С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор

Вид материала

Документы

Содержание Підходи до дослідження кадрового потенціалу на вітчизняних підприємствах Еко-інноваційна складова стратегій регіонального розвитку Необхідність врахування ВПЛИВу ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ПРОЦЕС ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ Sustainable development as the base of regional developmental of the nature valuable areas Сумской государственный университет

Подобный материал:

• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3090.43kb.
• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3416.48kb.
• Єпіфанов, ректор двнз «Українська академія банківської справи Національного банку України»,, 1134.49kb.
• Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Фінанси І кредит» Севастопольського, 118.95kb.
• Курс лекцій Для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" економічних спеціальностей, 3134.39kb.
• Національний банк України Університет банківської справи нбу львівський інститут банківської, 208.22kb.
• Державний вищий навчальний заклад «українська академія банківської справи національного, 2462.21kb.
• Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку, 7143.04kb.
• А. В. Буряк метод финансовых коэффициентов как инстурмент оценки эффективности деятельности, 122.42kb.
• О.Є. Кузьмін доктор економічних наук, ну „Львівська політехніка, 53.07kb.

ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ


В умовах жорсткої конкуренції організації змушені використовувати різноманітні методи, технології та інновації для задоволення потреб споживача. Якщо це продуктові інновації, то вони створюють принципово нові товари. Якщо це процесні, то вони стають передумовою розробки нової технології для задоволення не лише нових, а й існуючих потреб.

Для подолання традиційної інертної системи управління, бажано використовувати нові підходи в менеджменті –– управлінські інновації , які з одної сторони сприяють генерації нових ідей, а з іншої –– змінюють попередню систему. До них варто віднести управління на основі Learn SixSigma (управління на основі бережливого виробництва і 6- Сігм); BPR (реінжиніринг бізнес-процесів); Knowledge management (менеджмент знань); EVA-ABC-based management ( управління вартістю організації за допомогою функціонально-вартісного аналізу).

Для аналізу вище зазначених систем управління варто використовувати дещо інший механізм, який складається з важливих для збалансованого розвитку підприємства структурних елементів: стратегія, процеси, технології, маркетинг, продукти, бізнес модель, організаційні ресурси. Необхідно проаналізувати важелі впливу і сутність здійснюваних змін в елементи системи виходячи з вище перерахованих підходів [1, с.44].

Дослідження систем управління показало направленість в розуміння та постановці стратегічних цілей розвитку у виді максимізації вартості організації або підвищення ефективності функціонування основних процесів. Але відмінність даних систем полягає у акцентуванні системи на будь-якому одному аспекті управління:

Персонал і організаційне знання, ефективне виробництво без втрат, створення нової моделі бізнесу, яка спроможна задовольняти потреби клієнтів, фінансові показники та центри формування витрат, тим самим порушується баланс розвитку підприємства. Кожна з систем може розглядатись, як управлінська інновація, апробована в свій час для досягнення певних результатів. Але відмінною їх рисою повинні бути технології, які сприяють генерації та впровадженню інноваційних рішень в управлінні певною підсистемою підприємства. Поява управлінських інновацій в менеджменті відбувалось через чітке окреслення проблем, що зайвий раз демонструє їх відмінність від технологічних інновацій, які створювались у дослідницьких центрах без чіткої прив’язки до тої, чи іншої проблеми.

Дані управлінські інновації не дозволяють досягти збалансованості в організаційному розвитку підприємств, що змушує шукати альтернативний варіант розв’язку проблем [2, с.173].

Для ефективного і логічного рішення задачі формування збалансованої системи управління розвитком підприємства, яке спроможне забезпечити рівнозначний розвиток виділених компонентів найбільш вдалим являється концептуальний підхід до управління організаційним розвитком, який передбачає використання системи збалансованих показників.

Останнім часом в науковій літературі використовується концепція системи збалансованих показників (Balansed Scorecard). Основоположниками якого являються професори Гарвардського університет Р.Каплан та Д. Нортон. Автори запропонували підхід до стратегічного управління підприємством на основі побудови причинно-наслідкового зв’язку між цілями розвитку, які вимірюються фінансовими і не фінансовими показниками. В світовій практиці система збалансованих показників використовується великою кількістю провідних компаній.

Таке поширення говорить про особливості використання системи збалансованих показників. Необхідно дослідити можливості та умови застосування цієї системи в управлінні розвитком підприємств. Особливості системи збалансованих показників, як управлінської інновації, яка змінює 7 елементів: стратегію, процеси, технологію, маркетинг, продукт, бізнес модель, організаційні ресурси.

Просуваючи новий підхід в стратегічному управлінні з використанням системи збалансованих показників розширив понятійний апарат стратегічного менеджменту, необхідно конкретизувати понятійний апарат відповідно до цілей дослідження [3, с. 267].

Система збалансованих показників є стратегією, яка являє собою тактичний план керованого переходу підприємства з поточного стану в бажаний за рахунок покращення процесів, особливо важливих для досягнення стратегічних цілей. З точки зору управління підприємствами розглядається стратегія, яка має характерні відмінності у застосуванні сучасних методів і зміни всіх елементів системи організації для отримання відповідних результатів.

1. Антонюк В. Кадри для інноваційної діяльності в Україні // Україна : аспекти праці. – 2007. – №5. – С.42 – 47.
   
2. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.
   
3. Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2006. – 316с.
   

Загвойська Л.Д.

Національний лісотехнічний університет України


ЕКО-ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА СТРАТЕГІЙ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ


Стратегії розвитку мезо-рівня значною мірою визначаються глобальним контекстом, у рамках якого вони формуються. Цьогорічний Світовий Економічний Форум у звіті «Shared Norms for the New Reality» відзначив високу складність суспільних процесів і непередбачуваність їхнього розвитку. Позиціонуючи глобальні ризики в квадранті найвірогідніших і найважливіших впливів світові експерти виділяють чотири проблеми: зміна клімату, фінансова криза, економічна нерівність і неспроможність управління на глобальному рівні [5]. Ці проблеми взаємопов’язані, для їх вирішення необхідна докорінна зміна науково-філософського дискурсу і суспільної практики, невідкладним є коригування відношень, які сформувалися в системі «Людина–Природа» [1]. Очевидною є неможливість застосування тих стратегій, бізнес-моделей і методів, які привели до виникнення згаданого клубка проблем.

Філософи та історики науки вказують на активні процеси формування постнекласичної (Стьопін, 2004) наукової парадигми як холістичного підходу до вивчення об’єктивної реальності, яка сприймається як динамічна єдність еволюціонуючих систем. Неадекватність механіцизму та редукціонізму очевидна, синергетика поступово перетворюється на кросдисциплінарну методологію дослідження.

Моральний імператив є абсолютно необхідною передумовою формування дієвої, ефективної стратегії розвитку в умовах турбулентного сьогодення. Наслідки десакралізації світу, втрати почуття відповідальності за професійну та особисту діяльність, ігнорування антропогенного чинника в трансформації планетарних біогеохімічних процесів безсумнівно приводять до розуміння визначальної ролі морально-етичних переконань у формуванні пріоритетів суспільного та регіонального розвитку.

Турбулентні десяті (2010-2020) змусили і підприємців переосмислити напрями розвитку і критерії оцінки його ефективності. Всесвітня рада підприємців зі сталого розвитку (WBCSD) наголошує на необхідності скоординованих, швидких і радикальних дій усіх стейкхолдерів для переходу до сталого розвитку [2]. У звіті «Vision-2050» WBCSD вказує на чотири передумови динамічного розгортання цього процесу: регулювання цін на вуглеводні; створення мережі структур торгівлі квотами на викиди; зняття небезпеки знеліснення; розвиток досліджень в області сільського господарства [4, с.6].

Неодмінною вимогою до формування збалансованих стратегій регіонального розвитку є переосмислення самого поняття «прогрес» у філософсько-етичному та економічному вимірах, а відтак формування системи показників для відображення рівня і динаміки поступу в бажаному напрямі. Формування альтернативної, сателітної системи обліку та аналізу якості розвитку реальний поступ суспільства на шляху до сталості. Для вирішення цього завдання необхідне усунення субсидій, насамперед енергетичних, а також інтерналізація екстерналій, як позитивних, так і негативних. Відсутність таких передумов притуплює лезо конкуренції і не мотивує до зміни філософії та підвищення відповідальності бізнесу, до запровадження превентивних підходів, розгортання еко-інновацій. Основою для таких змін має стати зміна системи цінностей, стилю поведінки і способу ведення бізнесу.

Важливою складовою регіональної стратегії мав би стати розвиток наукомісткого сільського і лісового господарства. Ці галузі особливо потребують наукової підтримки в умовах зміни кліматичної моделі Землі. Тут очевидною є неможливість застосування моделей і методів, які склалися в минулому столітті, так само як і роль цих секторів у стабілізації соціально-економічної та довкільної підсистем. Підґрунтям для аналізу економічних рішень мала б стати динамічна концептуальна модель взаємодії систем «Економіка-Суспільство-Природа» [1], яку ми вважаємо адекватним корелятом реального світу в сучасному екологічному контексті.

Чотирикратний примус до переходу на рейки сталого розвитку [3] релевантний для всіх регіонів: зростання чисельності населення, втрата потенціалу екосистем, зміна клімату, помножена на наше незнання латентних механізмів зворотного зв’язку еколого-економічних систем, робить вибір стратегії розвитку водночас життєво важливим і винятково складним. Еко-інноваційна спрямованість стратегій регіонального розвитку має скоординувати ресурсні потоки, інтелект і хист усіх зацікавлених сторін.

1. Загвойська Л.Д. Проблема «Людина-Природа»: філософсько-економічний дискурс / Л.Д. Загвойська // Зб. наук. праць Донецького державного університету управління: Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. Серія «Економіка». – 2011. – Том ХІІ. – Вип. 182. – С. 228-239.
   
2. Метро. Діалог зі стейкхлолдерами. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта
   
3. Rockström J. Quadruple Squeeze: Defining the safe operating space for freshwater use to achieve a triply green revolution in the Anthropocene / J. Rockström and L. Karlberg //
   Ambio. – 2010 May. – № 39(3). – Р. 257–265.
   
4. WBCSD. Vision 2050: The new agenda for business. – Geneva: WBCSD, 2010. – 74 p. Available from: <ссылка скрыта>.
   
5. World Economic Forum. Global Risk Report / K. Van der Elst and N. Davis (co-eds). – Geneva, 2011.
   

Зарічанська Є.В.

ДонНТУ


Необхідність врахування ВПЛИВу ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ПРОЦЕС ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ


В умовах прогресуючого забруднення природного середовища проблема утворення відходів виробництва й екологічно безпечного поводження з ними набула в Україні особливу гостроту. Це обумовлене порівняно високими питомими й абсолютними показниками утворення відходів, ресурсномісткою структурою промислового виробництва, застарілими технологіями та основними фондами, які використовуються. Це призвело до того, що, незважаючи на спад промислового виробництва в умовах кризи, інтенсивність нагромадження відходів виробництва збереглася. Розрив, що утворився між обсягами накопичення відходів і темпами їх утилізації й знешкодження, поглиблює екологічну кризу, надає їй прогресуючий характер і стає гальмуючим фактором економіки України. Розгляд питань стосовно можливостей та доцільності вибору одного чи декількох напрямів використання відходів неодмінно призводить до необхідності врахування всіх обставин, які спричиняють вплив на суб’єкт підприємницької діяльності при прийнятті рішення стосовно доцільності здійснення даного виду діяльності.

Враховуючи динамічність умов господарювання та багатокритеріальність факторів впливу на процес поводження підприємств з відходами, актуальним постає питання уточнення та інтерпретації складових зовнішнього середовища, які впливають на процес поводження з відходами, як основи сталого розвитку економіки.

Під зовнішніми факторами впливу в економіці прийнято розуміти сукупність взаємопов'язаних умов ширшого соціального плану, які виникають незалежно від діяльності підприємства й впливають на процес поводження з відходами, але при цьому не контролюються підприємством. Розглядаючи вплив зовнішніх факторів на процес поводження з відходами, важливо розуміти, що характеристики зовнішнього сере­довища відмінні, але в той же час пов'язані з факторами. До узагальнених характеристик зовнішнього середовища можна віднести:

• взаємопов'язаність факторів — сила, з якою зміна одного фактора впливає на інші;
  
• складність — кількість і різноманітність факторів, які знач­ним чином впливають на організацію;
  
• первинність — відносна швидкість зміни середовища;
  
• невизначеність — відносна кількість інформації про середовище й упевненість в її точності.
  

Зазначені характе­ристики взаємопов'язаності, складності, рухливості та невизначеності описують фактори як прямої, так і непрямої дії зовнішнього середовища. Зовнішні фактори прямого впливу безпосередньо впливають на діяльність підприємства: постачальники ресурсів, споживачі, конкуренти, трудові ресурси, державні органи, законодавство, податкова система, інвестори, засоби масової інформації, природоохоронна спільнота. Фактори непрямого впливу не спричиняють прямої дії на діяльність підприємства, але їх урахування необхідне для вироблення правильної стратегії. Політичні (методи реалізації державної політики), економічні (інфляція, продуктивність праці й ін.), соціальні (населення, менталітет), технологічні (розвиток науки й техніки), науково-технічний прогрес, міжнародні події. Аналіз факторів зовнішнього середовища непрямої дії дозволяє організації своєчасно спрогнозувати появу загроз і можливостей, роз­робити плани на випадок виникнення непередбачених обставин.

Аналіз та систематизація факторів, що впливають на процес поводження з відходами, дозволить більш детально дослідити даний процес та сприятиме виявленню шляхів підвищення ефективності поводження з промисловими відходами на підприємстві. Збалансований еколого-економічний розвиток підприємства обумовлюється не стільки можливістю виявлення факторів, скільки умінням своєчасно створювати інструменти впливу на них та вчасно реагувати на зміни. Ефективна система економічних інструментів екологічної політики підприємства дозволить забезпечити трансформацію зовнішніх негативних екологіч­них ефектів у внутрішні та стимулює зов­нішні позитивні екологічні ефекти. Підводячи деякий підсумок можна наголосити, що дії у сфері поводження з відходами повинні розроблятися з урахуванням вимог усіх учасників процесу та різних факторів, окрім того обраний напрямок дії підприємства безпосередньо залежить від специфіки діяльності. Тому необхідно, щоб кожне підприємство самостійно формувало сукупність чинників зовнішнього середовища в якому воно функціонує, виходячи з особливостей обраного напряму діяльності.

1. 
   Метлова Л.П. Теорія та практика поводження з відходами (на прикладі Донецької області): Монографія / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2004. - 168 с.
   
2. Гринів Л.С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії: Монографія. / Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 240 с.
   
3. Дорогунцов С.І. Екосередовище і сучасність. Т.З. Економічна оцінка природного середовища: Монографія. / С.І. Дорогунцов, М.А. Хвесик, Л.М. Горбач, П.П. Пастушенко. // К.: Кондор, 2006. — 426 с.
   
4. Степанов С.В. Экологическая стратегия лесопромышленного предприятия / С. В. Степанов. // Устойчивое лесопользование. – 2003. – №1. – С. 20-25.
   

Захарова О.В.

ДВНЗ „Донецький національний технічний університет”


Складові ефективності інвестування у людський капітал


Кожний суб’єкт господарювання, інвестуючи кошти у людський капітал, як і від інвестування у основний капітал, у першу чергу, очікує отримати зростання фінансово-економічних результуючих показників його діяльності протягом тривалого періоду часу. Саме тому доцільним є виокремлення трьох основних складових ефективності інвестування у людський капітал: фінансової, економічної та соціальної (рис. 1).





Кожен із видів інвестування у людський капітал на рівні підприємства може сприяти створенню як окремої складової ефективності, так і їх безпосереднього комбінування. Для підприємства найбільш очікуваними складовими ефективності інвестування виступають фінансова та економічна, комплексна дія яких сприяє забезпеченню його сталого розвитку. Оцінку фінансової та економічної складових ефективності можна здійснити із використанням певної системи показників, яка дозволить кількісно оцінити вплив результатів інвестування на покращення фінансово-економічної результативності діяльності підприємства.

В умовах, коли інвестування у людський капітал крім фінансової та економічної складових ефективності одночасно сприяє створенню соціальної складової, виникає синергетична дія ефективності завдяки спільної їх дії. Таке поєднання різних за своєю економічною природою складових ефективності викликає багаторазове посилення дії кожної з них, створюючи тим самим мультиплікативну ефективність – множинну результуючу продуктивну дію, спрямовану не лише на відчутне зростання значень фінансово-економічних результатів діяльності підприємства, а також і на посилення соціальної захищеності працівників, яке, у свою чергу, здатне до спонукання створення додаткового фінансово-економічного ефекту.

Значущість окремих складових ефективності у різних економічних умовах, на різних підприємствах та для різних працівників буде різною як за значеннями, так і за їх співвідношеннями. Досягнутий підприємством рівень ефективності не може залишатися тривалий час без зміни внаслідок дії значної кількості чинників зовнішнього та внутрішнього середовища. Наприклад, інвестування підприємством у професійний розвиток двох працівників одного віку та рівня освіти не дозволить отримати однаковий соціально-економічний ефект виходячи із того, що кожен із них має різний рівень мотивації на досягнення, різний рівень професійного досвіду та майстерності, а також різні кар’єрні очікування і спонукання. Разом із тим, ефект від інвестування у одного і того ж самого працівника протягом тривалого періоду часу також буде схильний до різноспрямованих змін, викликаних як залежними, так і незалежними від працівника причинами (хвороба, зміни рівня продуктивності праці внаслідок суб’єктивних та об’єктивних чинників, попиту на продукцію підприємства, собівартості продукції та ін.). Саме тому неможливо встановити та обґрунтувати нормативні значення певних складових ефективності грошової одиниці обсягу інвестицій у людський капітал для уніфікації процедури планування та оцінки результативності інвестування.

Одночасно у певні періоди часу під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників значущість окремих складових ефективності для підприємства може посилюватися або мати вирішальне значення. Так, дія кризових важелів в економіці України негативно позначилася на умовах та результативності діяльності підприємств, що викликало необхідність спрямування стратегії їх діяльності на отримання виключно фінансової та економічної ефективності інвестування з метою гарантування та забезпечення сталого розвитку. Навпаки, в економічно сприятливих умовах, коли на ринку праці спостерігається дефіцит висококваліфікованих працівників окремих професійних груп, підприємства намагаються, в першу чергу, забезпечити соціальний ефект від інвестування у людський капітал, що дозволить їм у майбутньому набути репутацію корпоративного соціально відповідального роботодавця, що певною мірою буде гарантувати стабільність та наступність персоналу та активно сприятиме створенню привабливих умов для залучення до підприємства найбільш конкурентоспроможних працівників.


Iwacewicz-Orlowska A.

University of Finance and Management in Bialystok, Poland


SUSTAINABLE DEVELOPMENT AS THE BASE OF REGIONAL DEVELOPMENTAL OF THE NATURE VALUABLE AREAS


There are many factors that influence the socio-economic development in a region. The significant role is playing the state of the environment and natural advantages in the region. It is very important in case of regions which are in a considerable part under the legal protection. Increase in the ecological awareness of the society and the worlds trends promoting environment-friendly approach towards the natural environment cause the change in attitudes of the local society. The state of the natural environment is becoming more and more important factor of the socio-economic development. This is very important in case of regions with many protected areas. The example of such region is the Suprasl commune. The Suprasl is one of communes of the Podlaskie Province in north-east part of Poland. Suprasl is located in Knyszynska Forest and in the neighborhood of the Białystok city. The Knyszynski Landscape Park is the biggest protected area of this type in Poland. The Knyszynski Forest, so the nature valuable area, is occupying more than 70% of the Suprasl commune.

The problem and question is what determine regional development of the nature valuable region. What kind of activities can be a chance of this type of region, obviously activities that will not influence in negative way natural environment. The solution should be sustainable development. This type of development isn't only concentrating on the economic growth, but is also taking into account two aspects: natural environment and a life quality of population.

One of the very important step is preparing and following in practice by commune sustainable development strategy. From national point of view the main framework, elaborated by the Polish Government is a multidimensional strategy “Sustainable Development Strategy for Poland up to 2025” (Polska 2025). Due to its longterm perspective, sustainable development is perceived of as a process that allows for a gradual balancing of growth, social cohesion and environmental protection. This document has an open character - like a compass for the state and society - and is not narrowly concentrated upon some quantified objectives [1].

In the recent time many communes in Poland following national documents also prepared local sustainable development strategies. The example of such commune is also mentioned before Suprasl commune. Those documents are not obligatory in Poland but it helps in many aspects. Sustainable development strategy for example is an advantage for the region with many nature valuable areas in acquiring the additional money from the European Union funds. Research shows that the correctly formulated sustainable development strategy are taking into consideration economic restrictions resulting from the need to preserve of the nature valuable area. In particular it concerns regions with special natural advantages and a poorly developed industry. Such region is the north-east part of Poland.

The primary importance has the need to fit types of the business activity to natural area conditions. It is possible to divide forms of the business activity typical for protected areas in two groups. First – traditional - these forms are mentioned many times in literature as the typical business activity in regions with many protected areas (e.g. the organic farming or sustainable tourism). The second group is the business activity associated with the sector of high technologies.

Main aim of this paper is to show that region with many protected areas is not only dependent on typical, not profitable activities, but also can attract high-tech branches. Sustainable development strategy should take this into consideration.

1. Roland Zieschank (in collaboration with Aleksandra Zlobinska), Poland Case Study Analysis of National Strategies for Sustainable Development, Environmental Policy Research Centre Freie Universität Berlin, June 2004, p. 4. org/ measure/capacity/sdsip.asp
   

Иванова Т.И.

Сумской государственный университет