Державний вищий навчальний заклад

Вид материала

Документы

Содержание Глікемія, вміст цинку та інсуліну в панкреатичних клітинах в при їх різному функціональному стані Стан інсулярного апарату золотистих хом’ячків різного віку Лабораторна оцінка ефективності терапії ревматоїдного артриту кортикостироїдами різних поколінь в динаміці лікування Вміст секреторного матеріалу в гранулоцитах крові та кісткового мозку мишей при сполученні дії голодування та Використання методу полімеразно ланцюгової реакції для діагностики генетичної інформації Лабораторні показники крові при стані гострої та хронічної після геморагічної анемії Кравцова Анжела Лабораторна діагностика синдрому дисимінованого внутрішньосудинного згортання крові як ускладнення гострого панкреатиту

Подобный материал:

• Державний вищий навчальний заклад, 466.69kb.
• Державний вищий навчальний заклад, 1225.87kb.
• Молоді та спорту України, 63.5kb.
• Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет імені, 355.61kb.
• Доктор юридичних наук, доцент, 3894.02kb.
• Державний вищий навчальний заклад запорізький національний університет, 520.84kb.
• Державний вищий навчальний заклад, 1353.58kb.
• Стеценко Богдан Станіславович. Акціонерні товариства на ринку капіталів України: дис, 207.8kb.
• Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 1931.11kb.
• Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 3279.57kb.

Особливості лейкоцитарної формули периферичної крові у людей, зайнятих на біохімічному виробництві антибіотиків


Шкідливі умови праці вносять значну частку у підвищення показників захворюваності населення [Артамонова, Шаталов, 1988]. У науковій літературі є багато відомостей про негативний вплив про­дуктів виробництва, в тому числі й виробництва бактеріальних препаратів, на здоров’я і працездатність робітників підприємств, на їх нащадків, як у ближньому, так і у віддаленому майбутньому. Тому метою роботи було дослідити особливості деяких імунологічних показників у осіб з шкідливими умовами праці на біохімічному виробництві антибіотиків, у тому числі залежно від стажу роботи. Об'єктами дослідження були 22 жінки віком від 35 до 55 років (середній вік 42 роки), які на момент обстеження працювали апаратчиками на біохімічному виробництві. Обстежувані особи були розподілені на дві групи. Першу групу склали жінки зі стажем роботи на біохімічному виробництві від 5 до 10 років (35-50 років, середній вік 39 років), другу - більше 10 років стажу (30-55 років, середній вік 44 роки). Аналізувався вміст лейкоцитів, особливості лейкоцитарної формули крові, а також індекс напруги імунітету працівників. Матеріалом дослідження була капілярна кров.

У результаті проведених досліджень було виявлено, що середні значення відносних і абсолютних показників лейкоцитарної формули крові осіб зі стажем роботи від 5 до 10 років та більше 10 років знаходилось в рамках фізіологічної норми. Однак, при аналізі індивідуальних показників обстежуваних осіб були виявлені певні особливості. Так, у осіб зі стажем роботи більше 10 років кількість працівників, у яких досліджувані відносні та абсолютні показники виходили за межі норми, за відносним вмістом сегментоядерних нейтрофілів переважала більше, ніж у 4 рази, вмістом лімфоцитів — у 2 рази, за вмістом лейкоцитів — у 2,5 рази, за відносним вмістом еозинофілів – на 30%, а за індексом напруги (від­ношення вмісту лімфоцитів до вмісту сегментоядерних нейтрофілів) в стадії підвищеної активації та гіперактивації - більше ніж у 2 рази. Таким чином, у працівників біохімічного виробництва антибіотиків зі стажем роботи більше 10 років спостерігається тенденція до активації специфічної клітинної ланки імунної системи через підвищення індексу напруги імунітету, що може призвести в подальшому до зриву адаптаційних механізмів організму, а також тенденція більшої алергізації осіб цієї групи. Тому при аналізі лейкограм осіб, зайнятих в умовах виробничої шкідливості, доцільно проводити аналіз показників не в середньому по групі, а враховувати показники кожного досліджуваного.

Література

1. Артамонова В. Г., Шаталов Н. Н. Профессиональные болезни. – М.: Медицина, 1988. – 416 с.

Зубець Катерина

студентка магістратури біологічного факультету


ГЛІКЕМІЯ, ВМІСТ ЦИНКУ ТА ІНСУЛІНУ В ПАНКРЕАТИЧНИХ КЛІТИНАХ В ПРИ ЇХ РІЗНОМУ ФУНКЦІОНАЛЬНОМУ СТАНІ


Інсулін є специфічним продуктом (гормоном) В – клітин острівців Лангерганса, в яких присутній цинк [Гольдберг, 1993; Григорова, 2008]. Відомо, що два іони цинку здатні зв’язати шість молекул інсуліну. Утворений гексамер накопичується в секреторних гранулах (,,депо-форма” гормона) вказаних клітин. У літературі є багато даних про клітинно-молекулярні механізми інкреторної функції підшлункової залози. Але до кінця це питання не з’ясовано. Розробка в нашій лабораторії досконалого метода цитохімічного визначення цинку в панкреатичних острівцях тварин і людини відкриває шляхи вирішення згаданих проблем.

Матеріалом дослідження були проби крові й шматочки підшлункової залози 53 мишей. У дослідах із гострим голодуванням тварин позбавляли їжі на 12 годин. У дослідах з навантаженням глюкозою тваринам внутрішньочеревцево вводили 40% розчин глюкози в дозі 10г/кг ваги тіла. Алоксан уводили під шкіру в дозі 200мг/кг у вигляді 2% розчину.

Метою роботи було дослідити глікемію, вміст цинку та інсуліну в панкреатичних клітинах В при їх різному функціональному стані.

Методи дослідження – біохімічний (визначення рівня цукру в крові), цитохімічні (реакція альдегідфуксину в панкреатичних клітинах В на інсулін, реакція 8-ТСХ у панкреатичних клітинах В на цинк). В результаті дослідження було встановлено, що глікемія, вміст цинку та інсуліну в панкреатичних острівцях мишей змінюються в залежності від функціонального стану інсулярного апарату: після голодування, яке пригнічує його інкреторну функцію, рівень цукру в крові знижується, а кількість внутрішньоклітинних компонентів підвищується порівняно з контролем, після навантаження глюкозою, специфічного стимулятора секреції інсуліну, навпаки глікемія зростала, а вміст металу та гормону в клітинах знижувався, після призначення алоксану всі зміни були ще більш вираженими.

Література

1. Гольдберг Е. Д., Ещенко В. А., Бовт В. Д. Сахарный диабет. Этиологические факторы. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1993. – 136 с.

2. Григорова Н. В. Визначення цинку, магнію та інсуліну в панкреатичних острівцях різних видів тварин // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 20. Біологія: Зб. наук. праць – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - № 2. – С. 45-49.


Капустян Ірина

студентка магістратури біологічного факультету


СТАН ІНСУЛЯРНОГО АПАРАТУ ЗОЛОТИСТИХ ХОМ’ЯЧКІВ РІЗНОГО ВІКУ


Стан панкреатичних клітин В можна оцінювати за рівнем цукру в крові та вмістом в них цинку та інсуліну [Гольдберг, 1993; Єщенко, 1978].

Дослідження проведені на 32 золотистих хом’ячках. У декапітованих тварин брали кров і підшлункову залозу. Глікемію визначали за Хаггедорном – Йенсеном. Із шматочків залози готували парафінові зрізи для цитохімічного визначення цинку та інсуліну в панкреатичних клітинах В за допомогою реакцій 8 – ( п – толуолсульфоніламіно) – хіноліну (8-ТСХ) та альдегідфуксину. На препаратах, забарвлених 8-ТСХ, у цитоплазмі В-інсулоцитів виявлялась зернистість, яка люмінесціювала жовто-зеленим світлом. Її кількість є показником вмісту в клітинах цинку. На препаратах, забарвлених альдегідфуксином, у цитоплазмі острівцевих клітин В визначались гранули синьо-фіолетового кольору. Кількість гранул – показник вмісту в клітинах інсуліну. Інтенсивність цитохімічних реакцій 8-ТСХ та альдегідфуксину оцінювали за трибальної системою, запропонованою В.В.Соколовським, а також Ф.Хейхоу і Д. Квагліно.

У дорослих (контрольних) хом’ячків рівень цукру в крові дорівнював 6,5 ммоль/л, кількість у В-клітинах цинку – 1,6 ум. од., інсуліну - 1,4 ум. од. У молодих тварин глікемія дорівнювала 5,6 ммоль/л (на 14% нижче контролю; р < 0,001), інтенсивність в клітинах 8-ТСХ – реакції – 1,0 ум. од. ( на 37% нижче контролю; р< 0,001), альдегідфуксинової реакції 1,1 ум. од. ( на 21% нижче контролю; р< 0,05). У старих хом’ячків цукру в крові було 6,8 ммоль/л ( на 5% вище контрольного, р > 0,05), цинку в клітинах – 0,9 ум. од. ( на 44% менше контрольного, р < 0,001), інсуліну – 0,8ум. од. ( на 43% нижче контролю; р< 0,001).

Результати досліджень вказують на те, що у молодих і старих тварин у порівнянні з дорослими був знижений вміст цинку та інсуліну в панкреатичних клітинах В, мабуть, внаслідок недостатності механізмів регуляції метаболізму цього металу в організмі.

Література

1. Гольдберг Е. Д., Ещенко В.А., Бовт В.Д. Сахарный диабет. Этиологические факторы. – Томск: изд – во Томского ун-та, 1993.-136с.
   
2. Ещенко В.А. Гистохимическое исследование цинка // Цитология. – 1978. – Т.20, №8. – С.927-933.
   

Кириленко Ольга

студентка 6 курсу біологічного факультету


ЛАБОРАТОРНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕРАПІЇ РЕВМАТОЇДНОГО АРТРИТУ КОРТИКОСТИРОЇДАМИ РІЗНИХ ПОКОЛІНЬ В ДИНАМІЦІ ЛІКУВАННЯ


Ревматоїдний артрит (РА) належить до категорії не лише частих, але і найбільш важливих в соціальному і медичному аспекті захворювань [Меніхова, 2002]. Хворим на РА з моменту встановлення діагнозу призначається тривала лікарська протиревматична терапія. Глюкокортикоїди є однією з ліній в терапії РА до яких належить преднізолон та полькартолон. Метою роботи було оцінити і порівняти за деякими показниками крові протягом року ефективність застосування цих препаратів у лікуванні хворих на РА. Вивчено перебіг РА впродовж 2008 року у двох груп хворих центральної поліклініки Жовтневого району. Перша група отримувала полькортолон (20 мг на добу), друга — преднізолон (15 мг на добу). У хворих кожні 3 місяці брали з ліктьової вени венозну кров, в якій вивчали загальний білок, РФ, АСЛ-О, СРБ, фібриноген. Отримані результати обробляли статистично. Кількість загального білка у крові хворих при лікуванні полькартолоном та преднізолоном протягом року поступово вірогідно зменшувалася в обох групах до верхньої границі норми. Аналіз вмісту С-реактивного білка показав тенденцію до поступового його зменшення протягом року з 3,18 до 2,75 мг/л у 1 групі хворих і з 3,6 до 2,9 мг/л у 2 групі. Взагалі рівень СРБ протягом року був у 5-7 разів вищим за норму. Більші коливання вмісту даного показника спостерігаються у 1 групі. З метою визначення активності процесу, прогнозу і контролю лікування був визначений ревматоїдний фактор. Вміст РФ в обох групах хворих коливався протягом року і знаходився в межах 3,0-4,0 мг/л. Проте в обох групах спостерігалася тенденція до зниження РФ. На початку дослідження рівень фібриногену у першій групі хворих складав 5,5 г/л у другій - 5,9 г/л, що перевищувало норму. Протягом року при лікуванні полькартолоном спостерігалося вірогідне його зменшення до 4,1 г/л, а при лікуванні преднізолоном до 4,8 г/л. Рівень АСЛ-О протягом року суттєво коливався в 1 групі хворих. Є декілька піків підвищення, що свідчить про перебіг захворювання. На початку року рівень АСЛ-О складав 1,91 мг/л, наприкінці - він знижувався і зникав. В другій групі рівень АСЛ-О був вищим, протягом року коливався менше і мав тенденцію до його зниження. Таким чином, у хворих, які лікувалися преднізолоном, спостерігалися протягом всього року більш підвищені показники запалення у порівнянні із хворими, що лікувалися полькартолоном. Проте, в обох групах всі показники знижувалися під кінець року, що говорить про вплив препаратів на протікання захворювання.

Література

1. Меніхова I. T. Ревматоїдний артрит / І. Меніхова. - М.: Медицина, 2002. – 325 с.

Клюс Любов

студентка 5 курсу біологічного факультету


ВМІСТ СЕКРЕТОРНОГО МАТЕРІАЛУ В ГРАНУЛОЦИТАХ КРОВІ ТА КІСТКОВОГО МОЗКУ МИШЕЙ ПРИ СПОЛУЧЕННІ ДІЇ ГОЛОДУВАННЯ ТА

ХЛОРИДУ АЛЮМІНІЮ


Широкий розвиток промислового виробництва, застосування інтенсивних технологій у агро-промисловому комплексі, накопичення та зберігання відходів ядерно-енергетичного та військово-промислового комплексів зумовлюють поступове збільшення кількості шкідливих для живої істоти хімічних речовин у довкіллі.

Такі речовини є чинниками екологічних ризиків, оскільки в разі досягнення певної межової концентрації або ж в наслідок взаємодії з іншими несприятливими факторами можуть спричинювати загрозу життєдіяльності організму [Лясота, 2001]. Для моделювання такої ситуації лабораторним тваринам у експерименті уводили хлорид алюмінію та піддавали голодуванню. Матеріалом дослідження слугували мазки периферичної крові та кісткового мозку 59 мишей. У дослідах з хронічним голодуванням тварин позбавляли їжі протягом 3 діб. Мишам через зонд у шлунок уводили 0,4% водний розчин хлориду алюмінію в дозі 100 мг/кг. Ці процедури повторювали щоденно протягом 10 діб. Для приготування мазків кров у тварин брали з хвоста за життя та після декапітації- із кісткового мозку. Для фарбування використовували 1% водного розчину метилового зеленого та 1% водний розчин еозину.

Було встановлено:

1. Багаторазове голодування викликало у мишей зниження інтенсивності
   цитохімічної реакції і кількості гранул МЗЕ відповідно на 36% і 26% у гранулоцитах
   периферичної крові, 32% і 24% -кісткового мозку.
   
2. Після багаторазового введення в шлунок хлориду алюмінію
   спостерігалось зменшення інтенсивності реакції і кількості гранул МЗЕ відповідно на
   27% 19% у зернистих лейкоцитах периферичної крові, 28% і 16% - кісткового мозку.
   
3. Сполучений вплив голодування та призначення солі алюмінію в
   хронічному експерименті на мишах призводив до падіння інтенсивності цитохімічної
   реакції і кількості гранулоцитів МЗЕ відповідно на 46% і 38% у гранулоцитах
   периферичної крові, 49% і 35%-кісткового мозку .
   

Література

1. Лясота В. Н. Активність клітин крові тварин під впливом біологічних і фізичних факторів // Вісник аграрної науки. - 2001. - №10.- С.38-39.
   

Коваленко Гордій

студент 4 курсу біологічного факультету


ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПОЛІМЕРАЗНО ЛАНЦЮГОВОЇ РЕАКЦІЇ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ГЕНЕТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ


ПЛР аналіз – це метод, який дозволяє перевірити генетичний матеріал, якій був екстрагований із дослідного клінічного зразку, на наявність в його складі фрагмент чужорідної або зміненої генетичної інформації, які специфічні для кожних окремих спадкових і інфекційних хвороб [Birch et al., 1996]. Він також використовується для отримання копій коротких фрагментів ДНК, для дослідження генетично обумовлених ознак, для складання моделей специфічних фрагментів [Sambrook et al., 2001].

Перевага ПЛР аналізу полягають в наступному:

1. Пряме визначення ДНК або РНК практично усіх збудників хвороб, визначення генетичних захворювань [Sambrook et al., 2001].

2. Висока специфічність, точність (0,01 - 0,001 %, іноді 0,00001 %), чутливість (дозволяє виявити одиничні копії ДНК бактерій і вірусів, в перші дня зараження).

3. Простота і зручність проведення аналізу, універсальність процедури по відношенню до генетичного матеріалу [Birch et al., 1996].

4. Відносно невеликі затрати коштів і часу на проведення аналізу, не потрібне проведення культуральних і мікробіологічних процедур, що займає багато часу. Уніфікований метод обробки біоматеріалу, детекція продуктів реакції і автоматизація процесу ампліфікації (за допомогою резонаторного гашення флюоресценції) дає можливість провести повне дослідження за 4 – 4,5 години [Kong et al., 1993].

Метод ПЛР ефективний при діагностиці важко культивуємих, некультивуємих і персистуючих форм мікроорганізмів при латентних і хронічних інфекціях, збудників з високою антигенною мінливістю, внутріклітинних паразитів, спадкових і онкологічних захворювань, встановленні батьківства, ідентифікації особи, геномодифікованих продуктів, об’єктів природного середовища (вода, ґрунт) [Sambrook et al., 2001].

Література

1. Birch D. E., Kolmodin L., Laird W. J. et al. // Nature. – 1996. – V. 381. – P. 445 - 446.

2. Kong H., Kucera R. B., Jack W. E. // J. Biol. Chem. – 1993. – V. 268. – P. 1965 - 1975.

3. Sambrook J., Russel D. W., Molecular Cloning, 3rd ed / N.Y.: CSH Laboratory Press, Cold Spring Harbor. – 2001. – P. 548 - 579.

Ковальчук Вікторія

студентка 6 курсу біологічного факультету


ЛАБОРАТОРНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ ПРИ СТАНІ ГОСТРОЇ ТА ХРОНІЧНОЇ ПІСЛЯ ГЕМОРАГІЧНОЇ АНЕМІЇ


Гостра шлунково-кишкова кровотеча — часте ускладнення виразкової хвороби, що відрізняється важкістю діагностики і незадовільними результатами консервативного і оперативного лікування. Метою роботи було дослідження динаміки деяких показників червоної крові та системи гемостазу у хворих з гострою та хронічною післягеморагічною анемією, пов’язаною з шлунково-кишковою кровотечею. Об’єктом дослідження була венозна кров 60 хворих 5 міської лікарні з діагнозом гостра (1 група) та хронічна (2 група) післягеморагічна анемія. Кров бралася натщесерце з ліктьової вени у три етапи: 1) при надходженні хворих до лікарні; 2) на другий день після госпіталізації; 3) на сьомий день лікування. Під час дослідження вивчалися такі показники крові як кількість еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, фібриногену, фібриногену В та протромбінового індексу. Отримані результати піддавалися статистичній обробці. Кількість еритроцитів при надходженні хворих у лікарню з гострою кровотечею нижча за норму і складає 3,39 х 10¹²/л. У подальшому кількість еритроцитів вірогідно знижується і на 3 етапі складає 3,05 х 10¹²/л. У хворих з хронічною кровотечею середня кількість еритроцитів складає 2,53 х 10¹²/л. На другому та третьому етапах їх кількість майже не змінюється. Гемоглобін на 1 етапі був також нижчим за норму і складав 107,6 г/л при гострій післягемарогічній анемії та 79,4 г/л – при хронічній. У подальшому рівень гемоглобіну в 1 групі вірогідно знижується і досягає 96,9 г/л, а у другій групі суттєво не змінюється. Рівень гематокриту в 1 групі склав на першому етапі 0,34 в одиницях СІ, що є трохи нижче за норму. На другому та третьому етапах спостерігається зниження цього показника. Рівень гематокриту у другій групі на першому етапі був ще меншим і складав 0,27. На другому та третьому етапах спостерігаються не вірогідні коливання цього показника. Протромбіновий індекс на трьох етапах дослідження в обох групах знаходився на межах норми і складав в середньому 83 %. Рівень фібриногену на час надходження хворих до лікарні знаходиться у межах норми. Проте його кількість була меншою у хворих з хронічною кровотечею. На другому та третьому етапах рівень фібриногену не вірогідно коливається у 1 групі хворих і несуттєво зростає у другій групі. Таким чином, стан перебігу захворювання більш важкий у хворих з хронічною післягеморагічною анемією, оскільки у всіх дослідах рівні показників крові були у них значно меншими за показники крові хворих із гострою післягемарогічною анемією.

Література

1. Гусева С.А. Анемии / С. Гусева, Я. Гончаров. — К.: Логос, 2004. — 404 с.


Кравцова Анжела

студентка 6 курсу біологічного факультету


Особливості деяких лабораторних показників периферичної крові хворих на хронічний туберкульоз та з супутньою ВІЛ-інфекцією


Туберкульоз сьогодні є однією з актуальних медико-соціальних проблем не тільки в Україні, але і в усьому світі. Хронічна форма туберкульозу, особливо з супутньою патологією, потребує особливої уваги. Тому метою роботи було дослідження особливостей деяких імунологічних, гематологічних та біохімічних показників периферичної крові хворих на хронічний туберкульоз легенів та з супутньою ВІЛ-інфекцією. Серед імунологічних показників аналізувався вміст лейкоцитів, лейкоцитарна формула крові; серед гематологіних - визначення кількості еритроцитів, вмісту гемоглобіну, ШОЕ; з біохімічних - визначення рівня загального, прямого та непрямого білірубіну, тимолової проби. Обстежено 68 чоловіків середнього віку, з них хворих на хронічний туберкульоз легенів без ВІЛ-інфекції 53 особи (1-ша група), з супутньою ВІЛ-інфекцією - 15 осіб (2-га група). Серед імунологічних показників периферичної крові у обох групах обстежених відмічено значне підвищення відносної кількості паличкоядерних нейтрофілів (10,06±0,56% у першій та 11,6±2,49% у другій групі відповідно) - зрушення формули крові вліво, що було пов’язано з напруженим функціонуванням неспецифічної клітинної ланки імунітету. Інші показники лейкограми знаходились в межах фізіологічної норми. Серед гематологічних показників у обох групах хворих також виявлені знижені показники вмісту гемоглобіну (119,5±2,32 г/л у 1-й та 113,67±5,25 г/л у 2-й групі) та кількості еритроцитів (3,94±0,02 х10¹²/л у 1-й і 3,80±0,13 х10¹²/л у 2-й групі). Крім того, відповідно у 2 рази для першої (22,39±1,75 мм/год) та у 3 рази для другої групи (31,93±5,62 мм/год) відмічено підвищення рівня ШОЕ. Усі досліджувані біохімічні показники у двох обстежуваних групах знаходилися в межах фізіологічної норми, крім тимолової проби, яка у хворих на хронічний туберкульоз легенів з супутньою ВІЛ-інфекцією була збільшена відносно фізіологічної норми, що підтверджує наявність запального процесу. Індивідуальні коливання показників у досліджуваних групах також мали особливості. Так, кількість хворих, які мали зрушені імунологічні та гематологічні показники у 2-й групі була мінімум на 30% вище, ніж у 1-й групі; кількість осіб 2-ї групи, що мали підвищений загальний білірубін була у 2 рази, тимолову пробу – у 3 рази, була вищою порівняно з 1-ю групою хворих. Таким чином, у хворих 2-ї групи порівняно з 1-ю групою, захворювання протікає більш важко та має тенденцію до ускладнень в результаті послаблення імунної системи організму та побічної дії антибактеріальної лікувальної терапії.


Кубрак Ольга

студентка магістратури біологічного факультету


ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА СИНДРОМУ ДИСИМІНОВАНОГО ВНУТРІШНЬОСУДИННОГО ЗГОРТАННЯ КРОВІ ЯК УСКЛАДНЕННЯ ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ


ДВС - тромбогеморагічний стан, що загрожує життю хворого. Головний механізм його розвитку при гострому панкреатиті – емісія у кровоплин протеолітичних ферментів підшлункової залози [Баркаган,1988]. У таблиці узагальнені показники лабораторних тестів досліджування гемостазу, якими керується клініко-діагностична лабораторія 9-ої міської лікарні та стадії ДВС, які їм відповідають [Иванов,1991].

Таблиця – Показники коагулограми при перебігу ДВС синдрома

Лабораторні тести	Норма	I стадія	II стадія	III стадія
Час згортання крові	4-8 мін	4-2 мін	<4 8-15 мін	20-30 мін
Кількість тромбоцитів 109/л	200-300	300-400	норма або<200	< 150
Концентрация фібриногена	2,0-4,0 г/л	>4,0 г/л	<2,0 г/л	<0,5 г/л
Тромбіновий час (с)	15+ 1	скорочений	продовжений	продовжений
Протромбіновий час (с)	12-16	5-10	10-15	30-40
Час фібриноліза (мін)	180-240	150-180	< 180	< 100
Концентрація ПДФ (мкг/мл)	0-3	> 3	>3-5	> 5
Протромбіновій індекс (%)	90-100	норма або>	норма або <	зменшений
Антитромбін III (%)	70-120	70-120	70-60 або норма	60-40
Етаноловий тест	негативний	позитивний	позитивний	негативний
Протамінсульфатний тест	негативний	позитивний	позитивний	негативний.
Час рекальцифікації плазми (с)	106±20,4	скорочене	Скорочене	продовжене
АЧТЧ (с)	45-55	скорочене	продовжене	продовжене
Тромботест	4-6	> 6	менее 4 или > 6	<4
Фактор XIII (%)	80-100	Норма або підвищено	знижено або норма	знижено

Тільки дані лабораторних досліджень дозволяють лікарю встановити стадію перебігу ДВС і провести комплекс термінових відповідних терапевтичних засобів.

Література

1. Баркаган З.С. Геморрагические заболевания и синдроми. - М.: Медицина,1988. – 528 с.

2. Иванов Е. П. Руководство по гемостазиологии. – Минск: Беларусь, 1991. – 302 с


Литвиненко Раїса

студентка магістратури біологічного факультету