Geum.ru

Світова організація торгівлі

Вид материалаДокументы

Содержание


Платежі та збори за надання послуг
Застосування внутрішніх податків на імпорт
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   45

- Платежі та збори за надання послуг

  1. Представник України повідомив, що Митним кодексом (Статті 47, 76, 77, 85, 86 та 87) та Постановою Кабінету Міністрів України «Про ставки митних зборів» №65 від 27 січня 1997 року було передбачено стягнення платежів за послуги, пов‘язані з митним оформленням товару, що включає митне оформлення, тимчасове ввезення та вивезення, складські послуги, зберігання, видачу свідоцтв, реєстрацію та ін. Перелік таких платежів наведено в Таблиці 15(a). Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-ІV від 20 грудня 2005 року продовжив дію цих зборів до вступу України до СОТ.
  2. Для спрощення процедури митного оформлення транспортних засобів та вантажів Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» № 2659-IIІ від 12 липня 2001 року. Цим Законом встановлено єдиний збір (Таблиця 15(b)), який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України і покриває витрати за здійснення митного контролю, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю транспортних засобів. Єдиний збір справлятиметься один раз і його розмір залежатиме від режиму перевезення (імпорт або транзит) та типу, місткості та загальної ваги (брутто) транспортного засобу. Єдиний збір не включає платежі за ліцензії на право здійснення імпорту та збори за обов’язкову сертифікацію, які справляються у пунктах пропуску через державний кордон України. Як частину єдиного збору, Закон передбачає справляння додаткової плати за проїзд автомобільними дорогами України від кордону до місця призначення, яка покриває витрати, пов’язані з ремонтом доріг. Така додаткова плата вже застосовується та справляється у пунктах пропуску в Україну з вітчизняних та іноземних транспортних засобів, що переміщуються через державний кордон; ця плата застосовується тільки у разі якщо розмір, вага або характеристики обсягів автотранспортного засобу є надмірними. На відміну від збору за митне оформлення, який виражається в доларах США, єдиний збір нараховується у Євро, але сплачується у гривнях за офіційним обмінним курсом. На його погляд, ця очевидна розбіжність не є дискримінаційною, тому що обидві валюти є вільно конвертованими. Відмінність існує виключно тому, що Євро не було в обігу в 1997 році, коли були визначені збори за митне оформлення Постановою Кабінету Міністрів № 65 «Про ставки митних зборів». Єдиний збір вступить в силу з дати вступу до СОТ. З точки зору представника України положення Закону про запровадження єдиного збору повністю відповідають положенням Статей III та VIII ГАТТ 1994 року.
  3. Крім єдиного збору новим Митним кодексом (Стаття 71) № 92-ІV від 11 липня 2002 року передбачено стягнення платежів тільки за митне оформлення товарів за межами пунктів митної служби або у неробочий час. Розміри додаткових платежів за митне оформлення товарів, якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів, затверджені Постановою КМУ №93 від 18.01.2003 року у діапазоні від 20 до 50 доларів США за робочу годину (Таблиця 15(с)). Митний огляд здійснюється цілодобово. Він підтвердив, що платежі за митне оформлення товарів за межами пунктів митної служби або у неробочий час уже діють і, на його думку, ці платежі відображають приблизну вартість наданих послуг.

Таблиця 15(a): Платежі за митне оформлення в Україні (до дати вступу до СОТ)

Вид митного збору
Розмір ставки (доларів США)

1. За митне оформлення товарів та інших предметів при митній вартості:



до 100 доларів США
не справляється

від 100 до 1000 доларів США 
5

більше 1000 доларів США
0,2 відсотка митної вартості товарів та інших предметів, але не більше еквівалента 1000 доларів США

2.За митне оформлення майна тимчасово імпортованого до (експортованого з) України під зобов'язання про його ре-імпорт (ре-експорт)



за кожною вантажною митною декларацією
30

за кожним додатковим аркушем до неї
15

3. За митне оформлення товарів у разі транзиту: (на сьогодні не діє)



за кожною вантажною митною декларацією
7

за кожним додатковим аркушем до неї
3

4. За митне оформлення товарів у разі ввезення на митний ліцензійний склад:



за кожною вантажною митною декларацією
30

за кожним додатковим аркушем до неї
15

5. За перебування товарів та інших предметів під митним контролем, за кожний день перебування:



за перші п'ятнадцять календарних днів
не справляється

за кожний наступний календарний день
0,05 відсотка загальної митної вартості товарів та інших предметів

6. За митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, або поза робочим часом, встановленим для митниці (за одну годину роботи одного працівника митниці):



у робочий час
20

у неробочий час, суботу, неділю 
40

святкові дні
50

7. За відмову від замовлених послуг, передбачених пунктом 6 цього додатку, без завчасного попередження в письмовій формі
20

8. За митне оформлення транспортного засобу індивідуального користування, якщо цей засіб використовується для перевезення товарів та інших предметів в обсягах, що підлягають обкладенню митом
10

9. За видачу посвідчень на право реєстрації (перереєстрації) (ввезених в Україну громадянами транспортних засобів (у тому числі ввезених тимчасово), а також номерних агрегатів, що підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції
15

10. За зберігання товарів та інших предметів на складах митниць (крім товарів та інших предметів, зазначених у Статті 86 Митного кодексу України), за 1 кг за кожний день зберігання:



перші десять календарних днів
0,1

кожний наступний календарний день
0,5

11. За зберігання товарів та інших предметів, що підлягають обов'язковій передачі митниці для зберігання і зазначені у Статті 86 Митного кодексу України, за кожний день зберігання:



перші десять календарних днів
0,1 відсотка загальної вартості товарів та інших предметів 

кожний наступний календарний день
0,5 відсотка загальної вартості товарів та інших предметів

12. За видачу підприємству свідоцтва про визнання його декларантом (на термін до одного року)
1 500

13. За продовження терміну дії (перереєстрації) свідоцтва про визнання підприємства декларантом (щорічно)
1 000

14. За видачу сертифіката підтвердження доставки товару, прийнятого під режим експортного контролю України 
100


Таблиця 15(b): Єдиний митний збір за митний огляд та інші перевірки та користування автошляхами України (з дати вступу до СОТ)

Вид транспортного засобу
Місткість або загальна маса транспортного засобу з вантажем
Ставка єдиного збору за одиницю транспортного засобу в євро

За проведення контролю
За проїзд автомобільними дорогами за кожен кілометр проїзду

1. Автобуси
Від 10 до 30 місць включно
2
0,02

Понад 30 місць
5
0,02

2. Вантажні автомобілі з/ або без причепів та тягачі з/ або без напівпричепів

До 20 тон включно
5
0,02

Понад 20 до 40 тон включно
10
0,02

3. Великовагові автотранспортні засоби
Понад 40 до 44 тон включно
10
0,1

Понад 44 до 52 тон включно
10
0,2

Від 52 до 60 тон
10
0,27

Понад 60 тон (за кожні наступні 10 тон)
10
0,78

4. Великогабаритні автотранспортні засоби з перевищенням осьових навантажень
До 5 % включно
-
0,05

Понад 5 % до 10 % включно
-
0,1

Понад 10 % до 20 % включно
-
0,27

Понад 20 % за кожні наступні 5 %
-
0,15

5. Великогабаритні транспорті засоби з перевищенням встановлених параметрів ширини, висоти, довжини
За кожний параметр
-
0,03

6. Залізничний вагон, контейнер



2
-


Таблиця 15(c): Плати за митне оформлення поза місцем розташування митних органів та поза робочим часом

Назва операції 
За одну годину роботи посадової особи митного органу під час митного оформлення однієї партії товару або одного транспортного засобу, доларів США 

1. 
Митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів: 



у робочий час 
20 

у надурочний, нічний час і вихідні дні 
40 

у святкові та неробочі дні 
50 

2. 
Митне оформлення товарів і транспортних засобів у місцях розташування митних органів поза робочим часом, установленим для митних органів:



у надурочний, нічний час і вихідні дні 
40 

у святкові та неробочі дні 
50 



  1. Деякі члени Робочої групи зазначили, що платежі, наведені в Таблиці 15(a), не повністю узгоджуються з положеннями Статті VIII ГАТТ 1994 року. Наприклад, платежі в адвалерному вираженні за митне оформлення товарів вартістю у понад 1 000 доларів США не відповідають приблизній вартості наданих послуг. Зокрема, представника України просили підтвердити, чи справляються адвалерні платежі за митне оформлення за таких умов: продукція для реекспорту, продукція, завезена до ліцензійного митного складу, товари, що знаходяться під митним контролем, та товари у зоні митного контролю на територіях або у приміщеннях підприємств, які зберігають такі товари та іншу продукцію, або в години поза робочим часом. Україну попросили скасувати платежі в адвалерному вираженні щонайпізніше з дати вступу до СОТ. Член Робочої групи особливо наполягав на скасуванні митного збору у розмірі 1 500 доларів США за видачу підприємству свідоцтва про визнання його декларантом.
  2. У відповідь представник України зазначив, що митні збори, що перелічені в Таблиці 15(a) будуть застосовуватися до дати вступу України до СОТ, зокрема, він підтвердив, що з дати вступу до СОТ збори, зазначені у таблиці в адвалерному вираженні, будуть скасовані. Стосовно митного збору у розмірі 1 500 доларів США, наведеного у таблиці, він підтвердив, що його скасування також передбачається разом з іншими митними зборами, наведеними у таблиці. Він додав, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 362 від 18 травня 2005 року, всі збори за видачу експортних (імпортних) ліцензій відображатимуть вартість наданих послуг.
  3. Деякі члени Робочої групи відмітили, що розміри єдиного збору однакові для вітчизняних та іноземних перевізників, залежать від типу транспортного засобу, але не від вантажу, що перевозиться, тому вони попросили Україну пояснити, як розмір єдиного збору може відповідати приблизній вартості наданих послуг. Дехто з членів Робочої групи також попросив надати інформацію про порядок справляння єдиного збору та напрямків використання коштів, отриманих від нього. Один член Робочої групи запитав, чи існують будь-які звільнення від єдиного збору для окремих торгових партнерів. Стосовно «додаткової плати» за проїзд автомобільними дорогами України (за перевезення товарів до місця призначення) окремі члени Робочої групи висловили думку, що вона не має відношення до послуг, пов’язаних з імпортом товарів, і являє собою внутрішній збір за використання автомобільних доріг для постачання вантажів в межах України. На їх погляд, ця плата також не має прямого відношення до жодних послуг, що надаються при переміщенні товарів через кордон, оскільки її розмір визначається залежно від кількості кілометрів, подоланих в межах України. Вони вважають, що ця плата не являється збором, пов’язаним з імпортом, який підпадає під дію Статті VIII ГАТТ 1994 року, та підпадає під дію положення Статті III:1 ГАТТ 1994 року, яка передбачає, що подібні збори не повинні застосовуватися, оскільки надають переваги для подібних вітчизняних товарів. Зазначені члени Робочої групи попросили Україну надати інформацію, чи така «додаткова плата» справляється з (i) імпортних товарів, що перетнули кордон України; та (ii) вітчизняних товарів, що розповсюджуються в Україні (але не перетинали кордону). Ці члени Робочої групи попросили повідомити, чи збирається Україна привести цю «додаткову плату» у відповідність до вимог Статті III ГАТТ 1994 року.
  4. Представник України відповів, що розмір єдиного збору приблизно відповідає вартості послуг, наданих та вказаних у положеннях Статті 2 Закону «Про запровадження єдиного збору у пунктах перетинання державного кордону України», – розмір єдиного збору не може перевищувати вартість наданих послуг (суми за проведення митної реєстрації транзитних вантажів та транспортних засобів, здійснення санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів та транспортних засобів, та суми за проведення ремонтних робіт на дорогах). Щодо до «додаткової плати» за проїзд автомобільними дорогами України, яка справляється з транспортних засобів, що перетинають державний кордон з імпортованими товарами на борті, він сказав, що цю плату буде встановлено у розмірах, що не перевищує розмірів збору, що справляється за розповсюдження подібних товарів вітчизняного виробництва.
  5. Один з членів Робочої групи відзначив, що Україна справляє портовий збір за диференційованими ставками – звичайними та зниженими – у відповідності до прапору судна, і попросив на момент вступу до СОТ усунути таку подвійну систему, щоб забезпечити відповідність Статтям І, ІІ та VIII ГАТТ 1994 року. Інший член Робочої групи запитав, чи стягуються будь-які корабельні, причальні, канальні, маякові, вантажні або інші портові збори у адвалерному вираженні. У відповідь на це представник України заявив, що з суден, що прибувають в Україну, стягуються портові збори згідно з Постановою Кабінету Міністрів «Про портові збори» №1544 від 12 жовтня 2000 року (детальна інформація наведена в документах WT/ACC/UKR/110/Add.2, Annex 7, та WT/ACC/UKR/118, Annex 3). 17 липня 2003 року КМУ прийняв Постанову № 1069 «Про внесення змін до Положення про портові збори», якою забезпечено зрівняння звичайних та знижених ставок портових зборів для власників іноземних суден та повністю усунено останнє обмеження на ринку морських транспортних послуг. Корабельні, причальні, канальні, маякові, вантажні, адміністративні та санітарні збори, що справляються з суден, в цілому, передбачені у конкретних розмірах за кубічний метр, як детальніше викладено в Таблиці 15(d).
  6. У відповідь на конкретне питання представник України сказав, що Постанова Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21 січня 1993 «Про державне мито» не передбачала застосування будь-якого збору або державного мита на експорт та імпорт. Сплата державного мита вимагалася за здійснення певних операцій, таких як подання судових позовів, апеляцій та клопотань.
  7. Член Робочої групи зауважив, що українські державні установи видають накази, згідно з якими встановлюються дискримінаційні збори з імпортних товарів. Державний департамент ветеринарної медицини України прийняв Наказ № 62, згідно з яким встановлюються збори за реєстрацію та випробування ветеринарних препаратів, кормів для тварин (в тому числі корму для домашніх тварин) та кормових домішок та добавок, які для імпортних товарів втричі більше за збори для вітчизняних товарів. Постановою Кабінету Міністрів України №1183 передбачені дискримінаційні збори за реєстрацію видів рослин у Державному реєстрі видів рослин, при чому ці збори для імпортних товарів є вищими за збори для вітчизняних від 10 до 30 разів.
  8. Представник України відповів, що Державний департамент ветеринарної медицини України скасував Наказ № 62 відповідно до Наказу № 88 від 5 жовтня 2005 року. Новий Наказ (тобто Наказ № 88 від 5 жовтня 2005 року) запровадив недискримінаційні збори за реєстрацію та випробування. Уряд також підготував проект змін та доповнень, які скасують дискримінаційні збори, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України №1183, на тестування та реєстрацію видів рослин; проект цих змін та доповнень буде наданий Робочій групі на розгляд.
  9. Представник України підтвердив, що дискримінаційні збори за реєстрацію та перевірку імпортних товарів будуть приведені у відповідність до положень ГАТТ 1994 року щодо національного режиму після вступу до СОТ. Представник України також підтвердив, що з дати вступу до СОТ застосування будь-яких зборів або платежів за послуги, надані у зв’язку з імпортом, експортом або транзитом, в тому числі ті, які наведені в таблицях 15(b), 15(c) та 15(d), які описані у пунктах 101, 138, 139, 143, 144 та 147, або що стягуватимуться у майбутньому, відповідатиме вимогам Угоди СОТ, в тому числі Статтям I, III, V, VIII, X ГАТТ 1994 року. Він також підтвердив, що після вступу до СОТ інформація щодо застосування та сум таких зборів та платежів, отриманих надходжень, їх співвідношення з вартістю наданих послуг та використання цих коштів надаватиметься Членам СОТ на їх вимогу. Робоча група взяла ці зобов‘язання до уваги.

- Застосування внутрішніх податків на імпорт

- Акцизний збір
  1. Представник України зазначив, що особи – виробники та імпортери підакцизних товарів – зобов’язані сплачувати акцизний збір згідно зі Статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України України «Про акцизний збір» № 18-92 від 26 грудня 1992 (із змінами). Він також зазначив, що ставки акцизного збору бувають адвалерні, специфічні, комбіновані та змішані (тобто в адвалерному вираженні, але не менші за специфічні ставки).
  2. Деякі з членів Робочої групи відмітили, що режим стягнення акцизного збору в Україні є неоднаковим для місцевої та імпортної продукції і, зокрема, передбачає більш низькі ставки для вин, сигарет без фільтру та деяких видів автомобілів національного виробництва, а також знижені ставки для етилових спиртів, що застосовуються для науково-дослідної роботи, у лабораторіях та закладах охорони здоров‘я, а також виробництва деяких товарів. Ці члени Робочої групи зазначили, що акцизний збір, що стягується з транспортних засобів, залежить від кубічного об’єму двигуна і таким чином є дискримінаційним по відношенню до автомобілів із великим об’ємом двигуна. Стосовно алкогольних виробів, ряд членів Робочої групи відзначили, що в Україні вимагається нанесення акцизних марок на кожну пляшку до моменту ввезення, у той час як для місцевих виробників зобов‘язані наносити таку акцизну марку лише до моменту введення продукції в обіг. Україні було також запропоновано визнати ряд невідповідностей її режиму оподаткування з нормами та принципами СОТ, та взяти на себе зобов‘язання забезпечити дотримання положень Статті ІІІ ГАТТ 1994 року з дати вступу до СОТ.
  3. Представник України повідомив, що акцизний збір стягується з алкогольних напоїв, етилових спиртів, тютюнових виробів, нафтопродуктів та автомобілів у відповідності до Законів України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» №178/96-ВР від 7 травня 1996 року, «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» №216/96-ВР від 24 травня 1996 року та «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» №313/96-ВР від 11 липня 1996 року; із змінами та доповненнями. Він зазначив, що Україна застосовує акцизний збір однаково до всього імпорту на підставі «принципу призначення» і підтвердив, що акцизний збір не стягується з товарів, які призначаються для експорту – тобто, з товарів, на які видана вантажна митна декларація. Ставки акцизного збору, що діють на квітень 2007 року та види продукції, до яких вони застосовуються, наводяться у Таблицях 16(a) та 16(b). У відповідь на задане запитання він підтвердив, що цей перелік є виключним, а також, що акцизний збір не стягується з ювелірних виробів. Іноземні виробники наносять акцизні марки на алкогольні напої та тютюнові вироби, які призначаються до ввезення на територію України під час їх виробництва, як це здійснюється національними виробниками, тому дискримінації у зв’язку з вимогою нанесення акцизних марок на імпортні алкогольні напої та тютюнові вироби немає.
  4. Він додав, згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» № 2505-ІV від 25 березня 2005 року скасовано преференційні ставки акцизного збору для легкових, вантажно-пасажирських автомобілів і мотоциклів, що виробляються українськими підприємствами, а також для комплектуючих, які використовуються для виробництва цих транспортних засобів. Оглядовий виклад заходів, які мають вплив на автомобілебудівну галузь, в тому числі справляння внутрішніх податків, надано в Таблиці 24. Він зазначив, що Законом України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» передбачено вищі ставки акцизного збору на імпортні алкогольні напої; але він підтвердив, що більшість дискримінаційних положень зазначеного Закону (Стаття 7 цього Закону) були скасовані Законом України № 374-V від 17 листопада 2006 року. Різні податки, що залишаються чинними у відношенні до дистильованих спиртів, тобто коньяку, бренді, та коньячних спиртів, буде скасовано додатковими змінами до Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» до дати вступу до СОТ. Нові ставки, які буде введено з дати вступу до СОТ, були зафіксовані у Таблиці 16(а). До того ж, відповідно до змін та доповнень, було суттєво спрощено механізми адміністрування митного збору, контролю за виробництвом, обігом і цільовим використанням спирту етилового. Що стосується сигарет без фільтру, то представник України зазначив, що не існує жодної дискримінації між імпортними товарами та товарами національного виробництва при справлянні акцизного збору в цьому секторі.

- ПДВ
  1. Представник України повідомив, що податок на додану вартість справляється відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (із змінами та доповненнями), що набрав чинності 1 липня 1997 року, і скасував Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість» № 14-92 від 26 грудня 1992 року. ПДВ стягується за ставкою 20 %, але цілий ряд товарів та послуг мають пільгову або нульову ставку. Так, Законом було передбачено нульову ставку для вугілля, вуглепродуктів та електроенергії, що постачається приватним споживачам в Україні до 1 січня 2000 року. Нульова ставка також застосовується для м’яса (жива вага) та молочної сировини, виробленої в Україні до 1 січня 2008 року. З 1 січня 2005 року весь імпорт природного газу було звільнено від ПДВ, в той час як імпорт інших енергоносіїв (в тому числі сирої нафти та газового конденсату) обкладається ПДВ за ставкою 20 %. Цей новий режим буде застосовуватися без будь-якої дискримінації, незалежно від країни походження. Внутрішні енергоносії не звільняються від сплати ПДВ. Нульова ставка застосовується до експорту. ПДВ, що сплачується за договором оперативного лізингу, відноситься до складу валових витрат, крім фінансового лізингу.
  2. Представник України зазначив, що з дати вступу України до СОТ режим, який стосується використання векселів, буде недискримінаційним та відповідатиме положеннями Статті III ГАТТ 1994 року. Робоча група взяла до уваги це зобов’язання.
  3. Ряд членів Робочої групи відмітили, що продаж вироблених в Україні автомобілів звільнено від ПДВ до 1 січня 2008 року, і що подібний режим поширюється на продукцію цілого ряду інших секторів економіки – від суднобудування до літакобудування. Один з членів Робочої групи зауважив, що Україні слід скасувати диференційовані ставки ПДВ (та акцизного збору), що застосовуються до ввезення автомобілів, до дати вступу до СОТ.
  4. Представник України відповів, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» № 2505-ІV від 25 березня 2005 року скасовано всі звільнення від сплати ПДВ, які надавалися будь-якій продукції під будь-які інвестиційні програми, в тому числі для автомобілебудівної, кораблебудівної та літакобудівної галузей. Конкретно всі пільги, що надавалися кораблебудівній промисловості, були скасовані 1 січня 2007 року (за винятком пільгової ставки податку на землю, яку буде поетапно скасовано до 1 січня 2008 року). Він підтвердив, що скасування пільг з ПДВ також стосувалося підприємств з інвестиційними програмами, затвердженими до 1 січня 2004 року та відзначив, що останній контракт на будівництво корабля за інвестиційною програмою втратив чинність 1 січня 2007 року. Інформація про звільнення від сплати ПДВ, що надані юридичним особам, надано в документі WT/ACC/UKR/119.
  5. Він додав, що Законом України «Про податок на додану вартість» звільняються від сплати ПДВ лікарські засоби, зареєстровані в Україні, а також імпортні лікарські засоби. Законом України «Про Державний бюджет на 2004 рік» № 1344-IV від 27 листопада 2003 року призупинено дію цього звільнення від сплати ПДВ у 2004 році як для лікарських засобів, вироблених в Україні, так і для імпортних лікарських засобів. Однак, згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» № 2505-ІV від 25 березня 2005 року було відновлено дію звільнення від сплати ПДВ як для лікарських засобів, вироблених в Україні, так і для імпортних лікарських засобів.
  6. Декілька Членів Робочої групи відзначили, що Україною надається декілька форм звільнення від сплати ПДВ для національних виробників сільськогосподарської продукції, що не відповідає положенням Статті III ГАТТ 1994 року, незалежно від того, чи ці заходи становлять форму внутрішньої підтримки для місцевих виробників. Ці члени Робочої групи попросили Україну відмінити таку політику.
  7. Представник України відповів, що існує два механізми в галузі сільського господарства. Один режим застосовувався до постачальників молочної сировини та м’яса (жива вага); інший режим дозволяв іншим виробникам сільськогосподарської продукції розміщати та використовувати кошти акумульованого ПДВ в цілях закупівлі сільськогосподарської сировини.
  8. Стосовно режиму, що поширюється на молочну сировину та м’ясо, він зазначив, що переробні комбінати продавали готову молочну та м’ясну продукцію, нараховуючи ПДВ за ставкою 20 %, та платили ПДВ за ставкою 20 % за всю сировину, що придбавалася для переробки, окрім молочної сировини та м’яса (жива вага), які закуповувалися у виробників сільськогосподарської продукції. Виробники молока та м’яса (живою вагою) продавали переробникам свою продукцію з нульовою ставкою ПДВ. Однак з 1 січня 2008 року на продаж вітчизняної та імпортованої молочної сировини та м’яса буде застосовуватись ставка ПДВ на недискримінаційній основі.
  9. Другий механізм, який стосується акумулювання сум ПДВ для закупівлі сировини виробниками сільськогосподарської продукції також запроваджено. Законом «Про податок на додану вартість» сільськогосподарські підприємства звільнені від сплати ПДВ з операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, в тому числі продукції з давальницької сировини, за винятком товарів підакцизної групи. Дія зазначених положень продовжена до1 січня 2008 року. Він наголосив, що сільськогосподарські виробники зобов‘язані сплачувати ПДВ за ставкою 20 % на використану сировину, причому агропідприємства та інші покупці придбавають сільськогосподарську продукцію у виробників сільськогосподарської продукції з ПДВ за ставкою 20 %. Проте, ці суми ПДВ (залишок ПДВ) не зараховуються до Державного бюджету, а накопичуються та депонуються на спеціальні рахунки, відкриті виробниками сільськогосподарської продукції в комерційних банках. Виробники сільськогосподарської продукції можуть використати кошти ПДВ, депоновані на цих рахунках, для закупівлі матеріально-технічних ресурсів (палива, насіння, добрив, пестицидів, обладнання та техніки сільськогосподарського призначення – як місцевого виробництва, так і імпортованих). Він наголосив, що механізм акумуляції ПДВ згодом передбачає застосування ПДВ за ставкою 20 % без будь-якої дискримінації щодо всієї реалізованої сільськогосподарської продукції, незалежно від того, чи вона імпортована, чи вироблена на території України. Він вважає, що ці заходи відповідали положенням Статті III ГАТТ 1994 року, становлячи субсидію, що є «прибуток не отриманий, але зарахований», а відтак його слід розглядати у контексті Угоди про сільське господарство. Ці заходи було подовжено до 1 січня 2008 року.
  10. Один член Робочої групи відзначив, що згідно з чинним порядком справляння ПДВ з його звільненням та накопиченням у застосуванні до продажу молока, м’яса та іншої вітчизняної сільськогосподарської продукції, ці товари продаються переробникам за нульовою ставкою ПДВ, в той час коли аналогічні імпортні продукти реалізуються за ставкою ПДВ 20 %. Цей член Робочої групи визнав, що пізніше надходження передавалися виробникам у якості державної підтримки, але, на думку цього члена Робочої групи такий порядок все ж таки не відповідає вимогам Статті III:2 ГАТТ 1994 року, оскільки податки до імпортованої продукції застосовуються в більшій мірі ніж до вітчизняної продукції, і тим самим створюються нерівні умови конкуренції для вітчизняної та імпортованої сировини. На думку цього члена Робочої групи це також створює захист для вітчизняного виробництва у розумінні Статті III:1 ГАТ 1994 року. Україну попросили повідомити, які кроки вона планує здійснити з метою приведення цих норм у відповідність до правил СОТ до дати вступу.
  11. Деякі члени Робочої групи зазначили, що Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» № 1878-IV від 24 червня 2004 року (Стаття 8-1) було передбачено запровадження нового спеціального режиму оподаткування сільськогосподарської продукції, яким доповнено Закон України «Про податок на додану вартість». На їхню думку, новий спеціальний рижим дискримінує імпортну сільськогосподарську продукцію, яка оподатковується ПДВ за ставкою 20 %, і як такий не відповідає Статті III ГАТТ 1994 року. Ці члени Робочої групи попросили Україну взяти зобов’язання скасувати цю практику до дати вступу України до СОТ. Деякі члени Робочої групи повторили свою точку зору, що дискримінаційні звільнення від сплати податку, незалежно від їх цілі, порушують положення Статті III ГАТТ 1994 року і тому мають бути скасовані.
  12. Представник України відповів, що Закон України №1112-V від 31 травня 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників» скасував положення Статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», тим самим скасувавши введення нового спеціального режиму оподаткування сільськогосподарської продукції. Ці зміни також запровадили нульову ставку ПДВ на молочні та м’ясні продукти живої ваги для підприємств з переробки цієї продукції, поставленої від сільськогосподарських товаровиробників всіх форм власності та юридичних форм та для поставок аналогічних імпортованих продуктів для підприємств з переробки з 1 січня 2008 року Положення Закону України №1112-V від 31 травня 2007 року наберуть чинність з дати вступу до СОТ та, на його думку, забезпечать повну відповідність з положеннями Статті ІІІ ГАТТ 1994 року.
  13. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ Україна застосовуватиме національні податки, у тому числі акцизний збір та податок на додану вартість, у повній відповідності із усіма застосовними положеннями Угоди СОТ, у тому числі Угоду про сільське господарство, Угоду про субсидії та компенсаційні заходи і Статті І та ІІІ ГАТТ 1994 року, без будь-якої дискримінації, як по відношенню до імпорту з усіх країн-членів СОТ, так і до продукції українського походження. Робоча група взяла до уваги це зобов’язання.