3 Розвиток промислового комплексу Сумська область належить до регіонів з достатнім рівнем індустріального розвитку, але нижче середнього по Україні

Вид материала

Документы

Содержание 4.4. Розвиток виробничої інфраструктури галузі Хлібопродуктовий АПК Зернове господарство Стратегія розвитку картоплярства Плодоовочеве господарство.

Подобный материал:

• План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 262.25kb.
• План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 242.84kb.
• ОБҐрунтування, 187.86kb.
• Теоретичні та методологічні основи реструктуризації регіонального промислового комплексу, 668.45kb.
• Довідка про соціально-економічний розвиток Миколаївської області за підсумками роботи, 260.11kb.
• Економічний розвиток регіонів, 115.51kb.
• Промисловий комплекс Протягом року відбулося зростання обсягів промислового виробництва, 308.68kb.
• Становлення й розвиток нанотехнологій у світі І в Україні: використання інтелектуального, 100.72kb.
• Київська обласна державна адміністрація, 117.83kb.
• Програма розвитку будівельного комплексу України на 2012 рік та на перспективу (пропозиції, 1157.71kb.

4.4. Розвиток виробничої інфраструктури галузі

Характерною ознакою сільського господарства є залежність його галузей від спроможності підприємств зберігання, транспортування, переробки і реалізації продукції забезпечити баланс потенційного виробництва і попиту на сільськогосподарську сировину. Наявність регіональних інвестиційних, інноваційних, ринкових, технологічних, ресурсних та економічних проблем у виробничих циклах є причиною соціально-економічного занепаду території області. Ця проблема не є новою як і деградація сільських населених пунктів області.

Ключовою проблемою розвитку виробничої інфраструктури є інтегрований АПК, центром якого є не сільське господарство як друга сфера АПК, а інститути оптової торгівлі та харчової промисловості. Відповідно до новітніх уявлень про інституційну економічну теорію ринкова система давно вже не спрацьовує.

Хлібопродуктовий АПК – один з провідних комплексів, який має розвинуту інфраструктуру. Стратегія його розвитку стосується вирішення проблем зберігання і ринку зерна. Ключовим питанням виробництва зерна є крупне землекористування в господарствах товарного землеробства. Тут неприпустимим є подрібнення земельних масивів, яке може зашкодити застосуванню системи машин, добрив, засобів захисту рослин, селекції, насінництва.


Зернове господарство має орієнтуватися на відновлення сфери виробництва сільськогосподарської техніки, зернозбиральних комбайнів, зерносушильних і зерноочисних машин. Суттєвими є проблеми насінництва, утримання селекційних центрів, репродукування нових сортів. Особливо проблематичними є зв’язки зі сферою зберігання зерна. Аналіз показує, що значна частина зерна зберігається в примітивних приміщеннях, за межами елеваторів та реалізаційних баз, що приводить до втрат продовольчих ресурсів і насіння. Виробнича інфраструктура галузі на перспективу має орієнтуватися на той факт, що зернове господарство є стабільним у віддаленій ретроспективі, а тому має добру перспективу (рис.19).





Рис.19. Динаміка виробництва зерна і параметри його потреб

в Сумській області на перспективу до 2015 р.


Виробництво зерна в області у тривалій ретроспективі не має тренду, тобто є стаціонарним на рівні 1,2 млн. т при значній варіації в окремих історичних періодах. Таким чином, вірогідним є тенденція збереження варіації і формування надлишкових ресурсів, які в умовах вільного ринку спричиняють падіння цін попиту. У різні роки виробництво зерна відхилялося від середнього рівня, проте внутрішні потреби області умовно можна позначити на рівні продовольчого, насіннєвого і фуражного фондів таким чином, що область має і завжди буде мати надлишок ресурсів зерна для експорту або альтернативного використання.

Частина зерна є сировиною для виробництва харчового спирту (друге місце після меляси) та солоду для виробництва пива. Найпростішим є рішення використати зерно для цієї переробки. Більш складним варіантом є використання цих надлишків для виробництва продукції тваринництва з подальшим продажем кінцевої продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. У кожному разі стратегічним напрямком розвитку галузей рослинництва є зернове господарство.

Економіка зернового господарства є ланцюгово залежною від ринку. Для вирішення міжсекторних та міжгалузевих проблем необхідно формувати міжвідомчі організації з відповідними повноваженнями. В свою чергу, соціально-економічний розвиток села має опиратися на економіку зернового господарства з високою потенційною ефективністю. Ціна хліба і доходи найманих працівників – відображають ефективність вибраної стратегії розвитку сільського господарства. Економіка господарств товарного землеробства базується технологічній політиці, зокрема, пріоритетності спеціалізованого господарства з землекористуванням, кратним 400 га ріллі, яка відповідає наборам технічних засобів і форм організації праці.

Стратегія розвитку картоплярства – це інноваційний розвиток з урахуванням ринкового попиту. Картоплярство – найважливіша галузь в системі продовольчого комплексу області, яка спроможна формувати товарні експортні партії продукції на ринки інших областей. Картопля за вмістом кормових одиниць на 1 га посіву при урожайності 30 т/га перевищує зернофуражні культури при урожайності 3 т/га – в 2 рази. За виходом спирту з одиниці сировини картопля ефективніша від зернових в 3-5 разів. На виробництво 10 дал спирту в середньому витрачається 1 т картоплі з вмістом крохмалю до 15%. Харчова промисловість має можливість випускати з картоплі десятки видів продовольчих товарів (чіпси, пюре тощо). Всі ці та інші аргументи говорять про те, що картоплярство необхідно розвивати. Але стратегія такого розвитку тісно пов’язана з ринком та інфраструктурою: виробництва, зберігання, промислової переробки. Потреби населення в картоплі є усталеними, а ринковий попит – стабільним. Це визначає привабливість інвестицій. Важливим елементом структури є торгівля і селянський ринок картоплі. Розвиток товарного картоплярства стратегічно пов’язується з відновленням системи громадського харчування (ресторани, кафе, їдальні тощо). Великий потенційний попит на картоплю зберігають заклади охорони здоров’я, військове та інші відомства, торгівля. Особливо важливою ланкою АПК є сховища для картоплі, які розташовані біля крупних міст, підприємств спиртової промисловості.

Плодоовочеве господарство. Овочева і плодово-ягідна продукція є важливим елементом харчування населення. Вона містить значну кількість вуглеводів (глюкози, фруктози, інших видів простого цукру), вітамінів і мінеральних речовин, необхідних для повноцінного харчування людей. Тому розвиток господарства має економічні та соціальні пріоритети. Характерними ознаками розвитку можуть бути: удосконалення виробництва в господарствах товарного землеробства з інвестиціями в цехах консервування, сушіння, соління, маринування, квашення, заморожування тощо. Стратегічними можуть бути рішення з посилення зв’язків сільського господарства з консервною промисловістю. Лісостепова і Поліська частина області сприятлива для вирощування огірків, капусти, моркви, столового буряка тощо. Практичного переосмислення потребує територіальна організація і економіка АПК з урахуванням комплексності регіональних рішень, зокрема, розвитку сільського господарства і консервних комбінатів. Критерієм пріоритетності дрібних підприємств і цехів в сільськогосподарських підприємствах є можливість формувати регіональний ринок продукції. Господарства населення відіграватимуть соціально-економічну роль.

Буряко-цукрове господарство. Інтегратором системи мають виступати цукрові заводи. Виробництво сировини і насіння переважно традиційно розміщувалося в районах Лісостепової зони і Полісся. Соціально-економічне значення буряківництва є очевидним для усталених технологій. Розвиток фермерства і приватних корпоративних формувань може привести до втрати доходів населення і скорочення попиту на працю. Визначальною перевагою і недоліком стратегії розвитку комплексу є зайнятість селян (365 л-год на 1 га), яка є в 10 разів вища, ніж в інших галузях рослинництва. Галузь не є привабливою для інвестицій через низьку урожайність, але в наступний період ситуація може змінитися через підвищення норм внесення добрив та застосування пестицидів. Важливим для регіону є технологічний комплекс з вирощування і переробки інших технічних культур.

Стратегія розвитку тваринництва для області базується на можливостях виробництва м’яса, молока і яєць окремо в секторах: колективних і фермерських господарств (юридичних осіб); приватних підсобних господарствах, присадибних і інших ділянках населення. Виробництво продукції в першому секторі, який розглядається після оцінки ресурсів і споживання продуктів в господарствах населення, є пріоритетним для реалізації експортного потенціалу області.