Geum.ru

Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   48

таких випадках проводиться комісійне із залученням

акушера-гінеколога, андролога, уролога, психіатра та ен-

докринолога.


При обстеженні особи з метою встановлення статевої

належності з'ясовують її психічний стан, ким вона сама

себе вважає (чоловіком чи жінкою); чи є статевий потяг

і до якої статі; наявність полюцій чи менструацій. Під

час огляду звертають увагу на загальний розвиток (будо-

ва скелета, статура, форма і розміри таза; вираженість і

ступінь розвитку вторинних статевих ознак, таких як:


характер росту волосся на голові, обличчі та лобку; ха-

рактер розвитку гортані та тембр голосу; можливість от-

римання сім'яної рідини. У разі необхідності здійсню-

ється стаціонарне ендокринологічне дослідження.


Крім встановлення статі, експертиза вирішує такі зав-

дання:


а) встановлення статевої зрілості;


б) встановлення здатності до статевих зносин, зачат-

тя або запліднення;


в) встановлення вагітності та колишніх пологів;


г) встановлення штучного припинення вагітності;


д) встановлення стану статевих органів у випадках

визначення ступеня стійкої втрати працездатності у

зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень.


Встановлення статевої зрілості осіб жіночої

статі. В Україні така експертиза найчастіше проводить-

ся у зв'язку з насильницькими статевими актами з осо-

бами жіночої статі, які не досягли повноліття, тобто у

віці від 14 до 18 років. Під статевою зрілістю розуміє-

ться такий ступінь розвитку жіночого організму, який

забезпечує можливість статевого життя, запліднення,

вагітності, пологів і годування дитини без розладу здо-

ров'я. Безумовно, поняття статевої зрілості має перед-

бачати також можливість здійснювати жінкою після

пологів материнські функції, тобто догляд і виховання

дитини.


Процес статевого дозрівання відбувається поступово і

звичайно закінчується до 16—18 років. На його строки

впливають: спадковість, расові, соціальні, географічні та


316


інші фактори. Раннє статеве життя та вагітність теж

прискорюють статеве дозрівання. При обстеженні особи

жіночої статі судово-медичний експерт звертає увагу на

її загальний фізичний розвиток, потім виконуються ан-

тропометричні виміри.


Нижче наведені мінімальні антропометричні характе-

ристики, що дозволяють виконувати функції, притаманні

статевозрілій особі: зріст стоячи 150 см; сидячи —

80 см; довжина тулуба 56—58 см (вимірюється від сьо-

мого шийного хребця до кінчика куприка); окружність

грудної клітки у спокійному стані 78—80 см; на видиху

73—76 см; окружність голови 55 см; правого плеча ЗО—-

32 см; правої гомілки 40—41 см; маса не менше 45 кг.

Мінімальні розміри таза: відстань між вертлюгами —

29 см; між гребенями — 26 см; між остями клубових

кісток — 23 см, зовнішня кон'югата — 18 см. У вказа-

ний віковий період звичайно закінчується ріст других ко-

рінних зубів і загальна кількість зубів досягає 28. Мають

бути достатньо виражені статеві ознаки: молочні залози

з виступаючими сосками, оволосіння лобка і пахвових

ділянок. Велике значення надається ступеню розвитку

статевих органів. Зовнішні статеві органи добре роз-

винуті.


Внутрішні статеві органи досліджуються акушером-гі-

некологом. Вони мають бути розвинуті у відповідній про-

порції — довжина шийки матки повинна становити

більш 1/3 від довжини її тіла 1 мати циліндричну фор-

му. У разі незайманості обстежуваної особи стан 1 розмі-

ри матки встановлюються шляхом дворучного прощупу-

вання крізь стінку живота і через пряму кишку. Треба

визначити наявність менструацій, їх початок, періодич-

ність. Менструації вказують на наявність овуляції, а від-

так, на можливість завагітніти. Проте, враховуючи вели-

кий віковий діапазон початку менструацій (від 10 до 18

років) вони можуть вважатися ознакою досягнення ста-

тевої зрілості тільки у сукупності з іншими перелічени-

ми вище ознаками. У разі, коли всі ознаки досягнення

статевої зрілості спостерігаються у 14 років або ще рані-

ше, необхідно обстеження особи для виключення ендо-

кринних захворювань.


317


Про здатність до злягання у жінок свідчать добре роз-

винуті статеві органи, відсутність деформуючих ушкод-

жень або таких вад, як атрезія піхви, наявність у ній

м'ясистих перетинок або пухлин значних розмірів, вагі-

нізму і т. ін.


Здатність до зачаття — одна з ознак досягнення ста-

тевої зрілості, але не головна, бо вона визначається за

наявністю регулярних менструацій. Менструації у дея-

ких осіб встановлюються в 10—12 років, тобто, коли

дівчина ще не може вважатися статевозрілою. В інших

осіб, за наявності вище перелічених ознак статевої зрі-

лості, менструації починаються і встановлюються лише у

18—19 років.


Незайманість характеризує стан статевих органів осіб

жіночої статі, що, як правило, не мали статевих зносин.

Основною ознакою незайманості є цілість дівочої пліви.

Дівоча пліва (гімен) — складка слизової оболонки, що

міститься на межі присінка піхви і самої піхви. Між ша-

рами слизової оболонки розміщується сполучна тканина,

багата на судини та нервові закінчення. Повна відсут-

ність дівочої пліви зустрічається як виняток. Вигляд і

будова дівочої пліви досить різноманітні й умовно

поділяються на п'ять типів:


а) зарощена або непрободна;


б) кільцеподібна;


в) губоподібна або кильоподібна;


г) півмісяцева;


д) відросчата.


Вони можуть бути тонкими й щільними, високими й

низькими. Вільний край їх буває рівним, хвилястим, ви-

їмчастим, торочастим. У середній частині кільцеподібної

пліви може бути один, два або й три отвори з перегород-

ками між ними. Звичайно цілість дівочої пліви порушу-

ється при першому статевому акті. При цьому розриви

супроводжуються кровотечею — дуже незначною при

тонкій та помітно більшою при м'ясистій пліві. Низька

валикоподібна пліва досить добре розтягується і може

залишитись цілою аж до пологів. Цілість порушеної діво-

чої пліви не відновлюється, але розриви гояться досить

швидко. Загоєння розривів тонкої пліви закінчується за


318


8—10 днів, а м'ясистої — за 12—14 днів. Після цього

терміну встановити давність її порушення досить важко,

особливо, коли вільний край бахромчастий, хвилястий,

виїмкоподібний чи плівка відросчаста. Треба пам'ятати,

що природні вийми мають тонкий край по всій довжині,

розриви від вільного краю до основи — потовщуються.

Дефлорована пліва ділиться розривами на кілька клап-

тів, котрі поступово атрофуються, зменшуючись у розмі-

рах, а після пологів на їх місці взагалі залишаються не-

величкі виростки, так звані миртовидні сосочки.


Розриви дівочої пліви не обов'язково с наслідком ста-

тевих зносин, вони можуть виникати і від дії твердих

предметів, але при цьому, як правило, ушкоджуються і

оточуючі м'які тканини." Ушкодження дівочої пліви та-

кож можуть бути наслідком деяких захворювань (дифте-

рит, нома, віспа, сифіліс).


Зґвалтування — це статеві зносини без згоди по-

терпілої особи, якою може бути як жінка, так і чоловік,

але переважно ґвалтують жінок. Зґвалтування може від-

буватись:


а) із застосуванням фізичного насильства;


б) із застосуванням психічного примушення,


в) з використанням безпорадного стану.

Встановлення факту зґвалтування належить до ком-

петенції правоохоронних органів. Судово-медичні експер-

ти вирішують тільки ті питання, котрі сприяють розкрит-

тю злочину, а саме:


— чи порушена дівоча пліва, давність порушення, та

чи не була вона порушена до зґвалтування;


— чи не припускає будова пліви можливість статево-

го акту без її порушення;


— чи мають місце достовірні ознаки вчинення стате-

вого акту;


— чи є на тілі постраждало"!' особи тілесні ушкоджен-

ня і, якщо є, — то які їх характер, локалізація та сту-

пінь тяжкості, чи не могли вони утворитися при зґвал-

туванні;


— які наслідки має статевий акт (вагітність, зара-

ження венеричною хворобою, розлад психічного стану і

т. ін.).


319


Судово-медичний експерт повинен пам'ятати, що з

боку жінки може мати місце обмова з метою шантажу,

тому обов'язковим є виконання певного кола вимог:


— обстеження потерпілої здійснюється тільки за по-

становою або письмовим відношенням особи, що прово-

дить дізнання (слідчого, прокурора, за ухвалою суду).

Винятком є випадки, коли потрібно негайно взяти вміст

піхви або матеріал з ротової порожнини чи прямої киш-

ки для лабораторних досліджень. У такому разі судово-

медичний експерт бере матеріал за заявою потерпілої

особи, але сповіщає про це правоохоронні органи;


— у кожному конкретному випадку встановлюється

особа обстежуваної шляхом перевірки паспорта, рідше

посвідчення з фотографією. Інколи особа може бути за-

свідчена співробітником слідчих органів. Неповнолітні

обстежуються за пред'явленням свідоцтва про народжен-

ня у присутності батьків, опікунів, вчителів і представ-

ників правоохоронних органів.


Обстеження осіб жіночої статі судово-медичними екс-

пертами — чоловіками здійснюється у присутності се-

реднього медичного працівника;


— судово-медичний експерт несе відповідальність за

збереження матеріалу, відібраного для лабораторних

досліджень. Одяг, що був на потерпілій особі, забираєть-

ся та направляється на дослідження працівником право-

охоронних органів, який призначив експертизу.


До початку безпосереднього обстеження потерпілої

особи з'ясовують обставини справи, які викладені: у до-

кументі про призначення експертизи; у протоколі огляду

місця події; при детальному опиті потерпілої тощо. З'ясо-

вують, на що скаржиться потерпіла. Потім збирають

спеціальний анамнез, в якому встановлюють:


— в якому віці почались менструації, їх трива-

лість, ритмічність, характер, дату першого дня останньої

менструації;


— початок статевого життя, дату останніх статевих

зносин;


— чи були вагітності, їх кількість і чим кожна з них

закінчилась (аборти, викидні, пологи);


320


— якщо були пологи, то який їх перебіг і чи не було

післяпологових ускладнень;


— перенесені захворювання, у тому числі інфекційні,

венеричні, психічні;


— наявність шкідливих звичок — вживання алкого-

лю, наркотиків, снодійних, паління.


Під цим анамнезом обстежувана особа ставить свій

підпис, за малолітню підписується особа, що її супрово-

дить.


Для вирішення питання про порушення дівочої пліви

обстежувана оглядається на гінекологічному кріслі.

Звертають увагу на загальний стан зовнішніх статевих

органів, наявність їх ушкоджень, стан присінка піхви й

дівочої пліви (форма, висота, товщина, характер вільного

краю, форма отвору, розтягненість, вираженість кільця

скорочення, наявність і характер виділень тощо). Прово-

дять забір вмісту задніх і бокових склепінь піхви на сте-

рильний марльовий тампон, з якого готують мазки на

2 предметних стекла. Висушені тампони, мазки і конт-

рольний тампон (без вмісту піхви) відправляють за

направленням судово-медичного експерта на лабораторні

дослідження.


За необхідності забирають вміст ротової порожнини,

а також визначають стан ділянки анального отвору, за-

бирають на тампони та мазки вміст ампулярної частини

прямої кишки. Вміст піхви, ротової порожнини, прямої

кишки направляють до імунологічного відділення для

встановлення наявності й групової належності спермато-

зоїдів.


Оглядають тіло обстежуваної, і докладно описують

всі виявлені ушкодження (локалізація, характер, форма,

особливості поверхні, контурів, дна тощо).


При встановленні факту порушення дівочої пліви екс-

перт визначає його давність і можливий механізм утво-

рення. Треба пам'ятати, що при порушенні пліви дослід-

ження матки через піхву допустиме тільки після загоєн-

ня розривів, тобто через 10—12 днів після утворення

розривів.


Як зазначалося вище, порушення дівочої пліви, як

правило, настає при перших статевих зносинах, але мо-


11 9-259


321


же мати й інше походження, тому сама лише наявність

розривів пліви не може бути доказом статевого акту.

Достовірно про статеві зносини свідчить виявлення у

вмісті піхви сперматозоїдів, виникнення після статевих

зносин венеричних захворювань чи вагітності.


Низька, м'ясиста, легко розтяжна пліва дозволяє су-

дово-медичному експерту припустити можливість стате-

вого акту без її порушення.


Зґвалтування часто супроводжується не тільки розри-

вами дівочої пліви, а й більш значними ушкодженнями,

наприклад саднами, надривами, розривами слизової обо-

лонки вагіни, розривами їх стінок або навіть розривами

промежини. Крім ушкоджень статевих органів, можуть

мати місце тілесні ушкодження у вигляді синців, саден,

подряпин на внутрішніх поверхнях стегон, навколо ста-

тевих органів; рани молочних залоз від укусів; садна і

подряпини на шиї, що утворюються при здавленні рука-

ми з метою зламати опір жертви; садна і крововиливи у

ділянці зап'ястків чи плечей при утримуванні потерпілої

за руки. Крім наведених, на тілі жінки можуть бути й

інші за характером і локалізацією ушкодження.


При статевих злочинах найбільш часто спричиняють-

ся ушкодження статевих органів, навколо них, на молоч-

них залозах і стегнах. Ушкодження верхніх кінцівок і

шиї утворюються як наслідок боротьби та самооборони.

Всі ушкодження мають кваліфікуватися залежно від три-

валості розладу здоров'я чи втрати працездатності.


Зґвалтування може статися і без фізичного насиль-

ства — із застосуванням погроз чи психічного впливу.

При цьому ушкоджень на тілі потерпілої звичайно не за-

лишається. Практично не буває ушкоджень і у випадках

зґвалтування з використанням безпорадного стану по-

терпілої, викликаного захворюванням, втратою свідомос-

ті, наркотичним чи алкогольним сп'янінням, медикамен-

тозним сном.


Якщо за свідченням жінки її зґвалтували із застосу-

ванням фізичного насильства і насильника затримано,

його треба обстежити якомога раніше. На його тілі,

особливо на обличчі, шиї, руках, можуть залишитися

садна, подряпини й інші ушкодження, що виникли під


322


час боротьби і самооборони постраждало!". Крім загаль-

ного огляду, необхідно оглянути статеві органи, на яких


теж можуть бути ушкодження, у тому числі і такі харак-

терні для статевого акту, як надриви чи розриви вуздеч-

ки. На лабораторне дослідження у насильника беруть

мазки, відбитки й змиви з головки статевого органа,

особливо із зовнішнього отвору сечовивідного каналу та

препуціального мішка. Там може бути виявлений епіте-

лій піхви, а при статевих зносинах у неприродних фор-

мах — епітелій ротової порожнини чи частки калу. Тре-

ба також забирати кінцеві відділи нігтьових пластинок,

під якими можуть бути елементи крові, епітелій піхви,

епідерміс шкіри потерпілої особи.


При огляді одягу потерпілої звертають увагу на наяв-

ність плям сірувато-білуватого кольору, які можуть мати

спермальне походження, а також волосся, що може на-

лежати насильнику. Відповідно, на одязі злочинця може

бути виявлене волосся жертви.


При експертизі зґвалтування бажано направити по-

терпілу особу на обстеження до шкірно-венерологічного

кабінету чи диспансеру з метою виключення або вияв-

лення венеричних захворювань (СНІД, гонорея, сифіліс).

Необхідність обстеження обумовлена тим, то хвороба

може перебігати приховано 1 потерпіла мика про неї не

знає, тим більше, що твердий Ц|аі1рі,>МОЖа міститись

глибоко у піхві, а виділення Прві фОІІЙИХибуввють міні-

мальними. Висновки експерта про ЙЩЦЙНИНЯ венерич-

ною хворобою базуються на даних iMIttlW Документа-

ції спеціалізованих шкірно-венеролоНчмійІЦуіІТМіоа.


Статеві збочення. Останні ЗВИЧІЙНА; ШІСТЬ два різ-

новиди. Перший стосується об'єкта CWBoro потягу:


а) розбещення; б) гомосексуалізм; мужолозтво; лесбій-

ська любов; в) зоофілія (статеві акти І» свійськими тва-

ринами); г) некрофілія (статеві акти з мерцями) і деякі

інші.


До другого різновиду належать незвичайні способи

отримання статевого задоволення: а) садизм; б) мазо-

хізм; в) фетишизм. До нього відносяться й статеві акти з

жінкою, але через пряму кишку чи через рот,


її*


323


Розбещення неповнолітніх. Це розпусні дії дорослих

стосовно дітей чи неповнолітніх протилежної статі, які

порушують статеву недоторканність. Частіше здійсню-

ються чоловіками щодо дівчаток. Розбещення полягає у

веденні розбещуючих розмов, показі дітям порнографіч-

них карток, оголенні перед дітьми статевих органів, ого-

ленні дитячих статевих органів, торканні руками або

своїми статевими органами дитячих статевих органів.

Розбещувальні дії справляють негативний вплив на пси-

хіку та моральний стан дитини, у чому полягає додатко-

ва небезпека цього виду злочину.


Розбещення часто ніяких слідів не залишає, тому

факт вказаних дій може бути встановлений лише слідчи-

ми органами. Судово-медичний експерт при обстеженні

дитини може виявити почервоніння слизової оболонки

присінка піхви, поверхневі садна й подряпини слизової

оболонки і шкіри навколо статевих органів, котрі мо-

жуть бути розцінені як наслідок механічної дії при на-

давлюванні руками чи статевими органами злочинця. Ці

ушкодження вважаються непрямими ознаками розбещу-

вальних дій тільки у разі дотримання дитиною правил

особистої гігієни, що доводиться чи спростовується при

повторному огляді через кілька днів. Інколи розпусник

залишає на тілі чи одязі дитини сліди сперми, які після

всебічного імунологічного дослідження можуть розціню-

ватись як доказ розбещувальних дій.


Гомосексуалізм. Серед гомосексуалістів (педерастів)

розрізняють активних і пасивних партнерів. У разі судо-

во-медичної експертизи з цього приводу більш ефективні

результати можна отримати, якщо обстеження проводи-

ти у найкоротші терміни після статевих актів і затри-

мання партнерів. У активного педераста при цьому мож-

на виявити надриви чи розриви вуздечки, частки калу у

змивах з статевого органа, особливо з головки та з пре-

пуціального мішка, а також лобкове волосся та помарки

крові пасивного партнера.


При обстеженні пасивного партнера найбільшу увагу

приділяють оглядові заднього проходу, виявляючи мож-

ливі надриви, розриви, крововиливи і садна сфінктера та

слизової оболонки прямої кишки. У вмісті прямої кишки


324


можна виявити сперматозоїди. На шкірі навколо вхідно-

го отвору також можна знайти сліди сперми, волосся та

помарки крові, котрі походять від активного партнера.

Для ствердження про походження слідів сперми, крові