І. В. Діяк Національна трагедія І боротьба за незалежність

1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

1 Етнічна історія давньої України. Під ред. Академіка НАН України Толочка П.П. – К., Інститут археології НАН України, 2000. – С. 5.

1 В цьому сенсі показовим є Київ, на місці котрого ще з часів палеоліту (кам’яного віку) відома так звана Києво-Кирилівська стоянка первісних людей. Під час неоліту тут існували стоянки Віта-Поштова й Віта-Литовська. А згодом на київських пагорбах існували трипільські площадки. Під час археологічних розкопок на території центральної частини міста знайшли багато пам’яток зарубинецької та черняхівської археологічних культур, давньослов’янське капище і поховання дружинників.

1 Докладно див.: Шмаглій M.M., Відейкo M.Ю. Трипільські прoтoміста // Арxеoлoгія. – 1993. – № 3. – С. 68 – 82.

1 Відейко М. Три епізоди з трипільських воєн // Військово-історичний альманах. – 2001. – №3.

2 Див. рoзділи “Усатoвский мoгильник Mаяки”, “Усатoвская лoкальная группа” у праці: Патoкoва Э.Ф., Петренкo В.Г., Бурдo Н.Б., Пoлищук Л.Ю. Памятники трипoльскoй культуры в Северo-Западнoм Причернoмoрье. – K., 1989. – С. 50-124.

Зинькoвский K.В., Петренкo В.Г. Пoгребения с oxрoй в усатoвскиx мoгильникаx // Сoветская арxеoлoгия. – 1987. – № 4. – С. 24-39.

1 Відейко М. Там само.

1 Геродот із Галікарнасу. Скіфія.—К.: Довіра, 1992.— С. 35-36.

2 Наприклад, про це говорить С.Сегеда у своєму навчальному посібнику “Антропологія”. — К.: Либідь, 2001. — 336 с.

1 Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов'ян. – К.: Наукова Думка, 1991. – С. 31-32.

2 Там само. – С. 28.

3 Там само. – С. 30.

1 Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Там само. – С. 34.

1 Грипась В. Змійові вали // День. – 2002. – 6 вересня.

1 Дорошенко Д. Нарис історії України.—Львів, 1991.—С. 108.

1 Крип’якевич І. Історія України.—Львів, 1990.—С.114.

2 Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Т. 4. — С. 313-315.

3 Цит. за: Івакін Г. Історичний розвиток Києва XIII — середини XVI ст. (історико-топографічні нариси). — К., 1996. — С. 94.

1 Івакін Г. Там само. – С. 87.

2 Там само. – С. 91.

1 Івакін Г. Там само. – С. 105.

1 Див.: Леп'явко С. Великий кордон Європи як фактор становлення українського козацтва (ХVІ ст.). – Запоріжжя, РА “Тандем-У”, 2001.

1 Див.: Діяк І.В. Україна – Росія. – К., 2001. – С. 107.

1 Семененко В. Історія Східної України. Поновлення кайданів (1917-1922).—Харків, 1995.—С. 244.

2 Держалюк М. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917-1922 рр.—К., 1998.—С.142.

1 Ленин В. Полное собрание сочинений. – Т. 39. – С. 279.

2 Цит. за: Мейс Д. Політичні причини голодомору // Військо України.— 1993.—№11.—С.99.

1 Сидорук А. Кульчицький і Мейс: два шляхи до історичної правди // Дзеркало тижня. – 2007. – №1 (630). – 13-19 січня.

1 И. В. Сталин. Сочинения. – Т. 13. – С. 18.

1 Український хліб на експорт: 1932-1933. – К., 2006. – С. 15.

2 Там само. – С. 12.

3 Там само. – С. 14.

1 И. В. Сталин. Сочинения. – Т. 17. – С. 571-572.

1 Сталин и Каганович. Переписка. 1931-1936 гг. – М., 2001. – С. 179

1 Обурені заявою І.Герасимова // Сільські вісті. – 2006. – 3 жовтня.

1 Дзюба І. Невсипуща пересторога людству: Голодомор, Геноцид і Голокост // День. – 2006. – №165. – 29 вересня.

1 Цит. за: Яворівський В. На майдані // Літературна Україна. – 2006. – 21 грудня.

1 Панченко В. Нас могло быть больше… Геноцид украинцев языком цифр // День. – 2003. – 16 жовтня.

2 Про національний характер репресій, голодомору та повороти політики Кремля з цього приводу дивись, наприклад: Єфіменко Г. “Український націоналізм” – головна небезпека для Кремля у 1933 році. Або справжня мета приїзду Постишева // Дзеркало тижня. – 2004. – 24 квітня.

1 Сільські вісті. – 2006. – 28 листопада.

2 Україна молода. – 2006. – 20 грудня.

1 Цит. за: Мейс Д. Політичні причини голодомору // Військо України.— 1993.—№11.—С.99.

1 Урядовий кур’єр.—1999.—12 травня.

2 День.—2007.—13 лютого.

1 Пацифікація – “умиротворення”, масові репресії проти українського населення з боку польських військ, поліції та воєнізованих формувань з метою залякати його. В межах цієї політики у червні 1934 р. у Березі-Картузькій був створений спеціальний концтабір для репресованих українців.

2 Див.: Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. – Мюнхен-Лондон-Нью-Йорк. – Т. 1.

1 Веденеев Д. Специальные мероприятия подполья ОУН в Западной Украине // В мире спецслужб. – ООО «Журнал «В мире спецслужб», Киев. – 2005. – №2(10), октябрь. – С. 33.

2 Директива НКВД СССР №2445/М от 23 июня 1941 г //З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ.—1994.—№1.—С.192.

1 Директива НКВД СССР №2445/М от 23 июня 1941 г // Там само. – С. 40.

1 Цит. за: Фляйшхауэр И. Пакт. Гитлер, Сталин и инициатива германской дипломатии. 1938-1939. – М., «Прогресс», 1991. – С.87.

1 Фляйшхауэр И. – С. 93.

1 Українське державотворення. Збірник документів і матеріалів. – Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. – Львів-Київ, 2001. – С. 435.

2 Частий Р. Степан Бандера: мифы, легенды, действительность. – Харьков: «Фолио», 2007. – С. 186.

1 Частий Р. – С. 196-197.

2 Веденеев Д. Специальные мероприятия подполья ОУН в Западной Украине (1941-1942 годы) // В мире спецслужб. – 2005. – №3(11), ноябрь. – С. 34.

1 Див.: Веденеев Д. Война зла – «полюбишь» и Третий Рейх // В мире спецслужб. – 2006. – №2(14), март. – С. 77.

1 Цит. за: Гунчак Т. У мундирах ворога // Військо України. – 1993. – №9, липень. – С. 12. З посиланням на: Thorwald Jurgen. The Illusion: Soviet Soldiers in Hitler’s Armies. – New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1975. – P. 135-136.

1 Неизвестные учителя Че Гевары и Вьетконга. Разведка УПА 1943-1945 // В мире спецслужб. – 2006. – №1(13), январь-февраль. – С. 55.

1 Згідно статистичного довідника «Россия и СССР в войнах XX века» (під редакцією генерал-полковника Г.Кривошеєва, Москва, видавництво «Олма-Прес», 2001 рік).

1 Военно-исторический журнал. – Российская Федерация. – 1993. – №1. – С. 56.

Сувениров О. Ф. Всеармейская трагедия // Военно-исторический журнал. – СССР. – 1989,. № 3. – С. 39-47.

1 Горьков Ю. А. Кремль. Ставка. Генштаб. —Тверь: 1995. – С. 49.

1 Цит. за: А.Исаев. Котлы 41-го. История ВОВ, которую мы не знали. – М.: Яуза, Эксмо, 2005. – C. 326.

2 Цит. за: Волкогонов Д. Семь вождей.—М., 1998.—Кн.1.—С.216-217.

1 Волкогонов Д. Семь вождей. – С. 219.

2 Цей документ зберігається в Центральному архіві ФСБ Росії (ф. 14, on. 4, д. 912, арк. 325-328) й опублікований в інтернеті до ювілею Сталінградської битви.

3 Волкогонов Д.—С.219.

1 Веденеев Д. Неизвестные учителя Че Гевары и Вьетконга. Разведка УПА 1943-1945 // В мире спецслужб. – 2006. – №1(13), январь-февраль. – С. 59.

2 Україна молода. – 2006. – 3 листопада.

1 Докладная записка о фактах грубого нарушения советской законности в деятельности т.н. спецгрупп МГБ // Військо України.—1994.—№1.—С.49.

2 Див.: Веденеев Д. Война зла – «полюбишь» и Третий Рейх // В мире спецслужб. – 2006. – №2(14), март. – С. 85.

3 Див.: Веденеев Д. Их называли «лесными братьями» // В мире спецслужб. – 2004. – №7, октябрь. – С. 39.

1 Цифри взято з: Веденеев Д. Еще раз о галицком Салмане Рушди // В мире спецслужб. – 2005. – №3(11), ноябрь. – С. 54.

1 Див.: Волкогонов Д. Семь вождей.—С.266.

1 Ярославский Е. Кому мы идем на помощь // Правда. – 1939. – 19 сентября.

1 Цит. за: Дьяков Ю.Л., Бушуева Т.С. Фашистский меч ковался в СССР: Красная Армия и рейхсвер. Тайное сотрудничество. 1922-1933. Неизвестные документы. – М.: Сов. Россия, 1992. - C. 179-180.

2 Там само.

1 Дьяков Ю.Л., Бушуева Т.С. – С. 178.

1 Горлов С.А. Совершенно секретно: Альянс Москва — Берлин, 1920-1933 гг. (Военно-политические отношения СССР — Германия). — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. — С. 134-136.

1 Сиполс В.Я. Тайны дипломатические: канун Великой Отечественной войны 1939-1941. – М., 1997. – С. 337.

1 Шевяков А. А. Советско-германские экономические связи в предвоенные годы // Социологические исследования. – Российская Федерация. – 1995, №5. – С. 16, 21, 22.

2 Сиполс В.Я. – С. 336.

3 Цит. за: Новая и новейшая история. – Российская Федерация. – 1994, № 6. – С. 198.

1 Правда. – 1939. – 1 ноября.

2 Бухарин Н. Доклад Коминтерна // Двенадцатый съезд РКП(б): Стенографический отчет. - М., 1923. - С. 249.

1 Скоробагатько С. Вони ще й "заявляють"!.. // Сільські вісті. – 2006. – 26 жовтня.

1 Новости Харькова и региона: port.info/news/politicum/2006/36102.shtml.

2 Цит. за: Музиченько Я. Повстанці із зіркою Давида // Україна молода. – 2006. – 7 жовтня.

1 Зарудний Є. Інтервенціоністський геноцид // Дзеркало тижня. – 2006. – 23 грудня.

1 Новий довідник історії України. – К., 2006. – С. 222.

1 Соловьев С. Сочинения.—М., 1988.—Кн.1.—С.500.

2 Карамзин Н. Предания веков.—М., 1988.—С.220.

3 Гумилев Л. От Руси к России.—М., 1995.—С.87.

1 Докладно про історію взаємовідносин козацької України та Московського царства та політику Богдана Хмельницького дивись главу ІІІ “Входження України до складу Російської держави: політичні міфи й історичні фальсифікації”: Діяк І.В. Україна—Росія (Історія та сучасність). – Київ, 2001. – С. 90-150.

1 Соловьев С. Сочинения.—М., 1988.—Кн.6.—С.50.

1 Горак В. Иван Мазепа выходит на связь // В мире спецслужб. – 2005. – №3(11), ноябрь. – С. 84-85.

2 Гоголь Н. Полное собрание сочинений.—М., 1952.—Т.9.—С.83-84.

1 Усі гетьмани України. – Харків, “Фоліо”, 2007. – С. 288.

2 Горак В. Иван Мазепа выходит на связь // В мире спецслужб. – 2005. – №3(11), ноябрь. – С. 86.

3 Цит. за: Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація?—К., 1998.—С. 81.

1 Цит. за: Коваль Р. Повернення отаманів гайдамацького краю. – К.: Діокор, 2001. – С. 85.

1 Коваль Р. – С. 89-90.

1 Повне зібрання творів В.І. Леніна.—Т. 35.—С.137.

2 Там само.—С.139.

3 Солдатенко В. Донецько-Криворізька республіка – ілюзії й практика національного нігілізму // Дзеркало тижня. – 2004. – №49 (524). – 4 грудня.

1 Кущ П. Чекай закон про виконком // Україна молода. – 2006. – 3 жовтня.

1 Цит. за: Садовський В. Та ж сама риторика // Народна Армія. – 2006. – 8 листопада.

2 Там само.

3 Красный стоп-кран // Эксперт. – 2007. – №7. – С. 22.

1 Гурин П. ПодЗАТУЛьник Украине // Газета по-киевски. – 2006. – 4 октября.

2 Газета по-киевски. – 2006. – 4 октября.

1 З ім’ям генерала Попкова, що в 2004 командував внутрішніми військами МВС, пов’язують наказ про силову акцію проти учасників мітингу на Майдані незалежності у Києві. З ім’ям колишнього начальника УМВС в Сумській області Плеханова пов’язують побиття і отруєння сльозогінним газом студентського мітингу в Сумах під час президентських виборів 2004 р. Див.: Эксперт. – 2007. – №4. – С. 65.

1 Народна газета. – 2007. – 25-31 січня.

1 День. – 2007. – 2 березня.

1 Самар В. Рефрейминг умысла // Зеркало недели. – 2007. – №10(639). – 17-23 марта.

1 Дзеркало тижня. – 2006. – 4-10 листопада.

2 Шлях перемоги. – 2006. – 4 жовтня.

1 ВВС. – 2007. – №06 (239).

1 Підраховано: Конончук І. Історія України. – Ніжин: “ТОВ Гідромакс”, 2005. – С. 37.

1 Докладно про це див.: Діяк І. Українське відродження чи нова русифікація? – К., 2000. – 304 С.

1 Цит. за: Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація?—С.82.

1 Романцов В. Як населення України користувалося рідною мовою // Дзеркало тижня. – 2006. – 18 лютого.

1 Україна молода. – 2007. – 17 квітня.

2 Демократична Україна.—1995.—20 квітня.

1 Урядовий кур’єр. – 2002. – №244. – 28 грудня.

2 День. – 2007. – 20 березня.

1 День. – 2007. – 20 березня.

2 Літературна Україна. – 2007. – 12 квітня.

3 День. – 2006. – 13 жовтня.

1 Так, за даними перепису 2001 року 85,2% українців в Україні вважали своєю рідною мовою українську, а російську – тільки 14,8%.

1 Див., наприклад: Жулинський М. Високий світоч віри. Голодомори в Україні та роман Василя Барки “Жовтий князь”. – К., 2003. – 53 С.

1 Про роль культури та освіти в вихованні громадян і державотворенні див.: Жулинський М. Заявити про себе культурою. – К., 2001. – С. 602-603.

1 Цит. за: Кульчицький С. Чи був Голодомор 1933 року геноцидом? // День. – 2006. – 27 вересня.

1 Цит. за: Полонська-Василенко Н. Історія України.—К., 1992.—С.445.

1 Філіч Н. Село оточили жовніри і найперше взялися бити // Голос України. – 2007. – 28 квітня.

2 Поляков Й. Замовчувана війна // Сільські вісті. – 2007. – 13 березня.

1 Кролевець С. Хранителі // Дзеркало тижня. – 2006. – № 42(621).– 4-10 листопада.

1 Дугин А. Основы геополитики. Геополитическое будущее России.—М., 1997.—С.377.

2 Там само.—С.379.

3 Там само.—С.348.

1 Дугин А. Вказана праця.—С.379.

1 Кульчицький С. Союз нерушимый республик свободных…// Дзеркало тижня. – 2006. – 23 грудня.

1 Рогозин Д. Страна “господ” // Завтра. – РФ. – 2006. – №36 (668). – 6 сентября.

1 Власне кажучи, таких необгрунтованих “свят” на календарі Росії (та й України також) доволі багато. Наприклад, в обох країнах святкується 8 березня, штучно створене більшовиками як свято жінок. Про його дійсне історичне підгрунтя, яке уходить вглиб історії єврейського народу та роль у ній конкретних жінок, сьогодні мало хто знає. Не менш дивним є “свято чоловіків” 23 лютого, оскільки канонічна версія про здобуття першими загонами Червоної гвардії у лютому 1918 р. якихось перемог над німцями під Нарвою не відповідає історичній реальності. Ще більш не зрозуміло святкування цієї дати в Україні. Адже саме ця Червона гвардія здійснила збройний наступ проти Української Народної Республіки, яка за IV Універсалом від 22 січня 1918 р. проголошувалася незалежною державою. Проти агресії червоногвардійців з “Північних дружин” виступила українська молодь. 29 січня 1918 р. під Крутами полягли 300 її представників. Цей подвиг став символом героїчної самопожертви молоді за незалежну Україну. тоді ж у Києві більшовики інспірували заколот своєї місцевої “п’ятої колони”. Вступ червоногвардійців Муравйова у тому ж лютому 1918 р. до Києва супроводжувався масовими розстрілами багатьох тисяч чоловік. Таким був початок багаторічного масового більшовицького терору проти українців. Поряд з ним відбувалося пограбування України з вивезенням до російських губерній продовольства, що силою відібрали у селян. Після цього розгорнувся збройний опір російській окупації. Оце такими були історичні події в Україні довкола 23 лютого 1918 р. Напевно, немає у світі іншої держави, окрім України, де б святкували день заснування армії агресора. Завдяки комуністичному менталітетові і потужній “п’ятій колоні” Україна утримує сумну унікальність. Потрібно не звертатися до нав’язаних “свят”, а повернутися до власних. Зокрема, 14 жовтня – дня святої Покрови Божої матері – традиційного свята українських військовиків від часів Запорізької Січі.