Поезія
| Вид материала | Документы |
- Україна: поезія тисячоліть: Антологія, 26.28kb.
- Пугачов Володимир Григорович Нестримна пам’яті ріка (поезія, пісні) книга, 1290.94kb.
- На зламі ХІХ-ХХ ст російська поезія, як І західна, теж переживає бурхливий розвиток., 284.56kb.
- Фонетична І граматичнаструктурамов, 881.2kb.
- Конкурс проводився у номінаціях: проза, поезія (секція літературної творчості), журналістика, 2146.69kb.
- Конкурс проводився у номінаціях: проза, поезія (секція літературної творчості), журналістика, 2146.69kb.
- Українська поезія Криму, 140.26kb.
- Поезія Ліни Костенко у формуванні національної самосвідомості учнів // урок, 37.35kb.
- Літературна кіровоградщина литературная кировоградщина поезiя проза гумор сатира публiцистика, 1632.69kb.
- Поезія І містика, 104.74kb.
В Україні варто вже створювати музей речей з Полісся. Але це питання поки-що нікого не цікавить.
Кілька років тому поетеса і постійний член чорнобильських експедицій Ліна Костенко сказала, що «ми втрачаємо світ культури поліщуків», етнографічної групи, яка здавна проживала в басейні річки Прип’ять: - «Це ж пропадає наш поліський етнос. Зараз я маю можливість передати вам слова одного чоловіка з Ладижичі. Колись, ми вже виїжджали з села, як раптом біжить до нас ще молодий зовсім чоловік. Він десь почув, що я письменниця, – розповідала якось Ліна Василівна. - Там вони можуть і не знати, що за люди до них приїжджають. Він підбігає до мене і каже: «Не бійтеся (наче я чогось боюся!). Ми – українці. Але ми – поліщуки. Тобто він думає, що я боюся, що вони відмовляться від своєї ідентичності. «Так ви їм скажіть там: не дайте пропасти народу!» – Додав він. Ви ж розумієте, таке переселення цих поліщуків – це етноцид, це, безперечно, злочин. Без розуму, без поняття, хто їх міг так розсипати-розкидати! А тепер сказали, що сільська молодь буде моніторити рівень радіації у мертвих селах …».
Я ж доповню :”Тут люди живуть у таких умовах, в яких жити не можна. Деякі спиваються…”І не дай Боже, щоб наше Полісся перетворилось на міфічну Атлантиду, про яке дуже скоро будуть складати легенди! Мова йде про людей з 635 населених пунктів – понад 650 тисяч осіб. Такий приблизно цей материк поліського етнокультурного буття, якому загрожує повне знищення і забуття.
Однак , духовна та організаційна роз’єднаність західних полішуків, що виявляється й у відсутності позадержавних етнічних форм відносин, які могли б згуртувати цей народ, обумовлена багатьма причинами. Є серед них і сучасні причини, викликані впливом науково-технічного прогресу, ускладненням суспільного життя, дедалі більшим взаємовпливом народів один на одного в процесі об’єднання людства, які розмивають і послаблюють родово-етнічні відносини. Вплив цих факторів виявляється в більшій або меншій мірі на всі народи, що йдуть по магістральний дорозі світового прогресу. У той же час на роз’єднаність західних полішуків впливають і причини, пов’язані з особливістю їх історичного шляху. Одна з них – вікове придушення етнічної самобутності народу Західного Полісся, їх штучна примусова деетнізація (денаціоналізація) і асиміляція, позбавлення їх власних мови, культури, історичної пам’яті, території, державності. Проте це навряд чи першорядна історична причина. Є чимало народів (вірмени, євреї та ін), які піддавалися не меншим, а навіть більшим переслідуванням, ніж західні полішуки, проте зуміли зберегти свої глибоку самобутність, засновану на усвідомленому відчутті загально етнічного кровного споріднення,свою історичну пам’ять перед лицем жорстокого світу. Вбачається, одна з істотних причин нинішньої роз’єднаності західних полішуків – це те, що вони не мали повноцінної родоплемінної організації.Через що у них не сформувалися ні сильні, що передаються з покоління в покоління почуття кровно-етнічного споріднення, ні життєздатні організаційні структури, які відтворюють єдність етносу на недержавному рівні, ні життєві звичаї, норми, культурні традиції, міфи,казки, які здатні скріплювати цю єдність в історичній пам’яті народу і засвоюватися в процесі формування дитини як особистості.
Зараз, як ніколи потрібні етнічні взаємодопомога, солідарність, взаємо підтримка в ім’я виживання і розвитку свого етносу перед обличчям постійних погроз його життєздатності з боку жорсткого і жорстокого світу. Слід розпочати відтворювати внутрішньо етнічні відносин на загальному рівні поліської культури. Час заявити, що багато західних полішуків, щоб якось утвердитися, вийти з касти знедолених, в яку ми часто самі себе заганяємо, змушені формально оголошувати себе білорусами, поляками, росіянами, українцями. Мабуть не слід морально засуджувати за це простих людей. Проте свідома орієнтація на підтримку відродження та розвитку західнополіського етносу тих західних полішуків, які в силу своєї освіти, видного суспільного становища, доступу до високої влади, великих економічних можливостей, (включаючи бізнесменів, підприємців, керівників державних підприємств тощо), потужного інтелектуального потенціалу здатні багато чого зробити для розквіту свого етносу, для затвердження його на світовому співтоваристві народів як рівноправного і шанованого партнера