С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор
| Вид материала | Документы |
- С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3090.43kb.
- С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3416.48kb.
- Єпіфанов, ректор двнз «Українська академія банківської справи Національного банку України»,, 1134.49kb.
- Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Фінанси І кредит» Севастопольського, 118.95kb.
- Курс лекцій Для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" економічних спеціальностей, 3134.39kb.
- Національний банк України Університет банківської справи нбу львівський інститут банківської, 208.22kb.
- Державний вищий навчальний заклад «українська академія банківської справи національного, 2462.21kb.
- Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку, 7143.04kb.
- А. В. Буряк метод финансовых коэффициентов как инстурмент оценки эффективности деятельности, 122.42kb.
- О.Є. Кузьмін доктор економічних наук, ну „Львівська політехніка, 53.07kb.
РОЛЬ ПРИКОРДОННИХ РЕГІОНІВ У РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА (НА ПРИКЛАДІ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
Процеси глобалізації з одного боку, та розширення кордонів Європейського союзу з іншого, підвищують роль прикордонних регіонів у міжнародних відносинах.
Зважаючи на відсутність однозначного трактування поняття “регіон” та враховуючи сучасні особливості регіонального управління соціально-економічним розвитком, під регіоном будемо розуміти адміністративну область України, якою і визначається регіон у Державній стратегії регіонального розвитку до 2015 року [1].
Оскільки процеси демократизації суттєво посилюють відповідальність місцевих органів влади за створення та реалізацію програм стратегічного розвитку, саме на регіональному рівні повинні забезпечуватися основні складові підвищення конкурентоспроможності регіону та механізми його євроінтеграції.
Якщо мова йде про прикордонний регіон, то в сучасних умовах особливо актуальним є питання транскордонного співробітництва, інтенсифікація якого дозволяє посилювати внутрішній потенціал регіону, залучати іноземні інвестиції, покращувати інфраструктурне забезпечення регіону тощо [2].
В контексті транскордонного співробітництва (ТКС) Рівненська область має значні перспективи розвитку. Регіон межує з Волинською, Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською та Львівською областями. На півночі Рівненщини Зарічненський, Дубровицький та Рокитнівський райони межують з Республікою Білорусь, зокрема з Брестською (Столінський, Пінський райони) та Гомельською (Лельчицький район) областями.
Розташована в північно-західній частині України, Рівненська область межує з єврорегіоном “Буг”, “Карпатським єврорегіоном”, частиною єврорегіону “Дніпро” (Гомельська область Республіки Білорусь), являється прилеглим регіоном Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2007-2013.
Динаміка залучення прямих іноземних інвестицій в область засвідчує, що регіон є інвестиційно привабливим. Зокрема, станом на 01.01. 2011 року обсяг прямих іноземних інвестицій складав 304,4 млн. дол.. США, тоді як у 2006 році – всього 112,6 млн. дол. США. Разом з тим, Рівненська область не в повній мірі використовує потенціал транскордонної інтеграції.
З метою підвищення ефективності та інтенсифікації ТКС Рівненської області, покращення іміджу регіону, посилення довіри з боку інвесторів необхідно здійснити ряд заходів, серед яких:
- спрощення процедури перетину кордону з Республікою Білорусь (для жителів прикордонних районів області);
- посилення поінформованості потенційних учасників про існуючі програми ТКС (розміщення інформації на офіційних веб-сторінках обласних, районних, міських державних адміністрацій; розробка регіональних стратегій розвитку ТКС тощо);
- підвищення практичної цінності семінарів, конференцій, що дозволить потенційним учасникам отримувати чітку, достовірну інформацію про особливості реалізації проектів та збільшить шанси на отримання позитивного рішення щодо фінансування проектів.
Окрім того, використовуючи методику розподілу прикордонних регіонів на групи, запропоновану Терещенко Т.В.[3], за якою Рівненська область відноситься до другої групи (транскордонні взаємовідносини з Росією, Білорусією, Молдовою), регіону варто нарощувати торговельно-економічну співпрацю саме з Білорусією, оскільки потенціали регіонів схожі, існують спільні економічні, соціальні, політичні, географічні характеристики розвитку.
За умови ефективного співробітництва з Брестською областю, як прикордонною територією Білорусії, доцільно напрацьовувати механізми розширення єврорегіону “Буг” за рахунок приєднання до нього Рівненської області. Це дозволить спрямувати кошти місцевого бюджету на реалізацію спільних проектів, залучитися до заснованих Євросоюзом програм добросусідства тощо.
Таким чином, аналіз засвідчив, що в сучасних умовах розвитку ТКС найбільш дієвим чинником підвищення внутрішнього потенціалу прикордонних територій. Для Рівненської області, зокрема, доцільно ініціювати приєднання до єврорегіону “Буг”.
- Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. N 1001 – [Електронний ресурс]. – : Режим доступу: ссылка скрыта
- Мікула Н. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво. [Текст]: монографія / Н. Мікула – Львів : ІРД НАН України, 2004. – 395 с.
- Терещенко Т. В. Методичні підходи до оцінки результатів транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України / Т. В. Терещенко // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2006. - № 6. - С. 406 – 409.
Троян М.Ю., Хижняк М.О.
Сумський державний університет
Мовні маніпуляції в рекламі
Мовне маніпулювання – це відбір і використання таких засобів мови, за допомогою яких можна впливати на адресата. Як правило, мовне маніпулювання передбачає такий вплив на споживача реклами, що той не усвідомлює й сприймає його, як частину об'єктивної інформації про товар. При цьому рекламна інформація подається таким чином, щоб споживач на її основі самостійно зробив певні висновки. Оскільки споживач приходить до цих висновків сам, він автоматично приймає таке знання за своє власне, а отже, ставиться до інформації менш критично й з більшою довірою.
Одним з напрямків мовного маніпулювання, яки використовують в рекламі є емоції. Використовують позитивні, щоб потім пов’язати їх з товаром (наприклад, "Свіжий подих ранку доповни чарівним ароматом чудового чаю Greenfіld. І нехай кожен твій день стане прекрасним. Чай Greenfіld. Те, що ти цінуєш."), та негативні для реклами товарів, основна задача яких – вирішення певної проблеми (наприклад, лікувальні засоби, жувальні гумки від карієсу чи знеболюючі).
Одним із засобів мовного маніпулювання є явні й приховані порівняння. Оскільки відверте приниження чужого товару може грозити судовим розглядом, то рекламісти знайшли один спосіб використання прихованих порівнянь. Вони на перший погляд демонструють переваги товару, але при цьому стверджують, що він "єдиний", "унікальний", "революційний" і т.п. Таким чином, створюється уявлення про неповторність товару, поруч із яким всі інші подібні товари просто губляться.
Приховане порівняння поділяється на підвиди. Розширене порівняння - утворюється за рахунок зіставлення рекламованого об'єкта з товарами цієї ж товарної категорії ("Супер-джинс". Ніколи ще якісний мобільний зв'язок не був таким доступним"). Звужене порівняння, коли прирівнюються товари однієї й тієї ж марки (нова праска від "Филлипс" створює більше пари, гарантуючи чудовий результат). Зміщене порівняння, при якому прирівняються товари різних товарних категорій ("Телефони Samsung. Краще, що може дати стільниковий зв'язок"). Вироджене порівняння - це не стільки порівняння, скільки констатація унікальності товару і його безумовної переваги (часто штучно створеної) над іншими: єдиний, унікальний, революційний і т. п. ("Коли захист слабшає, рятують особливі бактерії, які є тільки в Актимель").
Евфемізація - це заміна слова з негативною семантикою позитивним або нейтральним за змістом. Наприклад, зі словами "бідність" й "нетрі" зв'язані подання про вбогість і голод. Словосполучення "внутрішнє місто" від неприємних асоціацій вільне.
Підміна понять. Відоме нам поняття ставиться в один ряд з негативними/позитивними поняттями, внаслідок чого здобуває негативний/позитивний зміст (по російському прислів'ю "З ким поведешся - від того й наберешся"). При цьому прямо нічого не говориться - людина сама робить роботу з негативізації/позитивізації змісту. Наприклад: "CALVE. У жінок свої секрети". Тут майонез стає жіночим секретом.
Переосмислення. Очевидному й усім відомому факту, події, людині, явищу привласнюється новий зміст, зручний маніпулятору. Все виглядає як нове знайомство із предметом. Наприклад, коли в Оттаві ограбували магазин "Ай-Джи-Эй", по радіо було негайно заявлено: "Навіть грабіжники воліють мати справу з нашим магазином, а не з яким-небудь іншим!".
Вживлена оцінка. Ознака предмета постійно ставиться поруч із його назвою, перетворюючись у його іманентну властивість. І ні в кого не виникає бажання це заперечувати або уточнювати. Приклад з реклами: "Незамінний CALVE підходить до будь-якої страви".
Мовне зв'язування. Це прийом нейролінгвістичного маніпулювання, за допомогою якого дві або більше дії в пропозиції пов'язуються тимчасовими зворотами "перш ніж", "перед тим як", "після того як" і т. д. При цьому на таку подвійну тимчасову конструкцію в пропозиції людині важко дати подвійне заперечення, якщо він хоч із чимсь не згодний. Приклад: "Після того як ваша газета надрукує наше інтерв'ю, ми зможемо говорити про перші результати нашого співробітництва". Співрозмовник напевно погодиться із цим, тим самим давши непряму згоду на публікацію інтерв'ю.
Імплікатури. Імпліцитний спосіб передачі інформації - це спосіб, коли інформація відкритим текстом у повідомленні не присутня, але при необхідності витягується читачем у силу стереотипів мислення і мовних конвенцій. Приклад: "Вас навчать правильно користуватися косметикою, що зробить Вас ще більш привабливою". Прихована інформація – те, що ви витягуєте: ви прекрасні, вам залишається стати ще прекраснішою за допомогою косметики МЕРІ КЕЙ.
Риторичні питання. Перед вами ставляться питання, на які неможливо відповісти "ні". Приклад з реклами: Ви давно шукаєте туш, що трималася б на віях цілих 24 години? (реклама туші MARGARET ASTOR). Звичайно, хто ж з жінок не шукає таку туш. Але, погоджуючись із цим, ви погоджуєтеся із іншим: Ви знайшли її.
Отже, мовні маніпуляції відіграють важливу роль у сприйнятті споживачами реклами та товару зокрема, тому маркетологи та рекламісти намагаються активно використовувати такий метод впливу на свідомість споживачів.
Тур О.М.
Сумський державний університет
ЕКОЛОГІЧЕ ЛІЦЕЗУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТАНОВЛЕННЯ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
У зв'язку з обмеженістю природних ресурсів і асиміляційного потенціалу навколишнього природного середовища важливим стає питання впровадження таких інструментів, які забезпечують раціональне використання ресурсів екологічної підсистеми національної економки.
Необхідність застосування такого адміністративного інструменту як ліцензія (квота) обумовлено обмеженістю природних ресурсів планети, межами стійкості екосистеми і зростанням масштабів природокористування. Ліцензія (квота) представляється інструментом, який обмежує певний вид діяльності: обмеження обсягів продаж екодеструктивних благ, обсягів споживання природних ресурсів, викидів шкідливих речовин, в навколишнє природне середовище та ін. [1, 2].
Ліцензію (квоти) доцільно використовувати при необхідності жорсткого обмеження обсягів виробництва і споживання екодеструктивних благ, якщо такі інструменти як податки, сертифікація, лізинг не дають бажаного ефекту протягом короткого терміну реалізації природоохоронних заходів. Безперечною перевагою ліцензії (квоти) представляється те, що ціну на блага при обмеженні обсягів споживання і виробництва можна залишити на попередньому рівні.
При зниженні обсягів споживання природних ресурсів і екодеструктивних благ зменшуються ризики виникнення ресурсних конфліктів завдяки збільшенню часу на протязі якого можна буде користуватися даним ресурсом, а, отже, з'являється більше часу на пошук нових технологій виробництва, нових джерел ресурсу для виробництва економічних благ.
Використовуючи інструменти ліцензування (квоти) з боку держави можливе створення штучної ситуації дефіциту або профіциту екодеструктивних благ (рис. 1).
Штучне створення таких ситуацій представляється лише інструментом, яким можна попередити виробників і споживачів благ про обмеженість певного виду ресурсу, а, отже, активізувати діяльність підприємств і споживачів до створення сприятливих умов розвитку екологічно чистих галузей економіки.
При державному регулюванні ціни (пряме встановлення ціни) і ліцензуванні обсягів виробництва з позиції законів попиту і пропозиції можливе виникнення чотирьох крайніх ситуацій на ринку екодеструктивних благ із встановленням специфічних протиріч між державою, споживачами і виробниками благ:
Рис. 1. Профіцит і дефіцит блага на ринку
- дефіцит блага при низькій ціні – за якого виникає ситуація конфлікту з приводу перерозподілу і володіння благами серед споживачів даних благ (дефіцит благ) і протиріччя з приводу адміністративно встановленої низької ціни між виробником і державою (низька рентабельність або збитковість виробництва);
- дефіцит блага при високій ціні – за якого виникає ситуація конфлікту з приводу перерозподілу і володіння благами серед споживачів даних благ (дефіцит благ) і між державою і споживачами (зниження добробуту населення);
- профіцит блага при низькій ціні – за якого виникає ситуація конфлікту між державою і виробниками з приводу низької ціни на благо і між виробниками з приводу розподілу ринку збуту;
- профіцит блага при високій ціні – за якого виникає ситуація конфлікту між державою і споживачами з приводу високої ціни на благо і між виробниками з приводу розподілу ринку збуту.
Уникнення протиріч, що можуть сформуватися в цих випадках можливе за умови сформованого ринку екологічно чистого блага-замінника екодеструктивного блага, на яке встановлюється обмеження за ціною і обсягами виробництва. Слід зазначити, що у разі збереження рівноважно встановленої ціни і обсягів споживання продукції із не відновлювальних джерел ресурсу вище описана ситуація виникне при цілковитому вичерпанні таких ресурсів і несформованого «зеленого» ринку. Отже, провокацію вище відмічених ситуацій на ринку можна використати як сигнал про те, що ресурс вичерпується із наступним вирівнюванням ринку до рівноважного стану за допомогою заповнення ніші ринку екологічно чистим благом-замінником.
Таким чином, раціональне поєднання використання еколого-економічних інструментів регулювання національної економіки дасть можливість в довгостроковій перспективі закласти основи для еколого-орієнтованого розвитку національної економіки.
- Данилишин Б.М. Економіка природокористування : Підручник / Данилишин Б.М., Хвесик М.А., Голян В.А. – К. : «Кондор», 2009. – 465 с.
- Шевченко І.В. Соціально-економічні проблеми екологічної безпеки : монографія / Шевченко І.В. – К. : ВГЛ «Обрії», 2009. – 194 с.
Тхор О.С., Кроленко М.С., Мірошниченко Т.С.
Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ В ТРАКТУВАННІ КОНЦЕПЦІЇ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ
В даний час можна виділити два основних напрямки в трактуванні концепції стійкого розвитку. У рамках обох напрямків основний акцент робиться на «людський розвиток», тому що в сучасних умовах зростає роль людського фактора, про яке писав В.І. Вернадський у своєму вченні про ноосферу. Людина розглядається як найважливіший елемент усієї системи й може бути порівняний з геологічними силами. Він відповідальний за розуміння своєї ролі в глобальній системі біосфери, у її збереженні й управлінні нею [1].
Перший напрямок досліджень розвиває ідеї, закладені в працях В.І. Вернадского, учасників Римського клубу й відображені в багатьох сучасних програмних документах. У рамках даного напрямку стійкість інтерпретується в першу чергу в контексті необхідності забезпечення відтворення обмежених ресурсів, і основний акцент робиться на економічну складову стійкості.
Однак, останнім часом більш впевнено заявляє про себе другий напрямок, у якому на перший план висуваються не екологічні, а соціально-економічні аспекти стійкості, що особливо характерно для сучасних досліджень.
Якщо прийняти екологічне трактування стійкості, то й термінологічно, і змістовно концепція стійкості чітко відокремлюється від теорій рівноваги й економічного росту. Але якщо розглядати стійкість у соціально-економічному аспекті, то тоді поняття стійкості й концепція стійкого розвитку змістовно стають тісно взаємозалежними з двома іншими вищенаведеними категоріями.
В економічній теорії проблема рівноваги є однією з центральних. Розрізняють мікроекономічну й макроекономічну рівновагу. Мікроекономічна рівновага постулює умови досягнення рівності попиту та пропозиції на ринках окремих товарів, макроекономічних ринках: благ, грошей, капіталу, праці й в економіці в цілому. При цьому розрізняють часткову (на окремих ринках) та загальну економічну рівновагу, тобто на всіх ринках одночасно. Розрізняють також статистичну (у даний момент часу) й динамічну (з урахуванням тимчасового інтервалу) рівновагу. Стійкість і рівновага – різні терміни, однак, якщо при зовнішньому впливі на систему рівноважні властивості системи зберігаються, то й даний стан рівноваги називають стійким. Рівновага (включаючи динамічну) є більш вузьким і значно більш чітко обумовленим поняттям у порівнянні зі стійкістю розвитку, але при цьому воно є однією з неодмінних умов стійкості [2].
Розглянемо терміни «стійкий економічний ріст» і «стійкий розвиток». Перехід від чисто кількісних факторів росту за рахунок розширення масштабів їхнього використання до якісних факторів і ускладнення економічних процесів вимагає багатопланового дослідження ролі якісних складових економічного розвитку. Сама поява терміна «стійкий економічний розвиток» свідчить не тільки про розведення в часі цих понять, але й про необхідність посилення уваги до якісних характеристик, що знаходяться за економічною динамікою. У цьому випадку розвиток, також як і похідне від нього значення – економічний розвиток – характеризує нелінійний (стрибкоподібний і преривчастий) процес наростання складності при переході від одного якісного стану до іншого, також як зміну самих його типів. Тому у світовій економічній науці поряд з теоріями економічного росту (economic growth) поширився новий науковий напрямок – теорія економічного розвитку (economic development) [3].
Стійкий ріст економіки означає чітко виражений вектор саме росту в межах визначених коливань у його темпах, що мають позитивні значення. Стійкий розвиток економіки, у свою чергу, припускає не тільки позитивні значення росту економіки, але й нульові, мінусові значення, що, однак, повинні перекриватися позитивними значеннями економічного росту.
Таким чином, розходження між стійким ростом економіки й її стійким розвитком полягає в тому, що при стійкому розвитку економіки допускаються нульові й мінусові значення росту економіки, амплітуда коливань росту тут значно більша, ніж це має місце при стійкому рості. Очевидно, що стійкий ріст економіки, який лежить в основі стійкого розвитку, може здійснюватися лише дискретно. Тому через визначений проміжок часу стійкий ріст економіки трансформується в її стійкий розвиток, тобто розвиток, що супроводжується періодично визначеними перервами в плюсовому розвитку економіки. Але вектор руху економіки за досить тривалий період часу, незважаючи на негативні й нульові значення, буде мати в цілому позитивну спрямованість.
Спільність понять «стійкий економічний ріст» і «стійкий розвиток» виявляється в наступному: по-перше, в обох поняттях термін стійкість використовується як ключова значеннєва характеристика. По-друге, незважаючи на існування концептуальних розходжень усередині теорій росту й стійкості, в обох випадках найчастіше висуваються ті самі критерії стійкості. По-третє, обидві теорії мають яскраво виражену макроекономічну спрямованість, тобто відносяться до характеристики функціонування економіки в цілому (хоча при цьому можуть досліджуватися мікроекономічні аспекти). По-четверте, можна знайти значну схожість у формулюванні цілей функціонування економіки, причому в обох концепціях стійкість займає ключове місце в системі цілей. Можна зробити висновок про наявність тісного зв'язку між трактуванням стійкості в розглянутих теоріях.
Аналіз існуючих характеристик економічної стійкості підприємства дозволяє зробити ряд висновків.
По-перше, економічна стійкість – це багатопланове поняття, що багато в чому зв'язане як із зовнішніми факторами ринкового середовища, так і з внутрішніми факторами, що визначають організацію підприємницької діяльності.
По-друге, існує багато проблем у теоретичному трактуванні категорії економічної стійкості. З одного боку, її трактують як максимізацію й стабілізацію доходів. З іншого боку як процес вироблення оперативно-тактичних рішень, що визначають поведінку підприємства, тобто зв'язують досягнення економічної стійкості із стратегією поведінки підприємства на ринку. Звичайно, одержання прибутку – це основна мета підприємницької діяльності, тому її можна вважати основним критерієм стійкості.
По-третє, під економічною стійкістю розуміють сукупність характеристик. Але їхня спрямованість неоднакова: це і стабільність доходів, і швидке реагування на зміну зовнішнього середовища, і забезпечення режиму розвитку. Визнаючи значимість цих рис, вважаємо їх основними механізмами забезпечення економічної стійкості.
По-четверте, деякі автори, розглядаючи економічну стійкість, прив'язують її найчастіше до стану фінансів підприємства. Ця ознака дуже важлива, тому що в розрахунок повинні прийматися всі характеристики економічної стійкості, орієнтовані не тільки на внутрішні, але й на зовнішні фактори [3].
З врахуванням вищесказаного, можна стверджувати, що економічна стійкість підприємства – це абсолютна чи відносна зміна показників стану підприємства, господарська діяльність якого забезпечує виконання зобов'язань перед працівниками, організаціями, державою, завдяки достатнім доходам і відповідності витратам, тобто ефективності виробництва.
- Вернадский В.И. Живое вещество и биосфера. М.:Наука. 1994.– 669 с.
- Садеков А.А. Предпринимательство и устойчивое развитие. Монография. – Донецк: ДонГУЭТ им. Туган-Барановского, 2002. – 450 с.
- Тхор С.А. Оценка экономической устойчивости предприятий. Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький інститут економіко-правових досліджень НАН України. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, ЛТД”, 2004. – Вып.14. – С.221-225.
Удалих О.О., Бондаренко Н.М.
Макіївський економіко-гуманітарний інститут