Вибори в Україні. Хто кого вибирає, ми кандидатів, чи кандидати нас?
Вид материала | Документы |
СодержаниеСергій Ратушняк Людмила Супрун |
- Ю. шведа вибори та виборчі системи, 7736.34kb.
- Зміст вступ Розділ 1 Місцеві вибори як форма безпосередньої демократії в Україні, 624.29kb.
- Стипендія на отримання післядипломної освіти, 23.76kb.
- В україні панує екологічна криза, викликана багаторічним виснажливим способом природокористування, 92.67kb.
- Тема «Мы в ответе за тех, кого приручили», 35.53kb.
- У истоков пчеловодческой литературы, 130.33kb.
- Інформація про основні результати науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин, 60.41kb.
- Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури, 5975.72kb.
- Про реєстрацію виборчого списку Великоберезняської районної організації політичної, 13.38kb.
- Ї дані, щоби вони дійшли до Генпрокуратури до позачергової сесії Верховної ради України, 752.11kb.
Сергій Ратушняк
Один удар кулаком у вухо замінює три години виховної бесіди.
Народився у 1961 році в Ужгороді. Закінчив Київський політехнічний інститут за фахом «інженер-механік». Трудову діяльність почав пакувальником меблевого цеху Ужгородського фанерно-меблевого комбінату. 1986-1987 рр. - інженер-конструктор ПО «Закарпатприлад». 1987-1988 рр. - старший інженер науково-дослідної лабораторії синтезу і комплексних досліджень нових напівпровідникових речовин Ужгородського державного університету. 1988-1989 рр. - директор СП «РІО». 1989-1991 рр. - директор СП «Спойлер». 1991-1994 рр. - директор СП «РІО».
Синдикат «РІО» об'єднував 52 підприємства (банк «Сервіс», страхова компанія, підприємства з випуску лікеро-горілчаних і безалкогольних напоїв, кави, борошна, ковбас, магазини, ринки, перше в місті приватне таксі тощо).
Двічі, в 1994 і 1998 рр., був кандидатом в народні депутати України, проте обидва рази Центральна виборча комісія скасовувала рішення окружної комісії про реєстрацію С.Ратушняка кандидатом.
1994-1998 рр. - міський голова Ужгороду, голова Ужгородської міськради. В 1998 р. переобраний на посаду мера Ужгороду.
У 1998 році прокуратура Закарпатської області порушила проти нього кримінальну справу з приводу відкриття і використовування за межами України валютного рахунку без дозволу Нацбанку. Під час перевірки синдикату «РІО» бригадою Генпрокуратури С.Ратушняк виїхав за кордон і подав звідти заяву про відставку з посади мера Ужгороду. Пізніше сесія міськради обрала його почесним міським головою «за позитивні зрушення в соціально-економічному житті міста».
У березні 2000 р. був арештований по звинуваченню в приховуванні валютної виручки, зловживанні владою і підробці документів. Знаходячись під слідством в липні того ж року був обраний депутатом обласної поради.
2000-2002 рр. - депутат Закарпатської облради.
2001-2002 рр. - радник голови облдержадміністрації з питань підтримки і розвитку підприємництва (на громадських засадах).
2002-2006 рр. – депутат Верховної Ради України IV скликання, член Комітету ВР з питань правової політики. Був членом фракцій і груп "За Єдину Україну!", "Народовладдя", "Демократичні ініціативи", "Наша Україна", "Регіони України" (з цієї був виключений за недотримання фракційної дисципліни), Народної партії.
На момент виборів у Верховну Раду - глава обласного громадського об'єднання "Нове Закарпаття", член Української партії "Єдність".
З 2006 р. - міський голова Ужгороду.
С.Ратушняк був заступником голови СДПУ, главою Закарпатської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Громада", членом Центральної ради Української партії "Єдність", в 2000-м очолював регіональний осередок цієї партії в Закарпатті.
Очолював Закарпатську організацію Народної партії Литвина, був членом політвиконкому партії. У вересні 2009 роки вийшов з партії. Коментуючи виданню «Публічні люди» причини такого вчинку, він сказав, що «просто проект працевлаштування у братів Литвиних закінчився».
В прес-службі «Фронту змін» заявили, що мер міста С.Ратушняк напав на активістку цієї громадської ініціативи, завдавши їй численних ударів. За фактом інциденту за участю мера Ужгороду було збуджено кримінальну справу по статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство). Сам С.Ратушняк заявив, що дівчина напала на нього з кулаками.
Генпрокуратура порушила кримінальну справу відносно С.Ратушняка за фактом хуліганських дій. Після чого С.Ратушняк зробив ряд заяв на адресу лідера ініціативи А.Яценюка. Прокуратура Закарпатської області порушила ще одну кримінальну справу відносно мера, який підозрюється в здійсненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності) Кримінального кодексу України. Міністерство закордонних справ Ізраїлю офіційно засудило цей факт. Із цього приводу глава відділу ізраїльського МЗС по зв'язках з пресою заявив, що «… висунення мера на будь-який високий державний пост, тим більше на посаду Президента України, несумісне із заявами керівництва цієї країни про боротьбу з антисемітизмом і запереченням Голокосту».
Людмила Супрун
Жінкам не довіряють як чоловіки, так і жінки, - жінки навіть більше.
Народилася у 1965 році в Запоріжжі. В 1982 році закінчила школу і поступила в Київський державний університет ім. Т.Шевченка. Одержавши диплом юриста-правознавця, працювала юрисконсультом підприємства, одночасно поступивши в аспірантуру Інституту держави і права ім. В.Корецького Академії наук України (відділ міжнародного права і порівняльного аналізу).
З 1989 року Л.Супрун працювала молодшим науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології. В 1992-1993 рр. - провідним науковим співробітником відділу міжнародного права Інституту держави і права ім. В.Корецького. В 1993-м стала президентом Асоціації ділової співпраці «Інтерагро».
У березні 1998 року вибрана народним депутатом України по одному з виборчих округів на Кіровоградщині. Посідала посаду голови підкомітету з питань доходів держбюджету парламентського Комітету з питань бюджету. Як член Народно-демократичної партії входила у фракцію НДП і була її уповноваженим представником.
У 2002 році вдруге вибрана народним депутатом, цього разу - по багатомандатному загальнодержавному округу (за списком виборчого блоку політичних партій «За єдину Україну!»). У ВР посідала посаду першого заступника голови Комітету з питань бюджету, а з вересня 2005 року – в.о. глави цього комітету.
Під час роботи в парламенті Л.Супрун знаходила загальні погляди і мову з представниками опозиції, зокрема, під час «помаранчевої революції».
На виборах-2006 йшла у Верховну Раду у списку «Блоку народно-демократичних партій», проте блок не зміг подолати 3-процентний прохідний бар'єр. Після цього лідер НДП В.Пустовойтенко склав з себе повноваження голови партії, і цей пост зайняла Л.Супрун. На дострокових виборах парламенту 2007 року НДП і її лідер планували взяти в стратегічні союзники Народну партію Литвина, проте політики не знайшли згоди щодо розподілу місць у верхній частині загального виборчого списку. У результаті на базі НДП та ще 16 політичних сил було створено Блок «Український регіональний актив».
В 2010 році Л.Супрун безуспішно балотувалася на пост Президента. Втім, для ЗМІ Л.Супрун залишається запитаною персоною.
Погляди.
Л.Супрун в інтерв'ю і коментарях називала «помаранчеву» команду і антикризову коаліцію, що прийшла їй на зміну як такі, що не відповідають інтересам виборців і держави. Звинувачує вітчизняну політичну еліту в спробах знищити середній і малий бізнес, небажанні сприяти розвитку і зміцненню середнього класу українців. Називає НДП (ще недавно партію влади) опозиційною силою.
"Заслужений економіст України" (2006 р.).
З жовтня 2009 року – Глава Державного агентства з інвестицій та інновацій.
Л.Супрун – голова правління Української фонду миру, віце-спікер «Громадського Парламенту жінок України», президент Української федерації фігурного катання на ковзанах.
Заміжня. У подружжя дві дочки - Тетяна (1986 р.н.) і Владислава (2001 р.н.).