3 Розвиток промислового комплексу Сумська область належить до регіонів з достатнім рівнем індустріального розвитку, але нижче середнього по Україні
| Вид материала | Документы |
СодержаниеТаблиця 3.6 Розвиток машинобудування у промисловому комплексі Сумської області Кількість підприємств, од. |
- План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 262.25kb.
- План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 242.84kb.
- ОБҐрунтування, 187.86kb.
- Теоретичні та методологічні основи реструктуризації регіонального промислового комплексу, 668.45kb.
- Довідка про соціально-економічний розвиток Миколаївської області за підсумками роботи, 260.11kb.
- Економічний розвиток регіонів, 115.51kb.
- Промисловий комплекс Протягом року відбулося зростання обсягів промислового виробництва, 308.68kb.
- Становлення й розвиток нанотехнологій у світі І в Україні: використання інтелектуального, 100.72kb.
- Київська обласна державна адміністрація, 117.83kb.
- Програма розвитку будівельного комплексу України на 2012 рік та на перспективу (пропозиції, 1157.71kb.
Таблиця 3.6
Розвиток машинобудування у промисловому комплексі Сумської області
| | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 |
Кількість підприємств, од. | 372 | 323 | 345 | - |
| % до промисловості області | 26,4 | 20,9 | 20,5 | - |
| з них малих підприємств | 155 | 187 | 177 | - |
| % до промисловості | 21,1 | 27,8 | 19,9 | - |
| Чисельність штатних працівників підприємств, тис. осіб | 51,7 | 52,14 | 47,06 | - |
| % до промисловості | 42,5 | 42,7 | 41,1 | - |
| з них на малих підприємствах | 1,14 | 1,81 | 1,450 | - |
| % до промисловості | 15,0 | 20,9 | 15,2 | - |
| Загальний обсяг продукції машинобудування у фактичних цінах, млн.. грн. | 775,9 | 727,4 | 1002,0 | 1474,7 |
| % до попереднього року у порівняних цінах | 87,1 | 102,2 | 120,3 | 141,2 |
| % до промисловості області | 19,1 | 16,7 | 22,6 | 31,3 |
| % до продукції галузі в Україні | 4,2 | 3,4 | 4,1 | 4,9 |
| Наявність основних засобів на кінець року у фактичних цінах, млн. грн. | 1730 | ... | 1584 | - |
| % до промисловості | 22,3 | | 14,3 | - |
| Ступінь зносу основних засобів, % галузь | 59,8 | ... | 57,0 | - |
| промисловість | 49,8 | 47,9 | 55,6 | - |
| Інвестиції в основний капітал галузі у фактичних цінах, млн. грн. | 21 | 35,5 | 32,7 | - |
| % до промисловості | 5,9 | 5,8 | 5,9 | - |
загальному обсязі, область займає монопольне положення у Україні (електронні мікроскопи, масспектрометри тощо). Спеціалізація машинобудування в цілому підпорядкована потребам базових галузей промисловості: добувної; енергетичної; хімічної тощо (табл. 3.7). При сполученні з виробництвом продукції загально-технічного використання, це забезпечує відносно непогану її кон’юнктуру на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Важливо, що під час економічної кризи та ринкових перетворень не були зруйновані великі за розмірами і потужністю підприємства, збережені виробничі і науково-виробничі комплекси, а в окремих випадках і розвинені або налагоджені нові зв’язки з підприємствами інших областей України і регіонів країн СНД.
До найбільш відомих, продукція яких у переважній більшості йде на експорт, належать: ВАТ “Сумське машинобудівне НВО ім. Фрунзе”, ВАТ “Селмі”; ВАТ “Нафтопроммаш” (кол. “Промзв’язок”); ЗАТ “Мотордеталь-Правекс” та інші підприємства.
На машинобудівних підприємствах налагоджено всі види виробництв аж до індивідуального, у т.ч. великих і важких та унікальних машин і устаткування, широкий спектр технологічних процесів і виробничого устаткування. Наявність і активність конструкторських підрозділів на підприємствах і в науково-технічних установах дає можливість оперативно реагувати на зміни запитів на ринках і підтримувати конкурентноздатність продукції.
Потенціал основних фондів. Первісна вартість основних засобів основного виду діяльності на початок 2000 р. складала 2213, а залишкова - 1117 млн. грн.. Первісна вартість зменшилася на 22 %, залишкова на 38 %. На кінець 2002 р. їхня вартість складала відповідно 1584 і 680,8 млн. грн. За 2000-2002 рр., інвестиції в основний капітал склали 89,2 млн. грн. (у фактичних цінах), введено в дію основних засобів на 124 млн. грн.
Незважаючи на значні втрати потенціал наявних основних засобів в цінах 2000 р. оцінюється випуском продукції на 3,1-3,6 млрд. грн. Використання цього потенціалу знаходиться на рівні 30-40 % (2003 р.). Зменшення вартості основних виробничих засобів тягне за собою зменшення амортизаційних відрахувань – основного джерела інвестиційних ресурсів. До того ж це джерело неповністю використовується для відновлення основних засобів.
Потенціал кадрового забезпечення. У 1990 р. у галузі машинобудування і металообробки було зайнято 94,8 тис. осіб, у 2000 р. – 56,1 тис., а у 2002 р. – за новою класифікацією у машинобудуванні – вже 51,7 тис. У найближчому періоді кількісна потреба у працівниках може бути задоволена, але зростаючі вимоги до рівня роботи підприємств можуть стикнутися з дефіцитом кадрів високої кваліфікації, у т.ч. і робітничих спеціальностей. Не відповідають вимогам часу і кадри управлінців.
Сильною стороною машинобудування області є висока конкурентоздатність продукції, переважна більшість якої йде на експорт. У 2002 р. експорт машинобудівної продукції склав 220 млн. дол. США, або 60% від загального обсягу експорту з території Сумської області.
Частка продукції машинобудування в загальному обсязі продукції промисловості у 2002 році складала 22,6%, а у 2003 (за попередніми даними) перевищила 30 %.
Слабкі сторони:
залежність від широких кооперативних зв’язків, від кон’юнктури на зовнішніх ринках, зменшення вартості основних засобів, як результат реструктуризації. Роздержавлення основних засобів, очевидно, перейшло критичну межу, перспективна форма організації – угрупування акціонерних товариств – із слаборентабельних перейшло в угрупування збиткових підприємств. Збитковість продовжувалась розвиватись і у 2003 р. Загалом галузь знаходиться у складному фінансово-економічному становищі: значна кредиторська заборгованість; від’ємне сальдо чистого прибутку.
У 2002 р. позитивне сальдо чистого прибутку мала незначна кількість державних підприємств (6) - в сумі 11,8 млн. грн., угруповання приватних - (70) в сумі 0,5 млн. грн.
Недостатня обґрунтованість реструктуризації власності призвела до збитковості галузі навіть при значному зростанні виробництва, що знаходиться у протиріччі. Це викликає сумнів у кваліфікації або добропорядності нових власників і менеджерів. Характер виробництва вимагає наявності конструкторських підрозділів достатньої потужності на підприємствах. Але за даними державної статистики лише 3 підприємства мають у своєму складі науково-дослідні та конструкторські підрозділи.
Частина проблем має загальнодержавний характер, у тому числі низька платоспроможність вітчизняних споживачів, відсутність ефективної кадрової політики щодо верхніх щаблів управління економікою на регіональних і загальнодержавному рівнях, неефективна політика щодо амортизації і відтворення капіталу.
Стратегічною метою розвитку машинобудівного комплексу є створення потужних угрупувань взаємопов’язаних підприємств, орієнтованих на виробництво конкурентоздатної наукоємкої інтелектуальної продукції, яка користувалась би попитом на зовнішніх і внутрішньому ринках і забезпечувала значну частку (не менше 30 %) валової доданої вартості і прибутку, створених у промисловості області. Крім зв’язків по продукції підприємства повинні мати демпферну продукцію для згладжування коливань кон’юнктури.
Потрібно підтримувати і розвивати науково-технічний і виробничий потенціали, інноваційний напрямок розвитку, оновлення і нарощення основних засобів. Головним завданням є досягнення стійкого економічного розвитку галузі, яка була, є і має бути однією із провідних у промисловості області.
Кількісно мета стратегії характеризується показниками обсягу продукції на 2015 р. у 2,3-3,3 млрд. грн.
Пріоритетними напрямами стратегії визначені наукомісткі і високотехнологічні галузі машинобудування (електротехнічна електронна, авіаційна, засоби зв’язку промисловості, енергетичне, хімічне, важке машинобудуванню тощо). передбачається стимулювання всіх виробництв, продукція яких насичена сучасними досягненнями техніки, системами управління, інтелектуальним змістом, конкурентноздатна на зовнішніх ринках та імпортозамінююча на внутрішньому, забезпечує високу ефективність у виробництві і експлуатації.
Оскільки успішна діяльність може бути забезпечена при використанні інноваційних принципів в управлінні, технології і організації виробництва і особливо у проектно-конструкторській справі, особливу увагу буде зосереджено на підготовці кадрів високої кваліфікації, здатних до роботи в швидкозмінних умовах. Важливим напрямком є орієнтація на потреби економіки області і значне зростання виробництва товарів народного споживання.
У територіальній і в міжтериторіальній організації виробництва пріоритет повинен надаватися створенню крупних угрупувань, здатних в короткий термін вирішувати проблеми розвитку виробництва та після продажного обслуговування своєї продукції. Необхідно буде розробити і здійснити регіональну (міжрегіональну) програму розвитку внутрішнього ринку, підвищення економічної ефективності роботи підприємств та довгострокову програму науково-технічного розвитку області. Передбачається вивчити результати реструктуризації, зокрема приватизації підприємств галузі і вжити заходів до заміни власників, які виявилися неефективними.
Залучення інвестицій в машинобудування області за рахунок власних, кредитних, переливних і іноземних джерел, оновлення і зростання основних засобів є не тільки пріоритетним напрямком, але і необхідною умовою досягнення стратегічної мети.
Очікувані результати: досягнення стратегічної мети, зростання обсягів виробництва продукції галузі у 2015 році порівняно з 2000 роком у 3-4 рази при значному піднесенні інвестиційно-інноваційної активності (дод. 3.3., 3.5).
Ризики, які можуть перешкодити досягненню стратегічної мети, загальнодержавні. Вони, перш за все, полягають у негативному впливові дестабілізаючих факторів. Специфічною для області обставиною є діяльність “ефективних власників” приватизованих підприємств, а також дефіцит кваліфікованих кадрів, який буде відчутний при зростанні обсягів виробництва. Найбільший ризик – не досягнути розрахункових прогнозних результатів – пов’язаний з недостатньою активністю на пріоритетних напрямках, особливо з інноваційно-інвестиційною діяльністю.