Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи
Вид материала | Документы |
- Програма курсу "Судова медицина" Перелік основних судово-медичних термінів Список літератури, 1182.44kb.
- Башнянин Г. Політична економія. Підручник для вузів, 13.5kb.
- Левенець І. В. Судова психіатрія: Навчальний посібник, 4790.36kb.
- Характеристика злочинів, поняття та основні елементи. I. Вступ. Формування, 1208.12kb.
- Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
- Анкета містила 11 блоків питань. Вісім блоків (які включали 60 запитань) були присвячені, 73.38kb.
- Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського Бібліотека., 80.45kb.
- Грибан В. Г. Валеологія: підручник для студентів внз / В. Г. Грибан, 220.83kb.
- Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
- Робоча навчальна програма з дисципліни „хірургія для студентів вищих навчальних закладів, 1967.96kb.
забруднення одягу. Найбільші можливості спростувати
версію нещасного випадку надає слідчий експеримент.
Отже, загальними ознаками самоушкоджень є:
а) локалізація ушкоджень у ділянках, доступних для
заподіяння Їх власною рукою;
б) нанесення ушкоджень поза життєво важливими
зонами;
в) спостерігається повторення у короткий проміжок
часу однотипних членоушкоджень у схожих колективах
(вогнепальні ушкодження, виразкова хвороба шлунка в
армії; туберкульоз, відруби пальців у зонах утримання
в'язнів і т. ін.).
Судово-медичне дослідження рубців
як слідів колишніх поранень
Для всіх учасників Великої Вітчизняної війни, які
отримали поранення, державою встановлено ряд пільг.
Через те, що значне число поранених втратили Докумен-
ти військових госпіталів, де зафіксовано характер пора-
нення, його перебіг і наслідки, судово-медичним експер-
там доручено проводити обстеження осіб цього контин-
генту за направленнями військкоматів. На суд експертів
виносяться питання про наявність рубців на тілі обсте-
жуваних; про характер та механізм їх утворення; про
можливість їх виникнення під час Вітчизняної війни.
Перш ніж почати огляд, судово-медичний експерт ви-
вчає медичну документацію воєнних та післявоєнних ча-
сів (якщо така є), а також ознайомлюється з іншими до-
кументами (довідки, записи у військових квитках). Особ-
лива увага звертається на наявні поранення. Потім
343
збирається анамнез щодо обставин їх виникнення, ха-
рактеру. Під час обстеження звертають увагу на вік, бо,
на жаль, і такі експертизи стикаються з обманом. Огляд
обов'язково треба проводити при достатньому денному
освітленні — для правильного визначення забарвлення
шкіри й рубців. Колір, консистенцію та інші особливості
рубця, на який обстежуваний вказує як на наслідок по-
ранення, треба зіставляти з такими самими ознаками
післявоєнних рубців, якщо вони мають місце. За необхід-
ності рубці вивчають за допомогою стереомікроскопа чи
лупи з великим збільшенням. При цьому можна виявити
імпрегнацію в шкіру порошинок, часток металу, інших
включень. Якщо під час огляду і обмацування у м'яких
тканинах, що оточують рубець, знайдено сторонній пред-
мет щільної консистенції — обов'язковим є рентгено-
графічне дослідження, яке дає можливість встановити
присутність включень (осколки, кулі тощо). Рубці, яким
більше 18—20 років, як правило, білясті, Інколи корич-
невуваті, в цілому м'які, але можуть мати ущільнені
тяжі, вони тонкі, блискучі, іноді опуклі (за даними
1. М. Серебреникова).
Висновок щодо походження рубця має, звичайно фор-
му припущення, тобто зазначається, що експерт не ви-
ключає його утворення у часи Великої Вітчизняної війни
за тих обставин, на які вказує обстежуваний. І тільки у
разі значних розбіжностей між даними анамнезу і харак-
тером рубцевої тканини судово-медичний експерт може
спростувати твердження про утворення рубця внаслідок
поранення під час війни.
Судово-медична експертиза встановлення віку
Вказаний вид експертизи призначається у тих випад-
ках, коли документи, в яких зафіксована дата народжен-
ня (паспорт, свідоцтво про народження) втрачені. На-
приклад під час війни, стихійного лиха, раптового пере-
селення з місця постійного проживання. Інколи такі
документи приховують навмисно, щоб уникнути кримі-
нальної відповідальності, служби у збройних силах і та-
ке інше.
344
Судово-медичному експерту доводиться встановлюва-
ти вік: покинутих чи підкинутих немовлят; малолітніх
бродяг при улаштуванні їх у дитячий будинок; при
притягненні особи до кримінальної відповідальності у
зв'язку із вчиненням злочину. Треба зазначити, що за
тяжкі злочини (вбивство, зґвалтування, розбійний на-
пад, злісне хуліганство тощо) кримінальна відповідаль-
ність настає з 14 років, за вчинення будь-якого злочи-
ну—з 16 років, а повна дієздатність (за відсутності
психічних захворювань) з 18 років. Пенсійний вік жінок
настає у 55 років, чоловіків — у 60 років,
Зростання і розвиток організму, змужнілість і нареш-
ті старіння — біологічні процеси, які за загальних віко-
вих закономірностей мають і значні індивідуальні особ-
ливості (фізично й розумово 'недорозвинені діти, що
виглядають молодшими за своїх ровесників, рано поста-
рілі — у 40—45-річному віці і, навпаки, моложаві особи
у 60—65 років).
Нижче наведено основні фактори, за якими судово-
медичні експерти встановлюють вік:
1) антропометричні характеристики;
2) стан шкіри;
3) ступінь розвитку вторинних статевих ознак;
4) стан, зміна, кількість зубів;
5) закостеніння зон епіфізарного росту кісток.
Антропометричні характеристики (зріст, маса,
окружність грудної клітки, голови, плеча, гомілки)
мають значення тільки у період росту й розвитку орга-
нізму. Так, довжина тіла новонародженої дитини близь-
ко 48—55 см, у п'ять років вона вже приблизно 100 CM,
у і4—15 років — 150 см; маса тіла при народженні при-
близно 3—4 кг, через півроку вона подвоюється, а до
року життя потроюється і т. д.
У дитинстві і юності шкіра дуже еластична, з висо-
ким тургором; але вже у молодому віці еластичність шкі-
ри зменшується, тому в 20 років з'являються перші
зморшки на обличчі (лобні та носо-губні); у 25 років —
у зовнішніх кутках очей; спереду від козелка — після
ЗО років; на шиї — у 35 років, на мочці вуха — у 50 ро-
ків. Після 55 років на тильних поверхнях кистей і об-
345
личчі з'являються пігментовані ділянки шкіри. Шкіра у
похилому віці настільки втрачає еластичність, що зібра-
на у зморшки вона довго не розправляється.
Ступінь розвитку вторинних статевих органів
набуває значення у старшому шкільному й юнацькому
віці. У 11—'ІЗ років у дівчаток звичайно з'являється
оволосіння на лобку і пахових впадинах. У цей же пері-
од починається формування молочних залоз І менстру-
ації. До 18 років, як правило, статеве дозрівання повніс-
тю ЗІкІМуСтИся. У хлопчиків статеве дозрівання настає
дещо ПІїнІШе. ОвОлосіния лобка і пахвових впадин — у
'5—16 років починається збільшення
'являються полюції, грубішає голос. У
волосся на підборідді, а з 18 —
•і»' важлива ознака для визначен-
; зуби з'являються у піврічному
IJiH' iWW першого року життя їх уже 6—8; до кін-
ця Другой року виростають всі 20 молочних зубів. Як
правило, з семирічного віку молочні зуби починають за-
мінюватись на постійні, кількість яких у 13—15 років
досягає 28. До двадцяти п'яти років (іноді — пізніше)
виростають другі зуби мудрості, і загальна кількість
зубів збільшується до 32. У дитинстві на різцях є дрібні
горбочки, які стираються після двадцяти років, а до
ЗО років стираються й горби жувальних поверхонь корін-
них зубів. Стирання різців з появою плям дентину — в
35 років. Стертість зубів до появи дентину корінних
зубів — 40 років. Стертість різців на І/Зі стирання ко-
рінних зубів до коричневого дентину — 45 років. Зноше-
ність різців і корінних зубів майже наполовину з від-
криттям каналів і випадінням багатьох корінних спос-
терігається у 50-річному віці.
Дуже важливе значення для визначення віку мають
точки закостеніння кісток кисті і синостози кісток
кінцівок. Для меншого ступеня рентгенівського опромі-
нення організму рекомендується робити дослідження
кисті і дистального кінця передпліччя, користуючись для
оцінки таблицями В. І. Пашкової, С. А. Бурова, 1980 р.
946
У похилому і старечому віці рентгенографія кісток
скелета дає можливість виявити явища остеопорозу.
Достовірну підставу для встановлення віку дає оцінка
всієї сукупності ознак. Але й при цьому треба пам'ятати,
що кожна з них має значну варіабельність, яку обумов-
люють багато факторів: кліматичні, соціальні умови жит-
тя, спадковість, харчування, перенесені чи наявні захво-
рювання — особливо ендокринної системи, і багато
інших. Тому відхилення від дійсного віку в той чи інший
період може станрвти; , • .
у перші 10 днів життя — І— 2 дня;
до одного року — 1—1,5 місяця;
у підлітковому віці — 2—3 роки;
у молодому віці (20—35 років) — 5—6 років;
від 35 до 50 років помилка може становити 7—10 ро-
ків, а в 60—70 — навіть 10—15 років, тобто експертиза
може визначити вік людини з точністю до 20%.
347
Розділ XXI
Судово-медична експертиза речових доказів
Згідно зі статтею 78 Кримінально-процесуального ко-
дексу України речовими доказами є предмети, які були
знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди зло-
чину або були об'єктом злочинних дій; гроші, цінності та
інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предме-
ти, які можуть бути засобами для розкриття злочину і
виявлення винних або для спростування обвинувачення
чи пом'якшення відповідальності.
Вже з визначення поняття речових доказів зрозуміло.
що досить значна їх частина має досліджуватись у лабо-
раторних відділеннях бюро судово-медичної експертизи.
Частина речових доказів має криміналістичний характер.
Це такі, що сприяють: встановленню характеру ушкод-
ження, механізму травми; ототожненню особи, напри-
клад методом зіставлення рентгенограм черепа загиблої
людини з її прижиттєвою фотографією; встановленню
конкретного знаряддя злочину (сокира чи ніж, якими
вчинено вбивство, можуть бути ототожнені за "трасами"
на кістках і хрящах, залишеними їх зазубреними леза-
ми) та інші. Такі речові докази досліджуються у медико-
криміналістичних відділеннях.
Інша група речових доказів має біологічне походжен-
ня, тобто являє собою виділення організму людини чи
тварини або частини їх органів і тканин. Це кров, спер-
ма, волосся, слина, піт, пото-жирові нашарування, сльо-
зи, молоко, молозиво, лохії, навколоплідні води, вагі-
нальні виділення, сировидна змазка, меконій, сеча, а та-
кож нігті, кістки, частки шкіри, м'язової тканини, мозку
та інших внутрішніх органів.
Речові докази біологічного походження досліджують-
ся в імунологічних і цитологічних відділеннях, де працю-
ють фахівці, котрі після закінчення медичних вищих на-
348
вчальних закладів отримали спеціальність судово-медич-
них експертів через інтернатуру, а потім пройшли спеці-
алізацію з судово-медичної імунології, цитології чи кримі-
налістики.
Знання судово-медичної експертизи речових доказів
потрібно кожному лікарю, який згідно з Кримінально-
процесуальним кодексом України може бути залучений
до огляду місця події з вчиненого злочину. Під час огля-
ду місця події лікар-експерт повинен допомогти слідчим
органам у виявленні, правильному забиранні та упакову-
ванні речових доказів, Крім того, він може дати слідчому
кваліфіковані поради щодо правильного зберігання речо-
вих доказів до відправки їх на дослідження та розтлума-
чити можливості судово-медичної експертизи речових
доказів. Це дозволить слідчому направити матеріал на
дослідження у потрібне відділення та поставити доречні
питання на вирішення судово-медичного експерта.
Пересилати вилучені на місці пригоди речові докази
слідчий повинен разом зі своєю постановою. Водночас
речові докази, отримані судово-медичним експертом під
час розтину чи при обстеженні потерпілих та обвинува-
чених осіб (кров, мазки та тампони з вмістом піхви, ро-
тової порожнини, прямої кишки, змиви з статевих орга-
нів підозрюваного у зґвалтуванні І деякі інші), як прави-
ло, направляються до відповідних відділень самим
судово-медичним експертом разом з направленням, а
отримані результати дослідження враховуються ним при
складанні підсумків чи заключної частини висновків
експерта.
Виявлення та збирання
слідів біологічного походження
Оскільки судово-медичний експерт або лікар-експерт
допомагають слідчому у виявленні слідів біологічного по-
ходження, вони повинні добре знати, де ці сліди шукати
та який вони можуть маги вигляд.
— Якщо через нанесені рани витекла велика кіль-
кість крові, то на місці події утворюються калюжі, а піс-
ля їх усмоктування та висихання на великій площі зали-
шаються темно-коричневі кірки.
349
— При падінні крапель крові на горизонтальну пло-
щину утворюються плями. Якщо краплі падають з не-
значної висоти, плями мають круглу форму, а із збіль-
шенням висоти падіння краї плям стають зазубленими
тим більшою мірою, чим з більшої висоти краплі пада-
ють. Врешті-решт плями набувають зірчастої форми.
— Плями від бризок з предмета, що рухається, чи від
падіння крапель на похилу площину мають форму знаків
оклику. Причому їх гострі кінці вказують напрямок руху
предмета, з якого падали бризки, а на похилій площині
гострі кінці спрямовані вниз.
— Патьоки на вертикальних і похилих поверхнях ха-
рактеризуються тим, що їх нижня частина завжди товща
за верхню і через те темніша.
— Помарки та мазки утворюються при витиранні
вкритих кров'ю рук чи знарядь травми о рушники, ган-
чірки тощо або від притиснення до них предметів, за-
бруднених кров'ю.
— Від притиснення вкритих кров'ю рук, ніг чи взуття
до якихось площин чи предметів утворюються відбитки,
за якими іноді можна ототожнити особу.
— Плями, що просочують одяг, оббивку меблів, ки-
лими й таке інше, можуть утворитися при попаданні на
них значної кількості крові.
Нерідко сліди крові замиваються, і їх можна виявити
у помийних відрах і тазах у вигляді води рожевого за-
барвлення. У разі замивання слідів крові на підлозі,
останні можуть зберігатися під плінтусами, у шпаринах
між дошками, під підлогою. Плями крові на стелі і сті-
нах часто забілюють або заклеюють шпалерами. Іноді
злочинець залишає помарки чи відбитки закривавлених
рук на водопровідних кранах, дзеркалах, одвірках, двер-
них замках тощо. На одязі сліди крові, яких намагались
позбутися, найчастіше зберігаються на внутрішніх по-
верхнях манжетів, кишень, застібки штанів, на носових
хустках, краватках, у рантах взуття. На знарядді злочи-
ну кров може бути виявлена, наприклад, у місцях з'єд-
нання клинка ножа з рукояткою, молотка з ручкою то-
що. У підозрюваної особи або у жертви кров може зали-
шитися у піднігтьовому вмісті.
350
Для виявлення крові на темних тканинах чи поверх-
нях предметів треба застосовувати добре освітлення, ча-
сом — бокове або відбите. На світлих поверхнях сліди
крові, навіть замиті, можна виявити в ультрафіолетових
променях внаслідок того, що фарбуюча речовина крові,
поглинаючи промені, набуває темно-коричневого кольору
і стає схожою на оксамит.
Своєрідного вигляду набувають сліди крові, якщо ре-
чові докази, на яких вони мають місце, перебували у во-
логому середовищі: вони загнивають, покриваться пліс-
нявою, стають сірими чи зеленуватими. На сонці кров'я-
ні плями вигоряють, набуваючи вигляду іржі.
Зазначені явища спричинені тим, що під впливом зов-
нішніх факторів змінюється склад гемоглобіну, котрий
розпадається з утворенням дериватів. Це і обумовлює
колір слідів крові. Так, оксигемоглобін має червоний ко-
лір, відновлений — темно-червоний, метгемоглобін —
коричневий, гематин — буро-коричневий, гематопорфі-
рин — буро-сірий, а сульфгемоглобін — зеленуватий.
Трапляється, що за сліди крові приймають плями фарби
або соку ягід, які мають червоний або коричневий колір.
При пошуках слідів на великих площах доцільно за-
стосувати методи попереднього виявлення крові. Про
опромінення ультрафіолетовими лампами вже йшлося.
Недоліками такого методу є те, що він дозволяє виявити
сліди крові лише у темряві, тільки на світлих поверхнях,
потребує наявності джерела струму і ультрафіолетового
випромінювання на місці події, що не завжди можливо
забезпечити. Можна використовувати й хімічні реакції
на ферменти крові — католазу та пероксилазу, які з пе-
рекисом водню утворюють білу дрібнобульбашкову піну
внаслідок виділення кисню, а з бензидином — набува-
ють синього забарвлення.
Якщо сліди чи плями, щодо яких є підозра, що вони є
слідами крові, містяться на великих предметах (одяг,
знаряддя праці, злочину тощо), то Ці предмети вилуча-
ються цілком. Від громіздких предметів береться їх фраг-
мент (шматок штукатурки, частина дошки з підлоги, де-
таль транспортного засобу) або робиться зіскоб на чис-
тий папір чи змив на чисту марлю, змочену водою і
після змивання висушену. Сніг, просякнутий кров'ю,
351
зав'язується у вузлик з кількох шарів марлі, котрий кла-
дуть на чисту фарфорову тарілку, і розтоплюється при
кімнатній температурі. Потім марля з кров'ю, що на ній
осіла, висушується (теж при кімнатній температурі) і з
контролем чистої марлі, як і в разі змиву на марлю, на-
правляється на дослідження.
Сліди спернальної рідини, найчастіше у випадках
зґвалтування або розпусних дій, виявляються на постілі
(ковдри, простирадла); на одязі потерпілої, особливо на
білизні; на тілі зґвалтованої (на шкірі живота, лобка,
стегон). Інколи сліди сперми вдається виявити на місці
вчинення статевого злочину — у парку, лісі тощо, якщо
потерпіла особа точно вказує таке місце. Підсохлі спер-
мальні плями мають білястий колір, тканинам ці виділен-
ня надають щільність накрохмаленої білизни. Краще ви-
являються на темних тканинах і предметах.
За необхідності застосовується ртутно-кварцова лам-
па, у променях якої спермальні плями дають білясто-бла-
китну флюоресценцію. Білизну з підозрою на спермальні
сліди Забирають цілком; з грунту зрізають тонкий шар, з
тіла роблять змиви на марлю фізіологічним розчином
або водою. Вагінальний вміст беруть на марлеві тампо-
ни, з яких відразу ж готують мазки на предметне скло.
Змиви і тампони обов'язково направляють на досліджен-
ня висушеними та з контролем марлі.
Волосся має значення як речовий доказ у разі вчи-
нення тяжких злочинів (вбивств, зґвалтування, нанесен-
ня тяжких тілесних ушкоджень). На місці події можуть
виявлятися як поодинокі волосини, так і їх пучки.
Важливим речовим доказом є волосся, виявлене в руках
жертви, на білизні зґвалтованої і т. ін., бо воно мо-
же належати злочинцеві. Волосся, що може походити
від потерпілої особи інколи виявляється на одязі пі-
дозрюваного.
Забирати волосся можна або пальцями, або пінцетом
з гумовими наконечниками, щоб не пошкодити об'єкти.
Кожна волосина, знайдена окремо, вміщується в окре-
мий конверт або пакет з чистого паперу, складений, як
упаковка аптечного порошку. Пучки волосся забирають-
ся разом. На кожному конверті чи пакеті робиться на-
пис із зазначенням місця виявлення волосся і його
352