3 Розвиток промислового комплексу Сумська область належить до регіонів з достатнім рівнем індустріального розвитку, але нижче середнього по Україні
| Вид материала | Документы |
Содержание4.2. Відтворення виробничо-ресурсного потенціалу галузі Четвертий етап |
- План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 262.25kb.
- План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 242.84kb.
- ОБҐрунтування, 187.86kb.
- Теоретичні та методологічні основи реструктуризації регіонального промислового комплексу, 668.45kb.
- Довідка про соціально-економічний розвиток Миколаївської області за підсумками роботи, 260.11kb.
- Економічний розвиток регіонів, 115.51kb.
- Промисловий комплекс Протягом року відбулося зростання обсягів промислового виробництва, 308.68kb.
- Становлення й розвиток нанотехнологій у світі І в Україні: використання інтелектуального, 100.72kb.
- Київська обласна державна адміністрація, 117.83kb.
- Програма розвитку будівельного комплексу України на 2012 рік та на перспективу (пропозиції, 1157.71kb.
4.2. Відтворення виробничо-ресурсного потенціалу галузі
Сільське господарство і весь агропромисловий комплекс області зазнав суттєвих втрат продуктивних сил у процесі трансформування. За оцінками експертів ці втрати сягають 80-85% від рівня 1990 року. Тому першочерговим завданням стратегії розвитку сільського господарства і АПК є відтворення виробничо-ресурсного потенціалу. Ключовим питанням розвитку є накопичення власних джерел фінансування інвестицій та інновацій, що можна назвати пошуком прибутку і ренти. Згідно розрахунків, в основу яких покладено дані Держкомстату України за 2001 р., балансові витрати і надходження у 578 сільськогосподарських підприємств області становили: по зерну 247,1 млн. грн.; соняшнику – 13,3; цукровому буряку – 76,4; овочах – 1,3 млн. грн. (дод. 4.1).
Стратегія розвитку і відновлення виробничого потенціалу повинна передбачати підвищення інтенсивності використання продуктивних сил сільського господарства та споживання продовольства.
З урахуванням того, що цей документ не є програмою, а стратегією, в ньому пропонується міжгалузевий баланс як стратегічний елемент регіонального управління. Завдання полягає у тому, щоб запровадити механізм формування податкового поля на основі оптимізації балансу, виявити резерви пошуку ренти та спрямувати в принципі виявлені кошти на розвиток продуктивних сил АПК1.
Складність регіонального АПК визначає непросту стратегію його розвитку. Після удосконалення відносин власності варто подбати про забезпечення економічних інтересів товаровиробників і суспільства в цілому. Якщо економічний інтерес підприємців стосується максимального збільшення капіталістичної мотивації у формі прибутку, соціально-економічний інтерес нових земельних власників і орендарів – у орендній платі, то суспільний інтерес – у нормальному функціонуванні ринку продовольства. Регіональна казна має наповнюватися податками на доходи як підприємців, так і доходів населення. Тому настає принципово новий етап реформування АПК, основною стратегією якого є відновлення інтеграційних процесів в АПК області. Процедура узгодження інтересів всіх учасників АПК повинна бути перманентною. Важливим є не сам індикативний план узгодження обсягів виробництва і торгівлі продукцією сільського господарства, а неперервний (перманентний) процес планування виробництва, розподіл кінцевої ціни за факторами.
Для кожного району є необхідність узгодити розвиток АПК з суспільними інтересами. Стратегія розвитку галузей має будуватися на середньострокових та довгострокових планах в декілька етапів.
На першому етапі потрібно збалансувати повну потребу в кінцевій продукції в регіоні, яка є функцією від чисельності потенційних споживачів та фізіологічних норм споживання, з можливими темпами розвитку галузей АПК. Норми споживання мають достатньо широкий спектр диференціації від граничного споживчого кошика до науково обґрунтованих норм повноцінного харчування. Критерієм оптимальності повної потреби є задоволення потреб населення, яке оцінюється показниками рівня споживання основних груп продовольства, енергії харчового раціону, вмісту в ньому: необхідних людині харчових речовин (жирів, вуглеводів і білків), вітамінів і мікроелементів.
Особливої уваги заслуговує стратегія розвитку тваринництва, яке в процесі реформування зазнало значних суспільних втрат. Вона передбачає основні принципи ведення галузі та її поетапне відродження, націлює на уточнення структури і обсягів виробництва з урахуванням регіональних особливостей, формування сировинних зон. Все це в кінцевому результаті приведе до рівня повного виконання мети розвитку галузі.
Другий етап відтворення виробничо-ресурсного потенціалу АПК пов’язується з підвищенням інтенсивності використання наявних земельних і трудових ресурсів та необхідного для цього капіталу. Дослідження показують, що Сумська область має низький рівень використання ресурсного потенціалу. Балансування можливого зростання попиту має множину варіантів співвідношення витрат і досягнень. Потреби в ресурсах є функцією від обсягів кінцевої продукції АПК та коефіцієнтів корисної дії. Пріоритетними є варіанти розвитку при випереджаючих темпах кінцевого попиту до сільськогосподарського виробництва. Всяка конкуренція знижує ціни, а монополія – їх підвищує, а тому соціально-економічний ефект такого розвитку полягає у збільшенні регіональних доходів, зокрема, прибутку на капітал, оплати праці найманих осіб в галузях АПК і реалізованої земельної ренти власників землі.
Зміст третього етапу реалізації стратегії відтворення АПК полягає у тому, щоб: 1) оцінити вірогідність задоволення потреб в ресурсах для виконання програми через ринок з урахуванням можливостей його розвитку; 2) регулювати ринковий механізм розподілу обмежених ресурсів з метою більш ефективного використання ресурсів.
Четвертий етап передбачає оптимізацію програмних рішень через аналіз варіантів розвитку, форм і моделей господарювання, досягнень науки і практики. Критерієм оптимальності АПК є вирішення проблеми продовольчого забезпечення і безпеки продовольства для харчування населення. Вибір найбільш ефективних напрямків розвитку АПК є об’єктивно необхідним в умовах ряду ресурсних обмежень. Діапазон допустимих рішень знаходиться у межах наявних сільськогосподарських ресурсів з поправкою на можливості підвищення інтенсивності їх використання.
Наступний етап обґрунтування стратегії розвитку сільського господарства в АПК включає розробку пропозицій з розміщення виробництва в адміністративних районах і колективних господарствах. Тут можуть бути три стадії: а) попередній розрахунок основних показників розвитку АПК адміністративних районів з визначенням обсягів кінцевої продукції і ресурсів; б) уточнення структури і обсягів з урахуванням регіональних особливостей; в) формування зон закупок, спеціалізація АПК регіонів і кооперування виробництва. Пріоритетним має бути варіант, який забезпечує належний рівень споживання продовольства населенням при відносно менших сукупних витратах на виробництво і транспортування продукції до споживачів.
На завершальному етапі розробки стратегії оцінюють варіанти програм розвитку з конкретними параметрами розвитку адміністративних районів і окремих господарств системи спеціалізованого АПК. Стратегії різного рівня мають бути узгоджені методом ітераційного пошуку і наближені до рівня повного задоволення мети розвитку. Стратегія балансового узгодження інтересів виробників повинна постійно знаходитися в полі зору науковців і фахівців державного регіонального управління.