Geum.ru

Cols=2 gutter=24> 2006/№4 Засновники

Вид материалаДиплом
Сподарик Галини Василівни
Леся Гриза
Руслана Антонюк
С. Русова
Проект “Вільний час – у правильне русло”
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Сподарик Галини Василівни



(Урочисто прибрана сцена. Посередині великий портрет Івана Франка, прикрашений вишиваним рушником, квітами. Поряд великими літерами написано: “150” і слова “Голос Духа чути скрізь...”)

Читець:

Взявши в руку огненне перо,

Наче молот у кузні,

Він кував нам із сонця добра

Загартовані кусні.

І живив титанічно навчав

На стежках, перехрестях,

Каменярським поривом почав

Класти долю із честі,

Бити скелі імперських оков

Струмом Духа могучим,

Щоб соборність і воля, й любов

Стали голосом сущим,

Що гримить з-понад хмар-верховіть

В животворнім зачаттю,

Щоби йти у мандрівку століть

З його Духа печаттю...

Галина Сподарик

Ведуча:

Іван Якович Франко. Хто ж він насправді у природній чи надприродній своїй сутності для нас, українців, що був “середнього зросту, а йшов, як велетень; спокійної вдачі, а вибухав, як порох, за добро народу; слабкого зору, а високого й далекого бачення; трудар, що працював за десятьох на одне недовге та й то нужденне життя”; робітник пера огненного, ніби молот ковальської кузні; новітній Мойсей, Божий обранець, що й понині веде рідний народ зі “свого духа печаттю”?

Ведучий:

На ці питання ось уже понад 100 літ шукають відповіді різні дослідники, бо феномен Франка воістину дивовижний, багатогранний, глибоко-невичерпний. Ведуча:

Франко-поет, Франко-мислитель, Франко-людина – все це єдина потужна енергетична таїна творчості, основою якої є велетенський інтелект, глибокий внутрішній зір, просвітлена блискавка-думка, вільний розум, титанічний труд, непокірний дух.

Ведучий:

Власне, про такий Дух йдеться у вірші “Гімн”, який став величним зразком громадянської лірики. Поезія була написана 1880 року, надрукована 1882, а невдовзі покладена на музику Миколою Лисенком і стала піснею-гімном, урочистою, величальною, на честь народу й держави, яку слухали стоячи. Послухаймо її сьогодні знову.

(Звучить пісня “Гімн”)

Ведуча:

Як бачимо, Франко створює образ Духа, непокірного, всюдисущого, сильного, вічного революціонера, який є в кожному. У когось це мудрість, у когось знання чи дар зцілювати, у когось талант рук ремісницьких, у когось пророчий дар... Він невловимий, як вітер, сильний, як вогонь, нестримний, як лавина, начало всіх начал. Він зі Слова воплочував Всесвіт, Словом творив і сим “Словом сильним, мов трубою, міліони зве з собою” й понині.

Ведучий:

“Голос Духа чути скрізь”, де гніт і горе, плач і стогін, і кожен, хто налаштований його почути, озивається на заклик, щоб “зникли сльози, сум, нещастя”. Тоді “сила родиться й завзяття добувати, хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”. Поет вірить у вічного двигуна – Дух як Істина, Світло від Світла, джерело Любові й Добра, нової свідомості, нової людини.

(Звучить поезія І. Франка “Гримить”. Пісня “Царю Небесний, Боже могучий”)

Ведуча:

Отож, без Духа немає поступу, все земне втрачає зміст, стається смертним. Через Нього ми можемо омитися від первородного гріха і одержати вічність. Для нас, українців, це ще й пранаціональний Дух, який століттями дрімав і аж “нині розповився і о власній силі йде”, порвав кайдани і приніс народу очікувану волю.

Ведучий:

Такий Дух – не лише кровна революційна боротьба , але й нове джерело цивілізації, науки, творчості, при якому ніякі сили зла не зупинять історичної закономірності у поступі, бо вже “покотилася лавина” нових ідей, перетворень, переворотів думки, які стають новітнім “розвидняющимся днем”. Ведуча:

Де та сила, “щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день?” І відповідь однозначна: нема такої сили, щоб спинила стихію вогню, лавини, світла, бо перемога Духа – це найзаповітніший план Божий і мрія людства.

Ведучий:

Поезія завжди актуальна, динамічна, заряджена внутрішньою енергією власного живого ритму, силою всеплодющої землі, її живильного плоду.

(Звучить поезія І. Франка “ Земле моя, всеплодющая мати”, та пісня “Веснянка”)

Ведуча:

Іван Франко як поет-громадянин став предтечею українського націоналізму, бо все, що робив, чим жив, на що надіявся, “не йшло поза рами нації”, навіть у хвилю гнітючих особистих мук, нерозділеного кохання, болю, хвороби, розчарування.

Ведучий:

Свідчення цьому – вірш “Декадент”, що був написаний у відповідь на дорікання літературного критика В. Щурата про песимістичні настрої збірки.

“Зів’яле листя”, у якій поет-трибун, поет-громадянин Іван Франко ніби то виявив слабкість, сум, біль від нерозділеного кохання.

(Пісня “Ой ти дівчино, з горіха зерня”; Вірш “Декадент”)

Ведуча:

Та хіба він декадент? Це риторичне запитання на початку вірша звучить іронічно, бо в “пісні болю, жалю й туги є ще нута друга: надія, воля, радісне чуття”. Звичайно, його особисте горе невід’ємне від долі всього народу, пригнобленого різними імперіями, від чого часто і “гірке й квасне кусає”, “не раз і прів, і мерз”, “був запертий в льох”, але жила в ньому надія на волю і сим підносилось “радісне чуття”.

Ведучий:

“Я син народа, що вгору йде”, “мій поклик: праця, щастя і свобода” – твердо й упевнено заявляє поет. Будучи сином селянина, господаря землі, “вигодуваний твердим мужицьким хлібом”, знаючи, що ніщо не приходить хліборобові без тяжкої праці, а “кров’ю та потом”, він гордий тим і впевнений, що працьовитий український народ може йти вгору гідно, широко, упевнено і стати вільним, соборним, незалежним європейським народом.

Ведуча:

Як гідний син свого народу Іван Франко не лише охоплений живою національною ідеєю незалежності, але, розвиваючи її, підводить патріотичні сили своєї епохи до ідеї соборності, неподільності, щоб “навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіційних кордонів” .

(Вірш -інсценізація “,Розвивайся ти, високий дубе”)

Ведуча:

Таке поетичне звернення ,що звучить у вірші “Розвивайся ти, високий дубе”, написав ще 1883 року. У творі державність України асоціюється із весною як порою пробудження, оновлення, молодості, краси, а образ-символ дуба – із силою, стійкістю, мужністю молодої вільної держави.

Ведучий:


Ці патріотичні рядки – не лише прагнення, але й своєрідне, пророцтво, яке аж тепер здійснилось, більше за 100 літ: з’єднались розшматовані загарбницькими імперіями українські землі в одну вільну нероздільну державу. Задля соборності поет-громадянин поклав на вівтар і своє особисте щастя, взявши за дружину Ольгу Хоружинську з берегів Дніпра, зі Сходу, з серця України – Києва.

Ведуча:

У творі Україна-мати звертається до своїх “нещасливих дітей, блудних сиротят і просить їх, тлумачить: “Годі ж бо вам в сусід на услузі свій вік коротати” – і аж потім твердо й наполегливо дає їм своєрідний духовний предківський заповіт: “Піднімайтесь на святеє діло, на щирую дружбу, та щоби ви чесно послужили для матері службу”.

Ведучий:

Образ матері-України у поезії — це символ єднання в одну родину всіх розкиданих по світі українців, бо лише їй під силу “згорнути до себе всіх дітей теплою рукою”, бо саме мати формує серце й дух дитини, розкриває поняття добра і зла, вчить перших слів рідною мовою вчить молитви. Мати встановлює у родинному домі, царство справедливості, братерства, “щирого труду”, милосердя й любові. Саме такою родиною за велінням Івана Франка має стати Україна, славна, щаслива, вільна, одна, нероздільна. (Пісня “Червона калино, чого в лузі гнешся? “Пролог до поеми .. Мойсей”)

Ведуча:

Палка, жертовна любов поета-громадянина до України, її народу “замученого, розбитого”, “мов паралітик цей на роздорожжу”, вкритого презирством ворогів-сусідів.

Ведучий:

У Пролозі до поеми “Мойсей” автор подає глибоку характеристику історичного буття української нації, її ментальності: це і “укрита злість”, “облудлива покора”, “зрада й розбої”, вірність ворогам...

Ведуча:

Невже ми й далі приречені “у сусідів бути гноєм”, “тяглом в їх поїздах залізних?” – риторично запитує поет. І одразу стверджує протилежне, доводячи героїчність нашої історії, жертовність істинних борців за волю, а ще силу Слова в молитві, пісні, жартах.

Ведучий:

Ця сила – це присутність Духа, що відгукується в багатьох поколіннях, “підіймає в душі голоси” на новий шлях, де у великій трагічності постане боротьба одухотвореного й матеріального, Божого й злого.

Ведуча:

Дорога поступу дається важкими зусиллями, і лише Боже Провидіння, Св. Дух, у часі якого живемо нині, і Дух Івана Франка завжди будуть із нами на шляху до обітованої землі та щирими словами живитимуть нас, щоби “йти у мандрівку століть з його Духа печаттю”.

Ведучий:

І хай буде так!

(Звучить поезія: “Обриваються звільна всі пута”)

“Обриваються звільна всі пута”,

Звільна мудрість до влади стає,

Звільна топиться рабська отрута,

Звільна правда до щастя зове...


Ще на часі і ницість, і підлість –

Павутиння підступний покров...

Та не вмерли духовність і гідність,

І надія, і віра, й любов...


На вишиванім щедрім обрусі

Калиново душа розцвіта.

Будьмо сильними нині у Дусі

І єдині на многі літа!


Досить! Годі вже гнути коліна

Перед ноги земного царя.

Йди, Вкраїно! Твоє покоління

Хай освячує Божа зоря!


Вже вервечка думок не закута,

Вже – жертовність тобі оддаєм...

Обриваються звільна всі пута,

Ожиємо, брати, ожиєм!

Галина Сподарик

(Пісня “Не пора”')


Література

1. Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – К., 1976.

2. Іван Франко і світова культура. Матеріали міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО. – К.: Наук. думка, 1990

З. Кононенко В. Рідне слово. – К.: Богдана, 2001.

4. Перехресні стежки поезії Івана Франка. – Львів, 2000.

5. Зубринька М. Смисл і абсурдність буття у поемі І. Франка “Мойсей” //Сучасність –№2. – 1993.

6. “Українська мова і література в школі” –№ 6. – 2004.

7. “Дивослово” – № 7,8. – 1996.


Конкурс “Заступник директора з виховної роботи загальноосвітного навчального закладу - 2006”


На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 22 лютого 2006 року №122 “Про проведення Всеукраїнського конкурсу “Заступник директора з виховної роботи загальноосвітного навчального закладу - 2006”, відповідного наказу Головного управління освіти і науки від 2006 року № у вересні-жовтні 2006 року в області було проведено ІІ етап Всеукраїнського конкурсу „Заступник директора з виховної роботи загальноосвітного навчального закладу - 2006”. У трьох номінаціях конкурсу взяли участь 39 конкурсантів, зокрема: у номінації „заступник директора з виховної роботи міського загальноосвітнього навчального закладу” – 16 учасників, „заступник директора з виховної роботи сільського загальноосвітнього навчального закладу” - 15, „заступник директора з виховної роботи гімназій, ліцеїв, колегіумів, колежів” – 9.

Конкурс засвідчив, що заступники директорів шкіл з виховної роботи спрямовують свою практичну діяльність на організацію виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі. Важливий акцент конкурсанти ставлять на вихованні справжнього громадянина України, патріота своєї країни, підготовці особистості до успішної життєдіяльності.

У роботах конкурсантів чітко простежуються такі пріоритетні напрямки виховання школярів, як національно-патріотичний, духовно-моральний, громадянський. Родинно-сімейний, турстично-краєзнавчий, екологічний, формування здорового способу житття тощо.

Журі конкурсу відзначає, що більшість заступників директорів працює в напрямку пошуку ефективних форм виховання, розробляє і впроваджує нетрадиційні форми і методи виховної роботи.

Проведений конкурс надав можливість конкурсантам представити кращі методичні напрацювання. Аналіз конкурсних робіт свідчить про високий рівень професійної компетентності конкурсантів.


Леся Гриза


Розвиток національної свідомості гімназиста – мета виховної роботи Сокальської гімназії


“...Гори, душе моя, доки наснаги досить.

Нехай вогонь не згасне від образ і зла.

Нехай тепло любові цей промінчик носить,

Запалить інші душі і тоді згорить дотла.”

Саме ці слова власної поезії Руслани Миколаївни Антонюк, заступника директора з виховної роботи, стали кредом для багатьох вчителів Сокальської гімназії у роботі зі своїми вихованцями.

Основною метою виховання молоді в гімназії для п. Руслани є розвиток індивідуальних творчих здібностей учнів, розширення їхнього інтелектуального та духовного рівнів. Це допомагає всебічно та раціонально підготувати дитину до життя та творчої діяльності. Тому Р. Антонюк працює над проблемою “Розвиток національної свідомості гімназиста”.

Руслана Миколаївна – творча особистість, ініціативний вчитель, володіє сучасною методикою виховання, виявляє ґрунтовну професійну компетентність. Вона впроваджує у практику прогресивний педагогічний досвід, новітні технології, активні методи і форми виховної роботи в гімназії. Вважаючи, що позитивний результат у вихованні шкільної молоді можна одержати лише через впровадження добре налагодженої системи, п. Руслана розробила проєкт “Вільний час – у правильне русло”, згідно якого, протягом останніх двох навчальних років проводиться вся виховна робота гімназії. Мета цього проєкту – пропагувати серед шкільної молоді здоровий та цікавий спосіб життя. Саме з цього, вважає п. Антонюк, зароджується здоровий корінець нації, з якого згодом виростає плідне дерево.

Внаслідок роботи за проектом “Вільний час – у правильне русло” – 90 % гімназистів у позаурочний час займаються цікавими і корисними справами: різноманітною гуртковою роботою; відвідують у спортивні секції, Школу мистецтв, Будинок учнівської творчості, займаються журналістикою та радіожурналістикою; беруть участь у громадському житті школи, міста, району, в роботі осередків молодіжних організацій; допомагають у пошуковій роботі шкільних кабінетів-музеїв.

Зацікавленість Руслани Миколаївни проблемами духовного розвитку особистості виявляється і в тривалій співпраці Сокальської гімназії з районними осередками молодіжних організацій, зокрема “Молодь Христові”, “Пласт”, “Молода Просвіта”. Постійними відвідувачами гімназії є представники церкви. Усі спільні заходи, акції завжди мають духовне спрямування.

На високому рівні організовано у Сокальській гімназії роботу учнівського самоврядування. Учнівський парламент на чолі з президентом гімназії обирають голосуванням на демократичних виборах.

Руслана Миколаївна велику увагу зосереджує на організації методичної роботи з класними керівниками. Актив шкільного методоб’єднання створив і постійно оновлює базу інформаційно-методичної літератури для молодих класних керівників. У гімназії організували “Школу майстерності класного керівника”, яка навчає творчого підходу до виховної роботи з дітьми. Відзначаються змістовністю та оригінальністю засідання шкільних методоб’єднань класних керівників.

Руслана Миколаївна – активний учасник районного методичного об’єднання заступників директорів з виховної роботи. Вона постійно виступає із актуальними доповідями, ділиться власним досвідом, її поважають та вона – авторитет для колег, учнів і батьків.

Р. М. Антонюк – людина творча та обдарована. Це позначається і на її діяльності. Творчі зустрічі, вечори поезії, мистецькі акції вже є звичним явищем у Сокальській гімназії. Хореографічний колектив “Вітерець”, керівником якого є Р. М. Антонюк – постійний учасник різноманітних свят, неодноразовий переможець конкурсів та фестивалів у районі та області.

Руслана Миколаївна Антонюк ніколи не зупиняється на досягнутому. Пошук нових підходів, концептуальних шляхів і змістовних форм у роботі з дітьми та їхніми батьками – ось причина її творчого неспокою, який передається й іншим. Виховну роботу 2006/07 навчального року заступник директора запропонувала спланувати, опираючись на проблему, над якою працювали й торік, але за новим проектом – “Школа і сім’я – гармонія виховання”. Метою створення його стало бажання Р. М. Антонюк скоординувати спільні зусилля батьків і педагогів у вихованні дітей, посилити їх співпрацю. За програмою проекту всі діти перебуватимуть у центрі уваги, а батьки і вчителі – справжні опікуни і наставники. Сучасна сім’я, родина потребує педагогічної та культурологічної допомоги, і завдання школи – надати цю кваліфікаційну допомогу впровадженням у навчально-виховний процес засад української родинної педагогіки, виховного ідеалу українського народу. Найвища мета створення даного проекту – поєднання зусиль педагогічного колективу, батьків у гармонійну систему виховання дітей і формування гімназиста на засадах української народної етнопедагогіки (традиції, звичаї, обряди, любов до ближнього, добро, милосердя).

Заступник директора з виховної роботи Руслана Миколаївна Антонюк ставить перед собою та педагогічним колективом гімназії завдання – забезпечити високий рівень освіченості й вихованості свідомого громадянина України.

У ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу „Заступник директора з виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу – 2006” у номінації „Заступник директора з виховної роботи гімназій, ліцеїв, колегіумів, коледжів” Руслана Миколаївна Антонюк зайняла перше місце.


Руслана Антонюк

Вільний час – у правильне русло


Виховання повинно мати за мету зліпити

таку людину, яка ніде ні за будь-яких умов

не загине ні морально, ні фізично й упровадить

у життя свою незалежну думку


С. Русова


Працюючи в освіті протягом вісімнадцять років, я завжди намагалась розв’язувати дитячі проблеми, спираючись на світобачення дітей, і саме тому досягла успіхів у спілкуваннні з ними. У кожній дитині я вбачаю особистість. Це – одна з причин, чому я погодилась на пропозицію зайняти посаду заступника директора з виховної роботи.

Коли розпочинала свою діяльність на цій посаді, поставила собі мету – вчити дитину жити!

Щоб створити сприятливе середовище для розвитку і становлення особистості гімназиста, його знань, умінь та навичок потрібно перетворити їх на життєві компетенції, які дали б випускнику змогу самореалізуватись у цьому складному й мінливому світі.

Звісно, процес побудови інноваційного освітнього середовища в гімназії, перебудова виховної системи не повинні б бути стихійними. Для послідовності й запровадження роботи за єдиною системою я вирішила запропонувати проектну технологію керування та планування.

Свою виховну роботу ми вирішили спрямувати на розвиток національно-свідомої особистості.

Спершу, на мою думку, потрібно у класах провести опитування про зайнятість учнів у позаурочний час та їх інтереси. Інше завдання – зацікавити дітей корисними справами, базуючи все це на національній спадщині та культурі. Зрозуміло, якщо дитина зайнята цікавою і корисною для неї справою, то для негативних думок та вчинків не залишається часу.

Всією душею я хочу допомогти підліткам усвідомити і насправді пропустити крізь серце любов до батьківщини, стійкий інтерес до минулого, сьогодення і майбутнього рідного краю, усвідомлення власної та національної гідності, почуття любові й поваги до рідного народу, виховати в них чесність у взаєминах. Це все, що є характерним для української ментальності з давніх-давен. Тільки здоровий корінець може дати плідне дерево для нації.

Обговоривши це на одній з педрад, я запропонувала педагогічному колективові гімназії перший свій проект “Вільний час – у правильне русло”. Його було ухвалено педрадою і успішно запроваджено в роботу.


Проект “Вільний час – у правильне русло”

Мета проекту – вивчити інтереси гімназистів та динамічно заповнити їх вільний від уроків час цікавими та корисними справами, пропагувати серед шкільної молоді здоровий та цікавий спосіб життя.

Враховуючи проблему виховної роботи гімназії, головним у плануванні на два навчальні роки повинно бути національне виховання.

В рамках проекту:
  • Діти разом із вчителями створюють кабінети-музеї; займаються пошуковою роботою, вивчаючи історію гімназії, займаються у шкільних гуртках, гуртках Будинку учнівської творчості та в Шмистецтв ім. Матюка.
  • Ознайомити гімназістів з роботою молодіжних організацій та створити їх осередки в гімназії.
  • Для активізації роботи класних керівників створити “Школу майстерності класного керівника”, де би проходив обмін досвідом, проводились відкриті години класного керівника.
  • Перед кожними батьківськими зборами у класах проводити всеобучі для батьків. Для цього варто підбирати належний матеріал для бесід.
  • Зі спонсорською допомогою встановити перед фасадом гімназії фігуру пресвятої Діви Марії.
  • Створити та презентувати папку “На допомогу класному керівникові”, де б зберігались матеріали для бесід із учнями за віковими категоріями.
  • Вчителям трудового навчання, образотворчого мистецтва та музики звернути увагу на моменти етнопедагогіки, підібрати матеріал для проведення окремих уроків на основі національної культури.
  • Презентувати виховну роботу гімназії у пресі, на радіо, залучаючи до цього учнівський парламент.

Діяльність учнів у межах проекту змінеюватиме ставлення підлітків до власного часу, поглядів на життя, розвиватиме в дитячих душах любов до рідного краю та пошану до батьків.




Тішить те, що мені вдалось спрямувати виховний процес у єдине русло. Ми всі працюємо за єдиною системою, розвиваючи національну свідомість гімназистів, водночас, координуючи їх вільний час.