Пантелєєв Володимир Павлович конспект

Вид материала

Конспект

Содержание Добір інвестиційних проектів і формування їх портфеля Мал. 7.5 Технологія управління інвестиційною діяльністю 17.3 Оцінка ефективності інвестицій Оцінка ефективності фінансових інвестицій.

Подобный материал:

• Дрнті 61 Спосіб мембранного розділення Тюкавін Володимир Олександрович, 51.08kb.
• Конспект виртуальной экскурсии Тема: «Тут всё в миниатюре…», 97.38kb.
• Задорожній Олександр Вікторович, Буткевич Володимир Григорович, Мицик Всеволод Всеволодович, 3357.97kb.
• Проблеми цивільного та підприємницького права в україні b. I. Бірюков володимир Іванович, 167.83kb.
• Володимир Мельниченко Українська душа Москви, 10720kb.
• Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Короленка Чернігівський, 566.88kb.
• Володимир Мельниченко Тарас Шевченко, 7515.95kb.
• Володимир Мельниченко Шевченківська Москва, 5190.32kb.
• Безруких Павел Павлович № Время фио, предприятие Название доклад, 119.19kb.
• Чистяков Рудольф Павлович Организационно-методический раздел учебный курс, 163.13kb.

Добір інвестиційних проектів і формування їх портфеля

Забезпечення потрібної прибутковості та терміновості досягнення цілей

Вибір достатньої прибутковості при мінімальному обсязі інвестицій


Оптимізація співвідношення прибутковості та ризику


Досягнення більш швидкої окупності інвестицій при максимальній ліквідності проекту

Забезпечення мінімального ступеня ризику при максимальній керованості проектом



Мал. 17.4. Формування інвестиційного проекту


- привабливість сфери діяльності чи галузі, на яку орієнтований проект;

• обсяг, структура, джерела інвестицій та їх фінансове забезпечення;
  
• показники ефективності проекту, оцінювання його прибутковості, окупності, термінів реалізації;
  
• детальність розробки проекту та його забезпеченність технічною і технологічною документацією, експертними висновками, уже укладеними чи
  
• підготовленими договорами з підприємствами, від яких залежить постачання матеріалів, обладнання, будівництво та монтаж, збут продукції;
  
• рівень ризику, шляхи його зниження, можливість виходу з проекту, його ліквідність;
  
• аналіз ділових якостей персоналу, який є ініціатором проекту чи мє його реалізовувати.
  

Здійснення інвестиційної діяльності передбачає відповідне управління цим процесом: прийняття рішень щодо забезпечення ресурсами, їх раціонального використання, а також техніки та технології виробництва, проблем якості, цін і збуту, досягнення запланованого кінцевого фінансового результату.

У процесі управління інвестиційною діяльністю слід відокремити такі етапи: підготовчий; реалізації проекту; експлуатації об'єкта інвестицій. Останній можна поділити на етап повернення інвестиційних коштів (повної окупності інвестованих коштів) та етап отримання економічного ефекту від реалізації проекту. Повний перелік функцій інвестиційного управління наведено на мал. 17.5


Аналіз макроекономічного середовища та загальних умов для інвестиційної діяльності

• Аналіз
  
• Оцінювання
  
• Добір і прийняття рішень
  
• Реалізація
  
• Забезпечення ресурсами
  
• Оперативний контроль
  
• Фінансові результати
  

Поточне планування реалізації інвестиційних проектів

Розробка стратегії

інвестицій







Оперативне управління реалізацією проектів


Пошук, аналіз і добір інвестиційних проектів





Формування інвестиційного

портфеля

Уведення в дію інвестиційних об”єктів і виведення їх на запланований рівень










Моніторинг роботи вже впроваджених

інвестиційних об”єктів







Аналіз ефективності інвестицій та

корекція інвестиційної програми

Мал. 7.5 Технологія управління інвестиційною діяльністю

17.3 Оцінка ефективності інвестицій

Оцінка ефективності реальних інвестицій.

У практиці господарювання розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність капіталовкладень. Абсолютна ефективність характеризує загальну віддачу капітальних витрат на підприємстві за певний період. Порівняльна ефективність капіталовкладень визна­чається тоді, коли необхідно з декількох варіантів капіталовкладень обрати найкращий.

Для оцінки абсолютної ефективності використовують показники:

1. Коефіцієнт економічної ефективності (К), який розраховується:
   

а) для окремих проектів або форм відтворення(17.1.)


(17.1.)

Приріст прибутку визначається як різниця розмірів прибутку за попередній та розрахунковий період,

б) для підприємств, які будуються (17.2.)


(17.2.)

Розрахункові значення коефіцієнту (К) повинні порівнюватися з нормативним коефіцієнтом (Кн), який установлюється централізовано Міністерством економіки на певний період по га­лузях діяльності та формах відтворення. Для визнання проекту капіталовкладень доцільним необхідно, щоб К>К_Н.

2. Термін окупності (Т)(17.3.)
   

(17.3) Т> Тн.

Для оцінки порівняльної ефективності капітальних вкладень застосо-вують показник приведених витрат, які обчислюється за формулою 17.4:


ПЗ = ВО + Кн х КВ (17.4)

Доцільним враховується проект капітальних вкладень з мінімальними приведеними витратами.

Сучасна методика оцінки ефективності інвестицій перед­бачає наступну систему показників:

1. чистий приведений доход = ЧПД;
   
2. початкові інвестиції — ПІ;
   
3. індекс прибутковості — ІП;
   
4. термін окупності;
   
5. внутрішня норма прибутковості.
   

Чистий приведений доход (ЧПД) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під ЧДП мають на увазі різницю між приведеною до дійсної вартості (шляхом дис­контування) сумою грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою коштів, які інвестуються в його реалізацію. Розрахунок здійснюється за формулою 17.5:


ЧПД = ДП_ДВ – ПІ (17.5)

де:

ЧПД — чистий приведений доход;

ДП_ДВ — сума грошового потоку (в дійсній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту (до початку но­вих інвестицій у нього). Якщо повний період експлуатації визна­чити складно, то його приймають у розмірі 5 років (це середній період амортизації обладнання).

Дисконтна ставка, яка використовується при розрахунку цього показника диференціюється з урахуванням рівнів ризику та ліквідності.

Дисконтування є операція по обліку фактору часу при прийнятті рішень сенс її в оцінці витрат, виручки, прибутку та рентабельності з урахуванням часових змін. Дисконтування засновано на тому, що будь-яка сума, яка буде отримана в майбутньому, в те­перішньому часі має меншу суб'єктивну корисність, оскільки, якщо пустити що суму в обіг та змусити приносити прибуток, то через рік, два, три .... вона не тільки збережеться, але й збільшиться.

Дисконтування дозволяє визначити теперішній грошовий еквівалент суми, яка буде отримана в майбутньому. Для цього потрібно очікувану до отримання в майбутньому суму зменшити на доход, який зростає за певний термін, за правилом складних відсотків (17.6).


(17.6.)

де :ДВ — дійсна вартість;

МВ — майбутня вартість;

r— ставка відсотка норми прибутковості;

n — число років.

Дійсна вартість грошової суми тим нижча, чим вищою є норма прибутковості і чим більш віддалений термін отримання прибутку. Показник "чистий приведений доход" може бути ви­користано не тільки для порівняльної оцінки проектів, але й як критерій доцільності їх реалізації. Якщо ЧПД < О, то проект не є доцільним, тому що він не принесе доходу.

Разом с тим, даний показник має недолік: обрана для дис­контування ставка приймається зазвичай незмінною для всього періоду експлуатації проекту, в той час як вона може змінювати­ся. Однак, не дивлячись на це, його визнано найнадійнішим по­казником.

Індекс прибутковості (нагадує в офіціальний методиці ко­ефіцієнт ефективності КВ (17.7)

(17.7)

Даний показник також може 6ути використано як критеріальний при оцінці проектів. Якщо І П=1, то проект є недоцільним, тому що не принесе доходу.

Показники ЧПД та ПІ взаємоповязані. При збільшенні абсолютної суми ЧПД росте значення індексу прибутковості. Це означає, що як критеріальний показник доцільності інвестиційного проекту може бути використаним тільки один із них. При порівняльній оцінці проектів слід роздивлятися обидва показника, тому що вони з різних боків оцінюють ефективність інвестицій.

Термін окупності. На відміну від офіційної методики при розрахунку терміну окупності за кордоном використовуються показники суми інвестицій та суми грошового потоку, приведених до дійсної вартості. Формула 17.8.


(17.8),

де:ТО — термін окупності;

ПІ — сума інвестицій;

ДПдв— сума грошового потоку в дійсній вартості. При короткострокових вкладеннях цей період приймається рівним одному місяцю, а при довгострокових -1 року.

Показник "термін окупності" може бути використано не тільки для оцінки ефективності проектів, але й для оцінки рівня інвестиційних ризиків. Чим триваліший період реалізації проекту до повної окупності, тим вищий рівень ризику. Недоліком показника є те, що він не враховує ті грошові потоки, які формуються після періоду окупності.

Внутрішня норма прибутковості (ВНП) є для вітчизняної практики цілком новим показником. Він характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, який виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість грошового потоку від інвестицій приводиться до дійсної вартості капітальних вкладень.

Внутрішню норму прибутковості можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистий приведений доход в процесі дисконтування буде приведено до нулю. Приймаються до реалізації інвестиційні проекти, за якими ВНП > r (ставка дисконту). Внутрішня норма прибутковості розраховується методом підбору, тобто визначається така ставка дисконту, при якій ЧПД = 0. показник "внутрішня норма прибутко-вості" є найбільш прийнятним для порівняльної оцінки. При цьому порівняльна оцінка може здійснюватися не тільки в межах інвестиційного проекту, але й ширше, наприклад, порівняння ВНП з рівнем прибутковості активів в процесі поточної господарчої діяльності: з середньою нормою прибутковості інвестицій, з нормою прибутковості за альтернативним інвестуванням (в цінні папери).

Крім того, кожне підприємство може встановити для себе критеріальний показник ВНП для оцінки інвестицій, при цьому проекти зі значенням ВНП нижче критеріального не розглядаються. Таке значення ВНП прийнято вважати граничною ставкою ВНП. Рівень ефективності використання реальних інвестицій залежить від множини організаційно-економічних факторів, які не­обхідно враховувати в процесі управління інвестиціями.

Усю сукупність факторів, що впливають, можна поєднати в наступні групи: а) фактори, які визначають структуру капітальних вкладень; б) фактори змагання проектно-кошторисного діла; в) фактори, які визначають тривалість інвестиційного циклу; г) фактори удосконалення економічного управління інвестиційним процесом.

Чим вища в обсязі інвестицій доля коштів на відтворення активної частини основних фондів, тим вища віддача інвес­тиційних вкладень.


Оцінка ефективності фінансових інвестицій.

Ефективність фінансових інвестицій визначається на основі порівняння доходу та витрат. Як витрати при цьому виступають кошти інвестування в різні фондові інструменти. В цій якості виступає різниця між реальною вартістю окремих фондів інструментів та сумою коштів, витрачених на їх придбання.

Оскільки доход від цих інвестицій може бути отримано лише в майбут-ньому періоді, він повинен бути оціненим при порівняні в дійсній вартості.

Формула розрахунку ефективності фінансових інвестицій для будь-яких фондових інструментів (17.9) виглядає як:

або , (17.9)

де:Еф — ефективність інвестування в інструментах фондового ринку, %;

РВф — реальна вартість окремих фондових інструментів (приведена до дійсної вартості);

Іф — сума коштів, інвестованих до окремих фондових інструментів;

Дф (РВф — Іф) — доход від інвестиції до фондових інструментів.

Реальна дійсна вартість фондових інструментів формується під впливом двох основних показників:

1) суми майбутнього грошового потоку від конкретного виду фондового інструменту;

2) розміру дисконтної ставки, яка використовується при оцінці дійсної вартості грошового потоку.

1. Сума майбутнього грошового потоку по фінансових інвестиціях формується за іншими ознаками, ніж за реальними інвестиціями. У зв'язку з відсутністю основних фондів у складі майбутнього грошового потоку за фінансовими інвестиціями немає амортизаційних відрахувань. Як чистий прибуток по фінансових інструментах виступає чистий доход (тобто доход від вико­ристання відповідного фінансового активу за мінусом сплачених сум податків на цей доход). Формування майбутнього фінансо­вого потоку за окремими видами фондових інструментів має суттєві відмінні особливості.

За облігаціями, ощадними сертифікатами та ін. аналогічними кредитними інструментами сума майбутнього грошового потоку складається з сум надходження відсотків за цими активами та вартості самого активу на момент його погашення; при цьому є можливими 3 принципові варіанти формування майбутнього грошового потоку за цими видами фондових інструментів:

1) без сплати відсотків по фондовому інструменту. В даному випадку інвестор отримує лише 1 вид доходу — різницю між викупною ціною облігації та ціною придбання;

2) з періодичною сплатою відсотків та погашенням у кінці передбаче-ного періоду;

3) зі сплатою всієї суми відсотків при погашенні в кінці передбаченого терміну.

За акціями та інвестиційним сертифікатами сума майбутнього грошового потоку формується залежно від двох умов:

1) при використанні фондового інструменту впродовж невизначеного тривалого періоду часу.

В цьому випадку грошовий потік майбутнього періоду формується виключно за рахунок сум нарахованих дивідендів;

2) при використані фондового інструмента впродовж заздалегідь передбаченого терміну. В цьому випадку майбутній грошовий потік складається із сум надходжень дивідендів, суми придбання цього інструменту та курсової різниці по ньому.


17.4. Обєкти, джерела інформації та методичні прийоми аудиту інвестиційної діяльності

При аудитi фiнансових iнвестицiй та капiтальних вкладень наводяться вiдповiдi на наступнi питання:

• склад та структура фiнансових iнвестицiй;
  
• формування балансовоiї вартостi придбаних цiнних паперiв, визначення витрат на їх придбання;
  
• джерела придбання цiнних паперiв i вiдображення в облiку коштiв, використаних на фiнансовi вкладення,
  
• правильнiсть зберiгання цiнних паперiв, оплата послуг депозитарiю, наявнiсть депозитарного договору,
  
• правильнiсть документального оформлення i вiдображення в облiку операцiй з цiнними паперами,
  
• достовiрнiсть визначення i вiдображення в облiку фiнансових результатiв вiд реалiзацiї цiнних паперiв,
  
• повнота сплати державного мита за операцiї з цiнними паперами,
  
• експертиза капiтальних вкладень i введення об”єктiв та виробничих потужностей у дiю,
  
• експертиза створення та впровадження нової технiки,
  
• експертиза будiвельно-монтажних i ремонтних робiт,
  
• аудиторська експертиза iнвестицiйних проектiв.
  

Стосовно фiнансових iнвестицiй встановлюється вiдповiднiсть ведення облiку вимогам ПСБО 12 “Фiнансовi iнвестиції”:

• визнання активом,
  
• ведення облiку за кожною iнвестицiєю, наявнiсть аналiтичного облiку за строками погашення, видами, об”єктами,
  
• проведення переоцiнки iнвестицiй в залежностi вiд результатiв дiяльностi пiдприємства, в яке здiйснюються iнвестицiї,
  
• проведення амортизацiї рiзницi мiж собiвартiстю та вартiстю погашення фiнансових iнвестицiй,
  
• оцiнка iнвестицiй за собiвартiстю,
  
• вiдокремлення довгострокових та короткострокових iнвестицiй
  
• застосування методiв оцiнки iнвестицiй на дату балансу в залежностi вiд того, в який об”єкт здiйснюються iнвестицiї,
  
• проведення дооцiнки та уцiнки iнвестицiй,
  
• видiлення у балансi iнвестицiй, якi облiковуються за методом участi в капiталi,
  
• коректнiсть надання iнформацiї про фiнансовi iнвестицiї у Примiтках до фiнансової звiтностi.
  

Об'єктами аудиту інвестиційної діяльності є інвестиційні проекти, знов створювані основні фонди і оборотні кошти, у всіх галузях і сферах господарства, цінні папери, цільові вкладення засобів, науково-технічна продукція, інтелектуальні права, витрати на капітальне будівництво, введення в дію об'єктів і виробничих потужностей, бухгалтерський облік і звітність по інвестиційній діяльності.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності є громадяни і юридичні особи України, іноземні громадяни і юридичні особи інших держав.

Інвестори – це суб'єкти інвестиційної діяльності, які ухвалюють рішення про вкладення власних, запозичених і залучених майнових і інтелектуальних цінностей. Інвестори виступають в ролі вкладників, покупців, а також виконують функції учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності є громадяни і юридичні особи України, іноземні громадяни і юридичні особи, що забезпечують здійснення інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручень інвестора.

Інвестиційна діяльність суб'єктів України за її межами регулюється законодавством України або держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними міжнародними договорами України, а також спеціальним законодавством України.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форми власності і господарювання, мають рівні права по здійсненню інвестиційної діяльності. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види і об'єми інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі організацією конкурсів і тендерів. За рішенням інвестора права володіння і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам і юридичним особам в порядку, встановленому законом. Взаємовідносини у разі такої передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, знаходяться в силі весь термін дії договору. Інвестор повинен надати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснення інвестицій, отримати дозвіл на капітальне будівництво відповідно до висновків експертизи інвестиційних проектів в межах дотримання санітарно-гігієнічних і екологічних вимог.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності є:

- власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відраху-вання, відшкодування збитків від аварій, стихійних лих, накопичені заощадження громадян, юридичних осіб і т. ін.);

- позикові фінансові кошти інвесторів (облігації позики, банківські і бюджетні кредити);

- позикові фінансові кошти інвестора (засоби, отримані від продажу акцій, пайові і інші внески громадян і юридичних осіб);

- бюджетні інвестиційні асигнування.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства і місцевими бюджетами, передбаченими в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється:

- системою податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

- проведенням кредитної і амортизаційної політики, у тому числі прискореної амортизації основних засобів;

- наданням фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей виробництва;

- державними нормами і стандартами;

- антимонопольними заходами, роздержавленням і приватизацією власності;

- визначенням умов користування землею, водою і іншими природними ресурсами;

- політикою ціноутворення, проведенням експертизи інвестиційних проектів і інших заходів.

Отже, основним напрямом інвестиційної діяльності є вкладення майнових і інтелектуальних цінностей в капітальні вкладення і упровадження нової техніки, тому вони є важливим об'єктом аудиту.

Капітальні вкладення – це цілеспрямована система планового оновлення і розвитку матеріально-технічної бази підприємства відповідно до її участі в процесі розширеного відтворювання. Задачею аудиту капітальних вкладень є аудит реконструкції і заміни зношеного або застарілого устаткування і інших об'єктів основних засобів, будівництва нових і розширення діючих підприємств. При плануванні і виконанні капітальних інвестицій суб'єкти господарювання повинні дотримувати вимоги:

- максимального використовування діючих основних фондів з урахуванням їх технічного переозброєння і реконструкції;

- прискорення освоєння проектних потужностей введених в дію підприємств, об'єктів в порівнянні з нормативними термінами;

- комплексного будівництва і об'єктів в затверджені терміни;

- збалансованості плану по матеріальних, фінансових і трудових ресурсах.

Структура витрат капітальних інвестицій включає витрати на будівництво нових і реконструкцію діючих підприємств і об'єктів, придбання устаткування, що підлягає монтажу, а також машин, обладнання, інструмен-тів, господарського інвентарю, що не вимагає монтажу.

Упровадження нової техніки – це система заходів, направлених на прискорення науково-технічного прогресу на діючих підприємствах шляхом заміни морально застарілого обладнання досконалішим, відповідним прогресивній технології прогресу.

Задача аудиту інвестиційної діяльності полягає в сприянні найраціональнішому використовуванню майнових і інтелектуальних цінностей при створенні і модернізації основних фондів, реалізації цільових комплексних програм економічного і соціального розвитку України через капітальні вкладення. Відповідно до цього моделлю стандарту аудиту інвестиційної діяльності визначаються об'єкти, джерела інформації і методичні прийоми контролю (Дод.7)

Особливості об'єктів аудиту інвестиційної діяльності полягають в тому, що ці об'єкти в сукупності представляють самостійний вид діяльності, здійснюваний підприємством разом з основною діяльністю, виступаючи як забудовники (замовники). До них відносяться інвестиційні вкладення в майнових і інтелектуальних цінностях, інвестиційну і інноваційну діяльність, яка включає планування і фінансування капітальних вкладень, збалансованість ресурсами, а також виконання цих планів в і відображення їх в бухгалтерському обліку і звітності. Оскільки капітальні вкладення здійснюються в основному підрядними будівельними організаціями, то обов'язком замовників є забезпечення їх проектно-кошторисною документацією. Замовник відповідає перед підрядчиком за своєчасність і розробки і затвердження проектно-кошторисної документації, здачу її підрядної будівельної організації в терміни, передбачені договором, і належної якості. Тому проектно-кошторисна документація включається в ноу-хау і розглядається аудитом як об'єкт контролю, що представляє інтелектуальну цінність.

Джерелом інформації є законодавчі акти по інвестиційній діяльності, плануванню і фінансуванню капітальних інвестицій і нової техніки, розробці проектно-кошторисної документації, нормативно-планова документація, а також первинні документи, облікові регістри і звітність по інвестиційній діяльності, виконанню планів і капітальних вкладень і введенню в дію об'єктів і виробничих потужностей і інша фактографічна інформація (див.табл.17.1.)

Особливістю методичних прийомів аудиту, узагальнення і реалізації його результатів полягає у вживанні таких органолептичних прийомів як:

- інвентаризація;

- контрольні виміри;

- технологічний контроль;

- експертизи різних видів;

- і ін. методи для дослідження якості об'єктів капітальних робіт, відповідності їх затвердженої проектно-кошторисної документації.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми використовуються при визначенні якісних і показників виконання планів капітальних інвестицій і упровадження нової техніки, виявлення невикористаних резервів.