3 Розвиток промислового комплексу Сумська область належить до регіонів з достатнім рівнем індустріального розвитку, але нижче середнього по Україні

Вид материала

Документы

Содержание Потенційні місцеві переваги полягають у 3.1.4. Напрями розвитку деревообробної і целюлозно–паперової промисловості

Подобный материал:

• План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 262.25kb.
• План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 242.84kb.
• ОБҐрунтування, 187.86kb.
• Теоретичні та методологічні основи реструктуризації регіонального промислового комплексу, 668.45kb.
• Довідка про соціально-економічний розвиток Миколаївської області за підсумками роботи, 260.11kb.
• Економічний розвиток регіонів, 115.51kb.
• Промисловий комплекс Протягом року відбулося зростання обсягів промислового виробництва, 308.68kb.
• Становлення й розвиток нанотехнологій у світі І в Україні: використання інтелектуального, 100.72kb.
• Київська обласна державна адміністрація, 117.83kb.
• Програма розвитку будівельного комплексу України на 2012 рік та на перспективу (пропозиції, 1157.71kb.

Потенційні місцеві переваги полягають у:

• наявності потужного виробничого, науково-технічного, кадрового потенціалу;
  
• достатньо розвиненому експортному потенціалі: продукція галузі користується попитом в Україні, країнах СНД, Європи, Азії, Америки.
  

Стратегічними напрямами і пріоритетами перспективного розвитку галузі є:

• технічне переозброєння з запровадженням енерго- та ресурсозберігаючих технологій, модернізація виробництва з метою поліпшення екологічного середовища, використання відходів виробництва як вторинної сировини (фосфогіпс, залізний купорос тощо);
  
• розширення випуску конкурентоспроможної продукції за якістю і ціною; освоєння нових світових ринків поставок продукції;
  
• здійснення фінансового оздоровлення підприємств, підвищення їх інвестиційної привабливості.
  

В перспективі до 2015 р. пріоритетним напрямком залишається розвиток мінеральних добрив, пігментного двоокису титану – сировини для лакофарбових матеріалів, хімічних реактивів, фото- і рентгенівських плівок, які мають попит на внутрішньому і зовнішньому ринку.


З урахуванням визначених пріоритетів передбачається:

• відродити на ВАТ “Сумихімпром” виробництво якісних фосфатних добрив (амонізованого суперфосфату, нових комплексних добрив
  Ν ׃ Ρ₂Ο₅ ׃ Κ₂Ο = 15׃15׃15) для забезпечення потреб сільгоспвиробників у повному обсязі; продовжити роботи по реконструкції цеху двоокису титану; реалізувати проект з переробки відходів виробництва двоокису титану – залізного купоросу на сульфатомісткий коагулянт для очищення питної та стічних вод;
  
• освоїти на ВАТ “АК “Свема” виробництво нових фотоплівок, електроізоляційних матеріалів, ефірів бензойної кислоти; запровадити у виробництво технологію утилізації твердих і концентрованих срібломістких відходів, а також систему локального тепло забезпечення;
  
• впровадити на ВАТ “Завод хімічних реактивів” технологічні схеми з максимальним використанням діючого обладнання; відновити виробництво традиційних видів продукції (гідрохінолу), виготовлення медичних субстанцій, нових хімічних реактивів, індикаторів та барвників;
  
• на Сумській державній біологічній фабриці, яка працює на ринку біопрепаратів понад 70 років, провести реконструкцію та технічне переозброєння виробництва біологічних засобів захисту тварин та діагностичних препаратів за рахунок коштів з державного бюджету.
  

Поетапне вирішення стратегічних напрямів розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості дозволить в період до 2005 р. стабілізувати виробництво на рівні 2000 р., а в 20062015 рр. збільшити обсяги продукції (робіт, послуг) у 1,5 – 1,8 рази при середньорічних темпах приросту 4,30 – 5,95 % (дод. 3.3.-3.5).

3.1.4. Напрями розвитку деревообробної

і целюлозно–паперової промисловості

Галузь характеризується низьким рівнем розвитку. Її частка в загальному промисловому виробництві області становить 1,4 %, а в деревообробній і целюлозно–паперовій промисловості України – 1,2 % (2002р.). Разом з тим, Сумська область відноситься до регіонів України найбільш забезпечених лісосировинними ресурсами. У 2002 р. в області заготовлено 837 тис. м³ ліквідної деревини, в тому числі 416 тис. м³ круглих лісоматеріалів, що по відношенню до загальних обсягів лісозаготівель в Україні становить відповідно 6,5 і 7,5 %.

Основу деревообробної промисловості складає лісопильне виробництво, яке виробляє 70 % всієї продукції цієї галузі. Частка виробництва теслярських та столярних виробів сягає 18,9 %. В деревообробній промисловості повністю відсутнє базове виробництво – деревних плит, що негативно відбивається на забезпеченні меблевого та інших виробництв конструкційним матеріалом, а також на рівні раціонального використання низькосортної деревини і деревних відходів як основної сировини для їх виготовлення.

Виробництво меблів в Сумській області, серед інших регіонів України, посідає одне з передостанніх місць, випереджаючи лише степові області – Херсонську і Кіровоградську. На душу населення на Сумщині у 2002 р. вироблялось меблів на суму 7,03 грн., що в 3,6 разів менше, ніж в середньому в Україні.

В області майже відсутня целюлозно–паперова промисловість. Виняток становить лише малопотужне виробництво виробів з паперу і картону, переважно картонної тари.

Отже, проблема полягає в тому, що рівень розвитку деревообробної і целюлозно–паперової промисловості не забезпечує потреб області в галузевій продукції, а тому значна її кількість постачається із-за її меж, в тому числі й по імпорту. Вивозяться ж з області в інші регіони і на експорт переважно необроблені лісоматеріали.

Стан деревообробної і целюлозно–паперової промисловості, наявність лісосировинних ресурсів, рівень споживання і забезпечення області продукцією власного виробництва значною мірою визначають стратегічні цілі і пріоритети розвитку цієї галузі на перспективу до 2015 року, а саме: доцільність зростання в 3–3,5 разів меблевого виробництва, організації виробництва деревних плит, інтенсифікації лісопильного виробництва та збільшення випуску виробів з паперу і картону, зокрема транспортної картонної тари.

Існуючі на сьогодні пропозиції щодо розширення виробництва меблів в області (на Сумському МК, Охтирському ЗММ, Роменському МК, Тростянецькому ДОКу), а також будівництва заводу деревостружкових плит на Тростянецькому ДОКу потужністю 50 тис.м³ плит на рік опрацьовані спеціалізованими науково-дослідним і проектним інститутами (УкрНДІМОД та Укрдіпромеблі).¹ Однак, недостатнє фінансування минулих років не дозволило здійснити передбачені заходи.

Враховуючи забезпеченість області сировинними ресурсами, в перспективі до 2015 року передбачається значне зростання (в 3,1 разів) обсягів продукції деревообробної промисловості і меблевого виробництва (табл. 3.9). Приріст виробництва продукції можливий в основному за рахунок піднесення продуктивності праці (в 2,0−2,4 рази проти 2000 р.) і помірного збільшення (на 10−25 %) чисельності працюючих. Для підвищення ефективності виробництва передбачено завершення комплексної механізації і автоматизації трудомістких процесів, істотне оновлення виробничого апарату, підвищити фондоозброєність праці. Удосконалення структури галузі здійснюватиметься шляхом випереджаючого розвитку виробництв, які випускають продукцію підвищеного попиту, конкурентоспроможну, імпортозамінюючу.

Розвиток лісопильного виробництва йтиме шляхом підвищення його ефективності на основі інтенсифікації, раціонального і комплексного використання деревної сировини, переходу на маловідходні технології. Збільшення випуску меблів намічається за рахунок розширення підприємств, удосконалення організації виробництва, поліпшення асортименту і системи проектування меблів. Для зміцнення сировинної бази меблевих підприємств передбачається вивчення доцільності організації виробництва деревостружкових плит. Поряд із забезпеченням меблевих та інших підприємств високоефективними конструкційними матеріалами, виробництво деревних плит, що базується на використанні низькоякісної деревини та деревних відходів, є основним напрямком вирішення проблеми раціонального і комплексного використання деревної сировини. Це питання є досить актуальним для Сумської області, в лісах якої здійснюється заготівля понад 100 тис. м³ дров’яної деревини для технологічних потреб і утворюється майже 100 тис. м³ деревних відходів на деревообробних підприємствах (2002 р.). Обсяг цих ресурсів більше ніж у два рази перевищує потреби в сировині заводу деревних плит потужністю 50 тис. м³ на рік.

Обсяг інвестицій в основний капітал на розширення і технічне переоснащення підприємств, нарощування їх виробничих потужностей в 2001-2015 рр. може сягнути понад 60 млн. грн., без врахування вартості будівництва заводу деревостружкових плит (або деревоволокнистих плит середньої щільності). Проте, слід обґрунтувати необхідність і строки спорудження даного заводу з урахуванням ринкової кон’юнктури на його продукцію.


3.1.5. Розвиток легкої промисловості


Легка промисловість у Сумській області налічує 134 підприємства, які виробляють 2,1 % загального обсягу промисловості області та на яких працюють 6,49 тис. штатних працівників, що складає 5,7 % від їх чисельності, зайнятих у промисловості області.

У галузевій структурі легкої промисловості домінуюче місце займає виробництво взуття – 63,2 % (провідне підприємство – Роменське КВТО „Талан”). На текстильну промисловість припадає 22,8 %, у тому числі прядіння волокна – 6,1 % (провідними є ТОВ „Сумитканина”, ТОВ „Сумикамволь”), ткацьке виробництво – 1,3%, виробництво виробів з текстилю – 0,4 %, інших текстильних матеріалів – 14,6 % (ТОВ фірма „Роменська гардинно-тюлева фабрика Лтд”), виробництво виробів з трикотажних та в’язальних тканин – 0,4 %. Частка виробництва готового одягу та хутра становить 14,0 %, з нього - виробництво робочого одягу – 7,6%, верхнього одягу – 4,3 %, спіднього одягу – 2,0 %. Сумська область є досить значним виробником взуття – 10,1 % від загального обсягу його виробництва в Україні. Тканин виробляється – 0,9 %: бавовняних – 0,5%; вовняних – 1,8 %; шовкових – 0,3 %; нетканих матеріалів типу тканин – 2,0%; верхнього трикотажу – 0,1 % (додатки 3.10.-3.11).