Вибори в Україні. Хто кого вибирає, ми кандидатів, чи кандидати нас?

Вид материала

Документы

Содержание Олег Тягнибок Михайло Бродський

Подобный материал:

• Ю. шведа вибори та виборчі системи, 7736.34kb.
• Зміст вступ Розділ 1 Місцеві вибори як форма безпосередньої демократії в Україні, 624.29kb.
• Стипендія на отримання післядипломної освіти, 23.76kb.
• В україні панує екологічна криза, викликана багаторічним виснажливим способом природокористування, 92.67kb.
• Тема «Мы в ответе за тех, кого приручили», 35.53kb.
• У истоков пчеловодческой литературы, 130.33kb.
• Інформація про основні результати науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин, 60.41kb.
• Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури, 5975.72kb.
• Про реєстрацію виборчого списку Великоберезняської районної організації політичної, 13.38kb.
• Ї дані, щоби вони дійшли до Генпрокуратури до позачергової сесії Верховної ради України, 752.11kb.

Олег Тягнибок

На слуханнях у Верховній Раді з питань екології до мікрофона рветься націоналістично налаштований депутат. Голова не дає йому слова, знаючи, що той буде говорити не по темі. Депутат запевняє, що не порушуватиме порядку денного. Йому надають слово. Він каже: «Шановні, що ми робимо з природою, річки міліють, ліси висихають. Ніде москаля ні втопити, ні повістити!»


Уродженець Львова Рік народження – 1968. В 1993 році закінчив Львівський державний медінститут. В 1999 році одержав диплом юриста в Львівському держуніверситеті ім. І.Франка.

В 1989-1990 рр. О.Тягнибок працював санітаром хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні, потім ще два роки - медбратом в нейрохірургічному відділенні. З серпня 1993-го по липень 1996-го - лікарем-інтерном в урологічному і хірургічному відділеннях Львівської обласної лікарні швидкої меддопомоги.

У політиці один з найвідоміших українських націоналістів сучасності. Він був керівником осередку Студентського братства Львівського медінституту. В 1991-1994 рр. очолював Студентське братство Львова. В 1994-1998 рр. представляв інтереси громади в Львівській облраді. Більше 10 років був членом Соціал-націоналістичної партії України (СНПУ).

Двічі народний депутат України (III і IV скликань). Обидва рази проходив до парламенту по мажоритарних округах Львівщини. У Верховній Раді був членом фракції Українського Народного Руху, входив у фракцію «Наша Україна». Обидва скликання був членом Комітету ВР з питань бюджету.

З лютого 2004 року керує Всеукраїнським об’єднанням «Свобода».

У квітні 2008 року «Свобода» висунула свого лідера кандидатом на пост мера Києва (2% голосів киян). Аналогічний результат – на президентських виборах 2010 року.

В економіці партія і її лідер закликають збудувати, перш за все, грамотну енергетичну політику. Для цього, згідно програмі партії, слід відмовитися від монополізованих поставок енергоносіїв з Росії, повніше використати транзитний потенціал України і підвищити тарифи за транзит енергоносіїв.

Пріоритетами соціальної політики партія О.Тягнибока називає боротьбу з безробіттям, створення нових робітників місць, вихід з демографічної кризи і виконання зобов'язань держави перед громадянами.

У національній політиці О.Тягнибок і його «Свобода» виступають за законодавче закріплення взаємостосунків між «титульною нацією» - українцями - і національними меншинами, де були б чітко визначені права і обов'язки нацменшин (водночас, в розпал президентської кампанії-2004 він висловлювався на адресу євреїв і росіян, яких називав «жидами» і «москалями»). Партія виступає за пануюче положення української мови у всіх сферах громадського життя, в тому числі мовленні загальнонаціональних каналів. О.Тягнибок заявляє про бажання відновити в паспорті графу «національність», заборонити рекламу алкоголю і тютюну, ввести візовий режим з іншими державами, прийняти закон «Про захист української мови». Він вимагатиме публічного судового процесу над комунізмом. Спірним територіям надасть статус депортованих. Визнає боротьбу ОУН і УПА боротьбою за державну незалежність України.

О.Тягнибок відомий своїми вкрай антиросійськими позиціями.

«Свобода» тричі безуспішно намагалася увійти до парламенту: в 1998 році  (0,16%), в 2006 році (0,36 %) і в 2007 році (0,76%). Підтримку «Свобода», як і її лідер - Олег  Тягнибок, знаходять тільки на Західній Україні. О.Тягнибок грає на електоральному полі Ю.Тимошенко, але не на користь, оскільки забирає в неї відсотки голосів у західних областях України.

Програма О.Тягнибока більше схожа на зібрання провокаційних тез. Як представник націоналістів, він виступає за нейтралітет України, обіцяє ввести візи з Росією і пред'явити їй ряд територіальних претензій. Відрізняється ультра русофобськими, антисемітськими позиціями і заявами, виступає за відділення західних областей України.

Аналітики вважають, що подібна пропаганда – це тільки гра на емоціях електорату Західної України. Його роль – провокації з метою довести до гротеску ідею українського націоналізму. Слід відзначити, що переважно його підтримує електорат Волинської області, інші області і регіони не сприймають його ідей. Зараз О.Тягнибок швидше демонструє своє бажання виграти місцеві і парламентські вибори.

Дружина політика Ольга - лікар-епідеміолог. Подружжя виховує дві дочок - Ярину-Марію (1992 рр.) і Дарину-Богдана (1995 рр.) - і сина Гордея (1997 рр.).

Михайло Бродський

«Городник може вирішувати, що добре для моркви, але ніхто не може вирішувати за іншого, що є благо».

Жан-Поль Сартр

Лідер Партії вільних демократів, власник БК «Черкаські мавпи».

Народився у 1959 році в Києві. У 1978 році закінчив Київський технікум транспортного будівництва за фахом «технік-будівельник». В 1996 році одержав диплом економіста в Інституті ринкових відносин і підприємництва Міжнародного центру «Ринок».

Трудовий шлях почав техніком Київського монтажно-налагоджувального управління. В 1986-1989 рр. працював старшим інженером, начальником госпрозрахункової дільниці тресту «Київпобутремстрой». В 1989-1991 рр. був заступником начальника управління комплектації виробничо-житлового ремонтного об'єднання Київського міськвиконкому.

Після розвалу СРСР М.Бродський зайнявся бізнесом. Спершу очолював МП «Томпо». Пізніше став президентом концерну «Денді» (в тому числі банку, через який в другій половині 1990-х у М.Бродського виникли проблеми з вкладниками і правоохоронцями) і головою ради ЗАТ «Видавництво «Київські Відомості». В 1994-1998 рр. був депутатом Печерської райради Києва.

У 1998 році стає народним депутатом України, членом парламентського Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю (пізніше очолив Комітет з питань промислової політики і підприємництва).

В 1999 році – заступник голови партії «Яблуко», в створенні якої брав безпосередню участь. В 2000 – співголова фракції «Яблуко» в парламенті, через два роки – лідер партії.

У 2002 році партія «Яблуко», що позиціонувалася як партія середнього класу, програла парламентські вибори. Невисокими були також результати в президентській кампанії 2004 року. Проте весь цей час він намагався бути в центрі уваги. Багато в чому завдяки своїм висловам, граючи роль незламного борця.

Незважаючи на невдачі, М.Бродський постійно бере участь у різних політичних заходах. Так, в першому турі президентських виборів 2010 року М.Бродський зайняв передостаннє місце.

Зараз М.Бродський - бізнесмен, директор-консультант ТОВ «Венето», відомого своїми матрацами. Був депутатом Київради, куди прийшов за списком БЮТ. Два роки він активно співробітничав з цією політичною силою, в квітні 2005 року був прийнятий в політраду «Батьківщини», а трохи пізніше - в керівний склад передвиборного штабу БЮТ. Під час виборчої кампанії його у списках не було. За словами самого М.Бродського, він відмовився особисто: щоб мати моральне право перешкоджати появі в списку людей з неоднозначною репутацією. За іншою версією, кандидатура М.Бродського виявилася дуже суперечливою.

У Київраді М.Бродський був членом постійної комісії із питань промисловості, підприємництва і регуляторної політики. Але головним його амплуа було жорстке і навіть скандальне протистояння з мером Л.Черновецьким, секретарем міськради О.Довгим і їх однодумцями.

З грудня 2006 року М.Бродський боровся з опонентами вже як колишній член фракції БЮТ. М.Бродській залишив її ряди, заявивши, що не згоден з прихильниками мера у складі БЮТ. Навесні 2007 року він остаточно розірвав стосунки з БЮТ і його лідером Ю.Тимошенко, звинувативши їх у всіх «смертних» гріхах.

Раніше М.Бродський подібним чином порвав відносини з СДПУ(о), з «Нашою Україною», до складу якої мав намір ввійти. В травні 2007 року він відмовився від назви партії «Яблуко». Нова партія – «Партія вільних демократів». На позачергових парламентських виборах партія зайняла 12 місце з 20 можливих.

В травні 2008 року політик позбувся мандата депутата законодавчого органу столиці. З вересня 2008 року М.Бродській є власником баскетбольного клубу «Черкаські мавпи», - президентом новоствореної Української баскетбольної ліги.

М.Бродській одружений. У нього два сини - Ростислав (1980 рр.) і Юрій (1986 рр.), і дочка Ганна (2004 рр.).