Пріоритети технологічного розвитку України

Вид материала

Документы

Содержание 3.2. Розширення технічного сервісу 3.3. Розвиток лізингу техніки 3.4. Використання можливостей вторинного ринку техніки

Подобный материал:

• Стратегія соціально-економічного розвитку, 4808.04kb.
• Міністерство освіти І науки україни департамент науково-технологічного розвитку, 278.24kb.
• Перше інформаційне повідомлення про міжнародну науково-практичну конференцію, 62.14kb.
• Національний інститут стратегічних досліджень тактичні пріоритети та стратегічні орієнтири, 526.3kb.
• Асоціація України до Рамкової Програми єс з досліджень І технологічного розвитку, 625.38kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
• Концепція розвитку післядипломної освіти в Україні Вступ, 146kb.
• Програмним документом, що визначає основні пріоритети інвестиційної діяльності регіону, 68.19kb.
• Формування інформаційної культури майбутніх учителів початкових класів чернуха Ольга, 148.34kb.
• Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я, 167.88kb.

3.2. Розширення технічного сервісу

За умов високого ступеня зношеності техніки особливої актуальності набуває організація відновлення її роботоздатності. Вирішення цього завдання покладається на службу технічного сервісу, яка має адаптуватися до ринкових умов і якнайповніше задовольняти запити споживачів. Основними напрямами розвитку та ринкової трансформації технічного сервісу є такі:

- розширення використання виробничих потужностей бази ремонту та обслуговування шляхом її реформування і переоснащення сучасним обладнанням;

- оптимізація розміщення мережі підприємств технічного сервісу в усіх регіонах України за всіма напрямами ринку послуг на засадах конкуренції;

- широка участь підприємств з виробництва техніки у формуванні мережі техсервісних підприємств і виконанні фірмових технічних послуг.

Розширення обсягів технічного сервісу здійснюватиметься шляхом створення та більш повного використання потенціалу дилерсько-сервісної мережі, кооперативів з ремонту та обслуговування, регіональних агротехсервісних комплексів, фірмових технічних центрів підприємств-виробників. Ці структури мають розгорнути широку сервісно-консультаційну та дорадчу діяльність за запитами сільськогосподарських товаровиробників.

Підвищення якості та зниження вартості послуг досягатиметься за рахунок вдосконалення організації ремонтного виробництва, запровадження конкуренції у цій сфері, розширення обсягів ремонту машин за єдиними конструкційно-технологічними ознаками із застосуванням універсального блочно-модульного обладнання.

3.3. Розвиток лізингу техніки

Важливою формою забезпечення сільського господарства технікою є організація фінансового лізингу. У США та країнах Європейського Союзу лізинговим бізнесом займаються переважно збутові служби виробників техніки. Посередницький лізинг розвивається на базі спеціалізованих філій великих банків та пов'язаних з ними фінансових установ. Набули поширення і спеціалізовані лізингові компанії. Для лізингового ринку характерна жорстка конкуренція. У Німеччині діє близько тисячі лізингових структур, як правило, на засадах приватного капіталу. Частка техніки, придбаної фермерами на умовах фінансового лізингу, становить майже 30 %.

В Україні фінансовий лізинг техніки започатковано у 1997 р. За цей час тільки за рахунок коштів державного лізингового фонду в аграрний сектор надійшло техніки на суму близько 600 млн. грн. Передбачається, що у найближчій перспективі питома вага цього джерела фінансування досягне чверті всіх інвестицій на технічне оновлення аграрного сектору. На 2003 р. замовлення сільськогосподарських підприємств на придбання техніки на умовах фінансового лізингу становить 2 млрд. грн. Передбачений у Державному бюджеті України обсяг коштів на підтримку становить лише 331 млн. грн., або менше 20 % від замовлень. Враховуючи обмеженість ресурсів сільськогосподарських підприємств, питома вага лізингу в загальному обсязі капіталовкладень у технічне переоснащення аграрного сектору має становити 50 - 60 % з поступовим зниженням до оптимальної межі (30 - 35 %).

В міру становлення прозорого організованого ринку і зміцнення фінансового становища сільськогосподарських товаровиробників у структурі джерел придбання техніки зростатиме частка власних коштів селян, яка у середньостроковій перспективі може становити до 50 %. Досягнення такого співвідношення є важливою фінансовою складовою державної технічної політики в аграрному секторі.

3.4. Використання можливостей вторинного ринку техніки

Для забезпечення дедалі більшої потреби у техніці з урахуванням різноукладності та різнотипності господарських структур, що утворилися в результаті реформування аграрного сектору, неабияке значення має використання можливостей ринку техніки, що була у користуванні.

Вторинний ринок існує у більшості країн світу. У фермерів Англії, Франції, Німеччини, США на один куплений новий трактор припадає три-чотири, що вже були у користуванні. Понад половину механізованих робіт фермери зарубіжних країн виконують за допомогою тракторів, придбаних на вторинному ринку.

В Україні за останні десять років на вторинному ринку сільськогосподарськими товаровиробниками придбано 162 тис. тракторів, 9,3 тис. зернозбиральних комбайнів, 66 тис. плугів, 20 тис. сівалок, 59 тис. культиваторів, а у 2002 р. - понад третину тракторів та зернозбиральних комбайнів.

Зрозуміло, що вторинний ринок сільськогосподарської техніки аж ніяк не може бути провідною формою реалізації технічної політики держави в аграрному секторі. Хоча наявність такого ринку є важливою передумовою для розв'язання проблеми технічного забезпечення окремих категорій сільськогосподарських товаровиробників. Функціонування вторинного ринку дозволяє:

- збільшити пропозицію техніки на ринку і забезпечити попит споживачів, які не мають достатніх коштів для придбання дорогої нової техніки;

- раціоналізувати розосередження техніки між різними суб'єктами власності та господарювання на селі, між регіонами та природно-економічними зонами;

- більш ефективно використати деталі, вузли й агрегати списаних машин та механізмів, придатних для відновлення технічних засобів;

- завантажити потужності ремонтних і агротехсервісних підприємств.

Водночас на вторинному ринку техніки мають місце певні вади та упущення, зокрема завезення значної кількості морально і фізично застарілої техніки, посилення техногенного навантаження і зниження рівня техніки безпеки на виробництві. Зношена зарубіжна техніка, придбана за демпінговими цінами, створює нездорову конкуренцію для вітчизняного сільськогосподарського машинобудування.