Geum.ru

Світова організація торгівлі

Вид материалаДокументы

Содержание


Правила походження товарів
Подобный материал:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   45

- Правила походження товарів

  1. Представник України повідомив, що не преференційні правила встановлення походження товарів регулюються Розділом XII Митного кодексу України, Статті 276 – 285. Кодексом встановлюються основні критерії визначення походження товарів, а Постанова КМУ «Про затвердження порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України» № 1864 від 12 грудня 2002 року передбачає більш детальні правила. Інші законодавчі акти включають Постанову Кабінету Міністрів України № 1861 від 12 грудня 2002 року, якою схвалено порядок верифікації сертифікатів про походження товарів з України, та Постанову Кабінету Міністрів України № 2030 від 27 грудня 2002 року, якою схвалено перелік виробничих і технологічних операцій для визначення критерію достатньої переробки товару та порядок його встановлення і застосування при визначенні країни походження товару. Впровадження положень Статті 2(h) та Додатку ІІ, пункт 3(d) Угоди про правила визначення походження товарів (тобто право імпортера, експортера або будь-якої особи, що мають обґрунтовані підстави вимагати встановлення походження товарів до його відвантаження, з його виконанням протягом 150 днів та на термін чинності протягом 3 років, за умови, що факти та умови, на яких ґрунтується оцінка, є порівнянними) забезпечено, на його погляд, шляхом прийняття Кабінетом Міністрів Постанови «Про доповнення Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України» № 1443 від 28 жовтня 2004 року.
  2. Він додав, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №. 3269-IV від 22 грудня 2005 року вніс зміни до Розділу XII Митного кодексу. Ці зміни передбачають застосування критерію зміни тарифної назви згідно з номенклатурою, адвалерного критерію (Стаття 2(a) Угоди про правила визначення країни походження), та критерію останньої операції з обробки (кумулятивний принцип). Ці зміни також розділяють преференційні та непреференційні правила визначення походження товару. Крім того, ці зміни врегулювали визначення країни походження упаковки, яка має декларуватися окремо від товару, та визначення країни походження компонент, часин та інструментів, які мають використовуватися разом із машинами, устаткуванням, вузлами або транспортними засобами (Статті 9 та 7 розділу 1 спеціального додатку до Кіотської конвенції).
  3. Член Робочої групи зазначив, що вивчення змін до розділу XI Митного кодексу виявило, що зміни до Статті 277 не є достатньо конкретними, щоб забезпечити реалізацію положень Статті 2(h) та Додатку II, пункту 3(d) Угоди про правила визначення країни походження. У відповідь представник України послався на Постанову Кабінету Міністрів України № 1443 від 28 жовтня 2004 року, яка набула чинності з 1 січня 2005 року та спрямована на забезпечення дотримання зазначених вище вимог.
  4. Стосовно преференційних правил походження, вони регулюються міжнародними договорами та угодами, укладеними Україною. На сьогодні, вони включають правила походження країн СНД, прийняті Радою міністрів Співдружності незалежних держав 30 листопада 2000 року, і правилами походження товарів, що містяться в угоді про вільну торгівлю з колишньою Югославською Республікою Македонія. Правила походження країн СНД ґрунтуються на критерії всеосяжності або мінімальної обробки, а також – для оброблених товарів – на критерії істотної трансформації із зміною тарифного найменування (на рівні 4 знаків ГС) та/або адвалерної процентної частки. Імпорт з країни СНД, який охоплюється критерієм повного виробництва, включає корисні копалини, продукцію рослинного походження, тварин та продукції тваринництва, рибу та рибопродукти, продукція, видобута з дна або надр моря, відходи або брухт, високотехнологічні товари, вироблені у відкритому космосі або на борту космічних кораблів, які належать країні СНД або орендуються у неї; або товари, які вироблені виключно з матеріалів, що зазначені вище. Прості складальні процеси; процеси підготовки товару до його збуту та перевезення; процеси, якими забезпечується збереження товару під час його зберігання або транспортування; змішування товарів (компонентів), яке не призводить до істотних змін продукції, отриманої з вихідних компонентів; а також забій худоби не вважаються такими, що відповідають критерію достатнього ступеню переробки товару. Імпорт з країни СНД вважається таким, що пройшов достатню переробки у разі, коли частка доданої вартості перевищує 50 %. Що стосується правил, якими визначається місце проживання або місцезнаходження, товар підпадає під режим вільної торгівлі у разі, коли він продається на підставі контракту/договору, який підписаний резидентами країн СНД, або у разі, коли такий товар імпортується з території країни СНД фізичною особою, яка є резидентом іншої країни СНД. Для того, щоб підпадати під дію цього режиму, товари не можуть покидати територію країн СНД, окрім випадків, коли пряме перевезення є неможливим в силу географічного розташування країн СНД або у випадках, погоджених з відповідними органами. Правила включають в себе положення про право вимагати проведення попередньої оцінки визначення. Правила опубліковані в офіційних газетах та розміщені в Інтернеті. Митний кодекс включає додаткові положення стосовно конфіденційності інформації, право оскарження рішень митних органів до суду та відсутність зворотної дії згідно з Конституцією України.
  5. У відповідь на прохання роз’яснити посилання на «країни» та «товари», яке міститься в Статтях 278 та 279 Митного кодексу, представник України зазначив, що критерій достатньої переробки стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) застосовується у відповідності з Митним кодексом та Постановою Кабінету Міністрів України № 2030 від 27 грудня 2002 року. Відповідно до цієї Постанови, до товарів походженням із країн, з якими укладено міжнародні договори (міждержавні, міжурядові), що регламентують порядок визначення країни походження товару, критерій достатньої переробки застосовується на підставі положень таких договорів. У разі, коли критерій достатньої переробки не обумовлено міжнародним договором, зазначений критерій встановлюється та застосовується на підставі положень Статей 279 і 280 Митного кодексу. У відповідності з положеннями Статті 279 Митного кодексу, Кабінет міністрів має повноваження визначати критерії достатньої переробки для окремих країн або товарів. Згідно з цією Статтею, критерій достатньої переробки визначається правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків, або правилом адвалерної частки або переліком виробничих та технологічних операцій. Перелік (визначений Кабінетом міністрів України згідно з Постановою № 2030 від 27 грудня 2002 року) виробничих і технологічних операцій для визначення критерію достатньої переробки товару включає товари, які входять до Груп ГС 25 та 27 і Заголовків ГС 2818, 3301, 3403, 4001, 4017, 7103, 7111 та 8702-8704. Якщо Кабінетом Міністрів України не встановлено правила для конкретних товарів, тоді критерій достатньої переробки визначається зміною класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
  6. На запитання про обов‘язкову вимогу щодо сертифікату походження для певних товарів, що ввозяться на територію України, представник України додав, що Статтею 282 Митного кодексу передбачається обов‘язкова вимога щодо сертифікатів походження для товарів походженням з країн, щодо яких Україна застосовує преференційний режим; для товарів, на ввезення яких з відповідних країн поширюється регулювання кількісними обмеженнями (квотування) або інші заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності; якщо це передбачено міжнародними договорами України або законами України у сфері захисту навколишнього середовища, захисту здоров‘я громадян, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєвих інтересів, яке передбачено в Конституції України, в тому числі екологічну, економічну та інформаційну безпеку України; або у випадках, коли в документах, поданих для цілей митного оформлення товарів, не міститься відомостей про походження товарів, або якщо органи митниці мають обґрунтовані підстави вважати, що заявлена у декларації інформація стосовно походження товарів є невірною. Сертифікат походження не є обов’язковим для отримання товарами режиму найбільшого сприяння. Сертифікати походження на товари, що ввозяться до України, включають декларацію (письмову заяву), що засвідчує країну походження, а також довідку торгово-промислової палати (або іншого компетентного органу) країни - експортера, що підтверджує дійсність інформації, що міститься в сертифікатах походження. У Статті 284 Митного кодексу зазначається, що митне оформлення та звільнення товарів, країна походження яких не може бути достовірно встановлена, допускається без сертифікату походження за умови сплати мита у повному обсязі. «Звичайна» ставка ввізного мита завжди встановлюється для такого імпорту товару без сертифіката походження. Проте, імпортери можуть вимагати повернення сплаченого мита на товари, щодо яких застосовується пільговий режим, подавши сертифікат походження не пізніше, ніж протягом року від дати митного оформлення. Що стосується вільних зон, правила походження товарів, які ввозяться із спеціальних економічних зон визначаються у порядку, передбаченому Статтею 18 Закону «Про Єдиний митний тариф» № 2097-XII від 5 лютого 1992 року. Він підтвердив, що ці правила є нормальними правилами про походження товарів та що вони застосовуються до товарів, які експортуються з зон до решти території України. Більш того, із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» № 2505-ІV від 25 березня 2005 року, правила походження товарів застосовуються в однаковому порядку на всій території України, в тому числі всі спеціальні економічні зони.
  7. Член Робочої групи зазначив, що вимога супроводжувати імпортовані товари, яким надається режим найбільшого сприяння, сертифікатом походження (як зазначено у попередньому пункті) є неприйнятною, оскільки більшість торговельних партнерів України будуть членами СОТ, на яких поширюватиметься дія преференційних ставок мита. Цей член Робочої групи вважає необхідним внести зміни до цього «слабкого місця» таким чином, щоб вищі «загальні» ставки мита не застосовувались автоматично у цьому випадку. Україну попросили взяти на себе зобов’язання внести відповідні зміни до свого законодавства, щоб у разі відсутності адекватного зазначення походження або на підставі сертифікатів, або правил достатньої обробки Україна застосовувала ставки як для режиму найбільшого сприяння.
  8. Представник України відповів, що її «звичайні» ставки мита були в основному приведені до рівню «преференційних» ставок мита за режимом найбільшого сприйняття, та що тільки менше 5 % українських тарифних статей нараховуються за «звичайними» тарифними ставками, і є вищими за відповідні «преференційні» ставки. Як наслідок, вимогу щодо проведення змін в українському законодавстві було визнано непотрібною.
  9. Представник України підтвердив, що з дати вступу преференційні та непреференційні правила визначення походження України будуть відповідати положенням Угоди СОТ про правила визначення походження, а також що вимоги Статті 2(h) та Додатку II, пункту 3(d) Угоди, які вимагають надання на вимогу оцінки походження імпортованих товарів та визначають умови, за яких вона надається, будуть включені до нормативно-правового поля України до дати вступу. Робоча група взяла до уваги ці зобов‘язання.