Geum.ru

С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор

Вид материалаДокументы

Содержание


Показатели экспортной деятельности металлургического комплекса украины
Еколого-економічні засади розвитку регіону
Аналіз проблем та тенденцій використання промислового потенціалу регіону
Кременчуцький національний університет
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   24

ПОКАЗАТЕЛИ ЭКСПОРТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ МЕТАЛЛУРГИЧЕСКОГО КОМПЛЕКСА УКРАИНЫ


В 2009 году предприятия металлургической отрасли Украины не достигли высокого уровня в обновление сортамента выпускаемой продукции, модернизации производства, снижение энергопотребления и диверсификации региональных рынков. Структура экспортных поставок ухудшилась, сместившись в сторону увеличения доли полуфабрикатов в общей структуре экспорта. Готовый стальной прокат и другая продукция с высокой добавленной стоимостью утрачивают свои позиции в экспорте. В результате кризиса, что вызвало снижение объема инвестиций, Украина была вынуждена отказаться от экспортных поставок стальных оцинкованных балок больших размеров и другой продукции с высокой добавленной стоимостью.Доля продукции с малой добавленной стоимостью постоянно растет. В 2007 г. она составляла 35,5%, в 2008 г. - 45,2%, за период с января по сентябрь 2009 г. она выросла до 45,2%. По другим данным, эти показатели превышают 50%.

В 2009 году сравнительно низкая стоимость сырья и, соответственно, отпускная цена изделий позволили украинским предприятиям удержать позиции на мировом рынке и успешно конкурировать с производителями из стран ЕС, Японии и Южная Корея, а растущий спрос на дешевую украинскую сталь обеспечил минимально необходимую загрузку производственных мощностей. Однако в 2009 г. экспортная выручка предприятий отрасли значительно сократилось.

В черной металлургии Украины остаются неизменными фундаментальные факторы, влияющие на работу отрасли. Техническая и технологическая отсталость предприятий определяет высокую материало- и энергоемкость выпускаемой продукции, а также сравнительно невысокое качество и узкий ассортимент.

В 2010 г. в Украине было произведено 27,3 млн. т чугуна, 31,7 млн. т стали и 29,9 млн. т проката черных металлов. Все эти показатели незначительно превышают объемы производства 2009 г. (25,7 млн. т чугуна, 29,0 млн. т стали и 27,2 млн. т проката). Однако увеличение объясняется низкой сравнительной базой, так как выплавка стали в сравнении с докризисным уровнем существенно снизилась: в 2007 г. было произведено 43 млн. т.

В 2010 г. экспорт украинской металлопродукции составил около 85% от общего объема производства, что подтверждает зависимость отечественного ГМК от состояния на внешних рынках металлопродукции. Изменения в географии экспорта украинских металлургических предприятий в 2010 году по сравнению с 2009 г. представлены в таблице 1.


Таблица 1 - труктура экспорта украинской металлопродукции

Регион
2009 год
8 месяцев 2010 года

Ближний Восток
25%
21,9%

Азия (без Китая)
18%
16,7%

ЕС(27)
13%
22,7%

Остальная Европа
12%
11,5%

Африка
11%
8,5%

СНГ
10%
13,2%

Китай
6%
1%

Америка
5%
4,5%


Как видно из таблицы 1 практически все направления реализации металлопродукции Украинскими предприятиями претерпели изменения в процентном соотношении (кроме «Остальная Европа»). Данные изменения связаны с колебаниями в объемах производства собственной продукции в данных регионах, а также с ценами, которые предлагают конкуренты за аналогичный ассортимент, что ведет в одних регионах к повышению экспорта, а в других к его понижению.

Изменение экспортных цен на полуфабрикаты (квадратная заготовка) производства украинских металлургических предприятий показано на рисунке1.




Рис. 1. Динамика экспортных цен на полуфабрикаты украинских металлургических предприятий (2008 – 2010 гг.)


Как видно из диаграммы наивысшей цена на заготовку была в июне-августе 2008 года ($905-1290), в этом же 2008 году наблюдается наибольшая разница в ценах, которые снизились в декабре 2008 года до $335 за тонну. В 2009 году цены оставались стабильно низкими $340-440/т. В 2010 году, когда наблюдается оживление рынка металлопродукции в большинстве стран мира, уровень цен адекватно реагирует на повышение активности. Цены в 2010 году на продукции украинских предприятий находились в диапазоне от $440/т в январе 2010г до $615/т в апреле.

Повышение спроса на металлопродукцию, произведенную в Украине, повысило объемы ее выпуска в 2010 году (таблица 2.).


Таблица 2 - Динамика выплавки стали в мире и в Украине в 2010 году, млн. т
01.10
02.10
03.10
04.10
05.10
06.10
07.10
08.10
09.10

Мир
109,2
107,5
120,3
121,6
124,2
118,7
114,8
112,9
111,7

Украина
2,73
2,33
2,99
2,98
2,84
2,46
2,42
2,6
2,74


За девять месяцев 2010 года произошли изменения и в структуре экспорта украинской металлопродукции. Традиционно больше всего украинские предприятия экспортируют слябы и квадратную заготовку. По данным ГП «Госвнешинформ», за девять месяцев продажи слябов выросли на 53,6% в натуральном выражении (до 4,24 млн. т) и в 2,17 раза в денежном (до $1,985 млрд.). Продажи квадратной заготовки уменьшились на 21,8% (до 4,46 млн. т) в натуральном выражении, но увеличились на 6,7% в денежном (до $1,998 млрд.).

Предприятия металлургической отрасли Украины по итогам работы в 2010 году нарастили экспорт металлопродукции (без учета труб) на 5,8% по сравнению с 2009 годом — до 27,036 млн. тонн.

Основными конкурентами листопрокатных предприятий Украины в Европе являются металлургические комбинаты Германии, Франции, Италии, Нидерландов, Словакии, а на Востоке — комбинаты Японии, Китая, Индии, Южной Кореи. Следует ожидать, что уже в ближайшем будущем металлурги Китая, Индии благодаря быстрым темпам развития вытеснят иностранную металлопродукцию с рынков своих стран и увеличат свои доли в странах Ближнего Востока и Индокитая. Для продажи украинского металла по мировым ценам места на этих рынках не останется. А демпинговать украинские металлурги не смогут из-за устаревших технологий и оборудования предприятий, себестоимость продукции которых значительно выше, чем на современных производствах.

Главными факторами риска украинской металлургии являются экспорт зависимость и малый внутренний рынок, ординарный сортамент продукции, техническое и технологическое отставание и высокий коэффициент производственных затрат. При этом за 2010 год в Украине не было реализовано практически ни одного крупного инвестиционного проекта.

  1. Гранатуров В.М., Шевчук О.Б. Ризики підприємницької діяльності: Проблеми забезпечення конкурентоспроможності [Текст] // Вісник Донецького університету. Сер. Економіка і право, 2005, - Вип.2/1 - С.11-14.
  2. Добровольский С. Экспорт в сентябре: объемы растут, рынки сужаются [Электронный ресурс] ugmk.info [Цит. 2010, 25 октября] Режим доступа < info/art/jeksport-v-sentjabre-obemy-rastut-rynki-suzhajutsja.phpl>
  3. Куваев С. С восточным акцентом [Электронный ресурс] [Цит. 2010, 01 декабря] Режим доступа <ссылка скрыта>
  4. На рынке стали Украины [Электронный ресурс] [Цит. 2010, 27 января] Режим доступа <ссылка скрыта>
  5. Попов В. (заместитель начальника департамента по вопросам металлургического комплекса ГИАЦ «Держзовнишинформ») Стальной экспорт: прощай, Африка, и привет, Европа! Ч.1 [Электронный ресурс] UGMK.INFO Режим доступа <ссылка скрыта>
  6. Чентуков Ю.І. Стратегія інтеграції крупних промислових комплексів в умовах глобалізації [Текст] / Ю.І. Чентуков: монографія – Донецьк: ДонНУ, 2010. – 294 с.
  7. Эксперты разочарованы результатами работы украинской металлургии в 2010 году [Электронный ресурс] MetalTorg.Ru [Цит. 2011, 11 января] Режим доступа <ссылка скрыта>



Карінцева О.І, Тарасенко С.В.

Сумський державний університет


ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ


На процеси екологоорієнтованого розвитку регіону впливають фактори макро- та мікрорівня, що обумовлює необхідність побудови системи забезпечення екологоорієнтованого розвитку регіону з урахуванням даних двох груп чинників. Оскільки екологоорієнтованість процесів розвитку регіону визначається, в першу чергу, процесами функціонування підприємств території, то, насамперед, вищеназвана система має стимулювати і мотивувати суб’єктів господарювання до екологоорієнтованого розвитку.

Системоутворюючими факторами екологоорієнтованого розвитку суб’єктів господарювання України є фактори макрорівня. Інституціональне середовища не готове до сприйняття і оцінки екологоорієнтованого розвитку підприємств. Про це свідчить значення коефіцієнту екологоорієнтованості неформалізованих результуючих нематеріальних активів (КЕНРНА<1). Він розраховується за формулою:




де ∆НРНА – зміна неформалізованих результуючих нематеріальних активів підприємства за період, грн.; І – інвестиції у покращення якості навколишнього середовища за період, грн.; ЕЗ – економічний збиток від екодеструктивної діяльності підприємства за період, грн.


Для виявлення вузьких місць у процесах забезпечення екологоорієнтованого розвитку підприємств регіону необхідна оцінка пропускної спроможності інфраструктури ринку екологічних товарів та послуг (РЕТП). Коефіцієнт пропускної спроможності інфраструктури (КПСІРЕТП) розраховується на основі оцінок елементів інфраструктури РЕТП. Якщо 0<КПСІРЕТП≤0,5, то для забезпечення розвитку елементів інфраструктури необхідним є розробка мотиваційного механізму екологоорієнтованого розвитку підприємств регіону. Якщо 0,5<КПСІРЕТП≤0,9, то для забезпечення розвитку елементів інфраструктури необхідним є розробка стимулюючого механізму екологоорієнтованого розвитку суб’єктів господарювання території. Значення 0,9<КПСІРЕТП≤1 передбачає контроль за ефективністю функціонування інфраструктури РЕТП регіону.

Таким чином, створення необхідних умов для функціонування системи забезпечення екологоорієнтованого розвитку суб’єктів господарювання регіону відбувається за рахунок розвитку елементів інфраструктури РЕТП, що є передумовою ефективної роботи механізму забезпечення екологоорієнтованого розвитку на мікрорівні.

Стимулювати процеси екологоорієнтованого розвитку на мікрорівні можливо шляхом екстерналізації екологічних витрат, суть якої полягає у тому, що на основі існування позитивного зв’язку між НРНА і екологічними витратами підприємства можна за рахунок формування неформалізованих екологоорієнтованих результуючих нематеріальних активів підвищувати попит на продукцію підприємства, а отже впливати на фінансові результати суб’єкта господарювання. Таким чином, підприємство буде зацікавлене у екологоорієнтованому розвитку, оскільки це дозволить йому в умовах висококонкурентних ринків формувати переваги і завоювувати частку ринку.

Результати оцінки зворотніх зв’язків у системі “екологічні витрати-нематеріальні активи-економічні результати» підприємств машинобудування та харчової промисловості Сумського регіону підтверджують наявність позитивного зв’язку між НРНА і економічними результатами, що, в свою чергу, детермінує можливість процесу екстерналізації екологічних витрат шляхом формування нематеріальних активів на основі екологічних компетенцій суб’єктів господарювання.

Таким чином, для забезпечення процесу екологоорієнтованого розвитку підприємств регіонів України необхідним, в першу чергу, є розробка мотиваційних інструментів, засобів екологоорієнтованого розвитку на основі ліквідації вузьких місць у функціонуванні елементів інфраструктури РЕТП.

Проте для того, щоб забезпечити рівномірність у процесах екологоорієнтованого розвитку суб’єктів господарювання регіону, необхідним є застосування стимулюючих інструментів та засобів екологоорієнтованого розвитку на мікрорівні шляхом підвищення еластичності нематеріальних активів до екологічних витрат на основі інформаційних кампаній як підприємств, так і держави.


1. Соболєв В.М. Формування ринкової інфраструктури в перехідній економіці індустріального типу / В.М. Соболєв / Автореферат на здобуття д-ра. ек. наук зі спеціальності 08.01.01 – економічна теорія. – Х, 1999. – 41 с.


Качуріна Н.М.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка


АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ТА ТЕНДЕНЦІЙ ВИКОРИСТАННЯ ПРОМИСЛОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ


У сучасних умовах промисловий потенціал України залишається основним джерелом економічного розвитку країни. Разом з тим, необхідність децентралізації державних функцій з управління соціально-економічним розвитком регіонів, в т. ч. розвитком регіональних промислових комплексів, обґрунтовує доцільність проведення наукових досліджень з розробки стратегій промислового розвитку регіонів. Дослідження рівня використання промислового потенціалу регіону та оцінка його впливу на економічне зростання регіону при цьому забезпечить аналітичне обґрунтування стратегій та програм промислового розвитку регіонів, вибір головних рушійних факторів та механізмів розвитку промисловості регіонів.

Завданням дослідження є аналіз динаміки рівня використання промислового потенціалу регіону (ППР), а також оцінка його впливу на формування валової доданої вартості (ВДВ) в регіоні з метою виявлення проблем та визначення тенденцій промислового розвитку регіону (на прикладі Полтавської області).

Дослідження проводилося за алгоритмом, що включає наступні етапи: 1) визначення об’єкту та предмету оцінки; 2) постановка завдання оцінки; 3) встановлення критеріїв оцінки; 4) класифікація регіональних факторів використання ППР; 5) відбір часткових показників, що характеризують дію кожної групи регіональних факторів; 6) нормалізація часткових показників; 7) визначення вагових коефіцієнтів включення часткових показників в кожній групі регіональних факторів за методом модифікованої першої головної компоненти [1]; 8) знаходження інтегральних оцінок кожної групи регіональних факторів використання ППР; 9) визначення вагових коефіцієнтів включення інтегральних оцінок кожної групи регіональних факторів в інтегральну оцінку використання ППР; 10) знаходження інтегральної оцінки використання ППР; 11) вибір виду математичної моделі залежності ВДВ промисловості регіону від внутрішньорегіональних факторів використання ППР; 12) дослідження інтегральних оцінок регіональних факторів використання ППР на предмет тісноти зв’язку з ВДВ та відбір найбільш впливових факторів; 13) перевірка моделі на мультиколінеарність; 14) знаходження параметрів моделі; 15) оцінка адекватності моделі; 16) аналіз отриманих результатів та висновки.

Відповідно до алгоритму, спочатку проводилася інтегральна оцінка рівня використання промислового потенціалу регіону, далі будувалася кореляційно-регресійна модель залежності ВДВ промисловості регіону від внутрішньорегіональних факторів використання ППР.

За критерій оцінки були прийняті найкращі значення показників використання промислового потенціалу регіону за період, що досліджується. За такого критерію оцінки сформований ППР – це максимально можливий рівень використання сформованих можливостей промислового розвитку. А рівень використання ППР – це співвідношення використаних та сформованих можливостей розвитку промисловості регіону. Така оцінка дозволить показати наявні потенційні можливості зростання ППР, що в поточному періоді не використовуються.

Промисловий потенціал регіону за ресурсно-цільовим підходом включає можливості промислового комплексу регіону досягати поставлених цілей його розвитку. В основу інтегральної оцінки рівня його використання покладений підхід, що ППР є сукупністю внутрішніх можливостей розвитку промислового комплексу в регіоні. Наявність та ступінь використання внутрішніх можливостей визначаються дією внутрішньо регіональних факторів промислового розвитку.

Для підбору переліку показників, що характеризують вплив регіональних факторів на використання ППР, застосовувалася їх наступна класифікація: 1) людські; 2) природно-ресурсні; 3) інвестиційні; 4) науково-технічні; 5) екологічні.

Ресурсно-цільовий підхід до визначення використаного ППР передбачає оцінку не лише застосованих можливостей, але й результативності їх використання, тобто ступеня досягнення поставлених цілей розвитку промислового комплексу регіону. Відповідно до місії промислового потенціалу країни, викладеній у [2, с. 30], автором було обґрунтовано доцільність оцінки результативності використання ППР за допомогою показника «валова додана вартість промисловості регіону».

При проведенні інтегральної оцінки ППР та побудові моделі використовувався перелік із 32-х часткових факторних ознак, що відображають дію зазначених регіональних факторів на використання ППР. Для розрахунків було зібрано дані по Полтавській області за 14 років: з 1996 по 2009 рр.

Аналіз отриманих результатів інтегральної оцінки дозволив зробити ряд висновків. По-перше, рівень використання наявних можливостей розвитку промислового комплексу регіону не високий (46%), промислові підприємства регіону не лише не створюють нові можливості розвитку, а й не використовують всі сформовані. За період з 1996 року по 2009 рік промисловий потенціал Полтавської області використовувався в середньому на рівні 45% від наявних можливостей. До 1999 року рівень його використання знижувався. Рівень використання промислового потенціалу області переважно зростав і знаходився в межах 36-59%, середня швидкість зростання складала 8%. По-друге, рівень використання людських ресурсів в промисловості області високий, максимальне його значення спостерігалося у 2009 році (71,5%). Інтегральна оцінка використання людських ресурсів за 1996-2008 рр. зросла з 36% до 71%, а у 2009 році знизилась до 40,5%. Це означає, що використання сформованих можливостей розвитку людських ресурсів промисловості в умовах сформованої галузевої структури промисловості суттєво зросло. На це зростання позитивно вплинули вдосконалення наявних кваліфікаційних навичок персоналу та зростання продуктивності праці, негативно вплинули скорочення чисельності працівників, їх перекваліфікації та зменшення ролі оплати праці в витратах промисловості. Подальший розвиток людських факторів в незмінних організаційних умовах та за наявної галузевої структури призведе до зменшення ефективності їх використання для промислового потенціалу регіону. По-третє, рівень використання матеріальних ресурсів в промисловості області теж високий, найбільше його значення зафіксовано у 2007 році (87%). Інтегральна оцінка використання матеріальних ресурсів за 1996-2008 рр. коливалась, знижуючись у кризові періоди до 12% (1999 р.) та 77% (2009 р.), хоча, в цілому, за період з 1996 р. по 2009 р. вона зросла. На зростання оцінки природно-ресурсних факторів використання ППР негативно впливала загальна матеріаломісткість промислової продукції, що пов’язано зі зростанням витрат на сировину, матеріали у структурі промислової продукції. По-четверте, рівень використання виробничих потужностей та інвестиційних можливостей в цілому знижувався до 2004 року з 41% до 29%, у 2004-2008 рр. він поступово зріс до 51%, у 2009 р. становив 45%. Хоча і обсяги інвестицій в основний капітал та вартість основних засобів зростали, проте величина інвестицій не забезпечила оновлення та покращення стану основних засобів. До того ж гостра необхідність в суттєвих змінах обсягів та напрямків проведення інвестицій не забезпечується зростанням власних можливостей їх фінансування (амортизація та прибуток). По-п’яте, рівень використання науково-технічних можливостей розвитку промисловості області загалом теж зменшувався з 61% (1996 р.) до 24% (2009 р.). В цілому показники науково-дослідної та інноваційної діяльності підприємств змінювалися нестабільно. Якщо показники науково-дослідної діяльності переважно зростали, то масштаби інноваційної діяльності зменшувалися. По-шосте, вплив екологічних факторів на величину ППР невеликий, масштабів природоохоронної діяльності з 2001 по 2008 рр. зростали, проте відповідно зростали і обсяги забруднення навколишнього середовища.

У результаті проведеного дослідження була побудована модель впливу регіональних факторів промислового потенціалу на ВДВ промисловості, яка має вигляд:

(1)

де - ВДВ промисловості Полтавської області у цінах 1996 року, ,,, - інтегральні оцінки людських, природно-ресурсних, інвестиційних, науково-технічних факторів відповідно.

З моделі (1) видно, що людські фактори використання промислового потенціалу регіону здійснювали найбільший позитивний вплив на формування доданої вартості промисловості регіону. Підвищення використання людських факторів промислового потенціалу області забезпечує найбільше зростання валової доданої вартості промисловості.

Природно-ресурсні фактори теж здійснювали позитивний вплив на ВДВ промисловості Полтавської області. Резервами зростання позитивного впливу природно-ресурсних факторів є зменшення матеріалоємності промислової продукції.

Вплив інвестиційних факторів на ВДВ промисловості області був негативним. Це означає, що валова додана вартість промисловості області зростала за рахунок збільшення завантаження існуючих виробничих потужностей, але в умовах їх скорочення та старіння. Отже, ВДВ промисловості Полтавської області зростала не за рахунок розширення та оновлення виробничих потужностей, а за рахунок підвищення рівня використання наявних морально та фізично зношених основних засобів. А інвестиції в основний капітал промисловості не забезпечують розширеного чи, навіть, простого відтворення виробничих потужностей промисловості. Необхідно проводити політику кардинального оновлення виробничих потужностей промислових підприємств області на інноваційній основі, так як «косметичне» покращення стану наявних основних засобів спричиняє негативний ефект на формування валової доданої вартості промисловості області.

При побудові моделі було виявлено, що науково-технічні фактори негативно впливали на формування валової доданої вартості промисловості області у 1996-2009 роках, хоча сила негативного впливу менша, ніж у інвестиційних факторів. Це було пов’язано з епізодичністю та малими масштабами інноваційної та науково-дослідної діяльностей, незначним рівнем інноваційного технологічного та технічного оновлення виробничих потужностей, низькими рівнем інноваційності промислової продукції тощо. Це означає, що можливості інноваційного розвитку промисловості області слабо використовуються і результативність використання промислового потенціалу області зростає за рахунок експлуатації наявних застарілих основних засобів і технологій, реалізації традиційних видів промислової продукції. А інноваційна діяльність в цьому періоді не забезпечувала такого ефекту зростання валової доданої вартості за рахунок реалізованої інноваційної продукції, щоб він перекрив ефект зниження віддачі валової доданої вартості при реалізації традиційної промислової продукції. Сучасний стан науково-дослідної та інноваційної діяльності промислових підприємств області не забезпечує перетворення науково-технічних факторів на головну рушійну силу промислового розвитку області.

Запропонована методика оцінки рівня використання промислового потенціалу Полтавської області дозволила визначити рівень використання сформованих можливостей промислового розвитку області. Моделювання впливу регіональних факторів використання ППР на ВДВ промисловості дозволило об’єктивно дослідити сформовані тенденції динаміки ВДВ в промисловості регіону, виявити найголовніші фактори та резерви її зростання. Висновки проведеного аналізу можуть бути використанні при аналізі проблем використання ППР та розробці механізму його розвитку, а також при прогнозуванні ВДВ промисловості регіону за сценарієм інерційного розвитку.

  1. Айвазян С. А. Анализ синтетических категорий качества жизни населения субъектов Российской Федерации: их измерение, динамика, основные тенденции / С. А. Айвазян // Уровень жизни населения регионов России. – 2002. – № 11. – Режим доступу ru/j_uzhnrr_arhive_g2002.phpl#n11.
  2. Промисловий потенціал України: проблеми та перспективи структурно-інноваційних трансформацій / [Белінська В. М., Бурлака В. Г., Галиця І. О. та ін.] ; відпов. ред. канд. екон. наук Ю. В. Кіндзерський. – К. : Ін-т економіки та прогнозування НАН України, 2007. –



Квятковська Л.А.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського