Книга побудована на основі моніторингового дослідження 24 дитячих будинків сімейного типу України, що складає близько 20% від загальної кількості дбст по всій країні, у яких знаходяться на утриманні І вихованні 191 дитина-сирота.

Вид материала

Огляд українського законодавства стосовно дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування
Діти рівні у своїх правах незалежно від свого походження (...)
Дитина: „(...) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (...)”. „Малолітньою
Обов’язки батьків
Права батьків
Позбавлення батьківських прав
Поновлення батьківських прав
Опіка „встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування (...)” – Ст. 58. Піклування
Опікуном, піклувальником
Органи опіки і піклування
У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад (...)” –
Органи у справах сім’ї та молоді, служби у справах неповнолітніх
Органи соціального захисту населення
Органи охорони здоров’я
Дитячий будинок сімейного типу –
Прийомна сім’я
Прийомні батьки
Прийомні діти
7. пенсійна книжка на дитину, яка одержує пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.
Соціальний супровід –
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 16

ОГЛЯД УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА СТОСОВНО ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

В Україні за роки незалежності створена законодавчо-нормативна база, яка стосується дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Це, в першу чергу, Конституція України, Сімейний Кодекс України, Цивільний Кодекс України, Закони України Про охорону дитинства, Про освіту, Про соціальну роботу з дітьми та молоддю, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України.

В Статті 52 Конституції України говориться:

„ Діти рівні у своїх правах незалежно від свого походження (...)

Утримання та виховання дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу (...)”.

У Сімейному Кодексі України дається визначення наступних термінів:

Дитина: „(...) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (...)”.

„Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (...)” – Ст. 6.

Сім’я є „(...) первинним та основним осередком суспільства (...). Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (...). Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім’ї має одинока особа. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (...)” – Ст. 3.

За Законом України Про охорону дитинства

Багатодітна сім’я – „(...) сім’я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей” – Ст.1.

Згідно з Статтею 51 Конституції України сім’я охороняється державою. Цей принцип відображений у Сімейному Кодексі України:

„(...) Кожна особа має право на проживанні в сім’ї (...)” – Ст. 4.

„(...) Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини (...)” – Ст. 5.

З цього випливає наявність прав і обов’язків батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Обов’язки батьків полягають у забезпеченні належного виховання дитини, піклуванні „(...) про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток (...)”, створенні умов для отримання „(...) дитиною повної загальної середньої освіти (...)” – Сімейний Кодекс України, Ст. 150.

Права батьків надають їм перевагу „(...) перед іншими особами на особисте виховання дитини (...)”, а також „(...) обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства” – Ст. 151. „(...)Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (...)” – Ст.155.

У разі нехтування батьками інтересів дитини, виникнення загрози її життю і здоров’ю, а також у випадках, коли батьки відсутні, держава зобов’язана втручатися. Наслідком цього може бути відібрання дитини з позбавленням чи без позбавлення батьків батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав здійснюється за рішенням суду якщо мати (батько):

„(...) не забрали дитину (...) з закладу охорони здоров’я і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
жорстоко поводяться з дитиною;
є хронічними алкоголіками або наркоманами;
вдаються до будь яких видів експлуатації дитини (...);
засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (...)” – Ст. 164.

Правовими наслідками позбавлення батьківських прав є втрата особою, яка позбавлена батьківських прав, особистих немайнових прав щодо дитини. Вона „(...) звільняється від обов’язків щодо її виховання. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини” – Ст. 166.

Поновлення батьківських прав здійснюється за рішенням суду: „Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (...)” – Ст. 169.

У Законі України Про охорону дитинства (Ст. 1) даються наступні визначення:

Дитина-сирота – це „ (…) дитина, в якої померли чи загинули батьки (...)”.

Діти, позбавлені батьківського піклування, – „(...) діти, які залишились без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти (...)”.

Згідно з законодавством України, діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, мають рівні права.

Над дитиною-сиротою і дитиною, позбавленою батьківського піклування, згідно з положенням Цивільного Кодексу України, встановлюється опіка чи піклування „(...) з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів (...)” – Ст. 55.

Опіка „встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування (...)” – Ст. 58.

Піклування „встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування (...)” – Ст. 59.

„(...) Суд встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклування” – Ст. 60.

У Сімейному Кодексі України визначено, що

Опікуном, піклувальником „дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна людина (…)” при цьому „(…) враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини (…)” – Ст. 244.

„(…) Обов’язки з опіки та піклування щодо дитини виконуються опікуном та піклувальником безоплатно” – Ст. 249.

„(…) Опіка, піклування над дитиною встановлюється органами опіки та піклування, а також судом у випадках передбачених Цивільним Кодексом України” – Ст. 243.

Цивільний Кодекс України визначає, що

„Опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом і лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов’язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток (…)” – Ст. 67.

„До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування” – Ст. 65.

Вирішення питань „(...) щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей (...)” покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування –Закон України Про охорону дитинства, Ст.5.

Органи опіки і піклування, їх перелік та повноваження прописані у Правилах опіки та піклування, які затверджені наказом Державного Комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти, Міністерства праці та соціальної політики України (26.05.1999): „Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається в межах їх компетенції на відповідні відділи і управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад.

У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад (...)” – П.1.4:

„Органи освіти здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку і передачі дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківського піклування, до дитячих будинків, шкіл-інтернатів різних профілів, на усиновлення, під опіку (піклування) (...).
Органи у справах сім’ї та молоді, служби у справах неповнолітніх здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку та тимчасового влаштування безпритульних дітей, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що утримуються в державних дитячих закладах, на виховання в сім’ї (прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу) (...).
Органи соціального захисту населення здійснюють діяльність щодо забезпечення догляду, надання соціально-побутового і медичного обслуговування (...) дітям з вадами фізичного та розумового розвитку (...).
Органи охорони здоров’я здійснюють діяльність (...) щодо утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком до трьох років у будинках дитини”.

Органи опіки і піклування, які встановили факт відсутності опіки батьків, „(...) зобов’язані негайно здійснити відповідне обстеження і забезпечити тимчасове влаштування дитини до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника.

Установами і місцями для тимчасового влаштування неповнолітніх є:

сім’ї громадян, які погодились утримувати дитину до вирішення її подальшої долі;
навчально-виховні заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
притулки для неповнолітніх” – Правила опіки та піклування, П.2.6.

Після оформлення необхідних документів органи опіки вирішують подальшу долю дитини: „(...) Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані під опіку чи піклування, на усиновлення або влаштовані на виховання в сім’ї громадян (прийомні сім’ї), в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу на повне державне утримання (...)” – Закон України Про охорону дитинства, Ст.24.

Нині в нашій країні існує розгалужена система державної опіки та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, функціонування якої регламентується Законами України, Указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами. Метою створення мережі закладів опіки є забезпечення вихованцям необхідних умов „(...) для їх всебічного і гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя та праці (...)” – Закон України Про освіту, Ст.24.

Заклади для дітей-сиріт підпорядковані відповідним органам охорони здоров’я, освіти і науки, праці і соціального захисту населення:

Будинки дитини (Міністерство охорони здоров’я) – для дітей до 3 років, а дітей-інвалідів до 4 років.
Дошкільні дитячі будинки (МОН) – для дітей у віці від 3 до 7 років.
Дитячі будинки змішаного типу, школи-інтернати загального типу (Міністерство освіти і науки) – для дітей у віці від 3 до17 років.
Допоміжні школи-інтернати (МОН) – для дітей-сиріт з вадами розвитку від 7 до 17 років.
Дитячі будинки-інтернати для дітей з вадами розвитку (Міністерство праці і соціального захисту населення) – діти з вадами фізичного і розумового розвитку (глибоко розумово відсталі) у віці з 4 до 18 років.
Дитячі будинки сімейного типу і прийомні сім’ї – для дітей різного віку.

В Указі Президента України Про затвердження Заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків від 17.10.1997 р. № 1153/97 вказується що „(...) діюча структура закладів для дітей-сиріт, які залишилися без піклування батьків, потребує вдосконалення. (...) Необхідно створювати нові форми влаштування цієї категорії дітей”.

Діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, незалежно від форми влаштування мають право на матеріальну допомогу, пільги та соціальні гарантії. Законами України гарантуються:

Пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів всіх рівнів акредитації „(...) за умови наявності у них достатнього рівня підготовки (...)” – Закон України Про охорону дитинства, Ст.19.
Повне державне утримання учнів державних професійно-технічних закладів, студентів вищих навчальних закладів I – IV рівнів акредитації, забезпечення „(...) безплатним харчуванням, одягом, взуттям і м’яким інвентарем по нормам, встановленим для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів для дітей-сиріт (...)” – Закон України Про охорону дитинства, Ст. 19; Постанова Кабінету Міністрів України № 226.
Збереження жилого приміщення, де вихованці проживали „(...) протягом всього часу перебування їх (...) у будинках дитини, дитячих будинках чи інтернатах, (...) у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї (...)” – Закон України Про охорону дитинства, Ст.25.
Забезпечення впорядкованим житлом за останнім місцем проживання дітей, які „(...) не мали впорядкованого житла, або вселення їх у приміщення, які зберігались за ними, неможливе (...)” – Закон України Про охорону дитинства, Ст.25. „(...) зазначені категорії дітей повинні бути влаштовані органами опіки та піклування за останнім місцем проживання у гуртожитки або забезпечені іншим впорядкованим житлом до надання їм постійного житлового приміщення згідно з чинним законодавством” – Правила опіки і піклування, п.6.2. „(...) житлове приміщення надається позачергово (...)” – Житловий Кодекс Української РСР, Ст. 46.
Обов’язкове державне страхування до досягнення 18–річного віку – Закон України Про охорону дитинства, Ст.25.

Працевлаштування вихованців „(...) після повернення їх з дитячих закладів, від опікунів чи піклувальників, з дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, закінчення навчання в державних та комунальних навчальних закладах” – Закон України Про охорону дитинства, Ст.25.

У Постанові Кабінету Міністрів України від 5.04.1994 р. № 226 Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, (із змінами і доповненнями) визначається, що ці категорії дітей мають право на:

єдиний квиток, „(...) який дає право на безплатне відвідування кінотеатрів, виставок музеїв, спортивних споруд, безплатний проїзд у громадському міському (приміському) транспорті (крім таксі)”. Єдиний квиток виготовляється та видається згідно з Інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства освіти України від 19.06.1996 р. № 216;
забезпечення безоплатного харчування: „діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, (...) забезпечуються безоплатними обідами у загальноосвітніх навчальних закладах (...)” – доповнено Постановою Кабінету Міністрів Про організацію харчування окремих категорій учнів у загальноосвітніх навчальних закладах від 19.06.2002 р. № 856 (із змінами і доповненнями);
щорічне оздоровлення „(...) у дитячих санаторіях, оздоровчих і спортивних таборах”;
звільнення „(...) від сплати за навчання у державних спортивних школах, школах естетичного виховання та гуртках, студіях і секціях при дошкільних, позашкільних і культурно-освітніх закладах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості”;
медичні огляди двічі на рік, метою яких є „(...) виявлення дітей з патологією для подальшого обстеження і лікування, стоматологічну допомогу в повному обсязі” – затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.04.2003 р. № 155 Про удосконалення медико-санітарного забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування;
на отримання „(...) при вступі до професійних навчально-виховних закладів, вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації (...)” комплекту нового одягу і взуття „(...) на суму, не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошову допомогу в розмірі не менше 2,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (...) і на період навчання забезпечуються безплатним харчуванням, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів для дітей-сиріт” – згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2003 р. №1381 Про збільшення норм матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
на щорічну матеріальну допомогу під час навчання у професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладах „(...) за рахунок стипендіального фонду, а також коштів, передбачених на утримання зазначених закладів, у розмірі не менш як 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян” – Постанова №1381;
на отримання „дітям-сиротам і дітям, позбавленим піклування батьків, які (...) перебували на повному державному утриманні, у разі працевлаштування (...)” одягу, взуття, м'якого інвентарю і обладнання „(...) на суму не менш, як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога на початкові витрати не менш як 15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян” – Постанова №1381;
на перебування під час канікул у професійних навчально-виховних закладах, вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації „(...) з безплатним проживанням і харчуванням”;
на одержання у період канікул учнями професійно-навчальних виховних закладах, студентами вищих навчальних закладів „(...) добових за час перебування у дорозі (туди й назад) та вартості проїзду залізничним, водним, міжміським автомобільним транспортом до сімей, де вони виховуються, за рахунок асигнувань на утримання навчальних закладів”;
на обов’язкове особисте страхування „починаючи з шестирічного віку до повноліття за рахунок асигнувань, які виділяються на утримання закладів освіти”.

Найбільш прогресивною формою державного утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яка відповідає міжнародним стандартам, є влаштування дитини на виховання у сім’ю.

Згідно з Сімейним Кодексом України „Договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття за плату” – Ст.252.

Сімейний Кодекс України у Главі 20 оперує поняттями: „патронат над дітьми”, „договір про патронат”, „патронатний вихователь”, „сім’я патронатного вихователя”, але не надає їм чіткого визначення.

В Сімейний Кодекс України включені положення, які відповідають міжнародним стандартам сімейної опіки над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування:

„На передачу дитини у сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити” – Ст.253.
„Договір про патронат припиняються у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років (...)” – Ст.256.

В Україні сімейними формами державної опіки над дітьми-сиротами є дитячі будинки сімейного типу, які існують з 1989 року, і прийомні сім’ї, започатковані у 1999 році.

Метою запровадження дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей є „(...) забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування” – Положення про дитячий будинок сімейного типу, п.1, „(...) для зростання в сімейному оточенні (...) шляхом влаштування їх у сім’ї на виховання і спільне проживання” – Положення про прийомну сім’ю, п.1.

Дитячий будинок сімейного типу – „окрема сім’я, яка створюється за бажанням подружжя, або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування”.

Прийомна сім’я – „сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання”.

Дитячі будинки сімейного типу, порядок їх створення і функціонування регламентує Положення про дитячий будинок сімейного типу, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2002 р. № 564, а прийомної сім’ї – Положення про прийомну сім’ю, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2002 р. № 565.

Батьки-вихователі – „особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі – вихованці)” – Положення про дитячий будинок сімейного типу, п.2.

Вихованці – „діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-ти річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до його закінчення” – Положення про дитячий будинок сімейного типу, п.2.

Прийомні батьки – „особи, які перебувають у шлюбі і взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки” – Положення про прийомну сім’ю, п.2.

Прийомні діти – „діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім’ї” – Положення про прийомну сім’ю, п.2.

У главі 20 Сімейного Кодексу України дитячий будинок сімейного типу і прийомна сім’я, як форми влаштування дитини у сім’ю патронатного вихователя, не вказані.

Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, у дитячому будинку сімейного типу і в прийомній сім’ї лише частково підпадає під визначення „патронат над дітьми”, який передбачає обов’язкову оплату праці патронатного вихователя і не регламентує кількість вихованців.

Слід зауважити, що патронатні вихователі (Ст.255 Сімейного Кодексу України) і батьки-вихователі (Положення про дитячий будинок сімейного типу п. 20) виконують обов’язки по захисту прав і інтересів дитини як опікуни або піклувальники „(...) без спеціальних на те повноважень”, тобто вони не мають права законної опіки, що відповідає міжнародним стандартам сімейної опіки.

У нормативно-законодавчій базі України чітко не визначено, яким структурам підпорядковуються дитячі будинки сімейного типу. Так, рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у містах Києві і Севастополі державною адміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); контроль за умовами проживання і виховання здійснюють органи опіки і піклування, відділи у справах сім’ї та молоді; фінансове забезпечення здійснюють Управління та відділи освіти.

У рамках науково-методичного і інформаційного забезпечення Управлінням з гендерних питань та сімейної політики Державного Комітету у справах сім’ї та підготовлено Роз’яснення до Положення про дитячий будинок сімейного типу – лист від 09.08.2002 р. №5-08/1946. Роз’яснення допомагає працівникам структурних підрозділів у справах сім’ї та молоді, органів опіки і піклування, батькам-вихователям орієнтуватись у правовому полі, в якому функціонують дитячі будинки сімейного типу (далі ДБСТ), і розроблено „(...) з метою впровадження єдиного механізму створення і функціонування дитячих будинків сімейного типу на всій території України (...)”.

Згідно з Положенням про дитячий будинок сімейного типу (далі – Положення) і Роз’ясненням до нього, порядок створення ДБСТ наступний:

Громадяни, які бажають створити ДБСТ, подають заяву на ім’я керівника районної, районної у містах Києві і Севастополі державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), а також додають такі документи, перелік яких встановлений у п.18 Положення:

довідку про склад сім’ї;
копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
копії паспортів;
довідку про стан свого здоров’я і осіб, які проживають разом з ними;
письмову згоду усіх повнолітніх членів сім’ї, разом з майбутніми батьками-вихователями, якщо вони вирішили створити ДБСТ на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

Місцевий відділ у справах сім’ї та молоді перевіряє подані документи, визначає відповідність кандидатів вимогам Положення, проводить навчання майбутніх батьків-вихователів і готує письмовий висновок про наявність умов для створення ДБСТ, який має містити наступні відомості:

дата звернення громадян;
прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, паспортні дані;
кількість дітей, яку мають бажання взяти на спільне проживання і виховання;
біографічні дані (сімейний стан, наявність рідних дітей, місце роботи, освіта, тощо);
стан здоров’я кандидатів у батьки-вихователі та осіб, які з ними проживають;
матеріальне та фінансове забезпечення;
проходження навчання кандидатів у батьки-вихователі (у формі письмової довідки);
обґрунтування доцільності створення дитячого будинку сімейного типу на базі цієї сім’ї.

Розпорядження (рішення) про створення ДБСТ приймається районною, районною у містах Києві і Севастополі державною адміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, за поданням письмового висновку від відповідного місцевого відділу у справах сім’ї та молоді про наявність умов для його створення і повинно містити такі позиції:

факт створення ДБСТ, його адреса;
надання статусу батьків-вихователів особі чи особам, які виявили бажання взяти на спільне проживання і виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
термін укладання угоди про організацію ДБСТ;
розподіл обов’язків між структурними підрозділами органу, що створює ДБСТ, стосовно організації його належного функціонування.

На підставі винесеного рішення батькам-вихователям надається позачергово житловий будинок, або багатокімнатна квартира за нормами, передбаченими Житловим Кодексом Української РСР (Ст.46). Користування наданими приміщеннями здійснюється у порядку, встановленому у Положенні про надання службових приміщень і користування ними, затвердженому Постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 р. № 37 (із змінами і доповненнями). Підставою для вселення є ордер на службове приміщення.
Влаштування дітей і комплектування ДБСТ вихованцями здійснюється місцевим відділом у справах сім’ї та молоді за участю органів опіки протягом трьох місяців з дня створення (прийняття рішення). Загальна кількість дітей „(...) не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних”.

Пріоритетним є направлення до одного ДБСТ дітей, які перебувають у родинних стосунках. За бажанням батьків-вихователів до дитячого будинку сімейного типу можуть влаштовуватись діти з вадами фізичного та розумового розвитку. За Сімейним Кодексом України, Ст.257 потрібна згода дитини „(...) на проживання у сім’ї патронатного вихователя”.

Органи опіки і піклування зобов’язані надати батьками-вихователям на кожну дитину, яка влаштовується в ДБСТ, наступний комплект документів:

свідоцтво про народження;
медична довідка про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;
довідка (атестат) про освіту або висновок психолого-медико-педагогічної консультації про рівень розвитку дитини;
документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);
довідка про наявність і місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

7. пенсійна книжка на дитину, яка одержує пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.

Документи засвідчують обставини, через які дитина залишилась сиротою чи була позбавлена батьківського піклування, і дають їй право на повне державне забезпечення. За вихованцями ДБСТ зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Угода про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу (далі Угода) укладається „(...) на підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями і органом, який прийняв рішення про його створення (...)” за формою, наданою у додатку до Положення. Угода поряд з найменуванням органу, який створив ДБСТ, посадою, прізвищем, уповноваженої особи, прізвищем, ім’ям, по батькові і адресою батьків-вихователів обов’язково містить прізвище, ім’я, по батькові та рік народження дітей, які влаштовуються на спільне проживання та виховання.

В Угоді визначаються права і обов’язки батьків-вихователів, умови фінансового забезпечення ДБСТ, адреса і площа службового житла, питання захисту житлових прав батьків-вихователів та членів їх сімей, розмір наданої для садівництва і городництва земельної ділянки, найменування транспортного засобу, умови обладнання житлового приміщення меблями, побутовою технікою та предметами довгострокового вжитку, розмір одноразової грошової виплати на обладнання жилого приміщення.

В Угоді обов’язково вказується, що батьки-вихователі зобов’язуються:

„Створювати належні умови для всебічного розвитку вихованців, одержання ними освіти, підготовки до самостійного життя і праці, (...) організовувати двічі на рік медичний огляд вихованців”, що повинно забезпечити періодичну оцінку умов лікування та утримання згідно з положеннями Конвенції про права дитини.

Порядок припинення дії Угоди визначається у п.4 Положення, коли „(...) виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін, (...) за рішенням суду”.

У Положенні не згадується можливість розірвання Угоди у разі відмови від патронату „(...) вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років” – Сімейний Кодекс України, Ст.256.

Крім того, не визначається порядок укладення нової Угоди у випадках зменшення чи збільшення кількості вихованців у ДБСТ, надання нового житлового приміщення, змін умов фінансового і матеріального забезпечення, тощо.

Фінансування дитячого будинку сімейного типу та виплата грошового утримання батькам-вихователям здійснюється згідно з пунктом 2 Ст. 89 Бюджетного Кодексу України за рахунок видатків II групи „з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського АР Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів”.

Кошти на харчування вихованців виплачуються відповідно до натуральних норм, встановлених для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2000 р. № 656 Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення та Наказу Міністерства соціального захисту населення України від 01.03.1996 р. №34 Про введення нових норм харчування у дитячих будинках-інтернатах. Управління (відділи) освіти зобов’язані відповідно до листа Міністерства освіти від 11.03.1994 р. №13/2-7-71 щомісячно визначати вартість харчування на день на підставі вказаних норм та вартості продуктів харчування у даному регіоні.

Кошти на придбання одягу, взуття, м’якого інвентарю, лікарських засобів, предметів особистої гігієни, іграшок, книжок виплачуються відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України від 17.11.2003 р. №763 Про затвердження норм матеріального та нормативів фінансового забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також вихованців шкіл-інтернатів.

Оплата послуг тепло-, електро- і водопостачання, побутових послуг і послуг зв’язку здійснюється, як указується в Роз’ясненні до Положення, відповідно до поданих рахунків і пропорційно кількості вихованців за рахунок бюджетних коштів.

Згідно з Положенням, батькам-вихователям виплачується грошове утримання, а період, протягом якого особи мали статус батьків-вихователів ДБСТ, зараховується до їх загального трудового стажу. Відповідно до Закону України Про збір на загальнообов’язкове пенсійне страхування від 26.06.1997 р. № 400 (із змінами і доповненнями) і Закону України Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного страхування від 11.02.2001 р. № 2213-III, платниками зборів на пенсійне страхування і внесків на соціальне страхування є орган, який прийняв рішення про створення ДБСТ і батьки вихователі.

Таким чином, грошове утримання фактично є заробітною платою, а батьки-вихователі перебувають у трудових відносинах з відділами освіти і науки, бухгалтеріями яких здійснюється фінансування ДБСТ.

Розмір грошового утримання батьків-вихователів визначається Міністерством освіти і науки України згідно з Наказом від 15.04.1993 р. №102 (із змінами і доповненнями) Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти та Наказом Міністерства освіти та науки від 29.03.2001 р. №161 (із змінами і доповненнями) Про затвердження розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ.

У Положенні не прописане право батьків-вихователів на щорічну відпустку.

Але в Законі України Про відпустки встановлюється: „Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: (...) 9) Батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу” – Ст.10.

Згідно з п.22 Положення „(...) Щороку батькам-вихователям надається матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі їх місячного грошового утримання”.

На всіх етапах функціонування ДБСТ у батьків-вихователів виникає багато питань юридичного, матеріального, педагогічного, медичного характеру. Надання допомоги у вирішення цих питань покладено на Центри соціальних служб для молоді через здійснення соціального супроводу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2001 р. № 1291 Про розвиток центрів соціальних служб для молоді.

Соціальний супровід – „робота, спрямована на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених груп дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу” – Закон України Про соціальну роботу з дітьми та молоддю, Ст.1.

Основні функції соціальних працівників центру соціальних служб для молоді при здійсненні соціального супроводу ДБСТ визначає Програма „Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей”, яка затверджена наказом Державного Комітету України у справах сім’ї та молоді від 01.10.2002 р. №658.

Працівники Центру соціальних служб для молоді забезпечують: „(...) консультування з соціально-психологічних проблем, психодіагностику батьків і дітей, (...) консультування батьків і дітей з проблем реалізації (...)” їх прав, надання соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних, інформаційних послуг батькам-вихователям.

Програма передбачає участь соціального працівника у проведенні оцінки „(...) ефективності функціонування ДБСТ, (...) рівня розвитку та виховання дитини”, здійсненні контролю умов утримання вихованців, тобто виконувати соціальне інспектування.

Соціальне інспектування – „система заходів, спрямованих на здійснення нагляду, аналізу, експертизи, контролю (...) за умовами життєдіяльності, моральним, психічним станом дітей та молоді, забезпечення захисту їх прав, свобод та законних інтересів” – Закон України Про соціальну роботу з дітьми та молоддю, Ст.1.

Схожі функції контролю покладені на спеціаліста з охорони дитинства відділу (управління) освіти місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який відповідно до своїх функціональних обов’язків „(...) веде облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування(...) здійснює нагляд за дотриманням прав дітей, переданих на виховання (...) у дитячі будинки сімейного типу” – Наказ Міністерства освіти і науки України від 05.08.2003 р. №525 Примірне положення Про спеціаліста з охорони дитинства районного, міського відділу (управління) освіти.

З метою трансформації державної системи опіки у напрямку широкого впровадження сімейних форм, зокрема дитячих будинків сімейного типу, була розроблена Програма розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (Затверджено наказом Державного Комітету у справах сім’ї та молоді від 15.08.2002 р. № 591).

Програма передбачає подальше удосконалення законодавчої бази і формування нормативно-правового забезпечення функціонування ДБСТ і прийомних сімей, координацію дій органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, організацію ефективного соціального супроводу, сприяння соціалізації вихованців.

На сьогоднішній день основні заходи програми, які стосуються нормативно-правового забезпечення і розвитку мережі дитячих будинків сімейного типу в Україні, залишаються не реалізованими, а План розвитку мережі дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей не виконується.

Перелік нормативно-правових актів України, які були використані в огляді:

Конституція України
Цивільний Кодекс України.
Сімейний Кодекс України.
Кодекс законів про працю України.
Бюджетний Кодекс України.
Житловий Кодекс Української РСР.
Закон України Про охорону дитинства.
Закон України Про освіту.
Закон України Про соціальну роботу з молоддю.
Закон України Про відпустки.
Закон України Про збір на загальнообов’язкове пенсійне страхування (із змінами і доповненнями).
Закон України Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного страхування.
Указ Президента України від 17.10.1997 р. № 1153/97 Про затвердження Заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків.
Постанова Кабінету Міністрів України від 5.04.1994 р. № 226 Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (із змінами і доповненнями).
Положення про дитячий будинок сімейного типу. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2002 р. № 564.
Положення про прийомну сім’ю. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2002 р. № 565.
Постанова Кабінету Міністрів від 19.06.2002 р. № 856 Про організацію харчування окремих категорій учнів у загальноосвітніх навчальних закладах (із змінами і доповненнями).
Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2003 р. №1381 Про збільшення норм матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.2000 р. № 656 Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення.
Положення про надання службових приміщень і користування ними. Затверджено Постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 р. № 37 (із змінами і доповненнями).
Постанова Кабінету Міністрів України від 3.10.2001 р. № 1291 Про розвиток центрів соціальних служб для молоді.
Правила опіки та піклування. Затверджено наказом Державного Комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 р. № 34/166/131/88.
Наказ Міністерства освіти і науки України від 15.04.1993 р. №102 Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (із змінами і доповненнями).
Наказ Міністерства освіти і науки від 29.03.2001 р. №161 Про затвердження розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ (із змінами і доповненнями).
Наказ Міністерства освіти і науки України від 05.08.2003 р. №525 Примірне положення Про спеціаліста з охорони дитинства районного, міського відділу (управління) освіти.
Наказ Міністерства охорони здоров’я України Про удосконалення медико-санітарного забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, від 04.04.2003 р. № 155.
Наказ Міністерства соціального захисту населення України від 01.03.1996 р. №34 Про введення нових норм харчування у дитячих будинках-інтернатах.
Програма розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджено Наказом Державного Комітету у справах сім’ї та молоді від 15.08.2002 р. № 591.
Програма Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, затверджена наказом Державного Комітету України у справах сім’ї та молоді від 01.10.2002 р. №658.
Роз’яснення до Положення про дитячий будинок сімейного типу. Лист від Державного Комітету України у справах сім’ї та молоді від 09.08.2002 р. №5-08/1946.

Blog

ОГЛЯД УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА СТОСОВНО ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ