В. Д. Косенко © Авторські права
| Вид материала | Документы |
- Омельчук К., До питання про авторські права на фотографії, 282.8kb.
- Авторські права на текст програми "Українська мова, 5-12 кл." належать Міністерству, 573.15kb.
- Медкнига Косенко, 337.6kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України, 1827.57kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України, 1827.3kb.
- Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.13kb.
- Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.34kb.
- Косенко Виталия Владимировича Научный руководитель Авербух Владимир Лазаревич, 361.48kb.
- Р. И. Косенко 20 г. «Утверждаю» Директор моу «сош №20» Н. Н. Петров Приказ, 3407.87kb.
- Авторські права на текст програми "Біологія, 7-11 кл." належать Міністерству освіти, 355.91kb.
Використання нових інформаційних технології в педагогічному процесі
За короткий час від 80-х – початку 90-х років XX сторіччя людство здійснило перехід від індустріального до комунікаційного та інформаційного суспільства (друга половина 90-х років XX сторіччя) та його наступної фази – суспільства, що побудоване на знаннях. Це вносить суттєві якісні зміни в методологію та зміст сучасної освіти.
Задачею освіти є формування активного учасника цього суспільства, який має відповідний рівень універсальних та професійних компетенцій, а також здатність до постійного оновлення свого освітнього рівня відповідно до поточного розвитку ІКТ.
Одним із пріоритетних напрямків розвитку інформаційного суспільства є інформатизація освіти — процес забезпечення сфери освіти методологією й практикою розробки й оптимального використання сучасних або, як їх прийнято називати, нових інформаційних технологій (НІТ), орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічних цілей навчання.
Цей процес ініціює: удосконалювання механізмів керування системою освіти на основі використання автоматизованих банків даних науково педагогічної інформації, інформаційно-методичних матеріалів, а також комунікаційних мереж; удосконалювання методології й стратегії відбору змісту, методів й організаційних форм навчання, виховання, що відповідають завданням розвитку особистості того, якого навчають, у сучасних умовах інформатизації суспільства; створення методичних систем навчання, орієнтованих на розвиток інтелектуального потенціалу того, якого навчають, на формування вмінь самостійно здобувати знання; створення й використання комп'ютерних тестуючих, діагностующих методик контролю й оцінки рівня знань тих, яких навчають.
Не менш важливе завдання забезпечення психолого-педагогічними й методичними розробками, спрямованими на виявлення оптимальних умов використання технологій з метою інтенсифікації навчального процесу, підвищення його ефективності і якості.
Основні способи застосування нових інформаційних технологій: використання як засіб навчання, як інструмент пізнання й самопізнання, як засіб розвитку особистості того, якого навчають, як об'єкт вивчення, як засіб інформаційно-методичного забезпечення й керування навчально-виховним процесом, як засіб комунікацій, як засіб автоматизації процесів контролю, корекції результатів навчальної діяльності, комп'ютерного педагогічного тестування й психодиагностики, як засіб автоматизації процесів обробки результатів експерименту, як засіб організації інтелектуального дозвілля, розвиваючих ігор.
При розробці й використанні програмного засобу в навчальних цілях виникає необхідність у створенні учбово методичних й інструктивних матеріалів, що забезпечують процес його застосування. Отже, виникає необхідність у формуванні так званого програмно-методичного забезпечення навчально-виховного процесу, що являє собою комплекс.
З метою удосконалення викладання курсу “Діловодство” розробляється учбово методичний комплекс (УМК), який включає: навчальний модуль; тестовий модуль, який дозволяє проводити поточний та підсумковий знаннь, у двох режимах – перевірки та самоперевірки.
Найбільш значимі, з позиції дидактичних принципів, методичні програмні методи: індивідуалізація й диференціація процесу; здійснення контролю зі зворотним зв'язком, з діагностикою помилок й оцінкою результатів навчальної діяльності; здійснення самоконтролю й самокорекції; здійснення тренування й самопідготовки студентів; вивільнення навчального часу; комп'ютерна візуалізація навчальної інформації; створення й використання інформаційних баз даних; посилення мотивації навчання; озброєння того, якого навчають, стратегією засвоєння навчального матеріалу; формування вміння приймати оптимальне рішення; формування культури навчальної діяльності, інформаційної компетентності.
Кристопчук Т.Є. (м. Рівне)
ЗАСТОСУВАННЯ MICROSOFT POWERPOINT ПРИ СТВОРЕННІ ПРЕЗЕНТАЦІЙ НАВЧАЛЬНИХ КУРСІВ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗЕМЛЕВПОРЯДНИКІВ В КОЛЕДЖІ
1. Використання нових інформаційних технологій у сфері професійної освіти, зокрема, в коледжах аграрного профілю, сприяє інформаційній насиченості і гнучкості методики навчання під час формування професійних навичок студентів, інтерактивному зв’язку з різними освітніми ресурсами, підвищує ефективність, мотивацію навчального процесу.
2. Проблема розробки, створення і застосування електронних підручників, посібників, презентацій для професійної підготовки землевпорядників в аграрному коледжі є актуальною.
3. Сучасні комп’ютерні технології дозволяють викладачам створювати навчально-методичні комплекси дисциплін, розробляти власні електронні лекції, підручники, тести поточного та підсумкового контролю, методичні посібники для виконання практичних завдань, курсових та дипломних робіт, проектів, веб-сторінки та дистанційні курси.
4. Програми загального призначення, наприклад, прикладні офісні програми, є найбільш доступним ресурсом для використання з освітньою метою, оскільки вони встановлені на кожному комп’ютері, адаптовані для великої кількості мов.
5. Найбільш розповсюдженими програми, які використовуються з освітньою метою, є текстові редактори, редактор веб-сторінок, засоби електронної комунікації – електронна пошта, чат, інтерактивні анкети, програми підготовки презентацій Microsoft PowerPoint і т.п.
6. Microsoft PowerPoint – програма для підготовки презентацій, яку доречно використовувати для створення електронних лекцій з таких землевпорядних дисциплін як картографія, земельний кадастр, фотограмметрія, основи стандартизації, метрології та сертифікації, організація землевпорядного діловодства, земельний проект, що містять узагальнений теоретичний матеріал конкретних тем з необхідними поясненнями, визначеннями, методичні вказівки для лабораторно-практичних робіт навчальних дисциплін землевпорядного циклу з метою зосередження уваги студента на основних теоретичних моментах теми та отримання практичних навичок під час виконання самостійної роботи, а також при створенні презентацій навчальних курсів для дистанційного навчання.
7. Презентація – це набір слайдів, де є текст, графічні об’єкти, рисунки, кнопки тощо. Презентація може містити звук, відео та анімацію – три основні компоненти мультимедіа.
8. У роботі навчально-практичних центрів із землевпорядкування (НПЦЗ), що діють на базі коледжів і створені з метою підтримки навчання на сучасному рівні та розвитку земельної реформи в Україні, доречним є використання презентацій навчальних курсів, методичних вказівок для проведення лабораторно-практичних робіт, щоденників-звітів.
9. Використовуючи програму підготовки презентацій Microsoft PowerPoint, викладачі матимуть можливість демонструвати та пропагувати нові сучасні технології щодо реалізації земельної реформи на Україні, здійснювати обмін та демонструвати передовий досвід роботи і науково-технічну інформацію за напрямами своєї діяльності.
Лымарь Н.А. (Российская Федерация, г. Москва)
Компетентностный подход в образовании как социализирующий ориентир современной школы
Новые задачи и социальные функции, которые все больше переводят образование в сферу услуг, в деятельность по удовлетворению образовательных запросов общества закономерно приводят к тому, что в области образования заметно обострились вопросы, связанные с развитием и изменением системы управления. Так как переход в сферу услуг в значительной степени оказывается актуальным для производственной сферы, в которой образование и ранее не воспринималось, вхождение современной школы в процессы обслуживания общества сопряжен с внедрением новых методов и нового содержания управления, которое во многом формируют социальное наполнение менеджмента. В рамках перехода к рыночному типу сознания, но при сохранении прежних форм управления и статуса образования переход к сотрудничеству, переход к партнерству ничем конкретным не обусловлен. В этой связи особо возрастает роль, которую выполняет деятельность по изучению мотивации всех участников образовательного процесса (управленцев, учителей, учащихся и родительской общественности).
Поиск новых управленческих технологий, обладающих новым содержанием, оригинальными подходами, направленными на развитие личности, опирающимися на новую философию образования, на новые цели и ценности, является наиболее актуальной задачей в контексте происходящих модернизационных процессов. Личностно - ориентированное содержание концепции образования требует для своей реализации адекватных педагогических технологий, характерными чертами которых будет сотрудничество, диалогичность, деятельностно-творческий характер педагогического взаимодействия в рамках основного и дополнительного образования, направленность на поддержку индивидуального развития учащегося, предоставление ему необходимой свободы для принятия самостоятельных решений в выборе жизненных позиций, способов учения и поведения, сотворчество учителя, ученика и родителя.
Нет иного способа обучения, кроме организации общения (диалога). Без этого человек не может понять себя и найти свое место в жизни. Поэтому в учебном заведении важно вести методическую работу по разработке и внедрению социально-коммуникативной технологии в обучении, где социально-коммуникативная технология понимается как организованная, управляемая система операций, структур и процедур, обеспечивающая достижение целей и задач по социализации личности.
В части образовательной значительную роль играет работа над моделированием содержания образования, переосмысления возможностей дисциплинарного обучения, обоснованного увеличение доли интегрированного и проектного подходов, где соотношение целей образования может быть представлено в определенной зависимости.
В части воспитательной большое значение приобретает работа по реализации социальных проектов, связанных с созданием различных общественных структур школы, ориентированных на развитие обществоведческого мышления у подростков, на понимание ими социальных проблем и явлений, на формирование общественно значимых мотивов, на развитие потребности в изучении общественной жизни через активное участие в ней. Навыки решения социально значимых проблем будут осваиваться в ходе социальной практики, через включение в деятельность детских и молодежных общественных организаций, органов школьного самоуправления.
Формирование личностно-ориентированной парадигмы, создание разветвленной, но взаимосвязанной и взаимообусловленной сети учебной и внеурочной деятельности учащихся, внедрение различного рода проектов, организация и проведение мероприятий, связанных с освоением культурного наследия позволит: 1) внедрить в сознание и укрепить народные традиций при реализации программы преемственности начальной и средней школы; 2) ориентироваться не на процесс обучения, а на результат освоения знаний по тем или иным дисциплинам при внедрении проектной деятельности как индикатора набора компетенций учащегося; 3) цельную личность, воспитать потребность к художественному, как одной из основ жизнепонимания и жизнедеятельности современного человека, развить умение выразить в слове зрительный или слуховой образ; 4) разработать новое содержание образования, обеспечивающее единство культурного и образовательного устройства, где образование рассматривается как социокультурная технология; 5) развить творческие способности учащихся в рамках личностно-ориентированного подхода; 6) сформировать коммуникативную и социально-культурную компетенцию учащихся.
В целом, вся программа обучения должна быть нацелена на формирование компетентной личности, обладающей правом активно выбирать и самостоятельно конструировать свою школьную жизнь. Социальная компетенция – это также умение пользоваться средствами коммуникации как ресурсами достижимости. В этой связи существенным образом меняется и роль учителя: от трансляции знаний и способов деятельности он должен переходить к проектированию индивидуальной траектории интеллектуального (и личностного) развития каждого учащегося. При таком понимании образование будет выступать одной из институциализированных, социально организованных форм социализации — процессом и результатом усвоения тех социальных норм и культурных ценностей, с помощью которых учащийся приобретает и реализует модели поведения, необходимые для эффективного участия в жизни общества.
Мечкало Ж.М. (м. Київ)
Дистанційне навчання як один із факторів підвищення успішної роботи органів місцевого самоврядування
Сьогодні конкурентоспроможність будь-якої країни залежить не стільки від потужності природних ресурсів, скільки від якості людських. Рівень розвитку освіти, стан людського капіталу, кваліфікація кадрів соціально-економічний потенціал держави. Світова практика свідчить, що понад 50% зростання ВВП на душу населення визначається підвищенням продуктивності праці, освіченістю, кваліфікацією та фаховими навичками громадян. А високого рівня життя досягають саме ті країни, де кожен другий працівник має вищу освіту.
Зростає частка наукоємкої роботи, зростають масштаби заміщення «рутинної» роботи технологічними рішеннями, відбувається інтелектуалізація праці – все це призводить до того, що успіх організації будь-якого рівня все в більшій мірі залежить від знань її працівників. Розвиток людського ресурсу досягається різними способами, один з них – навчання.
В сучасних умовах для забезпечення ефективної роботи органів місцевого самоврядування необхідним є знання службовців, постійне вдосконалення і поповнення знань. У зв’язку з цим, для успішного розвитку органів місцевого самоврядування система професійної освіти державних службовців повинна відповідати наступним потребам: забезпечувати безперервне навчання; забезпечувати поєднання навчання і професійної діяльності; забезпечувати гнучкість, тобто учням надається можливість самостійно обирати швидкість та програму навчання; забезпечувати можливість навчання в будь-якому місці, виключаючи присутність у класі; задовольняти потреби різних суб’єктів управління. Найбільш повно цим потребам відповідає дистанційна освіта.
Дистанційне навчання – прогресивна педагогічна технологія, яка істотно відрізняється від традиційних низкою таких ознак: застосування у навчанні сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних мереж, доступність та комфортність навчання, особистісність та орієнтованість (свобода вибору змісту, часу, темпу, форм і методів навчання, модульність змісту), організація навчального процесу, видозмінення функцій викладача.
Сучасні інформаційні технології зробили дистанційне навчання реальною потребою сьогодення. У 90-ті роки минулого століття, одночасно з розвитком персональних комп’ютерів і розповсюдженням мережі Інтернет, починають активно розвиватись мобільні технології та ринок мобільних послуг: мобільні телефони стандарту GSM (Global System for Mobile communications – Глобальна система мобільного зв’язку), кишенькові персональні комп’ютери (КПК, PDA (Personal Digital Assistant)), комунікатори та сматрфони, ноутбуки, планшетні комп’ютери (Tablet PC). На початку ХХІ століття мобільні пристрої (в першу чергу мобільні телефони) стали доступні по ціні для населення та отримали масове розповсюдження. Кількість користувачів мобільних пристроїв постійно зростає. У теперішній час самими розповсюдженими і доступними по ціні мобільними пристроями є сотові телефони стандарту GSM. Середня вартість мобільного телефону на ринку України складає 125 доларів.
Мобільні технології знаходять широке використання в навчальному процесі, особливо, як засіб безпровідної передачі навчальних модулів і адміністративної інформації, засіб зв’язку між підрозділами. Мобільне навчання – це один із видів електронного навчання, в якому використовуються мобільні телефони. Особливістю мобільного навчання є те, що ті хто навчається мають змогу отримувати доступ до навчальних матеріалів у будь-який час і у будь-якому місці.
Мігалуш А.О. (м. Київ)
Дистанційна освіта для дітей з особливими потребами: проблеми та шляхи їх подолання
Світовий процес переходу до інформаційного суспільства, а також економічні, політичні та соціальні зміни, що його супроводжують, прискорюють реформування системи освіти. Перш за все це стосується забезпечення доступу до освіти для тих людей, які його не мали раніше, а особливо для інвалідів. Ефективному розв’язанню зазначеної проблеми сприяє впровадження дистанційного навчання, що здійснюється на основі сучасних педагогічних, інформаційних і телекомунікаційних технологій.
Закордоном вже давно використовують передові технології для навчання людей з особливими потребами. Наприклад, Національний технічний інститут для глухих при Рочестерському технологічному інституті (США), Відкритий університет Великобританії та Карконошський коледж (Польща) займаються навчанням сліпих дітей. Перший ж центр дистанційного навчання (кориспонденського) був створений в Франції за рішенням уряду в 1939 р. для дітей, які у зв’язку з початком другої світової війни, через хвороби або інвалідність не могли відвідувати звичайні школи.
Насьогодні дистанційна освіта базується на шести моделях, що передбачають використання нових інформаційних технологій: телебачення, відеозаписи, друковані посібники, комп’ютери і т.п.: навчання по типу екстернату; університетське навчання; навчання засноване на співпраці декількох навчальних закладів; навчання в спеціалізованих навчальних закладах; автоматичні освітні системи; неформальне, інтегративне дистанційне навчання на основі мультімедійних програм.
В Україні ж використання новітніх інформаційних технологій для навчання дітей з особливими потребами почалося з середини 90-х років XX ст. але данний процес протікає дуже повільно і багато дітей досі не отримують освіту. Впровадження дистанційної освіти для людей з обмеженими можливостями є необхідною, адже, нажаль, сьогодні більшість шкіл та ВНЗ не підготовлені до навчання особливих студентів ні організаційно, ні методично. Це пов’язано з тим, що нашому державі краще утримувати людей з особливими потребами ніж вирішувати їх проблеми. Держава не виділяє кошти на розвиток даної форми освіти, діти-інваліди не мають необхідних знань та навичок для використання комп’юторів, допоміжна аппаратура коштує дуже дорого, мало інформації про ВУЗи в яких діють програми дистанційної освіти, низкій рівень розробки навчальних програм для особливих дітей… Все це створює великі перешкоди для всибічного розвитку дітей з обмеженими можливостями, адже саме освіта сприяє розвитку людини як особистості та найвищої ціності суспільства, розвитку її талантів, розумових і фізичних здібностей, вихованню високих моральних якостей, формуванню громадян здатних до свідомого суспільного вибору, здатних приносити користь суспільству.
Зазначені проблеми можливо вирішити шляхом: обєднання зусиль інтузіастів впровадження освіти для людей з обмеженими можливостями; залучення засобів міжнародних благодійних організацій; комп’юторизації спеціалізованих середніх навчальних закладів; організації курсів навчання комп’ютерній грамоті інвалідів; створення постійно діючих центрів інформаційної підтримки людей з особливими потребами; стимулювання і підтримка інвалідів, що прагнуть навчатися; консультування навчальних закладів і підприємств з питань забезпечення умов навчання і праці інвалідів.
Крокуючи шляхом інтеграції дітей-інвалідів в суспільне життя ми завжди повинні пам’ятати, що необхідно не принижувати інваліда лише подачками та допомогами, а виховувати сильного духом члена суспільства, що володіє необхідними навичками, здатного на рівні зі “здоровими” людьми брати участь у житті суспільства.
Морозов О.Л. (м.Київ)
КРЕАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
Інформація сьогодні стає найбільш важливою цінністю, а індустрія її обробки і передачі – провідною галуззю економіки розвинутих країн. Інформатизація суспільства виступає одним з вирішальних чинників модернізації економіки і є необхідною передумовою інтеграції України в світове співтовариство. Але, вона неможлива без формування чіткої державної інформаційної політики, яка б закладала основи формування єдиного інформаційного простору України. Невід’ємною складовою інформаційної політики є забезпечення інформаційної безпеки, під якою розуміють стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави в інформаційній сфері. У Законі України „Про основи національної безпеки України” дана офіційна оцінка значимості і системної сутності інформаційної безпеки, як невід’ємної складової національної безпеки України. Незважаючи на те, що за минулі роки в країні створені певні організаційно-правові засади у сфері інформаційної безпеки, її існуючий стан не відповідає сучасним вимогам, інтересам суспільства і держави. У Стратегії національної безпеки України зазначається, що „наближається до критичного стан безпеки інформаційно-комп'ютерних систем в галузі державного управління, фінансової і банківської сфери, енергетики, транспорту, внутрішніх та міжнародних комунікацій тощо”. Загроза національній безпеці України в інформаційній сфері багато в чому пов’язана з незбалансованістю державної політики в цій сфері. Досі не забезпечено поєднання підходів як до формування законодавчої бази, створення правових засад для побудови, функціонування і розвитку системи забезпечення інформаційної безпеки, так і організаційного забезпечення, чіткого визначення функцій та раціонального їх розподілення між суб’єктами інформаційних відносин та реалізації всього комплексу стратегічних завдань зміцнення національної безпеки України в інформаційній сфері.
Основою вирішення зазначених питань могло б стати формування загальнодержавної стратегії інформаційної безпеки у вигляді науково обґрунтованої державної Доктрини, яка б визначила основні шляхи і напрямки реалізації концептуальних положень інформаційної безпеки в Україні. На підставі цих концептуальних положень будувалося б широке коло політичних заходів і дій у зовнішній і внутрішній політиці держави у сфері інформаційної безпеки. Доктрина інформаційної безпеки повинна стати логічним продовженням Стратегії національної безпеки і розроблятися законодавчими органами і політичним керівництвом держави з використанням сучасних науково-теоретичних досліджень вітчизняних та закордонних вчених про сутність та зміст інформаційної безпеки і досвіду провідних країн світу у цій сфері. Її основні вимоги повинні деталізуватися в законодавчих та інших нормативно-правових актах, знаходити висвітлення в стратегії розвитку держави у виді цільових державних програм і проектів.
Сьогодні, в умовах глобалізації, домінуючі в глобальному інформаційному просторі держави прагнуть контролювати національні інформаційні ресурси інших країн, широко застосовують стратегію ведення інформаційних операцій для досягнення своїх ідеологічних, політичних та економічних цілей. Тому, іншим важливим інструментом вирішення проблем інформаційної безпеки країни повинна стати її активна зовнішня політика щодо встановлення міжнародно-правових норм про заборону застосування засобів впливу на інформаційні ресурси та інформаційний простір незалежних держав та створення під егідою ООН наднаціональних органів з метою попередження та уникнення інформаційних війн та розкриття інформаційної злочинності.
Щоб не залишитись на периферії історичного розвитку, Україні сьогодні потрібно здійснити надзвичайні зусилля у сфері розвитку інформаційно-телекомунікаційних технологій і забезпечення інформаційної безпеки, яка б відповідала сучасним вимогам та інтересам суспільства і держави.
Огурцова О.Л.(м. Київ)