Geum.ru

Світова організація торгівлі

Вид материалаДокументы

Содержание


Санітарні та фітосанітарні заходи та інші регламенти
Подобный материал:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   45

- Санітарні та фітосанітарні заходи та інші регламенти

  1. Представник України зазначив, що відповідні органи його країни започаткували програму реформування системи санітарного та фітосанітарного контролю України для приведення її у відповідність до вимог СОТ. Він надав детальну інформацію про роботу, яка виконується і планується, у вигляді Звіту про застосування санітарних і фітосанітарних заходів (СФЗ) (документ WT/ACC/UKR/110/Add.3 та Add.4), а також «Плану заходів з розв’язання проблемних питань, зокрема, на державному кордоні», наведеного у Додатку 8 до документу WT/ACC/UKR/110/Add.1. і План гармонізації СФЗ (документ WT/ACC/UKR/128).
  2. Представник України додав, що на виконання Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до СОТ» №797/2001 від 5 вересня 2001 року здійснюється перегляд та внесення змін, необхідних для приведення національного законодавства у відповідність до вимог Угоди про СФЗ, до таких основних законодавчих актів: Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про ветеринарну медицину», «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину» (втратив чинність), «Про карантин рослин» та «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про карантин рослин»«, а також до підзаконних нормативно-правових актів у цій сфері. В результаті реформування законодавства у цій сфері, Україна об’єднала всі існуючі санітарні та фітосанітарні заходи в три базові закони: Закон «Про ветеринарну медицину», Закон «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», та Закон «Про карантин рослин», які будуть єдиними законами, що регулюватимуть питання СФЗ.
  3. Представник України відзначив, що державні структури, відповідні за безпеку харчових продуктів, а також здоров’я тварин та рослин, кожна у рамках своєї компетенції, Міністерство сільського господарства (тобто, Державна служба ветеринарної медицини в Україні та Державна служба карантину рослин в Україні) та Міністерство охорони здоров’я (тобто, Державна санітарно-епідеміологічна служба України).
  4. Зміни, внесені до Закону України «Про ветеринарну медицину» Законом № 361 V від 16 листопада 2006 року, до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» Законом України № 2809-IV від 6 вересня 2005 року, до Закону України «Про карантин рослин» Законом України № 3369-V від 19 січня 2006 року та Законом України № 3078-IV від 15 листопада 2005 року мали на меті привести відповідні положення у сфері СФЗ у повну відповідність з Угодою СОТ про санітарні та фітосанітарні заходи, в тому числі її основними положеннями, а також процедурними аспектами. Зокрема, у базових законах були враховані такі вимоги Угоди СФЗ: термінологія; гармонізація; адекватність заходів; оцінка ризику та належний рівень захисту; пристосування до регіональних умов; прозорість (центри обробки запитів та повідомлень); а також процедури перевірки, контролю та погодження. Він підтвердив, що Верховна Рада не розглядатиме будь-яких нових законів у сфері СФЗ, які не являються частиною нових базових законів.
  5. Член Робочої групи висловив занепокоєння стосовно відповідності вимогам СОТ підзаконних нормативно-правових актів у сфері СФЗ і попросив надати інформацію про статус зазначених актів у світлі Плану гармонізації СФЗ. Зокрема, він послався на Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини № 71, який вимагає отримання дозволу регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на додаток до імпортної ліцензії, яка вимагається Міністерством економіки. Цей член Робочої групи вважає цей захід додатковим обтяженням, яке можна зняти. Зазначений член Робочої групи також зазначив, діючі зараз вимоги щодо випробування або перевірки імпортних поставок в рамках ветеринарного режиму на кордоні виглядають надмірними.
  6. Представник України відповів, що відповідні постанови та накази підготовлені на виконання Закону України «Про ветеринарну медицину» відповідно до вимог СОТ, Міжнародного епізоотичного бюро та інших міжнародних організацій. Щодо випробування або перевірки імпортних поставок в рамках ветеринарного режиму на кордоні, він зазначив, що проект, фінансований ТАСІС, також дійшов висновку, що українська система пунктів контролю на кордоні потребує перегляду. Усі партії імпортних харчових продуктів тваринного походження піддаються складним лабораторним експертизам, причому витрати частково покриваються власниками товарів. М’ясо та птиця, наприклад, перевіряються на вміст токсичних елементів (свинець, кадмій, миш’як, мідь, цинк, ртуть), десяти різних пестицидів, мікотоксинів, мікробіологічних об’єктів і радіонуклідів, і це коштує приблизно 120 доларів США за кожну партію. Більше того, ці витрати можуть ще зрости у майбутньому, бо держава припинить фінансування цих заходів. У зв’язку з цим представник України зазначив, що Міністерство охорони здоров'я (своїм Наказом № 247 від 9 жовтня 2000 року) затвердило новий порядок видачі медично-гігієнічних сертифікатів, а Кабінет Міністрів до Постанови «Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон» № 1569 від 24 жовтня 2002 року включив перелік товарів, які підлягають санітарному та фітосанітарному контролю на кордоні, визначених відповідно до УКТ ЗЕД. Однак, він вважає, що Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» від 5 вересня 2005 року значно скоротив число перевірок, які передбачають проведення процедур вибіркового тестування. Зокрема, партії товару з низьким ризиком отримуватимуть дозвіл після стандартної перевірки документів та візуальної перевірки. Всі оплати, що стягуються у зв’язку з перевіркою на кордоні, не повинні перевищувати фактичні витрати, понесені у зв’язку з наданими послугами.
  7. Представник України додав, що питання ввезення тварин, продуктів тваринництва, в тому числі їстівні продукти тваринництва, та продовольчої сировини (фураж) регулюються ветеринарними вимогами до продукції, яка імпортується в Україну, і контролюються державною ветеринарною службою. Якість продуктів харчування визначатиметься на підставі (добровільних) стандартів та, у разі необхідності, мінімальних вимог до якості, визначених у технічних регламентах, які розроблятимуться відповідно до Закону «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності». Він додав, що імпортні продовольча сировина та продукти харчування тваринного походження контролюються ветеринарною та санітарною службами, і підлягають ветеринарному та/або санітарному огляду (державний контроль та нагляд). Він підтвердив, що Державний комітет стандартизації не має повноважень встановлювати обов’язкові вимоги для імпорту продуктів харчування та сільського господарства та що Державний комітет стандартизації не займається регулюванням імпорту таких продуктів з країн-членів СОТ та не вимагатиме, щоб імпортована продукція відповідала добровільним стандартам з дати вступу.
  8. У відповідь на занепокоєння, висловлене членом Робочої групи, стосовно дублювання функцій контролю та нагляду санітарною, ветеринарною службами та Державним комітетом стандартизації, представник України зазначив, що Стаття 5 Закону України «Про безпечність та якість продуктів харчування» визначає повноваження контролюючих органів. Санітарна служба здійснює державний (санітарно-епідеміологічний) нагляд за виконанням всіма суб’єктами господарювання санітарних заходів, в тому числі на потужностях (об’єктах) з виробництва (i) усіх харчових продуктів для спеціального дієтичного харчування; (ii) усіх функціональних харчових продуктів; та (iii) усіх харчових продуктів, крім визначених у частині другій Статті 5 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів». Ветеринарна служба здійснює державний контроль та нагляд за (i) необробленими харчовими продуктами тваринного походження на потужностях (об’єктах) їх виробництва; та (ii) усіма рослинними продуктами, сільськогосподарською продукцією та необробленими харчовими продуктами тваринного походження, що продається на продовольчому ринку. Ветеринарна служба також здійснює державний контроль за виробництвом (і готовою продукцією) на м’ясопереробних, риболовних, рибопереробних, молокопереробних підприємствах, які використовують необроблені харчові продукти тваринного походження як сировину, та підприємствах гуртового зберігання необроблених харчових продуктів тваринного походження. Вантажі м’яса, риби та меду (необроблених харчових продуктів тваринного походження) перевіряються спеціалістами ветеринарної служби. Державний комітет стандартизації був одним з органів, які в рамках своєї компетенції вносили свій вклад до розробки, прийняття та виконання санітарних заходів; він також забезпечував державний контроль та нагляд за виконанням санітарних заходів. Закон про ТБТ (Стаття 2, пункт 3) не передбачає, що санітарні заходи розробляються та застосовуються конкретно для захисту здоров’я людини від небезпеки, яка може потрапити в організм з їжею. Згідно з частиною 2 Статті 4 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, тобто Міністерство охорони здоров’я, затверджує належний рівень захисту здоров’я людей, обов’язкові параметри безпечності та мінімальні специфікації якості харчових продуктів, звід правил і належну практику виробництва харчових продуктів. Цей орган також координує діяльність органів виконавчої влади з питань безпечності та якості харчових продуктів.
  9. Один з членів Робочої групи зазначив, що незважаючи на зміни до Закону «Про якість та безпеку харчових продуктів» та пояснення, надані представником України членам Робочої групи, залишається дублювання наглядової та контролюючої функцій між санітарною службою, ветеринарною службою, та Державним комітетом стандартизації. Українські державні органи і досі вимагають від імпортерів харчових продуктів виконувати численні процедури з тестування з метою встановлення відповідності регламенту, що перекривають один одного, ветеринарної служби та Державного комітету стандартизації. До того ж, перелік імпортованих харчових продуктів, що підлягають обов’язковій сертифікації в Державному комітеті стандартизації не було скасовано, незважаючи на запевнення України, що його буде скасовано. Цей член Робочої групи висловив прохання, щоб Україна забезпечила, через прийняття доречного законодавчого інструменту, щоб всі імпортовані харчові продукти було вилучено з переліку обов’язкової сертифікації та щоб вони не підлягали обов’язковій сертифікації у Державному комітеті стандартизації.
  10. Представник України підтвердив, що Стаття 5 Закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» чітко надає повноваження ветеринарній та санітарній службам щодо контролю над всіма імпортованими харчовими продуктами та що ці продукти підлягають ветеринарній та/ або санітарній експертизі, що проводиться зазначеними установами. До того ж, він також підтвердив, що Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики не має повноваження встановлювати обов’язкові вимоги щодо імпорту харчових та сільськогосподарських продуктів, та що Держспоживстандарт не регулюватиме імпорт таких продуктів з країн-членів СОТ, та не вимагатиме від імпортованих товарів відповідності добровільним (необов‘язковим) стандартам з дати вступу України до СОТ. Він далі підтвердив, що до того ж, Держспоживстандарт України видасть Наказ, що вступить у дію з дати вступу до СОТ, та скасує будь-яки повноваження Держспоживстандарту вимагати тестування або сертифікації будь-якого імпортованого харчового продукту. В результаті цього імпортовані харчові продукти будуть підлягати тестуванню та сертифікації тільки санітарною або ветеринарною службою, відповідно до компетенції. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.
  11. Один з членів Робочої групи висловив занепокоєння, що Державний комітет стандартизації продовжує застосовувати скасовані стандарти, а нові технічні регламенти (наприклад Державний стандарт України ДСТУ 4427:2005 «Ковбаси сирокопчені та сиров’ялені») не переглядаються з метою приведення у відповідність до міжнародних стандартів. Крім того, такі стандарти були запроваджені як обов’язкові санітарні вимоги.
  12. Представник України відповів, що згідно із Законом України «Про стандартизацію» вимоги державних та інших стандартів залишаються обов’язковими до того часу, поки відповідні технічні регламенти або інші регулятивні нормативні акти, такі як Закон «Про безпеку та якість харчових продуктів» не будуть прийняті.
  13. Представник України зазначив, що у новому Законі «Про ветеринарну медицину» будуть висвітлюватись тільки питання здоров‘я тварин. Положення, які застосовуються до харчових продуктів тваринного походження, були включені до базового Закону «Про безпечність та якість харчових продуктів». Крім чітко вираженого включення норм Угоди про СФЗ Закон «Про ветеринарну медицину» включає гармонізацію з міжнародними стандартами, рекомендаціями та директивами у боротьбі із захворюваннями, відповідальність виробника за забезпечення якості продукції та обіг здорових тварин і продукції з них, вимоги до акредитації та наділення повноваженнями лабораторій, що займаються тестуванням місцевих та імпортованих тварин та продукції з них, моніторинг тварин та кормів на предмет виявлення залишків шкідливих речовин, прозорого порядку імпортування та застосування контролю на кордоні на основі ризику. Якщо не існує відповідних міжнародних стандартів, директив або рекомендацій, ветеринарні та санітарні заходи запроваджуються на основі оцінки ризику, проведеної відповідними органами (ветеринарною службою, санітарною службою), на основі методики відповідних міжнародних організацій. Якщо наукові докази, необхідні для проведення оцінки ризику, є недостатніми, ветеринарні та санітарні заходи ґрунтуються на наявній інформації, одержаній у відповідних міжнародних організаціях, або на заходах, запроваджених іншими державами-членами СОТ. Критерії прийняття еквівалентності ґрунтуються на директивах, що містяться у Санітарному кодексі наземних тварин Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ).
  14. Один з членів Робочої групи висловив занепокоєння щодо положень Закону «Про ветеринарну медицину» відносно встановлення системи ідентифікації тварин. Згідно із заявою цього члена, Стаття 83 Закону «Про ветеринарну медицину» вимагає, щоб Державний департамент ветеринарної медицини розглянув існування державної системи ідентифікації та реєстрації тварин у країні походження як фактор при оцінці ризику, пов’язаного з ввозом товару на територію України. Цей член Робочої групи відзначив, що встановлення державної системи ідентифікації тварин не має відношення до ризиків, пов’язаних із здоров’ям, певного імпорту і таким чином не має ставати фактором, який використовується для оцінки ризиків. Цей член Робочої групи відповідно висловив прохання, щоб Україна внесла коригування до Закону «Про ветеринарну медицину» і усунула б посилання на національну систему ідентифікації та реєстрації тварин у країні походження.
  15. Представник України зазначив, що так як жодна з умов, наведених у статті 83 Закону «Про ветеринарну медицину» не є розпорядчою, вимога до існування державної системи ідентифікації та реєстрації тварин не є обов’язковою вимогою. Як результат, імпортування товарів на територію України може відбуватися з країн, я яких не існує системи ідентифікації та реєстрації тварин. Представник України далі підтвердив, що протягом шести місяців після дати вступу до СОТ Україна опублікує та запровадить зміни до Статті 83 Закону «Про ветеринарну медицину», вилучивши посилання на запровадження національної системи ідентифікацій тварин як фактор при визначенні ризику. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.
  16. Один з членів Робочої групи висловив занепокоєння щодо використання антибіотиків, гормонів та максимально припустимих залишкових рівнів у відношенні до ветеринарних препаратів при розведенні худоби та виробленні продуктів тваринного походження, як визначено у Законі «Про ветеринарну медицину». Особливо цей член групи запитував, чи дозволяє Україна, щоб ці антибіотики, гормони та інші ветеринарні препарати застосовувалися для управління та збільшення рівнів приросту худоби, та чи забороняється в’їзд в Україну таким імпортним продуктам, які містять такі ветеринарні препарати. Крім того, член групи запитував про відповідність максимально припустимих залишкових рівнів міжнародним стандартам, схваленим Кодексом Аліментаріус.
  17. Представник України підтвердив, що Україна не забороняє використовувати на території України антибіотики і гормони задля прискорення росту худоби, і що Україна дозволятиме імпорт усього м’яса та м’ясних продуктів, вироблених із застосуванням гормонів, що сприяють росту. Він зазначив, що деякі антибіотики і гормони були зареєстровані для використання на території України та імпортування в Україну і підтвердив, що до дати вступу Україна надасть Державам-членам СОТ перелік зареєстрованих продуктів та інформацію про те, яким чином додаткові антибіотики, гормони та інші ветеринарні препарати та/ або їхні активні інгредієнти можуть бути зареєстровані для використання в Україні та для імпортування в Україну. Представник України далі підтвердив, що оскільки Закон «Про ветеринарну медицину» та Закон «Про безпеку харчових продуктів» обумовлюють, що будь-які вимоги щодо максимального рівня залишків, у тому числі вимоги щодо максимального рівня залишків гормонів росту у харчових продуктах тваринного походження, повинні відповідати міжнародним стандартам, встановленим Codex Alimentarius, Україна, станом на дату вступу, загально застосовуватиме лише ті максимальні ліміти залишків, які ґрунтуються на стандартах, встановлених Codex Alimentarius. Також, Україна не запроваджуватиме та не підтримуватиме максимальні рівні залишків, що перевищують рівні, встановлені стандартами Codex Alimentarius, без проведення оцінки ризику відповідно до статті 5 Угоди СФС, яка буде надана Державі-члену СОТ на її запит. Крім того, починаючи з дати вступу, інформація про всі максимальні рівні залишків буде публічно доступною та розповсюджуватиметься через центр обробки запитів та надання повідомлень України, а будь-які запропоновані граничні рівні залишків будуть затверджуватися відповідно до прозорих процедур, які дозволятимуть громадськості надавати коментарі щодо таких пропозицій. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.
  18. Прадставник України притримувався точки зору, що новий Закон України «Про якість та безпеку харчової продукції» охоплює всю групу харчових продуктів незалежно від її вмісту та глибини обробки. Законом запроваджуються нові концептуальні зміни у виробництво та поводження з харчовою продукцією через впровадження передових міжнародних практик, які поширюють підходи до стандартів безпеки харчової продукції на весь цикл виготовлення та поводження з харчовими продуктами, у тому числі обов‘язкове включення систем HACCP у роботу всіх харчопереробних підприємств. Це означає, що виробник нестиме повну відповідальність за придатність (безпеку та прийнятність) харчових продуктів для споживання людиною, що дозволить зменшити роль держави у процесі перевірки умов та правил техніки експлуатації, необхідних для виготовлення безпечних продуктів харчування. Закон «Про якість та безпеку харчової продукції» передбачає чітке розмежування повноважень Департаменту ветеринарної медицини та Санітарної служби України, мінімізацію вимог до документування щодо імпортованих продуктів харчування, прискорені процедури митного контролю на основі ступеню ризику, що його становить кожен конкретний вид продукції, вимоги до акредитації всіх лабораторій з контролю якості харчових продуктів, та широкомасштабне прийняття міжнародних стандартів та рекомендацій через їх впровадження Національною комісією України з питань Кодексу Аліментаріус. Незначні зміни до Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «Про пестициди і агрохімікати» гарантують, що новий Закон буде основною законодавчою базою, якою регулюватиметься ввезення харчової продукції. У відповідь на запитання члена Робочої групи щодо заборони на ввезення яловичого фаршу представник України підтвердив, що заборону було скасовано.
  19. На його думку, новим Законом України «Про карантин рослин» діюче фітосанітарне законодавство України було приведено у відповідність до міжнародних стандартів шляхом чіткого включення принципів СФЗ та нових досягнень у сфері захисту здоров‘я та життя рослин. Новий Закон «Про карантин рослин» є єдиним законодавчим актом України, яким регулюватиметься ввезення рослин, рослинної продукції та інших найменувань, які можуть містити або переносити рослинних паразитів. Закон вимагає, щоб усі фітосанітарні заходи ґрунтувалися на міжнародних стандартах, директивах і рекомендаціях відповідних міжнародних організацій, тобто, Міжнародної Конвенції про захист рослин (IPPC), та її регіональних організацій. В Законі чітко обумовлені засади визначення регульованих паразитів та тих найменувань, на які можуть поширюватись фітосанітарні заходи. Додаткові новели Закону включають більш високий ступінь прозорості у процесі видачі карантинних дозволів (імпортні дозволи), максимально можливе зменшення обсягу документації, пов‘язаної з імпортом, а також запровадження процедур контролю на кордоні на основі ризику та попередньої діяльності. Критерії прийняття еквівалентності повинні ґрунтуватися на директивах, що містяться у (проекті) Міжнародних стандартів фітосанітарних заходів Міжнародної конвенції про захист рослин (IPPC).
  20. Представник України підтвердив, що Україна є членом Комісії з Кодекс Аліментаріус (Codex Alimentarius Commission) та Міжнародного епізоотичного бюро (OIE), та що вона набула статусу контрактного члена Міжнародної конвенції про захист рослин (IPPC). Він далі підтвердив, що лише ті санітарні та фітосанітарні заходи, які відповідають міжнародним стандартам, правилам та рекомендаціям, узгодженим з Комісією з Кодекс Аліментаріус (Codex Alimentarius Commission), Міжнародним епізоотичним бюро (OIE) та Міжнародною конвенцією про захист рослин (IPPC), виграють від презумпції пункту 2 Статті 3 Угоди про СФЗ.
  21. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 408 від 31 травня 2005 року було створено єдиний Центр обробки запитів та повідомлень у сфері СФЗ при Міністерстві економіки – «Центр обробки запитів держав-членів Світової організації торгівлі і Світової організації торгівлі». Центр обробки запитів буде діяти з моменту вступу України до СОТ. Всі існуючі санітарні та фітосанітарні заходи будуть приведені у відповідність до вимог Угоди про СФЗ. Заходи, що виходять за межі міжнародних рекомендацій та директив, розроблених Комісією з «Кодекс Аліментаріус», Міжнародним епізоотичним бюро (OIE) та Міжнародною конвенцією про захист рослин (IPPC), пройдуть ретельну оцінку на предмет визначення наявності науково обґрунтованих аргументів на користь того або іншого виду захисту або визначення того, чи результати оцінки ризику справді свідчать про необхідність більш високого ступеню захисту – як це передбачено Статтями 2.2, 3 та 5 Угоди про СФЗ. Заходи, які не узгоджуються з вимогами Угоди про СФЗ, будуть скасовані. До Центру обробки запитів можна звернутись за такою адресою:

Міністерство економіки України

Центр обробки запитів та інформування СОТ

Львівська пл.8, Київ, Україна, 04655

тел: +380 44 272 11 47, +380 44 272 54 68, +380 44 272 15 78

факс: +380 44 272 11 47

ep@mfert.gov.ua

me.gov.ua
  1. Посилаючись на український план гармонізації (документ WT/ACC/UKR/128), член Робочої групи висловив занепокоєння з приводу графіку процесу гармонізації. Цей член Робочої групи хотів, щоб Україна зобов’язалася забезпечити повну відповідність вимогам Угоди про СФЗ з моменту вступу до СОТ. У відповідь представник України зазначив, що повний порівняльний аналіз вимог щодо безпеки продуктів харчування для всіх імпортованих/експортованих продуктів харчування для людського споживання та продовольчої сировини буде завершений у 2006 році. Показники безпеки харчових продуктів, які відповідатимуть параметрам Кодекс Аліментаріус, залишаться без змін; заходи вважатимуться еквівалентними, якщо вони забезпечуватимуть той самий рівень захисту здоров’я людини. Заходи, які забезпечуватимуть більш високий рівень захисту, ніж у Кодекс Аліментаріус, будуть замінені стандартами Кодекс Аліментаріус, або ж для їх обґрунтування необхідно буде здійснити аналіз ризику. Заходи, які діяли в Україні, але не були передбачені у Кодекс Аліментаріус, будуть скасовані, або ж для їх обґрунтування необхідно буде здійснити аналіз ризику. У відповідності до вимог Угоди про СФЗ, буде наданий період для подання коментарів та зауважень. Що стосується стандартів захисту здоров’я тварин, то він зазначив, що вже була забезпечена більша відповідність стандартам OIE та Угоді про СФЗ за рахунок Наказу №36 Державного департаменту ветеринарної медицини від 25 квітня 2005 року. Також передбачаються і подальші кроки з вдосконалення в цій сфері.
  2. Представник України підтвердив, що після вступу до СОТ Україна ґрунтуватиме всі свої заходи СФЗ на стандартах, директивах та рекомендаціях Кодексу Аліментаріус (Codex Alimentarius Commission), Міжнародного епізоотичного бюро (OIE) та Міжнародної конвенції про захист рослин (IPPC) у відповідності до вимог Угоди СФЗ. Робоча група взяла до уваги це зобов’язання.
  3. Представник України підтвердив, що з моменту вступу Україна буде застосовувати всі санітарні та фітосанітарні заходи у відповідності з вимогами Угоди СОТ, в тому числі вимогами угод про санітарні та фітосанітарні заходи (Угода СФЗ) та про процедури ліцензування імпорту, без застосування перехідних періодів. Він далі підтвердив, що з дати вступу всі існуючі в Україні санітарні та фітосанітарні заходи, у тому числі постанови, накази, інструкції, розпорядження, декрети та інші заходи, які прямо та опосередковано впливають на міжнародну торгівлю сільськогосподарською продукцією, будуть приведені у відповідність до положень Угоди СФЗ. Він додав, що Україні не знадобиться вводити додаткову сертифікацію, тестування чи санітарну реєстрацію продуктів, які було визнано безпечними для використання і споживання людиною офіційно уповноваженими компетентними органами країн-експортерів, про які було проінформовано відповідні міжнародні органи (Міжнародну конвенцію про захист рослин (IPPC), Міжнародне епізоотичне бюро (OIE) та Кодекс Аліментаріус (Codex Alimentarius)), та які було визнано Україною у відповідності з принципами Угоди СФЗ. З моменту вступу Україна забезпечить публікацію критеріїв для попередньої авторизації або захисту необхідної сертифікації імпортної сільськогосподарської продукції. Він підтвердив, що вимоги щодо санітарної, фітосанітарної та інших видів сертифікації в Україні встановлюватимуться та впроваджуватимуться, враховуючи принцип транспарентності, та не створюватимуть невиправданих затримок. Крім того, на вимогу країн-членів СОТ Україна буде консультуватися з ними стосовно впливу своїх санітарних та фітосанітарних вимог на торгівлю з метою вирішення питань, які піднімають країни-члени. Робоча група взяла це зобов’язання до уваги.

- Інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею
  1. Деякі члени Робочої групи відзначили, що Закон України «Про підтримку виробництва автомобілів в Україні» від 19 вересня 1997 року містить певні положення, пов’язані з торгівлею, в тому числі вимоги використання місцевихикомплектуючих виробів і матеріалів. Ці члени Робочої групи попросили Україну видалити такі елементи. Один з членів Робочої групи також відзначив, що політика України щодо регулювання ринку цукру, здається, є порушенням кількох положень Угоди про інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею. Зокрема, політика України щодо обов’язкового експорту цукру, виробленого в Україні з цукру-сирцю іноземного походження, є порушенням Статті III:4 ГАТТ 1994 року та Статті 2.1 Угоди ТРІМс, бо вимагає від підприємства використовувати товари вітчизняного виробництва залежно від вартості і обсягів місцевого виробництва і ставить обсяги закупівель підприємства або використання імпортованого цукру-сирцю у залежність від обсягів експорту вітчизняної продукції. Цей член Робочої групи також висловив думку, що українська політика встановлення мінімальних цін являє собою ТРІМ (інвестиційний захід, пов’язаний з торгівлею), заборонений за визначенням Додатку 1(а), бо отримання підприємством пільг у продажу рафінованого цукру ставлять у залежність від закупівель або використання ним вітчизняної продукції. Нарешті, внутрішні квоти України на виробництво цукру, згідно з якими виробники зобов’язані продавати фіксовані обсяги рафінованого цукру на внутрішньому ринку, обмежують продаж на експорт, а отже являють собою заборонений ТРІМ за визначенням Додатку 2(с) Угоди ТРІМс. Цей член Робочої групи звернувся до України з проханням скасувати ці вимоги і обмеження та скасувати мінімальні внутрішні ціни на цукор.
  2. Представник України відповів, що лише Закони України «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» № 535/97-ВР від 19 вересня 1997 року та «Про розвиток автомобільної промисловості України» № 1624-VI від 18 березня 2004 року містили вимогу про застосування місцевих комплектуючих виробів і матеріалів. Зокрема, пільги були надані, серед інших, закритому акціонерному товариству «Львівський автомобільний завод», закритому акціонерному товариству «Запорізький автомобільний завод» та ЛуАЗу. Однак Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» № 2505-IV від 25 березня 2005 року пільги, що надавалися виробникам автомобілів, були скасовані та встановлено однакові ставки акцизного збору для українських та імпортованих транспортних засобів. Законом № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» від 25 березня 2005 року були скасовані пільги зі сплати ПДВ, податку на прибуток та ввізного мита (в тому числі пільги з ПДВ для деяких видів вітчизняної сировини, що містяться у Законі № 1624-IV), разом із поступовим скасуванням звільнення від сплати земельного податку до 1 січня 2008 року. Положення Статті 4 Закону України «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні», які становили основу для надання пільг, були скасовані відповідно до Закону «Про внесення змін до Закону України «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» від 6 липня 2005 року, який гармонізував положення чинного законодавства з вимогами СОТ. Він підтвердив відсутність будь-яких податкових або тарифних пільг, пов’язаних з вимогою використання вітчизняних товарів, а також те, що починаючи з дати вступу до СОТ Україна не вживатиме таких заходів для підтримки автомобілебудівної промисловості.
  3. Стосовно цукру він зазначив, що Законом України № 403-V від 30 листопада 2006 року були внесені зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» № 758-XIV від 17 червня 1999 року та скасовано вимогу обов’язкового експорту цукру, виробленого з імпортованої давальницької сировини, з дати вступу до СОТ. Закон України № 403-V від 30 листопада 2006 року також скасував квоту B (кількість цукру для поставки за межі України за міжнародними договорами) та квоту C (цукор, вироблений понад квоти А та квоти В і призначений для реалізації його власниками виключно за межами України) з дати вступу до СОТ. Він вважає, що інші існуючі нормативно-правові акти на ринку цукру відповідають вимогам Угоди ТРІМс. На його думку, застосування мінімальних цін на цукор відповідають Статті 6 Угоді про сільське господарство і не являють собою заборонений ТРІМ за визначенням Статті 1(а) Угоди ТРІМс. В зв’язку з цим він вважає, що квота А –максимальна кількість цукру для поставки на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб – не обмежує експорт.
  4. Представник України підтвердив, що з часу вступу до СОТ Україна застосовуватиме свій інвестиційний режим згідно з Угодою про заснування СОТ, в тому числі Угодою про інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею (ТРІМс), та застосовуватиме Угоду ТРІМс з дати вступу до СОТ без перехідного періоду та без будь-якої дискримінації як до імпорту з усіх країн-членів СОТ, так і до вітчизняних товарів. Робоча Група взяла це зобов’язання до уваги.