Geum.ru

3 Розвиток промислового комплексу Сумська область належить до регіонів з достатнім рівнем індустріального розвитку, але нижче середнього по Україні

Вид материалаДокументы

Содержание


Т аблиця 3.9 Прогноз виробництва продукції деревообробної і целюлозно–паперової промисловості Сумської області
Виробництво основних видів продукції у натуральному виразі
3.1.7. Промисловість будівельних матеріалів
3.2. Транспорт і зв’язок
Найголовнішими конкурентними перевагами
Залізничний транспорт
Автомобільний транспорт
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

Т


аблиця 3.9

Прогноз виробництва продукції деревообробної і целюлозно–паперової промисловості Сумської області
2000
2001
2002
2005
2010
2015
2015 р.,

% до 2000 р.

прогноз

звіт
І
ІІ
І
ІІ
І
ІІ
І
ІІ

Обсяг виробництва продукції, робіт, послуг, млн. грн.

Виробництво деревини та виробів з деревини, всього
32,1
36,6
48,1
61,2
69,4
73
84
83
100
258,6
311,5

в тому числі:

































– лісопильне та стругальне виробництво
17,2
26,1
33,7
39,7
45,3
47
54
53
65
308,1
377,9

– виробництво теслярських та столярних виробів
6,9
5,3
9,1
14,0
15,9
17
19
20
25
289,9
362,3

– виробництво дерев’яної тари та інших виробів з деревини
8,0
5,0
5,4
7,5
8,2
9
10
10
10
125,0
125,0

Виробництво виробів з паперу та картону
2,4
3,4
4,6
4,8
5,2
6
7
8
9
333,3
375,0

Виробництво меблів
7,3
10,2
9,0
11,5
12,9
15
17
19
21
260,3
287,7

Разом
41,8
50,2
61,7
77,6
87,6
94
108
110
130
263,2
311,0
Виробництво основних видів продукції у натуральному виразі

Пиломатеріали, тис. куб.м
78,5
91,9
79,1
80
83
88
93
100
109
127,4
138,9

Меблі (у відпускних цінах 2000 р.), млн. грн.
5,2
7,2
7,6
9,6
10,8
12
14
16
18
307,7
346,2




Серед проблем розвитку галузі, які потребують нагального вирішення є:
  • нестабільна динаміка розвитку галузі: 2000 – 2001 рр. нарощування обсягів виробництва, а у 2002–2003 рр. їх падіння і, як наслідок, зменшення частки продукції галузі у промисловості області з 2,0% (у 2000 р.) до 1,7 % (у 2003 р.);
  • значне скорочення кадрів у легкій промисловості за 2001–2002 рр. з 7,60 тис. до 6,49 тис. штатних працівників, або на 14,6 %. Однією з причин цього є низький рівень середньомісячної заробітної плати у галузі, що вдвічі нижчий, ніж у промисловості в цілому: 187,7 грн. у 2002 р. (у промисловості – 383,5 грн.);
  • погіршення виробничо-технічного стану галузі: майже вдвічі зменшилася наявність основних засобів (на кінець 2002 р. за первісною вартістю вони склали 72,6 млн. грн., тобто 0,7% від основних засобів промисловості); більше половини основних засобів у галузі є зношеними, а скорочення інвестицій в основний капітал галузі в 3,8 рази у 2002 році, порівняно з попереднім (що склало 0,2% від промисловості), не сприяє оновленню виробничої бази та подальшому прискореному розвитку легкої промисловості, який має бути пріоритетним у розвитку промислового комплексу Сумщини.


Потенційними місцевими перевагами є:
  • у 2002 р. набуло стрімкого розвитку мале підприємництво у легкій промисловості: 74,6% від загальної кількості підприємств галузі – це малі підприємства, на яких кількість штатних працівників збільшилася за рік майже у двічі (з 0,78 тис. до 1,5 тис. осіб);
  • висока швидкість обертання обігових коштів, наявність вільних виробничих потужностей, інвестиційна привабливість галузі, як соціально-орієнтованої, впровадження інноваційних процесів визначають перспективний розвиток легкої промисловості області.


Стратегічні напрями та пріоритети перспективного розвитку:
  • створення умов для відновлення роботи підприємств легкої промисловості, їх технічного переоснащення, фінансового оздоровлення, застосовуючи механізми реструктуризації, максимально використовуючи вітчизняну сировину та матеріали, виробничий, науково-технічний потенціали, що сприятиме нарощуванню обсягів виробництва та розширенню асортименту високоякісних конкуренто- та експорто-спроможних товарів усіх підгалузей легкої промисловості, у першу чергу текстильної;
  • залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій, у тому числі прямих іноземних, у такі крупні льонозаводи (ВАТ), як Баничський, Кролевецький, Бунякинський, Ямпільський та ДП Зноб-Новгородський, для розвитку прядіння лляної пряжі;
  • здійснення протекціоністської політики з метою поступового витіснення імпортних товарів з вітчизняних ринків та наповнення внутрішнього ринку товарами легкої промисловості вітчизняного виробництва, а також просування їх на нові ринки збуту та розширення поставок продукції на експорт, відхід від давальницьких схем у виробництві.

Такі заходи стимулюватимуть до 2015 р. становлення легкої промисловості області при збільшенні обсягів виробництва продукції у 1,8 – 2,8 рази (у 2010 р. проти 2000 р.) та у 2,4 – 4,3 рази (у 2015 р. проти 2000 р.), з часткою галузі в структурі промислового виробництва з 1,7% у 2003 р. до 2,5 – 3,3% у 2015 р. (дод. 3.3.-3.5).




3.1.6. Харчова та переробна промисловість


Харчова та переробна промисловість є провідною галуззю у виробництві промислової продукції регіону, питома вага якої складає 22-24%. В усіх підгалузях налічується 245 підприємств. Крім того, у сільськогосподарських підприємствах області працює більше тисячі цехів по переробці сільськогосподарської продукції. Чисельність працівників галузі склала у 2002 р. 19,4 тис. осіб. Найбільшу кількість працюючих зосереджено у м’ясній промисловості – 13,5 %, молочній – 21,5, хлібопекарній – 18,8, цукровій – 13,2, кондитерській промисловості – 10,6 % від середньооблікової чисельності працюючих. Протягом останніх років область постійно нарощує випуск молочної, цукрової, кондитерської продукції, зростає виробництво безалкогольних напоїв та мінеральних вод. На жаль, виробництво інших, не менш важливих, видів продовольства не задовольняє потреби регіону у продуктах харчування, що порушує раціональність структури споживання. Різке зниження рівня виробництва у 2002 р. порівняно з 2000 р. було допущено по таких видах продовольчих товарів: м’ясо (включаючи субпродукти 1 категорії) – на 68,2 %; ковбасні вироби – на 54,5; тваринне масло – на 46,6; борошно – на 44,9; хліб та хлібобулочні вироби – на 41,2; консерви плодоовочеві – на 85,9 % (дод. 3.12).


Сильними сторонами (перевагами) для розвитку харчової галузі Сумської області є: наявний потужний сільськогосподарський потенціал; розвинене промислове виробництво у регіоні та наявність в ньому унікальної економічної структури; сприятливе географічне положення області (прикордонна зона з Росією, з якою область межує і має тривалі виробничі зв’язки); зростання обсягів інвестицій у харчову промисловість області; інтенсивний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків.

Слабкі сторони полягають у: нерівномірному розподілі людських та промислових ресурсів; податковій, дебіторській та кредиторській заборгованості, яка формуються, насамперед, на нерентабельних підприємствах; високій зношеності основних виробничих фондів та невідновленні потужностей замість тих, що вибувають із експлуатації; низькому рівні надходження інвестицій та досить високих відсоткових ставках комерційних банків; повільному розвитку малого підприємництва.

Можливості для розвитку харчової промисловості у регіоні пов’язані, перш за все, з вигідним географічним положенням області, оскільки регіон межує з трьома областями Російської Федерації, що є дуже зручним для експорту продукції. До речі, Російська Федерація є основним торговим партнером області. Переробна галузь є досить привабливою як для вітчизняного інвестування, так і для іноземних інвестицій. Проникнення на регіональний ринок потужних вітчизняних (донецьких, дніпропетровських) фінансово-промислових груп, що займаються менеджментом крупних переробних підприємств області, можуть сприяти економічному зростанню даної підгалузі області та підвищенню частки податкових надходжень до місцевого та загальнодержавного бюджету. Активізація маркетингової політики на провідних підприємствах переробної промисловості регіону сприятиме зростанню обсягів виробництва та реалізації продукції, пошуку нових ринків збуту як в Україні, так і за її межами. При визначенні можливостей розвитку даної підгалузі враховано тенденції щодо зростання зовнішньоторговельного обігу Сумщини з переважанням експорту над імпортом, причому, у структурі її експорту перевага повинна віддаватися харчовій і високотехнологічній продукції з високим ступенем переробки та готовим виробам. Передбачається здійснювати нарощування експортних поставок до країн далекого зарубіжжя (Європи, Азії та Африки). Втілення державної програми прикордонного співробітництва з Росією (на 2001-2007 рр.) сприятиме виконанню угоди про режим вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією. Розширенню експортних можливостей регіону сприятиме також підписання угод про співробітництво з окремими регіонами Республіки Білорусь та Республіки Узбекистан та іншими країнами. Визнання Шосткінського району зоною пріоритетного розвитку дозволить інтенсивно залучати інвестиції в харчову промисловість.


Основні ризики для майбутнього розвитку харчової та переробної промисловості пов’язані із негативною демографічною ситуацією, відносно високим відсотком безробітних у працездатному віці, негативним іміджем області як регіону з високим або середнім рівнем інвестиційних ризиків. Суттєвою перепоною для розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств харчової та переробної промисловості може стати згортання експортних поставок через введення квот, проведення антидемпінгових розслідувань та запровадження Росією ПДВ на українські товари.

Важливим фактором стабілізації розвитку та формування високоефективного комплексу харчової промисловості Сумщини є його структурна перебудова та інноваційний розвиток. Структурна політика в цьому відношенні повинна бути спрямована на: удосконалення пропорцій виробництва з метою формування такої структури випуску харчової продукції, що відповідає потребам населення у різноманітних і якісних продовольчих продуктах та вимогам ринку; досягнення збалансованості виробничих потужностей харчової індустрії регіону в умовах доброчинної конкуренції; освоєння виробництва нової продукції; розширення бази експорту харчової промисловості з урахуванням можливостей використання переваг прикордонного торгового співробітництва; переоснащення підприємств для виробництва імпортозамінної харчової продукції.


Стратегічною метою розвитку харчової та переробної промисловості є: забезпечення сталого динамічного зростання обсягів виробництва та реалізації продукції; підвищення питомої ваги конкурентоспроможної, високотехнологічної та експортоорієнтованої продукції. Для досягнення цієї мети передбачається:
  • формування повноцінного конкурентного середовища та підтримка виробництва конкурентоспроможної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, особливо жирних сирів, м’яса, незбираного молока, овочів та фруктів;
  • впровадження сертифікованих за європейськими стандартами виробництв та ресурсозберігаючих технологій;
  • подальша диверсифікацію виробництва.


Підвищення конкурентоспроможності харчової продукції регіону має досягатись за рахунок зниження її матеріало- і енергоємності, поліпшення споживчих якостей, розвитку маркетингу, що сприятиме збільшенню споживчого попиту на неї. Значна увага в переробленні сільськогосподарських продуктів на підприємствах області повинна приділятися:
  • застосуванню сучасного автоматизованого технологічного обладнання, високо модернізованих технологічних ліній з системами програмного управління, що підвищить рівень комплексної переробки сировини та сприятиме її поглибленню;
  • сертифікації технологічних процесів якості виготовлення продукції, розширенню її асортименту та нарощуванню виробництва продуктів, готових до споживання, продукції лікарсько-профілактичного призначення, дитячого харчування, функціональних продуктів харчування, нових видів експортної та імпортозамінної продукції;
  • використанню сучасних прогресивних екологічних видів тари і упаковки для харчових продуктів.

Здійснення вищезазначених заходів сприятиме:
  • збільшенню обсягів випуску продукції харчової та переробної промисловості порівняно з 2000 р.: у 2005 р. – на 20-30 %; у 2010 р.  у 1,7-2,2 рази, у 2015 р. – у 1,8-2,6 рази (табл. 3.10; дод. 3.3.-3.5);
  • збільшенню коефіцієнта оновлення основних виробничих фондів підгалузі у два рази за рахунок введення в дію нових потужностей, реконструкції діючого обладнання, модернізації харчового виробництва;
  • створенню більш сприятливого інвестиційного середовища;
  • ефективному використанню переваг прикордонного співро-бітництва;
  • істотному зростанню обсягів торгівлі між торговими партнерами;
  • створенню передумов для прискореного зростання взаємообміну конкурентоспроможною високоякісною та екологічно безпечною продукцією для всебічного задоволення зростаючого попиту населення регіону у різноманітних продуктах харчування.


Таблиця 3.10


Прогноз виробництва основних видів продукції харчової промисловості Сумської області в натуральному виразі


Продовольчі товари
Одиниця виміру
2005
2010
2015

I
II
I
II
I
II

М’ясо (включаючи субпродукти 1 категорії
тис.т
18,4
20,6
26,0
28,8
32,0
35,2

Тваринне масло
тис.т
8,8
9,1
11,3
11,8
14,0
14,8

Продукція з незбираного молока
тис.т
22,6
25,9
26,3
34,7
33,0
54,2

Жирні сири (включаючи бринзу)
тис.т
15,5
16,0
15,8
17,3
16,6
19,3

Цукор-пісок
тис.т
76,9
79,8
80,4
94,6
83,8
114,4

Олія
тис.т
1,0
1,3
1,2
1,3
1,2
1,3

Борошно
тис.т
122,0
124,6
134,0
154,0
159,8
160,9

Хліб і хлібобулочні вироби
тис.т
81,5
84,4
90,3
86,2
104,6
91,7

Консерви - всього
муб.
3,0
3,0
3,0
3,0
3,0
3,0

з них

плодоовочених

муб.
0,4
0,4
0,8
0,8
1,5
1,5

м’ясних
муб.
2,6
2,6
2,2
2,2
1,5
1,5

3.1.7. Промисловість будівельних матеріалів


Область характеризується наявністю певних запасів ресурсів будівельної мінеральної сировини (дод. 3.13).

Слід відзначити, що з 7 видів мінеральної сировини, копалини яких знаходяться в Сумській області, розробляються лише 3, запаси яких значні. Це – сировина цегельно-черепична, пісок будівельний та крейда будівельна. Копалини гіпсу та ангідриту, глини тугоплавкої, каменю будівельного та керамзитової сировини з незначними, в основному, запасами можуть розглядатися на перспективу певною мірою як допоміжні, на обмежений термін експлуатації. Таким чином, сировинна база області дозволяє нарощувати потужності по виробництву цегли, у т. ч. лицьової, черепиці з глини, керамічної плитки, обробленого каменю.

За період з 1990 р. обсяги виробництва всіх видів будівельних матеріалів, як і в інших галузях промисловості, значно скоротилися. Так, за даними Держкомстату України, випуск будівельного вапна зменшився у Сумській області з 1990 до 2002 р. у 3,3 раза, будівельної цегли – у 5,4, дрібних бетонних блоків – у 14,4, крупних бетонних і силікатних блоків – у 70,1, збірних залізобетонних конструкцій і виробів – у 39,4 раза і т. ін.

Починаючи з 2000 р., ситуація тут дещо стабілізувалась, обсяги виробництва окремих видів будівельних матеріалів поступово почали збільшуватись. Слід відзначити, що частка продукції промисловості будівельних матеріалів за останні роки значно зросла: з 1,2 % у 2000 р. до 1,7 % у 2003 р. Найбільш вагомий внесок в загальнодержавний обсяг виробництва будівельних матеріалів область робить за допомогою стінових матеріалів (3,5 % у 2003 р.) та цегли будівельної (4,0 %). Про це, зокрема, свідчать дані, які наведені у додатку 3.14.

В структурі виробництва інших неметалевих мінеральних виробів області, промисловість будівельних матеріалів займає на сьогодні 81,3 %, основна питома вага належить виробництву цегли та черепиці з глини (50,1 % у 2003р.) та виробництву виробів з бетону та гіпсу (29,0 %). Частка інших видів будівельних матеріалів менше 1,0 % (дод. 3.15).

Галузь об’єднує 94 підприємства будівельних матеріалів, обсяги виробленої продукції, робіт та послуг яких у 2003 р. складали (без ПДВ і акцизу) 53,1 млн. грн., або 77,2 % від галузі виробництва інших неметалевих мінеральних виробів, складовою частиною якої вони є згідно з КВЕДом.

Промисловість будівельних матеріалів є постачальником предметів праці, від споживчої якості яких залежить ефективність будівництва і його продукції. Тому розвиток цієї ланки в умовах ринку повинен бути прискореним і зорієнтованим на якісну структурну перебудову за рахунок: переходу від нарощування абсолютних обсягів виробництва до підвищення якісних характеристик продукції як за рахунок удосконалення традиційних її видів, так і розробки й впровадження нових виробів, у тому числі на основі синтетичної сировини, композиційних матеріалів, виробів з необхідними споживчими властивостями; переведення галузі на ресурсозберігаючий стан відтворення, прискорення інноваційної діяльності шляхом впровадження нових ефективних матеріалів і конструкцій, нової техніки, енерго–, трудо–, матеріалозберігаючих технологій і відповідного технологічного обладнання; забезпечення екологічної чистоти, безпеки, гігієнічності та комфортності виробництва, естетичності продукції.

При модернізації і технічному переоснащенні підприємств широко буде використано наявний досвід, який вже накопичено в області. Йдеться про цегельний завод в селі Плавинище, потужності якого у 1994 р. були законсервовані. З допомогою американської фірми Western NIS Enterprise Fund, яка вклала 2,7 млн. дол. в модернізацію, на місці колишнього державного підприємства утворилося АТЗТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка". Модернізація торкнулась найбільш важливих з огляду на якість кінцевої продукції виробничих ділянок – з підготовки сировини, її формування і випалювання. Виробництво було оснащено комп’ютерними системами, які контролюють 70 технологічних параметрів.

Зараз підприємство випускає 13 видів цегли високих марок М100-150 трьох кольорів – світлого, червоного та коричневого.

Одним із зразків сучасного рівня виробництва стінових матеріалів в області можна також назвати Кролевецький завод силікатної цегли, якого Асоціацією ділової інформації "Бізнес в Україні" внесено у перелік потенційних експортерів цегли будівельної.

В останні роки зміна теплотехнічних норм у будівництві надає можливість скорочувати дефіцит цегли розширенням виробництва пустотілої цегли. Заводам вигідно її випускати: на виробництво витрачається менше енергоносіїв, сировини, скорочується час випалювання.

З числа технологічних новинок для цегельних заводів малої потужності, які повинні отримати поширення, є застосування технологій "жорсткої" екструзії. Цей метод знижує кількість машин та відповідно експлуатаційні витрати і затрати праці.

Досить ефективною технологією, яка повинна знайти застосування при виробництві цегли, є гіперпресування. Цей метод дозволяє використовувати відходи промисловості й кар’єрів. При цьому вартість цегли знижується на 20-25 % порівняно із силікатною.

В зв’язку з тим, що керамічна цегла в структурі виробництва будівельних матеріалів Сумської області займає біля 50 %, удосконаленню технології її виробництва, підвищенню технічного рівня діючих підприємств, якості продукції повинна бути приділена особлива увага.

Аналіз реальних інвестиційних проектів з реконструкції цегельних виробництв свідчить, що в цій галузі обсяги необхідних інвестицій становлять приблизно 4 млн. грн. на 10 млн. шт. цегли. При цьому термін окупності капіталовкладень у модернізовані підприємства з потужністю 20-40 млн. шт. цегли на рік та сумами вкладених інвестицій 10-15 млн. грн. становлять 2,5-3 роки за нинішнього рівня цін. Крім того, у найближчі 5-10 років учасники інвестиційного процесу можуть розраховувати на високу рентабельність виробництва – до 100 % і більше.

Приймаючи до уваги, що використання іноземних інвестицій в галузі ще дуже незначне, вирішальний вплив на її розвиток повинні чинити внутрішні інвестиції, зокрема, шляхом об’єднання зусиль місцевих інвестиційних структур у межах області і при організаційній підтримці місцевих органів влади. Адже цегла є місцевим будівельним матеріалом масового попиту, транспортні витрати на її перевезення навіть у межах області (на 50-100 км) майже дорівнюють вартості продукції. Придбання її навіть у сусідньому регіоні обійдеться у 1,5-2 рази дорожче від собівартості. В той же час реконструкція в області хоча б одного-двох заводів з річною продуктивністю 30-50 млн. шт. цегли вирішить проблему її забезпечення якісними стіновими матеріалами за цінами, прийнятними для масового споживача.

Сильні сторони розвитку підгалузі: наявність достатньо великих запасів мінерально-сировинних ресурсів, які використовуються для виробництва деяких видів будівельних матеріалів (крейда, пісок, цегельно-черепична сировина); достатньо потужний економічний потенціал (суттєві обсяги виробництва цегли керамічної, виробів і конструкцій із збірного залізобетону, піску; діючі цегельні заводи здатні реалізувати інноваційну модель економічного зростання; ступінь кваліфікації робочої сили достатньо висока; інженерно-транспортна інфраструктура щільна).

Можливості: підвищення ефективності використання існуючої мінерально-сировинної бази (початок розробки родовищ гіпсу, глини тугоплавкої, каменю будівельного, керамзитової сировини); збільшення випуску керамічної цегли, збірного залізобетону, м’якої покрівлі, лінолеуму, нерудних будівельних матеріалів за рахунок технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств; організація виробництва виробів з гіпсу, вогнетривкої цегли, легких заповнювачів (керамзиту), щебеню.

Слабкі сторони (загрози): відсутність ряду видів мінерально-сировинних ресурсів (вапна, цементної сировини, в достатній кількості каменю будівельного), а також виробництва цементу, шиферу, виробів з азбестоцементу, плит і плиток керамічних, виробів санітарно-технічних керамічних, скла всіх видів, теплоізоляційних матеріалів, легких заповнювачів; високий рівень зношеності основних виробничих фондів діючих підприємств; нерозвиненість ринкової інфраструктури (банки, біржі, інвестиційні фонди тощо).

Стратегія розвитку промисловості будівельних матеріалів Сумської області ґрунтується на формуванні комбінацій вказаних можливостей та загроз. При цьому в ній передбачено максимальне використання можливостей та сильних сторін. Відповідні прогнозні розрахунки за варіантами наведені в табл. 3.11.

Таблиця 3.11


Прогноз виробництва найважливіших видів продукції

промисловості будівельних матеріалів Сумської області

в натуральному виразі на 2005-2015 рр.


Найменування продукції
Одиниця виміру
2005
2010
2015

І
ІІ
І
ІІ
І
ІІ

Стінові матеріали (без стінових залізобетонних панелей)
млн. шт. умов. цегли
103,8
108,6
129,8
135
164,8
172,5

у т.ч. цегла будівельна
млн. шт. умов. цегли
93,5
98,2
116,9
120,8
145
152,4

Конструкції і вироби збірні залізобетонні
тис. м3
13,5
14
14
14,5
15
16

Матеріали м'які покрівельні та ізоляційні
тис. кв. м
3
3,5
4,5
5
6
7

Лінолеум (рулони і плитки)
тис. кв. м
4
4,5
5
5,5
6
7

Матеріали будівельні нерудні
тис. куб. м
96
100,2
110,5
116
120,5
130


3.2. Транспорт і зв’язок


Транспорт. Транспортно-дорожній комплекс Сумської області представлений залізничним та автомобільним видами транспорту. Станом на 1 січня 2003 р.: експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування становила 791 км; автомобільних доріг загального користування 7,3 тис. км, в тому числі 6,5 тис. км з твердим покриттям; експлуатаційна довжина тролейбусних ліній загального користування (в однопутному обчисленні) 101,8 км; експлуатаційна довжина трамвайних колій загального користування (в однопутному обчисленні) 27,8 км. Щільність шляхів сполучення залізничних колій загального користування становила у 2002 р. 33 км шляхів на 1 тис.км2 території, автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям 272 км. Експлуатаційна довжина електрифікованих залізничних колій загального користування у цьому році склала 147,1 км, що складає 19 % до загальної її довжини, а неелектрифікованих - 643,9 км. Довжина автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям, які мають цементобетонні та асфальто-бетонні покриття склала 1,3 тис.км, що складає 20 % до загальної довжини доріг з твердим покриттям, а чорно гравійне і чорне шосе - 4,7 тис.км.

Через область проходить міждержавна автомагістраль “Київ-Москва” та залізничні магістралі: Київ-Москва; Київ-Харків; Дніпропетровськ-Санкт-Петербург. Основні залізничні вузли: Конотоп, Ворожба, Смородино.

Через територію Сумщини проходять магістральні газопроводи: Уренгой-Помари-Ужгород; нафтопровід Мічуринськ-Кременчуг, а також міжнародні транспортні коридори № 9 “Європа–Азія”. На кордоні області є 22 перехідні пункти пропуску: 8 залізничних та 14 автомобільних.

В транспортній галузі Сумської області станом на 2002 р. працювало 17,4 тис. чол., тобто 3,4 % від зайнятого населення області.


Найголовнішими конкурентними перевагами розвитку транспорту та формування транспортної системи області у перевезеннях вантажів та пасажирів є:
  • прикордонне положення регіону (наявність кордону з Російською Федерацією);
  • проходження міжнародних транспортних коридорів;
  • розгалужена мережа сухопутних доріг.

Враховуючи роль транспорту як важливої ланки виробничої інфраструктури у створенні умов структурної перебудови економіки та її сталого, збалансованого розвитку у майбутньому передбачається щорічне зростання попиту на транспортні послуги на 0,8-1 %. Відповідні прогнозні розрахунки його розвитку наведені у таблиці 3.12.


Таблиця 3.12

Динаміка та прогноз розвитку транспортної галузі Сумської області

Показники
1995
2000
2001
2002
2003
2004

(оцінка)
Прогноз за варіантами

2005
2010
2015

1

2

1
2

1
2
Залізничний транспорт

Довжина шляхів сполучення, км
833,0
791,0
791,0
791,0
791,0
791,0
791,0
791,0
791,0
791,0
791,0
791,0

Перевезено вантажів, млн. тонн
3,8
1,7
1,6
1,9
2,0
2,1
2,2
2,4
2,7
2,9
3,3
3,6

Вантажообіг, млрд. т.км
2,1
0,8
0,7
0,9
1,1
1,1
1,3
1,5
1,7
1,8
2,0
2,2

Перевезено пасажирів, млн. осіб.
18,6
16,8
16,2
15,8
15,1
15,2
15,1
15,2
14,9
15,0
15,1
15,2

Пасажирообіг, млрд. пас.км
2,1
1,8
1,7
1,7
1,8
2,0
1,8
2,0
1,6
1,7
1,8
2,0
Автомобільний транспорт

Довжина шляхів сполучення, км
7,6
7,3
7,3
7,3
7,3
7,3
7,3
7,3
7,4
7,5
7,5
7,6

Перевезено вантажів, млн. тонн
35,8
19,4
17,4
16,6
17,9
19,4
28,3
30,2
33,1
47,3
53,3
76,4

Вантажообіг, млрд. т.км
0,8
0,5
0,4
0,4
0,4
0,4
0,5
0,6
0,8
1,1
1,3
1,6

Перевезено пасажирів, млн. осіб.
62,8
46,8
49,1
65,2
71,7
78,9
80,1
91,0
129,4
137,4
145,7
160,5

Пасажирообіг, млрд. пас.км
0,8
0,6
0,4
0,5
0,5
0,6
0,7
0,8
1,1
1,2
1,3
1,4