Geum.ru

Світова організація торгівлі

Вид материалаДокументы

Содержание


Vi. політика, що впливає на торгівлю послугами
Подобный материал:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   45

VI. ПОЛІТИКА, ЩО ВПЛИВАЄ НА ТОРГІВЛЮ ПОСЛУГАМИ

  1. Представник України представив інформацію про послуги у документах WT/ACC/UKR/13, WT/ACC/UKR/19, WT/ACC/UKR/24, WT/ACC/UKR/36 та WT/ACC/UKR/37 та WT/ACC/UKR/37/Rev.1. Інформацію про національне законодавство, яке регулює торгівлю послугами, було подано у документах WT/ACC/UKR/81 та WT/ACC/UKR/81/Rev.1, WT/ACC/UKR/87 та WT/ACC/UKR/87/Rev.1, WT/ACC/UKR/93 та WT/ACC/UKR/93/Rev.1 - 4 і WT/ACC/UKR/111 та WT/ACC/UKR/111/Add.1/Rev.1. Він додав, що на розгляд Верховної Ради вже подано або незабаром буде подано низку законопроектів, які передбачають внесення змін та доповнень до законів про страхування, банківську діяльність, юридичні послуги, аудиторські послуги, телебачення та радіомовлення та інформаційні агентства. Перелік видів діяльності, пов’язаних з послугами, які підлягають ліцензуванню, представлено в Таблиці 10(c).
  2. Банківський сектор регулюється Законом «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 7 грудня 2000 року із змінами і доповненнями. Закон встановлює однаковий рівень розмірів статутного фонду для вітчизняних та іноземних акціонерних банків. Крім того, відповідно до змін, внесених Законом № 358-V від 16 листопада 2006 року іноземним банкам дозволено відкривати свої філії в Україні.
  3. Один з членів Робочої групи відзначив, що Україна мала намір внести зміни до свого чинного закону про системи електронних платежів, а точніше до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Цей член Робочої групи висловив занепокоєння, що зміни, запропоновані Національним банком України, можуть не відповідати зобов’язанням, взятим на себе Україною в рамках Угоди ГАТС, в тому числі стосовно Статей VI, XVI та XVII. У відповідь представник України взяв до уваги занепокоєння цього члена Робочої групи та зазначив, що пропозиції, про які згадав цей член Робочої групи, не розглядалися Верховною Радою України у контексті можливості затвердження таких пропозицій. Він надалі заявив, що Україна не буде приймати законодавчі акти, які не відповідають її зобов’язанням перед ГАТС, та що з метою забезпечення такої відповідності змінений Закон про системи електронних платежів не буде обмежувати межі діяльності або використання іноземних платіжних карток на території України, в тому числі обмеження на використання іноземних платіжних карток для обслуговування транзакцій в національній валюті.
  4. Сектор страхування регулюється Законом «Про страхування» № 85/96-ВР від 7 березня 1996 року із змінами і доповненнями. Реєстрація та ліцензування страхової діяльності регулюються Статтею 38 Закону України «Про страхування» та здійснюються Державною комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) у відповідності з положеннями Статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ та вимогами частини 8 пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України № 292/2003 від 4 квітня 2003 року. Порядок та правила обов’язкового страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перелік видів обов’язкового страхування в Україні наведено у Таблиці 30.
  5. Стосовно професійних послуг законодавство України не передбачає жодних обмежень, за винятком нотаріальних послуг, які можуть надаватися лише громадянами України згідно із Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII від 2 вересня 1993 року. Закон України «Про аудиторську діяльність» № 3125-XII від 22 квітня 1993 року та Закон України «Про адвокатуру» № 2887-XII від 19 грудня 1992 року були змінені з метою скасування національних обмежень. У відповідь на запитання одного з членів Робочої групи про обмеження щодо громадянства стосовно надання юридичних послуг у випадку розгляду кримінальних справ, та щодо того, чи відрізняються кваліфікаційні вимоги до адвокатів, які беруть участь у розгляді кримінальних справ, від вимог до інших адвокатів, представник України зазначив, що 21 червня 2001 року було внесено зміни до Статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України (Закон № 2533-III), згідно з якими скасовується вимога, у відповідності до якої лише адвокати - громадяни України можуть представляти осіб, яких обвинувачують у скоєні кримінальних злочинів.
  6. Доступ до транспортних послуг в Україні було розширено – тепер вже немає обмежень щодо частки іноземної участі в акціонерному капіталі. Стосовно ж телекомунікаційних послуг, Закон «Про телекомунікації» № 1280-IV від 18 листопада 2003 року, який створив загальну законодавчу базу для сектору телекомунікацій, визначає повноваження держави у галузі управління та регулювання діяльністю, а також права, обов’язки та відповідальність фізичних та юридичних осіб, які беруть участь у такій діяльності або користуються телекомунікаційними послугами; визначає порядок ліцензування в галузі телекомунікацій; а також визначає види діяльності, які підлягають такому ліцензуванню. Одним із ключових положень Закону є розподіл функцій з регулювання та управління, а також створення Національної комісії з питань регулювання зв’язку (НКРЗ).
  7. Телебачення та радіомовлення регулюються Законом № 3759-XII від 21 грудня 1993 року. Верховна Рада України прийняла Закон України № 3317-IV «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» 12 січня 2006 року стосовно скасування обмежень на частки іноземного капіталу в статутних фондах телевізійних та радіомовних компаній.
  8. Було запроваджено зміни до законодавства про інформаційні агентства. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про інформаційні агентства» № 1379-IV від 11 грудня 2003 року збільшено дозволену частку іноземного капіталу в статутних фондах інформаційних агентств з 30 до 35 відсотків.
  9. у відповідь на прохання надати інформацію про незалежність регулюючих органів від постачальників послуг, представник України повідомив, що функції регулювання та нагляду за діяльністю банків покладаються на Національний банк України. НБУ є підзвітним Президентові України та Верховній Раді України. Національний банк України не може відповідати за зобов’язаннями інших банків, а отже є незалежним від постачальників банківських послуг. Національну комісію з питань регулювання зв’язку (НКРЗ) було створено згідно із Законом України «Про телекомунікації» № 1280-IV від 18 листопада 2003 року, і вона є регуляторним органом у галузі телекомунікацій. Компетенція НКРЗ включає питання, які стосуються ліцензування та реєстрації постачальників телекомунікаційних послуг, тарифного регулювання та організаційно-правової підтримки загального доступу до телекомунікаційних послуг. Повноваження НКРЗ здійснювалися Державним комітетом з питань зв’язку та інформатизації України до 1 січня 2005 року. Державний комітет звітував Кабінету Міністрів України та був незалежним від постачальників послуг у секторі телекомунікацій.
  10. Що стосується транспортної сфери, у відповідності до Указу Президента України № 304/2002 від 27 березня 2002 року, регулюючим органом є Міністерство транспорту і зв’язку. Міністерство діє як координуючий орган в системі центральних органів виконавчої влади, які забезпечують управління та реалізацію державної політики у сфері транспорту і використання повітряного простору, і надає навігаційне та гідрографічне забезпечення для мореплавання. Міністерство видає ліцензії на окремі види підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством. Регуляторна діяльність міністерства фінансується виключно з коштів державного бюджету і не залежить від спонсорської підтримки або внесків і пожертв. Тому міністерство є незалежним від постачальників послуг в цьому секторі.
  11. Один член Робочої групи зазначив, що України взяла на себе підвищені зобов’язання у секторі страхування і запитав про нормативно-правові акти щодо послуг страхування, які забезпечують впровадження цих зобов’язань. Цей член Робочої групи також попросив надати роз’яснення, як Україна буде виконувати своє зобов’язання дозволити діяльність підрозділів іноземних страхових компаній в Україні через п’ять років після вступу до СОТ.
  12. У відповідь представник України підтвердив, що до дати вступу Україна забезпечить, щоб як вітчизняним, так і іноземним постачальникам страхових послуг та посередникам надавались однакові та справедливі можливості для отримання інформації, надання коментарів або обміну думками з представниками влади щодо заходів, які пов’язані або впливають на надання страхових послуг в Україні. Він також зазначив, що Україна надасть іноземним постачальникам страхових послуг доступ до інформації про зміни до нормативних актів у сфері страхування у національному режимі, що дозволить забезпечити справедливі конкурентні можливості. Робоча група взяла до уваги це зобов’язання.
  13. Представник України підтвердив, що ні на законодавчому рівні, ні на практиці не існує обмежень на кількість нових ліцензій або заявок на отримання ліцензії (в тому числі розмір плати, форму та інші способи погодження заявок), які іноземному постачальнику страхових послуг дозволяється одночасно подавати, і що не існує жодних обмежень для подання іноземним постачальником страхових послуг додаткової заявки, якщо Урядом України ще не завершено розгляд його попередньої заявки. Робоча група взяла до уваги це зобов’язання.
  14. Представник України пояснив, що законодавство та підзаконні нормативно-правові акти, необхідні для виконання зобов’язання України дозволити діяльність прямих філій іноземних страхових компаній через п’ять років після вступу до СОТ, буде розроблятись з метою заохочення інвестицій та створення рівних конкурентних умов на страховому ринку України, у відповідності з зобов’язаннями України щодо забезпечення національного режиму до страхового бізнесу. Він також зазначив, що прямим філіям іноземних страхових компаній буде дозволено працювати за рахунок капіталу материнських компаній, і що регулювання їх діяльності здійснюватиметься відповідно до міжнародних стандартів та принципів страхової діяльності. Робоча група взяла до уваги це зобов’язання.
  15. У відповідь на питання члена Робочої групи стосовно прозорості у сфері регулювання страхових послуг, представник України підтвердив, що стандарти ліцензування або погодження нових продуктів та розміри плати будуть розроблятись, публікуватись та оприлюднюватись відповідно до положень цього розділу Звіту Робочої групи. Він також підтвердив, що адміністративні роз’яснення, надані в усній формі, на вимогу будуть надаватися письмово, крім випадків коли це істотно ускладнить діяльність регулюючого органу. Він додав, що у разі надання однакових адміністративних роз’яснень великій кількості постачальників страхових послуг за однакових обставин та з однаковою метою, контролюючий орган передбачатиме заздалегідь, для кожного випадку, перелік спільних питань для надання роз’яснень, і буде оприлюднювати його. Робоча група взяла до уваги це зобов’язання.
  16. У відповідь на додаткове питання члена Робочої групи, представник України підтвердив, що на кожному етапі подання заявки на постачання страхових послуг доступна процедура оскарження (в тому числі надання ліцензії на постачання страхових послуг та погодження нових продуктів або розмірів плати). Він також підтвердив, що регулюючий орган не видаватиме адміністративних роз’яснень, що передбачають дії, несумісні з чинним антимонопольним законодавством та законодавством у сфері конкуренції. Він також зазначив, що будь-який постачальник страхових послуг, якому надавались адміністративні роз’яснення, може звертатися до відповідного органу з метою з’ясування, чи відповідають дії постачальника послуг, які пропонувалось вчинити у адміністративному роз’ясненні, чинному антимонопольному законодавства та законодавству у сфері конкуренції. Робоча група взяла до уваги це зобов’язання.
  17. Один з членів Робочої групи попросив від України надати гарантії прозорості вимог і процедур ліцензування, кваліфікаційних вимог та процедур, а також інших вимог щодо підтвердження, зокрема стосовно отримання, продовження, поновлення, відмови та призупинення ліцензій та інших дозволів, необхідних для надання послуг на ринку України, та процедур оскарження таких дій. Українські процедури та умови ліцензування не повинні самі по собі бути бар’єром для доступу до ринку і не повинні бути більш обмежуючими, ніж це є необхідним. Україна повинна опублікувати (i) перелік установ, які відповідають за видачу дозволів, погодження або регулювання в тих секторах послуг, у яких Україна бере на себе специфічні зобов’язання та (ii) українські процедури та умови ліцензування. Україна повинна гарантувати, що ці процедури та умови встановлюються завчасно, є доступними для громадськості, та засновуються на об’єктивних критеріях; визначають діяльність, строки та умови; включають усю необхідно важливу інформацію для правильного оформлення заяв; включають відповідні часові рамки та кінцеві терміни (принаймні, індикативні); визначають компетентні органи.
  18. У відповідь представник України зазначив, що Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775-III від 1 червня 2000 року, що застосовується до всіх суб‘єктів підприємницької діяльності, визначаються види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок видачі ліцензій, а також встановлюється державний нагляд у сфері ліцензування та відповідальність суб‘єктів підприємницької діяльності та органів ліцензування за порушення ліцензійного законодавства України. Політика Уряду України у сфері ліцензування засновуються на наступних принципах: забезпечення рівних прав і законних інтересів усіх суб‘єктів підприємницької діяльності; захист прав, законних інтересів, життя та здоров‘я громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення національної безпеки держави; встановлення єдиного порядку ліцензування господарської діяльності на території України; встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. У ч.2 ст.3 Закону зазначається, що ліцензування не може використовуватися для обмеження конкуренції у провадженні господарської діяльності. Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Державна політика України у сфері ліцензування здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими органами ліцензування, а також Кабінетом Міністрів через спеціально уповноважені органи виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад, спеціально уповноваженими видавати ліцензії для провадження певних видів господарської діяльності.
  19. У відповідь на запитання одного члена Робочої групи, представник України підтвердив, що для послуг включених до Розкладу специфічних зобов’язань України, Україна забезпечить, щоб процедури та умови ліцензування не будуть діяти як самостійні бар’єри для доступу на ринки. Він далі підтвердив, що: (i) порядок та умови ліцензування в Україні публікуватимуться до набуття ними чинності; (ii) Україна передбачатиме у своїх ліцензійних процедурах та умовах розумні строки для перегляду та ухвалення рішень усіма відповідними органами, та забезпечить, щоб такі перегляди та рішення не виходили за ті часові рамки; (iii) заявники матимуть змогу вимагати ліцензування без індивідуальних запрошень; (iv) будь-які платежі, що стягуються, до яких не передбачалося включати платежі, визначатимуться шляхом аукціонів або тендерів, будуть співвідносні з адміністративною вартістю обробки заявки; (v) після отримання заявки компетентні органи України будуть інформувати заявника про те, чи вважається заявка правильно оформленою за вимогами національного законодавства України, та у випадку неправильно оформленої заявки – визначатимуть, яку додаткову інформацію необхідно внести до заявки, а також надаватимуть можливість виправити недоліки; (vi) якщо розгляд заявки було призупинено або заявку було відхилено, заявника буде повідомлено про причини таких дій у письмовій формі та без затримок. На свій розсуд заявник матиме можливість для подачі нової заявки, в якій будуть виправлені недосконалості, які були приведені як причини призупинення або відмови; та (vii) у випадку необхідності проведення перевірки для видачі професійної ліцензії, такі перевірки повинні плануватись з достатніми інтервалами. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.
  20. Крім того, представник України підтвердив, що Україна буде публікувати всі закони, нормативно-правові акти та інформацію про інші заходи загального користування, що стосуються або впливають на торгівлю послугами. Опублікування таких законів, нормативно-правових актів та інформації про інші заходи включатиме дату набуття ними чинності та загальний перелік послуг або видів діяльності, що будуть підпадати під їх дію. Він також підтвердив, що Україна буде публікувати перелік всіх організацій, відповідальних за надання дозволів, погодження або регулювання діяльності у сфері послуг для кожного сектору. Крім того, Україна буде публікувати в офіційних друкованих видання процедури та умови ліцензування після вступу до СОТ. Робоча група взяла до уваги це зобов’язання.
  21. Представник України також підтвердив, що Україна (a) заздалегідь публікуватиме будь-які регуляторні акти або інформацію про заходи, які планується прийняти, та їх мету; (b) надаватиме зацікавленим особам та іншим державам-членам можливість подавати зауваження до таких регуляторних актів та заходів; і (c) надаватиме розумний проміжок часу між публікацією та набуттям чинності остаточної редакції регуляторного акту або заходу. Робоча група взяла до уваги це зобов’язання.
  22. Представник України підтвердив, що заходи, описані у цьому Звіті, в жодному разі не впливатимуть на обов’язки України, які постають з її конкретних зобов’язань за ГАТС. Він зазначив, що Україна гарантує, що для тих послуг, які будуть включені до Розкладу специфічних зобов’язань України, відповідні регулюючі органи є відокремленими від будь-яких постачальників послуг та не будуть підконтрольними будь-яким постачальникам послуг, які регулюються такими органами. Представник України також підтвердив, що іноземним постачальникам буде надаватися право вільно вибирати партнерів в Україні.
  23. Розклад специфічних зобов’язань України у галузі послуг подано в Додатку до Протоколу про вступ України, який наводиться в Додатку до цього Звіту (див. пункт 513 нижче). Цей Розклад специфічних зобов’язань України у галузі послуг містить обов’язкові до виконання зобов’язання України стосовно доступу до ринку послуг.