Вибори в Україні. Хто кого вибирає, ми кандидатів, чи кандидати нас?

Вид материала

Документы

Содержание До речі про банк «Україна» та роль Віктора Ющенка в його долі.

Подобный материал:

• Ю. шведа вибори та виборчі системи, 7736.34kb.
• Зміст вступ Розділ 1 Місцеві вибори як форма безпосередньої демократії в Україні, 624.29kb.
• Стипендія на отримання післядипломної освіти, 23.76kb.
• В україні панує екологічна криза, викликана багаторічним виснажливим способом природокористування, 92.67kb.
• Тема «Мы в ответе за тех, кого приручили», 35.53kb.
• У истоков пчеловодческой литературы, 130.33kb.
• Інформація про основні результати науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин, 60.41kb.
• Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури, 5975.72kb.
• Про реєстрацію виборчого списку Великоберезняської районної організації політичної, 13.38kb.
• Ї дані, щоби вони дійшли до Генпрокуратури до позачергової сесії Верховної ради України, 752.11kb.

Як турботливий батько, він завжди думає про дітей. Чого варті тільки його висловлювання на адресу журналістів, які насмілилися винести на люди непристойну поведінку «молодшого Ющенка». Добра наука батька для сина.

Ці руки нічого не крали.

У ряді ЗМІ пройшла інформація про те, що гроші вкладників збанкрутілого банку «Україна» (на той час Віктор Ющенко був главою Нацбанку) витрачалися, зокрема, на оплату навчання дітей відомих політиків і банкірів в найпрестижніших вузах України. В ході журналістського розслідування інформація підтвердилася. Те, що діти політиків і бізнесменів отримують елітну вищу освіту за «казенний кошт» – не є кримінальним злочином. Але, крім Кримінального Кодексу, існує ще таке поняття як «суспільна мораль», яку на словах так палко відстоює В.Ющенко. З цієї точки зору виникає закономірне питання: чому трудові копійки простих людей повинні йти на оплату навчання «дітей української еліти»? Може така ситуація абсолютно нормальна для нашого суспільства? Ось відповіді громадян України:

Андрій, 38 років. Ющенко поступив непорядно. Я думаю, він цілком забезпечена людина, щоб самому заплатити за навчання своєї дочки. 10 тисяч доларів не така вже велика сума для людини, яка витрачає мільйони на свою виборчу кампанію. Але, мабуть він вирішив заощадити. Це недивно – урядовці у нас «халяву» люблять.

Віра Миколаївна, 51 рік. На місці цієї «золотої молоді» могли б бути прості талановиті діти, але їм нічим платити за свою освіту. Не думаю, що вони там особливо добре вчаться – навіщо це їм? Батьки все одно влаштують їх на хорошу роботу. А Віктору Ющенку я хочу прямо сказати: Ви повинні повернути вкладникам банку «Україна» ті 10 тисяч доларів, які вони заплатили за вищу освіту для вашої дочки.



Михайло Васильович, 73 роки. Я вкладник банку «Україна». У мене там було 1420 гривень, на похорони копив, пенсію відкладав, допомоги. Зараз, відстоявши багато годин в чергах, повернув 500 гривень. Для мене це – величезна сума. Оскільки банк розвалився, нехай тепер Ющенко і Кравець повернуть нам всі гроші, адже це наші гроші, а вони ними розпоряджалися, ніби своїми.

Юля, 31 рік. Вкладники банку заплатили за дочку Ющенка і сина Кравця. Я думаю, це одна з тих численних афер, внаслідок чого банк «Україна» лопнув. Навряд чи вкладники одержать назад всі свої гроші. Зате тепер я знаю, куди вони пішли. Спасибі і вам, Віктор Андрійович!

До речі про банк «Україна» та роль Віктора Ющенка в його долі.

Банк «Україна» на той час вважати кузнею передових банкірських кадрів (змагатися з нею міг тільки Центральний Комітет Ленінського комуністичного союзу молоді України, який сховав значні кошти комсомолу (і не тільки) в організовані в терміновому порядку комерційні банки. В першу чергу називають імена В.Гетьмана, В.Ющенка, І.Мітюкова, В.Кравця, О.Веселовського.

Випускник тернопільського фінансово-економічного інституту В.Ющенко очолив Нацбанк України після того, як при невияснених обставинах в квітні 1998 року був убитий його «патрон», перший голова «Нацбанку» Вадим Гетьман. Згодом події розвивалися так: О.Веселовський загинув в автокатастрофі при загадкових обставинах, І. Мітюков, після служби на постах в НБУ, Кабміні і Мінфіні, відправлений у почесне вигнання як посол до Великобританії, В.Кравець і В.Бондар опинилися у в'язниці по звинуваченню в зловживаннях в банку «Україна». 

В Україні доля банкіра непередбачувана – тоді як однодумці і заступники В.Ющенка В.Бондар і В. Кравець потрапляють за грати, сам В.Ющенко йде на підвищення і святкує повний тріумф.




Газета "Бизнес"N 23,(27), 9 июня 1993 г.

Його кар’єра стрімко піднімається вгору. 47-річний Віктор Ющенко стає «надією української демократії». В грудні 1999 року віце-президент США Альберт Гор називає президенту Л.Кучмі прізвище Ющенка як можливого прем'єра. Призначення Ющенка супроводжується обіцянками західних кредитів, які виявилися порожніми. Більш того, частину вже одержаних кредитів МВФ Україна була змушена повернути після того, як виявилося, що Нацбанк дає недостовірну інформацію щодо своїх валютних резервів. Потужне розкручування справи Гонгадзе в українському парламенті почалося 28 листопада, того ж дня, коли президент Л.Кучма був готовий, за повідомленнями ЗМІ, відправити Ющенка у відставку.

П

рацювати далі прем'єром після відставки Ю.Тимошенко йому дуже складно, оскільки сам по собі він нічим керувати не може. У нього два шляхи: або у відставку, або в президенти. Сценарій «справи Гонгадзе» передбачав швидке усунення нібито слабкого і беззахисного Кучми і перехоплення влади Ющенком.

Учасником масштабного американського політичного проекту вважається Катерина Чумаченко, американка українського походження, аналітик держдепартаменту США і Ради з Національної безпеки США.

З 1991 року займається підготовкою українських банкірів і політиків. Попереднім об'єктом був спікер колишнього українського парламенту Іван Плющ, відставлений потім за «не перспективністю».

«Підхід» до голови Нацбанку Ющенка був здійснений в літаку, де місця майбутнього подружжя, ніби випадково, виявилися поруч.

Маючи набагато кращу порівняно із Ющенком освіту і діловий досвід, американська дружина робить величезний вплив на позицію прем'єра і формування його команди. Ключовою фігурою в якій був колишній співробітник РНБ США Джон Тедстром, який займався іміджем прем'єра і його текстами.

Пізніше США офіційно визнали, що фінансували «Помаранчеву революцію» в Україні.

Ці руки нікого не вбивали.

Усі поставки озброєння до Грузії під час грузинсько-російського конфлікту здійснювалися не тільки з відома, але і за прямим дорученням Віктора Ющенка. Він, безумовно, знав про підготовлювану Михайлом Саакашвілі військову агресію – про це свідчать масштаби поставок і їх комплектація. Не тільки знав, але і підтримував, фактично зробив Україну союзником Грузії в агресії проти Південної Осетії і, як неминучий наслідок, проти Росії. Є документальні підстави вважати Ющенка співучасником грузинського президента в організації геноциду осетинского народу.

Результати розслідування парламентської комісії засвідчили, що, по-перше, український президент, підтримуючи Грузію, повинен був усвідомлювати наслідки своїх дій. По-друге, даючи розпорядження передати Грузії 7 комплексів "Бук-М1", Віктор Ющенко (верховний головнокомандувач збройних сил України) завдав колосального збитку обороноздатності України. Причому, як документально встановлено, про це його попереджали.

Що далі?

Н

емає сумнів, що такий політичний лідер не може піти з політичної арени, він бачить себе у центрі майбутніх політичний подій у державі. (якщо, звичайно, не залишить свою Батьківщину, переїхавши з родиною жити в інше місце, про що жваво ходять чутки)

В пресі з’являються повідомлення про те, президент України В.Ющенко вже вивозить свій антикваріат до Канади. Так, «Росбалт» посилається на джерело в Службі безпеки України (СБУ), що «… протягом останнього місяця з авіаційного полігону в Житомирі за сприяння СБУ було відправлено 2 літаки в Торонто з антикваріатом президента Віктора Ющенка».

При цьому джерело стверджує, що даний факт є підтвердженням того, що «… Ющенко має намір залишити Україну».

Також, за інформацією джерела, Ющенко вже готується одержати посвідку на проживання в Канаді. Як відомо, Віктор Ющенко є одним з основних колекціонерів антикваріату в Україні, зокрема, предметів трипільської культури.

Президентські вибори в Україні відбулися, за результатами яких громадяни України все ж оголосили свій «народний імпічмент» діючому Президенту Віктору Ющенку. Політик, який прийшов на президентський пост 5 років тому при «значній народній підтримці», йде з нього мало не під прокляття з боку абсолютної більшості громадян своєї країни.

Чому так сталося?

По-перше, Віктор Ющенко привів до влади групу людей, не будучи здатним об'єднати її для вирішення конкретних задач (або хоча б контролювати). Багато «любих друзів» з оточення президента прийшли у владу для того, щоб використовувати її в особистих цілях. Крім того, вони почали боротьбу один з одним за можливість використовування владних повноважень, чому Ющенко ніяк не перешкоджав. Президент, який не здатен навести порядок у своєму оточенні, тим більш не зможе зробити це в масштабах країні.

По-друге, епоха Ющенка стала часом призначення на найважливіші управлінські посади непрофесіоналів. Після революції на відповідальних ділянках державного управління опинилися люди, м'яко кажучи, не дуже з великим досвідом роботи в галузях, які їм пропонувалося працювати (причому, як правило, це відповідальні напрямки - міністерство внутрішніх справ, армія, дипломатія, транспорт тощо). Неприпустимість такого підходу зрозуміла: непрофесіоналізм і відсутність досвіду неможливо замінити ні патріотизмом, ні відданістю якій-небудь ідеї, ні навіть простою людською порядністю. Але так легше жити. Відсутність професіональності підмінюється наявністю особистої відданості і вдячності.

По-третє, президент впродовж терміну своїх повноважень не мав контролю над таким чинником, як Юлія Тимошенко. Ющенко прийшов до влади за допомогою її політичної підтримки, більш сильної особи і лідера. Навіть неозброєним оком видно, що саме вона була джерелом величезної частки народної підтримки. Використовуючи свою власну політичну силу вона не дозволяла йому бути господарем положення. Ющенко не мав контролю над Тимошенко, а її методи роботи з масами і стиль управління представляють небезпеку для країни. Тимошенко – авторитарний лідер, і для досягнення власної популярності вона готова до скаженого популізму і взагалі до будь-яких дій (більш детально про Ю.Тимошенко буде сказано нижче).

П

о-четверте, Ющенко свідомо використовував в політичній боротьбі і дозволяв використовувати своїм союзникам украй неоднозначні теми, що є приводом до розпалювання суперечностей в Україні, такі як позиція по відношенню до діяльності ОУН і УПА, ставлення до історії Радянської України, взаємостосунки східних і західних регіонів країни, вступ України в НАТО, українсько-російські стосунки (його власну думку щодо Росії можна оцінити на рівні параної) тощо. І при цьому абсолютно нічого не робив для вирішення протиріч, пов'язаних з ними.

Загалом, Віктор Ющенко виявився нездатним управляти великою і достатньо складною країною. Він – схильна до впливу людина із слабким організаторським потенціалом, що живе більше ідеалістичними мріями, ніж реальним життям і вирішенням його проблем.

Тому чекати яких-небудь серйозних дій в боротьбі з корупцією від влади не доводитися. Тим більш, що його оточення непогано обізнане про реальні джерела доходів і фінансове положення членів сім'ї Президента. 

Показовим є лист Козачка Ярослава Вікторовича, доктора наук, професора, заступника керівника головної служби з внутрішньополітичних питань та регіонального розвитку Секретаріату Президента України, який працював в секретаріаті Президента близько чотирьох років.

Зокрема він пише, що не може спокійно дивитись на цинізм і аморальність політиків, на те, як декларації президента розходяться з його реальними справами, не може погодитись з дискредитацією влади та деструктивною політикою, що нав’язується останнім часом суспільству: свідоме блокування урядових рішень, протиставлення різних гілок виконавчої влади, ветування потрібних державі законів та нормативних актів. Все це свідчить, що політична боротьба з опонентами ставиться В. Ющенком понад інтереси держави. Небезпечним прикладом таких дій є антиконституційне керівництво Президентом діяльністю НБУ.

Спроби штучно дестабілізувати ситуацію в країні та боротьба проти свого політичного конкурента перетворюється на боротьбу проти власної держави. Останньою краплею, яка змусила Я.Козачка до рішучих дій, стала конфіденційна угода між Ющенком та Януковичем, в якій вони домовились не тільки про взаємодію під час виборів, але й про майбутнє.





Журнал «Український тиждень» підбив підсумки виконання Віктором Ющенком його передвиборної програми. План дій «Десять кроків назустріч людям» виконано на 10%. Із 44 пунктів президента 4 – виконаних, 4 – незакінчених, 36 зобов’язань так і залишилися на папері.

Цікаво те, що 4 виконаних пункти президентської програми його компетенції взагалі не стосуються: вони є виконаними тільки тому, що президент у ці сфери не втручався.

На суд читачів залишаємо ще декілька пунктів так і не виконаної програми президента:

- «Зупинити спекулятивні махінації навколо продажу землі та зробити її власністю тих, хто цю землю обробляє»

- «Відновити зруйновану систему охорони здоров’я»

- «Щороку зменшувати оподаткування заробітної плати»

- «Спростити процедуру сплачення податків»

- «Відокремити бізнес від влади»

От таким виявився портрет політичного лідера. Бажаєте ви, чи не бажаєте, а ви знову його оберете (якщо, звичайно, він залишиться в Україні).


Юлія Володимирівна Тимошенко.

«Ніколи не забуду, як я, будучи студенткою, маючи дуже мало часу, ночами розвантажувала шини».


Цей політик – найбільш примітна особистість в Україні та за її межами. Має багато прихильників і противників.

Дніпропетровська школярка Юля Грігян після закінчення школи поступила до Дніпропетровського державного університету, який закінчила за спеціальністю «економіст-кібернетик» (до речі В.Ющенко є Академіком «Української академії економічної кібернетики», якої взагалі не існує). Але як це часто буває у амбіційних людей, подібний рід діяльності її не влаштовував. Вона шукала способу самовираження і знайшла його у продажу відеокасет (подейкують, що не дуже пристойного змісту). Стартовий капітал вивів її на більш високу орбіту – співпраця з відомим П.Лазаренко. У 1997 році вона стає народним депутатом України.

Серед рис, які відрізняють Ю.Тимошенко від інших політиків – вміння маневрувати у складних ситуаціях та міцно, як для жінки, тримати роль лідера своєї політичної сили. Водночас по натурі вона – руйнівник. Їй непритаманне творення (якщо це не стосується її власних інтересів), але руйнувати вона вміє добре. Друга примітна риса – популізм, який сприяв притягненню на свій бік такої великої кількості її шанувальників (пам’ятаєте – красива обгортка замість суті).

І третя риса – непослідовність: то вона за парламентську республіку, то за президентську. Ще недавно вся країна знала, що Тимошенко не бажає бути президентом, її влаштовує крісло прем'єра. Ця посада дозволяє керувати великими потоками бюджетних мільярдів. Вона вела переговори з В.Януковичем (відомий ПРіБЮТ), з метою можливості обрання глави дер­жави у парламенті, залишити лідеру Партії регіонів посаду президента, а самій залишитися керівником уряду. Зараз вона судиться з тим же В.Януковичем за результати президентських виборів, кинувши величезні ресурси для отримання саме президентського крісла.

Р

езультат двох прем'єрств Ю.Тимошенко – безперервні корупційні скандали, бензинова, м'ясна, цукрова, фінансово-економічна криза, дефіцит і подо­рожчання ліків. Україна має 100 млрд. доларів зовнішнього боргу, падіння промислового виробництва на 30%, девальвацію гривні з 5 до 8 грн. за долар. Вдвічі впала купівельна спроможність більшості громадян, ціни зроста­ють. Країна вже рік проїдає кредит МВФ (вже спожи­то 12 млрд. доларів) і не виконує взятих урядом зобов'язань. Армія деморалізована, вона залишилась без керівництва, немає коштів навіть на тих об'єктах, які несуть бойове чергування. Країна має 40 млрд. грн. дефіциту держбюджету. Все це посилюється несамовитою корупцією - гроші з бюджету роздаються у ручному режимі без всіляких там тендерів і конкурсів.

За даними Рахункової палати, з березня 2008 року особи­сто Ю.Тимошенко роздала 52,2 млрд. грн. на держзакупівлі, а ще 433,3 млн. грн. роздані постановами Кабміну. У Рахунковій палаті вважають, що мінімум 20 відсотків від цих сум було повернено їх розпорядникам у вигляді «відкатів».

Наступному прем'єру від нинішнього залишиться зруйноване господарство, корупція і політична нестабільність. При цьому особа, яка згідно зі своїми конституційними повноважен­нями, несе чи не найбільшу відповідальність за соціально-економічний стан в країні, претендує ще й на президентську посаду. Навіщо їй це потрібно?

На думку політологів, таким чином Ю.Тимошенко хоче уникнути відповідальності за наслідки свого прем'єрства. Для неї посада керівника уряду сьогодні – сходинка, що веде вище, але дозволяє зберегти владу, щоб зберегтися самій. Далі – референдум щодо нового проекту Конституції, написаного під конкретну особу і намагання встановити абсолютну владу в країні. В разі ж не обрання президентом доведеться відповідати. Звідси така активність. При всій безперечній чарівності «жертви репресій» Юлії Тимошенко у неї все-таки стійка репутація злодійки.

Довідка

Ю.Тимошенко інкримінувалися злочини, передбачені ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення коштів в особливо великих розмірах від реалізації споживачам України російського природного газу), ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 29, ст. 30, ч. 5 ст. 191 УК України (організація, привласнення коштів в особливо крупних розмірах від реалізації природного газу, від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна), ч. 2 ст. 336 УК (службова фальсифікація), ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 366 УК (організація службової фальсифікації, до 3 років позбавлення волі). Крім того, в діяльності Тимошенко Генпрокуратура України угледіла ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 УК — зловживання владою або службовим положенням (до 3 років позбавлення волі).

Д

ехто вважає, що Ю.Тимошенко, маючи владу, зможе стати сильним лідером держави. Це в принципі неможливо, оскільки тоді їй доведеться оголосити війну олігархам і кланам, які привели її до влади. Юлії Тимошенко потрібне президентство, щоб отримати абсолютну владу над країною.

На посаді прем’єра Ю.Тимошенко змогла зробити майже неможливе – у кризовий рік успішно робити вигляд, що все гаразд. З іншого боку, вона є яскравим прихильником ручного управління економікою.

Неодноразово підтверджувалося, що Ю.Тимошенко не терпить «інакомислення», вважає свою думку єдино вірною. Два терміни прем'єрства так і не навчили її працювати з професіоналами (вона в черговий раз заявила про те, що «помилилася з урядом»). Поряд з Тимошенко залишається тільки вірний їй Олександр Турчинов.

З трибуни Верховної Ради України були оприлюднені деякі факти діяльності уряду. Так, в результаті оборудок з Держкомрезервом (начебто відновлення стратегічних запасів) було закуплено продуктів за ціною у півтора рази вище за їх ринкову вартість. У своїх компаній і без тендеру. Дохід – 176 млн. гривень. Більш того, 532 млн. бюджетних коштів виплачено цим сумнівним фірмам, але товар так і не надійшов до розпорядження держави. У цих фірм просто немає такої кількості продукції! Вилучені попередні запаси продано за ціною втричі дешевше за їх ринкову вартість, знову ж таки своїм людям. Бюджет недоотримав 74 млн. гривен, плюс паливно-мастильні матеріали 324 млн. гривень. Це свідчить, що в уряді діє відпрацьована злочинна схема відмивання бюджетних коштів. Правильно – треба ж за щось проводити президентські вибори.

Єдине, у чому її слова не розходяться з ділом, - це намагання особисто втручатися в усі важливі суспільно-економічні процеси держави, особливо якщо це може принести певний електоральний зиск. Однак, на жаль, часто висловлювання прем'єр-міністра справляють враження, що вона живе в одній країні, а весь народ - в іншій.

Заради своїх цілей Ю.Тимошенко здатна порушити навіть базові постулати побудови фінансової системи. Це не означає, що вона погана, а всі інші кращі. На її місці, внаслідок недосконалої державної системи, так само вчинили б інші. Скоріше, це свідчить про те, наскільки слова цих людей розходяться з їхніми справами.

Ораторська майстерність Ю.Тимошенко поза конкуренцією, їй взагалі немає рівних в роздачі солодких обіцянок. Прикро тільки, що вона не живе у країні, де у населення повністю відсутня пам'ять. Нард пам’ятає і дивується: «В традиційному для України значенні я ніякого «адмінресурсу» не використовувала» (рішення суду свідчить про зворотне); «Я знаю, що людям, які голосували за Тігіпко, точно не подобається Янукович» (експерти з цим категорично не згодні); «Проблему черг на квартири можна розв'язати за 3-4 роки» (пройшло вже 5 років); «Криза закінчиться через 1-3 місяці» (такі заяви робляться регулярно); «Якщо народ вибере свого президента, я абсолютно чесно і спокійно прийму вибір людей» (як кажуть, без коментарів).

Для тих, хто все ще сподівається на «золоті гори» від Тимошенко, можна нагати багато фактів з історії порівняно молодої держави, коли гучні обіцянки так і залишаються обіцянками. Наприклад, «Юлина тисяча». З обіцяних понад 120 мільярдів гривень боргів Ощадбанку СРСР сьогодні не виплачені навіть 10 мільярдів.

Сама прем’єр полюбляє демонструвати свою близькість з народом. Якщо подивитися її декларацію про доходи, то Організації Об’єднаних Націй негайно потрібно розпочинати спеціальну програму допомоги «бідним прем’єрам».

Коли вона на затвердження прем'єр-міністром з’явилась у сукні від українського дизайнера, могло скластися помилкове враження, що Ю.Тимошенко вдягається тільки у українських дизайнерів. Однак, якщо придивитися пильніше, то стає помітним, що одяг леді Ю ніколи не повторюється. Більш того, вона віддає перевагу кращим світовим брендам категорії «люкс», головним чином, «Луї Віттон», особливо після того, як вона очолила уряд.

Як видно з ілюстрацій, у Ю.Тимошенко є щонайменше дві сумки «Луї Віттон», вартістю 1 280 доларів і 2 140 доларів. Ціни узяті з американського сайту "E-luxury".

Якщо зібрати фото досьє всіх її убрань, вартість її одягу стрімко зростає.

Жакети цієї відомої марки коштують близько 1750 доларів. У комплекті з жакетом йде спідниця – 1050 доларів. Як видно по фотографіях, у Тимошенко вона повторюється принаймні в трьох кольорах – червоному, синьому і білому.

Найдешевші літні пальта коштують від 2 100 до 4 200 доларів. В такому пальті вона відвідувала сільгоспвиробників Харківської області.








В неї є ще пальта за 3500 доларів і за 2 500 доларів. В парі до цього пальта йде спідниця за 1 050 доларів.




Завершує картину взуття вартістю від 600 доларів.



Загальна вартість тільки перелічених речей – понад 31 600 доларів. Це приблизно становить пенсію тридцяти пенсіонерів (в середньому 700 гривень) за один рік. Можна припустити, що цей перелік далеко не повний. Тільки за інформацією преси, впродовж півроку Тимошенко змінює дві сотні нарядів. Ось де справжні «Юлині тисячі!»

Леді-бомж.

Незважаючи на кризу, кількість нерухомості Ю.Тимошенко зростає (хоча вона постійно стверджує, що не має власно житла і навіть не користується державною дачею). Відповідно до декларації про доходи український прем’єр не має заощаджень, будь-якого бізнесу, навіть власної квартири. Але кожен рік в родині Тимошенків з’являється новобудова. А донька Євгенія має змогу відкривати ресторани в центрі Києва та Дніпропетровська.

Серед будинків, які виявлені «Українською правдою», найдорожчий (з власним пляжем і причалом) розташований на дамбі в Конча-Заспі (слова Тимошенко – «Я вже багато років орендую невеличкі будинки – в межах тих обсягів, в яких живуть нормальні, пересічні громадяни»). Другий будинок належить дочці, він розташований в Конча-Озерній. Два будинки – у Дніпропетровську. Ще один побудовано нещодавно. Неважко здогадатися, що жоден з цих будинків не значиться у декларації Ю.Тимошенко.

В

же стало доброю традицією всіх наших політиків ховати свої доходи. Для цього використовуються усі можливі засоби – діти, рідні, родичі тощо. І Ю.Тимошенко – не виняток.

Ефективність роботи влади визначається не словами, а насамперед рівнем життя і рівнем розвитку економіки.

За Юлію Тимошенко проголосували мільйони громадян. За які такі досягнення вони голосували?

Назвемо деякі:

• з 10 млн. працездатного населення 2,5 млн. безробітних (тобто кожний четвертий);
  
• уперше реальні доходи населення зменшилися на 11%;
  
• основні продукти харчування та ліки подорожчали у два-три рази;
  
• сім млн.. вкладників чекають обіцяних грошей вже другий рік;
  
• курс гривні зменшився майже вдвічі;
  
• зросла ціна на російський газ (прем’єр допомогла «Газпрому» отримати контроль над українським енергетичним сектором);
  
• за рівнем корупції Україна посіла 146 місце із 180 у світовому рейтингу (тільки за 2009 рік країна опустилася на 12 позицій);
  
• стрімке падіння ВВП.
  

Як видно – політтехнологічний прийом «видавати бажане за дійсне» має вплив на мільйони. Її консультанти добре попрацювали, щоб у народу завжди складалося враження, що всі прожекти прем’єра – це ніби то вже виконані завдання. Невимушений перехід з майбутнього часу на теперішній поєднується з пошуком «ворогів», які завжди заважають ефективно працювати щирій і довірливій Ю.Тимошенко.

Закляті друзі.

Коли в пресі були оприлюднені документи про те, що Ю.Тимошенко володіє найбільшою офшорною компанією на Кіпрі (про що також не було вказано в декларації про доходи), представники БЮТ намагались захистити свого лідера. Але серед документів кримінальних справ щодо Ю.Тимошенко та її рідних, які розслідувала Генеральна прокуратура України, такі документи знайшлися. Згідно з матеріалами слідства у 1992-1997 роках Ю.Тимошенко офіційно значилася співвласницею компанії «Somolli Enterprises Limited» і отримувала щорічний доход.

На одній з прес-конференцій В.Ющенко зачитав уривки кримінальних справ проти свого «революційного соратника» прем'єр-міністра Ю.Тимошенко і народного депутата фракції БЮТ тричі судимого О.Ляшка. За його словами, перш за все мова йде не про персоналії, а про систему криміналізації української влади, про політичну силу, яка стоїть за цими людьми.

І останній штрих до портрету. Передвиборний агітаційний кліп Ю.Тимошенко, де вона – біла (колись була помаранчева) тигриця, можна назвати ненавмисним пророцтвом її політтехнологів. Всі освічені люди знають, що альбіноси – це мутанти на генному рівні, так звана помилка природи. От і вибираємо ми постійно подібних мутантів.