Geum.ru

С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор

Вид материалаДокументы

Содержание


Формування стратегії входу до маркетингового середовища німеччини для іноземних компаній
Научно-методическое обеспечение
Актуальні аспекти регулювання міжнародних ринків сировинної продукції
1) Стабілізаційні МТУ
2) Адміністративні МТУ
3) Міжнародні угоди щодо засобів розвитку
Рівненський державний гуманітарний університет
Подобный материал:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ВХОДУ ДО МАРКЕТИНГОВОГО СЕРЕДОВИЩА НІМЕЧЧИНИ ДЛЯ ІНОЗЕМНИХ КОМПАНІЙ



Економіка Німеччини є четвертою за величиною в світі і, після розширення ЄС, на неї припадає більш ніж однієї п’ятої ВВП Європейського Союзу. «Соціальна ринкова» економіка Німеччини, в значній мірі слідує принципам вільного ринку, але зі значним ступенем державного регулювання та щедрими соціальними програми. Німеччина є найбільшим споживчим ринком Європейського Союзу з населенням близько 82 млн. Однак, значення німецького ринку йде далеко за його межами. Величезний обсяг світової торгівлі здійснюється в Німеччині на деяких з найбільших подій у сфері торгівлі, таких як MEDICA, Ганноверський Ярмарок, Automechanika і туристичне шоу ITB. Обсяг торгівлі, кількість споживачів, та географічне розташування Німеччини в самому серці Європейського Союзу зробило її центром, навколо якого багато компаній прагнути розвивати свої стратегії розширення у Європі та в усьому світі.

У 2009 році Німеччина пережила найрізкіший спад економічної активності з часів закінчення Другої світової війни, який полягав у падінні ВВП на 5%. Це було зумовлено головним чином різким падінням експорту (–14.7%) і значним спадом капітальних вкладень (–8.6%). Завдяки програмі скорочення робочих годин ("Kurzarbeit") і пакету економічного стимювання, які були профінансовані урядом у розмірі 81 млрд. євро внутрішнє споживання залишилось відносно стабільним. Уряд погодився на податкові послаблення, щоб стимулювати економічне відновлення, незважаючи на рекордно високий державний борг. Декілька наступних років будуть складними, тому що Німеччині потрібно перейти від зростання, породженого економічним стимулюванням до самостійного зростання.

Протягом останніх декількох років уряд Німеччини реалізував декілька реформ для вирішення структурних проблем, таких, як строго регульований ринок праці, високе оподаткування, а також високі витрати на соціальне страхування. Ці реформи дали поштовх для економічного зростання, але проблеми залишаються. Зокрема, довгострокове безробіття (більше ніж один рік), продовжує бути серед найбільш серйозних політичних та економічних проблем Німеччини.

Німеччина має декілька формальних бар’єрів, пов’язаних з торгівлею та інвестиціями. Німеччина продовжує тиск на нову Єврокомісію щодо скорочення нормативного навантаження і сприяння інновацій для підвищення конкурентоспроможності членів ЄС. Уряд намагається зменшити бюрократичні витрати, оскільки Німеччини правила та бюрократичні процедури можуть бути дуже складними. Хоча не безпосередньо дискримінаційні, державне регулювання в силу своєї складності може бути додатковим ступенем захисту для місцевих постачальників. Стандарти безпеки та екології можуть ускладнити доступу на ринки для іноземних товарів. Компаніям, зацікавленим у експорті до Німеччини треба переконатися, що вони знають, які стандарти висуваються до їхньої продукції та провести своєчасне тестування та сертифікацію.

Для іноземних компаній німецький ринок — найбільший в ЄС — продовжує бути привабливим в численних галузях і залишається важливим елементом будь-якої комплексної експортної стратегії. Хоча іноземні інвестори повинні рахуватися з відносно більш високою вартістю ведення бізнесу в Німеччині, вони можуть розраховувати на високі рівні продуктивності, висококваліфіковану робочу сили, якість інженерії, першокласну інфраструктуру і розташування в самому серці Європи.

Найбільш успішними компаніями, які виходять на ринок Німеччини є ті, які пропонують інноваційні продукти високої якості і з сучасним стильним дизайном. Німці позитивно реагують на інновації та високі технології, які проявляються у таких товарах як комп’ютери, комп’ютерне програмне забезпечення, електронні компоненти, медичні прилади, синтетичні матеріали та автомобільні технології. Певні сільськогосподарські продукти також представляють добрі експортні перспективи для іноземних виробників. Ціна не обов’язково є визначальним фактором для німецького покупця, з огляду на попит на якість на німецькому ринку.

Німецький ринок є децентралізованим і різноманітним. Інтереси і смаки різко відрізняються від одного німецької землі до іншої. Успішні ринкові стратегії мають враховувати регіональні відмінності для забезпечення сильної присутності на всьому ринку країни. Досвідчене представництво є основним активом для будь-якої ринкової стратегії, враховуючи те, що основними конкурентами для більшості імпортних товарів є вітчизняні фірми з встановленою присутністю. Іноземні компанії можуть подолати таку жорстку конкуренцією, пропонуючи високу якість продукції та послуг за конкурентоспроможними цінами, а також місцеву сервісну підтримку. Для інвесторів порівняно високі податкові ставки Німеччини та складне податкове законодавство може створювати перешкоди, хоча деякі податкові пільги можуть допомогають снизити ефективні податкові ставки до конкурентноспроможного рівня на міжнародного ринку.


Телетов А.С.

Сумской государственный университет


НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ

СОЦИАЛЬНО-ЕКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ РЕГИОНА


Сумская школа экономики существует уже более сорока лет. И если 70–80 годы прошлого столетия характеризуются становлением экологической научной школы, известной как в Украине, так и за её пределами, то в 90– 2010 гг. с появлением 20 лет назад экономического факультета создаются школы экономики, менеджмента, маркетинга. Эти школы являются не только ведущими в городе и области, но и достойно выглядят в общенациональной экономической среде Украины.

После образования в 1939 году Сумской области здесь, на северо-востоке Украины началось бурное развитие промышленности. Наряду с резким ростом объёмов производства на сумском машиностроительном заводе им. М.В. Фрунзе, заводах Конотопа, Шостки и некоторых других районных центров практически с нуля были созданы предприятия общесоюзного значения: “Химпром”, завод электронных микроскопов, завод “Центролит” и некоторые другие. Менее чем за время жизни двух поколений население города увеличилось почти вчетверо и в 1991 году составило 307 тысяч жителей, поэтому программа защиты окружающей среды в то время была актуальной. В условиях трансформации экономики к рыночной актуальным стало научное обеспечение многих направлений экономической деятельности региона. Поэтому, зараждающиеся экономические школы Сумского государственного университета сразу же получили широкое поле практического приложения своих научных исследований.

Проблемами маркетинга региона на кафедре маркетинга занимаются с начала её основания в 2002 году, хотя отдельные работы преподавателей и студентов по маркетингу проводились среди учащихся специальностей экономики, менеджмента, финансов и кредита и ранее. С тех пор ведется планомерная работа по генерации идей социально-экономического развития региона, созданию соответствующих проектов и представлению их руководящим городским структурам, общественности, а также на всеукраинские конкурсы, где соответстующие научные работы студентов постоянно занимают призовые места [1]. Для многих студентов подобные “пробы пера” стали началом их дальнейшей научной и преподавательской деятельности, предопределили тематику диссертационных работ и т.п. Тематика кафедральных работ студентов-маркетологов касается практически всей возможной жизнедеятельности города, это: 1) проблемы социального маркетинга, посвященного улучшению проведения досуга сумчан, в том числе детского парка “Сказка”; 2) совокупность работ, связанная с маркетинговыми исследованиями деятельности городского пассажирского транспорта, результатами которых стали, в частности, оптимизация движения маршрутных такси, необходимость создания так называемого троллейбусного кольца и некоторые другие; 3) работы, посвященные соответственно екологической проблеме утилизации мусора в регионе; 4) исследование городских брендов в политике продвижения местных товаров и услуг; 5) подтверждённые исследованиями предложения, посвященные развитию футбола и совершенствованию использования стадиона “Юбилейный” в Сумах с использованим систем искусственного интеллекта и анализом мотиваций болельщиков [2].

Достаточно результативными явились работы по: 1) созданию краткосрочной, среднестрочной, долгосрочной маркетинговых стратегий (Белопольский машиностроительный завод); 2) разработке концепции формирования знаний и по созданию новых ценностей, что выражается в развитии долгосрочных взаимовыгодных партнёрских отношений, в функции которых должна входить организация взаимодействия с имеющимися и потенциальными потребителями, поставщиками сырья, посредниками (ОАО “Свесской насосный завод”); 3) формированию технологии составления бизнес-планов по созданию, производству и реализации новой продукции на основании постоянных маркетинговых исследований, позволяющих увеличить рыночные доли некоторых целевых сегментов, на которых позиционирует предприятие (Шосткинский молочный комбинат); 4)разработке коммуникационной политики, выразившейся в повышении эффективности рекламной и выставочной деятельности (Роменское коллективное обувное предприятие “Талан”); 5) циклу разработок, связанных с изменением функционально-целевой деятельности отделов маркетинга предприятия, в том числе уделению максимального внимания инновационной компоненте – повышению качества выпускаемой продукции, комплексного использования процедуры маркетингового тестирования на этапах разработки и создания новой продукции (ОАО “Насосэнергомаш”). Последние научные исследования активно продолжаются выпускниками факультета экономики и менеджмента СумДУ, ныне молодыми кандидатами наук и аспирантами.

Некоторые результаты, как научных работ преподавателей, так и студенческих, могут использоваться в стратегии развития на период до 2015 года “Нова Сумщина-2015”, а также в некоторых других программных документах, касающиеся развития города и области.

  1. Тєлєтов О.С. Маркетингові дослідження : [навчальний посібник для ВНЗ] / О.С. Тєлєтов. – Київ : Знання України, 2010. – 299 с.
  2. Тєлєтов О.С., Провозін М.В. Проблеми міського господарства в умовах особливостей регіону / О.С. Тєлєтов, М.В. Провозін // Механізм регулювання економіки. – 2010. – №3 (Т.3). – С. 42–51.


Терешина М.В.

Кубанский государственный университет


Проблемы управления экологическим имиджем рекреационных территорий


Общее ухудшение экологической обстановки, нарастание числа природных катастроф приводят к тому, что именно экологические аспекты становятся лимитирующими факторами социально-экономического развития территорий. Особенно актуальна экологическая составляющая для санаторно-курортных и туристских зон, поскольку, в конечном счете, именно здоровая окружающая среда определяет их инвестиционную и рекреационную привлекательность. В этих условиях важное значение приобретает позиционирование рекреационных территорий на основе экологических преимуществ, формированием их экологического имиджа.

Понятие экологического имиджа достаточно широко используется в настоящее время в теории и практике маркетинга и становится одним из важнейших его направлений [1]. Под экологическим имиджем территории нами понимается система устойчивых представлений, сложившихся в обществе, о состоянии окружающей среды и «экологичности» продукции и услуг, производимых в регионе.

Среди элементов имиджа можно выделить объективную и субъективную составляющие. Важнейшей объективной составляющей экологического имиджа территории является совокупность реальных экологических преимуществ и недостатков. Они обусловливаются особенностями природно-ресурсного потенциала региона, его климатическими характеристиками, хозяйственной специализацией, наличием «грязных» производств, территориальной удаленностью и транспортной освоенностью, плотностью населения, сложившейся экологической обстановкой и накопленным экологическим ущербом. Очевидно, что экологические конкурентные преимущества способствуют усилению конкурентоспособности территории, а экологические конкурентные недостатки осложняют процесс ее включения в рыночное пространство [2].

Вторая составляющая имиджа территории имеет субъективный характер, который определяется действием по крайней мере двух факторов. Во-первых, это обусловлено оценкой территории различными стейк-холдерами на основе собственных наблюдений и опыта. Эмоциональное восприятие экологических конкурентных преимуществ и недостатков может значительно изменить образ территории. Так, вопреки сформированному десятилетиями имиджу черноморского побережья Краснодарского края как всероссийской здравницы последнее время многие потенциальные отдыхающие делают выбор не в пользу местных курортов, в том числе из-за представления об ухудшении условий отдыха и качества окружающей среды в связи активным строительством, обусловленным подготовкой к проведению Олимпиады Сочи-2014. [3]

Во-вторых, субъективизацию образа территории, как в положительном, так и в отрицательном отношении, может усиливать ее характеристика в СМИ. С массовым вхождением в нашу жизнь Интернет,, экологическая репутация складывается из обсуждений на интернет-форумах, сообщений об экологических протестных акциях или произошедших негативных экологических событиях в том или ином регионе, соответствующих индексов и рейтингов, например, Независимого экологического рейтингового агентства и др. [4]. Учитывая, что имидж региона является важнейшим условием, характеризующим внешнюю среду развития территории, влияние негативной репутации сказывается и на функционировании бизнеса, и на снижении инвестиционной привлекательности, и на привлечении туристов. В таких условиях вполне очевидна необходимость работы региональных и местных органов власти над коррекцией и формированием позитивного экологического имиджа региона.

Несмотря на кажущуюся простоту, данная проблема достаточно сложна, а вопросы территориального маркетинга гораздо лучше разработаны в теории, нежели чем на практике. К сожалению, формирование экологического имиджа рекреационных территорий вообще часто остается вне зоны внимания лиц, принимающих решения. В этих условиях необходима разработка механизмов, позволяющих выявить сильные и слабые в экологическом смысле позиции региона и на основе этого направить вектор планирования на экономически доходное в стратегической перспективе развитие территории.

Стратегия формирования экологического имиджа является важнейшей и неотъемлемой частью маркетинга рекреационной территории, элементом повышения её инвестиционной привлекательности и конкурентоспособности, которая требует своего дальнейшего теоретического развития и практической реализации.

  1. Безносов В.Н., Родионов В.Б., Суздалева А.Л. Формирование экологического имиджа промышленных объектов // Экология производства. 2007. №1(30).
  2. Терешина М., Ждановский А. Экологический имидж территории как элемент ее инвестиционной привлекательности и инструмент территориального маркетинга// 50 Th International Scintific Conference Of Riga Technical University. Riga: RTU Izdevniciba, 2010.
  3. Всероссийский центр изучения общественного мнения . ссылка скрыта
  4. Независимое экологическое рейтинговое агентство at.ru/ratings/regions/



Тіпанов В.В.

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана


АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РИНКІВ СИРОВИННОЇ ПРОДУКЦІЇ


В умовах глобалізації економіки та інтернаціоналізації міжнародних товарних ринків особливого значення набувають питання, які стосуються дослідження особливостей регулювання світового ринку сировинних товарів.

Багатостороннє регулювання міжнародних сировинних ринків, це насамперед, проведення погоджених дій урядами країн-виробників, експортерів та імпортерів, які спрямовані на їх стабілізацію шляхом створення міжнародних механізмів та відповідних організаційних форм.

Метою такого регулювання є вирішення проблем пропорційного розвитку та споживання сировинних ресурсів; нормалізації міжнародної торгівлі сировинними товарами шляхом координації політики продуцентів, експортерів та споживачів при виході на світовий ринок, стабілізації цін, встановлення й співвідношення цін на сировину та готові промислові вироби.

Серед основних інструментів регулювання світових ринків сировини слід виокремити, насамперед, створення асоціацій експортерів та укладання міжнародних товарних угод.

Одним з чинників, що суттєво впливає на формування кон’юнктури ринків сировини є політика асоціацій експортерів сировинних товарів. Перші міждержавні сировинні асоціації як форми впливу на ці ринки з’явилися в 20-х роках ХХ сторіччя. Їх головна мета полягала у регулюванні обсягів виробництва (недопущенні перевиробництва) певних видів сировини, а також стимулюванні процесу монополізації сировинних галузей. В наш час існує понад 20 таких асоціацій, які здійснюють колективну політику контролю над видобутком, торгівлею та цінами щодо різноманітних видів сировинної продукції. Основним показником результативності їх діяльності є питома вага в виробництві та торгівлі відповідним товаром. Так, на організацію країн-експортерів нафти (ОПЕК) припадає 84% світового експорту нафти; асоціацію країн-експортерів залізної руди (АІЕК) – 56% світового експорту залізної руди; організацію країн-експортерів вольфраму (ОТЕК) – 60% світового експорту вольфраму; асоціацію держав-виробників ртуті (АМПК) - 95% світового ринку ртуті тощо.

Відмітимо, що питаннями регулювання та вивчення ринків сировини займаються і інші впливові організації, наприклад, конференція ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), ФАО тощо.

Міжнародне співробітництво на товарних ринках може також відбуватися в межах міжнародної дослідницької групи (МДГ) щодо сировинних товарів (нікелю, міді, каучуку, цинку тощо). МДГ – це міжурядові багатосторонні організації, але з обмеженими функціями, що діють в межах чи під егідою Конференції ООН по торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Їх метою є обговорення актуальних проблем розвитку світових товарних ринків та прийняття по ним необхідних рекомендацій країнами – учасниками. Членство в МДГ дозволяє отримувати великі обсяги важливої інформації, в т.ч. технологічного характеру, сприяє розширенню прямих контактів між виробниками із різних країн у відповідних галузях.

Важливою формою міждержавного регулювання світових ринків сировини є міжнародні товарні угоди (international commoditie agreement). МТУ — багатосторонні міжурядові угоди між експортерами та імпортерами сировинного товару, що укладаються з метою розвитку міждержавної торгівлі цим товаром, запобігання виникненню його надлишку або дефіциту, регулювання і вдосконалення його виробництва та збуту, попередження надмірних коливань світових цін на товар тощо. На сьогодні виокремлюють три типи міжнародних товарних угод:

1) Стабілізаційні МТУ, укладаються з метою стабілізації цін на сировину шляхом приведення до рівноваги попиту та пропозиції. Ці угоди відносяться до найбільш важливих й виконують такі регулюючи функції: обмежують амплітуду цінових коливань, встановлюють квоти на виробництво і експорт для країн – експортерів; передбачають створення буферних запасів сировини тощо. До цих МТУ відносять: Міжнародні угоди щодо каучуку 1979р., Міжнародна угода щодо какао 1980р., Міжнародна угода щодо олова 1981р., Міжнародна угода щодо кави 1984р. тощо;

2) Адміністративні МТУ, укладаються щодо статистичного аналізу й розробки загальних рекомендацій щодо торгівлі певними видами товарів, наприклад пшениці або цукру (Міжнародні угоди щодо пшениці 1971р., Міжнародна угода щодо цукру 1984р тощо.);

3) Міжнародні угоди щодо засобів розвитку, спрямовані на підвищення експортного потенціалу країн – виробників сировини, укріплення існуючої інфраструктури, співпраці країн – виробників щодо переробки і збуту сировини, охорони навколишнього середовища тощо. До цього виду МТУ відносяться: Міжнародні угоди щодо джуту і джутових виробів 1982р., Міжнародні угоди щодо тропічної деревини 1983 р. тощо.

Отже, до основних особливостей МТУ необхідно віднести: аналіз проблем, що пов’язані з міжнародною торгівлею, а також виробництвом та споживанням конкретного сировинного товару; вивчення світової кон’юнктури сировинного ринку; організація багатосторонніх консультацій щодо проблем торгівлі сировинними товарами та висвітлення питань, що пов’язані з покращенням охорони навколишнього середовища; інформування учасників ринку о ситуаціях, які склалися на міжнародних ринках сировини; збір та розповсюдження статистичних даних, підготовка економічних оглядів ринку тощо.

Сировинні товари на світовому ринку можуть реалізовуватися за короткостроковими та довгостроковими комерційними контрактами, через міжнародні товарні біржі та аукціони, а також у межах реалізації угод між імпортером і переможцем міжнародного тендеру (при проведенні тендерів, наприклад, на геологорозвідувальні роботи). Кожна з цих форм має свої певні переваги і недоліки та по-різному впливає на розвиток сучасного сировинного ринку.

Так, міжнародна торгівля за довгостроковими контрактами:
  • формує стабільне джерело сировини на довгострокову перспективу;
  • залишає якість сировинних товарів завжди постійною, а це повністю відповідає вимогам як покупців, так і продавців;
  • надає вищий рівень стабільності попиту, пропозиції і цін, ніж на відкритих ринках.

Однак, останнім часом особливістю довгострокових контрактних відносин є загальне скорочення строків їх дії. Це пов’язано з нестабільністю функціонування та подальшим розвитком міжнародних ринків сировини, різким коливанням їх кон’юнктури. Так, наприклад, строки дії довгострокових контрактів на кам’яну сіль скоротилися з 10 до 5 років, а середні строки контрактів на газ становлять 20 років.

Збільшується роль і інших організаційних форм міжнародної торгівлі сировинними товарами, наприклад, таких як, міжнародні біржі. Вони сприяють розширенню торгівлі сировиною та виконують такі функції:
  • здійснюють організацію ринка сировини за допомогою біржового механізму, тобто забезпечують рівновагу попиту та пропозиції на сировинні товари;
  • виконують стабілізацію цін (котирування цін, їх фіксацію та публікацію);
  • проводять стандартизацію типових контрактів, встановлюють правила торгівлі;
  • здійснюють арбітражну діяльність.

В умовах відкритості ринкової системи та існуванні жорсткої тотальної конкуренції на світовому сировинному ринку, спроба утворити дієвий механізм його регулювання та здійснювати багатостороннє регулювання ринків сировинних товарів, що відбувається на автономній (окремій) структурній основі (нафта, цукор, кава, рис, каучук, тропічна деревина тощо), не дають очікуваних результатів щодо стабілізації цін, балансу попиту та пропозиції.

Важливим чинником в цьому випадку, є те, що по суті вся міжнародна торгівля сировиною, практично повністю виведена з під юрисдикції ГАТТ та знаходиться поза межами універсального міжнародно-правового регулювання. Це, в свою чергу, свідчить про багатогранність і складність проблем регулювання міжнародних сировинних ринків та необхідність подальших ґрунтовних теоретичних досліджень з цієї тематики [1; 3 ;5].

  1. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. / за ред. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. – К.: КНЕУ, 2001р.
  2. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник / за ред. Новицького В.Є. – К.: КНЕУ, 2003р.
  3. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. / за ред. Румянцев А.П., Башинська А.І., Корнілова І.М., Коваленко Ю В. – К.: Центр навчальної літератури, 2004р.
  4. Мировая экономика: Учебник / под ред. Ломакина В.К. – М.: Юнити, 2004г.
  5. Основи міжнародної торгівлі: Навч. посіб. / за ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Ржепішевського К.І. – К.: Центр навчальної літератури, 2005р.
  6. Мировая экономика: Учебник / под ред. Булатова А.С. – М.: Юристь, 2005г.
  7. Международная торговля: Учеб. пособ. / под ред. Вавилова Е.В., Бородулина Л.П. – М.: Гардарики, 2006г.



Трало І.М.

Рівненський державний гуманітарний університет