Світова організація торгівлі

Вид материала

Документы

Содержание 2. Основні стандарти захисту, в тому числі порядок набуття та підтримання чинності прав інтелектуальної власності b)Товарні знаки (торговельні марки), в тому числі знаки для послуг c)Географічні зазначення, у тому числі зазначення походження товару d)Промислові зразки f)Захист прав на сорти рослин g)Топографії інтегральних мікросхем h)Вимоги щодо нерозголошуваної інформації, в тому числі комерційної таємниці та результатів випробувань

Подобный материал:

• Світова Організація Торгівлі: загальні дані [Текст] / М. Зубець, Б. Панасюк // Ефективне, 101.7kb.
• Назва реферату: Світова організація торгівлі Розділ, 114.94kb.
• План організація обліку в торгівлі формуваня цін на товари І контроль за їх дотриманям, 595.94kb.
• Світова економіка: структура та загальні тенденції формування, 664.2kb.
• Світова економіка: структура та загальні тенденції формування, 586.05kb.
• Державне управління зовнішньоекономічною діяльністю, 868.42kb.
• Розділ: Світовий ринок Світова економіка, 158.34kb.
• Розвиток електронної торгівлі в умовах становлення глобального інформаційного простору, 181.69kb.
• Державний навчальний заклад Одеське Вище професійне училище торгівлі та технологій, 469.27kb.
• Донецький національний університет економіки І торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, 920.83kb.

2. Основні стандарти захисту, в тому числі порядок набуття та підтримання чинності прав інтелектуальної власності

(a)Авторське право та суміжні права

402. Представник України повідомив, що охорона авторського права регулюється положеннями Цивільного Кодексу України та Закону України «Про авторське право та суміжні права» № 3792-XII від 23 грудня 1993 року, із змінами і доповненнями. Закон передбачає управління майновими правами через організації колективного управління. Станом на початок 2006 року існує одинадцять організацій колективного управління, які здійснюють збір, розподіл та виплату винагороди (роялті) за використання об‘єктів авторського права та/або суміжних прав, зокрема, прав авторів музичних творів, аудіовізуальних творів, творів прикладного та образотворчого мистецтва, прав виробників фонограм та відеограм.
     
403. Член Робочої групи запитав, яких зусиль докладає Уряд України з метою закриття тих веб-сайтів, розміщених в Україні, з яких можна незаконно завантажити (піратським способом) твори, що захищаються авторським правом, а також з метою посилення захисту прав інтелектуальної власності в Інтернеті. Цей член Робочої групи також попросив Україну забезпечити, щоб будь-які зміни законодавства про авторські права, що стосуються організацій колективного управління, розроблялися таким чином, щоб забезпечити обрання дійсно авторитетних організацій, які здійснюватимуть виплату винагороди власникам авторських прав, на яку вони мають право згідно із законодавством України. Крім того, має бути очевидним, що організації колективного управління можуть діяти виключно в інтересах власників прав, які їх на це уповноважили.
     
404. У відповідь представник України наголосив, що Україна перевіряє та продовжуватиме перевіряти діяльність тих веб-сайтів, сервери яких знаходяться в Україні, що дозволяють незаконно завантажувати (піратським способом) твори, захищені авторським правом, таких як звукозаписи. Він відзначив, що у 2006 році, українськими державними органами влади було перевірено 32 організації, які підозрювалися у такій діяльності, в результаті чого було (i) порушено шість кримінальних справ проти осіб, що займалися розповсюдженням аудіовізуальних творів піратських шляхом через Інтернет; та (ii) закрито п’ять веб-сайтів, що забезпечували доступ до піратської аудіовізуальної продукції. Стосовно організацій колективного управління він відзначив, що Державний департамент захисту прав інтелектуальної власності працює над розробкою проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань авторського права і суміжних прав», який спрямований на посилення захисту прав інтелектуальної власності та забезпечення ефективної діяльності організацій колективного управління виключно в інтересах суб’єктів прав, чиї права ці організації представляють. Зокрема, законопроект передбачає, що організації колективного управління діють в інтересах суб’єктів авторських та/або суміжних прав, чиї права вони представляють (Стаття 56 законопроекту). Він запевнив, що Україна і надалі вживатиме заходи щодо посилення дії законодавства у сфері авторського права і суміжних прав, здійснення нагляду за діяльністю організацій колективного управління по відношенню до творів, що поширюються через Інтернет, а також іншими засобами.
     
405. На його погляд, Цивільний Кодекс та Закон «Про авторське право та суміжні права» повністю відповідають вимогам Статей 1 – 21 Бернської Конвенції про охорону літературних і художніх творів. Строк охорони прав виконавців та виробників фонограм і відеограм зберігається на період 50 років від дати першого дозволеного відповідною особою виконання або першого виступу або від створення таких творів. Для організацій, що здійснюють теле- та радіомовлення, охорона діє протягом 50 років від дати першої трансляції. До Закону України «Про авторське право і суміжні права» і Закону України «Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів» були внесені зміни та доповнення, які передбачають надання зворотної сили при захисті прав виконавців та виробників звукозаписів у відповідності зі Статтею 18 Бернської Конвенції та 14(6) Угоди ТРІПС.
     
406. Один з членів Робочої групи звернув увагу на те, що Україна зробила застереження стосовно Статті 18(3) Бернської Конвенції про охорону літературних і художніх творів і запропонував Україні вилучити її при вступі до СОТ. Представник України відповів, що відповідно до Закону України від 11 липня 2001 року «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права», Стаття 18 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів діє на території України в повному обсязі. Всесвітня організація інтелектуальної власності була офіційно повідомлена про зняття застереження стосовно Статті 18(3) Бернської конвенції 10 червня 2004 року. Представник України підтвердив, що на його думку нова редакція Закону «Про авторське право і суміжні права» повністю відповідає вимогам Статті 18 Бернської Конвенції та Статті 14 Угоди ТРІПС. Він також відзначив, що положення Бернської Конвенції застосовуються в Україні без будь-яких застережень. Стосовно Угоди ВОІВ про авторські права (WCT) та Угоди ВОІВ про виконання та фонограми (WPPT), він зауважив, що Україна включила положення цих Угод до нової редакції Закону «Про авторське право і суміжні права», а також що Статтею 9 Конституції України передбачено, що міжнародні угоди та домовленості, із затвердженням їх обов‘язкової сили Верховною Радою України, включаються до національного законодавства України.
     

(b)Товарні знаки (торговельні марки), в тому числі знаки для послуг

407. Представник України зазначив, що охорону товарних знаків, в тому числі знаків для послуг, забезпечують Цивільний кодекс України та Закон «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» № 3689-XII від 15 грудня 1993 року із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності» № 850-IV від 22 травня 2003 року. Згідно зі Статтею 6 Закону, не можуть бути зареєстровані як товарні знаки зазначення, які є тотожними або схожими із (і) знаками, раніше зареєстрованими або вже заявленими на реєстрацію; (іі) знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими згідно зі Статтею 6bis Паризької Конвенції про охорону промислової власності; (ііі) фірмовими найменуваннями (відомими в Україні), що належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; (iv) кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» - такі зазначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями; та (v) знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку. Охорона надається товарним знакам на первісний строк десять років з дати подання заявки і строк дії може бути продовжений ще на десять років за поданням (якщо воно надійшло протягом останнього року дії чинного строку). Державна реєстрація не є обов‘язковою для визнання ліцензійних договорів щодо знаків для товарів та послуг дійсними, тобто не існує положень, які передбачають обов’язкову реєстрацію через процедуру подання заявки. Ліцензійний договір вважається дійсним, якщо він укладений у письмовій формі й підписаний сторонами. Законом від 2003 року внесено зміни та доповнення до Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», якими, з-поміж іншого, передбачається надання захисту від використання подібних та тотожних знаків; надання третій стороні можливості подавати заперечення проти заявки; а також надання захисту добре відомим знакам, навіть у разі, якщо вони не є зареєстрованими. Колективним знакам надається така сама правова охорона, як і «індивідуальним» знакам. Якщо об’єднання осіб заявляє на реєстрацію знак, який бажає зареєструвати як колективний знак, то у такому разі в заявці необхідно зробити спеціальну відмітку під кодом INID (551). Станом на 1 січня 2006 року в Україні було видано 70 845 сертифікатів на знаки на товари і послуги і діяло приблизно 65 323 міжнародних знаків.
     
408. Член Робочої групи висловив занепокоєння з приводу положень українського закону, які не відповідають вимогам Угоди ТРІПС та Паризької конвенції щодо забезпечення захисту широко відомих торгових знаків, незалежно від того, чи зареєстровані вони, та попросив встановити процедуру, яка передбачає заявку, офіційне визнання та занесення до переліку широковідомих торговельних зазначень. У відповідь представник України наголосив, що добре відомі знаки охороняються у відповідності із Статтею 6bis Паризької Конвенції відповідно до Статті 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Визнання знаків добре відомими здійснюється Апеляційною палатою або судом. Законодавство України не містить вимоги щодо необхідності визнання спочатку знака добре відомим в Апеляційній палаті, перш ніж застосовувати заходи правового захисту такого знака, і немає необхідності подавати заявку про визнання знаку добре відомим для забезпечення його захисту. Перелік загальновідомих торговельних марок не має статусу державного реєстру та використовується лише для цілей інформування.
     
409. Відповідаючи деяким членам Робочої групи, які зазначили, що згідно зі Статтею 6 Закону України «Про рекламу» вся реклама (в тому числі торговельні марки іноземними мовами) повинна бути подана українською мовою, і задали запитання, яким чином це можна здійснити на практиці, представник України зазначив, що невідповідності Закону України «Про рекламу» із Статтею 6 quinquies Паризької Конвенції усунуті з прийняттям 3 лютого 2004 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності» № 1407-IV.
     

(c)Географічні зазначення, у тому числі зазначення походження товару

410. Представник України зазначив, що Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» № 752-XIV від 16 червня 1999 року та Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» 3689-XII від 15 грудня 1993 року передбачають охорону географічних зазначень. Згідно із Статтею 1 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», географічні зазначення можуть являти собою «прості зазначення походження товару», тобто будь-яке словесне або зображувальне (графічне) зазначення, яке вказує – прямо або опосередковано – на географічне місце походження даного товару, або «кваліфіковані зазначення походження товару», тобто назву місця походження товару або географічне зазначення походження товару. Правовий захист назві місця походження товару буде наданий, якщо (i) це назва географічного місця, з якого походить товар; (ii) ця назва використовувалася як назва товару або як складова такої назви; (iii) конкретні природні умови, або комбінація природних умов та людського фактору, яка створювала певні властивості товару у порівнянні з подібними товарами з інших географічних місць, об’єктивно існували в географічному місці з цією назвою; (iv) товари, які мають цю назву, мають відповідні властивості, зумовлені виключно, або переважно, природними умовами, притаманними цьому географічному місцю, або комбінацією таких умов та людського фактору, притаманному цьому географічному місцю; та (v) виробництво, видобуток та переробка товарів маркованих під цією назвою, здійснювалися в межах зазначеного географічного місця. Правовий захист географічного зазначення походження товару буде наданий , якщо (i) це назва географічного місця, з якого походить товар; (ii) ця назва використовувалася як назва товару або як складова такої назви; (iii) у географічному місці, визначеному цією назвою, склалися специфічні умови та/або людські фактори, які зумовлювали певні властивості або інші характеристики товару; (iv) товари марковані цією назвою мають певні властивості, репутацію або інші характеристики, які переважно були зумовлені природними умовами та/або людськими факторами, притаманними цьому географічному місцю; та (v) щонайменше головна складова товару, які розповсюджуються на ринку за цією назвою, була вироблена та/або перероблена в межах зазначеного географічного місця. Концепція «кваліфікованого зазначення походження товару» включає термін «географічне зазначення», і ці дві концепції, по суті, є ідентичними.
     
411. Правовий захист надається кваліфікованим зазначенням походження на підставі реєстрації (Стаття 6, пункт 2 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»). Відповідна сторона, яка прагне зареєструвати зазначення, повинна подати повний пакет – заявку. У реєстрації може бути відмовлено у разі, якщо кваліфіковане зазначення походження товару загрожує громадському порядку або не відповідає гуманним та моральним принципам; якщо це зазначення є родовою назвою товару; якщо незважаючи на точне зазначення географічного місця походження, воно могло ввести споживачів в оману щодо справжнього місця походження; якщо це назва виду рослин або породи тварин і таким чином може ввести споживачів в оману щодо місця походження. Строк дії свідоцтва про реєстрацію права на кваліфіковане зазначення походження товару становить 10 років, який може продовжуватись необмежену кількість разів (Стаття 15). Реєстрація може бути припинена лише з підстав, зазначених в Статті 21.1 Закону. Серед іншого, ці підстави можуть включати ситуації, коли зазначення втратило характеристики, за умови наявності яких виникало право на його реєстрацію, або якщо зазначення стало родовою назвою, або ж почало асоціюватися з географічною місцевістю в іншій країні, в якій був припинений його захист. Стаття 6 Закону визначає, що правова охорона надається кваліфікованим зазначенням походження товарів на підставі їх реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації. Стаття 22.2 Закону передбачає, що будь-яка особа має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсними реєстрації та свідоцтва або про припинення їх дії. Згідно зі Статтею 5 Закону, іноземці та особи без громадянства мають рівні права з громадянами України. Заінтересованим сторонам надаються правові інструменти для запобігання використанню географічних зазначень, що являє собою факт недобросовісної конкуренції згідно з положеннями Статті 10bis Паризької Конвенції, як це передбачено Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Українське законодавство передбачає притягнення до цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності.
     
412. Проект Закону України «Про охорону прав на торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування» не містить терміни «просте зазначення походження товару» та «кваліфіковане зазначення походження товару». Замість цього, цей проект Закону містить термін «географічне зазначення», який охоплює терміни «географічне зазначення походження товару» (у відповідності з визначенням географічного зазначення в Угоді ТРІПС) та «назва місця походження товару». Вимоги щодо реєстрації «географічного зазначення походження товару» передбачають, що цей товар повинен мати репутацію та інші характеристики, які переважно зумовлені відповідною географічною місцевістю. Більш суворі вимоги будуть передбачені для реєстрації назви місця походження товару або «назви походження», а саме, товар повинен мати специфічні характеристики, виключно або переважно зумовлені географічною місцевістю, в тому числі природними умовами та людським фактором. Стаття 60 проекту Закону має забезпечити захист «географічних зазначень» (що включає в себе «географічні зазначення походження товару») від порушень. Проект Закону (Стаття 3) також забезпечує рівні права та обов’язки для українських громадян та для іноземців.
     
413. Згідно зі Статтею 16, пункт 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», виключне право власника знаку забороняти користування третіми особами зареєстрованим знаком без згоди власника не поширюється на користування захищеними кваліфікованими зазначеннями походження, що є географічним зазначенням або назвою походження. Не можна відмовити у охороні кваліфікованого зазначення походження на тій підставі, що якийсь знак, зареєстрований в Україні, являє собою або містить у собі географічне зазначення (Стаття 8, пункт 3 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»), але у реєстрації знаку буде відмовлено, якщо цей знак є тотожний або подібний настільки до захищеного «кваліфікованого зазначення походження», в тому числі коли йдеться про горілчані вироби і міцні напої, що це може ввести в оману (Стаття 6, пункт 3 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). Кваліфікованими зазначеннями походження можуть бути лише незахищені елементи знаків, які належать особам, які мають право користуватися вказаними зазначеннями.
     
414. Член Робочої групи зазначив, що законодавством України не забезпечуються права власників торгових знаків за Статтею 16.1 Угоди ТРІПС, на що представник України дав пояснення, «що виключне право власника знаку забороняти користування третіми особами зареєстрований знак без згоди власника не поширюється на користування захищеними кваліфікованими зазначеннями походження», а також, що «не можна відмовити в охороні кваліфікованого зазначення походження на тій підставі, що якийсь знак, зареєстрований в Україні, являє собою або містить у собі географічне зазначення (Стаття 8, пункт 3 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»), але у реєстрації знаку буде відмовлено, якщо цей знак є тотожний або подібний до «кваліфікованого зазначення походження», в тому числі коли йдеться про горілчані вироби і міцні напої, і це може ввести в оману (Стаття 6, пункт 3 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). Цим буде відмовлено власнику торгового знаку в його правах відповідно до Статті 16.1 Угоди ТРІПС через співіснування раніш існуючого торгового знаку, який вводиться, що може спричинити його невірне ототожнення з існуючим торговим знаком, а у гіршому випадку, вимагатиме визнання раніш існуючого торгового знаку як такого, що є недійсним або анульованим в умовах дії більш пізнього за строками географічного зазначення. Інший член Робочої групи вважав, що співіснування географічного зазначення з попередніми торговими знаками за певних обставин є цілком доречне за умовами Угоди ТРІПС; що Стаття 17 Угоди ТРІПС надає можливість країнам-членам СОТ запроваджувати обмежену кількість винятків з прав, наданих торговими знаками, в тому числі права, обумовлені в Статті 16.1, якщо такі винятки беруть до уваги законні інтереси власників торгових знаків та третіх сторін та що система захисту географічних зазначень, за якої певні обмежені обставини дозволяють співіснування з географічним зазначенням, може бути одним з обмеженої кількості винятків, визнаних Статтею 17 Угоди ТРІПС.
     
415. Представник України відповів, що Закон «Про охорону прав на зазначення походження товарів» зі змінами, та новий проект Закону «Про охорону прав на торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування» передбачає, у відповідності до Статті 17 Угоди ТРІПС, лише окремі винятки з виключного права власника торговельної марки, окреслені Статтею 16 Угоди ТРІПС. Він підтвердив, що ці закони дозволять володареві раніше зареєстрованої марки опротестовувати реєстрацію географічного зазначення, або вимагати його усунення з реєстру шляхом процедури скасування. Він також підтвердив, що однією з причин для відмови у реєстрації географічного зазначення може бути випадок, коли з огляду на репутацію та популярність торгової марки, а також період часу, який її використовувалося, таке реєстрація географічного зазначення вводитиме в оману споживача щодо дійсної ідентичності товару, і таким чином спричинить плутанину з торговою маркою, яка була зареєстрована раніше.
     
416. У відповідь на запитання, чи існують якісь вимоги, згідно з якими заявка на географічне зазначення з іноземної країни повинна включати державний документ, яким підтверджується право на зазначення з країни його походження, представник України зазначив, що відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» правова охорона не надається кваліфікованому зазначенню походження товару, пов’язаному з географічним місцем в іноземній державі, якщо Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього окремого географічного зазначення.
     
417. Член Робочої групи зазначив, що Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» не передбачає захист негеографічних зазначень товарів. Захист надається тільки географічному зазначенню походження товарів, яке посилається на конкретне географічне місце, з якого походять товари. Однак Стаття 22 Угоди ТРІПС дає більш широке визначення географічного зазначення, ніж вищезазначений Закон. Географічне зазначення – це будь-яке зазначення, що ідентифікує товар як такий, що походить з певної території країни, регіону або місцевості, де певна властивість, репутація або інша характеристика товару відноситься до його географічного походження, але не обов’язково є географічною назвою місцевості. І отже українське законодавство має бути змінене, щоб повністю відповідати Угоді ТРІПС. У відповідь представник України підтвердив, що законодавство України буде змінюватися, щоб узгодити визначення географічного зазначення зі Статтею 22 Угоди ТРІПС.
     
418. Член Робочої групи зазначив, що Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», а також проект Закону України «Про охорону прав на торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування», не передбачають застосування до географічних зазначень з іноземної держави національного режиму або режиму найбільшого сприяння. Вимога щодо укладання окремої двосторонньої угоди по кожному географічному зазначенню з метою його захисту створить режим нерівності в порівнянні з режимом, що діє для географічних зазначень України, які проходять реєстрацію з метою забезпечення їх захисту в Україні. Це є безумовним порушенням Статей 3 та 4 Угоди ТРІПС, а також Статті 2 Паризької Конвенції. Цей член Робочої групи зазначив, що вимога, за якою заявник на реєстрацію для захисту географічного зазначення повинен надати урядовий документ, який би засвідчив його право на це зазначення в країні походження, можна фактично використовувати для відмови у такому захисті. Україну також попросили описати, яким чином вона забезпечуватиме захист географічних зазначень з країни, яка не має окремої системи захисту географічних зазначень, а захищає їх лише через закони про боротьбу з недобросовісною конкуренцією або як торговельні марки. Цей член Робочої групи попросив Україну змінити своє відповідне законодавство і привести його у відповідність з правилами СОТ.
     
419. У відповідь представник України зазначив, що згідно зі Статтею 8 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», до якого були внесені зміни у
     листопаді 2006 року, зазначення, пов’язане з географічною місцевістю в іноземній державі, «підходить для набуття прав на географічне зазначення, якщо права на таке географічне зазначення охороняються у зазначеній іноземній державі» без обов’язкового укладення двосторонньої угоди про захист географічних зазначень з цією державою. Він підкреслив, що Україна забезпечить такий саме захист прав на географічні зазначення громадянам країн–членів СОТ, як і українським громадянам. Він зазначив, що Закон «Про охорону прав на зазначення походження товарів» передбачає укладання двосторонніх угод про захист географічних зазначень, але не вимагає його. Він підтвердив, що Україна прийматиме докази захисту прав на географічні зазначення в іншій країні, згідно із законодавством цієї країни стосовно захисту географічних зазначень, в тому числі реєстрацію сертифікаційних знаків та інші свідоцтва. На його думку, ці положення повністю узгоджуються зі Статтями 3 та 4 Угоди TРІПС і Статтею 2 Паризької Конвенції.
     

(d)Промислові зразки

420. Представник України зазначив, що охорону промислових зразків передбачено Цивільним кодексом України та Законом України «Про охорону прав на промислові зразки». Згідно зі Статтями 5 і 6 Закону, передбачено реєстрацію лише нових промислових зразків, які не суперечать міркуванням підтримування громадського порядку, гуманності або моральним засадам. Строк охорони промислового зразку - десять років з дати подачі заявки. Строк охорони може бути продовжений, за поданням, ще, максимум, на п’ять років.
     
421. Деякі члени Робочої групи також висловили занепокоєння щодо прозорості процесу реєстрації медичних препаратів та вимагали, щоб Україна встановила процедури для того, щоб у разі, коли юридична особа подає нерозголошувані дані тестування задля отримання реєстрації медичного препарату в Україні, її було б проінформовано, якщо було подано іншу заявку на реєстрацію препарату з таким самим або схожим активним компонентом. Ці члени групи вимагали гарантій, що такі юридичні особи, які мають реєстрацію, або були в процесі отримання реєстрації на медичний препарат з таким самим або схожим активним компонентом, були б спроможні надати інформацію українським офіційним органам про те, чи мають інші заявники дозвіл використовувати нерозголошувані дані першого заявника, та довести до уваги українських властей питання про розробки пізнішого заявника та подання ним його власних даних тестування та іншої інформації.
     
422. Заявки на реєстрацію перевіряються на дотримання вимог Статті 11 Закону. У разі невідповідності до вимог патентоспроможності, охорона може бути скасована повністю або частково згідно зі Статтею 25 Закону. У жовтні 2003 року було скасовано на цій підставі свідоцтво на промисловий зразок «Протектор покришки».
     

(e)Патенти

423. Представник України повідомив, що Цивільним кодексом України та Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» № 3687-XII від 15 грудня 1993 року, із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності» від 22 травня 2003 року № 850-IV, передбачено патентну охорону винаходів, які є новими виробами або процесами, якщо вони включають елемент винахідництва та можуть мати промислове застосування. Патенти не видаються на винаходи, які суперечать міркуванням громадського порядку, гуманності та засадам моралі; на сорти рослин і породи тварин; біологічні методи вирощування рослин і розведення тварин, окрім мікробіологічних процесів; топографії інтегральних мікросхем; твори художнього дизайну. Термін дії патенту встановлено на 20 років, починаючи з дати подачі заявки. Наказом Міністерства освіти і науки України № 298 від 13 травня 2002 року затверджено терміни, умови та порядок подовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин або засіб захисту рослин, строком до 5 років. Законодавством України передбачено можливість судового розгляду рішень щодо анулювання або припинення дії патенту. У випадку порушення прав власника патенту, тягар доказів покладається на відповідача. У відповідь на питання одного з членів Робочої групи представник України підтвердив, що Стаття 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», із змінами та доповненнями, передбачає покладання тягаря доведення використання патенту у процесі на відповідача (порушника) у відповідності до вимог Статті 34 Угоди ТРІПС.
     
424. Примусові ліцензії можуть видаватись Кабінетом Міністрів з міркувань, пов’язаних з охороною здоров'я або екологічної безпеки або інших суспільних інтересів з метою переважного постачання на внутрішній ринок, або за рішенням суду, з причини незастосування або недостатнього застосування патенту протягом трьох років без поважної причини або відмови власника патенту надати ліцензію, а також і в тому випадку, коли не можна застосувати винахід з іншими, ніж запатентований винахід, призначенням або ознаками, не порушуючи права власника патенту. Вирішуючи питання про видачу примусової ліцензії, суд або Кабінет Міністрів визначають ступінь застосування винаходу, термін дії ліцензії та суму і порядок сплати роялті власникові патенту, щоб забезпечити йому адекватну винагороду. За власниками патентів зберігається право надавати ліцензії. Одержувачі примусових ліцензій не мають виключного права на застосування винаходу або на надання субліцензій. Коли йдеться про видачу примусової ліцензії Кабінетом Міністрів, ліцензії надаються за поданням до компетентного органу, у якому повинні міститися мотивів щодо застосування запатентованого винаходу та техніко-економічне обґрунтування з описом умов застосування винаходу та зазначенням суми роялті, яка має сплачуватися власникові патенту. Подання розглядаються компетентним органом та, якщо це визнано припустимим, передається до Кабінету Міністрів України для прийняття рішення у відповідності до Статті 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Ліцензії анулюються, коли обставини, за яких їх було видано, перестають існувати. Проти рішення Кабінету Міністрів України можна подати апеляцію. Порядок подання і розгляду апеляцій викладений у Постанові Кабінету Міністрів України № 8 від 14 січня 2004 року. Аналогічні положення містяться у Законі України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем».
     
425. Представник України далі підтвердив, що з метою забезпечення повної ефективності захистів, наданих Статтею 39.3 Угоди ТРІПС, Україна запровадить заходи, не пізніше ніж на дату вступу, за якими відповідні державні органи повідомлятимуть юридичну особу, яка має реєстрацію або подає нерозголошувані дані тестування для отримання реєстрації на медичний препарат в Україні, про подання іншої заяви на препарат з тим самим або схожим активним компонентом, та надаватимуть першому заявникові (або юридичній особі з реєстрацією) можливість надати інформацію відповідним державним органам про те, чи мають інші заявники дозвіл використовувати нерозголошувані дані першого заявника (або юридичної особи з реєстрацією), та довести до уваги українських властей питання про розробки пізнішого заявника та подання ним його власних даних тестування та іншої інформації. Робоча група взяла до уваги ці зобов'язання.
     

(f)Захист прав на сорти рослин

426. Представник України відзначив, що захист надається у відповідності до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» № 3116 -XII від 21 квітня 1993 року. Охорона надається на 35 років для деревних та кущових культур і повзучих рослин та на 30 років для усіх інших видів рослин. 17 січня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», яким змінено ряд визначень Закону.
     
427. Він додав, що у 1995 році Україна приєдналася до Міжнародної Конвенції 1961 року про охорону нових сортів рослин, із змінами, зробленими у Женеві 10 листопада 1972 року та 23 жовтня 1978 року згідно із Законом України від 2 червня 1995 року за № 209/95-ВР.
     

(g)Топографії інтегральних мікросхем

428. Представник України зазначив, що захист прав на топографії інтегральних мікросхем передбачений Цивільним кодексом України та Законом України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» № 621/97-ВР від 5 листопада 1997 року. Термін охорони - десять років від дати заяви про реєстрацію або від дати першого комерційного використання. Закон включає положення про примусові ліцензії.
     

(h)Вимоги щодо нерозголошуваної інформації, в тому числі комерційної таємниці та результатів випробувань

429. Представник України повідомив, що Кримінальний, Цивільний та Господарський кодекси України, Закон України «Про інформацію» № 2657-XII від 2 жовтня 1992 року та Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» № 236/96-ВР від 7 червня 1996 року передбачають захист нерозголошеної інформації, яка становить таємницю (тобто не є загальновідомою або загальнодоступною), і має комерційну цінність з огляду на її таємність, і є об‘єктом відповідних заходів для забезпечення її таємності.
     
430. Деякі члени Робочої групи запитали, як законодавство України забезпечує захист від розголошення результатів, які не підлягають розголошенню, випробувань або інших даних, що подаються заявником відповідному державному органу в порядку, що передбачений для отримання дозволу на продаж на ринку фармацевтичних або сільськогосподарських хімічних речовин, а також як такі результати випробувань та інші дані захищаються від недобросовісного комерційного використання з боку конкурентів. Делегацію України також попросили вказати, чи другому заявнику дозволяється покладатися або посилатися на оригінальні дані першого заявника при поданні наступної заявки про отримання ухвалення для продажу подібної продукції, і чи законодавством України встановлюється конкретний термін дії захисту нерозголошених результатів випробування або інших даних першого заявника, а також, за яких умов до цього застосовуються можливі винятки.
     
431. Представник України відповів, що Цивільний кодекс України передбачає охорону даних про результати випробування, поданих для отримання ухвалення для продажу на ринку фармацевтичних, сільськогосподарських або хімічних речовин з використанням нових хімічних компонентів, згідно зі Статтею 39.3 Угоди ТРІПС. Згідно зі Статтею 508 зазначеного кодексу визначено, що строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці (як зазначено у Статті 505 Кодексу). Стаття 507 Цивільного кодексу та Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» забезпечують захист від недобросовісного комерційного використання результатів випробування або інших даних. Він наголосив, що умови захисту від недобросовісного комерційного використання результатів випробування, на його думку, не є несумісними з положеннями Угоди ТРІПС. Неправомірне отримання комерційної таємниці, розкриття комерційної таємниці та використання комерційної таємниці становить акт недобросовісної конкуренції, яка тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення (Стаття 164-3) та Статтями 231 і 232 Кримінального кодексу України.
     
432. Представник України зазначив, що вимоги стосовно захисту нерозголошуваної інформації, обумовлені Частиною 3 Статті 39 Угоди ТРІПС, будуть виконані Україною у повному обсязі. Відповідно до Частини 1 Статті 507 Цивільного кодексу України державні органи зобов’язані захищати від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею, створення якої потребує значних зусиль та яка була надана їм з метою отримання дозволу відповідно до законодавства на здійснення діяльності, пов’язаної з фармацевтичними, сільськогосподарськими та хімічними продуктами, які містять нові хімічні формули. Ця інформація також охороняється державними органами від розкриття окрім випадку, якщо таке розкриття необхідне для забезпечення захисту населення або якщо жодні заходи не вживаються для захисту такої інформації від недобросовісного комерційного використання. Відповідно до Статті 506 Цивільного кодексу України ексклюзивне право надання дозволу використовувати комерційну таємницю та ексклюзивне право запобігати незаконному розкриттю, збиранню або використанню комерційної таємниці належить особі, яка на законних підставах визначила інформацію як таку, що становить комерційну таємницю, якщо інакше не обумовлено Договором. Стаття 431 Цивільного кодексу України обумовлює, що порушення прав інтелектуальної власності, в тому числі визнання або невизнання прав або порушення прав, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим Законом або Договором. Будь-яка юридична або фізична особа, якій належать права інтелектуальної власності, має право на адміністративний або судовий захист своїх прав шляхом звернення до відповідних органів виконавчої влади або суду. Такими органами виконавчої влади є: Державний департамент інтелектуальної власності, Антимонопольний комітет України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
     
433. Представник України підтвердив, що, до вступу до СОТ, його Уряд у відповідності до Статті 39.3 Угоди ТРІПС ухвалить зміни до Закону України “Про лікарські засоби” та до Закону України “Про пестициди та агрохімікати”, які передбачатимуть, що нерозголошувана інформація, яка подається для одержання ринкового дозволу, тобто для реєстрації фармацевтичних препаратів або продукції сільськогосподарської хімії відповідно, передбачатиме період щонайменше п’ять років для захисту від недобросовісного комерційного використання, починаючи з дати надання ринкового дозволу в Україні для фармацевтичної продукції, та 10 років для сільськогосподарської хімічної продукції. Протягом цих періодів, жодна особа або установа (державна або приватна), крім особи або установи, яка подала відповідну інформацію, не має права без отримання прямої згоди особи або установи, яка подала відповідну інформацію, покладатися на цю інформацію для на підтримки заявки на реєстрацію товару або на отримання дозволу на цей товар. Протягом цього періоду подальші заявки на ринковий дозвіл або реєстрацію не прийматимуться, якщо тільки наступний заявник не подасть власну інформацію, яка відповідатиме тим самим вимогам, що і інформація, надана першим заявником. Крім того, Україна гарантуватиме протягом цього періоду, захист такої інформації від розголошення, за винятком ситуацій, коли необхідно забезпечити захист громадськості або не були вжиті кроки для забезпечення захисту даних від недобросовісного комерційного використання. Представник України підтвердив, що нормативно-правові акти, спрямовані на реалізацію Закону України “Про лікарські засоби”, визначатимуть, що термін “використання інформації, поданої під час реєстрації” включатиме “спирання, посилання, або використання іншим чином інформації”. Представник України підтвердив, що в цих нормативно-правових актах передбачатиметься також, що наступний заявник, який подав власну інформацію, має дотримуватись тих самих вимог, що і перший заявник. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.