Geum.ru

Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   48

сюдження і застосовується, переважно, у науково-до-

слідних установах.


Дослідження смадається з кількох основних етапів:


1. З матеріалу для дослідження вилучають молекули

дезоксирибонуклеїнової кислоти.


2. Проводять рестрикцію (розділення, фрагментацію)

молекул' ДНК за допомогою ферментів ендонуклеаз

(рестркІСтІМії1,;" ЯКІ розділяють молекулу у строго заданих

місцях, 6Ьці|6|Цщо ДО своєї хімічної природи. Внаслідок

рестрикції '''''уїмЬіоеться суміш табфрагментів молекул

ДНК. які ВІДІИІІІОТЬСЯ своєю довжиною, табскладом, а

отже, й молекулярною вагою.


3. На цьо»(У етапі відбувається розділення утворених

фрагментів методом електрофорезу в спеціальному сере-

довищі— гелі. Сутність електрофоретичного розділення

полягає В тому, що фрагменти молекул ДНК під дією

електричного струму віддаляються від стартової позиції

суміші на різну відстань. Інтервал між окремими кон-

кретними фрагментами ДНК і стартовою позицією стро-

го закономірний. Принцип розгонки — чим менша пито-

ма вага фрагмента, «тим на більшій відстані від стартової

позиції він зупиниться.


4. Утворені на електрофоретичній платівці смуги кон-

центрації окремих фрагментів молекул обробляють спеці-

альними зондами — радіоактивними ізотопами або нера-

діоактивними мітками, що дозволяє виявити поліморфні

фрагменти. Вони відображуються на спеціальних мем-

бранах у вигляді набору смуг різної ширини, які відпові-

дають числу й виду гіперваріабельних фрагментів ДНК.


Розміщення окремих смуг кожної людини індивідуальне.


Порівнюючи смуги розміщення фрагментів ДНК крові

матері, дитини та особи, досліджуваної на батьківство,

можна дуже точно й однозначно стверджувати або запе-

речувати походження дитини від конкретних батька й

матері.


Безумовно, цей метод досить надійний і дуже пер-

спективний, тим більш, що він дає змогу досліджувати


362


будь-які тканини людського організму і вирішувати пи-

тання ототожнення особи не тільки у випадках спірного

батьківства, материнства чи підміни дитияи.


Навіть у випадках, коли внаслідок гнильних змін руй-

нуються молекули ДНК, шо призводить до нестачі

матеріалу дослідження, його можна накопичити. Нако-

пичення матеріалу відбувається 'методом реакції ланцю-

гової полімеризації (імплікації), що полягав у багаторазо-

вому копіюванні тих фрагментів ДНК. які е у розпоря-

дженні дослідника. Знаючи закономірність будови ДНК,

накопичують достатню кількість фрагментів, після чо-

го починають дослідження гіперваріабельних ділянок

молекул.


Встановлення регіонального походження крові здій-

снюється шляхом мікроскопії витяжок з ЇЇ плям. Харак-

терні для того чи іншого органа включення вказують на

ділянку, з якої походить кров. Так, при легеневих крово-

течах у крові виявляються клітини циліндричного епіте-

лію бронхів; при кровотечі з прямої кишки — включен-

ня часток калу і слизу; маточні кровотечі відрізняються

вмістом клітин ендометрію, причому за їх виглядом і бу-

довою можна навіть встановити фазу циклічних змін, що

відбуваються у матці. Крім того, менструальну кров ха-

рактеризує підвищений вміст фібрннолізину.


Кров новонародженої дитини характеризується тим,

що її гемоглобін (так звяшЛ lAh до-

сить стійкий до дії лугів 1 томун4-і|і червоно-

го кольору, тоді як гемоглобін дорбслоіі людини під дією

такого самого 33%-ного ровчину aOHJB<|flyMC буро-ко

ричневого кольору внаслідок переход оіМІ у

лужний метгемоглобін, котрим можна •МЯВИТМ не тільки

за зміною кольору, а й за допомогою спектроскопа.


Походження плями крові від вагітної може встанов-

люватись через шість тижнів після зачаття до одного

місяця після пологів шляхом видения Інфантильним бі-

лим щурам витяжки з плями крові, що викликає швидкі

зміни у статевих органах тварин (за Тесаржем). Реакція

обумовлена наявністю у крові вагітних фермента оксито-

цінази.


Інколи виникає необхідність встановити належність

крові: чоловіку або жінці. Питання вирішується мікро-


363


скопічним дослідженням лейкоцитів, ядра яких у жіно-

чій крові мають виростки у вигляді ракеток, барабанних

паличок і гачків. В ядрах лейкоцитів чоловіків таких

утворень або немає зовсім, або дуже мало.


Для вирішення питання про кількість крові, що утво-

рила слід на місці пригоди, може бути застосована мето-

дика Штрассмана—Цімке. Беруть, наприклад, один ку-

бічний дециметр грунту, просякнутого кров'ю, і в безпо-

середній близькості від ділянки, просякнутої кров'ю, —

такий самий об'єм грунту без крові, за умови, що грунт

.однакового складу й щільності. Обидві проби висушу-

ються у термостаті до постійної маси. Різниця у масах

проб є наслідком наявності в одній з них сухої крові.

Потім визначають увесь об'єм грунту, просякнутого

кров'ю, і виходячи з того, що один літр крові утворює

221 г сухого залишку, роблять перерахунок на об'єм рід-

кої крові.


Давність утворення плями крові Вейніг, Шейнер

0954) запропонували встановлювати за шириною смуги

хлоридів, які дифундують з плями — спочатку на її пе-

риферію, а потім — за її межі. Чим старіша пляма, тим

ширше смуга. Для того, щоб смуга стала видимою, пля-

му занурюють в 1%-ний розчин азотнокислого срібла.

Давність походження кров'яної плями встановлюють, по-

рівнюючи ширину утвореної смуги з еталонами.


Доведення походження крові від трупа базується на

наявності в ній великої кількості ферментів, яких немає

в крові живої людини.


Дослідження виділень організму людини


' Найчастіше судово-медичному експертові доводиться

мати справу з такими виділеннями, як сперма, слина,

піт, сеча.


Сперма може досліджуватись у рідкому стані (натив-

на), як правило, при вирішенні питання про можливість

запліднення та в аліментних справах. Частіше ж дово-

диться досліджувати плями сперми у справах про зґвал-

тування та розбещення. Про методи виявлення спер-

мальних слідів на місці події вже йшлося, а застосову-

ються вони в імунологічних відділеннях. Наприклад,

суміш йоду та йодистого калію з зскрібком плями утво-


36.1


рюють кристали йодхоліну, що мають коричневий колір і

роздвоєні кінці (реакція Флоранса).


Для визначення спермального походження плями не-

обхідно мікроскопічним шляхом знайти хоча б один ці-

лий сперматозоїд. Робота ця не проста, бо у сім'яній рі-

дині, що потрапила у піхву, головки сперматозоїдів дуже

швидко відокремлюються під впливом звичайно сапрофі-

туючої там синьогнійної палички. У сухих же плямах

головки можуть просто відламумтись. Відокремлені ж

головки легко сплутати з ядріми епітелію піхви, які

мають овальну форму і часто забарвлені у такі самі

кольори.


Звичайно з плями беруть зскріб або ниточку, яку

роз'єднують на волокна на предметному склі, а потім

фарбують розчином еритрозину, метиленової синьки, ге-

матоксиліну чи іншими барвниками або обробляють

флюорохромами (аурамін 00, акридиновий оранжевий).

Використання флуорохромів полегшує процес виявлення

сперматозоїдів, хоча потребує застосування люмінес-

центного мікроскопа. Інколи спермальні корочки роз-

м'якшують у розчині аміаку, а після центрифугування з

осаду роблять мазки на предметне скло, які фарбують і

вивчають під мікроскопом.


У разі, якщо цілі сперматозоїди не виявляються, мо-

жуть застосовуватись емісійно-спектральне дослідження,

метод електрофорезу, гістохімічне виявлення ДНК або

біохімічне виявлення холіну та сперміну, яких багато у

сперматозоїдах.


Коли доведено слермальне походження плями, пере-

ходять до встановлення її групової належності. Виходячи

з того, що антигени, властиві крові особи, містяться у

всіх виділеннях і тканинах останньої, їх визначають ме-

тодом абсорбції аглютининів у кількісній модифікації. У

людей неоднаковий вміст актигенів у виділеннях, через

що розрізняють виділителей та невиділителей.


Ступінь виділительства встановлюють шляхом пара-

лельного дослідження слини, отриманої від живих осіб,

відцентрифугованої та висушеної на марлі. Від трупів за-

мість слини на дослідження беруть жовч.


Слину найчастіше доводиться досліджувати на недо-

палках, конвертах, якщо їх заклеювали за допомогою


365


слини, та на предметах, що могли б слугувати кляпами.

У темному приміщенні в ультрафіолетових променях

слина дає білясте свічення. Доводять наявність слини

виявленням птіаліну, який у ній міститься. Птіалін у ви-

гляді витяжки з плями слини руйнує крохмаль, внаслі-

док чого останній втрачає властивість давати синє за-

барвлення з розчином люголя.


Наявність поту встановлюється реакцією на аміно-

кислоту — серін, а сечі — на креатинін.


Видова належність дрібних часток кісткової тканини

може встановлюватись реакцією преципітації, а спаленої

кістки — за розмірами кісткових лакун та їх кількості

на одиницю площі.


Щодо дрібних фрагментів інших тканин або органів,

то їх походження від конкретного органа встановлюєть-

ся гістологічним методом, а в разі клітинних нашарувань

на знаряддях травм —• цитологічним методом. Видова

належність визначається реакцією преципітації.


Групова належність усіх виділень людини встановлю-

ється за допомогою тих самих реакцій, якими встанов-

люється належність сухої крові- У всіх випадках вста-

новлення групової належності треба намагатися встано-

вити також і ступінь виділительства.


Дослідження волосся


Надсилаючи на судово-імунологічне дослідження

об'єкти, що зовнішнім виглядом схожі з волоссям, слід-

чий передбачає можливість вирішення таких питань:


— чи є надіслані об'єкти волоссям;


— належить волосся людині чи тварині; інколи, у ви-

падках походження волосся від тварин, слідчого може

цікавити, якій конкретно тварині воно належить;


— якщо волосся належить людині, то з якої ділянки

тіла походить;


— яка статева та групова належність волосся;


— чи схоже досліджуване волосся на волосся кон-

кретної людини;


— яким механічним предметом або зовнішнім факто-

ром воно пошкоджене;


— випало воно чи вирване;


366


— чи мало місце його фарбування, знебарвлення або

завивка та деякі інші питання.


Під час дослідження обов'язково вивчається кожний

об'єкт. Виняток становлять тільки ті випадки, коли пук

волосся вилучений з одного місця, наприклад, з руки

жертви. Тоді можна обмежитись дослідженням його час-

тини (10—15волосин).


За формою, довжиною і загальним виглядом волосини

можуть бути схожими на волокна рослинного та іншого

походження, тому сііочатк'тре(5а, Довести, що об'єкт

дійсно є волоссям, довжиною волосина поділяється

на корінь —це частина,'що розмішується в шкірі, і

стрижень — частина, що міститься над. шкірою. Стри-

жень волосини має три шари. Поверхневий шар — кути-

кула. Під кутикулою знаходиться кірковий шар, а в

центрі волосини розміщується мозковий шар, або серце-

вина. Ця характерна будова і відрізняє волосини від во-

локон рослинного чи іншого походження.


Волосся людини і тварин мають досить специфічну

будову, що дає можливість розрізняти їх шляхом мікро-

скопії.


Мікроскопічне дослідження потребує просвітлення

волосся ксилолом чи толуолом.


Кутикула волосся людини складається з дрібних

плоских клітин, які, накладаючись одна на одну, як че-

репиця, покривають кірковий шар. Вільні кінці клітин

кутикули щільно прилягають до нижче розміщених клі-

тин, утворюючи досить рівний оптичний край волосини,

У волоссі ж тварин клітки кутикули значно більші, віль-

ні їх кінці не прилягають до кіркового шару, внаслідок

чого краї волосся дрібнозазублені.


Кірковий шар становить основу волосини людини,

він завжди більший половини його оптичної ширини, але

може займати практично всю товщу волосини за винят-

ком кутикули. У ньому містяться зерна пігменту — то

рівномірно розпорошені по всій товщі, то розташовані

ближче до периферії чи до центру.


У волоссі тварин кірковий шар досить тонкий, може

становити всього 0,1 товщини волосини. У ньому знач-

ними групами містяться зерна пігменту, частіше —

ближче до центру.


367


Центральну частину волосини становить серцевина,

яка у людини ніколи не перевищує оптичної ширини. Як

правило, мозковий шар значно вужчий — 0,1—0,3, мо-

же бути переривчастим або й зовсім відсутнім. У тварин

серцевина становить основну масу волосся, причому її

клітини утворюють специфічні для різних видів візерун-

ки. Має значення також довжина волосся, бо у тварин

воно значно коротше.


Таким чином, питання про видове походження волос-

ся вирішується за зовнішнім виглядом і за характером

та співвідношенням шарів стрижня; у деяких випадках

може бути застосована реакція преципітації.


В разі належності волосся людині встановлюється її

регіональне походження. Це питання вирішується на

основі сукупності макро- та мікроскопічних характерис-

тик. Волосся з голови може бути прямим, хвилястим і

кучерявим. З інших частин тіла — хвилястим, кучеря-

вим, дугоподібним. Волосся голови, частіше, найдовше,

але може бути й досить коротким, а волосся бороди, ву-

сів, бакенбардів, навпаки, довгим. Для встановлення ді-

лянки, з якої походить волосся, важливого значення на-

буває товщина волосся, яка визначається за допомогою

окулярного мікрометра, а також форма поперечних зрі-

зів. Найбільш товстим є волосся бороди, вусів, бакен-

бардів (140—166 мкм), потім — волосся лобка (126—

153 мкм), грудей чоловіків (122—125 мкм), брів, вій

(110—125 мкм), пахв (100—120 мкм), кисті й гомілки

(90—100 мкм), голови (65—96 мкм) і, нарешті, пушкове

волосся тіла (18—20 мкм).


Поперечні зрізи волосся голови мають круглу або

круглясту форму: бороди, вусів — три—чотирикутну,

багатокутну; лобка — бобовидну. Волосся пахв майже

завжди має грибоподібні виростки та деформації. Фарбу-

ють, звичайно, тільки волосся голови. Неабияке значен-

ня має і характер периферійних кінців. Так, на голові,

вусах, бороді, вони частіше мають вигляд мітелки —

внаслідок частого розчісування. Нестрижене волосся

має дрібнозазублені, а давно стрижене — зашліфовані

кінці. Зашліфовані до майже сферичної форми кінці має

волосся, що постійно треться об одяг.


368


Далі вирішується питання про можливість походжен-

ня волосся від конкретної людини. Для цього врахову-

ють всі вищезазначені макро- і мікроскопічні характерис-

тики волосся і порівнюють їх із зразками, що відібрані

від трупа, постраждало! та підозрюваної осіб. Мікроско-

пічне порівняння корисно проводити шляхом вивчення

об'єктів у одному полі зору або під порівняльним мікро-

скопом. Особливу увагу приділяють порівнянню негатив-

них відбитків кутикули на емульсійному шарі фото-

пластинок з підрахунком їх ліній на одиниці довжини

волосини. Групову належність волосся визначають тими

самими методами, що й у випадках дослідження сухої

крові. Статеву належність можна визначити, якщо не

пошкоджені корені, шляхом виявлення виростків стате-

вого хроматину (тільця Барра та Бертрамма) в ядрах

епітеліальних клітин. Статевий хроматин виявляється

шляхом інфрачервоної спектроскопії після обробки

обривків волосяних піхвових оболонок атебрином та

азуром.


Нарешті вирішується питання про пошкодження чи

якийсь зовнішній вплив на волосся. Вирвано волосину,

чи вона випала, можна визначити тільки за наявності

кореня. Якщо вирвана волосина життєздатна, вона має

соковиту цибулину з обривками піхвових оболонок. У

волосини ж, яка випала, цибулина ороговіла, зморщи-

лась і не має таких оболонок. Волосина, пошкоджена

гострим предметом, має дрібнозазублені крвї розділення,

а пошкоджена твердим предметом — У МІСЦІ дії остан-

нього розширена, розволокнена. Для волосини, розірва-

ної швидким рухом, характерними є рівні краї розділен-

ня, а повільним рухом — ступенеподібні. Обпалене во-

лосся колбоподібно роздуте, часто скручене, чорного або

коричневого кольору, з бульбочками повітря в товщі.


Волосся, що піддалося завивці, має дрібнозазублені

краї внаслідок відщеплення кінців клітин кутикули під

дією хімічних розчинів і тепла. При фарбуванні волосся

фарба накопичується у кутикулі. При знебарвленні пере-

кисом водню волосся втрачає пігмент у товщі кіркового

шару стрижня, але він залишається біля кореня у товщі

шкіри. Посивіння, навпаки, починається з втрати пігмен-

ту в кореневій частині.


369


Розділ XXII

Судово-медичні криміналістичні

методи дослідження


Для достовірної відповіді на питання, які ставить пе-

ред судово-медичною експертизою слідство, нерідко по-

трібно проводити дослідження окремих об'єктів з вико-

ристанням методів, що потребують досить глибоких

знань не тільки в галузі судової медицини, а й інших

наук, зокрема криміналістики. Вони носять назву мето-

дів судово-медичної криміналістики. Проведення таких

експертиз регламентується відповідними "Правилами..."

та інструкціями. Виконуються вони у відділеннях судо-

во-медичної криміналістики обласних, міських і Головно-

го бюро судмедекспертиз.


Об'єктами таких досліджень є потерпілі, обвинувачу-

вані, підозрювані, знаряддя травм і тканини трупа, одяг,

взуття, матеріали кримінальних справ тощо.


За допомогою методів судово-медичної криміналістики

можна вирішити значну кількість питань, серед яких:


встановлення характеру ушкоджень та механізму їх ви-

никнення на тілі й одязі при дії тупих і гострих предме-

тів, електричного струму, при пострілах з вогнепальної

зброї і т. ін.; встановлення знаряддя травми — типу, ви-

ду, конкретного екземпляра предмета, яким спричинено

ушкодження, за їх особливостями, що відбилися на тілі

та одязі; визначення віку особи; ототожнення особи за

залишками кісток; давність поховання тощо.


Для вирішення цих питань існує чимало методів: ві-


зуальних, метричних, мікроскопічних, кольорових від-

битків; рентген-спектральних, фотографічних, хімічних


370


тощо. Вибір методу обумовлюється необхідністю, доціль-

ністю та можливостями всебічного дослідження об'єкта,

його подальшої долі (тобто чи має він залишитися після

проведення експертизи або може бути знищений).


Зупинимося на найпоширеніших методах досліджень

та їх діагностичних можливостях.


1. Найважливішими з них е методи вимірювання

(метричні). За їх допомогою у судовій медицині визна-

чають ряд фізичних параметрів — довжину, масу, об'єм,

температуру, силу тощо. Для вммірюв«нь використо-

вують різноманітні пристрої (Інструменти) — лінійки

(жорсткі й м'які), штангенциркулі, мікрометри, ваги,