Методичні рекомендації до самостійної роботи Для студентів спеціальності 030601 "Менеджмент"

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається так
1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.
2. Коефіцієнт фінансової залежності.
3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.
4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень.
5. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів.
6. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів.
7. Коефіцієнт структури залученого капіталу.
1. Абсолютна фінансова стійкість.
2. Нормальна фінансова стійкість.
3. Нестійкий фінансовий стан.
4. Критичний фінансовий стан.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7
Загальний коефіцієнт визначається:

Поточні активи (підсумок ІІ розділу активу + підсумок ІІІ розділу активу) / поточні зобовязання (підсумок ІІІ розділу пасиву).

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається так:

Грошові кошти, розрахунки та інші активи (підсумок ІІІ розділу активу) / поточні зобовязання (підсумок ІІІ розділу пасиву). Цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється по вужчому колу поточних активів, коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їх частинавиробничі запаси.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається так:

Грошові кошти (каса + роз. рах. + вал. рах. + інші кошти) / поточні зобовязання (підсумок ІІІ розділу пасиву). Цей коефіцієнт показує, що частина короткострокових позикових зобовязань може бути при необхідності погашена негайно.

Для оцінки ліквідності окрім коефіцієнтів застосовуються й інші показники.

Величина власних оборотних коштів, яка розраховується: власний капітал + довгострокові кредити банків + довгострокові позикипідсумок розділу І активу балансу.

Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Слід розрізняти поняття «оборотні кошти» і «власні оборотні кошти». Оборотні кошти (синоніми: оборотний капітал, мобільні активи, поточні активи)це кошти, які здійснюють оборот (гроші кошти гроші) протягом року чи одного виробничого циклу. Вони складаються в двох частин:

а) постійного оборотного капіталу (синонім — системна частина поточних активів). Це та частина поточних активів, необхідність у якій відносно постійна протягом усього операційного циклу.

б) змінного оборотного капіталу (синонім — варіююча (змінна) частина поточних активів). Необхідність у цій частині виникає лише в пікові моменти виробничого циклу.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Ознаками платоспроможності є:

1. Наявність грошей у касі, на розрахунковому рахунку.

2. Відсутність простроченої кредиторської заборгованості.


4. Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона повязана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

Він визначається:

власний капітал (підсумок І розділу пасиву) / всього господарських коштів (валюта балансу).

Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансовостале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів.

2. Коефіцієнт фінансової залежності.

Він визначається:

всього господарських коштів ( валюта балансу) / власний капітал (підсумок розділу І пасиву ). Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієн­ту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

Він визначається:

власні кошти (підсумок розділу ІІ активу + підсумок розділу Ш активу) / власний капітал (підсумок розділу І пасиву).

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив0,40,6).

4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень.

Він визначається:

довгострокові зобовязання (довгострокові кредити банку + довгострокові позики) / основні кошти та інші позаобігові активи (підсумок І розділу активу балансу). Цей коефіцієнт показує, яка частина основних коштів та інших позаобігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в якомусь сенсі належить їм, а не власникам підприємства.

5. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів.

Він визначається:

залучений капітал (підсумок ІІ розділу пасиву балансу) / власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу). Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства.

6. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів.

Він визначається:

довгострокові зобовязання (довгострокові кредити банку + довгострокові позики) / довгострокові зобовязання + власний капітал (підсумок І розділу пасиву + довгострокові кредити + довгострокові позики). Він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміцінегативна тенденція, яка означає, що підприємство чим далітим більше залежить від зовнішніх інвесторів.

7. Коефіцієнт структури залученого капіталу.

Він визначається:

довгострокові зобовязання (довгострокові кредити банку + довгострокові позики) / залучений капітал (підсумок ІІІ розділу пасиву балансу).

Аналізуючи фінансову стійкість підприємства, необхідно особливу увагу приділити вивченню поточної фінансової стійкості підприємства, що поділяється на такі основні типи:

1. Абсолютна фінансова стійкість.

Всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів.

2. Нормальна фінансова стійкість.

Характеризується нерівністю ВОК <33< ІФЗ, де ІФЗджерела формування запасів. Вони визначаються за формулою ІФЗ = ВОК + позички банку і позички, що використаються для покриття запасів + розрахунки з кредиторами по товарних операціях = підсумок І розділу пасиву + довгострокові кредити + довгострокові позикипідсумок І розділу активу. Для покриття запасів використовуються різноманітні джерела коштіввласні і залучені.

3. Нестійкий фінансовий стан.

Характеризується нерівністю 33 > ІФЗ. Це співвідношення говорить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.

4. Критичний фінансовий стан.

Характеризується ситуацією, коли на додачу до попередньої нерівності підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. Така ситуація означає, що підприємство не може вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами. В умовах ринкової економіки при неодноразовому повторенні ситуації таке підприємство вважається збанкрутілим.


5. Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Джерело аналізу - баланс підприємства; для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку.
У найзагальнішому вигляді зміни в обсязі дебіторської та кредиторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу .
Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.
1)
загальну суму дебіторської заборгованості;
2)
заборгованість щодо окремих покупців, замовників і строків виникнення заборгованості понад один рік.;
3)
за даними відомості обліку розрахунків з покупцями і замовниками (або попередньої аналітичної таблиці) складається така аналітична таблиця за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за часом виникнення.


За даними бухгалтерської звітності можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості.


До цих показників належать:
1. Оборотність дебіторської заборгованості:
Од=В:Д,
де Од - оборотність дебіторської заборгованості;
В - виручка від реалізації продукції;
Д - середня дебіторська заборгованість.
2. Період погашення дебіторської заборгованості:
Пд =360 днів : Од,
де Пд - період погашення дебіторської заборгованості;
Од - оборотність дебіторської заборгованості.
3. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів:
Да=[Дз:Па]100,
де Да - частка дебіторської заборгованості в поточних активах;
Дз - дебіторська заборгованість;
Па - поточні активи (2+3 розділ активу балансу).
4. Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації визначається за формулою:
Дз=Д:В,
Де Д - середня величина дебіторської заборгованості;
В - виручка від реалізації продукції.
5. Частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, %.
Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.


Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.


Передовсім треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Аналіз власне кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 "Баланс".
Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.
Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі.


Як збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства.


Перелік рекомендованої літератури

Законодавчі та нормативні документи.
  1. Конституція України 28.06.1996 р.
  2. ЗУ “Про власність”, 1991 р.
  3. ЗУ “Про підприємництво”, 1991 р.
  4. Господарський кодекс України.
  5. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 03.12.99. №1529/99.
  6. Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку: Указ Президента від 06.06.2000р. №767/2000.
  7. ЗУ “Про держбюджет” на поточний рік.
  8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку: Затверджено наказами Міністерства фінансів України, 1999-2001 рр.



Підручники та навчальні посібники.
  1. Абрютина М. “Анализ финансово – економической деятельности предприятия”
  2. Баканов М.И., Шеремет А.Д. “Теория економического анализа – М: Финанси и статистика, 1997
  3. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств – К: Урожай, 2000.
  4. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу – К: КНЕУ, 2000.
  5. Іванієнко В.В. Фінансовий аналіз – Харків ВД ІНЖЕК, 2003.
  6. Савицкая Г.В.:Аналіз господарської діяльності підприємств – К. 2005.
  7. Семенюк Н.А., Петренко В.Г. Економічний аналіз М МЦ, 2004.
  8. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз – К. КНЕУ, 2001.
  9. Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК – К: Вища школа, 98 р.



Періодичні видання.

Все про бухгалтерський облік

Галицькі контракти

Баланс

Урядовий кур`єр

Економіка АПК

Економіка України

Тиждень

2000


Додаткова література.
  1. Балабанов И,Т, Финансовий менеджмент. М. Финанси и статистика, 94.
  2. Балабанов И.Т. Финансовий анализ и планирование хозяйственного суб`єкта, М: Ф и с, 2000.
  3. Волков О.И. Економика предприятия: М. Инфра – М, 99.
  4. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием, М: Финанси и статистика, 98.
  5. Ковалев В.В. Финансовий анализ – М: Финанси и статистика, 96.
  6. Лихошвай А.О. Методичні вказівки для виконання курсової роботи з аналізу господарської діяльності, Полтава: ПДАА, 2005 р.