Пантелєєв Володимир Павлович конспект
| Вид материала | Конспект |
- Дрнті 61 Спосіб мембранного розділення Тюкавін Володимир Олександрович, 51.08kb.
- Конспект виртуальной экскурсии Тема: «Тут всё в миниатюре…», 97.38kb.
- Задорожній Олександр Вікторович, Буткевич Володимир Григорович, Мицик Всеволод Всеволодович, 3357.97kb.
- Проблеми цивільного та підприємницького права в україні b. I. Бірюков володимир Іванович, 167.83kb.
- Володимир Мельниченко Українська душа Москви, 10720kb.
- Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Короленка Чернігівський, 566.88kb.
- Володимир Мельниченко Тарас Шевченко, 7515.95kb.
- Володимир Мельниченко Шевченківська Москва, 5190.32kb.
- Безруких Павел Павлович № Время фио, предприятие Название доклад, 119.19kb.
- Чистяков Рудольф Павлович Организационно-методический раздел учебный курс, 163.13kb.
16.1. Аудит фінансових результатів та фінансового стану підприємства
Стосовно доходу при проведенні аудиту встановлюється вiдповiднiсть ведення облiку вимогам ПСБО “Доход”:
- визнання доходу за 4 умовами,
- вiдокремлення доходу вiд реалiзацiє, iнший операцiйний доход, доход вiд участi в капiталi, iншi фiнансовi доходи, iншi доходи, надзвичайнi доходи,
- формування кiнцевого фiнансового результату на рахунку 79 “ Фінансові результати‘ та нерозподiленого прибутку на рахунку 44 “Нерозподiлений прибуток”,
- вiдокремлення доходу вiд реалiзацiї послуг,
- оцiнка доходу в бухгалтерському облiку,
- коректнiсть надання iнформацiї про доход у Примiтках до фiнансової звiтностi.
В таблицi 16.1 наведенi варiанти врахування доходiв в бухгалтерському облiку.
Таблиця 16.1
ОСНОВНI ЕЛЕМЕНТИ ОБЛIКОВОЇ ПОЛIТИКИ ПIДПРИЄМСТВА
СТОСОВНО ДОХОДІВ
| ЕЛЕМЕНТИ ОБЛIКОВОЇ ПОЛIТИКИ | МОЖЛИВI ВАРIАНТИ ВЕДЕННЯ ОБЛIКУ |
| 1. Метод визначення доходу вiд надання послуг | - вивчення виконої роботи - визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязi послуг, якi мають бути наданi, - визначенням питомоi ваги витрат, яких зазнає пiдприємство у зв”язку їз наданням послуг, у загальнiй очикуванiй сумi таких витрат |
| 2. Методи визначення доходу вiд реалізації продукцiї (товарiв, робiт, послуг) | - за податковим облiком (перша подiя) - за касовим методом (бухгалтерський облiк) та методом нарахування (податковий облiк) |
Інвестиційна привабливість або взагалі “економічний паспорт” окремого підприємства може мати такий вигляд.
- Загальна характеристика виробництва: характери технології; наявність сучасного устаткування, у тому числі іноземного; екологічна шкідливість виробництва; складське господарство; наявність власного транспорту; географічне розташування; наближення до транспортних комунікацій.
- Характеристика технічної бази підприємства: технології; вартість основних фондів; коефіцієнт зношення.
- Номенклатура продукції, що випускається: обсяг виробництва; експорт; імпорт сировини та матеріаллів; зв'язки з іншими підприємствами; постачальники та споживачі; оцінювання стабільності збуту (попиту).
- Виробнича потужність, можливість нарощування виробництва.
- Місце підприємства в галузі, на риннку; рівень монопольності стану підприємства.
- Характеристика дирекції; схеми управління; чисельність персоналу, його структура, заробітня плата.
- Статутний фонд; власники підприємства; номінал і ринкова ціна акції, розподіл пакета акцій.
- Структура витрат на виробництво, в тому числі за основними видами продукції. їх рентабельність.
- Обсяг прибутку та його використання за звітній період.
Фінанси підприємства ( мал 16.1.):
- склад дебіторської та кредиторської заборгованності; її аналіз за часом виникнення та характеристикою боржників;
- показники фінансової стабільності та ліквідності; аналіз платоспромож-ності;
- оцінка прибутковості.
11.Загальний висновок.
Мал. 16.1. Структура фінансового аналізу підприємства
При проведенні аудиту фінансових результатів здійснюється тестування оцінки СВК фінансових результатів; проводиться інвентаризація з розрахунків фінансових результатів; встановлюється тотожність записів у фінансової звітності (форма № 2 “Звіт про фінансові результати”) та записам на рахунках 79, 44 та у регістрах бухгалтерського обліку, звертається увага на відокремлення результатів операційної, фінансової та інших видів діяльності; перевіряється правильність застосування підприємством вимог П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”; досліджується наявність та правильність оформлення первинних документів; встановлюється використання відповідних методичних прийомів - перерахунок, звіряння розрахунків, проведення обчислення аудитором розрахунків підприємства; перевірка формування нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та окремих його складових, правильність розподілу прибутку, правильність заповнення розділу ІІІ форми № 2 “Звіт про фінансові результати”; правильність формування та сплати податку на прибуток підприємства за податковим обліком; проведення аналізу показників пробутку (збитку) та рентабельності з встановленням факторів, що мали вплив на показники; визначення резервів збільшення прибутку та рентабельності, розробка заходів щодо реалізації резервів тощо.
Виконання аналітичних операцій є важливим заходом отримання аудиторських доказів. Вивчення економічного потенціалу підприємства, динаміки його розвитку дозволяє аудитору висловити думку щодо фінансового стану підприємства та розробити обґрунтовані пропозиції з поліпшення фінансового становища та платоспроможності підприємства.
Міжнародним аудиторським стандартом “Аналітичні процедури” передбачені сутність та мета аналітичних операцій (процедур), зміст аналітичних операцій при плануванні аудиту та перевірці на суттєвість тощо. В Україні існує нормативна база щодо визначення змісту та розрахунку показників, що використовуються при проведенні фінансового аналізу. При проведенні аудиту нормативна база широко застосовується. Отже, аудитори аналізують не лише фінансову звітність, але вивчають також всю господарську діяльність підприємства. Власникам та адміністрації підприємства необхідно знати складові потенціалу свого підприємства, тенденції розвитку (або спаду), структуру економічного потенціалу, можливі підприємницькі та фінансові ризики тощо.
Під економічним потенціалом підприємства розуміють сукупну здатність підприємства здійснювати виробничо-економічну діяльність, випускати продукцію, товари, надавати послуги, задовольняти запроси населення та суспільства, загальні потреби, забезпечувати розвиток виробництва та споживання. Прийнято відокремлювати наступні складові економічного потенціалу: технічний, технологічний, науковий, виробничий, ресурсний, людський, інформаційний, управлінський тощо. Поняття економічного потенціалу відноситься до фінансових категорій, під потенціалом розуміють здатність підприємства генерувати доходи, своєчасно погашати зобов`язання та забезпечувати зростання капіталу.
Для характеристики, наприклад, виробничого потенціалу використовуються наступні показники:
наявність, динаміка і питома вага виробничих активів в загальній вартості активів,
наявність, динаміка і питома вага основних засобів в загальній вартості активів,
коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнти оновлення та вибуття основних засобів,
середня норма амортизації,
наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень та її співвідношення з фінансовими вкладеннями.
З точки зору аналізу під економічним потенціалом розуміють сукупність наявних засобів, коштів, яку підприємство може мобілізувати для здійснення господарської діяльності; сума необоротних та оборотних активів; як правило - підсумок Активу чи Пасиву балансу; “валюта балансу”, рядки 280 або 640 форми 1 Баланс.
При проведенні аналітичних операції здійснюється аналіз взаємозв`язків між даними різних форм фінансової звітності та синтетичних рахунків, а також між даними фінансової звітності та позафінансовою інформацією (запланованими показниками діяльності та їх виконанням), порівнюються фактичні дані з даними за минулі періоди. Виконання економічного аналізу передбачає здійснення оцінки економічного потенціалу підприємства (його виробничій, фінансової, податкової політики, наявності “хворих” статей у звітності тощо), результативності фінансово-господарської діяльності - прибутковість або збитковість, розрахунки динамічності, ефективності використання економічного потенціалу тощо.
Основними факторами, що зумовлюють підвищення ролі аналізу в проведенні аудиту економічного потенціалу можна вважати наступні:
- необхідність зниження витрат на проведення аудиту при збереженні якості аудиту,
- необхідність виявлення помилок при складанні фінансової звітності,
- встановлення резервів зростання потенціалу,
- контроль за реалізацією резервів підвищення ефективності використання потенціалу на підприємстві. Такими факторами обумовлюється розвиток аналізу, як супутніх аудиту послуг.
16.2 Аналіз економічного потенціалу підприємства
при аудиті
Аналітичні процедури, що відіграють значну роль при отримання аудиторських доказів в ході аудиту, складаються із встановлення, аналізі, оцінці та перевірці по суті співвідношень між фінансово-економічними показниками підприємства та встановлення їх зворотнього зв`язку.
Вивчення економічного потенціалу підприємства, динаміки його розвитку дозволяє аудитору висловити думку щодо фінансового стану підприємства, його економічності та ефективності діяльності та розробити обґрунтовані пропозиції з поліпшення фінансового становища та платоспроможності підприємства. Основними факторами, що зумовлюють підвищення ролі аналізу в проведенні аудиту економічного потенціалу можна вважати наступні:
- необхідність зниження витрат на проведення аудиту при збереженні якості аудиту,
- необхідність виявлення помилок при складанні фінансової звітності,
- встановлення резервів зростання потенціалу,
- контроль за реалізацією резервів підвищення ефективності використання потенціалу на підприємстві. Такими факторами обумовлюється розвиток аналізу, як супутніх аудиту послуг.
МСА 520 “Аналітичні процедури” передбачені сутність та мета аналітичних операцій (процедур), зміст аналітичних операцій при плануванні аудиту та перевірці на суттєвість тощо. В Україні існує нормативна база щодо визначення змісту та розрахунку показників, що використовуються при проведенні фінансового аналізу. При проведенні аудиту вказана вище нормативна база широко застосовується. Отже, аудитори аналізують не лише фінансову звітність, але вивчають також всю господарську діяльність підприємства. Власникам та адміністрації підприємства необхідно знати складові потенціалу свого підприємства, тенденції розвитку (або спаду), структуру економічного потенціалу, можливі підприємницькі та фінансові ризики тощо.
Під економічним потенціалом підприємства розуміють сукупну здатність підприємства здійснювати виробничо-економічну діяльність, випускати продукцію, товари, надавати послуги, задовольняти запроси населення та суспільства, загальні потреби, забезпечувати розвиток виробництва та споживання [ ]. Прийнято відокремлювати наступні складові економічного потенціалу: технічний, технологічний, науковий, виробничий, ресурсний, людський, інформаційний, управлінський тощо. Поняття економічного потенціалу відноситься до фінансових категорій, під потенціалом розуміють здатність підприємства генерувати доходи, своєчасно погашати зобов`язання та забезпечувати зростання капіталу.
Для характеристики, наприклад, виробничого потенціалу використовуються наступні показники:
- наявність, динаміка і питома вага виробничих активів в загальній вартості активів,
- наявність, динаміка і питома вага основних засобів в загальній вартості активів,
- коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнти оновлення та вибуття основних засобів,
- середня норма амортизації,
- наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень та її співвідношення з фінансовими вкладеннями.
З точки зору аналізу під економічним потенціалом розуміють сукупність наявних засобів, коштів, яку підприємство може мобілізувати для здійснення господарської діяльності; сума необоротних та оборотних активів; як правило - підсумок Активу чи Пасиву балансу; “валюта балансу”, рядки 280 або 640 форми 1 Баланс.
При проведенні аналітичних операції здійснюється аналіз взаємозв`язків між даними різних форм фінансової звітності та синтетичних рахунків, а також між даними фінансової звітності та позафінансовою інформацією (запланованими показниками діяльності та їх виконанням), порівнюються фактичні дані з даними за минулі періоди. Виконання економічного аналізу передбачає здійснення оцінки економічного потенціалу підприємства (його виробничій, фінансової, податкової політики, наявності “хворих” статей у звітності тощо), результативності фінансово-господарської діяльності - прибутковість або збитковість, розрахунки динамічності, ефективності використання економічного потенціалу тощо.
Аудит економічного потенціалу підприємства передбачає виконання таких операцій:
на стадії попереднього контролю - визначення необхідного розміру потенціалу для діяльності підприємства та його складових, розрахунок планових показників віддачі від потенціалу. Встановлюється доцільність та реальність здійснення капітальних та фінансових інвестицій, з`ясовується, чи встановлені відповідальні особи за складання та реалізацію бізнес-плану або інвестиційного проекту. Здійснюється прогноз показників фінансового стану підприємства;
на стадій поточного контролю - встановлення законності та правильності оприбуткування на підприємство об`єктів необоротних активів, санкціонування зарахування об`єктів до активів, встановлення матеріально-відповідальних осіб, проведення модернізації та оновлення основних засобів, оформлення первинних облікових документів, відображення операцій у обліку, створення відповідних джерел формування активів;
на стадії наступного контролю - визначення правильності формування звітності та відображення у звітності економічного потенціалу, розрахунок фактичних показників використання потенціалу та порівняння їх із прогнозними - визначення резервів підвищення віддачі від потенціалу, перевірка реалізації підприємством резервів тощо. Встановлюються відхилення та проводиться розрахунок факторів, що впливають на відхилення, виявлення резервів підвищення ефективності, розробка пропозицій щодо реалізації резервів. При проведенні внутрішнього аудиту економічного потенціалу головним методичним заходом є економічний аналіз.
Розгляньмо виконання аналітичних операцій при аудиті на стадії послідуючого контролю економічного потенціалу.
Виконання аналітичних операцій щодо економічного потенціалу підприємства передбачає від аудитора (аналітика) здійснення заходів за певним алгоритмом:
- постановка мети проведення аналізу (вивчення діяльності підприємства та оцінка його майнового стану, встановлення викривлень фінансової звітності та вплив викривлень на формування підсумкових документів - аудиторського висновку, службової (аналітичної) довідки, інших документів;
- вибір аналітичних операцій, - планування операцій з аналізу та оцінки, планування використання методів аналізу;
- проведення аналітичних операцій (збір відповідної інформації, групування показників порівняння, виконання розрахунків, заповнення аналітичних таблиць, здійснення факторного аналізу, застосування тестів, визначення резервів підвищення ефективності використання потенціалу),
- узагальнення проведених операцій та викладення результатів аналізу у вигляді довідки про фінансовий стан, розробка рекомендацій щодо поліпшення фінансово-господарської діяльності, розробка заходів з поліпшення фінансового стану підприємства.
Аналіз та оцінка економічного потенціалу здійснюється на підставі розрахованих значень певної кількості показників. Вибір показників зумовлений метою аналізу та досвідом аналітика. Основні принципи відбору показників - їх достатність та суттєвість для розкриття характеристики діяльності підприємства. Орієнтовний перелік таких показників наведений у таблиці 16.2.
Таблиця 16.2
Основні напрямки та показники для аналізу та оцінки економічного потенціалу
| Напрямок аналізу | Показники |
| 1. Експрес-аналіз | Наявність та заповнення всіх форм фінансової звітності Рівень порівнянності показників форм фінансової звітності Встановлення наявності “хворих” статей у звітності Встановлення наявності, розміру та динаміки економічного потенціалу Визначення фінансових результатів діяльності підприємства Оцінка рівня використання потенціалу |
| 2. Поглиблений аналіз економічного потенціалу | |
| 2.1. Оцінка економічного потенціалу суб`єкту господарювання | |
| Оцінка майнового стану | Загальна сума коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства Величина необоротних активів (нематеріальних активів, основних засобів, довгострокових фінансових інвестицій тощо) та їх частка в загальній сумі активів Коефіцієнт зносу основних засобів |
| Оцінка фінансового стану | Аналіз ліквідності балансу Величина власних коштів та їхня частка в загальній сумі джерел підприємства Коефіцієнт покриття Частка власних оборотних коштів у загальній сумі оборотних коштів Частка довгострокових позикових коштів у загальній сумі джерел підприємства |
| Аналіз “хворих” статей у звітності | Відображення збитків Наявність позик, не погашених у строк Прострочена дебіторська заборгованість Прострочена кредиторська заборгованість Векселі видані (отримані) прострочені |
| 2.2. Аналіз ефективності використання економічного потенціалу | |
| Оцінка ефективності використання економічного потенціалу | Рентабельність чистого оборотного капіталу Рентабельність власного капіталу |
| 3. Деталізований аналіз економічного потенціалу | |
| Використання спеціальних методів фінансового аналізу: розрахунок фінансового важеля та виробничого важеля, застосування даних управлінського та внутрішньогосподарського обліку, поєднання аналізу та оцінки економічного потенціалу з іншими напрямками фінансового аналізу підприємства | |
Проведення аналізу фінансової стійкості та платоспроможності передбачає виконання аналізу ліквідності балансу та аналізу фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.
Потреба у аналізі ліквідності балансу виникає в зв`язку з визначенням платоспроможності підприємства.
Методика аналізу складається у порівнянні коштів активу, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності і розташованих у порядку зменшення ліквідності, із зобов`язаннями пасиву, теж згрупованими за термінами їх погашення і розташованими в порядку зростання термінів погашення зобов`язаннями. Співставлення показників дозволяє встановити поточну та перспективну ліквідність, тобто зробити прогноз платоспроможності на базі майбутніх надходжень та платежів.
Одним із важливих завдань аудиту є оцінка можливості підприємства - об`єкта аудиту продовжувати безперервну діяльність протягом певного періоду, як мінімум 1 рік. Для досягнення такої мети аудитором оцінюється ймовірність його банкрутства. Аудитором використовуються вимоги методики проведення поглибленого аналізу.
Аудитор розглядає сукупність факторів, що впливають на можливість підприємства продовжувати діяльність. Серед них - зменшення функціонуючого капіталу, незадовільна структура майна підприємства, зростання найбільш строкових зобов`язань, порушення у веденні бухгалтерського та податкового обліку тощо. Для оцінки ймовірності банкрутства використовуються показники платоспроможності, ліквідності, Z-рахунок Альтмана тощо.
Для оцінки фінансової стійкості та платоспроможності застосовуються певні показники - коефіцієнти, які можна викласти у вигляді таблиці. Такі показники доцільно згрупувати наступним чином: показники аналізу стану економічного потенціалу, показники аналізу ефективності використання потенціалу та показники аналізу рентабельності. У таблиці 16.3. наведені такі показники, після схеми розрахунку показника вказується його зміст.
Таблиця 16.3
Основні показники для аналізу та оцінки економічного потенціалу підприємства, за звітний період
| № з/п | Показник | Формула розрахунку, ф.1 -Баланс, ф.2 - звіт про фінансові результати, ф. 5 - Примітки до фінансових звітів р.- рядок відповідної форми | Нормативне значення |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1. Аналіз стану економічного потенціалу підприємства | |||
| 1.1. | Загальна сума коштів, валюта балансу, економічний потенціал | ф.1 р. 280 або 640 | Збільшення |
| 1.2. | Величина основних засобів | ф.1 р. 030 | Збільшення. |
| 1.3. | Коефіцієнт зносу основних засобів | ф. 1 р. 032 : ф.1 р. 031 | Зменшення |
| Показник характеризує, яка частина основних засобів зношена, амортизована | |||
| 1.4. | Коефіцієнт оновлення основних засобів | ф. 5 р. 260 (гр.5) : ф.1 р. 031 (гр.4) | Збільшення |
| Показник вказує, яка частина основних засобів підприємства протягом року була оновлена (змінена) | |||
| 1.5. | Коефіцієнт вибуття основних засобів | ф. 5 р. 260 (гр.8) : ф.1 р. 031 (гр.3) | Менш, ніж коефіцієнт оновлення основних засобів, показник 1.4 |
| Показує, яка частина основних засобів протягом періоду вибула з підприємства | |||
| 2. Аналіз ефективності використання економічного потенціалу підприємства | |||
| Оборотність активів - відносний показник, вказує, скільки чистого доходу припадає на одиницю активів, що брали участь у отриманні доходу | |||
| 2.1. | Коефіцієнт оборотності активів | ф. 2 р. 035 : ф. 1 (р. 280, гр. 3 + р. 280, гр.4): 2 | Збільшення |
| 2.2 | Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості | ф. 2 р. 035 : ф.1 ( ф.1 р. 620 гр.3 + ф.1 р. 620 гр.4) : 2 | Збільшення |
| 2.3 | Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості | ф. 2 р. 035 : (сума рядків 160, 170 - 210 гр.3 + сума рядків 160. 170-210 гр.4) : 2 | Збільшення |
| 2.4 | Строк погашення дебіторської заборгованості | Тривалість періоду, дні: коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, показник 2.3. | зменшення |
| 2.5. | Строк погашення кредиторської заборгованості | Тривалість періоду, дні: коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, показник 2.2. | зменшення |
| 2.6. | Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів | ф. 2 р. 040 : ф.1 (сума рядків від 100 до 140, гр. 3 + сума рядків від 100 до 140, гр. 4) : 2 | збільшення |
| 2.7. | Коефіцієнт оборотності основних фондів (фондовіддача) | ф. 2 р. 035 : ф.1 (р. 031, гр. 3 + ф. 1 р. 031, гр. 4) : 2 | збільшення |
| 2.8. | Коефіцієнт оборотності власного капіталу | ф. 2 р. 035 : ф. 1 (р. 380 гр. 3 + р. 380 гр. 4) : 2 | збільшення |
| 3. Аналіз рентабельності діяльності підприємства | |||
| 3.1. | Коефіцієнт рентабельності активів | ф. 2 р. 220 або р. 225 : ф.1 (р. 280, гр. 3 + р. 280, гр. 4) : 2 | >0, збільшення |
| 3.2. | Коефіцієнт рентабельності власного капіталу | ф. 2 р. 220 або р. 225 : ф.1 (р. 380, гр. 3 + р. 380, гр. 4) : 2 | >0, збільшення |
Результати процедур аналізу необхідно розглядати не відокремлено, а у взаємозв`язку з іншими факторами, такими як особливості ведення бізнесу, результати інших контрольних операцій, наприклад, інвентаризації, врахування факторів внутрішнього ризику тощо.
У таблицях 16.4 та 16.5 ризкритий порядок організації та проведення аудиту фінансових результатів та фінансового стану підприємства
Таблиця 16.4
Порядок організації та проведення аудиту
фінансових результатів та фінансового стану підприємства
| №№ з/п | Показники | Аудит фінансових результатів | Аудит фінансового стану |
| 1 | Мета проведення аудиту | З`ясувати, що доходи та витрати одержані за результатом дійсних операцій, відповідають рахункам, відображені у відповідному періоді, розкриті у примітках належним чином, підтвердження реальних фінансових результатів діяльності підприємства за звітний період (чистого прибутку або збитку) | Підтвердження певного рівня фінансового стану підприємства, визначення факторів, що впливають на стан, здійснення прогнозу динаміки стану |
| 2. | Нормативна база аудиту | Облікова політика, П(С)БО 3, 15 та 16, Форма № 2 “Звіт про фінансові результати”, Форма № 2-м, форма № 1-Б “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”, рахунки класів 7, 8 та 9. “Фінансові результати”, рах. 79 | Стандартні вимоги для розрахунку стану, фінансова звітність- форми №1, 2, 3, 4 та 5, дані аналітичного обліку, |
| 3 | Зміст об`єкту перевірки | Відображення у фінансової звітності кінцевого фінансового результату (чистого прибутку або збитку) | Визначені розрахунковим шляхом показники наявності власних коштів, майнового стану, ліквідності та платоспроможності, ділової активності, рентабельності та використання складових майна підприємства |
| 4 | Вивченя стану внутрішнього контролю, особливості | Аналітичний облік доходів та витрат здійснюється з достатнім рівнем деталізації, відвантаження товарів (робіт, послуг), оприбуткування цінностей та списання витрат санкціонується належним чином, дані аналітичного обліку свіряються з даними синтетичного обліку та Головною Книгою. Співставлення з даними податкового обліку | Отримання підтверджень що середовище контролю, система обліку та контрольні заходи здійснюються на певному рівні та будуть ефективними протягом періоду |
| 5 | Аудиторські процедури. Особливості проведення | Вивчення документів, тестування, порівняння, співставлення, економічний та фінансовий аналіз. Підтвердження отримання достовірного фінансового результату | Тестування, перевірки, фінансовий аналіз, розрахунок коефіцієнтів, проведення поглибленого аналізу, прогнозування. Дані аналізу використовуються для складання довідки до аудиторського висновку |
Таблиця 16.5
Таблиця проведення аудиту
фінансових результатів та фінансового стану підприємства
| №№ з/п | Об`єкти | Мета аудиту | Джерела інформації для проведення аудиту | Методичні прийоми аудиту | Особливості проведення аудиту | Аудиторський висновок |
| 1 | Фінансові результати | Доходи та витрати одержані за результатом дійсних операцій, відповідають рахункам, відображені у відповідному періоді, розкрити у примітках належним чином | Первинні документи, розрахунки, записи на рахунках, форма № 2 | Вивчення документів, тестування, порівняння, співставлення, економічний та фінансовий аналіз. | Підтвердження отримання достовірного фінансового результату (чистого прибутку або збитку) | МСА 800 “Аудиторський висновок про виконання завдань аудиту спеціального призначення” |
| 2 | Фінансовий стан | Певний рівень фінансового стану, визначення факторів, що впливають на стан, прогнозуваннея динаміки стану | Фінансова звітність, дані аналітичного обліку, | Тестування, перевірки, фінансовий аналіз, розрахунок коефіцієнтів, проведення поглибленого аналізу, прогнозування. | Дані аналізу використовуються для складання довітки до аудиторського висновку | МСА 800 “Аудиторський висновок про виконання завдань аудиту спеціального призначення” |
Тема 17. АУДИТ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ ТА ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
17.1. Інвестиційна діяльність та завдання її контролю
Інвестиції (від лат.-одягаю) — довгострокові вкладення майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Інвестиційна діяльність суб'єкта господарювання залежить від розміру інвестиційного портфеля.
Інвестиційний портфель — сукупність цінних паперів, придбаних інвесторами. Як правило, це акції підприємств і компаній, облігації, боргові зобов'язання, переважно довгострокового характеру, центральних та місцевих органів влади, майнові і ощадні сертифікати фізичних осіб тощо. З метою одержання підвищених доходів, скорочення втрат через зниження курсу цінних паперів у сучасних умовах інвестори використовують складну методику управління і аудиту інвестиційного портфеля. Найбільш поширена так звана ступінчаста структура строків погашення цінних паперів, коли кошти від реалізації погашених цінних паперів реінвестуються (спрямовуються) на придбання нових цінних паперів з максимальним строком.
Розрізняють фінансові та реальні інвестиції.
Фінансові інвестиції — вкладення в акції, облігації та інші цінні папери, що випускаються приватними компаніями або державою, а також об'єкти тезаврації (страхування грошових капіталів і збережень від інфляційного знецінення), банківські депозити. Фінансові інвестиції лише частково направляються на збільшення реального капіталу, більша їх частина не є вкладенням капіталу в інвестиційну діяльність.
Реальні інвестиції (капітальні вкладення) — вкладення в основний капітал та на приріст матеріально-виробничих запасів. В сучасних умовах із збільшенням речовинних елементів основного капіталу швидко зростають вкладення в розвиток духовних продуктивних сил, в інтелектуальний потенціал, який стає найбільш активним елементом виробництва. Тому витрати на науку, освіту, підготовку та перепідготовку кадрів та ін. по суті є продуктивними. У країнах з розвиненою ринковою економікою ці витрати випереджають за темпами зростання вкладень в основний капітал у речовій формі.
Реальні інвестиції характеризуються галузевою та технологічною структурами, пропорції яких здебільшого визначають ефективність нагромадження. Зрушення у галузевій структурі економічно розвинених країн проявилися у випереджаючому зростанні інвестицій неречових елементів порівняно з речовими засобами в обробній промисловості, машинобудуванні, будівництві, транспорті та зв'язку.
Технологічна структура інвестицій визначається співвідношенням витрат на активні елементи основного капіталу (машини, устаткування) та на його пасивні елементи (будівлі, споруди). Ефективність реальних інвестицій підвищується при зростанні частки їх активних елементів.Переважну більшість реальних інвестицій в країнах розвиненою ринковою економікою становлять приватні інвестиції. Держава також бере участь в інвестиційному процесі вкладенням капіталу в державний сектор — як безпосередньо, так і надаючи кредити, субсидії, здійснюючи політику економічного регулювання. Основна частина державних інвестицій направляється насамперед у галузі інфраструктури, розвиток яких необхідний для нормального суспільного відтворення (наука, освіта, охорона здоров'я, навколишнє середовище, енергетика, транспорт і зв'язок).
Для характеристики реальних інвестицій аудитори використовують такі поняття: обсяг — вартісний показник капіталу, що вкладається; норма інвестиції — співвідношення обсягу інвестицій до валового національного продукту.
До майнових і інтелектуальних цінностей відносять:
- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);
- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);
- майнові права, які гарантуються авторським правом, досвід та інші інтелектуальні цінності;
- права користування землею, водою, природними ресурсами, будівлями, спорудами, а також інші майнові права та цінності.
Інвестиції у відтворення основних фондів на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.
В умовах ринкових відносин особливе значення в інвестиції має ноу-хау для розвитку технічного прогресу.
Ноу-хау — технічні знання і практичний досвід технічного, комерцій-ного, управлінського, фінансового та іншого характеру, які становлять комерційну цінність, застосовуються у виробництві та професійній практиці і не забезпечені патентним захистом. Ноу-хау може включати в себе комерційні таємниці, незапатентовані технологічні процеси, інформацію виробничого і торговельного характеру, невідому широкій громадськості. Ця інформація може бути незалежною щодо патенту або ж необхідною для їх використання. Елементами ноу-хау можуть бути методичні рекомендації, пропозиції щодо використання, формули і рецептура, документація з виробництва, характеристики технологічного процесу та ін. Сюди також можна віднести знання і досвід у галузі маркетингу, в сфері упаковки і оформлення продукції, які потребують капіталовкладень, навички в проведенні лабораторних та інших досліджень. Однією з основних вимог ноу-хау є конфіденційність, таємність цього виду інформації. З плином часу ноу-хау втрачає комерційну цінність і стає доступною широкому колу осіб.
Комерціалізація ноу-хау широко використовується в міжнародній практиці. Зокрема, при складанні ліцензованих угод, договорів про всі можливі види технічного співробітництва, обміну та передавання технології, інвестиційного співробітництва, наданні інженерно-консультативних і аудиторських послуг. Включення в договори і угоди пунктів про передачу ноу-хау веде до збільшення доходів продавця, з однієї сторони, і до прискорення освоєння предметів угод покупців — з іншої, бо сприяє швидкому і повному передаванню нагромадженого технологічного досвіду, виробничих таємниць, участі спеціалістів продавця в пусконалагоджуваль-них роботах, навчанню технічного персоналу покупця. Особливо часто здійснюється комерційна передача ноу-хау при ліцензійних угодах і в контрактах на будівництво і експлуатацію промислових, сільськогосподар-ських та інфраструктурних об'єктів.
Інвестиції у відтворення основних фондів можуть здійснюватися у формі капітальних вкладень.
Інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій; інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.
Здійснюється діяльність відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", яким визначаються загальні правові, економічні і соціальні умови інвестиційної діяльності на території України (інвестиційні банки, інвестиційні і страхові компанії та ін.). Законодавство і нормативно-правові акти про інвестиційну діяльність спрямовані на забезпечення рівного захисту прав, інтересів та майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, на ефективне; функціонування народного господарства України в умовах ринкової економіки.
Інвестиційна діяльність складається з таких елементів:
- інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, товариствами, а також суспільними і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;
- державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів та позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних коштів та позичкових коштів;
- іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами і державами;
- спільного інвестування, здійснюваного громадянами України та інозем-ними громадянами, юридичними особами і державами.
Інноваційна діяльність — це одна з форм інвестиційної діяльності, здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:
- випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;
- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
- реалізацію довгострокових науково-технічних програм великими строками окупності;
- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;
- розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і технологічного становища.
Республіканські, міждержавні та регіональні інвестиційні проекти і програми, що реалізуються за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, підлягають обов'язковому контролю через державну експертизу. Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній експертизі з питань додержання екологічних і санітарно-гігієнічних вимог. Державну експертизу здійснюють спеціалізовані організації, а в разі потреби— експертні комісії, створені Верховною Радою України.
Завдання аудиторського контролю інвестиційної діяльності, незалежно від форм її здійснення, полягає у визначенні доцільності вкладення інвестиції, обгрунтованості використання коштів та ефективності розвитку технічного прогресу.
17.2 Інвестиційна стратегія підприємств
Інвестиційна стратегія завжди пов'язана з поточним станом підприємства, його діючою технічною, технологічною та фінансовою базою, здійснюваною фінансово- господарською діяльністю. Стратегія дає відповіді на основні питання, що завжди стоять перед адміністрацією підприємства:
1.Продовжувати чи коригувати здійснювану діяльність?
2.Якщо коригувати , то в яких напрямках?
3.В яких обсягах продовжувати чи коригувати діяльність?
4. Які це дасть результати через рік, два. три?
5.Які кошти для такого розвитку потрібні та де їх джерела?
Прогнозування та планування
Дослідження макроекономічних умов
Формування цілей і завдань
Стратегія розвитку підприємства
