3 Розвиток промислового комплексу Сумська область належить до регіонів з достатнім рівнем індустріального розвитку, але нижче середнього по Україні
| Вид материала | Документы |
- План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 262.25kb.
- План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 242.84kb.
- ОБҐрунтування, 187.86kb.
- Теоретичні та методологічні основи реструктуризації регіонального промислового комплексу, 668.45kb.
- Довідка про соціально-економічний розвиток Миколаївської області за підсумками роботи, 260.11kb.
- Економічний розвиток регіонів, 115.51kb.
- Промисловий комплекс Протягом року відбулося зростання обсягів промислового виробництва, 308.68kb.
- Становлення й розвиток нанотехнологій у світі І в Україні: використання інтелектуального, 100.72kb.
- Київська обласна державна адміністрація, 117.83kb.
- Програма розвитку будівельного комплексу України на 2012 рік та на перспективу (пропозиції, 1157.71kb.
Додаток 4.4
Обсяги та кошторисна вартість заходів для підвищення родючості ґрунтів
в Сумській області *)
| П о к а з н и к и | Одиниця | Роки | ||
| | виміру | 2004 | 2006-2010 | 2011-2015 |
| Хімічна меліорація | | | | |
| Вапнування кислих ґрунтів | тис. га | 97 | 550 | 550 |
| | млн. грн. | 11,960 | 67,815 | 67,815 |
| Гіпсування солонцевих ґрунтів | тис. га | 13 | 75 | 75 |
| | млн. грн. | 1,266 | 7,302 | 7,302 |
| Добування торфу | тис. тонн | 350 | 1500 | 1000 |
| | млн. грн. | 5,250 | 22,500 | 15,000 |
| Добування сапропелю | тис. тонн | - | - | - |
| | млн. грн. | - | - | - |
| Агрохімічна паспортизація | тис. га | 324 | 1271 | 1271 |
| | млн. грн. | 0,554 | 2,173 | 2,173 |
| Культуртехнічні роботи | тис. га | 20 | 125 | 125 |
| | млн. грн. | 15,152 | 94,700 | 94,700 |
| Внесення добрив | | | | |
| Мінеральні добрива | тис. т д.р. | 170 | 209 | 218 |
| (середньорічні) | млн. грн. | 86,700 | 532,950 | 555,900 |
| Органічні добрива | млн. тонн | 8,9 | 10,8 | 11,4 |
| (середньорічні) | млн. грн. | 89,0 | 540,0 | 570,0 |
*) Розраховано згідно з проектом Національної програми охорони земель на 1997-2010 рр. (Держкомзем України, Київ, 1997, 122 с.)
Стратегія 5
нарощування експортного потенціалу
та розширення зовнішньоекономічних зв’язків
5.1. Шляхи нарощування експортного потенціалу області
Одним із стратегічних напрямів розвитку Сумської області є входження її економіки в систему міжнародних і світових господарських стосунків та нарощування експортного потенціалу.
Протягом останніх років зовнішньоторговельний оборот області має тенденцію до збільшення: з 327,4 млн. дол. США у 2000 р. до 410,8 млн. дол. США - у 2002 р. При цьому як позитивне явище слід відзначити, що таке зростання у 2002 р. відбулося за рахунок збільшення експорту товарів (на 20 %). В результаті частка експорту в загальному зовнішньоторговельному обороті області дещо зросла – з 62,3 % у 2000 р. до 65,8 % у 2002 р., що дозволило наростити позитивне його сальдо до 129,8 млн. дол. США. У зовнішньоекономічній діяльності України частка області залишалась незмінною протягом 2000-2002 рр.: по експорту 1,1-1,2 %, імпорту – 0,8 %. На сьогодні в господарстві області присутній капітал з Латвії, Швейцарії, США, Росії, Великобританії та інших країн.
Товарна структура зовнішньоторговельних відносин підприємств та організацій Сумщини визначається продукцією машинобудування, харчової та хімічної промисловості.
У загальному обсязі експорту області поставки машинобудівних підприємств є найвагомішими. З 1995 р. по 2002 р. частка їх зросла з 33% до 57%, що становить 5,6% від обсягу експорту машинобудування України.
До провідних і найбільш успішно працюючих підприємств в цьому відношенні відносяться ВАТ ”Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе”, конотопське ВАТ “Мотордеталь-Правекс”, ВАТ “Виробничо-енергетична компанія “Сумигазмаш”, сумське ВАТ “Селмі”, шосткинський казенний завод “Імпульс”, “Північно-Східну промислову корпорацію”. Завдяки наявності ефективних власників та залученню коштів інвесторів підприємства удосконалили структуру вироблюваної продукції у напрямках її орієнтації на внутрішні потреби ринку, освоїли випуск нових видів продукції необхідної для модернізації інших галузей народного господарства, конкурентноздатних на світових ринках. Зросла питома вага експортних поставок підприємств. Наприклад, у 2001 р. вона в обсязі реалізації продукції становила: у ВАТ “Селмі” – 93,7 % (в товарній групі оптичні, вимірювальні, кінематографічні прилади і апарати склали 5,6 % у 2001 р. від України); на ДП “Авіакон” – 82,7 %; у ЗАТ “Мотордеталь-Правекс” – 75,4 %.
Для міжнародного обміну продукцією машинобудування характерним є досить швидке її оновлення, поява нових поколінь найбільш наукоємної техніки. Обсяг виробництва нової продукції машинобудування області збільшився порівняно з попереднім роком вдвічі і склав 83,8 млн.грн. Кожне друге підприємство реалізувало її на зовнішньому ринку. Обсяг експорту склав 70,3 млн. грн. або 83,9% загального обсягу нової продукції машинобудування. Так, російські інвестори дали новий поштовх в оновленні номенклатури розвитку виробництва новітніх приладів для наукових досліджень атомної індустрії, технологічного обладнання на заводі “Семлі”, тим самим оздоровивши фінансовий стан підприємства.
В цілому ж нарощування експортного потенціалу машино-будування області повинно йти шляхом:
- випереджаючого розвитку наукоємної продукції, пошуку ефективних власників або співвласників підприємств, які б покращили фінансовий стан підприємств за рахунок виходу на ринок країни-партнера або спільного з партнером “виходу” на ринки третіх країн з конкурентоспроможною продукцією. До речі, найвагомішу частку експорту дають підприємства області, що знаходяться у колективній формі власності (76,5%). Поставки товарів з державних підприємств менші у 3,7 рази;
- підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок зменшення витрат на виробництво, застосування енерго- та ресурсозберігаючих технологій, підвищення якості готової продукції та її сертифікації.
Враховуючи невисоку зацікавленість інвесторів машинобудівною галуззю, передбачається створити відповідні умови, перш за все - податкові, які б привернули увагу до цієї найбільш прогресивної в науково-технічному аспекті галузі промисловості. Залучення іноземних інвестицій – це шлях до сприяння розвитку високотехнологічних галузей машинобудування, зокрема: створення нових деталей, агрегатів для авіаційної промисловості (літакобудування), суднобудування, мікроеклектроніки та радіоелектронної промисловості, верстато- і приладобудування, електричної оборонної підгалузей, важкого машинобудування (енергетичного обладнання, виробництва засобів зв’язку та телекомунікацій.
Хімічна та нафтохімічна галузь області також володіє достатньо розвиненим експортним потенціалом, який становив 17,3 % від загального експорту області у 2001 р. У 2002 р. його відсоток дещо зменшився і склав 16,2 %, що становить 2,3 % і 2,5 % відповідно від експорту продукції хімічного комплексу України. Найбільш вагому частку експорту продукції хімічної промисловості складають вибухові речовини (38,0 % від експорту України у 2001 р. та 85,0 % у 2002 р.). Екстракти дубильні та барвники також є вагомою статтею експорту області 13,8% у 2001 р. та 9,7% у 2002 р., що становили 27,1 % від експорту відповідної групи товарів в Україні у 2001 р. та 29,6% у 2002 р. Завдяки цілеспрямованій роботі по забезпеченню високого рівня конкурентноздатності продукції шляхом запровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, як головного фактора зниження собівартості продукції, проведення планомірної роботи по сертифікації продукції на відповідність міжнародним стандартам ISO 9001:2000 значна частина продукції галузі користується попитом в країнах СНД, Європи, Азії, Америки.
Виходячи з наявного економічного потенціалу, хімічну та нафтохімічну промисловість можна віднести до переліку інвестиційно-спроможних галузей промислового комплексу області. Пріоритетними напрямками розвитку зовнішньоекономічних відносин даної галузі є формування довгострокових коопераційних зв‘язків щодо поставок сировини, напівфабрикатів і готових виробів між хімічним комплексом області і зарубіжними країнами, подальше нарощування експортного потенціалу, розширення географії поставок продукції в країни далекого зарубіжжя.
Незважаючи на незначну частку у галузевій структурі лісової та деревообробної промисловості, виробництва будівельних матеріалів, ці підгалузі теж відіграють помітну роль в економіці області. Прикладом в цьому відношенні є роменське АТЗТ “Слобожанська будівельна кераміка”, де завдяки інвестиціям США налагоджено випуск цегли та універсальної керамічної плитки, яка відповідає всім євростандартам.
Легка промисловість здатна випускати досить широкий асортимент продукції, визначальна доля якого відноситься до групи товарів народного споживання. Це швейні вироби, взуття, текстиль, які виробляються на провідних підприємствах галузі: ВАТ “Лебединська швейна фабрика”; Роменському ВАТ “Талан” та ТОВ “Талан-Сумипром”; ТОВ “Фірма “Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД” Питома вага експортних поставок легкої промисловості у загальному обсязі експорту області складала у 2001 р. 3,8 % , а у 2002р. 1,9 %. Найбільший відсоток експорту належить групі товарів “одяг і предмети одягу текстильні” – 2,3% (2001 р.) та 1,1% (2002 р.), що становило 8,0 % і 3,9 % від експорту України відповідно. Зниження обсягів експорту продукції легкої промисловості у 2002 р. свідчить про незадовільний стан виробництва у цій галузі, хоча значно зросла конкурентоспроможність продукції швейних виробництв, які в основному працюють на давальницькій сировині. За 2002 р. 98,6 % швейних виробів виготовлено на експорт з давальницької сировини.
Як і легка, харчова промисловість є перспективною для інвестування.. Найбільші обсяги виробництва у галузі має ВАТ “Крафт Фудз Україна” (м. Тростянець) – підприємство з майже 100-відсотковим іноземним капіталом, яке спеціалізується на переробці какао-бобів та виробництві кондитерських виробів.
Розширення номенклатури випуску продукції, покращання її якості, доведення до відповідності світовим стандартом, сертифікація за міжнародними стандартами дали можливість підприємствам області запропонувати свою продукцію більш широкому колу споживачів на нових ринках збуту. Центрифуги, компресори, газоперекачувальні апарати, унікальні види хімічної апаратури, газозаправні станції, насоси, транспортери та каркаси сальників, електронні мікроскопи та мас-спектрометри знають і купують не лише в Україні, а й в Росії, Молдові, Білорусі, країнах Балтії. Частка товарообігу області з країнами далекого зарубіжжя поступово зростає (з 23,4 % у 2000р. до 32,8 % у 2002 р.). Серед зовнішніх споживачів з’явились країни Азії (11,7%), Америки (3,3 %) та Африки. Вже зараз Європейський союз другий за обсягами споживання українських товарів (9,4 %) після країн СНД. Поглиблення співпраці з ЄС дозволяє нарощувати обсяги з ним торгівлі. Так, у 2002 р. експорт товарів в порівнянні з 2000 р. підвищився майже на 50%. Але на відміну від країн СНД, країни ЄС віддають перевагу продукції з низьким ступенем обробки. Однак, незважаючи на орієнтацію зовнішньоекономічних зв’язків на економічно розвинені західні країни, важливим напрямом надалі буде торгівля з країнами СНД (79,2 % від загального показника області), які й в найближчій перспективі залишатимуться основними торговельними партнерами Сумщини. При цьому головним з них є Російська Федерація; Українські підприємства в кооперації з російськими спроможні виробляти комплектне устаткування для реконструкції побудованих за кордоном підприємств, головним чином в країнах Близького Сходу, Північної Африки, Індії й Китаї, а також країнах Прикаспійського регіону, для будівництва нових підприємств нафтогазовидобувної і нафтопереробної промисловості й об’єктів транспортування нафти та газу. Це вигідно у зв’язку з тим, що в деяких з цих країн Україна, а разом з тим і область, розраховує отримувати по імпорту значні обсяги енергоносіїв, насамперед нафти. У загальному обсязі імпорту області мінеральні продукти у 2002 р. досягли 77 %, із яких понад три чверті складали енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки.
Разом з тим високий ступінь інтеграції підприємств машинобудування з іншими регіонами України та країнами близького зарубіжжя, жорстка залежність від закордонних постачальників сировини, комплектуючих, низька або обмежена платоспроможність вітчизняних суб’єктів господарювання є стимулюючими факторами соціально-економічного розвитку області та нарощування експортного потенціалу. Особливо це стосується підприємств, що випускають сільськогосподарську техніку: ВАТ “Червоний металіст”, ВАТ “Поліграфмаш”, ВАТ “Охтирсільмаш”.
Одним з найважливіших завдань є відновлення економічних зв’язків, диверсифікація експорту на раніше освоєних ринках і вихід на нові міжнародні ринки, для чого потрібно надавати активну допомогу суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності. Передбачається подальше відновлення кооперованих зв'язків, перш за все між Україною і Росією на основі Угоди про економічне співробітництво на 10 років.
Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі залишатиметься одним з пріоритетних у зовнішньоекономічної діяльності області. Адже понад третину товарів та послуг Сумщина імпортує з Європи, а саме з країн Європейського Співтовариства (30,4 % у 2001 р. та 37,6 % у 2002 р.). Інтеграція України до ЄС сприятиме зростанню продуктивності економіки області й темпів технологічної її модернізації, створенню більш сприятливого інвестиційного середовища, істотному зростанню торгівлі на ринку Євросоюзу тощо. Що ж стосується вступу України, то слід бути готовим до реальної жорсткої конкуренції із всіма її не лише позитивними, а й негативними наслідками для вітчизняних підприємств.
За умови зростання промислового і сільськогосподарського виробництва загальний зовнішньоторговельний оборот області може зрости у 2005 р. до 700 млн. дол. США, у тому числі експорт - до 470 млн.дол., імпорт - до 232 млн.дол. з позитивним сальдо близько 240,0 тис. дол. США (рис. 22, 23). Для цього необхідно:
- змінити структуру зовнішньоторговельного обороту;
- забезпечити стимулювання вивозу продукції високого ступеню переробки;
- створити пільгові умови для імпорту в Україну обладнання, яке в нашій державі не виробляється;
- прискорити проведення сертифікації систем якості згідно міжнародних і європейським стандартам (ISO, IEC, EN).
Оскільки більшість підприємств області лише формують і налагоджують систему зовнішньоекономічних зв’язків необхідно збільшити присутність обласної державної адміністрації в торгових представництвах за кордоном при посольствах України. Це дозволить більш ефективно вирішувати проблеми доступу вітчизняних товарів, в т.ч. і Сумської області, на ринки країн, забезпечення постійного їх моніторингу і оперативного інформування державних органів управління та підприємств щодо необхідних коректив у ціновій політиці, зміни технічних параметрів та якості продукції тощо. Важливим напрямом пожвавлення зовнішньоекономічної діяльності області, збільшення обсягів експорту товарів, розширення її зв’язків з прикордонними партнерами є її участь у виставково-ярмаркових заходах. Це дає дозволяє продемонструвати переваги своєї продукції та налагодити партнерські стосунки для прикордонного співробітництва, а звідси зацікавити представників великого бізнесу до інвестування вже існуючих і створення нових підприємств в області. Крім того, це сприяє полегшенню товаровиробникам у виборі та досягненні домовленостей щодо закупки або отримання на інших умовах сучасного обладнання і технологій (в першу чергу, енергозберігаючого) за рахунок ознайомлення потенційного іноземного інвестора з конкретним підприємством “на місці” для створення конкурентноздатної продукції.
Завдання полягає в тому, щоб до 2015 р. збільшити в області шляхом реалізації вказаних вище стратегічних завдань зовнішньоторговельний оборот до більш ніж одного мільярда доларів США.
Відповідні прогнозні розрахунки за варіантами наведені у додатку 5.1.
5.2. Розширення зовнішньоекономічних зв’язків з регіонами близького і далекого зарубіжжя. Прикордонне співробітництво
Сумська область активно пробиває шляхи на зовнішні ринки та завойовує прихильність іноземних інвесторів. Зовнішньоторговельні операцій товарами у 2003 р. область здійснювала з партнерами із 85 країн світу.
В географічній структурі експорту Сумської області найбільшу частину займають наступні країни: Російська Федерація - 61,7 % (від загального обсягу експорту), Туркменістан - 6,0 %, Нідерланди - 2,7 %, Німеччина - 2,2 %, Іран -1,9 % та Китай - 1,8 %.
Найбільші імпортні надходження здійснювалися з Російської Федерації -25,6 % (від загального обсягу імпорту), Кот-д’Івуару – 16,1 %, Німеччини – 11,7 %, Бразилії - 6,0 %, США - 5,8 %.
На сьогоднішній день питання прикордонного співробітництва мають важливе значення для Сумської області, яка має спільні кордони з Курською, Брянською та Бєлгородською областями Російської Федерації.
Довжина кордону Сумщини з Курською областю РФ складає 279,95 км. Кордон проходить по території 6 районів Курської області (Рильський, Глушківський, Кореневський, Хомутовський, Суджинський, Бєловський). Основними напрямками співробітництва Сумської і Курської областей визначені: промисловість, зокрема переробна; сільське господарство; геологія; торгівля; медицина та ін. 14 січня 2003 р. в м. Курську підписано звернення до президентів України та Російської Федерації щодо внесення доповнень до проекту угоди між Урядом РФ та Кабміном України про спрощення митного та прикордонного режимів з метою розширення рамок запланованого експерименту на території Курської та Сумської областей. В цьому зверненні визначено заходи по наданню прикордонним суб'єктам РФ та України статусу „Прикордонний регіон”, а певним зонам прикордонних суб'єктів РФ і України - статусу „прикордонна територія”, закріплення за цими територіями відповідних митних, податкових преференцій, преференцій в сфері ведення інвестиційної діяльності, спрощення режиму перетинання кордону для жителів „прикордонних територій”.
Протягом 2003 р. були укладені угоди про співробітництво між Середино-Будським та Суземським (Брянська область) районами, Білопільським, Сумським та Глушківським (Курська область), Краснопільським та Беловським (Курська область), Глуховським та Хомутовським (Курська область) районами.
В перспективі передбачається підписання угод про співробітництво Сумської області з Астраханською та Білгородською областями Російської Федерації.
На сьогодні успішно реалізуються проекти по міжрегіональному та прикордонному співробітництву. Найбільшого в Україні підприємства з виробництва мінеральних добрив - ВАТ „Сумихімпром" з областями Центрального Чорнозем’я Російської Федерації. За умови стійкого забезпечення сировиною та енергоресурсами це підприємство здатне задовольнити значні потреби в хімічних мінеральних добривах та кормових концентратах, що існують в прикордонних Курській, Бєлгородській, Орловській та Брянській областях Російської Федерації, а також в інших російських регіонах.
Основною перешкодою на шляху ефективного розвитку економічних стосунків між Сумською областю та прикордонними областями РФ є недосконалість нормативно-правової бази прикордонного співробітництва. Для розв’язання цієї проблеми потрібно чітко прописати статус прикордонного регіону, відповідні преференції, умови митного, податкового та імміграційного режимів в українському та російському законодавстві. Зараз цими проблемами займається Комісія з міжпарламентського співробітництва Федерального Зібрання РФ та Верховної Ради України, до складу робочої групи якої входять представники виконавчої влади Сумської та Курської областей.
При цьому відносини з російськими партнерами все ж таки залишаються складними. В зв'язку із прийняттям низки заходів з боку уряду РФ у відношенні до імпорту товарів українського походження значна частина товаровиробників-експортерів Сумщини зменшили обсяги просування товарів на російський ринок та переорієнтовують експортні потоки на ринки інших країн світу. Іншою причиною втрати російського ринку є низька конкурентоспроможність продовольчих товарів Сумщини. Тому стратегічним пріоритетом соціально-економічного розвитку області, розширення зовнішньоекономічних її зв’язків з регіонами ближнього і дальнього зарубіжжя є радикальне піднесення конкурентоспроможності не лише продовольчих товарів, а й всієї економіки.
Додаток 5.1
Прогноз зовнішньоторговельного обороту (ЗТО) Сумської області, млн. дол. США
| Показники | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2005 | 2010 | 2015 | |||
| очік. | І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ | ||||
| ЗТО - всього | 327,4 | 386,3 | 410,8 | 553,1 | 625,0 | 704,4 | 764,1 | 888,8 | 922,1 | 1098,2 |
| % в Україні | 1,0 | 1,1 | 1,0 | 1,1 | 1,1 | 1,1 | 1,2 | 1,2 | 1,2 | 1,3 |
| % до 2000 р. | - | - | - | - | 190,9 | 215,1 | 233,4 | 271,5 | 281,6 | 335,4 |
| Експорт | 204 | 244,1 | 270,3 | 367,5 | 418 | 471,8 | 508,5 | 596,1 | 608,8 | 721,2 |
| % в Україні | 1,1 | 1,2 | 1,2 | 1,3 | 1,4 | 1,5 | 1,5 | 1,6 | 1,5 | 1,6 |
| % до 2000 р. | - | - | - | - | 204,9 | 231,3 | 249,3 | 292,2 | 298,4 | 353,5 |
| Імпорт | 123,4 | 142,2 | 140,5 | 185,6 | 207 | 232,6 | 255,6 | 292,7 | 313,3 | 377 |
| % в Україні | 0,8 | 0,8 | 0,8 | 0,8 | 0,8 | 0,9 | 0,8 | 0,9 | 0,8 | 1,0 |
| % до 2000 р. | - | - | - | - | 167,7 | 188,5 | 207,1 | 237,2 | 253,9 | 305,5 |
| Сальдо | 80,6 | 101,9 | 129,8 | 181,9 | 211 | 239,2 | 252,9 | 303,4 | 295,5 | 344,2 |
| Товари | | | | | | | | | | |
| ЗТО - всього | 315,8 | 355,2 | 372,1 | 503,2 | 570 | 640 | 695 | 813 | 835 | 1000 |
| % в Україні | 1,1 | 1,1 | 1,1 | 1,1 | 1,1 | 1,2 | 1,2 | 1,3 | 1,2 | 1,3 |
| % до 2000 р. | - | - | - | - | 180,5 | 202,7 | 220,1 | 257,4 | 264,4 | 316,7 |
| Експорт | 197,5 | 237 | 261,1 | 352,1 | 400,0 | 450,0 | 485,0 | 570,0 | 580,0 | 690,0 |
| % в Україні | 1,4 | 1,5 | 1,5 | 1,5 | 1,6 | 1,6 | 1,7 | 1,8 | 1,7 | 1,8 |
| % до 2000 р. | - | - | - | - | 202,5 | 227,8 | 245,6 | 288,6 | 293,7 | 349,4 |
| Імпорт | 118,3 | 118,2 | 111 | 151,1 | 170,0 | 190,0 | 210,0 | 243,0 | 255,0 | 310,0 |
| % в Україні | 0,8 | 0,7 | 0,7 | 0,7 | 0,7 | 0,7 | 0,7 | 0,8 | 0,7 | 0,8 |
| % до 2000 р. | - | - | - | - | 143,7 | 160,6 | 177,5 | 205,4 | 215,6 | 262,0 |
| Сальдо | 79,2 | 118,8 | 150,1 | 201 | 230 | 260 | 275 | 327 | 325 | 380 |
| Послуги | | | | | | | | | | |
| ЗТО - всього | 11,6 | 31,1 | 38,7 | 49,9 | 55 | 64,4 | 69,1 | 75,8 | 87,1 | 98,2 |
| % в Україні | 0,3 | 0,7 | 0,7 | 0,9 | 0,9 | 1,0 | 1,0 | 0,9 | 1,0 | 1,0 |
| % до 2000 р. | - | - | - | - | 474,1 | 555,2 | 595,7 | 653,4 | 750,9 | 846,6 |
| Експорт | 6,5 | 7,1 | 9,2 | 15,4 | 18 | 21,8 | 23,5 | 26,1 | 28,8 | 31,2 |
| % в Україні | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,4 | 0,4 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 |
| % до 2000 р. | - | - | - | - | 276,9 | 335,4 | 361,5 | 401,5 | 443,1 | 480,0 |
| Імпорт | 5,1 | 24 | 29,5 | 34,5 | 37 | 42,6 | 45,6 | 49,7 | 58,3 | 67 |
| % в Україні | 0,4 | 2,1 | 2,5 | 2,5 | 2,2 | 2,4 | 2,3 | 2,1 | 2,3 | 2,1 |
| % до 2000 р. | - | - | - | - | 725,5 | 835,3 | 894,1 | 974,5 | 1143,1 | 1313,7 |
| Сальдо | 1,4 | -16,9 | -20,3 | -19,1 | -19 | -20,8 | -22,1 | -23,6 | -29,5 | -35,8 |
СТРАТЕГІЯ 6
Забезпечення раціонального використання
природних ресурсів
Можливості реалізації стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку області тісно пов’язані з раціональним використанням мінеральних, водних, лісових, а також вторинних ресурсів. Вони є основою розв’язання цільових завдань, оскільки безпосередньо впливають на визначення перспективних моделей міжгалузевої збалансованості та формування власної структурної політики.
6.1. Мінеральні ресурси. Корисні копалини області представлені головним чином вуглеводневою групою – нафтою, конденсатом та природним газом, ресурси яких характеризуються високим ступенем розвіданості та освоєності. Крім того освоюються запаси кварцитів для одержання кремнію, відомі родовища харчової солі, фосфоритів, мінеральних фарб, вогнетривких глин (дод. 1).
Сумщина є найбільшим в Україні регіоном за обсягом потенційних ресурсів і розвіданих запасів нафти і газу. При цьому промислові запаси нафти (28,2 млн.т) складають близько 24% загальнодержавних, а видобуток – близько 45%. Чверть загального становить обсяг видобутку газового конденсату і 7% – газу. Видобуток вуглеводнів в області в останні роки не компенсується приростом запасів. При відносно стабільному видобутку обсяг розвіданих запасів скоротився більш ніж на 16%. Стратегічним пріоритетом за цих умов є посилення геологічної розвідки, без чого стан сировинної бази вуглеводнів може спричинити спад видобутку нафти і конденсату – на 10-20 % в перспективі до 2010-2015 рр. (за сценарієм загроз).
Баницьке родовище високоякісних кварцитів та кварцитовидних пісковиків, які можуть використовуватись для одержання кристалічного кремнію ( вміст SiO2 не менше 99%), є єдиним такого роду в Україні. Воно розробляється Глухівським кар’єром, власником якого є Запорізький алюмінієвий комбінат. Сировина експортується до Росії. Підприємство має як ресурсні, так і виробничі резерви для значного збільшення випуску продукції.
Роменське родовище кам’яної солі, враховуючи глибину залягання, розглядається як можливий об’єкт експлуатації методом підземного розчинення. Відповідне рішення вимагатиме проведення детальної розвідки, але на даний час ці можливості не з’ясовано. Перспективи освоєння Краснопільського родовища вогнетривких глин, враховуючи складні гірничотехнічні умови експлуатації і наявність значного сировинного потенціалу Донбасу та інших регіонів України, залишаються невизначеними.
Недостатньою вивченістю та низьким рівнем розробленості характеризується і сировинна база промисловості будівельних матеріалів, яка не задовольняє перспективні потреби області.
Більша частина розвіданих запасів глин і суглинків для виробництва грубої кераміки припадає на долю дрібних родовищ з низькою якістю сировини, що характеризується непостійністю керамічних властивостей. Близько 10 цегельних заводів працюють на незатверджених запасах. За останні 5 років за рахунок надрокористувачів детально розвідані з затвердженням запасів сировини в ДКЗ України 3 родовища: Піщанське, Кровненське, Залуцьке. Виконується геологічне вивчення Рибальського, Дудченківського та Стецьківського родовищ цегельної сировини. Розвідані запаси керамзитових глин (3 родовища) за якісними властивостями не дозволяють одержувати керамзитовий гравій високих марок.
Видобуток піску в області здійснюють декілька десятків підприємств, але експлуатуються переважно дрібні, часто не розвідані поклади. На балансовому обліку знаходяться лише 6 родовищ, з яких розробляються: Подолівське, Стецьківське, Токарівське, Червоненьке, Охтирське. Сировинна база будівельного вапна і силікатних матеріалів складається з 6 відомих родовищ крейди, з яких освоюються Заруцьке, Запсільське та Могрицьке.
Такий стан мінерально-сировинної бази створює певні обмеження для розвитку будівельної індустрії, що висуває до пріоритетних завдання проведення додаткових геологорозвідувальних робіт. Це стосується передусім районів, що прилягають до м. Суми, де є геологічні передумови для якісного і кількісного розширення мінерально-сировинної бази.
Планомірному сировинному забезпеченню сприятиме розробка обласної програми розвитку мінерально-сировинної бази, що має орієнтуватись як на традиційні види корисних копалин, так і на можливі нові (фосфорити, скляні піски, мінеральні фарби та інші). Прискоренню введення в експлуатацію запасів сировини сприятиме більш широке залучення для геологічної розвідки коштів надрокористувачів. Землі, розташовані над родовищами, мають бути введені в державний запас.
6.2. Водні ресурси. Область має достатні ресурси поверхневих і підземних вод, що є важливою конкурентною перевагою у визначенні перспектив її соціально-економічного розвитку. В той же час, виходячи з природно-географічних умов та територіально-галузевої структури водо-користування, слід констатувати потенційну небезпеку забруднення поверхневих і підземних вод.
Основними джерелами водозабезпечення є поверхневі води річок Десни, Псьолу, Сейму, Сули і Ворскли. Запаси підземних вод, гідравлічно не пов’язаних з річковим стоком, становлять 600 млн. м3. За максимуму обмежуючих умов водні ресурси області складають 3,31 км3 (табл. 6.1). Але при цьому біля 60 % їх формується поза межами області (і України), що вносить в оцінку водозабезпеченості певні ризики.
Таблиця 6.1
Водні ресурси Сумської області
| Вид ресурсу | Середньобага-торічний стік | Водні ресурси, км3 забезпеченістю | ||
| км3 | 50 % | 75 % | 95 % | |
| Місцевий річковий стік | 2,45 | 2,30 | 1,75 | 1,15 |
| Приток річкових вод | 3,34 | 3,22 | 2,52 | 1,73 |
| Сумарний річковий стік | 5,79 | 5,46 | 4,13 | 2,71 |
| Підземні води, що гідравлічно не пов’язані з річковим стоком | - | 0,60 | 0,60 | 0,60 |
| Всього водних ресурсів | 6,39 | 6,06 | 4,73 | 3,31 |
Задоволення потреб населення і галузей економіки у воді в цілому має здійснюватись згідно із заходами Загальнодержавної програми розвитку водного господарства України, затвердженої Постановою Верховної Ради України № 2988-ІІІ від 17.01.2002 як Закон України. Провідними тенденціями при цьому є зростання валових водопотреб промисловості (при зменшенні питомих витрат на 1 грн. продукції), меншою мірою – сільського господарства і відносна стабілізація у житлово-комунальній сфері (дод. 6.2). Розходження у показниках (водопотреб) за сценарієм шансів (цільовий варіант) і сценарієм обмежень (варіант загроз) становлять 21 % у промисловості і 33 % у сільському господарстві.
В промисловості обсяг валових водопотреб, враховуючи зростання виробництва в основних галузях-водокористувачах (машинобудуванні, хімії і нафтохімії, харчовій промисловості) у перспективі до 2015 р. збільшиться порівняно із 2000 р. на 38-42 %.
Прогнозні водопотреби сільського господарства формуватимуть: зрошення – 0,8-1,2 млн. м3, рибне господарство – 3,6-4,7 млн. м3 і забезпечення населених пунктів – 32 млн. м3 . В житлово-комунальному господарстві виконання програмних заходів орієнтується на питомі витрати води в межах 230л/доб на одну людину, причому загальні обсяги водопотреб зростуть незначною мірою.
Підвищення ефективності використання та охорони водних ресурсів пов’язане з реалізацією системи управління водними ресурсами виключно за басейновим принципом .
6.3. Лісові ресурси. Площа лісового фонду області становить 451,8 тис га при загальному запасі деревини 90 млн. куб. м. Щорічний приріст складає 1,8 млн. куб. м (при середньому на 1 га – 4,2 куб. м.), а лісистість території – 19,0 %. В лісах переважають твердолистяні (42 %) і хвойні (45 %) породи. В породному складі переважає сосна, дуб, береза, осика, вільха.
В цілому, в розвитку лісового господарства за останні роки визначились такі позитивні тенденції як зростання загальної площі земель лісового фонду, загального і середнього запасу насаджень, посадки і посіву лісу. На жаль, необхідного рівня збалансованості між сировинними запасами лісу, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами не досягнуто.
Вікова структура лісів, внаслідок надмірних рубок в минулому та значних обсягів посадки лісових культур, вкрай нерівномірна: на молодняки і середньовікові насадження припадає 74 %, на достигаючі – 18,5%, а на стиглі і перестиглі −7,5 %, що свідчить про потенційні можливості збільшення в перспективі обсягів лісокористування. Низькою є продуктивність тієї частини лісових угідь, що не підпорядковується Держкомлісгоспу України. Обсяги заготівлі деревини в останні роки досягли 800-850 тис. куб.м., в тому числі рубками головного користування – 390- 400 тис. куб. м., що є близькими до оптимальних обсягів (табл.2). Обсяги посадки і посіву лісу безперервно зростають, однак, при їх загальному збільшенні, внаслідок відсутності державного фінансування, скоротились площі створення захисних насаджень на неугіддях та низькопродуктивних землях. Для створення захисних насаджень в перспективі необхідно буде виділяти із місцевого бюджету не менше 100 тис. грн. щорічно. Обсяги реконструкції малопродуктивних насаджень, мають тенденцію до зростання і порівняно з 2002 р. останні збільшаться в 2 і більше рази.
Стратегія раціонального ведення лісового господарства виходить із необхідності збереження досягнутих обсягів заготівлі деревини (за сценарієм обмежень) та їх зростання на 20-25 % (за сценарієм шансів). Поряд з вирішенням екологічних завдань це вимагатиме подальшої підтримки
Таблиця 6.2
Прогноз основних показників розвитку лісового господарства
Сумської області до 2015 р.
| Показники | 1995 | 2000 | 2002 | Прогноз | |||||
| 2005 | 2010 | 2015 | |||||||
| І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ | ||||
| Площа земель лісового фонду, тис. га | 421,0 | 444,9 | 451,8 | 452 | 460 | 460 | 465 | 465 | 470 |
| Вкриті лісовою рослинністю землі, тис. га | 387,3 | 415,5 | 415,5 | 425 | 430 | 425 | 430 | 430 | 435 |
| Загальний запас насаджень, млн. куб. м | 74 | 90 | 90 | 95 | 100 | 100 | 105 | 105 | 10 |
| Площа стиглих насаджень ,тис. га | − | 30 | 30 | 30 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 |
| Запас стиглих насаджень, млн. куб. м | − | 7 | 7 | 7 | 8 | 8 | 9 | 8 | 9 |
| Середній приріст насаджень, куб. м / га | 3,7 | 4,2 | 4,2 | 4,3 | 4,4 | 4,5 | 4,6 | 4,5 | 4,6 |
| Лісистість, % | 16,3 | 17,4 | 19,0 | 19,0 | 19,3 | 19,3 | 19,5 | 19,5 | 19,7 |
| Заготівля ліквідної деревини (всього), тис. м3. | − | 640 | 835 | 900 | 950 | 1000 | 1100 | 1000 | 1100 |
| Заготівля ліквідної деревини рубками головного користування, тис. м3. | − | 281 | 394 | 400 | 450 | 400 | 450 | 450 | 500 |
| Посадка і посів лісу, тис. га. | 1,2 | 1,4 | 1,7 | 1,7 | 1,8 | 1,8 | 1,9 | 1,8 | 1,9 |
| Створення захисних насаджень на неугіддях і землях с-го призначення, га. | 317 | 34 | 194 | 300 | 350 | 400 | 450 | 500 | 550 |
| Створення полезахисних лісових смуг, га. | 38 | 0 | 50 | 50 | 60 | 70 | 80 | 100 | 100 |
| Реконструкція лісових насаджень, га | 8 | − | 23 | 40 | 45 | 45 | 50 | 45 | 50 |
високого рівня посадок лісу (мінімально 1,7 – 1,8 тис. га щорічно), а також закладки нових насаджень на неугіддях і землях, що неефективно використовуються у сільському господарстві (мінімально 0,3 – 0,5 тис. га щорічно). Зростання обсягів посадки насаджень на неугіддях і землях сільськогосподарського призначення, які неефективно використовуються, передбачається більш ніж у двічі. Посиленої уваги вимагає створення контурної системи організації території − збільшення посадки полезахисних лісових смуг. Важливим завданням галузі є також створення насаджень плантаційного типу (для цільового вирощування деревини – на баланси, рудниковий стояк тощо) шляхом організації відповідних підрозділів при діючих підприємствах, а також шляхом залучення до цієї справи приватного капіталу.
За цих передумов очікується деяке (біля 5 %) зростання земель вкритих лісовою рослинністю, відповідно лісистості території, збільшення лісосировинних запасів та лісокористування.
Важливою основою реформування лісогосподарського комплексу має стати удосконалення форм власності на землі лісового фонду, ліси, полезахисні лісові смуги та захисні насадження, створених на неугіддях і низькопродуктивних землях сільськогосподарського призначення, реструктуризація системи управління лісами і лісогосподарською діяльністю, формування нового організаційно-економічного механізму в сфері лісового господарства. Відповідно має бути здійснене законодавче розмежування функцій територіальних органів державного управління та виробничих структур лісогосподарських підприємств. Необхідною є розробка відповідного нормативно-правового супроводу передачі неугідь та низькопродуктивних земель під заліснення, визначення та залучення достатніх фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації цього екологічно і економічно важливого завдання.
6.4. Вторинні ресурси. Одним із пріоритетних напрямів регіонального розвитку є розширення залучення в господарський обіг вторинних ресурсів. Утворення промислових відходів в області складає 850-900 тис. т на рік. Серед них переважають відходи хімічної, харчової, деревообробної, текстильної промисловості, приладо- і машинобудування. За сучасних умов багато з них мають значну ресурсну цінність.
З 2000 р. в області прослідковується тенденція до збільшення обсягів використання відходів як вторинної сировини. Найбільш високим рівнем (в межах 30– 90 %) характеризується утилізація гідролізної сірчаної кислоти, деревинних відходів, окремих видів відходів харчової промисловості. Однак в цілому цей рівень знаходиться значно нижче реальних можливостей. Зокрема майже не використовуються багатотоннажні відходи хімічної промисловості. В області практично відсутня система збирання і заготівлі вторинної сировини. Незважаючи на наявні виробничі можливості і досвід 80-х – початку 90-х років обсяги залучення у виробництво макулатури, вторинної полімерної і текстильної сировини, зношених шин є дуже низьким (дод. 6.3).
Організаційно-виробничі та економічні можливості розширення використання вторинних ресурсів в області оцінюються як сприятливі. При здійсненні заходів зі збирання і заготівлі вторинної сировини обсяги і, відповідно, потужності по її переробці можуть бути збільшені: сировини полімерної вторинної – до 5-6 тис. т на рік; матеріалів текстильних вторинних – до 5-7 тис. т ; склобою – до 1,5-2 тис. т і шин зношених – до 20 тис т (остання цифра відповідає показникам області у 1990 р.). Відповідні цілі пов’язуються з розвитком підприємств ДК "Укрекокомресурси". Заходи, передбачені в цьому плані в рамках "Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища в Сумській області до 2015 року"", мають розглядатися як стратегічні.
Актуальною для області проблемою залишається переробка фосфогіпсу – в гіпсове в’яжуче (перспективні потужності – 100 тис. т на рік), а також для вилучення рідкісних металів, залізного купоросу (враховуючи і наявність в ньому скандію), відходів харчової промисловості. Щодо останніх центральним завданням має стати підвищення рівня їх промислової переробки (в першу чергу бурякового жому, сироватки молочної, дефекату, колагенвміщуючої сировини).
В умовах обмеженості фінансової бази зусилля обласних органів виконавчої влади повинні бути зосереджені на створенні організаційно-економічних механізмів спрямування ділової активності суб’єктів господарювання та інвесторів на розширення вторинного ресурсоспожи-вання, маючи на увазі забезпечення привабливості такої діяльності, формування елементів ринкової інфраструктури, економічне стимулювання створення підприємств усіх форм власності.
Важливою складовою стратегії раціонального використання природних ресурсів має стати удосконалення системи організаційно-економічних засад цієї діяльності, перш за все з позицій посилення рентного регулювання. Більш повне вилучення природно-ресурсної ренти через механізми платного надро-, водо-, лісо-, землекористування, встановлення більш адекватного розміру плати, аукціонний порядок продажу лісу, конкурсний порядок отримання ліцензій на надрокористування тощо створять підгрунтя для збільшення доходів місцевих бюджетів і розширять можливості реалізації відповідної регіональної політики. В цьому ж плані стоять завдання з реформування відносин власності на природні ресурси (з передачею на місцевий рівень більш широких повноважень по розпорядженню ними), ідентифікації природних ресурсів як об’єктів власності і розробки комплексного регіонального кадастру природних ресурсів.