Geum.ru

3 Розвиток промислового комплексу Сумська область належить до регіонів з достатнім рівнем індустріального розвитку, але нижче середнього по Україні

Вид материалаДокументы

Содержание


4.3. Раціональне використання земель та відтворення родючості ґрунтів
Подобный материал:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   31

4.3. Раціональне використання земель

та відтворення родючості ґрунтів



Область має значне сільськогосподарське освоєння території (74,4 %) і помірну частку розораних угідь (56,9 %), зокрема сільськогосподарські угіддя займають 1708 тис. га, рілля – 1245 тис., сінокоси – 267,7 тис., пасовища – 170,5 тис., багаторічні насадження - 24,5 тис.га. Решту території займають землі лісового фонду – 19 %; землі природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення - 3,5 %. В межах населених пунктів знаходиться 213,3 тис.га, або 9,0% території, з них в сільських – 81,5 %. Землезабезпеченість населення області висока: на 1 мешканця припадає 1,23 га с/г угідь, зокрема, 0,9 га – ріллі (дод. 4.2).

Розподіл земельного фонду за формами власності виглядає так: на 1.01.2003р.у державній власності знаходилось 1149,3 тис.га або 48,2 %, у приватній – 1233,9 тис.га , або 51,8 %. На початок 2003 р. в області нараховувалось 849 селянських (фермерських) господарств, яким було надано 52,6 тис.га (2,2 %) земель, з них сільськогосподарських угідь – 52,0 тис.га (2 %), в т.ч. орних земель 47,4 тис.га, що з розрахунку на одне селянське (фермерське) господарство – 61 га с/г угідь і 56 га ріллі.

В складі земель області особливо цінні землі складають 55 % площі суші, т.ч. рілля 67,6 %. Природно-ресурсний потенціал орних земель є вищим від середнього, більше ніж 50 % ґрунтів складають чорноземи, що сформувалися на лесових породах. В Поліських районах переважають опідзолені ясно-сірі і сірі лісові ґрунти, а також опідзолені чорноземи, значну площу займають глеєві дерново-підзолисті ґрунти. Грунтово-кліматичні умови в районах Лісостепу значно кращі. Серед ґрунтів переважають чорноземи глибокі, мало- і середньо-гумусні, карбонатні, вилугувані, солонцюваті різновиди з вмістом гумусу до 3,7 %. Бонітет якості ґрунтів – 39 балів, що відповідає 11 місцю серед областей України.

У складі угідь землі з кислими ґрунтами займають 43,5 % (а ріллі – 52,9%), дефляційно небезпечні - 23,0 % с/г угідь (рілля – 25,1%), піддається водній ерозії близько 19,1 % с/г угідь (ріллі – 18,3%). З метою застереження подальшого закислення грунтів, площа яких в області становить майже 700 тис.га, програмою передбачається заходи по вапнуванню з використанням відходів цукрового виробництва.

Гідротехнічними заходами по поліпшенню водного режиму ґрунтів охоплено понад 98,9 тис.га, в т.ч. осушено 78,6 тис.га, зрошується понад 20,3 тис.га. Потребує підвищення технічного рівня 9.7 тис.га, з них вимагають реконструкції відновлення осушувані мережі на площі близько 6,2 тис.га, а культуртехнічних робіт – 3,5 тис.га. Ґрунтовий покрив на осушених землях потребує проведення заходів по поліпшенню і підвищенню родючості ґрунтів. Важливим напрямком зменшення інтенсивності ерозійних процесів в області є заліснення ерозійно небезпечних земель (по прогнозу до 2,0 тис. га).

Суттєвою проблемою поліпшення землекористування в області є ситуація, яка склалася після реформування колективних селянських господарств, зокрема, у справі землекористування, захисту природного середовища і відновлення родючості ґрунтів.

В першу чергу, необхідно захистити екологічно вразливі території, зокрема, з напівгідроморфними та гідроморфними ґрунтами у верхів’ях річок (214 тис. га), схилові землі з крутизною схилу 3-7о (105,6 тис. га). Слід припинити оранку земель в долинах річок (11 тис. га), що призводить до забруднення річок, відкритих водойм залишками добрив і отрутохімікатами, їх замулення та евтрофікації. Інтенсивний розвиток транспортних систем, промисловості, в т.ч. хімічної, викликали забруднення земель, підвищення рівня урбанізації і індустріалізації території, погіршення умов землекористування. В результаті аварії на ЧАЕС 1986 року було забруднено радіонуклідами понад 125 тис. га сільгоспугідь, їх реабілітація потребує проведення додаткових заходів. Підвищення ефективності екологічно збалансованого землекористування є одним з пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку і охорони природного середовища. Вирішити це питання можна шляхом здійснення комплексу територіально-організаційних, технічних і технологічних заходів (дод. 4.3.-4.4).

З метою оптимізації землекористування необхідно вилучити і перевести в інші категорії біля 420 тис. га земель. Для забезпечення нормалізації водного балансу території доцільно: припинити будівництво нових осушних систем; на існуючих системах необхідно зменшити глибину дренування ґрунтів до відміток, що забезпечують капілярне підняття ґрунтових вод на донну поверхню ґрунтів і забезпечують їх гідроморфний режим; не провадити гідромеліорацію в осушувальному режимі, що призводить до повторного заболочення сільськогосподарських угідь; здійснити організаційно-господарські і нормативно-правові заходи зі зменшення обсягів та джерел промислових викидів, які забруднюють землі; збільшити обсяги добування сапропелю з метою поліпшення гумусного стану малопродуктивних ґрунтів в поліських районах, створити в області необхідні потужності для виготовлення на його основі органо-мінеральних добрив; розгорнути пошук і добування місцевих вапнякових матеріалів, що містять в доступній для рослин формі поживні речовини.

Виходячи з розмаїття природно-географічних умов, строкатості ґрунтового покриву, складності конфігурації ґрунтових різновидів в основу концепції підвищення ефективності використання земельних ресурсів, родючості ґрунтів, продуктивності землеробства покладено принципи адаптивного територіального землеустрою із застосуванням ресурсо- і грунтозберігаючого землеробства. Перехід від трансформаційного до адаптованого землекористування спирається на максимальне урахування природних і набутих в процесі обробітку корисних властивостей та ландшафтно-екологічних функцій ґрунтів.