antenna’s), когнитивного радіо (cognitive radio)).

Невід’ємною частиною такої стратегії, як правило, є чіткий порядок денний зі спектральних питань, тобто часові рамки що визначають коли і як кожен принцип/завдання вказані в стратегії будуть втілені. Наприклад, спектральна стратегія має вказувати коли і як розподілятиметься кожна частина спектру. Вкладка 8 нижче подає короткий огляд ключових елементів стратегії спектру в різних країнах.

Вкладка 8: Стратегії спектру в міжнародній практиці

Приклади документів зі стратегією спектру можна знайти в ряді країн, наприклад:
  • Великобританія (“Огляд Системи Регулювання Спектру”, 2005) 53;
  • США (“Управління Спектром для 21го Століття”, 2006) 54;
  • Нідерланди (‘’Меморандум Політики Радіо Спектру” 2005)55; або
  • Німеччина (“Стратегічні Аспекти Регулювання Спектру Регулятивним Органом для Телекомунікацій і Пошти”, 2005)56
  • Ірландія (“Декларація Стратегії Управління Спектром, 2005-07”57)

Як приклад, документ підготовлений Офкомом (телекомунікаційний регулятор Великобританії) має наступну структуру:
  1. Опис як спектрум управляється та використовується на даний час
    • Як слід розуміти спектр
    • Чому потрібно управляти спектром
    • Причини для існуючих механізмів управління
    • Існуюче використання спектру (за технологіями, за типами користувачів)
    • Міжнародні зобов’язання Великобританії стосовно спектру
    • Питання охорони здоров’я
  1. Завдання та позиціонування цього огляду
    • Причини публікації стратегії спектру
    • Попередні документи стратегії спектру
    • Короткий виклад стратегії управління спектром Офкому
  1. Вибір з-поміж різних моделей управління спектром
    • Можливі межі управління спектром
    • Поточне спрямування
    • Довготермінове використання командно-контрольних методів
    • Довготермінова наявність спектру для безліцензійного використання
    • Довготермінове використання ринкових механізмів (аукціони, торгівля, управління брендом)
    • Бажаний баланс між різними моделями
    • Додаткові ролі для менеджера спектру
    • Гармонізація з вимогами ЄС
  1. Альтернативні підходи до розподілу спектру
    • Історичний підхід
    • Інші методи розподілу спектру
    • Права на передачу ліцензій на спектр іншим сторонам
    • Нові технології
  1. Очікувані важливі рішення
    • Перехід на цифрове телебачення
    • Питання мобільного зв’язку
    • Передача спектру від уряду та інших організацій
    • Безпроводовий бродбенд доступ
  1. Бачення Офкому для спектру
  2. Оцінка регулятивного впливу
    • Завдання політики (максимізація вигоди від використання спектром)
    • Опції (командний контроль, безліцензійне користування, або ринкові механізми)
    • Ризики
    • Затрати та вигоди
  1. Література
  2. Позиції які зайняли інші регулятори
  3. Визначення технологічно-нейтральних прав на користування спектром
  4. Вимірювальні дані
  5. Підсумок відповідей на консультаційний документ (детальний огляд по кожному питанню)
  6. Погляд Офкому на питання що були підняті учасниками консультації (по кожному питанню)
  7. Зміни що були внесені при переході від Консультаційного документу до остаточного документу

Приклад 18: Стратегії спектру в міжнародній практиці, на прикладі Великобританії



Принцип 3: Максимізувати вигоду для суспільства від використання спектру

Використання спектру регулюється, оскільки це є обмежений ресурс. Його розподіл між операторами повинен відбуватися справедливо, ефективно, та в інтересах суспільства. Головним завданням регулювання є максимізація вигоди яку суспільство отримує від використання цього обмеженого ресурсу. Регулятори, як правило, досягають цього комбінацією кількох заходів:
  • належні фінансові стимули для комерційних організацій мінімізувати їх використання спектру;
  • належні фінансові та не-фінансові стимули для військових та інших урядових організацій мінімізувати їх використання спектру;
  • дозвіл передавати спектр до його економічно найефективнішого використання, зокрема, дозволяючи передачу ліцензій на спектр (за умови схвалення регулятором);
  • заохочення інновації, зокрема, надаючи компаніям можливість тестувати нові технології через присвоєння тестувальних ліцензій; та
  • усунення бар’єрів входження нових компаній чи технологій, зокрема, не обмежуючи кількість ліцензій з будь-яких причин крім обмеженої наявності спектру.

Використання спектральних ресурсів пройшло через певну еволюцію з точки зору методів, за допомогою яких спектр розподілявся історично. Вкладка 9 нижче подає короткий огляд головних форм розподілу спектру.

Вкладка 9: Форму управління спектром

В управлінні спектром можна розрізнити три наступні моделі: командно-контрольна модель (або адміністративна модель), ринкова модель та безліцензійна модель. Напротязі останніх двох десятиліть управління спектром в різних європейських країнах змінилося від традиційної командно-контрольної моделі до більш ринково-орієнтованої моделі в поєднанні з безліцензійною моделлю. В сучасній практиці ці три моделі використовуються для управління спектром в різних смугах радіочастот.

Командно-контрольна модель

Командно-контрольна модель є традиційною формою управління спектром. Регулятор спектру вирішує які застосування (наприклад, радіопослуги і стандарти) використовуються і ким. У випадку обмежених частот регулятор присвоює частоти через порівняльний конкурс («beauty contest»), не-обмежені частоти присвоюються використовуючи механізм «перший прийшов, перший отримав». Відсутня гнучкість у використанні спектру: спектральний регулятор видає приписи щодо використання спектру.

Ринкова модель

За ринкової моделі ринковий механізм використовується для вибору учасників ринку через системи конкурентних тендерів/аукціонів. Ринкова модель також дозволяє торгівлю спектром на вторинному ринку, та дозволяє гнучкість у використанні спектру до меж встановлених регулятором у ліцензійних умовах, або до інтеренференційних обмежень погоджених з іншими користувачами спектру. Вторинна торгівля та гнучкість використання спектру є основоположними елементами радіочастотної політики Європейської Комісії58. Багато європейських країн є в процесі втілення (наприклад, Нідерланди, Ірландія) або вже недавно застосували (наприклад, Великобританія) систему вторинної торгівлі в поєднанні з гнучкістю використання спектру. Проте до теперішнього часу в Європі існує лише дуже невеликий досвід зі вторинною торгівлею та гнучкістю спектру.

Безліцензійна модель

За безліцензійної моделі ніхто не контролює використання спектру, але накладаються обмеження на використання (такі як максимальні енергетичні ліміти) для зменшення ймовірності радіозавад.

Сфера застосування безліцензійної моделі включає користування спектром який не підлягає індивідуальним вимогам. Наприклад, в Нідерландах індивідуальні ліцензіїї вимагаються якщо виникає хоча б одна з перелічених нижче ситуацій:
  • є необхідною координація між окремими користувачами;
  • національне (по всій території Нідерландів, а не лише регіональне) використання неможливе;
  • використання конкретних частот можливе лише для обмеженої кількості користувачів; або
  • частоти є доступними лише обмежений проміжок часу.

Ліцензійні категорії що не задовольняють один або більше з перелічених критеріїв, підпадають під безліцензійне використання. Прикладами існуючих застосувань що підпадають під безліцензійне використання є WiFi (Wimax) та всі види домашніх застосувань таких як пульти дистанційного управління, автоматичні відкривачі гаражних дверей та безпроводові телефони (DECT). Через розвиток технології (наприклад, програмно кероване радіо) деякі застосування які зараз вимагають ліцензії, в майбутньому будуть від неї звільнені.

«Безліцензійність» не означає що використання радіочастот є повністю вільним. Користувачі підлягають вимогам нормативних актів стосовно правил ефективного використання (мінімізація ймовірності радіозавад), наприклад, стосовно енергетичних лімітів. Безліцензійна модель також є одним з основоположних елементів згаданої вище радіочастотної політики Європейської Комісії.

Європейська Комісія виступає за збалансований підхід між використанням командно-контрольної, ринкової та безліцензійної моделі в усіх країнах ЄС59.

Іншим важливим питанням для ефективного використання спектру є використання спектру не-комерційними/урядовими організаціями, зокрема військовими. Вкладка 10 нижче розглядає дві тенденції що зараз спостерігаються в цій сфері в країнах Європи.

Вкладка 10: Військове використання спектру

Зараз спостерігається дві тенденції регулювання військового використання спектру.
  • По-перше, регулювання єдиним регулятором (включаючи як цивільне, так і військове використання спектру): від ситуації в якій військові, регулятор та інші організації (наприклад, Органи Теле- і Радіомовлення) управляли своїми частинами спектру, деякі регулятивні режими перейшли до ситуації в який регулятор є єдиним менеджером всього спектру. Працівники регулятора що мають справу з військовими радіочастотами (чи іншими конфіденційними питаннями) отримують відповідні допуски, та приймаються належні заходи для роботи з конфіденційною (секретною) інформацією. Це, наприклад, відбувається в Нідерландах. За такого режиму, військові управляють спектром що їм надається лише на операційному рівні. У прийнятті рішень з питань спектру військові виступають лише одним із зацікавлених учасників. Стратегічні питання пов’язані з військовим використанням спектру (а також з використанням для інших ключових цілей уряду) вирішуються в спеціальному комітеті, який очолюється регулятором. Якщо в цьому комітеті виникають розбіжності, питання виноситься на розгляд ради міністрів, де й приймається рішення. Встановлення єдиного регулятора спектру є поступовим, крок за кроком процесом в якому регулятор поступово будує довіру і впевненість, які дають військовим гарантію що їхні потреби в спектрі будуть виконані.
  • По-друге, розподіл на регулятора цивільного та військового спектру. Іншою тенденцією є те що різні регулятивні органи (військові, телекомунікаційні, теле- і радіомовлення) зливаються в два окремі регулятори спектру, один для військового спектру і один для всих інших частин спектру. Обидва регулятори спектру мають тісно координувати їх управління спектром. У разі розбіжностей чи конфліктів питання виносяться на розгляд ради міністрів, де й приймається рішення. Це є підходом який до останнього часу застосовувався у Великобританії.

Модель єдиного регулятора має деякі переваги: спектрум управляється в інтегрованій формі, відсутнє дублювання організації управління спектром і вимагається менше формальної координації, що в результаті призводить до більш ефективного процесу прийняття рішень.

Як з єдиним регулятором, так і з двома окремими регуляторами, ключовим елементом регулювання спектру для військових потреб є надання стимулів для ефективного використання спектру.

У Великобританії це досягається через платне використання спектру для військових. В Нідерландах військові повинні детально обгрунтовувати їх потреби в спектрі, і обговорювати такі обгрунтування з регулятором кожні три роки60. Спеціальні користувачі повинні подавати план-обгрунтування кожні 3 роки. Цей план оцінюється з точки зору ефективності використання (наприклад, кількості радіочастот що необхідні для здійснення цих суспільних завдань), включаючи можливості гармонізації використання та іноваційні технології. Така оцінка може включати вимірювання фактичного використання. В разі якщо спектрум (майже) не використовується, регулятор спектру розглядає чи є можливим використання цього спектру третіми сторонами, і якщо так, яких заходів слід вжити для накладення умов використання цього спектру такою третьою стороною.

Існування системи належних стимулів є дуже корисним для конверсії військового спектру до цивільного використання.