Хронический гастрит типа в как фактор, способствующий развитию вирусного гепатита а
| Вид материала | Диплом |
- Бесприборные ифа тест-системы для дифференциации гепатитов а, В, с дробченко С. Н.,, 46.32kb.
- Иммунологические особенности острого вирусного гепатита в в зависимости от исходов, 255.83kb.
- Граф логической структуры темы “Хронический гастрит у детей”, 54.15kb.
- «заболевания органов пищеварения», 625.96kb.
- Незаконная миграция, как фактор способствующий наркобизнесу и нелегальным оборотом, 33.26kb.
- Ьным распространением, часто тяжелым и длительным течением, неблагоприятными последствиями, 73.48kb.
- Рекомендации по применению препарата профеталь® в терапии хронического вирусного гепатита, 24.33kb.
- «Всё о вирусном гепатите», 196.8kb.
- Лечение грязью на яровом, 569.63kb.
- Методические рекомендации для студентов III курса стоматологического факультета для, 522.54kb.
ДО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХНА ВГ НА ТЛІ НАРКОМАНІЇ З АБСТИНЕНТНИМ СИНДРОМОМ
Суременко М.С., Підкопаєв В.С., Легеза К.М., Тимофєєва Л.В., Чорткова І.М.
Дніпропетровська державна медична академія, 21 міська клінічна лікарня (Украина)
Вірусні ураження печінки і насамперед вірусні гепатити займають значне місце в структурі захворювань в багатьох державах. Але значна кількість цих хворих в Україні та Дніпропетровському регіоні вживають різні наркотичні та токсичні речовини, що призводить до більш тяжкого та ускладненого перебігу хвороби. Більш того, у деяких хворих на ВГ на тлі супутньої наркоманії, хвороба перебігає з абстинентним синдромом, який іноді потребує проведення екстреної адекватної терапії.
Ми спостерігали 21 хворого на ВГ, які вживали наркотичні речовини терміном від 1 до 8 років. Причому, 3 хворих вживали наркотичні речовини на протязі 1 року, 2- на протязі 2 років, інші хворі (76%) більше ніж 2 роки. Усі хворі були чоловічої статі, віком від 18 до 31 року. Конопляні препарати (гашиш, маріхуана) вживало 4 пацієнта, опіати внутрішньовенно – 11, сочетана полінаркоманія (гашиш, кокаїн, опіати) була у 6 хворих.
У хворих, обстежених клініко-біохімічними та серологічними методами, був встановлений діагноз ГГВ – 9 пацієнтів, ХГВ – 6 та ХГС – 6. Перебіг хвороби у хворих був середньотяжким, за винятком одного, який мав тяжкий перебіг хвороби. У 16 (76%) хворих, які вживали наркотичні речовини більше 2 років (у середньому 3-5 років), та тільки у одного, який вживав їх менше 2 років, били прояви абстинентного синдрому. Серед хворих на ВГ з наркотичним абстинентним синдромом два пацієнта вживали конопляні препарати, 10 – препарати опію та 5 мали полінаркоманію. Клінічна картина абстинентного синдрому мала такі прояви: біль у м’язах та в області серця, закладеність носу, проноси, агресивність, фобії. При клінічному обстеженні хворих було виявлено: психомоторне збудження, мідріаз, тахікардія, сльозо- та слинотеча, зміна фонації, пітливість, іноді судоми м’язів кінцівок, шиї та підвищення температури до субфебрильних цифр. В період абстинентного синдрому у хворих не визначалось погіршення перебігу вірусного гепатиту. Але на 2-3 добу після його купування у 14 (83%) з 17 хворих були підвищенні більше ніж у 2 рази рівні білірубіну, трансаміназ, а також показник лужної фосфатази, який був у нормі при відсутності цього синдрому. Крім того зросла жовтяниця, але без інших симптомів загострення основної хвороби.
Для купування абстинентного синдрому на тлі базової терапії ВГ хворим призначали дезінтоксикаційну терапію: неогемодез до 800 мл/добу; реополіглюкін 500 мл/добу; 10% розчин глюкози, до 1000 мл/добу, разом з 0.06% корглюконом 1 мл, 2.4% еуфіліном 10 мл, панангіном 10 мл та кокарбоксилазою 150 мг; альбумін 200-400 мл, нативну плазму 500 – 600 мл.
Психомоторне збудження знімалося внутрішньовенним введенням 0.5% седуксену 2-4 мл (сибазону, реланіуму), 20% оксибутірару натрію 10-20 мл.
Одному хвориму, з тяжким перебігом хвороби, був проведений плазмаферез. Частині хворих, 7 пацієнтів, були призначені глюкокортикостероїди (преднізолон, дексаметазон) від 40 до 60 мг на добу на протязі тільки 4-5 днів, що швидко привело до значного поліпшення біохімічних показників. Решта, 7 (50%) хворих, яким не призначались глюкокортикостероїди мали поліпшення біохімічних показників лише на 10 – 12 добу від закінчення абстинентного синдрому.
Таким чином, наявність абстинентного синдрому з погіршенням біохімічних показників у хворих на ВГ на тлі наркоманії пов’язана з терміном вживання та комбінування наркотичних речовин.
Лікування цього стану потребує проведення вибіркової дезінтоксикаційної терапії в комбінації з коротким курсом глюкокортикостероїдів в середньотерапевтичних дозах, що нормалізує біохімічні показники та поліпшує стан хворих.
ДО ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЗНАХОДЖЕННЯ АНТИ-HCV В СИРОВАТЦІ КРОВІ ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ
Суременко М.С., Чорна Н.О., Біла-Попович Г.С., Чухалова І.В.
Дніпропетровська державна медична академія (Україна)
В останні роки відмічено значне підвищення захворюваності на вірусні гепатити С, що зв’язано зі збільшенням кількості внутрішньовенних наркоманів, а також з покращенням діагностики захворювання. Особливістю збудника вірусного гепатиту С є пряма цитопатична дія на гепатоцит. Цей вірус досить ефективно “вислизає” з-під дії захисних імунних факторів, тому часто формується хронічний перебіг хвороби. За даними деяких авторів [1,2] частота виходів хронічного гепатиту С різноманітна. Наприклад, цироз печінки після інфікування вірусом гепатиту С формується у 20-40 % хворих, первинний рак печінки у 2-10 %.
На думку інших дослідників [3], вірусний гепатит С у осіб молодого віку в більшості випадків має безсимптомний перебіг з помірним цитолітичним синдромом, навіть при хронічному гепатиті С. Реплікаційні форми відрізняються більш вираженим цитолітичним синдромом з наявністю анти-HCV IgM, але не відрізняються по клінічній симптоматиці та морфологічним змінам. Тобто, до теперішнього часу немає чіткої межі між проявами гострого та хронічного гепатиту С.
Формування хронічного гепатиту С також залежить від віку хворого. У інфікованих осіб молодого віку менша вірогідність формування хронічного гепатиту С та цирозу печінки, чим старший вік хворого, тим більша вірогідність їх формування.
Оцінка анамнестичних, клінічних даних, серологічних та біохімічних досліджень особливо актуальна у осіб молодого віку з гепатитом С, так як необгрунтованість діагнозу цієї хвороби може привести до звільнення юнаків допризивного віку від служби в армії.
Під нашим наглядом знаходилось 23 хворих, у яких амбулаторно була виявлена наявність анти-HCV. По віку вони розподілялись: 17-18 років – 15 чол., 18-19 років – 6 чол., 20 років – 2 чоловіка.
При вступі до лікарні анамнестично було виявлено 5 осіб (21,7 %), котрі вживали внутрішньовенно опіати та ефедрон, 3 чол. відвідували стоматолога на протязі останніх 6 місяців, одному хворому проводилась апендектомія, 3-м хворим фіброгастродуоденоскопія, у 10 хворих (43 %) парентеральний анамнез необтяжений. При обстеженні у 17 хворих (74 %) був відсутній продромальний період, переджовтяничний період менше 5 діб був у 3 хворих, більше 5 діб також у 3 хворих. У жовтяничний період у 2 хворих мав місце субфебрилітет, у 5 хворих (21,7 %) нудота, тільки у 1-го хворого блювання, у 6 хворих (26 %) слабкість, зниження працездатності, у 3 хворих біль у верхній частині живота. Гепатомегалія з урахуванням виступання нижнього краю печінки з-під реберної дуги до 1 см спостерігалась у 4 хворих (17,4 %), до 3 см у 1 чоловіка.
Під час оцінки результатів показників загального аналізу крові виявлено достовірне переважання помірного лейкоцитозу та нейтрофільозу у хворих, у яких була виражена клінічна симптоматика.
При біохімічному обстеженні виявлена гіпербілірубінемія за рахунок прямої фракції у 4 хворих (17,4 %), гіперферментемія з активністю АлАТ від 1,0 до 1,4 ммоль/л.год у 5 хворих (21,7 %), від 1,5 до 1,9 ммоль/л.год у 2 хворих, від 2,0 і більше у 2 хворого. Активність АлАТ у межах норми спостерігалась у 15 хворих (65 %). Підвищення фракції гамаглобулінів відмічалось тільки у 2 хворих, тимолової проби - у 6 хворих (26,5 %).
При проведенні серологічного дослідження у всіх хворих були виявлені анти-HCV, причому у 16 хворих (70 %) анти-HCV IgG, у 1 хворого анти-HCV IgG+М, у 6 хворих анти-HCV IgM. Всім хворим проводилась діагностика методом ПЛР, але тільки у 6 хворих (26 %) виявлено РНК вірусу гепатиту С.
Враховуючи відсутність клініко-анамнестичних даних і біохімічних показників на користь ВГС та виявлення в сироватці крові анти-HCV IgG при негативних даних ПЛР, 17 хворим був встановлений діагноз: реконвалесцент гепатиту С.
Для підтвердження діагнозу через 3 місяці цим хворим були проведені біохімічні дослідження, обстеження на серологічні маркери гепатиту С та ПЛР. У всіх хворих виявлено лише анти-HCV IgG.
У 6 хворих з анамнестичними даними, незначними клінічними проявами, зміненими біохімічними показниками (гіпербілірубінемією за рахунок прямої фракції, гіперферментемією, підвищенням рівня гамаглобулінів), виявленням в сироватці крові анти-HCV IgM та даними ПЛР поставлено діагноз гострий гепатит С.
Після виписки з лікарні цим хворим через 3 місяці були проведені біохімічні, серологічні та ПЛР дослідження, які показали наявність у 5 хворих тільки анти-HCV IgG, а у 1 хворого виявлена РНК вірусу гепатиту С, що потребувало подальшого дослідження.
Таким чином, облік вказаних досліджень, особливо в динаміці, дає можливість більш достовірно виявити перебіг гепатиту С, що має як медичне, так і соціальне значення у осіб молодого віку.
Література
-
Sherlock S. Viral hepatitis C. // Curr Opin Gastroenterol 1993; 9: 341-348.
Schmilovitz-Weiss H., Levy M., Thompson N., Dusheiko G. // Viral markers in the treatment of hepatitis B and C. Gut 1993; 34 (Supp I 2): S26 – S35.
Майер К.П. // Гепатит и последствия гепатита. Издательство ГЭОТАР Медицина, Москва, 1999 г., перев. с нем., научн. редактор проф. А.А. Шептулин, с. 76-201.