Geum.ru

Світова організація торгівлі

Вид материалаДокументы

Содержание


Системи ліцензування імпорту
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   45

- Системи ліцензування імпорту

  1. Представник України повідомив, що в Україні впроваджено систему ліцензування, метою якої є захист населення від низькоякісної продукції та захист навколишнього середовища від озоноруйнівних речовин. Вимоги щодо ліцензування, які поширювалися на імпорт низькоякісної продукції, втратили чинність, тому що у липні 2003 року до Статті 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» були внесені зміни. Повний варіант Анкети про порядок ліцензування імпорту було надано в документі WT/ACC/UKR/99, більш пізня редакція якого була зроблена в документі WT/ACC/UKR/99/Rev.1. Фізичні та юридичні особи, зареєстровані в Україні як підприємці та імпортери, мають подавати заяви на видачу їм ліцензій на імпорт. Перелік товарів, на які поширюється режим ліцензування та ліцензійні умови, переглядається щорічно Кабінетом Міністрів за поданням Міністерства економіки. Повні переліки товарів, на які поширюється режим автоматичного ліцензування у 2007 році, надані у Таблицях 17(c). Ліцензії на імпорт, що застосовувалися у зв’язку з захисними заходами, видавалися в порядку надходження заяв на отримання ліцензій.
  2. Представник України також додав, що стосовно деяких з цих видів продукції імпортер також зобов‘язаний отримати попереднє погодження від відповідних контролюючих органів до отримання ліцензії на імпорт. Попереднє погодження не є автоматичним. Так, дозвіл на ввезення гербіцидів надається Головною Державною інспекцією з питань захисту рослин при Міністерстві аграрної політики, щодо агрохімікатів компетентним відомством є Державний технологічний центр з питань захисту родючості земель при Міністерстві аграрної політики (у цих випадках вимагається попереднє погодження для забезпечення захисту рослин, ґрунту та навколишнього середовища). Міністерство науки та освіти надає дозвіл на ввезення оптичного полікарбонату для виробництва дисків для лазерних систем зчитування, Міністерство охорони навколишнього середовища надає дозвіл на озоноруйнівні речовини та на продукцію, що містить озоноруйнівні речовини. Процедури надання цих попередніх погоджень відповідали положенням Угоди СОТ про процедури ліцензування імпорту, яка розповсюджується на неавтоматичне ліцензування. Після приєднання, інформація про ці процедури повинна бути включена в повідомлення України до Комітетові СОТ з ліцензування імпорту. Перелік товарів, які підпадають під вимогу про отримання попереднього погодження, та Міністерств, які надають ці погодження, відображено в Таблиці 17(c).
  3. Деякі члени Робочої групи висловили стурбованість щодо обґрунтувань України стосовно погоджень на імпорт по відношенню до «дорогоцінних металі і сплавів», «дорогоцінного каміння». Також стурбованість викликала вимога стосовно погодження на імпорт «брухту металів». Член Робочої групи попросив скасувати вимоги щодо отримання погоджень на імпорт та запитав про заплановану дату їх скасування. Інший член Робочої групи зауважив, що положення Закону України № 335-XIV від 22 грудня 1998 року передбачають «спеціальні квоти» та «спеціальні ліцензії» для товарів, що підпадають під спеціальне розслідування та/ або спеціальні заходи, які обмежують кількість імпортованих або експортованих товарів. Звернувши увагу на те, що Україна вже прийняла деякі закони для підтримки торгівлі (тобто Закони № 330-XIV, 331-XIV, та 332-XIV всі від 22 грудня 1998 року, зі змінами та доповненнями), член Робочої групи попросив надати інформацію про обставини, за якими Україна скористалася б таким повноваженням та йому подібним, наданим через положення Закону України «Про державне регулювання іноземної торгової діяльності» (наприклад, Стаття 16 та частина V) для обмеження імпорту та експорту. Цей член Робочої групи прагнув отримати від України зобов’язання, що з дати вступу до СОТ вона використовуватиме таке повноваження тільки у відповідності до норм СОТ.
  4. Представник України відповів, що на практиці погодження на імпорт не застосовуються до «дорогоцінних металів і сплавів». Він додав, що після внесення змін до Статті 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» посилання на «дорогоцінні метали і сплави» і на «дорогоцінні камені» буде замінено на «золото та срібло» згідно зі Статтею ХХ(с) ГАТТ 1994 року. Відповідні зміни будуть внесені на Постановою Кабінету Міністрів України «Про переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2008 році». Що стосується брухту металів, то він зазначив, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2007 році « № 1852 від 29 грудня 2006 року, вимога щодо погодження імпорту металобрухту була вилучена з переліку товарів, що підлягають ліцензуванню. Він вважає, що вимоги щодо ліцензування Таблиці 17(с) є необхідними для захисту від недобросовісної практики, для захисту прав інтелектуальної власності, а також життя та здоров’я людини, тварин та рослин. Тому з його точки зору ці заходи можна обґрунтувати на підставі Статті ХХ ГАТТ 1994 року.
  5. Щодо спеціальних квот та спеціальні ліцензій, передбачених Законом України № 335-XIV від 22 грудня 1998 року та подібних повноважень для обмеження торгівлі, що описано в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», наприклад у Статті 16 та частині V, представник України зазначив, що ці положення можна застосовувати (i) як контрзахід при раптовому погіршенні балансу платіжних операцій та зовнішніх платіжних операцій (якщо інші заходи виявилися неефективними); (ii) як контрзахід при раптовому зменшенні золотих та валютних резервів або коли резерви досягли певної мінімальної кількості; (iii) для захисту життя або здоров’я людей, тварин або рослин; громадської моралі; навколишнього середовища; національні скарби художньої, історичної або археологічної цінності; права інтелектуальної власності; або національної безпеки; (iv) на імпорт золота та срібла, за винятком банківських металів; (v) для захисту вітчизняних виробників при великому раптовому збільшенні обсягів імпортних товарів, які спричинили або загрожують спричинити значну шкоду виробникам подібних або прямо конкурентних товарів (таке ліцензування було б тимчасовим заходом для запобігання спричинення значної шкоди, або для компенсації спричиненої шкоди вітчизняним виробникам та для того, щоб надати їм можливість відновити свою рентабельність); (vi) для захисту патентів, торгових знаків та авторських прав; або (vii) для виконання зобов’язань України по міжнародним угодам. Він наголосив, що після вступу до СОТ Україна буде використовувати ці заходи тільки у відповідності з положеннями Угод СОТ. У відповідь на конкретне питання він зазначив, що Закон України № 335-XIV від 22 грудня 1998 року вніс зміни до Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність».
  6. У відповідь на запитання про існування автоматичного ліцензування імпорту (Статті 1 та 2 Угоди про порядок ліцензування імпорту) представник України зазначив, що перелік товарів, які підпадають під автоматичне ліцензування, затверджено Рішенням Кабінету Міністрів України №  1822 від 28 грудня 2006 року. Всі суб’єкти господарської діяльності (юридичні та фізичні особи), зареєстровані відповідно до вимог українського законодавства, мають право звертатися про надання ліцензії на імпорт. Заяву про надання ліцензії можна подати в будь-який робочий день до дати митного оформлення товарів. Ліцензія видається у разі, коли заява, в тому числі супровідні документи, підготовлена у відповідності з встановленими законодавством вимогами. Заява задовольняється в усіх випадках, окрім випадків грубого порушення правил, які регулюють порядок подання заяв. Незалежно від виду товарів у видачі ліцензії може бути відмовлено у разі, коли (i) подані документи не відповідають вимогам законодавства; (ii) не дотримано положень Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №  959-XII від 16 квітня 1991 року; (iii) до заявника застосовано спеціальні санкції, такі як застосування режиму індивідуального ліцензування або призупинення права здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до Статті 37 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»; і (iv) заявник або його іноземний контрагент порушили законодавство, яке регулює зовнішньоекономічну діяльність. Не може бути відмовлено у прийнятті заяви через незначні помилки в документації, які не змінюють основні дані, що містяться в заяві – тобто дані, які охоплюються умовами зовнішньоекономічному договорів (контрактів). Він підтвердив, що товари, які підлягають автоматичному ліцензуванню, не підпадають під дію будь-яких інших адміністративних процедур, а також додав, що цей захід діятиме до того часу, допоки не буде знайдено оптимальнішого способу досягти адміністративних цілей, які лежать в основі цього заходу. Він підтвердив, що всі імпортні ліцензії, перелічені у Таблиці 17 (с) є автоматичними.
  7. Заяви на отримання ліцензій розглядаються у Міністерстві економіки або при делегуванні таких повноважень – Міністерством економіки Автономної республіки Крим або відповідними відомствами на рівні області або державними міськими адміністраціями в містах Київ та Севастополь. Згідно з правилами ліцензування імпорту, затвердженими щорічним Наказом Міністерства економіки, імпортер, який намагається отримати ліцензію, повинен звернутися до Міністерства з (і) заявкою на отримання ліцензії на імпорт, оформленою згідно з формою, наведеною у додатку до правил; (іі) листом, який гарантуватиме сплату державного мита за видачу ліцензії; (ііі) копією контракту з усіма відповідними додатками та специфікаціями, засвідченою директором суб’єкта господарювання, який намагається одержати ліцензію; та (iv) копією свідоцтва про державну реєстрацію, підписану директором та завірену печаткою відповідного суб’єкта господарювання. Вимога щодо подання акту експертної перевірки Торгово-промислової палати України булла скасована Наказом Міністерства економіки «Про порядок ліцензування експорту, імпорту товарів у 2006 році» № 42 від 6 лютого 2006 року. Надання депозиту або здійснення авансового платежу не вимагається, заяви на отримання ліцензій можуть подаватися в будь-який час протягом року. Автоматичні ліцензії видаються протягом 10 днів, за умови сплати державного мита у розмірі 220 гривень (близько 45 доларів США). Неавтоматичні ліцензії видаються або протягом 30 днів (якщо заяви розглядаються в порядку їх надходження) або протягом 60 днів (якщо всі заяви розглядаються одночасно) за умови сплати 780 гривень (приблизно 155 доларів США). Всі платежі за отримання ліцензій на право імпорту відображають вартість наданих послуг (тобто розмір плати відповідає витратам, понесеним державою під час надання послуг, пов’язаних з видачею ліцензії) згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 362 від 18 травня 2005 року. Заявник може оскаржити рішення про відмову у видачі ліцензії в судовому порядку у відповідності з положеннями Цивільно-процесуального кодексу та Господарського процесуального кодексу. Ліцензії не можуть передаватися між імпортерами. Ліцензія на імпорт діє до кінця календарного року, але залишається в силі для цілей митного оформлення до 1 березня наступного року. Ніякі штрафи не накладаються за часткове використання або невикористання ліцензії на імпорт. У відповідь на запитання про вимогу щодо надання сертифікату походження товарів, які підлягають імпортному ліцензуванню, представник України зазначив, що це положення застосовується тільки до імпорту озоноруйнівних речовин із країн, визначених відповідно до Монреальського Протоколу (інформація про сертифікати походження товарів надається в розділі «Правила походження товарів»).
  8. Він додав, що у 2007 році, згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 1852 від 29 грудня 2006 року, свіжа, охолоджена або заморожена яловичина, свинина та птиця, а також відповідна жива худоба, сульфат міді, оптичні полікарбонати для виготовлення дисків, що зчитуються лазерними системами, тростинний та буряковий цукор, а також хімічно чиста сахароза у твердому стані є об’єктами ліцензування імпорту. Представник України підтвердив, що вимоги до ліцензування імпорту зазначеної продукції є автоматичними у розумінні Статті 2 Угоди СОТ про процедури ліцензування імпорту і що всі особи можуть подавати заявки на ці ліцензії.
  9. Член Робочої групи попросив Україну надати копію будь-яких конкретних правил, що регулюють видачу ліцензій на імпорт тростинного цукру-сирцю (в рамках тарифної квоти) та додаткову інформацію про цю систему та її відповідність Угоді про ліцензування імпорту. У відповідь представник України зазначив, що імпортер, який хоче імпортувати тростинний цукор-сирець в межах тарифної квоти, повинен подати заявку на отримання ліцензії згідно з діючим порядком, з проханням надати йому частку наявної квоти та укладеним контрактом на постачання. Імпортер має зазначити країни, з якої має постачатися цукор, та конкретні обсяги цукру, які будуть імпортовані. Ліцензії надаються в одному примірнику і їх не можна передавати іншим підприємствам. Плата за ліцензію, як і за всі неавтоматичні ліцензії, встановлена на рівні 780 гривень. Він підтвердив, що Україна не вимагає відмовлятися від невикористаних квот до 1 вересня, а замість цього вимагає підтвердження фактичного використання квоти наприкінці року квотування. Ліцензії за невикористані до 1 вересня квоти видаються на основі принципу «першим прийшов - першим отримав». Країни повинні були постачати будь-які додаткові обсяги через ці невикористані квоти наприкінці року квотування. Він підтвердив, що ліцензії на певний рік квотування видаватимуться протягом всього року квотування, таким чином забезпечуючи імпортерам можливість отримання прав на подальші квоти (які можуть бути не повністю використані) протягом року квотування.
  10. Деякі члени Робочої групи зрозуміли так, що Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» знаходиться у процесі внесення до нього поправок, і хотіли б отримати від України відомості про характер пропонованих змін, зокрема інформацію про ті зміни, які позначаться на застосуванні Україною імпортних обмежень та на процедурах ліцензування імпорту. Також Україну попросили надати відомості про імпортні ліцензії на ввезення окремих видів продукції, у тому числі на рибу та морепродукти, які видаються Міністерством аграрної політики.
  11. Представник України відповів, що Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» переглядався за метою приведення його у відповідність з нормами СОТ, в тому числі норм щодо обмежень на імпорт, процедур ліцензування імпорту та правил щодо засобів захисту торгівлі, шляхом гармонізації існуючих положень з вимогами СОТ та запровадження нових визначень термінів. В новому Законі також відображені принципи національного режиму та режиму найбільшого сприяння по відношенню до іноземних суб'єктів господарської діяльності. Міністерство аграрної політики України не видає імпортних ліцензій на будь-які товари, у тому числі на рибу та морепродукти. На ввезення риби та морепродуктів до України не поширюються вимоги ліцензування.
  12. Деякі члени Робочої групи відмітили, що хоча зміни до Статті 16 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» вміщують більшість вимог Угоди СОТ про процедури ліцензування імпорту в своєму тексті, але є деякі положення Угоди, які не були відображені у змінах, особливо ті, що стосуються прозорості. Конкретно, багато загальних положень Статті 1 Угоди СОТ про процедури ліцензування імпорту, що відносяться до оприлюднення інформації та форм заяв та процедур, а також багато положень Статті 3 про неавтоматичне ліцензування стосовно характеру неавтоматичних ліцензій та публікації та надання інформації не було відображено в українському законодавстві. Сюди входять (a) положення Статті 3.3 Угоди, які забезпечують оприлюднення достатньої інформації про те, що ліцензії не використовуються для здійснення кількісних обмежень, щоб інші члени СОТ та торгівці знали, що є підставою для видачі та/ або розподілу ліцензій; та (b) багато положень з питань прозорості в Статті 3.5 Угоди. Наприклад, здається, що не існує положень у Статті 16, які б точно відповідали вимогам пунктів b-k Статті 3.5 Угоди. Ці члени Робочої групи шукали інформацію про те, де в українському законодавстві можна знайти ці положення та/або, за необхідності, прагнули отримати зобов’язання України, що ці важливі положення будуть введені до українського законодавства до вступу України до СОТ.
  13. Україна мала намір закінчити виконання Угоди СОТ про процедури щодо ліцензування імпортних товарів до її вступу до СОТ. У цьому відношенні були підготовлені наступні проекти юридичних інструментів: проект Наказу «Про схвалення положення про процедуру щодо ліцензування імпортних товарів та внесення змін до процедури розгляду заяв на отримання ліцензій у сфері нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності»; проект Наказу Міністерства Економіки «Про внесення доповнень до положення про процедуру щодо ліцензування імпортних товарів у 2007 році»; проект положення Міністерства Економіки «Про процедури щодо ліцензування імпортних товарів у 2008 році»; та проект Наказу Державної митної служби «Щодо деяких питань стосовно процедур митної очистки товарів, що ввозяться в Україну».
  14. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна застосовуватиме свої процедури ліцензування імпорту, в тому числі ті, що стосуються публікації та надання інформації про видачу автоматичних та неавтоматичних ліцензій, у відповідності до Угоди СОТ про процедури ліцензування імпорту, та що положення Угоди будуть відображені в її законах та нормативно-правових актах.  Робоча група взяла ці зобов‘язання до уваги.
  15. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна скасує заборону на ввезення автобусів і вантажних та легкових автомобілів, які на момент ввезення були виготовлені та/або експлуатувалися більше 8 років. З цієї дати стосовно імпортних транспортних засобів буде застосовуватися на недискримінаційній основі те саме національне законодавство, яке застосовується до всіх автомобілів такого самого віку, що експлуатуються на території України з метою забезпечення дотримання ними відповідних технічних норм безпеки і стандартів екологічного захисту, а також вимог щодо реєстрації, в тому числі застосування реєстраційних зборів. Вимоги щодо надання експертної оцінки класифікації імпорту Торговою палатою були скасовані. З дати вступу Україна скасує і не буде запроваджувати, повторно запроваджувати або застосовувати кількісні обмеження на імпорт або інші нетарифні заходи, такі як ліцензування, квотування, заборона, дозволи, вимоги попереднього санкціонування, вимоги ліцензування та інші обмеження з подібним ефектом, які не можуть бути виправдані згідно з положеннями Угоди СОТ, в тому числі заходи, які згадуються в пунктах 171, 172 та 181. Він також підтвердив, що законодавчою владою України дії щодо припинення імпорту та експорту або застосування таких вимог ліцензування або інших вимог, які можуть бути використані з метою припинення, заборони або іншого обмеження обсягу торгівлі, з дати вступу до СОТ будуть застосовуватись згідно з вимогами Угоди СОТ, в тому числі Статей XI, XII, ХІІІ, XIX, XX та XXI ГАТТ 1994 року, та Угоди про сільське господарство, Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, Угоди про ліцензування імпорту, Угоди про захисні заходи і Угоди про технічні бар’єри у торгівлі. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.