Geum.ru

Вибори в Україні. Хто кого вибирає, ми кандидатів, чи кандидати нас?

Вид материалаДокументы

Содержание


Юрій Костенко
Інна Богословська
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Юрій Костенко


Те, що ми бачимо, залежить від того, куди ми дивимося.


Народився в 1951 році у Вінницькій області в сім'ї інженера цукрового заводу і вчительки. У 1973 році закінчив Запорізький машинобудівний інститут. Працював науковим співробітником, аспірантом, старшим інженером лабораторії нових технологічних процесів київського Інституту електрозварювання ім. Е.Патона. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Плазмова обробка металів».

У 1989 році став одним із засновників Народного Руху України. Очолював Київську краєву організацію Руху, був заступником голови НРУ. П'ять разів ставав народним депутатом України (в 1990, 1994, 1998, 2002 і 2007 рр.).

У 1991-1993 рр. - керівник спеціальної депутатської групи по підготовці до ратифікації договору "СТАРТ-1" (по ядерній зброї колишнього СРСР), виступав за ядерне роззброєння України.

У 1992-1995 рр. – міністр охорони навколишнього середовища України. 1995-1998 рр. - Міністр екології і ядерної безпеки.

У 1999-м балотувався на пост Президента України. В тому ж році, після розколу в НРУ, був обраний главою партії «Український Народний Рух» (УНР). В січні 2003 року УНР перейменовано в Українську Народну Партію. На президентських виборах 2004 року активно виступив на підтримку В.Ющенка.

Серед головних програмних вимог – лобіювання національного товаровиробника, захист інформаційного простору від зовнішньої агресії, визнання УПА, вступ до НАТО і передчасне виведення Чорноморського флоту Росії з Севастополя.

Одружений. Дружина Ірина - журналістка. Син Ростислав ( 1980 р.н.) - фахівець з міжнародної інформації.

Інна Богословська



Жінка ніколи не знає, чого вона хоче, але вона не заспокоїться, доки не доб’ється цього.


Народилася в Харкові у 1960 році. В 1982 році закінчила Харківський юридичний інститут. Після закінчення вузу І.Богословська почала юридичну практику в обласній колегії адвокатів. В 1991 році відкрила власну справу - одну з перших в Харкові приватну юридичну службу. Спеціалізація - господарське право, економічні проблеми підприємств, юридичний консалтинг. В 1994 році організувала «Міжнародну аудиторську службу». З часом була створена консалтингова група «Пруденс», яка в 2002 році стала асоційованим членом міжнародної аудиторської компанії «BDO Іntеrnаtіоnаl».

Як політик І.Богословська стала відомою в 1998 році. Перемігши в одному з виборчих округів Харкова, стала народним депутатом України. У Верховній Раді працювала в Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, бюджетному комітеті, була членом Контрольної комісії ВР із питань приватизації.

Політичні уподобання приводили І.Богословську до фракції НДП, Партії зелених, «Трудової України». У 2001 році вона очолила Конституційно-демократичну партію. Під час парламентських виборів 2002 року І.Богословська була одним з лідерів блоку «Команда озимого покоління».

У травні 2003-го І.Богословська очолила Держкомітет України з питань регуляторної політики і підприємництва. В цей же час її колега по «озимому поколінню» В.Хорошковський займав пост міністра економіки в першому уряді В.Януковича. В січні 2004 року вони обидва подали у відставку, заявивши про незгоду з політикою, яку проводив економічний блок уряду під керівництвом М.Азарова – так званою «азарівщиною»..

У січні 2003 року «з метою становлення в Україні громадянського суспільства» І.Богословська ініціювала створення громадського об'єднання «Віче України». У вересні 2005 року на базі цього об'єднання і Конституційно-демократичної партії була створена політична партія «Віче».

На парламентських виборах-2006 вона розраховувала на підтримку середнього класу. Проте, попри очікування І.Богословської і спонсорів партії (називали В.Пінчука), вибори знову виявилися програними.

Після виборів-2006 І.Богословська прагнула залишатися на публіці, беручи участь в різних політичних заходах, звертаючи на себе увагу категоричністю думок, жорсткою наступальною тактикою по відношенню до опонентів. В період загострення політичної кризи І.Богословська активно критикувала уряд. У квітні 2007 року вона була призначена заступником міністра юстиції України. Підтримувала коаліцію і уряд В.Януковича.

Н

апередодні дострокових парламентських виборів І.Богословська склала з себе повноваження голови «Віче» і увійшла до виборчого списку Партії регіонів. При цьому вона перебувала в одній політичній силі з М.Азаровим, через якого в 2004 році нею був влаштований демарш.

25 травня 2009 року вийшла з Партії регіонів і оголосила про свій намір балотуватися на пост Президента України.

За оцінками політологів, у Інни Богословської немає аргументованої, зрілої і цілісної програми.

Натомість є набір гасел, суперечностей і грубих помилок, особливо стосовно зовнішньої політики. Стверджується, що вона являє собою образ агресивного, непривабливого політика для більшої частини електорату.

Інна Богословська, демонструючи надмірні амбіції, переконана, що саме при її президентстві світ стане цінувати марку «Made in Ukraine». Вона виступає за зерновий союз з Росією і Казахстаном, відмову української економіки від долара.

Р

азом з тим, можна перелічити довгий список політичних проектів, які їй так і не вдалося реалізуватися.

Інна Богословська намагалися закріпити імідж «АнтиЮлі». Стосовно спонсорів передвиборної кампанії І.Богословська заявила: «Мене фінансує контр-еліта» (за твердженням української преси – Росія). До можливих спонсорів зараховують олігарха Д.Фірташа.

Згідно даним численних соціологічних досліджень, навряд чи вона може розраховувати на реальну державну посаду при новому президенті, або на перемогу її чергової партії на наступних парламентських виборах.

Заслужений юрист України. Член Союзу юристів Україна і Союзу аудиторів України

В розлученні. Дочка - Анастасія Суріна (1980 р.н.).