Geum.ru

Нститут держави І права імені В. М. Корецького національної академії наук україни на правах рукопису Майданник Олена Олексіївна

Вид материалаДокументы

Содержание


1.2. Конституційні основи контрольної функції парламенту України
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

1.2. Конституційні основи контрольної функції парламенту України


Ефективність здійснення Верховною Радою України функції парламентського контролю обумовлюється, поряд з іншими чинниками, принципами, що лежать в основі її діяльності.

Як основні, визначальні ідеї, що лежать в основі функціонування парламенту, принципи становлять фундамент для здійснення ним всіх, встановлених законом повноважень, забезпечують стабільність діяльності парламенту. Принципи являють собою своєрідні орієнтири у діяльності парламенту, його взаємовідносин та взаємодії із іншими органами державної влади, різними державними і недержавними інституціями. Водночас, принципи являють собою один із найважливіших засобів пізнання сутності парламентських функцій, тобто їх змісту та форм і засобів реалізації. Особливість принципів парламентського контролю полягає у тому, що вони відображають суть та основні характерні риси розглядуваної функції парламенту.

Необхідно зазначити, що у вітчизняній науці конституційного права питання щодо поняття, змісту, системи принципів парламентського контролю залишається не достатньо дослідженим. Зазначене зумовлює потребу виявити і охарактеризувати загально-правові принципи, які закріплені в Конституції України і є універсальними і основоположними у визначенні і характеристиці спеціальних принципів, в тому числі, основних принципів діяльності парламенту та принципів парламентського контролю, визначити систему конституційних принципів діяльності українського парламенту, виявити серед них принципи, що лежать в основі реалізації Верховною Радою контрольної функції, проаналізувати зазначені групи принципів та їх співвідношення між собою.

Термін "принцип" у перекладі з латинської мови означає "засада". У тлумачному словнику поняття "принцип" розглядається в декількох аспектах : " 1. Основне вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії, ідеологічного напряму і т. і.; засада; 2. Особливість, покладена в основу створення або здійснення чого-небудь, спосіб створення або здійснення чогось..." 11.

Як визначальні ідеї, уявлення про парламент, парламентаризм, парламентський контроль, принципи проходять процес формування, розвитку і в подальшому перетворюються у концентроване відображення дійсності. В решті решт вони об'єднують норми права в органічне ціле з метою єдності і цілеспрямованості правового регулювання суспільних відносин.

З розвитком суспільства принципи парламентаризму, в тому числі принципи парламентського контролю розвиваються і вдосконалюються з урахуванням політичних і соціально-економічних перетворень, у напрямку забезпечення дійового контролю за підконтрольними владними структурами, забезпечення гарантій прав і свобод людини і громадянина тощо.

В сучасних умовах становлення і утвердження України демократичною і правовою державою, особливо важливого значення набуває чітке визначення та законодавче оформлення принципів парламентського контролю, їх практична реалізація та суворе дотримання всіма суб'єктами правовідносин з парламентського контролю. Повнота відображення у Конституції і Законах України та дія на практиці демократичних принципів парламентського контролю виступає важливою передумовою і гарантією зміцнення і розвитку Українського парламентаризму.

Реалізація завдань парламентського контролю і його ефективне здійснення перебувають в прямій залежності від правильного розуміння і застосування парламентаріями та іншими суб'єктами, уповноваженими на здійснення цієї функції парламенту, норм права, які регламентують діяльність у розглядуваній сфері. Для цього необхідне пізнання змісту відповідних правових норм, вимог, що ними встановлені, їх спрямованості, місця в системі права, зв'язку таких норм з іншими нормами і конституційними принципами, які в них відтворюються. Принципи виступають одним із важливих засобів, що сприяють правильному розумінню і застосуванню норм Конституції, становлять основу для законодавчої діяльності парламенту, для підготовки, розробки і прийняття відповідних законодавчих актів та їх вдосконалення.

В науці існують різні точки зору щодо системи конституційних принципів та їх класифікації. Так, до основних конституційних принципів відносять:

1) принципи правового регулювання економіки;

2) принципи соціальної структури суспільства;

3) принципи політичної системи;

4) принципи духовного життя суспільства 12.

Зазначені принципи, хоч і відображають вихідні засади економічної, політичної, соціальної і духовної життєдіяльності суспільства, однак, при проведенні їх розгляду можна побачити, що вони є занадто узагальненими.

Конституційні принципи органічно взаємопов'язані між собою і в сукупності становлять цілісну систему. Кожен з елементів цієї системи відіграє самостійну роль, але між ними існує зв'язок і взаємодія, які визначаються цілеспрямованістю Конституційного регулювання суспільних відносин, єдністю його мети і завдань. Дія якогось із принципів обумовлює дію інших. Кожен з принципів не може існувати відокремлено від інших принципів системи. Зміст окремих принципів розкривається з урахуванням змісту інших принципів і лише у їх взаємодії. Невипадково, розглядаючи принципи державного ладу України і основні принципи суспільного ладу В. Ф. Погорілко відмічає спільність, єдність загальноправових принципів. Так, автор зазначає, що "За Конституцією України, основними принципами державного ладу України є такі: суверенність і незалежність держави, демократизм держави, соціальний і правовий характер держави, унітарність (єдність, соборність) держави та республіканська форма правління" 13.

Характеризуючи принципи суспільного ладу, В. Ф. Погорілко відмічає, що "Конституційні основи суспільного ладу знаходять свій вияв насамперед в основних принципах організації і діяльності суспільства, тобто суспільного ладу.

Основними з цих принципів є такі: принцип суверенності суспільства, народу, тобто народного (національного) суверенітету; принцип демократизму суспільства, суспільного ладу; принцип конституційності, законності суспільного ладу; принцип політичного, економічного й ідеологічного плюралізму (багатоманітності); принцип етнічної багатонаціональності і політичної єдності Українського народу; принцип соціальної справедливості тощо" 14.

Неважко помітити, що за змістом деякі принципи співпадають і в першу чергу це принципи демократизму, гуманізму і законності. В правовій літературі їх прийнято визначати як загально-правові принципи, що притаманні усім галузям права.

Необхідно підкреслити, що відмічені загально-правові принципи, які закріплені в Конституції України, є універсальними і основоположними у визначенні і характеристиці спеціальних принципів, в тому числі, основних принципів діяльності парламенту та принципів парламентського контролю.

Розглядаючи питання щодо визначення принципів та їх характеристики, необхідно розмежовувати загальні принципи організації і діяльності парламенту та принципи парламентського контролю. Водночас, слід зазначити, що принципи парламентського контролю перебувають у тісному зв'язку із загально-правовими конституційними принципами та основними принципами діяльності парламенту. Їх зміст та особливості розкриваються у взаємодії із загально-правовими конституційними принципами та принципами діяльності парламенту. Тому їх необхідно розглядати у комплексі.

Проведені в даній роботі аналіз правового статусу парламенту України, як єдиного органу законодавчої влади і представницького органу Українського народу, що зумовлює його особливе місце і роль в державному механізмі, дослідження суті, змісту, основних ознак та особливостей функції парламентського контролю дало можливість виділити групи принципів діяльності парламенту та принципів парламентського контролю.

Аналіз конституційного законодавства показує, що серед принципів, на основі яких базується організація і діяльність парламенту, основними слід вважати:

принцип поділу влади;

принцип демократизму;

принцип конституційності і законності;

принцип гласності і публічності;

принцип виборності парламенту;

принцип постійно діючого характеру парламенту;

принцип колегіальності парламенту;

принцип структурованості парламенту;

принцип багатофункціональності парламенту.

Зазначені принципи є основоположними у діяльності Верховної Ради України. Вони є загальними і універсальними у реалізації парламентом України всіх його функцій, у всіх стратегічних напрямах його діяльності.

Принципи, що лежать в основі здійснення Верховною Радою функції парламентського контролю – це ті основні конституційні засади, які покладені в основу діяльності українського парламенту по реалізації однієї із його основних функцій – контрольної функції. Ці принципи є визначальними у контрольній діяльності Верховної Ради, у здійсненні нею контролю у всіх, визначених законодавством України, напрямах.

Аналіз положень Конституції України та законів України дає підстави для висновку, що до основних принципів, які лежать в основі здійснення парламентського контролю необхідно віднести наступні:

принцип безпосереднього здійснення парламентом контрольної функції;

принцип системності парламентського контролю;

принцип обов'язковості парламентського контролю;

принцип звітності перед парламентом органів, що уповноважені на здійснення парламентського контролю;

принцип парламентської відповідальності уряду;

принцип забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

принцип контролю при вирішенні кадрових питань.

Як вище зазначалося, зміст, характерні ознаки та особливості принципів парламентського контролю розкриваються у взаємодії із загально-правовими конституційними принципами та із основними принципами діяльності парламенту. Тому при їх розгляді необхідно виходити із того, що названі принципи не можуть існувати відокремлено один від одного, всі вони перебувають у тісному зв'язку, взаємообумовлені і взаємодоповнюють один одного і їх реалізація здійснюється у взаємодії.


Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.


У процесі реалізації парламентом зазначених повноважень завжди виникає необхідність отримання даних та інформації з різних джерел стосовно діяльності уряду та інших органів щодо виконання Державного бюджету України. Дії щодо отримання такої інформації відносяться до третьої стадії контрольної процедури. Як і на першій, на цій стадії розглядуваної процедури широко застосовується право запиту народного депутата України. З метою одержання необхідних даних, інформації щодо виконання Державного бюджету, передбачено проведення днів уряду України, можуть проводитися парламентські слухання з окремих питань стосовно виконання Державного бюджету, отримується інформація від Рахункової палати Верховної Ради України, від комітетів парламенту, при необхідності, отримується інформація від інших державних, а також не державних структур і установ тощо. У випадку, коли виникає необхідність проведення розслідування з питань виконання Державного бюджету, що становлять суспільний інтерес, Верховна Рада, на основі ст. 89 Конституції, вправі створити тимчасову слідчу комісію. у межах цієї стадії Парламент України заслуховує звіт уряду про виконання Державного бюджету України.

Після здійснення роботи, що передбачена зазначеними стадіями, розпочинається четверта стадія – стадія аналізу. На цій стадії здійснюється аналіз встановленого реального стану справ по виконанню Державного бюджету (друга стадія), отриманих даних, інформації щодо діяльності підконтрольних суб'єктів (третя стадія), аналізується звіт уряду про виконання Державного бюджету та проводиться порівняння результатів, стосовно діяльності підконтрольних суб'єктів, що отримані на попередніх стадіях із Законом "Про Державний бюджет України на рік" та приписами чинного законодавства. На цій стадії аналізуються і узагальнюються відповіді на запити, інформація, що отримана в результаті проведення Днів уряду, інформація комітетів Верховної Ради, Рахункової палати, інші отримані дані та інформація щодо ходу виконання Державного бюджету України.

В межах п'ятої стадії парламентського контрольного процесу, за результатами проведеного всебічного аналізу і узагальнення отриманих відомостей, даних та інформації щодо ходу виконання державного бюджету, обговорення звіту уряду про виконання Державного бюджету, здійснюється оцінка поданого звіту, всієї інформації щодо його виконання та виявлених порушень в ході виконання Державного бюджету України. На основі результатів розгляду, аналізу і обговорення звіту уряду та інших матеріалів й інформації з розглядуваного питання, Верховна Рада приймає рішення щодо виконання Державного бюджету України.

Шостою стадією парламентського контрольного процесу, відповідно до запропонованого поділу його на стадії, є стадія узагальнення результатів виконання контрольного завдання, прийняття рішення у встановлених законодавством формах (постанови, рекомендацій, висновків, подання), вжиття заходів реагування, що передбачені у законодавстві, у разі встановлення порушень Конституції, законів, інших нормативно-правових актів та забезпечення їх реалізації.

Здійснюючи контроль за виконанням Державного бюджету України, парламент України, як зазначалось, в результаті розгляду і обговорення звіту про виконання Державного бюджету, приймає рішення про його виконання. У своєму рішенні Верховна Рада України визначає, задовільним чи не задовільним визнається виконання урядом Державного бюджету. В разі, коли виконання Державного бюджету визнане не задовільним, Верховна Рада, згідно із ст. 87 Конституції, може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів від її конституційного складу та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів більшістю від її конституційного складу. У разі прийняття парламентом такої резолюції, уряд, відповідно до ст. 115 Конституції, має піти у відставку.

Останньою сьомою стадією розглядуваного процесу є стадія розробки заходів щодо запобігання порушень законодавства підконтрольними суб'єктами та вдосконалення правової регламентації їхньої діяльності.

Верховна Рада України, з метою запобігання у майбутньому допущення порушень при виконанні Державного бюджету України, які були виявлені в результаті здійснення парламентського контролю, вправі, керуючись ст. 85 та ст. 92 Конституції України, на законодавчому рівні вдосконалювати правову регламентацію організації і діяльності органів виконавчої влади, бюджетної системи тощо. Відповідно до ст. 92 Конституції, виключно законами України регулюються: "Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи". На основі наведених положень ст. 92 Конституції парламент має право, шляхом внесення змін до чинних законів із зазначених питань або прийняття нових законів, вдосконалювати правову регламентацію розглядуваних суспільних відносин.

Підсумовуючи необхідно зазначити, що всі стадії парламентського контрольного процесу перебувають у тісному зв'язку між собою і не можуть існувати відірвано одна від одної. Їх взаємозв'язок обумовлений тим, що самі дії парламенту, його структурних утворень і органів, народних депутатів щодо реалізації повноважень у сфері парламентського контролю, взаємопов'язані між собою, взаємообумовлені та взаємодоповнюють одна одну. Тому є підстави для висновку про те, що парламентський контроль є функцією, яка охоплює комплекс встановлених у законодавстві повноважень парламенту та дій, що здійснюються у межах певного процесу, який охоплює визначені стадії.

Оптимальне вирішення питань правової регламентації функціонування парламенту, здійснення ним своїх функцій є визначальним для демократичних держав всього світу. Необхідність оптимізації правової регламентації діяльності парламенту обумовлена тим, що парламент у значно більшій мірі, ніж інші державні органи, потребує чіткого визначення відповідних процедур, через які розглядаються та вирішуються питання його компетенції, в тому числі реалізації контрольних його повноважень, а також суворого дотримання зазначених процедур всіма суб'єктами.

Таким чином, процес здійснення парламентського контролю повинен мати чітку правову регламентацію. У загальних та спеціальних нормах має бути врегульований механізм його здійснення, починаючи від визначення органу, що уповноважується здійснювати парламентський контроль, встановлення обсягу його відповідальних повноважень та закінчуючи визначенням об'єкту контролю, форми та методу його здійснення, проведення узагальнення результатів контрольної діяльності та застосування заходів впливу.