Geum.ru

Світова організація торгівлі

Вид материалаДокументы

Содержание


Дозволені Урядом зустрічна торгівля і бартер
Державні закупівлі
Подобный материал:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   45

- Дозволені Урядом зустрічна торгівля і бартер

  1. Один з Членів висловив свою стурбованість присутністю бартеру в зовнішній торгівлі України. В той час як загальне поширення бартеру було зменшено, бартер ще у значних масштабах застосовується в Україні і може торкатися до 20 відсотків операцій між українськими сторонами у цукровій галузі, особливо між виробниками цукрових буряків і тими, хто здійснює переробку / рафінування. Цей Член відповідно зажадав надання інформації про кроки, до яких вдається Україна, щоб припинити практику бартеру у своїй внутрішній і зовнішній торгівлі, і коли очікується повне усунення такої практики. Були також поставлені запитання щодо застосування ПДВ або інших внутрішніх податків до бартерних операцій, та чи такі заходи відповідають положенням Статей I:1 та III:2 ГАТТ 1994 року. Крім того, один з Членів зажадав надання інформації про те, як вимоги ліцензування впливають на бартерні операції.
  2. Представник України відповів, що бартерна торгівля регламентується Законом України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» № 351-XVI від 23 грудня 1998 року, а також Постановою Кабінету Міністрів України № 1489 від 13 серпня 1999 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 756 від 29 квітня 1999 року, Наказом Міністерства Економіки № 188 від 9 червня 2000 року та Наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків № 831 від 1 листопада 1999 року. Він підтвердив, що імпорт за бартерними угодами підлягає тим самим митним тарифам і податкам та внутрішнім податкам, як і будь-яка інша продукція, що імпортується на територію України.
  3. Поширеність бартеру в операціях зовнішньої торгівлі швидко зменшувалася протягом останніх років і представляла не більш ніж 0,1 відсотка імпорту й експорту України у 2002 році. У виробництві, де частка бартерних операцій складала понад 40 відсотків вартості операцій у 1998 році, частка бартеру знизилася до 2,2 відсотка на початку 2003 року. Конкретно стосовно цукрової галузі: частка бартерних операцій складала 5 відсотків обсягів продажу цукрових буряків у 2002 році і менш ніж 10 відсотків продажу цукру сільськогосподарськими підприємствами.
  4. Україна застосовувала спеціальний порядок визначення податкового кредиту і податкової заборгованості для заохочення бартерних операцій. Однак, цей порядок було скасовано згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»« № 469-IV від 16 січня 2003 року, і тепер бартер розглядається на рівні з іншими комерційними операціями. У Законі України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» (Стаття 7) було передбачено, що за товари, роботи та послуги, що експортуються з митної території України як складова частина бартерної операції, ПДВ, сплачений (нарахований) у зв’язку з придбанням товарів (або робіт або послуг), не спричиняє підвищення податкового кредиту і включається до загальних валових (обігових) витрат платника податків. Дію цього правила було продовжено Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».
  5. Представник України підтвердив, що бартерні операції як такі не є об’єктом ліцензування. Ліцензування, в тому числі ліцензування бартерних операцій, застосовується лише до товарів, які є об’єктом ліцензування. Товари, що імпортуються за бартерними контрактами, мають бути завезені на територію митниці України не пізніше 90 днів після проходження митного контролю. Для продовження цього терміну сторона, що підписала бартерну угоду, має отримати одноразовий індивідуальний дозвіл. Заявник, який звертається за таким дозволом подає до Міністерства економіки (і) запит із зазначенням причин та потреби подовження офіційних термінів ввезення імпорту на митну територію України відповідно до бартерних угод; (іі) заяву щодо надання одноразового індивідуального дозволу за формою, встановленою Міністерством; (ііі) висновок Міністерства або іншого центрального виконавчого органу, що договір бартеру на імпорт товарів (робіт, послуг) належить до договорів виробничої співпраці, консигнації, комплексного будівництва, постачання складної техніки та товарів особливого призначення, із зазначенням періоду можливого подовження термінів ввезення імпорту на митну територію України; (iv) засвідчену копію договору бартеру; (v) засвідчені копії митних декларацій, що супроводжують імпорт та експорт товарів (робіт, послуг) за відповідними бартерними договорами; та (vі) засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарської діяльності, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність. Цей пакет документів подається упродовж 15 днів з моменту закінчення терміну ввезення товарів (робіт, послуг) на митну територію України, тобто, 90 днів з дати митного оформлення товарів, що імпортуються згідно з договором бартеру. Якщо документи не були подані вчасно, заявник може отримати відмову у наданні дозволу, що запитується, а заява може бути розглянута лише після надання повного переліку документів.

- Державні закупівлі

  1. Представник України зазначив, що за здійснення політики державних закупівель України відповідає Департамент координації замовлень на державні закупівлі Антимонопольного Комітету України. Протягом останніх років зусилля зосереджувалися на розробці та поліпшенні законодавства, що регулює державні закупівлі, підготовці працівників та розповсюдженні інформації. Він подав Меморандум про закупівлю товарів, робіт і послуг у Документі WT/ACC/UKR/74. У 2000 році цю систему було змінено після ухвалення Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» №. 1490-НI від 22 лютого 2000 року (зі змінами, внесеними Законами України №№ 434-IV від 16 січня 2003 року; 1047-IV від 9 липня 2003 року; 1158-IV від 11 вересня 2003 року; 1294-IV від 20 листопада 2003 року; 2188-IV від 18 листопада 2004 року; 2229-IV від 14 грудня 2004 року; 2377-IV від 20 січня 2005 року; 2664-IV від 16 червня 2005 року; 3205-IV від 15 грудня 2005 року; та 424-V від 1 грудня 2006 року). Цей Закон ґрунтувався на типовому законі ЮНСІТРАЛ (Комісії ООН з міжнародного торгового права) про урядові закупівлі та включав деякі положення Угоди СОТ про державні закупівлі та Директив Європейського Союзу. Закон передбачав єдину систему державних закупівель. Закон регулював порядок проведення конкурсів, що мають застосовуватися під час здійснення державних закупівель на кошти державного бюджету та місцевих бюджетів, а також видатки позабюджетних коштів та кредити під гарантії Кабінету Міністрів України. Цей Закон також визнавав різницю між закупками, які робляться державними структурами як сировина для можливого комерційного використання та державними закупівлями для власного споживання. Він підтвердив, що закупівлі державними установами для можливого комерційного використання підлягають, та таким чином будуть відповідні зобов’язанням України по умовам Угоди СОТ.
  2. Україна мала децентралізовану систему державних закупівель, згідно з якою закупівлі здійснювалися безпосередньо органами державної влади, органами місцевого самоврядування та підпорядкованими установами, фондами державного соціального страхування, Пенсійним фондом, Національним банком, а також підприємствами та організаціями, які фінансуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Орган, який здійснює закупівлю, створював конкурсний комітет, який відповідав за оптимальне використання державних коштів шляхом організації відкритих конкурсів у конкурентному середовищі. Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за держані кошти» № 1490-ІІ від 22 лютого 2000 року обумовлював здійснення наступних послідовних заходів: (і) запрошення взяти участь у конкурсі; (ii) розробка детальних конкурсних документів, що містять чіткі, безсторонні та точні специфікації; (iii) об’єктивна оцінка відповідності суттєвим критеріям; (iv) неприпустимість переговорів між органом, який здійснює закупівлю, та успішним конкурсантом; і (v) укладення угоди про державну закупівлю.
  3. Стаття 5 Закону України № 1490-ІІ від 22 лютого 2000 року, яка обумовлювала принцип недискримінаційного підходу, була приведена у відповідність з прийнятими міжнародною спільнотою нормами та практикою. Відповідно, жодного постачальника не можна виключити з процедури державних закупівель на підставі належності до тієї або іншої країни, а також передбачалися прозорі та справедливі процедури, які забезпечували вибір найбільш економічної пропозиції.
  4. Закон України № 1490-ІІ від 22 лютого 2000 року включав положення стосовно розгляду скарг. Ці питання регулювалися Розділом VII Закону – «Оскарження щодо застосування процедур закупівель». Одержання скарги було достатньою підставою для перевірки, яку проводив компетентний орган, а також контролюючий орган. Якщо було доведено, що мали місце порушення, конкурс визнавався недійсним. Якщо обґрунтована скарга визнавалася незадоволеною через те, що орган, який здійснював закупівлю, уклав угоду про державну закупівлю до подання скарги, матеріали справи могли бути подані до компетентних контролюючих органів, а в окремих випадках – до правоохоронних органів. Будь-яка сторона, яка була незгодна з рішенням, ухваленим компетентним органом, могла оскаржити це рішення згідно з чинним законодавством.
  5. Інформація стосовно конкурсів з державних закупівель розміщувалася на офіційному веб-сайті Антимонопольного Комітету України (www.amc.gov.ua), на урядовому Інтернет-порталі (kmu.gov.ua), веб-сайті Державних Закупівель України (www.zakupivli.com), Тендерної палати України (www.tpu.net.ua), а також на домашніх сторінках органів, які здійснюють закупівлю.
  6. Представник України зазначив, що до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» № 1490-ІІ від 22 лютого 2000 року були внесені зміни, які набрали чинності 12 березня 2007 року. Зазначені зміни передбачають створення Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель як контролюючого органу у сфері закупівель, заборону подання тендерних пропозицій учасниками, які є пов’язаними особами; посилення кваліфікаційних вимог до членів тендерного комітету; створення «чорного списку» недобросовісних учасників; посилення вимог до оголошень; усунення преференційних положень; створення реєстру учасників, ведення кого покладається на Міжвідомчу комісію, а також тематичного каталогу учасників, який видає Тендерна палата України; визначення Антимонопольного комітету як уповноваженого органу для здійснення функцій нагляду та контролю; запровадження процедури торгів із зменшенням ціни; збільшення мінімальної кількості учасників для визнання тендеру таким, що відбувся, з двох до трьох; та розробку процедури подання скарг учасників до Міжвідомчої комісії. Відповідно до змін було також визначено відмінність між державною закупівлею з комерційною метою та державною закупівлею для власних потреб (Статті 2(5); 2 (6.6) та 2(6.8)). Він додав, що наступні зміни до Закону про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти будуть внесені у 2007 році.
  7. Деякі Держави-члени пропонували Україні розпочати переговори щодо приєднання до Угоди про державні закупівлі після вступу до СОТ. Тим часом, закупівлі мають здійснюватися прозоро, а Режим найбільшого сприяння застосовуватися тоді, коли конкурси є відкритими для іноземних товарів і конкурсантів.
  8. Представник України підтвердив, що після вступу до СОТ Україна розпочне переговори про приєднання до Угоди про державні закупівлі. З часу вступу до СОТ Україна стане спостерігачем згідно з Угодою про державні закупівлі та розпочне переговори шляхом запиту про приєднання до Угоди та представлення пропозиції через один рік після вступу. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.