3 Розвиток промислового комплексу Сумська область належить до регіонів з достатнім рівнем індустріального розвитку, але нижче середнього по Україні

Вид материала

Документы

Содержание Рис. 27. Заходи і механізми економічної політики по забезпеченню 7.2. Забезпечення природно-техногенної безпеки Переваги та проблеми розвитку потенційно небезпечних об’єктів

Подобный материал:

• План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 262.25kb.
• План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 242.84kb.
• ОБҐрунтування, 187.86kb.
• Теоретичні та методологічні основи реструктуризації регіонального промислового комплексу, 668.45kb.
• Довідка про соціально-економічний розвиток Миколаївської області за підсумками роботи, 260.11kb.
• Економічний розвиток регіонів, 115.51kb.
• Промисловий комплекс Протягом року відбулося зростання обсягів промислового виробництва, 308.68kb.
• Становлення й розвиток нанотехнологій у світі І в Україні: використання інтелектуального, 100.72kb.
• Київська обласна державна адміністрація, 117.83kb.
• Програма розвитку будівельного комплексу України на 2012 рік та на перспективу (пропозиції, 1157.71kb.

Рис. 27. Заходи і механізми економічної політики по забезпеченню

економічної безпеки області

• зміцнення фінансового потенціалу реального сектора економіки, суб’єктів господарювання, домашніх господарств, забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери та захищеності фінансового ринку, максимальне поліпшення інвестиційного клімату;
  
• здійснення структурної перебудови економіки як шляхом розбудови нових галузей промисловості з наданням переваги виробничим галузям зі швидкими темпами економічного обороту, високим і стійким ринковим попитом, так і шляхом модернізації їх виробничого апарату;
  
• вироблення оптимальної економічної моделі, яка б враховувала національні інтереси, наявні ресурси, геополітичний та геоекономічний фактори, використання економічних важелів в управлінні регіональним розвитком;
  
• удосконалення відтворювальних, функціональних, соціально-економічних, економіко-екологічних пропорцій;
  

• забезпечення соціального захисту населення, піднесення рівня і якості його життєдіяльності;
  
• досягнення чіткої координації дій усіх органів виконавчої влади, підпорядкування їхньої роботи єдиним цілям, впровадження нових методів управління, апробованих світовою практикою.
  

Моделі стратегії по забезпеченню економічної безпеки області повинні здійснюватися на засадах:

• “політики випереджаючого розвитку” зорієнтованої на досягнення високого рівня конкурентоспроможності продукції на світовому та національному ринках (машинобудівна, озброєння тощо);
  
• “політики доганяючого розвитку” – продукція, яка має стабільний платоспроможний попит на внутрішньому ринку в довгостроковій перспективі (електронне устаткування, сільськогосподарські машини та техніка, нафтове та хімічне обладнання, хімічне виробництво, переробна промисловість тощо);
  
• “політики стимулювання виробництва іноземними компаніями” – на продукцію потенційно ємного попиту, але яка по технологічному рівню значно відстає від зарубіжних аналогів (хімічне обладнання, устаткування, верстати тощо).
  

Звідси сутність економічної стратегії розвитку по забезпеченню ЕБ полягає у:

• запровадженні партнерських, рівноправних відносин між центральним урядом та місцевими органами самоврядування у справі спільного вирішення невідкладних завдань;
  
• розвитку економіки області з урахуванням процесів глобалізації, інноваційної його спрямованості, посилення конкуренції в залученні капіталу;
  
• розширенні інноваційної діяльності, спрямованої на збільшення частки конкурентноспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках продукції, розробці і впровадженні у виробництво імпортозаміняючої продукції, впровадженні машин, обладнання, приладів, що забезпечують застосування ресурсо- та енергозберігаючі технології;
  
• модернізації виробничого потенціалу, приведенні структури потужностей і виробництва у відповідність до структури попиту; підвищенні їх фінансової стійкості.
  

Заходи державної інноваційної політики по забезпеченню економічної безпеки. Реалізація у форматі Національної інноваційної системи комплексу заходів державної інноваційної політики, спрямованих на забезпечення економічної безпеки області на основі інтенсифікації інноваційних процесів та інноваційної реструктуризації економіки області, передбачає:

• підвищення наукомісткості ВДВ, яке є показником динаміки інноваційних перетворень, оскільки у 2002 р. загальний обсяг виконаних науково-технічних робіт в області становив 1,5 % ВДВ, коли рівень затрат на ці роботи у відношенні до ВВП розвинених країн світу перебував у межах 2-3 %, а ЄС рекомендує своїм країнам-учасницям довести їх фінансування до 2,5 % ВВП;
  
• істотне підвищення інноваційної активності підприємств шляхом підтримки виконання ними пріоритетних інноваційних проектів, оскільки у 2001 р. усього 16,5 % загальної кількості обстежених промислових підприємств області займалися інноваційною діяльністю, а з них лише 3,8 % впроваджували нові технологічні процеси, тоді як у розвинених країнах частка інноваційно активних підприємств сягає від 30 до 70 %;
  
• сприяння становленню ефективних у сфері інноваційної діяльності транснаціональних вертикально інтегрованих структур (таких, як промислово-фінансові групи) на галузевому рівні та горизонтально інтегрованих структур (таких, як промислові кластери) - на регіональному рівні, які покликані стати центрами міжнародного трансферу передових технологій, а також залучення інвестицій та венчурного капіталу;
  
• інтеграція до світового інформаційного простору на основі Інтернет-технологій, що забезпечить доступ суб’єктам інноваційних процесів до розширених баз даних у світовій сфері інноваційної діяльності;
  
• налагодження продуктивного міжнародного співробітництва та зовнішньої торгівлі у сфері інноваційної діяльності, що дозволить ширше використовувати досвід такої діяльності, набутий у розвинених країнах.
  

7.2. Забезпечення природно-техногенної безпеки


Стан та тенденції розвитку ситуації з підтриманням природно-техногенної безпеки. Природно-техногенна безпека області обумовлена наявністю на її території 271 потенційно небезпечних об’єктів (ПНО), де зберігається значна кількість хімічних, вибухових і пожежонебезпечних речовин, значною (41,1 %) зношеністю основних виробничих фондів цих об’єктів, розташуванням області в зоні впливу чотирьох АЕС та наявністю небезпечних природних явищ на її території. Переважна більшість ПНО має декілька видів небезпек від одної до чотирьох (дод. 7.3).

В структурі потенційно небезпечних об’єктів за видами діяльності 63,6% становлять підприємства, а за видами небезпек домінують об’єкти пожежної і вибухової небезпеки (рис. 28). Загальна площа зон можливого ураження від надзвичайних ситуацій (НС) техногенного походження становить 12,2 тис. км² або 51,3 % території області, природного походження 16,5 тис. км² - 69,5 % (дод. 7.4).

У зонах можливого ураження надзвичайних ситуацій на 249 вибухо- пожежонебезпечних об’єктах (сукупна площа 17,2. км² ) мешкає 30,46 тис. осіб. Вибухо- пожежна небезпека області обумовлена в основному наявністю об’єктів нафтогазового комплексу (50 % від усіх вибухопожежонебезпечних об’єктів). Найбільшу небезпеку становлять нафтопроводи: Мічурінськ – Кременчук (144 км); Гнідинці – Глинськ – Розбишівськ (62 км); Глинськ – Мала Павлівка (70 км) та газопроводи: Уренгой – Ужгород (159 км); Прогрес (118 км); Єлець – Кременчук – Кривий Ріг (138 км); Курськ – Київ (164 км); Вельськ – Суми (76 км). Ризик загинути від пожежі на вибухо- пожежонебезпечних об’єктах для мешканців області є одним з найвищих в Україні (7·10^-5).








Рис. 28. Структура потенційно небезпечних об’єктів Сумської області за видами діяльності (І) і видами небезпек (ІІ) згідно даних Державного реєстру ПНО

Питома вага населення в зоні імовірного хімічного зараження (37,5 % або 476 тис. осіб) визначає 2 ступінь хімічної небезпеки області. Із 44 хімічно небезпечних об’єктів 25 відноситься до IV ступеня небезпеки, 13 – до 3 ступеня, 1 – до 2 ступеня та 4 об’єкти – до І ступеня небезпеки (ВАТ “Сумихімпром”, Шосткінський казенний завод “Зірка”, ВАТ Акціонерна компанія “Свема”, ВАТ “Шосткінський завод хімреактивів”). Зона можливого хімічного ураження території області становить 6,9 тис.км² (30,0 % площі області).

На території області накопичено 28,10 млн.т токсичних промислових відходів. Умови зберігання половини з них (14,76 млн.т) не відповідають санітарним нормам, зокрема: 4 тис.т відходів гальванічних виробництв; 10,76 млн.т відвалів залізного купоросу ВАТ “Сумихімпром”.

Гідродинамічна небезпека області зумовлена наявністю двох водосховищ об’ємами води понад 10 млн.м³ (Маловорожбянське на р. Псел, корисним об’ємом 10,5 млн.м³ і Карабутівське на р. Сула, корисним об’ємом 11,97 млн.м³) та шламонакопичувача ВАТ “Сумихімпром”. В разі руйнування гребель цих об’єктів в зоні можливого затоплення може опинитися 1090 осіб.

До потенційно небезпечних об’єктів комунального господарства області, аварії на яких становлять загрозу забруднення довкілля та життєдіяльності населення, відносяться 24 об’єкти.

Область знаходиться в зоні потенційно небезпечного впливу аварій на чотирьох АЕС. Радіаційна небезпека області обумовлена потенційним транскордонним забрудненням (від 5 бер за рік і вище) частини території при аваріях на Курській і Смоленській АЕС (Росія) з викидом 10 % активності та при аварії на Інгалінській АЕС (Литва) з викидом до 50 % активності. Крім того на 249 об’єктах області використовуються джерела і прилади іонізуючого випромінювання.

До транскордонних небезпек області, крім радіаційних, відносяться потенційно можливі аварії на хімічних об’єктах Росії: ДП “Брянський фосфорний завод” (м. Брянськ); ВАТ “Завод миючих засобів” (м. Шебекіно); ЗАТ “Курськгумотехніка” та ВАТ “Курськхімволокно” (м. Курськ).

Транскордонну водноресурсну загрозу Сумській області становлять потенційні скиди забруднених стічних вод у річки Десна, Сейм, Псел, Ворскла, верхів’я яких перетинають територію Росії.

Потенційну хімічну загрозу території суміжних держав становлять також два потенційно небезпечних об’єкти області: ВАТ Акціонерна компанія “Свема” та ВАТ “Сумихімпром”.

За галузевою належністю (згідно Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів за видами діяльності) 61 % з них є промисловими, 11 % - станції, 11 % - мости, 2 % - гідротехнічні об’єкти, 15 % - АЗС.

Широкий спектр імовірних небезпечних природних процесів і явищ метеорологічного, гідрометеорологічного, геологічного та гідрогеологічного походження є фактором виникнення НС із загрозою руйнування інженерних споруд, комунікацій, систем енергозабезпечення водо-газопостачання, порушення транспортного зв’язку. Тривалі дощі, за умов незначної зони аерації грунтів, є чинником активізації підтоплення 29,3 % території області, що обумовлено рівною мірою як природними, так і техногенними факторами. Соціально-економічні збитки, пов’язані з підтопленням забудованих територій (20 міст і смт) щороку становлять 10-12 тис. грн. на га. Суфозійні процеси з утворенням суфозійних воронок, площинного розмиву з утворенням водориїв створюють загрозу аварійного стану газопроводам Уренгой – Ужгород, Курськ – Київ, Єлець – Кременчук – Кривий Ріг (рис. 29).

Карстові та суфозійно-карстові процеси (27,6 % території) ускладнюють господарську діяльність, зокрема через складно-прогнозований в часі та просторі розвиток провально просадочних деформацій. Активізовані підтопленням зсуви є чинником аварійних ситуацій, перш за все в житловому фонді (40 будинків в населених пунктах Ромни, Путивль, Липова Долина знаходяться в аварійному стані по цій причині).

До основних тенденцій в сфері природно-техногенної безпеки області відносяться:

• незначне зменшення кількості надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру протягом 2000-2003 рр.;
  
• зниження масштабів та переважання НС техногенного характеру об’єктового рівня;
  
• - збільшення кількості постраждалих від НС як техногенного, так і природного походження протягом 1997-2002 рр.;
  

Рис. 29. Диференціація стихійних метеорологічних явищ на території

області за період 1981-2002 роки

• підвищення катастрофічності техносфери в результаті зростання темпів фізичного і морального зносу основних фондів;
  
• підвищення рівня небезпек природного характеру у зв’язку із загостренням глобальних екологічних проблем, які можуть носити все більш синергетичний характер;
  
• очікувана можливість поширення спалахів епідемій як нових, так і раніше відомих захворювань (інфекції грипу і СНІД);
  
• посилення взаємозалежності природних, техногенних і екологічних катастроф;
  
• можливість виробничого тероризму на хімічно небезпечних підприємствах і об’єктах життєзабезпечення (рис. 30).
  

Рис. 30. Динаміка НС техногенного і природного характеру у 1997-2003 рр.


Рівень катастрофічності середовища життєдіяльності. Рівень природно-техногенної безпеки обумовлюється співвідношенням потенційних небезпек, реальних матеріальних втрат та індивідуального ризику смерті населення внаслідок надзвичайних ситуацій і, за визначенням МНС України, характеризується інтегральним показником небезпеки регіону. Згідно цього показника Сумська область є регіоном відносної безпеки. Інтегральний показник її небезпеки становить 0,086, який значно менше середньоукраїнського (0,0203). В структурі НС переважають техногенні, частка яких у 1997-2002 рр. склала 64,8 %. Найбільшу небезпеку протягом 2000-2002 рр. становили аварії на транспорті та об’єктах життєзабезпечення. Індивідуальний ризик смерті від різних видів НС в області нижчий середнього в Україні (1,09·10^-5) і має тенденцію до зменшення (з 0,92·10^-5 до 0,31·10^-5 відповідно у 2001 та 2002 рр.).

Переваги та проблеми розвитку потенційно небезпечних об’єктів. Потенційно небезпечні виробництва основних галузей (хімічна, машинобудівна, нафтовидобувна, харчова, транспорт, житлово-комунальне господарство), при їх перевагах і недоліках, мають значний економічний потенціал, який є основною складовою бази економіки області (табл. 7.2).


Таблиця 7.2

Характеристика сильних і слабких сторін

потенційно небезпечних об’єктів Сумської області

Потенційні внутрішні переваги	Потенційні внутрішні недоліки
1. Економічний потенціал потенційно не-безпечних об’єктів області вартість основних фондів складає 4240,3 млн.грн. (16,7 % загальної вартості).	1. Площа можливого ураження від джерел небезпеки техногенного характеру – 51,3 % від загальної площі області.
2. Чисельність зайнятих на потенційно небезпечних об’єктах становить 37,5 тис.осіб (6,2 % від загальної чисельності зайнятих в економіці області).	2. Кількість населення, що мешкає в зоні можливого ураження від джерел небезпеки техногенного характеру – 46,0 % від загальної кількості населення області.

Пріоритетні напрями державної політики у сфері природно-техногенної безпеки Сумської області:

• реструктуризація всіх видів економічної діяльності на засадах подальшого поширення ресурсозберігаючих технологій;
  
• скорочення кількості потенційно небезпечних об’єктів, їх модернізація та переоснащення, підтримання нормативного рівня безпеки (тому числі шляхом зменшення обсягів небезпечних речовин, що зберігаються) та підвищення виробничої дисципліни персоналу;
  
• зниження рівня хімічної небезпеки області на основі:
  

• модернізації та переоснащення потенційно-небезпечних виробництв на засадах інноваційних технологій;
  
• розробка та впровадження інноваційних механізмів використання відходів промислового виробництва (в т.ч. ВАТ “Шосткінський завод хімреактивів”, ВАТ Акціонерної компанії “Свема”, ВАТ “Сумихімпром”) у якості вторинних сировинних джерел (техно-генних родовищ);
  

• усунення забруднення підземних вод фільтраційними водами накопичувачів промислових відходів (в першу чергу відвали залізного купоросу ВАТ “Сумихімпром”, шламонакопичувача ВАТ “Шосткінський завод Хімреактивів”);
  
• проведення запобіжних заходів на території області уражених зсувами (9,97 км²), відкритим карстом (430 км²), підтопленням (6972,4 км²);
  
• екологізація підходів до архітектурно-планувального устрою міських територій з урахуванням необхідності зменшення площ зон можливого ураження внаслідок НС;
  
• підвищення рівня забезпечення засобами пожежегасіння, системами пожежної сигналізації на 249 вибухо-пожежонебезпечних об’єктах області, в т.ч. на 21 об’єкті нафто-газового господарства;
  
• удосконалення професійно-кваліфікаційних характеристик працівників органів виконавчої влади та служб, задіяних у ліквідації та пом’якшенні наслідків впливу НС;
  
• покращення техніко-технологічного стану продуктопроводів, мереж та обслуговуючої інфраструктури транспортного комплексу;
  
• удосконалення регулярних гідрометеорологічних спостережень як передумови адекватного реагування на повторювані та масштабні НС природного походження.
  

Реалізація вказаних пріоритетів дозволить до 2015 р. досягти головної мети: забезпечити такий рівень природно-техногенної безпеки, який відповідатиме світовим нормативам ризику. Для цього передбачається:

• зменшення кількості потенційно небезпечних об’єктів у межах області на (7-8 %), в тому числі, хімічно небезпечних (на 9-11 %), пожежо- та вибухопожежонебезпечних (на 7), транспортних комунікацій (на 5-8 %);
  
• площі зон ураження від джерел небезпеки техногенного характеру (на 6-8 %), природного походження (на 5-7 %), а також чисельності населення в зоні можливого ураження від джерел небезпеки техногенного характеру (на 5-7 %), природного походження (на 10-12 %).
  
• зменшення кількості надзвичайних ситуацій на (2-3 % щорічно), а звідси - чисельності загиблих та постраждалих від НС (відповідно на 5-7 %, 3-5 % щорічно);
  
• скорочення величини матеріальних збитків від НС (на 2-4 %).
  

Превентивними заходами по підвищенню рівня природно-техногенної безпеки є:

• удосконалення обласної, регіональних та об’єктових систем нагляду і контролю за станом основних виробничих фондів, виробничого середовища та довкілля загалом, профілактика надзвичайних ситуацій за допомогою інформаційно-експертних систем аналізу ризику виникнення надзвичайних ситуацій;
  
• впровадження стратегічного планування і прогнозування техногенної небезпеки та ймовірних наслідків від НС;
  
• поліпшення якості навчання населення щодо його дій при НС, у тому числі в межах відповідних програм закладів освіти;
  
• створення у містах, у яких розміщені хімічно небезпечні об’єкти, комунальних аварійно-рятувальних служб для ліквідації наслідків локальних аварій, пов’язаних з викидами небезпечних речовин і утворенням токсичних відходів;
  
• посилення відповідальності керівників органів державного управління і підприємств за виконання превентивних заходів із запобігання та пом’якшення негативних наслідків НС;
  
• впровадження систем страхування ризиків на випадок виникнення НС, формування страхових фондів.
  

Зниження соціально-економічних втрат від надзвичайних ситуацій природного походження та поліпшення інженерно-технічного захисту міст і районів з найбільшою їх вірогідністю також передбачає:

• удосконалення існуючих систем моніторингу геологічного середовища, особливо територій уражених підтопленням, суфозійно-карстовими та зсувними процесами;
  
• поетапне виведення з господарського використання позбавлених належного інженерно-геологічного контролю ділянок зі схилами, рівень крутизни яких перевищує 10 % (5043'), висота – 10 м;
  
• врахування (особливо при екологічній експертизі проектів) синергетичної дії природних процесів, які підвищують інтенсивність прояву НС;
  
• збереження на зсувонебезпечних ділянках природних ландшафтів;
  
• запобігання втратам води з водонесучих мереж, особливо в присхилових зонах;
  
• укріплення та реконструкція гідротехнічних споруд і захисних дамб у басейнах річок, очищення від природних перешкод (намивів, кущів, островів тощо) небезпечних ділянок русел;
  
• моніторинг передвісників стихійних лих, оснащення гідрометеорологічної служби сучасною вимірювальною апаратурою.
  

Зменшення соціально-економічних, втрат від надзвичайних ситуацій техногенного походження потребує:

• заміни принципів недопущення аварій та катастроф поняттями регульованих, допустимих і неприйнятних ризиків та механізмами підвищення техногенної безпеки, її декларування, страхування й оцінки ефективності заходів зі зниження ризиків;
  
• обов’язкового страхування потенційно небезпечних підприємств;
  
• перенесення потенційно небезпечних підприємств за межі житлової забудови та в приміську зону, оновлення їх основних виробничих фондів, посилення контролю за дотриманням вимог технології та трудової дисципліни;
  
• оптимізації діяльності зі зберігання, утилізації та захоронення відходів, особливо високотоксичних і побутових;
  
• прогнозування надзвичайних ситуацій. Для цього повинні визначатися: показники ступеня ризику для населення у зв’язку з можливими аваріями на потенційно небезпечних об’єктах (потенційний ризик, колективний ризик, індивідуальний ризик, ризик нанесення матеріального збитку), а також характер небезпеки, яку представляє надзвичайна ситуація техногенного характеру в загальному (інтегральному) ризику надзвичайних ситуацій;
  
• визначення ступеня ризику НС техногенного характеру на основі нормативно-методичної документації в сфері попередження надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від їх впливу. Для оцінки ступеня ризику надзвичайних ситуацій техногенного характеру повинні будуватися розрахункові сценарії можливих значних аварій, що приводять до надзвичайних ситуацій (умови виникнення, уражаючі чинники, тривалість їхнього впливу і масштаби); частоти або імовірності виникнення НС по кожному з обраних розрахункових сценаріїв; встановлюватися межі зон, на території яких може відбутися вражаючий вплив джерела НС та чисельності населення, що проживає в цих зонах;
  
• контроль якості підземних вод та усунення їх фільтраційного забруднення в зоні впливу накопичувачів промислових та побутових відходів, у першу чергу в зоні накопичувачів ВАТ “Сумихімпром”, НГВУ “Охтирканафтогаз”, ВАТ “Сумитеко”.
  

Фінансування вказаних заходів. Підвищення рівня природно-техногенної безпеки до нормативів, прийнятих у розвинених країнах, потребує щорічного зростання обсягів інвестицій на заходи із запобігання, зменшення і ліквідації наслідків НС до 900-1100 тис.грн. у 2015 р. В цілому резервний фонд у бюджеті області у 2015 р. повинен скласти 2140-2510 тис.грн. До 2015 р. асигнування на відповідні цілі необхідно збільшити до 2-2,5 % обласного бюджету проти 0,3 % у 2003 році.


Очікувані результати. Результатом виконання наміченої стратегії стане зниження ризику надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру до рівня нормативних його значень, прийнятих у розвинених країнах світу. За умови здійснення всіх передбачених заходів та фінансування рівень ризику НС техногенного і природного походження складе у 2005 р. 1-210^-4, 2010 р. – 3,0-3,510^-4,5, 2015 р. – до 2,5-3,010^-5, а індивідуальний ризик смерті від НС знизиться до 0,53-0,4110^-5. Зниження ймовірності НС призведе до зменшення їх числа, кількості постраждалих, загиблих і обсягів матеріальних збитків. Прогнозується зниження кількості потенційно небезпечних об’єктів і чисельності населення, що проживає в зонах можливого ураження від джерел небезпеки природного і техногенного характеру (рис.31).

Відповідні прогнозні розрахунки щодо економічної і природно-техногенної (екологічної) безпеки наведені в додатку 7.4.