Державний вищий навчальний заклад

Вид материала

Документы

Содержание Андрюхова Світлана Стан панкреатичних острівців у мишей Показники температури шкіри у юнаків Картина периферичної крові при опіках Особливості лейкоцитарної формули крові при дії біологічно активних речовин медичної п'явки ( Лейкограма крові при перебігу вагітності у жінок, які мешкають у різних екологічних умовах Особливості імунологічних та гематологічних показників периферичної крові у хворих з гострою негоспітальною формою пневмонії Драна Олександра,*Миргородська Катерина Петрівна Зміни вмісту цинку в передміхуровій залозі дорослих і старих тварин при введенні сульфату міді

Подобный материал:

• Державний вищий навчальний заклад, 466.69kb.
• Державний вищий навчальний заклад, 1225.87kb.
• Молоді та спорту України, 63.5kb.
• Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет імені, 355.61kb.
• Доктор юридичних наук, доцент, 3894.02kb.
• Державний вищий навчальний заклад запорізький національний університет, 520.84kb.
• Державний вищий навчальний заклад, 1353.58kb.
• Стеценко Богдан Станіславович. Акціонерні товариства на ринку капіталів України: дис, 207.8kb.
• Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 1931.11kb.
• Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 3279.57kb.

Андрюхова Світлана

студентка магістратури біологічного факультету


ВМІСТ ЦИНКУ ТА СЕКРЕТОРНОГО МАТЕРІАЛУ В ГРАНУЛОЦИТАХ КРОВІ, ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ТА ТОНКОЇ КИШКИ ПРИ ГОСТРІЙ АЛКОГОЛІЗАЦІЇ ДИТИЗОНОВИХ МИШЕЙ


Цукровий діабет є одним з найпоширеніших захворювань ендокринної системи. Вивчення його клітинно-молекулярних механізмів є однією з актуальних проблем сучасної біології і медицини [Балаболкин, 2000]. Важливість дослідження вмісту цинку в клітинах при діабеті обумовлена значущістю біологічної ролі цього мікроелементу. Показано, що два йони цинку зв’язують шість молекул інсуліну з утворенням гексамеру, що, як припускають, є “депо-формою” інсуліну [Rosenfeld, 2002]. Вважають, що цинк виконує роль депонуючого агенту і в інших клітинах, наприклад у клітинах Панета і гранулоцитах крові. Для підтвердження такого положення нами були проведені порівняльні дослідження вмісту цинку та секреторного матеріалу в В-інсулоцитах, клітинах Панета і зернистих лейкоцитах мишей з дитизоновим діабетом. Не менш важливе питання дослідження впливу різних несприятливих чинників, наприклад споживання алкоголю, на вміст цих компонентів у клітинах і перебіг цукрової хвороби.

У дослідах було використано 46 мишей, з яких 16 тварин були контрольними (інтактними), інші отримували речовини. Дитизон уводили внутрішньочеревинно в дозі 50 мг/кг у вигляді 1% водно-аміачного розчину. Алкоголізацію тварин проводили через 5 діб після ін’єкцій дитизону шляхом уведення в шлунок через зонд 20% розчину етанолу в кількості 10 мг/кг.

У результаті досліджень було встановлено підвищення рівня цукру в крові та дефіцит цинку й інсуліну в В-інсулоцитах, цинку та секреторного матеріалу в клітинах Панета і гранулоцитах крові мишей з дитизоновим діабетом. Ці зміни були менш виражені внаслідок одноразового введення піддослідним тваринам розчину алкоголю. Однотипний характер змін вмісту цинку та секреторного матеріалу в досліджених клітинах підтверджує існуюче припущення про роль цинку в депонуванні секрету.

Література

1. Балаболкин М. И. Эндокринология. – М.: Универсам паблишинг, 2000. – 581 с.
   
2. Rosenfeld L. Insulin: discovery and controversy // Clin. Chem. – 2002. - Vol. 48, №12. – Р. 2270-2288.
   

Антипенко Євгенія, *Карпов Андрій Костянтинович

студентка 4 курсу біологічного факультету,

*аспірант кафедри фізіології з курсом цивільної оборони ЗНУ


СТАН ПАНКРЕАТИЧНИХ ОСТРІВЦІВ У МИШЕЙ

ПРИ ДІЇ ВИСОКОЇ ТЕМПЕРАТУРИ


Цинк відноситься до життєво важливих мікроелементів. Він необхідний для активності понад 200 ферментів, стабілізує клітинні мембрани [Чмиленко, 2006]. Саме під впливом екстремальних факторів порушується активність ензимів і проникність мембран, тому значний інтерес представляють дослідження вмісту цинку в клітинах при дії на організм високої температури.

У дослідах було використано 32 миші. Піддослідних тварин поміщали на 0.5 години в банку, опущену в посудину з гарячою водою (t = 45-50ºС). У хронічних дослідах таку процедуру повторювали протягом 10 діб. До забою у мишей брали кров з хвоста для визначення рівня цукру в крові модифікованим методом Хаггедорна – Йенсена. У забитих тварин для цитохімічних досліджень брали підшлункову залозу, з якої готували парафінові зрізи. Зрізи залози використовували для постановки альдегідфуксинової реакції на інсулін та реакції 8-ТСХ – на цинк у β-клітинах панкреатичних острівців. На препаратах інсулін визначали в цитоплазмі острівцевих клітин β у вигляді зернистості синьо-фіолетового кольору, а цинк – у вигляді цитоплазматичних гранул, які люмінесціювали жовто-зеленим світлом.

У результаті досліджень було встановлено, що у контрольних (інтактних) мишей глікемія дорівнювала 5.9±0.09 ммоль/л, вміст інсуліну в β-клітинах складав 1.5±0.07 ум.од., а рівень цинку в цих клітинах – 2.0±0.09 ум.од. Одноразове перегрівання викликало зростання концентрації глюкози в крові на 30% (7.7±0.12 ммоль/л, р<0.001), вмісту цинку на 27% (1.9±0.12 ум.од., р<0.01), а інсуліну – на 30% (2.6±0.07 ум.од., р<0.001). Внаслідок багаторазового перегрівання – зниження всіх показників. Отримані цифри відповідно: 15% (5.0±0.07 ммоль/л, р<0.001), 20% (1.2±0.07 ум.од., р<0.01) і 25% (1.5±0.10 ум.од., р<0.01).

Отже, при одноразовому перегріванні спостерігається гіперглікемія, накопичення цинку та інсуліну в панкреатичних клітинах β, а при багаторазовому впливі екологічного несприятливого чинника – гіпоглікемія та дефіцит цинку й інсуліну в цих клітинах.

Література

1. Чмиленко Ф.О., Чмиленко Т.С., Сапа Ю.С., Саєвич О.В. Хімічні елементи і речовини в організмі людини у нормі та в патології: Укр. – рос. довідник. – Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2006. – 216 с.


Безручко Лілія

студентка 5 курсу біологічного факультету

ПОКАЗНИКИ ТЕМПЕРАТУРИ ШКІРИ У ЮНАКІВ


Температура тіла людини підтримується на відносно стабільному рівні завдяки збалансованій активності теплоутворення і тепловіддачі. Різні ділянки тіла мають неоднакові температурні режими, що обумовлено віддаленістю від ядра тіла, інтенсивністю периферичного кровотоку, зовнішньою температурою та іншими факторами. Враховуючи те, що температурні показники в значній мірі залежать від активності відділів вегетативної нервової системи їх вивчення широко використовуються для оцінки стану адаптаційних механізмів організму [Слоним, 1986; Хензель, 1986].

Метою даної роботи було з'ясування особливостей показників температури шкіри у юнаків в умовах нейтральної температури навколишнього середовища, а також при функціональних температурних пробах.

У роботі були дослідженні показники середньозваженої температури тіла та температурної асиметрії у юнаків, які визначали за допомогою електротермометра медичного ТПЗМ – 1.

В результаті досліджень було встановлено:

1. Середньозважена температура шкіри у юнаків відповідає нормі, що свідчить про нормальний функціональний стан терморегуляторних механізмів.

2. У обстежених мінімальний температурний градієнт визначений для шкіри області грудей та обличчя, що свідчить про ефективне кровопостачання життєво важливих органів голови.

3. В організмі юнаків існує виражений температурний градієнт між областю температурного ядра та периферичними ділянками тіла. В більшій мірі він проявляється для верхніх кінцівок.

4. У обстежених температурна асиметрія не має достовірних відмінностей.

Література

1. Слоним А. Д. Современные представления о системе терморегуляции. – Л.: Наука, 1986. – 248 с.

2. Хензель Г. В. Система терморегуляции // Процессы регулирования в биологии. – М.: Медицина, 1986. – С. 42-47.


Беспалько Наталія

студентка 6 курсу біологічного факультету


Картина периферичної крові при опіках

різного ступеню тяжкості


З’ясування механізмів розвитку опіків є дуже актуальним. Враховуючи їх поширеність серед побутового та виробничого травматизму [Назаров, 2007; Козинец, 2005]. Дослідження показників крові при цих ураженнях і зокрема вмісту цинку в гранулоцитах крові сприяють патогенетичному лікуванню хворих осіб.

Мета дослідження – вивчити картину периферичної крові при опіках різного ступеня тяжкості.

Матеріалом дослідження слугували проби та мазки периферичної крові 20 осіб, які були віком від 35 – 45 років складали контрольну групу, та 80 осіб того ж віку з опіками різного ступеня тяжкості. Визначали рівень гемоглобіну, швидкості осідання еритроцитів, підрахунку загальної кількості еритроцитів і лейкоцитів, а мазки - для підрахунку лейкоцитарної формули та постановки цитохімічних реакцій на цинк за допомогою реакції дитизону та сульфарсазену. На препаратах, забарвлених дитизоном у цитоплазмі зернистих лейкоцитів виявлялись червоні гранули, а на препаратах забарвлених сульфарсазеном у цих клітинах виявлялась цитоплазматична зернистість оранжевого кольору. Інтенсивність цитохімічних реакцій оцінювали напівкількісним методом.

У результаті досліджень було встановлено, що у осіб з підвищенням ступеня тяжкості опіків зростає загальна кількість лейкоцитів, еритроцитів, рівня гемоглобіну, в лейкоцитарній формулі – зростання паличкоядерних нейтрофілів, змінюється швидкість осідання еритроцитів. Опіки викликають накопичення цинку в зернистих лейкоцитах крові, на що вказує підвищення інтенсивності цитохімічних реакцій дитизону та сульфарсазену. Спостерігається поступове збільшення вмісту цинку в гранулоцитах крові осіб з опіками при підвищенні ступеня їх ураження, що можна віднести до ознак неспецифічного адаптаційного синдрому.

Література

1. Козинец П. П. Ожоговая интоксикация: патогенез, клиника, принципы личения. – М.: МЕД пресс – информ, 2005. -185 с

2. Ожоги. Интенсивная терапия: Учебное пособие / Под. ред. И. П. Назарова и др. – Ростов н/Д.: Феникс; Красноярск: Издательские проекты, 2007. - 416 с.


Білик Катерина

студентка 5 курсу біологічного факультету


ОСОБЛИВОСТІ ЛЕЙКОЦИТАРНОЇ ФОРМУЛИ КРОВІ ПРИ ДІЇ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН МЕДИЧНОЇ П'ЯВКИ (дослідження IN VITRO)


Зараз спостерігається підвищення інтересу до гірудотерапії, що пов`язане, головним чином, з вивченням впливу біологічно активних речовин (БАР) слини медичної п`явки (СМП). Однак методи виділення і характеристика комплексу БАР слини медичної п’явки далекі від свого завершення. Затримує вивчення БАР слини медичної п’явки складність виділення їх в чистому вигляді та недостатня інформативність методичних підходів до аналізу їх впливу на клітинному та організменному рівнях [Cавинов, 2004].

Досліджували 10 практично здорових жінок середнього та молодого віку. Матеріалом дослідження була венозна гепаринізована кров об’ємом 10 мл. Половину взятого зразка крові (5 мл) поміщали в першу пробірку, а іншу половину зразка - вносили до скляної ємності, обтягнутої біологічною мембраною, на яку приставляли медичну п`явку на годування. У даному дослідженні обмежились вивченням впливу на клітини крові комплексу БАР медичної п’явки першої фази харчування (2-3 хв). У отриманих зразках крові проводили підрахунок кількості лейкоцитів та аналізували лейкоцитарну формулу крові.

У результаті експериментальних досліджень було встановлено, що кількість лейкоцитів, відносні та абсолютні показники лейкоцитарної формули венозної інтактної крові обстежених осіб знаходилася в межах фізіологічної норми. Так, вміст лейкоцитів крові складав 5,2 ± 0,5 Г/л (варіації показника становили від 3,19 Г/л до 8,9 Г/л).

Після постановки медичної п’явки на флакон, тобто під дією БАР СМП, у різних зразках крові було виявлено статистично достовірне зменшення кількості лейкоцитів до 3,1 ± 0,5 Г/л (р≤0,05). Імовірна причина цього негативного зсуву є активне реагування лейкоцитів крові на БАР медичної п’явки імунологічними реакціями, в ході яких відбувся апоптоз клітин. Другою причиною зменшення кількості лейкоцитів є, можливо, пряме наведення апоптозу на лейкоцити, як прояв протизапальної дії комплексу БАР медичної п’явки. При аналізі формули крові простежуються конституціональні, філогенетичні закономірності реагування лейкоцитів. Так, найбільш різко зменшилась, як у відносних, так і в абсолютних одиницях кількість сегментоядерних нейтрофілів (з 60,25±4,05% до 50,85±4,65%, абсолютний - з 3,2±0,5 Г/л до 1,7±0,5 Г/л, р≤0,05). Ці клітини з коротким періодом життя знаходяться на кінцевій стадії диференціювання і першими реагують на антигенне навантаження деградацією та апоптотичними реакціями. Еозинофіли реагують трохи повільніше, але їхні показники також зменшились та досягли статистично значимої різниці для абсолютних одиниць. Для моноцитів відмічена тенденція до збільшення їх відносного вмісту в лейкоформулі з 3,8±0,8% до 4,8±0,7%, абсолютна ж кількість, навпаки, зменшилася з 0,19±0,03 Г/л до 0,14±0,03 Г/л; відносний вміст лімфоцитів підвищився з 30,8±4,17 % до 39,6±4,6 %, а абсолютний також зменшився з 1,5±0,2 Г/л до 1,1±0,2 Г/л. Мононуклеарні лейкоцити (моноцити і лімфоцити) реагують на антигени пролонгованими імунними реакціями, тому їх апоптоз відбувався в меншому ступені. Тому в формулі крові їх відносна кількість збільшилась за рахунок популяційного перерозподілу, а абсолютний вміст, навпаки, зменшився.

Отже, результати цього дослідження поширюють уяву про вплив ендогенного комплексу БАР медичної п’явки на імунокомпетентні клітини крові людини.

Література

1. Савинов В. А. Гирудотерапия. – Москва: Медицина, 2004. – 432 с.
   

Білоус Ольга, *Рождественська Ірина

студентка 5 курсу біологічного факультету,

*студентка 5 курсу біологічного факультету


ЛЕЙКОГРАМА КРОВІ ПРИ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК, ЯКІ МЕШКАЮТЬ У РІЗНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВАХ


За даними ВООЗ, близько 1,6 млрд. чоловік у світі піддається впливу забрудненого повітря, в основному, за рахунок промислових викидів і автомобільних вихлопів. Жителі великих міст являють собою певну групу ризику щодо впливу комплексу патогенних факторів, пов'язаних з урбанізацією, особливо вагітні жінки і діти [Коломійцева, 2000]. Загальноклінічне дослідження крові є одним з найважливіших діагностичних методів сучасної клінічної медицини, тому що кровотворні органи дуже швидко реагують на будь-які фізіологічні і, особливо, патологічні впливи на організм, що знаходить відображення в зміні картини крові. Таким чином дослідження крові сприяє правильній оцінці ситуації. Метою дослідження було виявлення особливостей впливу місця проживання вагітних жінок на показники лейкограми. Об’єктом дослідження була кров 34 вагітних жінок, що про­живали в умовах різного ступеня забрудненості навколишнього середовища - у м. Запоріжжі (1 група) та прилеглих селах (2 група). Дослідження проводили протягом всього періоду вагітності. Як показали дослідження рівень лейкоцитів у 2 групі суттєво змінився тільки на дев’ятий місяць (р<0,05) у порівнянні з першим (7,86 ± 0,58 · 10⁹ /л та 6,57 ± 0,38 · 10⁹ /л відповідно). У вагітних першої групи достовірні зрушення лейкоцитів спостерігалися вже з п’ятого місяця вагітності (р<0,001) та з 6,2 ± 0,29· 10⁹ /л у першому місяці підвищувалися до 9,3 ± 0,35 · 10⁹ /л у дев’ятому. Таке підвищення лейкоцитів у даної групи є результатом підвищення захисних властивостей в результаті високого антигенного навантаження на організм матерів. Кількість ПЯН достовірно підвищувалася у третьому триместрі в обох групах вагітних (р<0,05). В той час як кількість СЯН достовірно підвищувалася з п’ятого місяця тільки у вагітних міста на відміну від вагітних селищ, де достовірно підвищувалася кількість СЯН тільки у 7 та 9 місяцях. На відміну від вагітних селищ, кількість еозинофілів у 1 групі достовірно підвищилася вже з другого місяця. Кількість моноцитів достовірно підвищувалася у 8 та 9 місяцях в обох групах (р<0,01). В 2 групі достовірне зниження лімфоцитів спостерігалося тільки у 9 місяці, в той час як достовірне зниження у вагітних 1 групи вже було з другого триместру. Таким чином, такі суттєві зміни в показниках лейкограми протягом вагітності у жінок 1 групи можуть свідчити про загострення якихось хронічних інфекційних захворювань на фоні зниження імунітету під час вагітності внаслідок додаткового антропогенного впливу.

Література

1. Коломійцева А. Г. До питання про збереження здоров'я вагітної жінки та безпечне материнство / А. Г. Коломійцева, І. А. Жабченко // Перинатологія та педіатрія.-2000. - №4. - С. 3-7


Бугайова Віта

студентка 5 курсу біологічного факультету


Особливості імунологічних та гематологічних показників периферичної крові у хворих з гострою негоспітальною формою пневмонії


На сучасному етапі розвитку суспільства і медицини пневмонії продовжують залишатися однією з важливих медико-соціальних проблем [Чернушенко, 2003]. Від гострої пневмонії в світі щорічно помирає близько двох мільйонів людей, що становить 10% від аличко яд. Хвороби органів дихання залишаються одними з найрозповсюдженіших і в Україні. При цьому, в структурі захворюваності провідне місце займають гострі пневмонії, розповсюдженість яких щорічно збільшується на 2-3%. Більшість дослідників відзначає, що клініка гострих пневмоній за останні роки помітно змінилась. У першу чергу це проявляється її затяжним протіканням у 30-40% випадків. Поліетіологічність і зміна мікробного спектру даної недуги, складність та багатоступінчатість патогенезу захворювання, втягнення в патологічний процес багатьох систем гомеостазу організму, а також зниження антимікробної ефективності традиційно широковживаних антибіотиків робить актуальним подальше вивчення особливостей лабораторних показників хворих з гострою формою пневмонії. Метою роботи було дослідити гематологічні та імунологічні показники крові у хворих на аличко ядерни пневмонію. Обстежено 52 особи (29 чоловічої статі та 23 жіночої статі) віком від 40 до 65 років, хворих на гостру пневмонію, які знаходились на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Запорізької міської лікарні № 8. У результаті проведених досліджень у гострому періоді хвороби було виявлено підвищений у 2,8 рази рівень ШОЕ (наявний запальний процес) при фізіологічних інших гематологічних показниках (рівень гемоглобіну, вміст еритроцитів, кольоровий показник). Виявлений запальний процес супроводжувався активацією неспецифічної фагоцитарної клітинної ланки імунітету, що реєструвалося тенденцією до підвищення вмісту лейкоцитів (в середньому по групі 8,63±0,59 Г/л з коливанням від 3,0 Г/л до 28,3 Г/л), наявністю юних форм нейтрофілів (0,12±0,06%), тенденцією до підвищення відносного вмісту аличко ядерних нейтрофілів (7,0±0,75% при нормі 1-6%), а також наявністю токсичних зернистих нейтрофілів (4,81±2,38%). Інші показники лейкоцитарної формули крові були в межах фізіологічної регіональної норми. У подальшому доцільним є дослідження лабораторних показників хворих з гострою формою пневмонії в динаміці лікування, а також за важкістю ураження легень.

Література

Чернушенко Е. Ф. Актуальные проблемы иммунологии во фтизиатрии и пульмонологии // Український пульмонологічний журнал. – 2003. - №2. – С. 94-95.


Денискіна Ганна

студентка 5 курсу біологічного факультету


Особливості деяких показників червоної периферичної крові у людей, зайнятих на біохімічному виробництві антибіотиків


За державним стандартом з організації праці, умов праці трактуються як сукупність факторів виробничого середовища, які можуть впливати на здоров’я та працездатність людини [Артамонова, Шаталов, 1988]. Метою роботи було вивчити особливості показників червоної периферичної крові працівників залежно від стажу роботи на біохімічному виробництві антибіотиків. Об’єктами дослідження були 22 жінки віком від 35 до 55 років, які на момент обстеження працювали апаратчиками на біохімічному виробництві. Обстежувані особи були розділені на дві групи. Перша групу склали жінки зі стажем роботи від 5 до10 років (35-50 років, середній вік 39 років), другу – більше 10 років стажу (30-55 років, середній вік 44 років). Матеріалом дослідження була капілярна кров.

У результаті проведених досліджень було виявлено, що вміст гемоглобіну (125,363,69 г/л у 1-й та 128,94,51г/л у 2-й групі при нормі для жінок 120-140 г/л), кількість еритроцитів (3,630,20 Т/л у 1-й та 3,830,23 Т/л у 2-й групі при нормі 3,7-4,7 Т/л) та кольоровий показник (1,090,06 у 1-й та 1,050,06 у 2-й групі при нормі 0,86-1,05) у зразках крові першої та другої групи працівників знаходились у межах регіональної норми і статистично не відрізнялись. Однак у обох групах працівників були відмічені індивідуальні коливання показників. Визначали частоту осіб, у яких досліджувані показники виходили за межі норми. У результаті було виявлено, що кількість осіб, у яких вміст гемоглобіну не входить у межі норми у 1-й групі складала 18,2%, у 2-й – 36,36%. За показником кількості еритроцитів частота таких осіб другої групи була майже на 30% вище, ніж у першій (54,54% та 80% відповідно), за кольоровим показником різниця складала 10% (відповідно 30% та 40% осіб першої та другої групи). Виявлені особливості стану показників червоної периферичної крові працівників зі стажем роботи більше 10 років на біохімічному виробництві антибіотиків свідчать про більше напруження компенсаторних механізмів, ніж у осіб першої групи. Тому при оцінці шкідливих виробничих факторів на організм людини необхідно керуватись не тільки середніми даними по групі обстежуваних, а й обов’язково аналізом їх індивідуальних показників.

Література

1. Артамонова В. Г., Шаталов Н. Н. Профессиональные болезни. – М.: Медицина, 1988. – 416 с.


Драна Олександра,*Миргородська Катерина Петрівна

студентка магістратури біологічного факультету, *

викладач кафедри фізіології з курсом цивільної оборони ЗНУ


ЗМІНИ ВМІСТУ ЦИНКУ В ПЕРЕДМІХУРОВІЙ ЗАЛОЗІ ДОРОСЛИХ І СТАРИХ ТВАРИН ПРИ ВВЕДЕННІ СУЛЬФАТУ МІДІ


Вивчення клітинно-молекулярних механізмів стресу є однією з актуальних проблем біології і медицини [Браун, 1987]. У літературі недостатньо вивчене питання про роль цинку в механізмах клітинних реакцій на дію стресогенних факторів. Останній, як відомо, є дуже важливим антиоксидантом [Varvarra, 2005]. Враховуючи це, можна передбачити, що зміни клітинної концентрації цинку при стресі є одним з важливих факторів, який обумовлює таку реакцію.

Для підтвердження такого припущення нами проводилось вивчення впливу на організм тварин стресора хімічної природи - солі токсичного металу. Досідження проведені в клітинах епітелію кінцевих відділів вивідних протоків передміхурової залози, які містять цитохімічно визначаємий цинк.

Матеріалом досліджень слугували зрізи передміхурової залози 65 мишей і 70 щурів. У дослідах були використані дорослі (6-11 місяців) і старі (12-24 місяця) тварини. Мишам і щурам різного віку 0,02% розчин сульфату міді вводили в шлунок через зонд у дозі 5мг/кг. Цю процедуру повторювали щоденно протягом 10 діб .По закінченні терміну експериментів тварин забивали декапітацією, розтинали та вилучали передміхурову залозу для проведення цитохімічних досліджень.Для постановки цитохімічної реакції дитизону використовували 0,2% (робочий) його розчин, а 8-ТСХ-реакції - 0,01% його ацетоновий розчин цього реагенту, зрізи промивали ag.destil та мікроскоіювали.

Було встановлено, що:

1. У старому віці в клітинах епітелію кінцевих відділів передміхурової залози спостерігалось зниження вмісту цинку на 49-51% у мишей, 43-44% - у щурів.
   
2. Багаторазове введення сульфату міді призводило до зниження вмісту цинку в клітинах простати дорослих мишей на 26-27%, дорослих щурів - 28-30%
   
3. Більш виражений дефіцит цинку в клітинах епітелію передміхурової залози спостерігалось у старих тварин, які зазнали багаторазового впливу сульфату міді, відповідно 63-66% - у мишей, 66-71% - у щурів.
   

Література

1. Браун А. Д., Моженок Т. П. Неспецифический адаптационньш синдром клеточной системи. - Л.: Наука, 1987. – 232 с.

2. Varvarra Е., Тгаіпі Т., Caputti S., Perinetti E. Copper-zinc superoxiddismutase activity and inflamed human pulp // Int. Endoc.J. - 2005. - Vol.38, №3. - P. 195-199.


Живогляд Олена

студентка 5 курсу біологічного факультету