Пріоритети технологічного розвитку України
| Вид материала | Документы |
- Стратегія соціально-економічного розвитку, 4808.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни департамент науково-технологічного розвитку, 278.24kb.
- Перше інформаційне повідомлення про міжнародну науково-практичну конференцію, 62.14kb.
- Національний інститут стратегічних досліджень тактичні пріоритети та стратегічні орієнтири, 526.3kb.
- Асоціація України до Рамкової Програми єс з досліджень І технологічного розвитку, 625.38kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
- Концепція розвитку післядипломної освіти в Україні Вступ, 146kb.
- Програмним документом, що визначає основні пріоритети інвестиційної діяльності регіону, 68.19kb.
- Формування інформаційної культури майбутніх учителів початкових класів чернуха Ольга, 148.34kb.
- Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я, 167.88kb.
2.2. Інституційно-організаційне забезпечення реалізації пріоритетів технологічного розвитку
Протягом останнього десятиліття в Україні були започатковані процеси системної перебудови інституційної інфраструктури інноваційної сфери:
- відбулася диференціація наукових установ за формами власності;
- закладено правові підвалини регулювання наукової та інноваційної діяльності, захисту прав інтелектуальної власності, формування і реалізації державної політики в цій сфері;
- створюються системи бюджетних та позабюджетних фондів підтримки науково-інноваційної сфери;
- розпочато формування інфраструктури інноваційної діяльності: створено мережу технопарків, інноваційних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, починають функціонувати венчурні фонди;
- створено кілька вільних економічних зон та територій пріоритетного економічного розвитку з пільговим режимом інвестиційної та інноваційної діяльності, що надало можливість відпрацювати організаційні, фінансові, виробничі механізми цих структур.
Реформування інноваційної сфери торкнулося всіх учасників інноваційного процесу різною мірою. Наукова сфера адаптується до ринкових відносин консервативніше: домінують академічні дослідження з безповоротним фінансуванням. Найзначніші інституційні зміни відбулися у виробничому секторі: здійснювалися процеси роздержавлення, створювалися нові організаційні структури, реформувалася система управління. Оборонно-промисловий комплекс зазвичай реструктурується ізольовано.
Завдання уряду полягає у тому, щоб утворити механізми, які б дозволили збалансувати процеси від фундаментальних досліджень через НДДКР до ринкової реалізації конкурентоспроможної продукції. У цьому контексті особливого значення набуває формування прошарку малого інноваційного підприємництва як провідника інноваційного продукту від науково-технічного винаходу до масового виробництва. Нині такого прошарку практично не існує, а його становлення відбувається надто повільно і суперечливо.
Депресивний стан розвитку малого інноваційного підприємництва спричинений відсутністю умов для його інтеграції у процеси інноваційного розвитку великих підприємницьких структур і економіки взагалі. З огляду на це Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України має розробити систему нормативів та стимулів щодо науково-технічної та виробничої кооперації великого, середнього і малого підприємництва у сфері інноваційної діяльності.
Важливим є розвиток спеціальної інфраструктури інноваційного підприємництва. В Україні лише зароджується венчурний бізнес (зареєстровано 7 венчурних фондів, 4 з яких є активними), діє лише 3 інноваційні центри, створено 8 технологічних парків. Слід активізувати організаційну роботу з щорічного проведення конкурсу вітчизняних інновацій та венчурних ярмарок як механізмів першочергового забезпечення інвестиціями найбільш перспективних інноваційних проектів; передбачити збільшення держзамовлення на підготовку кадрів для інноваційного підприємництва, зокрема інноваційних менеджерів та фахівців з венчурного інвестування.
2.3. Трансфер засобів виробництва
Придбання нових технологій, машин, обладнання, устаткування та іншої техніки було основним напрямом інноваційних витрат підприємств у 2001 р. Загальна кількість придбаних за цей період нових технологій дорівнювала 1072. Готові засоби виробництва придбало 621 підприємство, що становить 36,6 % від кількості підприємств, які здійснювали інновації. Кількість підприємств, що придбали у 2001 р. засоби виробництва, вдесятеро перевищувала кількість підприємств, що придбали права на патенти та ліцензії на об'єкти промислової власності.
Співвідношення загальних витрат на ці два напрями інноваційної діяльності становить 13,5:1. Купуючи готові засоби виробництва, інноваційну діяльність підприємства здійснювали у вигляді інвестицій - більш простому, але менш перспективному і ефективному напрямі. На придбання готових засобів виробництва промисловість України у 2001 р. витратила 63,1 % від загального обсягу інноваційних витрат.
У результаті кожен третій вид продукції машинобудування виготовлено на основі закуплених підприємствами ліцензій, майже кожний п'ятий - з використанням нових технічних рішень. Разом з тим, як і у 2000 р., питома вага виготовлених вперше в Україні засобів виробництва у загальному обсязі виробленої продукції залишається незначною - 4,2 %. Хоча найбільш конкурентоспроможними на світовому ринку, як правило, є нові види продукції. У 2001 р. в машинобудівній галузі частка їхнього експорту в обсязі випуску нових видів продукції порівняно з 1995 р. зросла на 20,1 відсоткового пункту. При цьому частка принципово нової продукції, поставленої на експорт у загальному обсязі експортованої нової продукції 1999 - 2001 рр., щорічно зменшувалася, а частка модернізованої та модифікованої продукції - суттєво збільшувалася. За цей період більш як утричі щорічно зростала частка експортованої нової продукції машинобудування, яка мала охоронні документи. Це свідчить про посилення уваги до захисту прав на об'єкти вітчизняної промислової власності.
Поставка на експорт нових видів продукції машинобудування
| Роки | % до виробленої продукції | До поставленої на експорт нової продукції, % | ||||
| принципово нова | модернізована | модифікована | виготовлена за ліцензією | мають охоронний документ | ||
| 1995 | 37,7 | 65,4 | 25,4 | 9,2 | 19,5 | 13,7 |
| 1999 | 51,2 | 96,0 | 3,3 | 0,7 | 36,6 | 5,0 |
| 2000 | 36,1 | 86,9 | 7,4 | 5,7 | 52,5 | 15,7 |
| 2001 | 57,8 | 82,2 | 9,3 | 8,5 | 27,3 | 51,9 |
Темпи приросту експорту та імпорту засобів виробництва перевищували темпи приросту обсягів випуску цих товарів відповідно в 4,4 та 4,7 раза. Внаслідок цього на вітчизняному ринку пропозиція засобів виробництва у 2001 р. хоча і збільшилася порівняно з попереднім роком на 15,3 %, однак здійснювалася вона за рахунок імпорту, тобто відбувалося прискорене захоплення вітчизняного ринку засобів виробництва іноземними виробниками. Оскільки коефіцієнт покриття імпорту експортом дорівнює 0,72, це свідчить про зростання залежності країни від імпорту засобів виробництва, особливо якщо зважати на те, що імпортуються скоріше морально застарілі засоби, ніж провідні. Завдяки такій технічній політиці держави вітчизняний товаровиробник фактично стає жертвою постачальників технологічного "сміття".
Обсяг та динаміка міжнародного трансферу засобів виробництва
| | 2000 | 2001 | Темп зміни, % |
| Обсяг випуску засобів виробництва, млн. дол. | 3339,1 | 3540,3 | 6,0 |
| Обсяг експорту, млн. дол. США | 1792,4 | 2260,8 | 26,1 |
| Обсяг імпорту, млн. дол. США | 2442,3 | 3123,5 | 27,9 |
| Обсяг пропозиції на внутрішньому ринку (обсяг виробництва + імпорт), млн. дол. США | 5781,4 | 6663,8 | 15,3 |
| Частка імпорту в обсязі пропозиції, % | 42.2 | 46,9 | - |
| Частка вітчизняних товарів в обсязі пропозиції, % | 57,8 | 53,1 | - |
| Співвідношення імпорту до обсягу випуску вітчизняних товарів, % | 73,1 | 88,2 | - |
| Співвідношення експорту до обсягу випуску вітчизняних товарів, % | 53,7 | 63,9 | - |
| Сальдо торговельного обороту (експорт - імпорт), млн. дол. США | -649,9 | -862,7 | 32,7 |
| Коефіцієнт покриття імпорту експортом | 0,73 | 0,72 | - |
Слід виходити з того, що трансфер технологій у межах пріоритетних виробництв може здійснюватися на будь-якому етапі їхнього життєвого циклу або охоплювати всі етапи: від зародження ідеї до втілення її в продукцію (послугу) і в реалізацію на ринку. Інструментом впливу трансферу технологій на реалізацію пріоритетів технологічного розвитку є угоди про передачу технологій.
Однак далеко не всі контракти, що пропонуються вітчизняним установам закордонними фірмами, передбачають необхідний захист, не завжди забезпечується ефективність укладання угод. Зменшують ефективність впливу трансферу технологій на реалізацію пріоритетів технологічного розвитку й такі фактори:
- відсутність законодавства, яке б забороняло імпортування технологій та здійснення іноземних технологічних інвестицій без чітких вимог стосовно їхньої новизни та позитивного впливу на розвиток пріоритетних галузей економіки країни;
- незацікавленість вітчизняних авторів у винахідництві та розвиток чорного ринку винаходів, викликані відсутністю законодавчо встановлених стимулів, які б заохочували до розробки пріоритетних технологій та їх впровадження у виробництво;
- брак коштів для патентування винаходу за кордоном, що одразу ж ставить українську сторону в невигідне становище при переговорах;
- практична неможливість через відсутність коштів вести за кордоном (у разі необхідності) судові справи, пов'язані з трансфером технологій;
- відсутність системи безкоштовного одержання патентної інформації та маркетингових даних про закордонні ринки;
- брак каналів реклами результатів вітчизняних НДДКР на закордонні або національні ринки.
Розв'язання цих завдань є першочерговим для Кабінету Міністрів України та його відомчих структур на шляху інтенсифікації впливу трансферу технологій на реалізацію пріоритетів технологічного розвитку.
Перетворення трансферу технологій на дієвий інструмент реалізації пріоритетів технологічного розвитку потребує від держави забезпечення доступу до сучасної патентної інформації, надання професійних юридичних та економічних консалтингових послуг з питань трансферу технологій.
Для підвищення ефективності патентування вітчизняних досягнень необхідно вжити таких заходів:
- забезпечити видачу надійних охоронних документів, для чого уряд і Верховна Рада мають якнайшвидше вирішити питання переходу України на видачу повноцінних 20-річних патентів з проведенням експертизи по суті й припиненням видачі так званих коротких або деклараційних патентів, які не сприймаються серйозно ані інвесторами, ані закордонними партнерами з наукової та виробничої кооперації;
- здійснювати патентування на умовах кооперації із зарубіжним партнером для продукції, яка вперше постачається на закордонний ринок, враховуючи складність і дорожнечу її обов'язкової охорони;
- Держпатент України та інформаційні служби мають забезпечувати всі регіони України патентною інформацією закордонних країн, передусім з пріоритетних напрямів технологічного розвитку.
З метою підвищення ефективності контролю над імпортом та експортом сучасних технологій Міністерству економіки України та з питань європейської інтеграції необхідно вдосконалити порядок укладання міжнародних договорів щодо імпорту та експорту технологій, для чого необхідно:
- забезпечити досконалість умов міжнародних договорів і угод;
- підвищити вимоги до рівня кваліфікації й відповідальності експертів та інших фахівців, що беруть участь в укладанні міжнародних договорів щодо трансферу технологій;
- для охорони наявних технологічних переваг України розробити і використовувати норми, які без спеціального на те дозволу забороняли б передачу конкуруючим закордонним фірмам перспективних для України технологій;
- Фонду державного майна України та органам економічної безпеки при залученні іноземних інвестицій до високотехнологічних галузей здійснювати прогнозну оцінку можливої небезпеки неконтрольованості над провідними високотехнологічними розробками, що може статися в результаті придбання іноземними компаніями контрольних пакетів акцій наукоємних підприємств та об'єднань;
- прискорити прийняття Верховною Радою Закону України "Про трансфер технологій", який би визначав порядок державного контролю за трансфером технологій та іноземними технологічними інвестиціями.