Geum.ru

Світова організація торгівлі

Вид материалаДокументы

Содержание


Технічні бар’єри в торгівлі
Подобный материал:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   45

- Технічні бар’єри в торгівлі

  1. Представник України зазначив, що основні закони, які регулюють питання стандартизації, технічного регулювання та оцінки відповідності - це Закони «Про стандартизацію» № 2408-III від 17 травня 2001 року, «Про підтвердження відповідності» № 2406-ІІІ від 17 травня 2001 року, «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» № 2407-III від 17 травня 2001 року та «Про метрологію та метрологічну діяльність» № 113/98-ВР від 11 лютого 1998 року; а також стосовно обов’язкової сертифікації продукції Закони «Про захист прав споживачів», «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», «Про охорону праці», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про зв’язок», «Про дорожній рух», «Про транспорт», «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» та «Про туризм». Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»« № 1765-IV від 16 червня 2004 року. Внесені зміни головним чином, запроваджують сучасні міжнародні технології та принципи в галузі метрології. Закон України «Про ветеринарну медицину», Декрети Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» та «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та санкції за їхнє порушення», так само як і новий Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів» були змінені з метою усунення дублювання наглядових і контрольних функцій у центральних органах виконавчої влади. Він додав, що Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» № 3164-ІV від 1 грудня 2005 року були внесені зміни до Законів «Про оцінку відповідності» та «Про стандартизацію». Цей Закон був спрямований на приведення українського законодавства у відповідність до всіх принципових положень Угоди про технічні бар’єри в торгівлі та набув чинності 11 січня 2006 року. Він відзначив, що Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» № 3164-ІV від 1 грудня 2005 року не заміняє Законів України «Про оцінку відповідності» та «Про стандартизацію», і всі три закони треба розглядати разом.
  2. Виробники несуть відповідальність за маркування своєї продукції (крім продуктів харчування, які регулюються Законом «Про якість та безпеку продуктів харчування»), і імпортована продукція, що не відповідає вимогам маркування, не може продаватися в Україні. Такі вимоги передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Департамент захисту прав споживачів при Державному комітеті України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) здійснює нагляд за дотриманням вимог до маркування через вибіркові перевірки на рівні роздрібної торгівлі.
  3. Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) є центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації та технічного регулювання, а також спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в сфері оцінки відповідності. Комітет розробляє і впроваджує політику України в цих сферах. Законом № 1107-V від 31 травня 2007 року внесено змін до Закону № 3164-IV від 1 грудня 2005 року і навів пояснення, що надання пріоритету міжнародним стандартам і рекомендаціям, як основи для власних українських стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності. Він відзначив, що із 1314 прийнятих протягом 2001 - 2003 років національних стандартів близько 80 % ідентичні міжнародним стандартам. Загалом, станом на квітень 2006 року були чинними більше 3 100 національних стандартів, гармонізованих з міжнародними, і за його підрахунками, необхідно гармонізувати з міжнародними стандартами більше ніж 8 000 стандартів.
  4. Представник України підтвердив, що, з дати вступу до СОТ, Україна надаватиме пріоритет використанню міжнародних (над регіональними та національними стандартами інших країн) стандартів, вказівок та рекомендацій, як основи для власних стандартів, технічних регламентів та відповідних процедур оцінки відповідності України. Робоча групи взяла до уваги це зобов’язання.
  5. Стосовно технічних регламентів та оцінки відповідності представник України зазначив, що в Україні функціонує система державної сертифікації (УкрСЕПРО), в якій встановлено шість схем сертифікації, а саме: (i) сертифікація одиничного виробу; (іі) сертифікація партії продукції (виробів); (ііі) сертифікація продукції, що виготовляється серійно; (iv) сертифікація продукції з обстеженням / інспекцією виробництва; (v) сертифікація продукції з атестацією виробництва або (vi) сертифікація продукції з оцінкою системи якості або сертифікацією системи якості. Державний Комітет затвердив перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації Наказом № 28 від 1 лютого 2005 року. Товари включалися до цього переліку на основі оцінки їхнього ризику для здоров’я та безпеки людей та тварин, а також навколишнього середовища. Товари з переліку не підпадали під технічні регламенти, але відразу ж після розробки відповідних технічних регламентів, відповідні товари будуть усунуті з переліку. Чинний перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, наведено в Таблиці 25 (а). Сфера обов’язкової сертифікації в Україні поступово скорочується в міру того, як Україна переглядатиме свої правила з міжнародними стандартами, нормативами та рекомендаціями. У відповідь на прохання переглянути перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації (з метою вилучення з нього продукції з низьким рівнем ризику (наприклад, боби какао та кави, смажена та мелена кава, порошкоподібні смакові добавки), він зазначив, що у 2002 році з різних розділів цього переліку вилучено 30 категорій продукції, які становлять низький ризик для споживача, і Україна продовжує переглядати перелік з метою вилучення іншої продукції з низьким ризиком. Так, відповідно до Наказів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (№ 171 від 14 липня 2005 року та № 6 від 29 січня 2007 року) з переліку було вилучено додаткові 28 категорій / підкатегорій продукції, які становлять низький ризик. Він зазначив, що Україна не буде звертатися до обов’язкової сертифікації, якщо передбачені законом цілі можуть бути досягнуті менш обмежувальними для торгівлі засобами. Перелік продукції, для якої відповідність може бути підтверджена шляхом декларування відповідності, наведено в Таблиці 25 (b).
  6. Окремі члени Робочої групи відмітили наявність вимог щодо багаторазової перевірки різними державними органами внаслідок одночасної дії декількох технічних регламентів, що базуються на національних, регіональних та міжнародних стандартах, які є обов’язковими до виконання в Україні. Ці члени Робочої групи попросили Україну надати інформацію про зусилля, які докладають для вирішення цієї проблеми та зменшення кількості необхідних тестувань та перевірок. У відповідь представник України сказав, що відповідні зміни були внесені до законодавства з метою усунення дублювання контролюючих та наглядових функцій центральних органів виконавчої влади. Він підтвердив, що більше не існує дублювання вимог щодо проведення тестування на відповідність національним, регіональним та міжнародним технічним регламентам, і що на кожний вид продукції, що підлягає обов’язковому тестуванню, існує тільки один технічний регламент. На прохання дати посилання на нормативно-правовий акт, яким було розмежовано компетенцію центральних органів виконавчої влади, він назвав на Статті 14, 15 та 17 Закону України № 3164-IV від 1 грудня 2005 року. Він відзначив, що в цих Статтях наведено виключний перелік органів виконавчої влади, які уповноважені затверджувати технічні регламенти, в тому числі, які визначають процедуру оцінки відповідності; місцеві органи влади не включені до цього списку. Він також зазначив, що Україна на даний цей час має наміру запроваджувати будь-які нові стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності, але у разі розгляду таких технічних регламентів та пов’язаних процедур оцінки відповідності, про них будуть зроблені відповідні повідомлення у формі проекту до СОТ, щоб члени СОТ могли надати свої коментарії.
  7. Деякі члени Робочої групи зазначили, що Міністерство аграрної політики запровадило технічні регламенти та попросили Україну надати інформацію про такі технічні регламенти, зокрема про державні стандарти, якими встановлюється термін придатності для імпортованої рибної продукції. Україна також запровадила нові обмеження щодо порту ввезення рибної продукції, що, здається, суперечать прийнятим міжнародним нормам.
  8. Представник України підтвердив, що у минулому Міністерство аграрної політики могло запроваджувати технічні регламенти відповідно до Закону України «Про стандартизацію» № 2408-III від 17 травня 2001 року. Він додав, що згідно із новим Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» до Закону України «Про стандартизацію» були внесені зміни. На цей час технічні регламенти можуть прийматися лише Кабінетом Міністрів. Рибні продукти підлягають технічному регулюванню відповідно до Державного стандарту (ДСТУ) 1168-86, який зобов‘язує встановлювати на рибопродукти термін придатності від 4 місяців до 1 року. Рибна продукція, яка не відповідає зазначеним вимогам до терміну придатності, не може реалізовуватись на території України. Він зазначив, що дана вимога поширюється однаковою мірою як на вітчизняну, так і на імпортовану продукцію. Він додав, що ,згідно із Законом України «Про якість та безпеку харчових продуктів», для імпортованої продукції термін споживання, встановлений виробником, буде прийнятий, якщо державна санітарно-епідеміологічна експертиза дійде тих самих висновків. Якщо імпортна рибна продукція потрапляє на український кордон, ветеринарний інспектор перевіряє, чи визначений виробником термін придатності перевищує вимоги українських стандартів і, якщо це так, штампує на продукції український стандартний термін придатності. Органи державної влади мають на меті узгодити термін зберігання та термін придатності для рибної продукції відповідно до міжнародних вимог шляхом внесення змін до Державного стандарту (ДСТУ) 1168-86. Він заперечив, що Україна запровадила нові вимоги або прикордонні заходи при ввезенні продуктів харчування, сільськогосподарської або рибної продукції.
  9. Представник України підтвердив, що Україна переглянула власні вимоги щодо терміну зберігання, в результаті чого Уряд України розпочав процес затвердження змін до українських технічних регламентів стосовно вимог до терміну зберігання риби з метою приведення їх у відповідність з рекомендаціями «Кодекс Аліментаріус» щодо етикетування фасованих рибопродуктів. Після впровадження доопрацьованих технічних регламентів попередні технічні регламенти, які встановлюють обмеження на строк зберігання, будуть скасовані та не можуть застосовуватись у подальшому. Крім того, Україна погодиться перейти на використання дат «використати до: /реалізувати до:», які мають визначатися лише виробником. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.
  10. Деякі члени Робочої групи висловили своє задоволення щодо кроків, зроблених Україною у напрямку приведення технічних регламентів, стандартів та процедури оцінки відповідності у відповідність до зобов’язань СОТ, хоча Україні також нагадали, що прийняття регіональних стандартів, технічних регламентів, або процедур оцінки відповідності не обов’язково буде означати дотримання вимог Угоди СОТ ТБТ. Один з членів Робочої групи нагадав, що у пункті 22 звіту Комітету по ТБТ четвертого трирічного перегляду діяльності та впровадження Угоди про Технічні бар’єри в торгівлі зазначалося, що «при підготовці, прийнятті та використанні процедур оцінки відповідності, Комітет знов наполягає на важливості виконання положень статей з 5 по 9, 11 та 12, які представляють зобов’язання щодо, між іншим, відсутності дискримінації, зайвих бар’єрів в торгівлі, щодо використання міжнародних стандартів, правил або рекомендацій, та прозорості». Деякі члени Робочої групи вказали, що виробникам треба надати можливість вибору серед різних процедур оцінки відповідності, залежно від рівня ризику для споживачів, робітників та інших, в тому числі вибір декларації виробника для продукції із рівнем ризику від низького до помірного. Україну попросили вказати максимальний термін часу, що вимагається для здійснення процедури оцінки відповідності, а також для встановлення та публікацію ставок платежів за оцінку відповідності пропорційних наданим послугам. Деякі члени Робочої групи також зазначили, що Статті 10 і 12 Закону України «Про підтвердження відповідності» обмежують акредитацію органів оцінки відповідності резидентами України. Член Робочої групи заявив, що Україна не надає можливості проводити оцінку відповідності органам з оцінки відповідності, які не є резидентами, що не відповідає Статті 6.1.1 Угоди TБT. Цей член Робочої групи також зазначив, що відсутність процедур оцінки відповідності експорту з країн, з якими в України не укладено двосторонніх угод про взаємне визнання відповідності, не відповідає Статті 5 Угоди ТБТ і попросив Україну, в першочерговому порядку вирішити це питання до вступу до СОТ.
  11. У відповідь Представник України зазначив, що виробники мають можливість вибирати з таких варіантів схем оцінки відповідності: на підставі аналізу виробничих документів та технічного нагляду, інспектування продукції, атестації виробництва та сертифікації або оцінки відповідності за стандартом ISO 9000 (як встановлено національним Стандартом ДСТУ 3413-96: «Система сертифікації УкрСЕПРО – Процедура сертифікації товарів»). Ці завдання виконувалися посвідченими аудиторами. Залежно від виду продукції, а також від схеми тестування та сертифікації, процес сертифікації може тривати від трьох днів до одного місяця. Закон України «Про підтвердження відповідності» (Статті 9 та 11) передбачав використання декларацій виробника про відповідність, яких взагалі було достатньо для товарів з низьким ступенем ризику. Однак такі декларації не можуть замінити сертифікати відповідності, які вимагаються для товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації. Він додав, що новий Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (Стаття 32) вимагає від виробників подання декларації відповідності для всіх товарів, що перебувають у обігу, які є предметом регулювання технічних регламентів, якщо інше не передбачено цими технічними регламентами. Він додав, що це положення стосується всієї продукції вітчизняного та іноземного походження, та не обмежується іноземною продукцією, яку було визнано відповідною Угодою про взаємне визнання. Він додав, що на основі положень Директив з нового підходу Європейського Союзу прийнято 16 технічних регламентів стосовно модулів оцінки відповідності, що використовуються у технічних регламентах та правилах надання і застосування знаків відповідності: безпека низьковольтного обладнання, електропобутові холодильні прилади, електромагнітну сумісність, неавтоматичні прилади для зважування, безпечність газових приладів, водогрійних котлів, простих судин високого тиску, обладнання, що працює під тиском, безпеку ліфтів та іграшок. Огляд рекомендованих схем (моделей) сертифікації в Україні подано в Таблиці 25(c). Тривалість робіт залежить від обраної схеми сертифікації. Переліку платежів не існує; вони визначаються окремо в кожному випадку згідно з «Правилами визначення вартості робіт із сертифікації продукції та послуг», які зареєстровані в Міністерстві юстиції України та опубліковані в «Офіційному віснику України» № 14/1999. Оплата є однаковою як для національних так і для імпортних товарів. Оплата обчислювалася за формулою «0,1*Дmin*N», де Дmin – це неоподатковуваний мінімум доходів громадян (на цей час 17 гривень), а N – число примірників сертифікату відповідності. Бланки закуповувалися окремо (див. Таблицю 25(d)).
  12. Україна дозволяє акредитацію вітчизняних органів з оцінки відповідності, але на даний момент не має будь-яких планів акредитувати органи з оцінки відповідності, які не є резидентами України. Однак, Україна сподівається почати переговори з членами СОТ для укладення угод про взаємне визнання результатів процедур з оцінки відповідності згідно з вимогами Статті 6.3 Угоди про ТБТ. Національне агентство з акредитації України вживає заходів для отримання членства у ILAC (очікується у 2009 році). Україна вживе заходів з метою збільшення визнання результатів, що отримані лабораторіями, акредитованими та зареєстрованими органами країн-членів ILAC. В якості члена ILAC, Україна буде виконувати правила цієї організації та виконуватиме обов’язки країн-членів. Зокрема, Україна вживе заходів з метою збільшення визнання результатів, що отримані випробувальними лабораторіями, акредитованими у країні-члені ILAC. Згідно із Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (Стаття 30), результати оцінки відповідності (в тому числі сертифікати відповідності та інші документи або результати випробування продукції), проведеної поза межами України, будуть прийматися та визнаватися в Україні у відповідності з міжнародними угодами про взаємне визнання результатів оцінки відповідності; або якщо Україна та сторона, яка потребує визнання, є членами міжнародних або регіональних організацій з оцінки відповідності. Він зазначив, що для цілей цього Закону Угода СОТ не повинна вважатися міжнародною угодою про взаємне визнання оцінки відповідності. Відповідно, СОТ не може вважатися міжнародною або регіональною організацією у сфері оцінки відповідності. Посилаючись на Статті 6.1 та 6.3 Угоди ТБТ, він зазначив, що на його думку членство в СОТ не означає, що будь-який член СОТ має визнавати та автоматично приймати процедури оцінки відповідності іншого члена СОТ. Він дотримується точки зору, що взаємне визнання оцінки відповідності має відбуватись шляхом консультацій та переговорів (укладенням угод про взаємне визнання), в результаті яких Україна зможе переконатись, що процедура оцінки відповідності іншого члена СОТ забезпечує відповідність технічним регламентам або стандартам так само, як і процедура, що використовується в Україні. Що стосується Статей 10 та 12 Закону України «Про підтвердження відповідності», то він сказав, що положення цих статей були скасовані Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (Стаття 28), в якому зазначено, що відповідні органи виконавчої влади рекомендуватимуть для призначення (тобто надання права проводити оцінку відповідності вимогам технічних регламентів), а не для акредитації (тобто формального визнання третьою стороною компетенції органу з оцінки відповідності) лише органи з оцінки відповідності, які є резидентами України. Він підтвердив наявність належної інфраструктури (виробничих потужностей) для здійснення процедур оцінки відповідності та відбору зразків імпортної продукції.
  13. У відповідь на додаткові прохання певних членів щодо того, щоб Україна привела свій режим ТБТ у відповідність до статті 6.1 Угоди про ТБТ, запровадивши порядок, згідно з яким Україна розглядала б можливість визнання результатів процедур оцінки відповідності, здійснених в інших країнах-членах, представник України зазначив, що Україна зараз розробляє поправки з цього питання, зокрема, до статей від 28 до 30 Закону «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», копії якого будуть надані Робочій групі. На основі свого аналізу цього проекту поправок один з членів зажадав роз’яснення щодо процедури, за якою іноземний орган з оцінки відповідності міг би домагатися визнання своїх результатів в Україні, і щодо підстав, на яких такі результати можуть бути відкинуті Україною. Цей член також запитав, зокрема, чи вмагалася угода про взаємне визнання для прийняття результатів від конкретного члена
  14. Представник України додав, щодо згідно зі Статтею 28 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» із змінами, які буде в неї внесено, іноземні органи з оцінки відповідності, які бажають визнання їхніх результатів оцінки в Україні, можуть бути «призначені» центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, якщо вони нададуть вказаному центральному органу виконавчої влади докази про таке: (i) що вони здатні здійснювати оцінку відповідності вимогам технічних регламентів і стандартів, застосовних в Україні, згідно з відповідними міжнародними стандартами; (ii) що до здійснення цих процедур залучено незалежний і неупереджений персонал; та (iii) наявні кадри і обладнання, необхідні для виконання відповідних процедур. Він підтвердив, що ці умови застосовуються в до однаковій мірі і до вітчизняних органів з оцінки відповідності. За умови, що такі відомості надано заявником і схвалено центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, цей заявник буде «призначений» протягом 60 робочих днів з дня подання заяви, і результати його оцінок визнаватимуться, коли це буде можливо, відповідними українськими органами, згідно з положеннями Статті 30 зі змінами, внесеними до неї. Представник України зауважив, що за таких обставин результати оцінки відповідності, здійсненої іноземним органом, визнаним Україною, визнаватимуться незалежно від того, чи існує угода про взаємне визнання з цією країною-членом.



  1. Представник України мав таку точку зору, що положення Статті 5.1 Закону «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» забезпечують відповідність зі Статтею 5.1.2 Угоди ТБТ. Він додав, що Наказ Державного комітету технічного регулювання та споживчої політики України (Держстандарт)«Про затвердження Порядку проведення робіт із сертифікації продукції іноземного виробництва, що виготовляється серійно» № 633 від 18 серпня 1998 року скасований Наказом № 514 від 25 вересня 2002 року, який забезпечив, на його думку, відповідність Статті 5 Угоди ТБТ. Імпортні товари сертифікуються згідно із процедурами та правилами, які застосовуються до товарів місцевого виробництва. Запровадження технічних регламентів з оцінки відповідності дає право виробникам вибирати процедуру з оцінки відповідності для своїх товарів. Імпортери можуть отримувати серійні сертифікати відповідності з терміном чинності від 1 до 5 років на підставі обраної схеми сертифікації до ввезення товару, на який поширюється обов‘язкова сертифікація. Виробничі потужності підприємств можуть підлягати інспекції спеціалістами органів з оцінки відповідності незалежно від їх місця знаходження (в Україні або закордоном). Товари, що ввозяться за сертифікатоми серійного виробництва, не проходять тестування на кордоні, якщо не є очевидним, що товар зазнав пошкодження під час його транспортування. У разі відсутності серійного сертифіката відповідності, тестування здійснюватиметься після ввезення з метою надання сертифікату відповідності на окрему партію товару. Він підтвердив, що процедури описані в цьому пункті застосовуються однаково як до продукції вітчизняного виробництва, так і до імпортної продукції. Він також підтвердив, що вимоги до продукції, що підлягає обов’язковій класифікації, застосовуються як до вітчизняної так і імпортної продукції.
  2. Стосовно Довідкового пункту ТБТ представник України зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України № 408 від 31 травня 2005 року засновано «Центр обробки запитів держав-членів Світової організації торгівлі і Світової організації торгівлі» (Національний пункт запитів СОТ та Центр обробки інформації, усталена назва: Центр обробки запитів країн – членів СОТ і СОТ та їх інформування) для регулярного надання інформації та повідомлень до СОТ. Він підтвердив, що єдиний пункт запитів та повідомлень діятиме з дати вступу до СОТ. До Центру обробки запитів можна звернутись за такою адресою:

Міністерство економіки України

Центр обробки запитів країн – членів СОТ і СОТ та їх інформування

Львівська пл.8, Київ, 04655, Україна

тел: +380 44 272 11 47, +380 44 272 54 68, +380 44 272 15 78

факс: +380 44 272 11 47

ep@mfert.gov.ua

me.gov.ua
  1. Він також підтвердив, що Закон № 3164-IV від 1 грудня 2005 року відображає принципи Кодексу практики з розробки, прийняття та застосування стандартів (Додаток 3 Угоди ТБТ) та що Україна запровадить Кодекс, а також вимоги до надання повідомлень та коментарів згідно з пунктом 6 Додатку 2 та Статтями 2, 3, 5, та 7 Угод и ТБТ, до дати вступу до СОТ. Він далі підтвердив, що Постанова Кабінету Міністрів України України № 84 від 1 лютого 1995 року запровадила Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET), що дозволяє Держспоживстандарту регулярно надавати інформацію про розробку та прийняття технічних регламентів, товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, та про програми стандартизації.
  2. Стосовно вимог Угоди ТБТ про повідомлення, він сказав, що вимога публікувати повідомлення для ознайомлення та отримання коментарів до проектів стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності містить у Статтях 9, 10, 21 та 30 Закону України № 3164-IV від 1 грудня 2005 року. Стосовно стандартів частини 4 та 5 Статті 9 зазначеного Закону вимагають від центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації щонайменше один раз на шість місяців публікувати програму робіт із стандартизації із зазначенням назв конкретних стандартів, які розробляються або переглядаються. Повідомлення про оприлюднення програми робіт із стандартизації публікуються в офіційному щомісячному виданні центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації. Після оприлюднення програми робіт із стандартизації повідомлення про неї надсилаються відповідним міжнародним та регіональним організаціям. Детальніша інформація про розроблення та повідомлення про стандарти є у Статті 10. Стосовно процедури повідомлення про технічні регламенти нормативні положення містяться у Статті 21. Уповноважений центральний орган виконавчої влади публікує у своєму офіційному виданні або в засобах масової інформації повідомлення про наявність проекту технічного регламенту для розгляду і надання коментарів зацікавленими сторонами. Положення про повідомлення про проекти технічних регламентів та терміново прийняті технічні регламенти також містяться у Статті 39. Порядок повідомлення про процедури оцінки відповідності такий самий як для стандартів та технічних регламентів. Частина 2 Статті 39 містить положення про повідомлення стосовно терміново прийнятих технічних регламентів та процедур оцінки відповідності. Повідомлення торгових партнерів надсилається, коли регламент або процедура можуть мати істотний вплив на торгівлю з державами, з якими укладено міжнародний договір – такий як Угода СОТ – або цього вимагає відповідний міжнародний договір або коли існують зобов’язання, що випливають із членства України в міжнародній або регіональній організації. Коментарії щодо терміново прийнятих технічних регламентів, отримані в письмовій формі, будуть обговорюватися з відповідною країною за вимогою та, у разі необхідності, терміново прийнятий технічний регламент буде переглянуто. Повідомлення надсилається заінтересованим сторонам через Центр обробки запитів та повідомлень відповідно до процедур, передбачених у відповідному міжнародному договорі України або міжнародній або регіональній організації. СОТ відноситься до числа «відповідних міжнародних організацій,» до яких надсилаються такі повідомлення. Повідомлення про проект технічного регламенту або процедури оцінки відповідності надається не пізніше ніж за 60 календарних днів перед завершенням розроблення проекту технічного регламенту або процедури оцінки відповідності. Подібна вимога застосовується до повідомлення про терміново прийняті технічні регламенти або процедури оцінки відповідності. Представник України підкреслив, що місцеві органи влади або недержавні організації не мають права публікувати повідомлення про відповідні проекти. Проекти процедур оцінки відповідності публікуються на веб-сайті Держспоживстандарту. До цього, проекти стандартів та технічних регламентів не публікувалися, переважно з причин технічного та фінансового характеру, але ситуація зміниться з дати вступу України до СОТ.
  3. Один з Членів Робочої групи висловив думку, що Документ WT/ACC/UKR/113, в якому описується законодавство України у сфері стандартизації, технічного регулювання та процедур оцінки відповідності, здається, не повністю відповідає положенням Угоди TBT, зокрема, стосовно того, що технічні регламенти не повинні зберігатися, якщо їхніх цілей можна досягти у спосіб, який передбачає менший обсяг перешкод для торгівлі, та стосовно визнання регламентів інших Членів «еквівалентними», замість принципу «прийняття» регламентів інших Членів. Більш того, у Законі України «Про стандартизацію» нічого не сказано про питання забезпечення недискримінаційного режиму, а також в його положеннях не визначено порядку прийняття рішень стосовно обов’язкового дотримання та/або підготовки технічного регламенту. Цей член Робочої групи також висловив занепокоєння, що положення про оцінку відповідності у новому Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» не відповідають повністю статям 5 та 6 Угоді ТБТ. На думку цього члена Робочої групи, надання Урядом України переваги угодам про взаємне визнання (Стаття 6.3) не дозволяє визнавати такими, що мають більшу силу, інструкції та рекомендації міжнародних організацій у сфері стандартизації, і це викликає занепокоєння, що закони України не дозволяють виконати вимоги щодо оцінки відповідності, які містяться у Статті 5.1 Угоди ТБТ. Також виглядає, що частина Закону «Про підтвердження відповідності» суперечить нормам Статті 6.4 Угоди про ТБТ. Цей член Робочої групи також попросив підтвердити, що вимоги Угоди TБT стосовно розробки, прийняття та застосування технічних регламентів органами місцевої влади та недержавними організаціями, враховані в Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» № 3164-IV від 1 грудня 2005 року, в тому числі вимоги Статті 2.9 цієї Угоди. Цей член Робочої групи також попросив повідомити про статус ДСТУ 1.13-2002 «Про правила надання сповіщень торговим партнерам України» у зв’язку з прийняття зазначеного Закону. Україну попросили забезпечити після вступу до СОТ обов’язковість лише тих технічних регламентів, які відповідають вимогам СОТ, і щоб Україна повністю дотримувалася зобов’язань відповідно до Угоди про ТБТ.
  4. Представник України відповів, що Україна забезпечила відповідність свого законодавства всім основним положенням Угоди про технічні бар’єри в торгівлі, у тому числі процедурним вимогам та вимогам щодо прозорості, і привернув увагу членів Робочої групи до документу WT/ACC/UKR/132 від 22 серпня 2005 року. Він зазначив, що новим Законом «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», були внесені зміни до Законів «Про оцінку відповідності» та «Про стандартизацію». На його думку, після набуття чинності цим Законом законодавство України, яке регулює стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності, було приведено у повну відповідність до Угоди ТБТ.
  5. Він зазначив, що Закон «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» встановлює правову та організаційну основу для розробки та застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також надання права застосовувати знаки, що підтверджують відповідність, до всіх продуктів, процесів і послуг внутрішнього або іноземного походження. Головний принцип Закону полягає у тому, що стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності не можуть розроблюватися, прийматися або застосовуватися з метою створення зайвих перешкод для міжнародної торгівлі або мати наслідками такі перешкоди. Цей Закон також визначив відмінність між добровільними стандартами та обов’язковими технічними регламентами, які спрямовані на забезпечення захисту життя та здоров’я людини, тварин та рослин, навколишнього середовища, забезпечення національної безпеки та попередження недобросовісної діяльності. Закон також визначив етапи розробки та органи, що відповідають за прийняття стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності. Було внесено відповідні зміни, а саме Стаття 26 Закону «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», з метою приведення чинного законодавства у відповідність зі Статтею 2.7 Угоди про ТБТ та вирішення питання прийняття регламентів інших країн-членів як еквівалентних. Стосовно вимог до прозорості, Закон передбачає опублікування повідомлень про проекти стандартів; можливість надання коментарів громадськістю; публікації, у яких з’являтимуться повідомлення про запропоновані технічні регламенти та процедури оцінки відповідності; орган, який відповідає за надання повідомлень СОТ; недискримінаційне ставлення до коментарів у процесі підготовки остаточного регламенту (або процедури оцінки відповідності) та набрання ним чинності, що надає достатній час, тобто не менше 6 місяців, постачальникам для того, щоб до нього пристосуватися. Цей Закон відображає принципи Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів.
  6. Він вважає, що ДСТУ 1.13-2002 «Про правила сповіщення торгівельних партнерів України» відповідає вимогам Статті 2.9 Угоди про ТБТ. Цей стандарт було розроблено з метою виконання вимог документів G/TBT/W/2/Rev.1 та G/TBT/9, а також вимог про сповіщення Угоди про ТБТ та положень Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів. Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики підготував План дій з повної гармонізації стандартів і технічних регламентів протягом 2005-2011 років. Він підкреслив, що цей План дій не слід вважати проханням дозволити Україні запровадити перехідний період після вступу до СОТ. З його точки зору цей План є вітчизняним заходом, спрямованим на поновлення законодавства та забезпечення моніторингу та впровадження (добровільних) міжнародних стандартів згідно з вимогами Угоди про ТБТ. Країни- члени СОТ будуть повідомлені про річні плани дій у відповідності з вимог до повідомлень, наданих в Угоді ТБТ.
  7. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ всі чинні національні та регіональні стандарти будуть добровільними, за винятком тих, на які є посилання або про які йдеться у технічних регламентах, розроблених, inter alia, для захисту інтересів національної безпеки держави, запобігання шахрайським діям, захисту здоров’я та життя людей, тварин, або рослин та захисту навколишнього середовища. Україна забезпечить, щоб до 30 грудня 2011 року всі її технічні регламенти використовували як основу відповідні міжнародні стандарти згідно зі Статтею 2.4 Угоди про технічні бар’єри в торгівлі (Угода ТБТ) та графіком, наведеним у документі WT/ACC/UKR/129. Однак, стосовно товарів, які підлягають проведенню оцінки відповідності, та для яких стандарти ще не були гармонізовані з відповідними міжнародними стандартами представник України підтвердив, що, з дати вступу до СОТ, імпортована продукція буде вважатися як така, що відповідають відповідним українським стандартам або технічним регламентам, якщо органи з оцінки відповідності, визнані в Україні, підтвердять, що такі продукти відповідають відповідним міжнародним стандартам, або регіональним або національним стандартам, що є ідентичними таким (міжнародним) стандартам. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.
  8. Таким чином, незалежно від графіку, наведеного у документі WT/ACC/UKR/129, Україна виконуватиме всі положення Угоди ТБТ та дотримуватиметься всіх положень Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття і застосування стандартів (тобто Додатку 3 Угоди ТБТ) з дати вступу до СОТ без вдавання до будь-яких перехідних періодів. Україна також буде продовжувати зменшувати число категорій продуктів, які підлягають обов’язковій сертифікації третьою стороною, вдаючись до якомога більш широкого визнання декларацій виробника (SDOC), без вимоги реєстрації або підтвердження українськими державними органами, по відношенню до відповідного технічного регламенту, до кінця 2011 року. Україна надасть переглянутий перелік товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, до СОТ до 31 січня 2012 року. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.
  9. Представник України також підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна не буде застосовувати стандарти, технічні регламенти або процедури оцінки відповідності таким чином, щоб створювати перепони міжнародній торгівлі, перешкоджати імпорту, та дискримінувати індивідуальних експортерів та постачальників та що Україна забезпечить однакове та недискримінаційне застосування стандартів та технічних регламентів до вітчизняних товарів та товарів, імпортованих з країн-членів СОТ, країн СНД, і так само з країн не-членів СНД. До того ж, з дати вступу Україна розроблятиме, прийматиме та застосовуватиме стандарти та технічні регламенти тільки у відповідності з Угодою ТБТ. Представник України далі підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна використовуватиме відповідні правила або рекомендації, що стосуються статей 2, 5 Угоди ТБТ та Додатку 3 Угоди ТБТ, розроблені у відповідності з Рішенням Комітету з принципів розробки міжнародних стандартів, правил та рекомендацій, як основу для процедур оцінки відповідності згідно зі Статтею 5.4 Угоди ТБТ. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.
  10. Крім того, представник України підтвердив, що, згідно з положеннями Статті 6.1 Угоди ТБТ, Україна визнаватиме, коли це можливо, результати процедур оцінки відповідності, проведених в інших країнах-членах СОТ, навіть якщо такі процедури відрізняються від її власних процедур, за умови, що Україна буде переконана в тому, що такі процедури (проведені в інших країнах СОТ) надають таку ж впевненість у відповідності товарів чинним технічним регламентам чи стандартам, що й її власні процедури. Для цього Україна внесе зміни до своїх законів та підзаконних актів задля забезпечення того, щоб з дати вступу до СОТ її процедури оцінки відповідності відображали можливості щодо досягнення впевненості у технічній компетентності органів, розташованих на території інших держав-членів СОТ, щодо проведення ними оцінки відповідності, та забезпечували прийняття результатів такої оцінки українськими органами. Такі можливості включатимуть: укладення угоди з органом оцінки відповідності іншої країни-члена СОТ (наприклад, органами акредитації, органами сертифікації, лабораторіями); прийняття результатів процедур з оцінки відповідності, проведених у рамках міжнародних систем тестування та сертифікації товарів, членом яких є Україна; прийняття та недискримінаційний розгляд заяв на акредитацію від органів оцінки відповідності, розташованих в інших державах-членах СОТ, а також прийняття результатів оцінки відповідності здійсненою органами оцінки відповідності; визнаними Україною, та інші способи визнання еквівалентних процедур. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.
  11. Представник України підтвердив, що Україна, на запит держав-членів СОТ, проводитиме консультації з ними по будь-яким питанням, що відносяться до підготовки, прийняття та застосування стандартів, технічних регламентів або процедур оцінки відповідності, які можуть мати негативні наслідки для міжнародної торгівлі. Робоча група взяла до уваги це зобов’язання.