Пріоритети технологічного розвитку України
| Вид материала | Документы |
- Стратегія соціально-економічного розвитку, 4808.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни департамент науково-технологічного розвитку, 278.24kb.
- Перше інформаційне повідомлення про міжнародну науково-практичну конференцію, 62.14kb.
- Національний інститут стратегічних досліджень тактичні пріоритети та стратегічні орієнтири, 526.3kb.
- Асоціація України до Рамкової Програми єс з досліджень І технологічного розвитку, 625.38kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
- Концепція розвитку післядипломної освіти в Україні Вступ, 146kb.
- Програмним документом, що визначає основні пріоритети інвестиційної діяльності регіону, 68.19kb.
- Формування інформаційної культури майбутніх учителів початкових класів чернуха Ольга, 148.34kb.
- Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я, 167.88kb.
Формування та реалізація технічної політики в аграрному секторі економіки
Аграрному сектору належить вагоме місце в економіці України. У ньому зайнято 12 % основних виробничих фондів держави, щорічно виробляється близько 15 % ВВП. Завдяки здійсненню системних реформ, і насамперед глибокого реформування земельних відносин, подолано спад аграрного виробництва, забезпечено економічне зростання і фінансове оздоровлення галузі. У 2002 р. порівняно з 1999 р. обсяги виробництва сільськогосподарської продукції зросли на 23 %, продуктивність праці - на 48 %. Галузь стала рентабельною. Замість 3,4 млрд. грн. збитків у 1999 р. сума прибутку в 2000 р. становила 1,4 млрд. грн., у 2001 - 2002 рр. - близько 800 млн. грн.
Водночас в аграрному секторі економіки залишається низка складних проблем, найбільш гострою з яких є докорінне оновлення техніко-технологічної бази виробництва. Це нині - найслабше місце вітчизняного аграрного виробництва. Тривала економічна криза 90-х років найбільше позначилася на технічному стані галузі. Кількість сільськогосподарських машин скоротилася удвічі. Нині знос техніки галузі у 10 разів перевищує темпи її оновлення. Більшість технічних засобів застаріла не тільки фізично, а й морально. Їхній експлуатаційний ресурс знизився на 90 %. Внаслідок цього створилась реальна загроза розширеному відтворенню аграрного виробництва, а значить - економічному і соціальному розвитку села. У зв'язку з цим на перший план державної аграрної політики висуваються техніко-технологічні аспекти розвитку галузі. Вони набувають вирішального значення у забезпеченні стійкого та надійного зростання, закріплення результатів аграрної реформи. Технічне переоснащення аграрного сектору виробництва має розглядатися і як один з інструментів розширення внутрішнього ринку, зростання його інвестиційної привабливості.
1. Стан і проблеми технічного забезпечення аграрного сектору
1.1. Технічний стан машинно-тракторного парку
Нині в аграрному секторі використовується близько 380 тис. тракторів, 65,6 тис. зернозбиральних комбайнів, сотні тисяч самохідних, навісних і причепних машин. За період з 1991 до 2002 р. кількість техніки скоротилася майже удвічі. Наявна кількість тракторів і комбайнів не відповідає технологічній потребі. Зокрема, потреба у тракторах задовольняється лише на 62 %, а у зернозбиральних комбайнах - на 54 %.
Внаслідок цього значно зросло навантаження на техніку (за окремими її видами воно подвоїлося), збільшилися терміни виконання основних робіт, порушуються вимоги агротехніки, збільшуються втрати урожаю. За оцінками експертів, через продовження тривалості збирання врожаю ранніх зернових (з оптимальних 10 днів до фактично 30-ти) щорічні втрати врожаю досягають близько 4 млн. т, що еквівалентно 2 тис. нових вітчизняних зернозбиральних комбайнів. Найбільше загострилася проблема забезпечення аграрного сектору енергонасиченими тракторами і зернозбиральними комбайнами, які практично не оновлюються. Потреба в них щороку зростає, а висока вартість ускладнює розв'язання проблеми.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що переважна більшість техніки вже відпрацювала нормативний строк експлуатації. Рівень зносу тракторів становить 71 %, комбайнів - від 73 до 98 %.
Потрібно враховувати й те, що машинно-тракторний парк аграрного сектору в основному сформовано за рахунок вітчизняної техніки, яка за якістю значно поступається зарубіжним аналогам.
Високий рівень зносу техніки вимагає значних коштів на її ремонт. Щорічно потрібно ремонтувати більше половини тракторів, практично кожен зернозбиральний комбайн, майже всю ґрунтообробну та іншу сільськогосподарську техніку.
Динаміка енергоспоживання
Скорочення машинно-тракторного парку та обсягів сільськогосподарського виробництва призвело до відчутного зменшення обсягів і структур енергозабезпечення та енергоспоживання. Зменшення використання енергоресурсів досягнуто також за рахунок реформування аграрного сектору. Витрати палива на одиницю валової продукції у 2002 р. скоротилися порівняно з 1999 р. на третину, а електроенергії - на 47 %. Однак у цілому витрати енергоресурсів у сільському господарстві України залишаються ще дуже високими. Вони у 2 - 3 рази вищі, ніж у країнах Європейського Союзу. Їхнє дальше зменшення є основою підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва і одним з важливих завдань державної технічної політики.
1.2. Організаційні аспекти формування системи машин
Важливою умовою успішної реалізації технічної політики в аграрному секторі є запровадження ринкових засад формування системи машин, спроможної забезпечити конкурентоспроможне ведення сільськогосподарського виробництва. Вирішення цього завдання має здійснюватися на двох організаційних рівнях - загальногалузевому та підприємницькому.
На загальногалузевому рівні формування системи машин на ринкових засадах має передбачати створення науково обґрунтованої сукупності технічних засобів для механізації сільськогосподарського виробництва, їхню високу адаптивність, універсальність, енергоощадність та доступну вартість. При цьому необхідно враховувати:
- комплекс технологічних операцій, необхідних для забезпечення повного циклу виробництва сільськогосподарської продукції;
- сукупність агрозоотехнічних, екологічних та ергономічних вимог до виконання технологічних операцій;
- різноукладність господарської діяльності на селі та різнотипність господарських структур, що склалися у процесі розвитку та реформування аграрного сектору в різних природно-кліматичних зонах України, а також різноманітність виробничо-господарських відносин між суб'єктами власності та господарювання на селі;
- світовий досвід і сучасні тенденції механізації та автоматизації сільськогосподарського виробництва, кращі параметри якості, ефективності й вартості сільськогосподарських машин;
- попит та пропозиції на ринку техніки і технічних послуг, купівельну спроможність сільськогосподарських товаровиробників.
Технічне переоснащення аграрного сектору має здійснюватися з урахуванням сучасних вимог організації та технології сільськогосподарського виробництва, зокрема:
- забезпечення оптимальних строків та високої якості виконання технологічних операцій;
- суворого дотримання норм застосування технологічних матеріалів, допустимих рівнів пошкодження та втрати технологічних матеріалів і врожаю;
- досягнення оптимальної продуктивності агрегатів та питомих енергетичних витрат на виконання робіт;
- створення безпечних і зручних умов для продуктивної праці механізаторів;
- забезпечення оптимальних параметрів навантаження на ґрунт, запобігання його надмірному ущільненню або пошкодженню поверхневого родючого шару, порушення повітря- та водообмінного режиму ґрунту;
- зниження техногенного навантаження на довкілля та скорочення обсягів використання ресурсів, насамперед енергетичних.
На підприємницькому рівні формування системи машин на ринкових засадах має передбачати оптимізацію параметрів машинно-тракторного парку з урахуванням технологічної потреби і фінансових можливостей сільськогосподарських підприємств і господарств. З цією метою необхідно:
- забезпечити виконання передбачених технологією обсягів механізованих робіт в оптимальні агротехнічні строки з високою якістю та найменшими витратами;
- зважати на особливості сучасних ринкових відносин власності та господарювання на селі, можливості зміни розмірів земельних масивів і майнових комплексів за рахунок маневрування земельних та майнових паїв;
- враховувати структуру сільськогосподарського виробництва, розміри землекористування, рівень технологій та інтенсифікації виробництва;
- сформувати оптимальні технологічні комплекси машин, спроможні забезпечувати дотримання всіх вимог агрозоотехнологій;
- забезпечити першочергове придбання тракторів і машин, які не можуть бути заміщені іншими засобами виробництва і праці;
- враховувати стан, можливості та масштаби ринку технічних послуг, фінансового лізингу й оперативної оренди техніки.
Виходячи зі структури сільськогосподарського виробництва, розмірів та можливостей сільськогосподарських підприємств у процесі формування власного машинно-тракторного парку, необхідно надавати перевагу:
- комплектуванню у великих економічно міцних сільськогосподарських підприємствах власних повнофункціональних машинно-тракторних парків відповідно до обсягів і технологій механізованих робіт;
- формуванню міжгосподарських машинно-тракторних парків на основі кооперації сільськогосподарських товаровиробників, створення спеціалізованих кооперативів, укладання угод щодо спільного придбання й використання техніки невеликими та економічно слабкими підприємствами і господарствами;
- розширенню мережі приватних машинно-технологічних станцій (МТС) для обслуговування малих і середніх сільськогосподарських товаровиробників, особливо з надання послуг складними (універсальними) та спеціальними машинами, потужними комбінованими ґрунтообробними агрегатами і збиральними комбайнами;
- залученню до виконання польових робіт у сільськогосподарських підприємствах техніки фермерських та особистих селянських господарств, а також машин з інших секторів економіки.