Пріоритети технологічного розвитку України
| Вид материала | Документы |
- Стратегія соціально-економічного розвитку, 4808.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни департамент науково-технологічного розвитку, 278.24kb.
- Перше інформаційне повідомлення про міжнародну науково-практичну конференцію, 62.14kb.
- Національний інститут стратегічних досліджень тактичні пріоритети та стратегічні орієнтири, 526.3kb.
- Асоціація України до Рамкової Програми єс з досліджень І технологічного розвитку, 625.38kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
- Концепція розвитку післядипломної освіти в Україні Вступ, 146kb.
- Програмним документом, що визначає основні пріоритети інвестиційної діяльності регіону, 68.19kb.
- Формування інформаційної культури майбутніх учителів початкових класів чернуха Ольга, 148.34kb.
- Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я, 167.88kb.
7.4. Міграційна політика
За умов практичного вичерпання потенціалу демографічного зростання чи не єдиною можливістю збільшення загальної кількості населення України залишається активна міграційна політика. Саме міграційний приплив може компенсувати природне зменшення населення і забезпечити збалансування статево-вікової структури населення. Однак демографічний дефіцит в Україні настільки значний, що за масштабів міграції, необхідних для його покриття, може виникнути небезпека порушення єдності та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощі взаємоадаптації корінного і прибулого населення. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є імміграція етнічних українців, вихідців з України інших національностей.
Досягненню цієї ж мети сприятиме створення умов для повернення працівників-мігрантів на батьківщину шляхом захисту їхніх прав на роботу за кордоном, працевлаштування та започаткування малого бізнесу на батьківщині. Необхідно вирішувати проблему скорочення міграційного відпливу населення України за кордон. Це сприятиме не тільки і навіть не стільки зменшенню депопуляції, скільки забезпечить поліпшення якісних характеристик населення.
На часі також запровадження інтеграційних програм для різних категорій іммігрантів, розробка механізмів легалізації частини іммігрантів на гуманітарних підставах, формування у суспільстві толерантного ставлення до мігрантів, постійний моніторинг, глибокі наукові дослідження міграцій. У зв'язку з цим необхідно:
Верховній Раді України:
- вивчити питання щодо участі України у міжнародних механізмах захисту прав працівників-мігрантів, приєднатися до відповідних конвенцій МОП, статей Європейської Соціальної Хартії (оновленої) та ратифікувати цей документ.
Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України:
- забезпечити розробку та прийняття Державної міграційної програми, де передбачити, зокрема, заходи щодо сприяння репатріації етнічних українців і депортованих народів, розробити програму інтеграції біженців в українське суспільство, удосконалити відповідні статті законодавства.
Кабінету Міністрів України:
- інтенсифікувати зусилля щодо підписання угод про працевлаштування з країнами-споживачами української робочої сили, у т. ч. про сезонне працевлаштування, стажування тощо;
- активізувати захист інтересів громадян України за кордоном шляхом впровадження спеціальних посад у дипломатичних та консульських представництвах за кордоном у країнах призначення мігрантів, створення спеціальних приймалень, забезпечення юридичних консультацій.
7.5. Інформаційне та наукове забезпечення демографічної політики
Формування національної демографічної політики потребує надійної інформаційної бази. Вона необхідна для дослідження демографічних процесів і чинників, що зумовлюють їхню динаміку. Без її результатів неможливо створити надійні наукові підвалини демографічної політики. Це потребує здійснення таких кроків:
Кабінету Міністрів України:
- розширити програму записів актів громадянського стану і програму їхньої розробки для того, щоб поточна демографічна статистика у поєднанні з даними Всеукраїнського перепису населення стала надійною інформаційною базою дослідження проблем демографічної кризи і розробки заходів демографічної політики.
Кабінету Міністрів України, Національній академії наук та Держкомстату:
- налагодити постійний моніторинг демографічних процесів;
- розгорнути діяльність новоутвореного Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, надавши необхідне приміщення, та розширити масштаби демографічних досліджень, забезпечити необхідний науковий супровід демографічної політики, здійснювати розробку пропозицій щодо вдосконалення заходів активізації національної демографічної політики, проводити демографічну експертизу законодавчих і нормативних змін, систематично розробляти демографічні прогнози;
- провести узагальнення матеріалів Всеукраїнського перепису населення 2001 р.;
- забезпечити систематичне висвітлення у засобах масової інформації розвитку демографічних, зокрема міграційних, процесів, становища біженців та мігрантів тощо.
* * *
Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань - економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового (передусім, пов'язаного з транспортом) травматизму, популяризації здорового способу життя (зниженні масштабів тютюнопаління, особливо серед молоді, формуванні культури вживання алкогольних напоїв), забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підгрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.
Україна - СОТ:
механізм та соціально-економічні
наслідки співробітництва
Однією з важливих передумов реалізації євроінтеграційної стратегії держави, обгрунтованої Президентом у Посланні до Верховної Ради України "Європейський вибір", є вирішення комплексу завдань щодо приєднання до Світової організації торгівлі (СОТ). Дана організація об'єднує 145 країн, на які припадає понад 95 % світової торгівлі.
Відкритий характер економіки України, зумовлений реалізацією на зовнішніх ринках понад половини її валового внутрішнього продукту, диктує необхідність пошуку шляхів і механізмів поліпшення умов міжнародної торгівлі для українських суб'єктів підприємництва на випробуваних десятиліттями принципах і нормах ГАТТ/СОТ.
Такий крок сприятиме інтенсифікації зовнішньоекономічних зв'язків України з переважною більшістю країн світу і закладе реальне підгрунтя для створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Приєднання до СОТ не суперечить домовленостям, що існують у межах СНД. Гармонізація цих відносин із загальносвітовими принципами і нормами зумовить поглиблення співробітництва України з державами Співдружності, у т. ч. з найбільшим торговим партнером України - Росією.
Перебуваючи поза межами цієї авторитетної міжнародної організації, Україна зазнає дискримінаційного тиску внаслідок антидемпінгових розслідувань, введення квот на експорт низки вітчизняних товарів, у питаннях захисту інтелектуальної власності тощо. Наша держава позбавлена можливості брати участь у міжнародних переговорах щодо вдосконалення глобального торговельного середовища. Відсутність членства України у СОТ створює певні проблеми в євроінтеграційних процесах.
Водночас слід зважати на існування внутрішніх суперечностей у механізмах СОТ, пов'язаних з досягненням соціальних цілей, захистом довкілля, трудових прав, ухилом на користь корпоративних інтересів та інтересів розвинених держав тощо.
Вступ до СОТ є складною політико-економічною акцією, яка справляє системний вплив на господарський стан країни. З одного боку, отримання режиму найбільшого сприяння з боку переважної більшості країн світового співтовариства, широкомасштабне зниження митних тарифів створює сприятливі умови для диверсифікації українського експорту, прискорення економічного зростання, можливостей прогресивних структурних зрушень, збільшення валютних надходжень. З іншого - окремі галузі та сектори національної економіки, суб'єкти підприємництва можуть зазнати втрат внаслідок загострення конкуренції у процесі зниження ставок митного тарифу України та відкриття внутрішнього ринку товарів і послуг для нерезидентів.
Враховуючи нагальність вказаної проблеми для економіки і суспільства України та для піднесення міжнародного іміджу держави, Президент України Указами від 5 вересня 2001 р. та 5 лютого 2002 р. затвердив систему заходів щодо прискорення та завершення вступу України до Світової організації торгівлі. Зокрема, передбачено взаємну координацію діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з метою вироблення спільної узгодженої позиції щодо умов та механізмів приєднання до СОТ і законодавче забезпечення вступу України до СОТ.
Проте аналіз свідчить, що не всі положення зазначених Указів виконано в повному обсязі та у відповідні терміни. Зокрема, не ухвалено низку законодавчих актів, не вживаються заходи щодо підвищення конкурентоспроможності пріоритетних галузей національної економіки, потребує додаткового вивчення вплив вступу до СОТ на макроекономічні показники України, окремі галузі економіки та види виробництв. Вироблення тактики переговорів щодо набуття членства у СОТ здійснюється без ефективної взаємодії у цьому процесі відповідних структур уряду, представників законодавчої гілки влади, бізнесових кіл, об'єднань громадян, провідних наукових організацій.
Усе це вимагає виваженого підходу під час ухвалення остаточного рішення щодо вступу до СОТ у найближчому майбутньому. Процес має відбуватися зі всебічним урахуванням національних інтересів, спиратися на грунтовні економічні розрахунки, мати стимуляційний для економіки України характер.