Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   48

забруднення одягу. Найбільші можливості спростувати

версію нещасного випадку надає слідчий експеримент.


Отже, загальними ознаками самоушкоджень є:


а) локалізація ушкоджень у ділянках, доступних для

заподіяння Їх власною рукою;


б) нанесення ушкоджень поза життєво важливими

зонами;


в) спостерігається повторення у короткий проміжок

часу однотипних членоушкоджень у схожих колективах

(вогнепальні ушкодження, виразкова хвороба шлунка в

армії; туберкульоз, відруби пальців у зонах утримання

в'язнів і т. ін.).


Судово-медичне дослідження рубців

як слідів колишніх поранень


Для всіх учасників Великої Вітчизняної війни, які

отримали поранення, державою встановлено ряд пільг.

Через те, що значне число поранених втратили Докумен-

ти військових госпіталів, де зафіксовано характер пора-

нення, його перебіг і наслідки, судово-медичним експер-

там доручено проводити обстеження осіб цього контин-

генту за направленнями військкоматів. На суд експертів

виносяться питання про наявність рубців на тілі обсте-

жуваних; про характер та механізм їх утворення; про

можливість їх виникнення під час Вітчизняної війни.


Перш ніж почати огляд, судово-медичний експерт ви-

вчає медичну документацію воєнних та післявоєнних ча-

сів (якщо така є), а також ознайомлюється з іншими до-

кументами (довідки, записи у військових квитках). Особ-

лива увага звертається на наявні поранення. Потім


343


збирається анамнез щодо обставин їх виникнення, ха-

рактеру. Під час обстеження звертають увагу на вік, бо,

на жаль, і такі експертизи стикаються з обманом. Огляд

обов'язково треба проводити при достатньому денному

освітленні — для правильного визначення забарвлення

шкіри й рубців. Колір, консистенцію та інші особливості

рубця, на який обстежуваний вказує як на наслідок по-

ранення, треба зіставляти з такими самими ознаками

післявоєнних рубців, якщо вони мають місце. За необхід-

ності рубці вивчають за допомогою стереомікроскопа чи

лупи з великим збільшенням. При цьому можна виявити

імпрегнацію в шкіру порошинок, часток металу, інших

включень. Якщо під час огляду і обмацування у м'яких

тканинах, що оточують рубець, знайдено сторонній пред-

мет щільної консистенції — обов'язковим є рентгено-

графічне дослідження, яке дає можливість встановити

присутність включень (осколки, кулі тощо). Рубці, яким

більше 18—20 років, як правило, білясті, Інколи корич-

невуваті, в цілому м'які, але можуть мати ущільнені

тяжі, вони тонкі, блискучі, іноді опуклі (за даними

1. М. Серебреникова).


Висновок щодо походження рубця має, звичайно фор-

му припущення, тобто зазначається, що експерт не ви-

ключає його утворення у часи Великої Вітчизняної війни

за тих обставин, на які вказує обстежуваний. І тільки у

разі значних розбіжностей між даними анамнезу і харак-

тером рубцевої тканини судово-медичний експерт може

спростувати твердження про утворення рубця внаслідок

поранення під час війни.


Судово-медична експертиза встановлення віку


Вказаний вид експертизи призначається у тих випад-

ках, коли документи, в яких зафіксована дата народжен-

ня (паспорт, свідоцтво про народження) втрачені. На-

приклад під час війни, стихійного лиха, раптового пере-

селення з місця постійного проживання. Інколи такі

документи приховують навмисно, щоб уникнути кримі-

нальної відповідальності, служби у збройних силах і та-

ке інше.


344


Судово-медичному експерту доводиться встановлюва-

ти вік: покинутих чи підкинутих немовлят; малолітніх

бродяг при улаштуванні їх у дитячий будинок; при

притягненні особи до кримінальної відповідальності у

зв'язку із вчиненням злочину. Треба зазначити, що за

тяжкі злочини (вбивство, зґвалтування, розбійний на-

пад, злісне хуліганство тощо) кримінальна відповідаль-

ність настає з 14 років, за вчинення будь-якого злочи-

ну—з 16 років, а повна дієздатність (за відсутності

психічних захворювань) з 18 років. Пенсійний вік жінок

настає у 55 років, чоловіків — у 60 років,


Зростання і розвиток організму, змужнілість і нареш-

ті старіння — біологічні процеси, які за загальних віко-

вих закономірностей мають і значні індивідуальні особ-

ливості (фізично й розумово 'недорозвинені діти, що

виглядають молодшими за своїх ровесників, рано поста-

рілі — у 40—45-річному віці і, навпаки, моложаві особи


у 60—65 років).


Нижче наведено основні фактори, за якими судово-

медичні експерти встановлюють вік:


1) антропометричні характеристики;


2) стан шкіри;


3) ступінь розвитку вторинних статевих ознак;


4) стан, зміна, кількість зубів;


5) закостеніння зон епіфізарного росту кісток.

Антропометричні характеристики (зріст, маса,

окружність грудної клітки, голови, плеча, гомілки)

мають значення тільки у період росту й розвитку орга-

нізму. Так, довжина тіла новонародженої дитини близь-

ко 48—55 см, у п'ять років вона вже приблизно 100 CM,

у і4—15 років — 150 см; маса тіла при народженні при-

близно 3—4 кг, через півроку вона подвоюється, а до

року життя потроюється і т. д.


У дитинстві і юності шкіра дуже еластична, з висо-

ким тургором; але вже у молодому віці еластичність шкі-

ри зменшується, тому в 20 років з'являються перші

зморшки на обличчі (лобні та носо-губні); у 25 років —

у зовнішніх кутках очей; спереду від козелка — після

ЗО років; на шиї — у 35 років, на мочці вуха — у 50 ро-

ків. Після 55 років на тильних поверхнях кистей і об-


345


личчі з'являються пігментовані ділянки шкіри. Шкіра у

похилому віці настільки втрачає еластичність, що зібра-

на у зморшки вона довго не розправляється.


Ступінь розвитку вторинних статевих органів

набуває значення у старшому шкільному й юнацькому

віці. У 11—'ІЗ років у дівчаток звичайно з'являється

оволосіння на лобку і пахових впадинах. У цей же пері-

од починається формування молочних залоз І менстру-

ації. До 18 років, як правило, статеве дозрівання повніс-

тю ЗІкІМуСтИся. У хлопчиків статеве дозрівання настає

дещо ПІїнІШе. ОвОлосіния лобка і пахвових впадин — у

'5—16 років починається збільшення

'являються полюції, грубішає голос. У

волосся на підборідді, а з 18 —


•і»' важлива ознака для визначен-

; зуби з'являються у піврічному

IJiH' iWW першого року життя їх уже 6—8; до кін-

ця Другой року виростають всі 20 молочних зубів. Як

правило, з семирічного віку молочні зуби починають за-

мінюватись на постійні, кількість яких у 13—15 років

досягає 28. До двадцяти п'яти років (іноді — пізніше)

виростають другі зуби мудрості, і загальна кількість

зубів збільшується до 32. У дитинстві на різцях є дрібні

горбочки, які стираються після двадцяти років, а до

ЗО років стираються й горби жувальних поверхонь корін-

них зубів. Стирання різців з появою плям дентину — в

35 років. Стертість зубів до появи дентину корінних

зубів — 40 років. Стертість різців на І/Зі стирання ко-

рінних зубів до коричневого дентину — 45 років. Зноше-

ність різців і корінних зубів майже наполовину з від-

криттям каналів і випадінням багатьох корінних спос-

терігається у 50-річному віці.


Дуже важливе значення для визначення віку мають

точки закостеніння кісток кисті і синостози кісток

кінцівок. Для меншого ступеня рентгенівського опромі-

нення організму рекомендується робити дослідження

кисті і дистального кінця передпліччя, користуючись для

оцінки таблицями В. І. Пашкової, С. А. Бурова, 1980 р.


946


У похилому і старечому віці рентгенографія кісток

скелета дає можливість виявити явища остеопорозу.


Достовірну підставу для встановлення віку дає оцінка

всієї сукупності ознак. Але й при цьому треба пам'ятати,

що кожна з них має значну варіабельність, яку обумов-

люють багато факторів: кліматичні, соціальні умови жит-

тя, спадковість, харчування, перенесені чи наявні захво-

рювання — особливо ендокринної системи, і багато

інших. Тому відхилення від дійсного віку в той чи інший

період може станрвти; , • .


у перші 10 днів життя — І— 2 дня;


до одного року — 1—1,5 місяця;


у підлітковому віці — 2—3 роки;


у молодому віці (20—35 років) — 5—6 років;


від 35 до 50 років помилка може становити 7—10 ро-

ків, а в 60—70 — навіть 10—15 років, тобто експертиза

може визначити вік людини з точністю до 20%.


347


Розділ XXI

Судово-медична експертиза речових доказів


Згідно зі статтею 78 Кримінально-процесуального ко-

дексу України речовими доказами є предмети, які були

знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди зло-

чину або були об'єктом злочинних дій; гроші, цінності та

інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предме-

ти, які можуть бути засобами для розкриття злочину і

виявлення винних або для спростування обвинувачення

чи пом'якшення відповідальності.


Вже з визначення поняття речових доказів зрозуміло.

що досить значна їх частина має досліджуватись у лабо-

раторних відділеннях бюро судово-медичної експертизи.

Частина речових доказів має криміналістичний характер.

Це такі, що сприяють: встановленню характеру ушкод-

ження, механізму травми; ототожненню особи, напри-

клад методом зіставлення рентгенограм черепа загиблої

людини з її прижиттєвою фотографією; встановленню

конкретного знаряддя злочину (сокира чи ніж, якими

вчинено вбивство, можуть бути ототожнені за "трасами"

на кістках і хрящах, залишеними їх зазубреними леза-

ми) та інші. Такі речові докази досліджуються у медико-

криміналістичних відділеннях.


Інша група речових доказів має біологічне походжен-

ня, тобто являє собою виділення організму людини чи

тварини або частини їх органів і тканин. Це кров, спер-

ма, волосся, слина, піт, пото-жирові нашарування, сльо-

зи, молоко, молозиво, лохії, навколоплідні води, вагі-

нальні виділення, сировидна змазка, меконій, сеча, а та-

кож нігті, кістки, частки шкіри, м'язової тканини, мозку

та інших внутрішніх органів.


Речові докази біологічного походження досліджують-

ся в імунологічних і цитологічних відділеннях, де працю-

ють фахівці, котрі після закінчення медичних вищих на-


348


вчальних закладів отримали спеціальність судово-медич-

них експертів через інтернатуру, а потім пройшли спеці-

алізацію з судово-медичної імунології, цитології чи кримі-

налістики.


Знання судово-медичної експертизи речових доказів

потрібно кожному лікарю, який згідно з Кримінально-

процесуальним кодексом України може бути залучений

до огляду місця події з вчиненого злочину. Під час огля-

ду місця події лікар-експерт повинен допомогти слідчим

органам у виявленні, правильному забиранні та упакову-

ванні речових доказів, Крім того, він може дати слідчому

кваліфіковані поради щодо правильного зберігання речо-

вих доказів до відправки їх на дослідження та розтлума-

чити можливості судово-медичної експертизи речових

доказів. Це дозволить слідчому направити матеріал на

дослідження у потрібне відділення та поставити доречні

питання на вирішення судово-медичного експерта.


Пересилати вилучені на місці пригоди речові докази

слідчий повинен разом зі своєю постановою. Водночас

речові докази, отримані судово-медичним експертом під

час розтину чи при обстеженні потерпілих та обвинува-

чених осіб (кров, мазки та тампони з вмістом піхви, ро-

тової порожнини, прямої кишки, змиви з статевих орга-

нів підозрюваного у зґвалтуванні І деякі інші), як прави-

ло, направляються до відповідних відділень самим

судово-медичним експертом разом з направленням, а

отримані результати дослідження враховуються ним при

складанні підсумків чи заключної частини висновків

експерта.


Виявлення та збирання

слідів біологічного походження


Оскільки судово-медичний експерт або лікар-експерт

допомагають слідчому у виявленні слідів біологічного по-

ходження, вони повинні добре знати, де ці сліди шукати

та який вони можуть маги вигляд.


— Якщо через нанесені рани витекла велика кіль-

кість крові, то на місці події утворюються калюжі, а піс-

ля їх усмоктування та висихання на великій площі зали-

шаються темно-коричневі кірки.


349


— При падінні крапель крові на горизонтальну пло-

щину утворюються плями. Якщо краплі падають з не-

значної висоти, плями мають круглу форму, а із збіль-

шенням висоти падіння краї плям стають зазубленими


тим більшою мірою, чим з більшої висоти краплі пада-

ють. Врешті-решт плями набувають зірчастої форми.


— Плями від бризок з предмета, що рухається, чи від

падіння крапель на похилу площину мають форму знаків

оклику. Причому їх гострі кінці вказують напрямок руху

предмета, з якого падали бризки, а на похилій площині

гострі кінці спрямовані вниз.


— Патьоки на вертикальних і похилих поверхнях ха-

рактеризуються тим, що їх нижня частина завжди товща

за верхню і через те темніша.


— Помарки та мазки утворюються при витиранні

вкритих кров'ю рук чи знарядь травми о рушники, ган-

чірки тощо або від притиснення до них предметів, за-

бруднених кров'ю.


— Від притиснення вкритих кров'ю рук, ніг чи взуття

до якихось площин чи предметів утворюються відбитки,

за якими іноді можна ототожнити особу.


— Плями, що просочують одяг, оббивку меблів, ки-

лими й таке інше, можуть утворитися при попаданні на

них значної кількості крові.


Нерідко сліди крові замиваються, і їх можна виявити

у помийних відрах і тазах у вигляді води рожевого за-

барвлення. У разі замивання слідів крові на підлозі,

останні можуть зберігатися під плінтусами, у шпаринах

між дошками, під підлогою. Плями крові на стелі і сті-

нах часто забілюють або заклеюють шпалерами. Іноді

злочинець залишає помарки чи відбитки закривавлених

рук на водопровідних кранах, дзеркалах, одвірках, двер-

них замках тощо. На одязі сліди крові, яких намагались

позбутися, найчастіше зберігаються на внутрішніх по-

верхнях манжетів, кишень, застібки штанів, на носових

хустках, краватках, у рантах взуття. На знарядді злочи-

ну кров може бути виявлена, наприклад, у місцях з'єд-

нання клинка ножа з рукояткою, молотка з ручкою то-

що. У підозрюваної особи або у жертви кров може зали-

шитися у піднігтьовому вмісті.


350


Для виявлення крові на темних тканинах чи поверх-

нях предметів треба застосовувати добре освітлення, ча-

сом — бокове або відбите. На світлих поверхнях сліди

крові, навіть замиті, можна виявити в ультрафіолетових

променях внаслідок того, що фарбуюча речовина крові,

поглинаючи промені, набуває темно-коричневого кольору

і стає схожою на оксамит.


Своєрідного вигляду набувають сліди крові, якщо ре-

чові докази, на яких вони мають місце, перебували у во-

логому середовищі: вони загнивають, покриваться пліс-

нявою, стають сірими чи зеленуватими. На сонці кров'я-

ні плями вигоряють, набуваючи вигляду іржі.


Зазначені явища спричинені тим, що під впливом зов-

нішніх факторів змінюється склад гемоглобіну, котрий

розпадається з утворенням дериватів. Це і обумовлює

колір слідів крові. Так, оксигемоглобін має червоний ко-

лір, відновлений — темно-червоний, метгемоглобін —

коричневий, гематин — буро-коричневий, гематопорфі-

рин — буро-сірий, а сульфгемоглобін — зеленуватий.


Трапляється, що за сліди крові приймають плями фарби

або соку ягід, які мають червоний або коричневий колір.


При пошуках слідів на великих площах доцільно за-

стосувати методи попереднього виявлення крові. Про

опромінення ультрафіолетовими лампами вже йшлося.

Недоліками такого методу є те, що він дозволяє виявити

сліди крові лише у темряві, тільки на світлих поверхнях,

потребує наявності джерела струму і ультрафіолетового

випромінювання на місці події, що не завжди можливо

забезпечити. Можна використовувати й хімічні реакції

на ферменти крові — католазу та пероксилазу, які з пе-

рекисом водню утворюють білу дрібнобульбашкову піну

внаслідок виділення кисню, а з бензидином — набува-

ють синього забарвлення.


Якщо сліди чи плями, щодо яких є підозра, що вони є

слідами крові, містяться на великих предметах (одяг,

знаряддя праці, злочину тощо), то Ці предмети вилуча-

ються цілком. Від громіздких предметів береться їх фраг-

мент (шматок штукатурки, частина дошки з підлоги, де-

таль транспортного засобу) або робиться зіскоб на чис-

тий папір чи змив на чисту марлю, змочену водою і

після змивання висушену. Сніг, просякнутий кров'ю,


351


зав'язується у вузлик з кількох шарів марлі, котрий кла-

дуть на чисту фарфорову тарілку, і розтоплюється при

кімнатній температурі. Потім марля з кров'ю, що на ній

осіла, висушується (теж при кімнатній температурі) і з

контролем чистої марлі, як і в разі змиву на марлю, на-

правляється на дослідження.


Сліди спернальної рідини, найчастіше у випадках

зґвалтування або розпусних дій, виявляються на постілі

(ковдри, простирадла); на одязі потерпілої, особливо на

білизні; на тілі зґвалтованої (на шкірі живота, лобка,

стегон). Інколи сліди сперми вдається виявити на місці

вчинення статевого злочину — у парку, лісі тощо, якщо

потерпіла особа точно вказує таке місце. Підсохлі спер-

мальні плями мають білястий колір, тканинам ці виділен-

ня надають щільність накрохмаленої білизни. Краще ви-

являються на темних тканинах і предметах.


За необхідності застосовується ртутно-кварцова лам-

па, у променях якої спермальні плями дають білясто-бла-

китну флюоресценцію. Білизну з підозрою на спермальні

сліди Забирають цілком; з грунту зрізають тонкий шар, з

тіла роблять змиви на марлю фізіологічним розчином

або водою. Вагінальний вміст беруть на марлеві тампо-

ни, з яких відразу ж готують мазки на предметне скло.

Змиви і тампони обов'язково направляють на досліджен-

ня висушеними та з контролем марлі.


Волосся має значення як речовий доказ у разі вчи-


нення тяжких злочинів (вбивств, зґвалтування, нанесен-

ня тяжких тілесних ушкоджень). На місці події можуть

виявлятися як поодинокі волосини, так і їх пучки.

Важливим речовим доказом є волосся, виявлене в руках

жертви, на білизні зґвалтованої і т. ін., бо воно мо-

же належати злочинцеві. Волосся, що може походити

від потерпілої особи інколи виявляється на одязі пі-

дозрюваного.


Забирати волосся можна або пальцями, або пінцетом

з гумовими наконечниками, щоб не пошкодити об'єкти.

Кожна волосина, знайдена окремо, вміщується в окре-

мий конверт або пакет з чистого паперу, складений, як

упаковка аптечного порошку. Пучки волосся забирають-

ся разом. На кожному конверті чи пакеті робиться на-

пис із зазначенням місця виявлення волосся і його


352