С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор
| Вид материала | Документы |
- С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3090.43kb.
- С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 4637.05kb.
- Єпіфанов, ректор двнз «Українська академія банківської справи Національного банку України»,, 1134.49kb.
- Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Фінанси І кредит» Севастопольського, 118.95kb.
- Курс лекцій Для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" економічних спеціальностей, 3134.39kb.
- Національний банк України Університет банківської справи нбу львівський інститут банківської, 208.22kb.
- Державний вищий навчальний заклад «українська академія банківської справи національного, 2462.21kb.
- Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку, 7143.04kb.
- А. В. Буряк метод финансовых коэффициентов как инстурмент оценки эффективности деятельности, 122.42kb.
- О.Є. Кузьмін доктор економічних наук, ну „Львівська політехніка, 53.07kb.
ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА УКРАЇНИ З ПОЗИЦІЇ
СОЦІО-ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Однією із характерних особливостей третього тисячоліття є зростання значення глобальних процесів і проблем, пов’язаних з антропогенним забрудненням довкілля та виснаженням природних ресурсів. Тому принципово новою рисою сучасного розвитку має стати екологізація всіх сфер життя і діяльності суспільства, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Першим кроком у цьому напрямку стала ідея сталого розвитку, принципи якої були задекларовані на Конференціїї ООН в 1992 році. Україна підтримала концепцію сталого розвитку, що зумовлює виконання нею певних вимог, які стосуються перетворень в економіці, соціальній сфері, державній екологічній політиці. Головним принципом сталого розвитку (СР) є досягнення такого розвитку сьогодні, який не поставить під загрозу існування майбутніх поколінь.
Стійкий розвиток електроенергетичної галузі (СРЕГ) України означає збалансованість в розвитку трьох тіснопов’язаних напрямів: економічного, екологічного та соціального. Саме тут виникають причинно-наслідкові зв’язки, коли порушення однієї сторони розвитку є причиною порушення й іншої, а сталість розвитку трьетьої за принципами СР є наслідком «процвітання» другої. Коли людина буде розвивати лише економіку енергетичної галузі без урахування екологічної сторони, то згодом вона сама, як робоча сила, буде не придатна для нарощування тих же економічних показників.
Енергетика має великий вплив як на розвиток та розміщення галузей економіки, так і на їхнє подальше функціонування. Ступінь впливу ПЕК на економіку держави залежить від багатьох факторів. Велику роль у цьому відіграє ціна палива, енергоємність виробництва, структура матеріального балансу підприємств, регіональні особливості [3, с.10].
Нестабільною в Україні є цінова політика електроенергетичної галузі. Із зростанням середньої ціни на електроенергію, продану до ОРЕ України, зросла й середня ціна купівлі електричної енергії з ОРЕ поставниками. Так, 10 вересня 2007 року середня ціна купівлі е/е з ОРЕ поставниками становила 20,2 коп. за 1 кВт∙год, то в 2008, 2009, 2010 роках того ж періоду – 28,1; 30,0 та 37,6 коп. відповідно. Тобто за чотири роки цей показник зріс на 37% [4].
Економічна діяльність будь-якої країни характеризується системою макроекономічних показників. Одним із таких показників є ВВП країни. Із зростанням об’єму випуску продукції зростає й споживання електричної енергії, що несе за собою й зростання викидів СО2 в навколишнє середовище. Дослідивши динаміку зростання ВВП та виробітку електричної енергії в Україні за останні п’ять років можна зробити висновок, що із зростанням ВВП зростає й споживання його на одиницю електричної енергії у той час, коли виробіток електроенергії збільшується помірними темпами. Відомо, ВВП є лише економічним показником. Та фінансове підвищення його без урахування екологічних складових суперечить принципам сталого розвитку. Урахування екологічних складових будуть давати еколого-економічні збитки, що зменшить стрімке зростання як загального ВВП, так і споживання його на одиницю енергетичної продукції.
Нажаль, та жодне джерело виробництва електричної енергії не позбавлене викидів вуглекислого газу в атмосферу. Викиди СО2 під час ядерного циклу пов’язані із добуванням урану, його збагаченням, виготовленням ядерного палива. Викиди парникових газів для ГЕС пов’язані із утворенням газу метану, що утворюється на дні водосховищ в результаті розпаду органічних речовин.
Небезпечним моментом електроенергетичної галузі для соціального розвитку є добування енергоносіїв. Щороку на вугільнодобувних шахтах відбуваються десятки аварій. Причинами цього є осідання породи або раптовий викид метану. На жаль, кожна з таких аварій забирає життя сотень людей.
В електроенергетичній галузі України існують проблеми соціо-еколого-економічного характеру, які є одночасно і причиною, і наслідком одне одного. Взагалі економіка України на макрорівні має більше звертати увагу на екологічну ситуацію в країні. Пріоритетність економічних цілей перед екологічними та соціальними обумовили суттєву деформацію реальних цінностей суспільства, яка спостерігається дотепер.
- Теплоенергетика: зовнішні витрати і проблеми прийняття рішень : [монографія] / [О.Ф.Балацький, А.Ю.Жулавський, В.Н.Кислий та ін.] ; під заг. ред. О.Ф.Балацького, О.М.Теліженка. – Суми : Видавництво «Слобожанщина», 2001. – 396 с.
- Шидловський А.К. Паливно-енергетичний комплекс України на порозі третього тисячоліття / А. Шидловський, М. Ковалка. – К. : Українські енциклопедичні видання, 2001. – 400 с.
- Ященко Б. В. Экологизация управления теплоэнергетическим комплексом в условиях корпоратизации : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.08.01 «Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища» / Б. В. Ященко — Суми, 2001. — 212 с.
- Офіційний сайт Національної комісії регулювання електроенергетики України [Електронний ресурс] – Режим доступу : ссылка скрыта
- Науково-практичний журнал «Вісник СумДУ»
Рожкова Є.Ю., Прокопенко О.В.
Сумський державний університет
Екологічна свідомість як інструмент впливу на поведінку споживачів
В сучасному світі основні передумови для породження кризи у взаємовідносинах суспільства і природи створюються в результаті особливостей людської діяльності. Зміна клімату та загострення проблем, пов’язаних з екологічними катастрофами спонукають споживачів ставитись більш відповідально до навколишнього середовища та переглянути свою поведінку відносно споживання повсякденних товарів і послуг. Тому постає потреба в екологічному споживанні, яке засновано на взаємозв’язку між діяльністю людини та навколишнього середовища.
Головною метою екологічного споживання є гармонізація взаємовідносин «людина – навколишнє середовище». Основним завданням такого споживання є просування товарів та послуг, які не мають негативного впливу на людину та навколишнє середовище. Одним з головних факторів, що обумовлює поведінку споживачів є їх потреби, а основними категоріями екологічного маркетингу є екологічні потреби і екологічні товари, здатні їх задовольняти.
Частина людської діяльністі має свідомий, доцільний характер і її особливості, в значній мірі, зумовлені специфічними рисами свідомості. Проблема вивчення екологічної свідомості споживачів зумовлена конкретними змінами в сучасному суспільстві. Становлення екологічної свідомості в сучасну епоху, на думку багатьох вчених, йде за чотирма основними напрямками:
- науковим, що виражається в прагненні реалізувати на практиці наявні теоретичні і практичні знання про існуючі у природному світі зв'язки та про те, як можна уникнути їх порушення в ході виробничої діяльності людини;
- економічним, що виражається в усвідомленні економічної невигідності виробничої діяльності, що руйнує оточуюче людину природне середовище;
- культурним, який проявляється в прагненні зберегти природу як елемент культурного середовища;
- політичним, що знаходить вияв у прагненні людей створювати умови існування, відповідні гідності людини.
Джерела отримання інформації, що формують екологічну свідомість споживачів, а саме навчальні заклади, підприємства-виробники, мас-медіа тощо мають різний рівень впливу на свідомість споживача (рис. 1).
На нашу думку під поняттям екологічної свідомості необхідно розуміти осмислення людиною її впливу на навколишнє природне середовище та її єдності з природою. По-перше необхідно зрозуміти, що екологічна свідомість це не лише розуміння необхідності забезпечення чистоти природного середовища, а й формування відповідної свідомості людини щодо екології, подолання нею негативних моральних якостей особи, таких, як неекономічне використання природних ресурсів, марнотратство, що завдають відчутної шкоди навколишньому середовищу.
Рис. 1 – Джерела отримання інформації про екологічність продукту
На нашу думку класифікація споживачів за рівнем екологічної свідомості повинна складатися з таких типів:
- споживачі, що мають низький рівень екологічної свідомості. Вони вважають, що індивідуальні дії одиниці не впливають на стан навколишнього середовища та в час високих технологій все можна вирішити шляхом використання техніки. Споживачі з таким рівнем екологічної свідомості не звертають увагу на властивості товару, їх не цікавить якісний склад товару, вони приділяють більше уваги упаковці товару, зовнішньому вигляду та віддаючи перевагу широко рекламованому продукту, нераціонально використовують воду, газ, електроенергію тощо,
- споживачі, що мають середній рівень екологічної свідомості, вважають, що індивідуальні дії одиниці надають невеликий вплив на стан навколишнього середовища, що спосіб життя незначно впливає на навколишнє середовище. Споживачі з середнім рівнем екологічної свідомості приділяють увагу екологічним товарам лише під впливом інформації про них, раціонально використовують ресурси лише з економічних упереджень.
- споживачі, що мають високий рівень екологічної свідомості, вважають, що індивідуальні дії одиниці мають вплив на стан навколишнього середовища, що залежність здоров'я від стану навколишнього середовища дуже велика та спосіб життя є успішним способом профілактики цивілізаційних захворювань. Такі споживачі віддають перевагу екологічним товарам високої якості, які призначені для повторного використання, раціонально використовують ресурси з метою їх охорони.
Отже, за умови, що суспільство обирає шлях сталого розвитку, якому притаманне екологічне споживання, збільшення рівня екологічної свідомості обумовлює зацікавленість суспільства в збереженні природного світу, в узгодженні соціальних потреб з можливостями природи та сприяє подоланню несвідомого ставлення до оточуючого природного середовища і уникнення глобальної екологічної кризи.
Савон Д.Ю., Карибжанова Е.Л.
Южный федеральный университет
Эколого-экономическая политика хозяйственной деятельности предприятия в области охраны окружающей среды водных ресурсов Ростовской агломерации
В настоящее время перед органами власти Российской Федерации всех уровней стоит задача обеспечения комплексного решения глубоких социально-экономических проблем с целью выхода страны на траекторию стабильного социально-экономического развития и достижения устойчивого развития общества, являющегося целью существования любой экономической системы в современном мире.
Водные экосистемы (поверхностные и подземные) играют решающую роль в водоснабжении населения питьевой водой, а также водой для промышленности, транспорта, энергетики, сельского и коммунального хозяйства. Имеющиеся данные для различных регионов планеты Земля, в целом, и России, в частности, показывают, что хозяйственная деятельность человека приводит к существенному загрязнению водных экосистем, что негативно сказывается на здоровье населения и биоразнообразии экосистем.
Формирование речного стока в бассейне реки Дон происходит водотоками, размещёнными на территории нескольких субъектов Российской Федерации: в том числе 5 областей Центрально-Черноземного экономического района - Белгородская, Воронежская, Курская, Липецкая, Тамбовская и Ростовской области Северо-Кавказского экономического района. Кроме того, следует учитывать, что на территорию Ростовской области поверхностные воды поступают после интенсивного использования по трансграничным водным объектам с территорий Харьковской, Донецкой и Луганской областей Украины.
В пределах Ростовской области качество воды реки Дон формируется под влиянием сбросов сточных вод городов Волгодонска, Константиновска, Семикаракорска, Ростова-на-Дону, Азова; основных притоков рек Сев.Донец, Сал, Маныч, Аксай, Темерник и другие. Местоположение сбросов рассматриваемых сточных вод в реке Дон находится в пределах городской черты г. Ростова-на-Дону.
Разработка и установление нормативов допустимого воздействия на водные объекты и целевых показателей качества воды в водных объектах осуществляются в соответствии с положениями Ст.35 Водного Кодекса Российской Федерации №74-ФЗ от 03 июня 2006 года и Федерального Закона Российской Федерации №118-ФЗ от 14 июля 2008 года «О внесении изменений в Водный Кодекс Российской Федерации и отдельные законодательные акты Российской Федерации» [1].
Задача по оздоровлению экологической обстановки на водных объектах Ростовской области решается через выполнение комитетом по охране окружающей среды и природных ресурсов Администрации Ростовской области (далее – Ростоблкомприрода) и Минстроем Ростовской области мероприятия «Целевая экологическая программа оздоровления водного бассейна реки Темерник - 2-й пусковой комплекс» произведены работы по расчистке реки Темерник в зоне рекриации Ботанического сада Южного федерального университета.
Департаментом Федеральной службы по надзору в сфере природопользования по Южному федеральному округу, Донским бассейновым водным управлением, Комитетом по охране окружающей среды и природных ресурсов (Ростоблкомприрода), Комитетом по охране окружающей среды Администрации города Ростова-на-Дону, Территориальным Управлением Федеральной службы по надзору в сфере защиты прав потребителей и благополучия человека по Ростовской области, ФГУЗ «Центр гигиены и эпидемиологии в Ростовской области» выполнены мероприятия по снижению объемов негативного воздействия на окружающую среду при осуществлении хозяйственной и иной деятельности. Так, оборудован высокоэффективной системой очистки газовых выбросов стенд продувки на участке оцинковки труб и внедрена установка по утилизации отработанных смазывающе-охлаждающих жидкостей трубосварочных и трубопрокатных цехов ОАО «ТАГМЕТ»; реконструирована газоочистная установка блока № 7 Новочеркасской ГРЭС по проекту «Альстом». В результате реализации данного мероприятия исключен сброс смазывающе-охлаждающих жидкостей в систему оборотного водоснабжения, а в случае аварийной ситуации – в Азовское море. В результате реализации этих мероприятий объемы выбросов в атмосферу сократятся на 104 тонны в год [2, с.272].
Улучшение экологического состояния водных объектов возможно при реализации мер по снижению антропогенной нагрузки на водные объекты и их водосборы, восстановлению водных объектов и ликвидации накопленного экологического ущерба, а также мер по охране от загрязнения подземных вод.
Для снижения антропогенной нагрузки на водные объекты необходимо реализовать следующие меры:
- внедрить систему нормирования, основанную на нормативах допустимых воздействий на водные объекты, учитывающих региональные природные особенности формирования качества водных ресурсов, цели преимущественного использования водных объектов, текущую совокупную антропогенную нагрузку;
- стимулировать сокращение антропогенной нагрузки на водные объекты путем введения прогрессивной шкалы платы за негативное воздействие на водные объекты в отношении сверхнормативного сброса загрязняющих веществ в составе сточных вод;
- внедрить механизм зачета (возврата) части платежей за негативное воздействие на водные объекты при инвестировании водопользователем средств в строительство, реконструкцию, техническое перевооружение комплексов очистных сооружений на основе технологий, обеспечивающих нормативную очистку сточных вод;
- обеспечить льготное кредитование мероприятий по строительству, реконструкции и модернизации сооружений очистки сточных вод с внедрением инновационных технологий на условиях сниженных (субсидирование) процентных ставок за кредит;
- осуществить обустройство зон санитарной охраны водных объектов - источников питьевого и хозяйственно-бытового водоснабжения, включая подземные, и обеспечение соблюдения режима соответствующих зон санитарной охраны;
- регламентировать хозяйственное использование территорий водоохранных зон и прибрежных защитных полос водных объектов в целях предотвращения их загрязнения, засорения и истощения, а также сохранения среды обитания водных биологических ресурсов;
- сформировать и обеспечить реализацию программ восстановления водных объектов в регионах с неблагоприятной водохозяйственной и экологической обстановкой, программ ликвидации накопленного экологического вреда, основанных на применении современных подходов и технологий реабилитации водных объектов, утративших способность к самоочищению.
Формирование инструментария государственного управления использованием и охраной водных объектов, включая разработку схем комплексного использования и охраны водных объектов, нормативов допустимого воздействия на водные объекты, учитывающих региональные особенности и индивидуальные характеристики водных объектов.
В Ростове-на-Дону на реализацию охраны водных объектов израсходовано около 3 млрд. рублей за три года. С этой целью в городе, совместно с ОАО «ПО «Водоканал», реализуется инвестиционный проект «Чистый Дон» - работы на очистных сооружениях городской канализации первой и второй очереди, реконструкции очистных сооружений, позволят увеличить их производительность, предусмотрено важное мероприятие - ультрафиолетовое обеззараживание стоков, что имеет важное значение для улучшения качества воды реки Дон по микробиологическим показателям. Ведется работа по реконструкции генерального коллектора, продолжается строительство 53-го коллектора, который проходит по западной части города, проектируется 62-й коллектор.
В нашей стране до последнего времени проблемам экологии, и в частности проблеме сброса неочищенных сточных вод не уделялось должного внимания. Правительство в 2010 году предлагает существенно увеличить штрафы за сброс загрязняющих веществ в воду. К 2014 г. штрафы за ущерб нанесенный экологии планируется поднять в 10 раз, а также планируется запретить выдавать временные разрешения за сброс неочищенных сточных вод. Деньги, полученные от повышения штрафов, будут направлены на строительство новых очистных сооружений. Такие шаги приведут к улучшению ситуации в сфере экологии и состоянии водных объектов. У промышленных предприятий, не принявших мер по отводу неочищенных сточных вод, осталось немного времени для решения данной проблемы. Убытки, которые могут понести многие предприятия в связи с приостановкой их деятельности могут быть несоизмеримы со стоимостью строительства очистных сооружений. Главное, что не все это пока осознают, но это отразиться в первую очередь на финансовом состоянии самих промышленных предприятий. Многие из них могут заплатить двойную плату – за простой и за строительство очистных сооружений. Государство, потребители товаров и услуг, и сами производители не заинтересованы в том, чтобы промышленность бездействовала, поэтому для всех сторон лучшим вариантом будет уже сейчас приступить к строительству очистных сооружений сточных вод.
Инвестиционным проектом «Комплексная программа строительства и реконструкции объектов водоснабжения города Ростова-на-Дону и юго-запада Ростовской области в 2007-2010 гг. на Александровских очистных сооружениях водопровода «ПО Водоканал» предусматривается строительство сооружений повторного использования промывной воды и обезвоживания осадка на сумму 306,1 млн.руб. Нормативный срок реализации строительства 2011 год. После реализации проекта с 2012 года сброс сточных вод в ручей Кизитеринка сократится с 14278,1тыс. м3/год до 1041,2 тыс. м3/год. В план водохозяйственных мероприятий и мероприятий по охране водного объекта на 2009г. включена установка приборов учета сточных вод на ОСК (29 млн. руб., финансирование из городского бюджета)[3, с.67].
За январь-июнь 2010 года специалистами лаборатории химико-бактериологического и технологического контроля ОАО «ПО «Водоканал» проведено свыше 1600 анализов химического и микробиологического состояния очищенных сточных вод на выпуске с очистных сооружений канализации в реку Дон. Из 50 анализов по микробиологическим показателям ни один не выявил нарушений требований санитарных норм и правил. Только в июле текущего года специалистами лаборатории выполнено более 260 анализов по микробиологическим и химическим показателям. Сточная вода, поступающая в Дон от очистных сооружений канализации, соответствует санитарным нормам.
ОАО «ПО «Водоканал» г. Ростова-на-Дону получил сертификат соответствия системы менеджмента качества предприятия международному стандарту ИСО 9001:2008 в отношении предоставления услуг по водоснабжению и водоотведению.
- Водный кодекс РФ № 74-ФЗ от 03.06.2006г. // Российская газета. – 2006, 5 июня.
- О состоянии окружающей среды и природных ресурсов Ростовской области в 2009 году. Под ред. Курдюмова С.Г. и др. Экологический вестник Дона, 2010.-371с. ссылка скрыта.
- Экологический аудит деятельности ОАО «Производственное объединение «Водоканал» города Ростова-на-Дону» Москва, 2010.
Садченко Е.В., Филиппков Ю.С.
Одесский национальный университет имени И.И. Мечникова
РОЛЬ И МЕСТО ПРОБЛЕМАТИКИ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО МАРКЕТИНГА В ФОРМИРОВАНИИ КОНЦЕПЦИИ АДМИНИСТРАТИВНО-ТЕРРИТОРИАЛЬНОЙ РЕФОРМИ В УКРАИНЕ
Большая часть инициатив и усилий в области устойчивого развития экономики практически ориентирована на отраслевой принцип управления. Задача состоит в сбалансированном сочетании отраслевого и территориального подходов в процессе планирования и управления природопользованием на принципах экологической безопасности. В то же время необходимо учитывать, что в системе планового управления рациональным природопользованием ведущим является территориальный подход. Это означает, что полноправным распорядителем природных ресурсов, вовлекаемых в сферу производственной деятельности, являются территориальные громады в лице Советов народных депутатов, которые призваны осуществлять на своих территориях политику государства по руководству и управлению народным хозяйством, в том числе по охране окружающей среды и воспроизводству природных ресурсов.
Реализация экономико-экологической политики возможна лишь при использовании совокупности мер, образующих механизм государственного воздействия на экономику природопользования. Отсутствие эффективной системы управления в сфере охраны окружающей природной среды и более медленное, чем ожидалось, проведение структурных реформ и модернизация технологических процессов в условиях роста национальной экономики приводит к увеличению уровня загрязнения и неэффективных подходов к использованию энергетических и природных ресурсов. Инструментами экономико-экологической политики являются административные, экономические и институциональные меры.
Развитие экономики природопользования в рыночно-правовом поле выдвигает необходимость активного применения институциональной теории. В условиях рыночных трансформаций в экономике институциональные основы обеспечения экологически безопасного природопользования играют важную роль в организационно-экономических отношениях управления экологическим маркетингом как на уровне государства, региона так и местном. Рассмотрение институциональных основ реализации экологического маркетинга очень важно в продвижении устойчивого предпринимательства и бизнеса.
Административная реформа, существенно расширяет права местных органов власти в сфере планирования и управления природопользованием, и задача здесь состоит в том, чтобы предоставленные местным Советам права использовались наиболее эффективно, сочетая в себе территориальные и отраслевые подходы и интересы.
Организационно-экономические отношения в управлении экологическим маркетингом также должны строиться и развиваться на основе рационального сочетания отраслевого и территориального принципов управления. Сочетание отраслевых и территориальных интересов применительно к экологическому маркетингу имеет свои особенности на государственном, региональном и местном уровнях. Методологически и методически неразработанными остаются финансово-экономические аспекты деятельности местных органов власти в сфере управления природопользованием. Рыночные условия хозяйствования требуют разработки и внедрения экономических механизмов регулирования природопользования на местном уровне. Сложившаяся практика решения проблем природопользования на местном уровне зачастую входит в противоречие с существующей системой административно-территориального деления регионов Украины. При этом на вертикали местного государственного управления и местного самоуправления “облгосадминистрация - райгосадминистрация - горсовет - поселковый совет - сельский совет” возникают ситуации дублирования, конкуренции и даже конфликта между различными ветвями власти в процессе планирования и управления природопользованием, и в частности - организации территории и объектов природно-заповедного фонда.
Отсутствует методика проведения социо-экономико-экологической экспертизы административно-территориальных единиц в процессе разработки планов их социально-экономического развития. Нормативные документы, регламентирующие территориальное планирование на местном уровне (проекты и схемы районных планировок, проекты межхозяйственного землеустройства, генеральные планы портово-промышленных комплексов и приморских городов, проекты застройки приморских поселков и сельских населенных пунктов) составлены на основе отраслевого подхода к оценке природных ресурсов. Они не учитывают агломерационный эффект, возникающий в результате территориальных сочетаний природных ресурсов, и не включают оценку природно-ресурсного потенциала определенной территории, величина которого определяет уровень допустимой антропогенной нагрузки на природные экосистемы. Очень слаба экономико-экологическая подготовка работников местных исполнительных органов - областных и районных госадминистраций, горисполкомов, исполкомов поселковых и сельских советов.
Сатторов А.Х.
Худжандский государственный университет им. акад. Б. Гафурова
Республика Таджикистан