Geum.ru

Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   ...   48

термометри, мікродинамометри тошо. Якщо потрібно не

тільки встановити розміри об'єкта, а й відтворити його

контури, ми радимо застосувати прозору плівку з нане-

сеною на ній сіткою з однаковими поділками, ціна кож-

ної однакова й може дорівнювати від сантиметра до де-

сятих та сотих його долей.


Для вимірювання незначних за розміром об'єктів ви-

користовуються різні типи мікроскопічних (окулярних)

мікрометрів.


2. Фотографічні методи. Для наочної документації

отриманих результатів широко застосовують фотографіч-

ні методи. Вони характеризуються відносною простотою,

доступністю застосування, великою чутливістю.


Судова фотографія е різновидом наукової фотогра-

фії: поділяється на судово-оперв.тивн (ф1ксуй»чу) та су-

дово-дослідницьку.


Фіксуюча фотографія застосовується для, несклад-

них досліджень речових доказів у процесі експертизи.

Вона дає об'єктивну уяву про загальний вигляд, особли-

вості, розміри об'єктів та досліджуваних слідів на них.


Судово-дослідницька фотографія завдяки викорис-

танню спеціальних методів фотозйомки при дослідженні

речових доказів дозволяє відкривати нові ознаки, якості

об'єктів, недосяжні для візуального спостереження. Най-

поширенішими методами є мікрофотографічне дослід-

ження, фотографічна зміна контрастів, кольороділення і

кольорова трансформація, фотозйомка в невидимих про-

менях спектра тощо.


371


Мікрофотографічний метод дослідження застосову-

ється для виявлення невидимих неозброєним оком об'єк-

тів шляхом фотографування їх через мікроскоп. Багато

сучасних мікроскопів (біологічний — "МБП-15", порів-

нювальний "МСК-1", інфрачервоний — "МІК-4" тощо)

конструктивно становлять єдине ціле з фотокамерою,

дозволяють одночасно спостерігати та фотографувати.

Мікрозйомкою доцільно фіксувати ознаки мікрослідів

знарядь травми на ушкоджених кістках та хрящах.


Широке застосування як метод дослідження отримала

фотозйомка в інфрачервоних та ультрафіолетових про-

менях.


Фотографування в інфрачервоних променях дозво-

ляє виявити кіптяву пострілів на темних тканинах, де

вона візуально , не спостерігається. За допомогою такої

фотозйомки можна встановити окремі деталі об'єкта,

залитого кров'ю, без їх видалення. До речі, зображення

об'єкта в Інфрачервоних променях можна спостерігати

візуально за допомогою електронно-оптичного перетво-

рювача (ЕОП).


Наприклад, при дослідженні предметів одягу, просяк-

нутих кров'ю, у випадках вогнепальних травм можна,

використовуючи інфрачервоні промені, виявити під ша-

ром крові додаткові фактори пострілу (кіптяву від зго-

рання пороху). Метод досить результативний, не впли-

ває на об'єкт і водночас дозволяє надійно документувати

результат дослідження шляхом фотографування.


При використанні фотозйомок в ультрафіолетових

променях виявляють сліди, підозрілі на наявність крові

та сперми, мінеральні масла (наприклад залишки масти-

ла навколо вхідного вогнепального отвору чи в місцях

контакту тіла з частинами транспортних засобів при до-

рожньо-транспортних пригодах) тощо.


В основі методу •— такі фізичні явища, як флюорес-

ценція і люмінесценція — властивість певних речовин

світитися під дією ультрафіолетових променів.


Цей метод дає вагомі результати при визначенні

замитих слідів крові, слини, сперми, харкотиння, до-

слідженні об'єктів, де підозрюється наявність залишків


мастил (для змащення зброї, різних агрегатів, пристроїв

та ін.).


372


Останнім часом експертизи за допомогою інфрачерво-

ного та ультрафіолетового випромінювання проводяться

на спеціальній спектрозональній установці "Спектр-2".

Вона дозволяє вивчати об'єкти за допомогою інфрачер-

воного та ультрафіолетового випромінювання завдяки

двом камерам з відповідними телеканалами. За об'єкти-

вом розташована трубка, чутлива до того чи іншого

випромінювання. Джерелом інфрачервоного випропромі-

нювання слугує лампа розжарювання, люмінесценція ви-

кликається опроміненням кварцевою лампою. Установка,

окрім візуального дослідження, дозволяв проводити фо-

тографування.


При стереофотографуванні з'являється можливість

отримати об'ємне зображення — "фотографічну модель"

об'єкта дослідження, що особливо важливо при немож-

ливості його збереження.


Наведені та деякі інші фотографічні методи є обов'яз-

ковими при експертизі у відділеннях судово-медичної

криміналістики. Вони дозволяють ілюструвати та контро-

лювати хід дослідження, а нерідко й отримати нові дані,

що стають надзвичайно вагомими при вирішенні суттє-

вих питань експертизи (мал. 22).


3. Мікроскопічні дослідження також дуже поши-

рені. Деякі з них застосовуються вже багато десятиліть,

інші — лише одне—два. Крім давно відомих мікроско-

пічних досліджень у прохідному світлі, застосовуються

методики поляризаційної, фазово-контрвстної, Інтерфе-

ренційної, люмінесцентної та ультрафіолетової мікро-

скопій — при експертизі ушкоджень на тілі та одязі

людини, слідів на знаряддях травми. Так, за допомогою

методу безпосередньої мікроскопії вивчаються найрізно-

манітніші ушкодження, спричинені фізичними, найчасті-

ше механічними, травмуючими предметами. Для таких

досліджень застосовуються бінокулярні стереомікроско-

пи, які дозволяють виявити окремі незначні деталі травм

і встановити їх походження, взаєморозташування на

об'єкті, наприклад сторонніх нашарувань (порошинок,

частинок, скла, фарби тощо).


Досить результативним є використання стереомікро-

скопів. Вони дозволяють вивчити об'єкт, не пошкоджу-

ючи його, у повному обсязі, в різних положеннях і у


373


значному збільшенні (до 120 разів). У процесі таких дос-

ліджень можна встановити наявність певних характер-

них ознак, що дає можливість віддиференціювати пошко-

дження одягу, спричинені гострими, тупими предметами

чи вогнепальною зброєю.


Досить наочними та переконливими є результати ви-

вчення взуття, зокрема при транспортних травмах. За

характером подряпин, слідів ковзання та наявності до-

даткових нашарувань (пісок, частки асфальту тощо)

можна встановити положення потерпілого у момент

травми, напрямок руху його після отримання прискорен-

ня тощо. Тобто відновити картину події.


4. Рентгенологічні методи. За допомогою цих мето-

дів дослідження можуть вивчатися майже всі об'єкти су-

дово-медичної експертизи.


Так, при дослідженні всіх видів механічної травми,

можна виявити наявність сторонніх предметів, їх поло-

ження, форму, характер, розміри. Можливості рентгено-

логічного'вивчення об'єктів дозволяють встановити інди-

відуальні особливості колючого знаряддя — його форму,

довжину, ширину — шляхом заповнення ранового кана-

лу контрастною речовиною. При вогнепальних ушкод-

женнях таке дослідження дозволяє відрізнити вхідний та

вихідний отвори, виявити додаткові фактори пострілу, а

отже, визначити його дистанцію, окремі, ознаки зброї та

набоїв.


При всіх ушкодженнях кісток і хрящів цей метод до-

помагає встановити давність та механізм травми.


Метод дослідження за допомогою рентгенівського

проміння чи ненайголовніший при встановленні віку за

станом кісткової системи, з урахуванням виникнення

ядер закостеніння в різних кістках, термінів синостозів

між діафізами та епіфізами кісток. Виявлення за допомо-

гою вказаного методу наслідків різноманітних захворю-

вань чи ушкоджень (сліди колишніх переломів, операцій,

металічних включень у тілі тощо) — шлях до ототож-

нення зниклої людини.


Вагомі результати можна отримати і при дослідженні

трупів у випадках смерті від окремих видів механічної

асфіксії (переломи кісток і хрящів шиї при странгуляці-


374


ях; різноманітні зміни в легенях при утепленні — пони-

ження прозорості, їх плямистість, стертість загального

малюнка), а також при експертизі трупів новонародже-

них — для встановлення живонародженості за ступенем

пневматизації легенів, шлунка, кишок.


Це один з методів, який дозволяв об'єктивно зафіксу-

вати наявність повітря у порожнині серця при газовій

емболії в грудній клітці при пневмотораксі.


5. Контактно-дифуаійиі методи. Крім встановлен-

ня наявності металевих частинок чи нашарувань у тілі

людини, яке здійснюється шляхом рентгенологічних до-

сліджень. можуть бути використані й Інші методи ви-

вчення об'єктів з цією метою, зокрема хімічні реакції,

різноманітні контактно-дифузійні або, як їх ще назива-

ють, методи кольорових відбитків, спектральне та ней-

тронно-активаційне дослідження. Деякі з них можна ви-

користовувати безпосередньо в секційному залі, інші ж

потребують спеціального обладнання.


Наприклад, для попереднього вирішення питання про

наявність металів навколо рани (незалежно від того,

спричинена вона тупим чи гострим предметом, вогне-

пальною зброєю або є результатом дії електричного

струму). Можна використати і так званий магнітний

пензлик. Останній досить широко застосовується у кри-

міналістичній практиці для виявлення відбитків пальців.

Намагніченим пензликом провокять над ушкодженням

(раною, садном, електроміткою) 1 навколо нього. Най-

менші частинки заліза притягуються до тНіянка й фік-

суються на ньому. Потім пензлик розмагнічують над ар-

кушем білого паперу. Відпалі частинки збираються для

подальшого лабораторного дослідження. Вирішити пи-

тання про наявність та природу металів можна за допо-

могою хімічних реакцій. Так, для виявлення заліза вико-

ристовується розчин фероціаніду калію та соляної кисло-

ти (реакція Перльса) або ж насичений розчин сульфіду

амонію з подальшою обробкою сумішшю 20-процентного

розчину фероціаніду калію та 1-процентного розчину со-

ляної кислоти (реакція Тірмана).


Вказані методи не тільки дозволяють виконати дослід-

ження швидкої без спеціальних приладів, а й не вплива-


375


ють негативно на об'єкт, не перешкоджають проведению

подальших аналізів. А це дуже важливо, адже виявлен-

ня у процесі судово-медичної експертизи частинок мета-

лів у місцях ушкодження на тілі та одязі потерпілого

має велике значення. Для цього, залежно від розмірів

частинок металів, глибини їх залягання в тілі та й мети

дослідження, можуть бути використані як окремі лабора-

торні методи, так і сукупність їх, тобто здійснюється

комплексне вивчення об'єкта.


Дуже поширеним в експертизі є методи кольорових

відбитків.


За їх допомогою можна не тільки виявити на об'єкті


найнезначніші частки металів, а й встановити їх топо-

графію та хімічну природу. Суть методу: розчинення ме-

талів на предметі дослідження під дією електроліту-роз-

чиника, перехід металів внаслідок дифузії іонів на спеці-

альну підкладку (найчастіше відфіксований фотопапір) І,

нарешті, вивчення їх слідів на папері за допомогою чут-

ливих якісних реактивів-проявників, які дають різнома-

нітне (відповідно тому чи іншому металу) забарвлення.

Залежно від хімічної структури металів і використаних

реактивів змінюються забарвлення відбитків. Метод до-

сить простий, доступний для використання, дозволяє

отримати надійні результати та зберегти об'єкт. У таб-

лиці № 8 наведено можливості виявлення металів мето-

дом кольорових відбитків залежно від використання ре-

активів.


6. Емісійно-спектральний аналіз. Якщо потрібно

встановити не тільки якісний, а й кількісний склад мета-

лів на об'єкті, то використовується метод емісійно-спек-

трального аналізу. Він базується на тому, що розжарені

гази кожного хімічного елемента мають свій непов-

торний спектр. Спостерігаючи спектральні лінії та їх

розташування, встановлюють, які елементи присутні в

досліджуваному об'єкті. Вимірявши інтенсивність спек-

тральних ліній та порівнявши її з відповідним стандар-


том, отримують дані про кількісний вміст конкретних

елементів.


Цей метод може бути використаний для визначення

видової належності органів, тканин і виділень, часу по-


376


ховання трупа, ототожнення травмуючих знарядь за за-

лишеними ними слідами, виявлення солей важких мета-

лів при отруєннях.


Зокрема ним користуються при дослідженні попелу —

для вирішення питання про можливість його утворення

внаслідок спалення або тканин та Органів людини,

або палива (М. М. Стрілець, 1961; Ю. П, Шупик, 1974;


Л. Л. Голубович, 1988). '


Емісійно-спектральний аналіз може бути проведений

у видимій та крайніх (ультра'фІолеТЬвій та Інфрачерво-

ній) частинах спектра. Перевагою цього дослідження пе-

ред хімічним е швидкість, всеоб'ємність, висока точність

та чутливість, а тггкож можливість надійно реєструвати

наслідки досліджень на фотопластинку. Водночас метод

має деякі недоліки: необхідність дорогої апаратури, а го-

ловне — повне знищення об'єкта, що вкрай небажано,

особливо при незначних його розмірах або кількості, як-

що йдеться про речовину.


Надзвичайно великою чутливістю та доказовістю ха-

рактеризується метод нейтронно-активізаційного аналізу

при виявленні найменших кількостей металів та встанов-

ленні їх якісного складу, а також порівняльний аналого-

вий аналіз.


Обидва методи значно розширюють можливості до-

слідження об'єктів. Метод найтронно-активізаційного

аналізу грунтується на дії нейтронів на досліджувані

об'єкти, наприклад одяг з вогнепальними пошкодження-

ми, внаслідок чого нашарування на досліджуваних пред-

метах перетворюються на радіоактивні ізотопи. Реєстра-

ція їх дозволяє виявити ту чи іншу речовину і встано-

вити її кількість та топографію розміщення на об'єкті.

Результати досліджень можуть бути задокументовані

шляхом фотографування.


7. Трасологічне дослідження. Завданням судово-

медичної трасології є розробка та запровадження в прак-

тику методів і засобів виявлення, фіксації слідів-ушкод-

жень та. слідів-нашарувань; встановлення механізму та

умов слідоутворення; ідентифікація різних об'єктів на

підставі вивчення залишених ними слідів-ушкоджень і


377


слідів-нашарувань на тілі та одязі людини. Трасологічне

дослідження проводиться у чотири етапи:


1) огляд та вивчення ушкоджень і знарядь травми;


2) отримання експериментальних зразків;


3) порівняння досліджуваних ушкоджень, направле-

них на експертизу, із зразками, отриманими в експе-

рименті;


4) опис, оцінка та документування результатів аналізу.


Якщо суб'єктом експертизи є ушкодження кісток,

спричинені ріжучими та рубаючими предметами, то де-

тальне вивчення їх дозволяє виявити сліди, характерні

для конкретного екземпляра знаряддя. Ці дослідження

грунтуються на тому, що кожен предмет має тільки

йому притаманні особливості, у першу чергу — нерів-

ності, що визначають його неповторність і виокремлю-

ють з маси подібних.


Ушкоджуючи тверді тканини людини (кістки, хрящі),

ріжучі та рубаючі предмети залишають на поверхні

•ушкоджень велику кількість борозенок, валиків, смуг,

які й утворюють у сукупності неповторний макро- й

мікроскопічний рельєф. Виявлення цих слідів дає

можливість встановити конкретний екземпляр діючого

знаряддя.


У процесі експертизи, виявивши найбільш характерні

та індивідуальні ознаки знаряддя травми, експерт при-

ступає до отримання експериментальних зразків пошкод-

жень на слідовідображуючих масах: милі, пластиліні,

воску. Піддослідні й отримані в експериментах сліди ви-

вчають під порівняльним мікроскопом, фотографують і

профілографують. Тобто отримують профілограми повер-

хонь травми. Потім профілограма вивчається шляхом

зіставлення та виявлення наявності тотожних ділянок. В

останні роки для розшифровки профілограм широко ви-

користовують комп'ютерну техніку.


8. Ідентифікація особи методами судово-медичної

криміналістики. Встановлення зовнішності померлого

при огляді та дослідженні невпізнаного, особливо гнило-

го, трупа та кісток чи їх залишків є складною справою.


878


Висихання, гнильні процеси, дія полум'я, інші ушкод-


ження невпізнанне змінюють, а іноді й зовсім знищують

зовнішні покрови тіла людини, зокрема голови і облич-

чя. У таких випадках потрібна реставрація, методи і спо-

соби якої залежать від стану мертвого тіла чи його час-

тин. У першу чергу треба поновлю—ти ітмсі деталі зов-

нішнього вигляду, котрі првкти?іно И» змінюються з

віком, наприклад вушві раковини. п'і •1.


Ототожнення нерозділенихі й. іівсквлвтованих трупів


проводиться на початку, їх А(М!ЛІДЖ«МКЯ, Про то доклад-

но йдеться у розділі IU. ;-Г„",1, і1..'1 Г :'1' І ••


Тут ми зупинимося лише на випадках проведення су-

дово-медичних досліджень з метою ототоіжнення скеле-

тованих трупів, точніше залишків скелета або частин


розчленованих тіл.


Судово-медична ідентифікація особи може бути поді-

лена на два основні етапи:


а) виявлення та фіксація тих ознак померлої людини,

які притаманні особі, котру розшукують правоохоронні

органи;


б) зіставлення ознак особи покійного та розшукуваної

людини, їх документування з висновками про наявність

чи відсутність ознак, які вказують на тотожність особи

покійного та людини, яку розшукують.


Всі встановлені та зафіксовані (шляхом опису, фото»

графування, перенесення на відво-! кін» w рентгенів-

ську плівку) ознаки особи людиян—ж— ікувлитн на

постійні (сталі) та тимчасові ('HenoefMtallh

До перших (сталих, незмінних) належать «тть, вік.

зріст померлого, його статура, расова приналежність,

маса, індивідуальні особливості будови тіла та окремих

його частин, антигенні властивості тканин. До других —•

захворювання та їх наслідки, перенесені травми й опера-

ції, аномалії розвитку, татуювання, ознаки професійної

(звичайної) діяльності та інші особисті ознаки будови та

статури особи.


Окремі особливі прикмети документуються шляхом

фотографування з дотриманням вимог масштабної фото-

зйомки, а зміни кісток досліджують за допомогою рент-

генівського проміння. В останні роки з'явилася можли-


т


вість використати для цього методи ультразвукового

дослідження. Частини тканин та органів, в яких вира-

жені особисті ознаки та властивості будови, вилучають і

зберігають до встановлення тотожності померлого.


У всіх випадках експертизи кісток чи їх залишків ви-

рішують питання про: а) зріст; б) стать; в) вік людини.


Для встановлення зросту запропоновано велику кіль-

кість методик, але всі вони грунтуються на головному: в

процесі розвитку, зростання організму кожна кістка

зберігає певні сталі співвідношення з довжиною тіла.

Обравши одну з багатьох методик (запропонованих

Є. Ролле, А. Манувріє, К. Пірсоном, М. Троттером й