Державний вищий навчальний заклад
| Вид материала | Документы |
- Державний вищий навчальний заклад, 466.69kb.
- Державний вищий навчальний заклад, 1225.87kb.
- Молоді та спорту України, 63.5kb.
- Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет імені, 355.61kb.
- Доктор юридичних наук, доцент, 3894.02kb.
- Державний вищий навчальний заклад запорізький національний університет, 520.84kb.
- Державний вищий навчальний заклад, 1353.58kb.
- Стеценко Богдан Станіславович. Акціонерні товариства на ринку капіталів України: дис, 207.8kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 1931.11kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 3279.57kb.
Шукаєва В., Кузьміна М. ВМІСТ ЦИНКУ В КЛІТИНАХ ПАНЕТА ЩУРІВ ПРИ СПОЛУЧЕНІЙ ДІЇ БАГАТОРАЗОВИХ ФІЗИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ ТА АЛКОГОЛІЗАЦІЇ .............................................................................................................................97
Яловенко А. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІАНАЛЬНОГО СТАНУ МЕТАБОЛІЧНИХ СИСТЕМ НЕЙТРОФІЛІВ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ …………………..98
Яценюк О. СТАН ЛАБОРАТОРНИХ ПОКАЗНИКІВ ПРИ НЕУСКЛАДНЕНОМУ ТА УСКЛАДНЕНОМУ ХРОНІЧНОМУ ПІЄЛОНЕФРИТІ .............................................................100
СЕКЦІЯ № 4: ХІМІЯ ТА БІОХІМІЯ
Андрєєв А., Голубенко А. ПРИСТРІЙ ДЛЯ ЕЛЕКТРОХІМІЧНОЇ ОЧИСТКИ ПРОМИСЛОВИХ СТІЧНИХ ВОД ВІД ЦІАНІДІВ ТА АРОМАТИЧНИХ ВУГЛЕВОДНІВ (ФЕНОЛІВ) .....................................................................................................................................101
Білецька О. ВИЗНАЧЕННЯ НІКОЛУ АТОМНО-АБСОРБЦІЙНИМ МЕТОДОМ ПО МАЛОЧУТЛИВИМ ДОВЖИНАМ ХВИЛЬ ПОГЛИНАННЯ ………………………………102
Богуславська О., Бражко О. СИНТЕЗ ТА МАС-СПЕКТРОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ 2-(2-МЕТИЛХІНОЛІН-4-ІЛТІО) ЕТАНАМІНІВ ……………………………………………………103
Будко К. ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН ……...................................................................................................................................................104
Каріна Г. КСЕНОНОВА ЛАМПА ЯК ОПТИМАЛЬНЕ ДЖЕРЕЛО ВИПРОМІНЮВАННЯ ПРИ АНАЛIЗI ВМIСТУ IТРIЮ В СПЛАВАХ, ЩО МIСТЯТЬ АЛЮМIНIЙ, ХРОМ ТА ФЕРУМ ...........................................................................................................................................105
Кукса Г. ЕФІРНІ ОЛІЇ ЗАМІНЯТЬ ЛІКИ ....................................................................................107
Куропятникова Г. ВИЗНАЧЕННЯ ВАНАДІЮ МОЛІБДЕНУ І ВОЛЬФРАМУ В СТАЛЯХ І СПЛАВАХ НА НІКЕЛЕВІЙ ОСНОВІ .........................................................................................108
Литовченко Г. Концентрування білків знежиреного молока карбоксиметилцелюлозою ............................................................................................109
Осіпова Є. Вплив особливостей хімічної будови лінійних аніонних полісахаридів на фазові рівноваги в системах вода-желатин-лінійний аніонний полісахарид ......................................................................................................110
Цапко Ю., Генчева В. Перспективність ПОШУКу АНТИОКСИДАНТІВ СЕРЕД 4-S- ПОХІДНИХ ХІНОЛІНУ ...............................................................................................................111
Федінчик К. В. РОЛЬ ПЛАТИНОВОЇ ФІЛЬТРАЦІЇ В ОЧИЩЕННІ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИХ НАПОЇВ ..........................................................................................................................................112
СЕКЦІЯ № 5: МИСЛИВСТВОЗНАВСТВО. ІХТІОЛОГІЯ
Вовк В. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПІВ РОСТУ АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКИХ КЕФАЛЕЙ ЗА ОТОЛІТАМИ ..................................................................................................................................113
Ворушилов А. ВИРОЩУВАННЯ ТА РОЗВЕДЕННЯ ТОВСТОЛОБИКА В УМОВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ .........................................................................................................................................114
Гулак Д. ПОРІВНЯЛЬНА СЕРЕДОВИЩЕТВІРНА ДІЯЛЬНІСТЬ КОПИТНИХ …………...115
Гурєєва А. АКАНТОЦЕФАЛИ КЕФАЛЕЙ АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ ……..116
Живага О. ВПЛИВ АМАТОРСЬКОГО ТА ПРОМИСЛОВОГО РИБАЛЬСТВА НА СТАН ПОПУЛЯЦІЇ КАРАСЯ СРІБЛЯСТОГО В КАХОВСЬКОМУ ВОДОСХОВИЩА ………….117
Казаченко Я. ВПЛИВ КОПИТНИХ НА ЗАПАС ПІДЗЕМНОЇ ТА НАДЗЕМНОЇ ФІТОМАСИ, ПРИ ВЕЛИКІЙ ЩІЛЬНОСТІ ПОПУЛЯЦІЇ ................................................................................118
Коваль К. ВПЛИВ КОПИТНИХ ТВАРИН НА ДЕРЕВ’ЯНИСТОЧАГАРНИКОВУ РОСЛИННІСТЬ У РЕКРЕАЦІЙНОМУ ПАРКУ ЗАЗ «ТАВРІЯ ТА О.ХОРТИЦЯ» ………...119
Коробова Ю. Фауна, таксономія та розповсюдження моногеней роду Ligophorus від азово-чорноморських кефалей ……………………………….120
Лівар І. ВИВЧЕННЯ ПАРАЗИТОФАУНИ ПІЛЕНГАСА ІНТРОДУКОВАНОГО В АЗОВСЬКЕ МОРЕ ……………………………………………………………………………….121
Литвинова Л. Фауна і поширення дигеней Азово-Чорноморського регіону ...........................................................................................................................................................122
Мазай О. ступІнь флуктуючої асиметрії краніологічних ознак собаки Єнотоподібного запорізького регіону .....................................................................123
Маковецька В. ДИГЕНЕЇ ПІЛЕНГАСА АЗОВЬКОГО МОРЯ ..................................................124
Переясловець Г. ГОДУВАННЯ ТА КОРМОВІ РАЦІОНИ КОРОПІВ В УМОВАХ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ОРБІТА» ......................................................................125
Сніжко Є. ПРОБЛЕМИ ВІДТВОРЕННЯ ПОПУЛЯЦІЙ ОСЕЛЕДЦЕВИХ В АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКОМУ БАСЕЙНІ НА ПРИКЛАДІ ЧОРНОМОРСЬКОГО ОСЕЛЕДЦЯ …...126
Солонар Ю. До оптимізації технологічних підходів по вирощуванню товарного коропа в ставках України ......................................................................127
Фомініченко А. МІКСОСПОРИДІЇ - ПАРАЗИТИ ПІЛЕНГАСА АЗОВСЬКОГО МОРЯ …...128
Чемерис А. ФАУНА ТА МОРФОЛОГІЯ ГІРОДАКТИЛІДНИХ МОНОГЕНЕЙ КЕФАЛЕВИХ РИБ АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ ...........................................................................128
Шестакова А. ВПЛИВ АМАТОРСЬКОГО ТА ПРОМИСЛОВОГО РИБАЛЬСТВА НА СТАН ПОПУЛЯЦІЇ ХИЖИХ РИБ КАХОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА ...........................................129
СЕКЦІЯ №1: БОТАНІКА ТА ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН. САДОВО-ПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
Бойченко Анастасія, *Яковлєва-Носарь Світлана Олегівна
студентка 6 курсу біологічного факультету,
*доцент кафедри садово-паркового господарства та
генетики рослин біологічного факультету ЗНУ
СТАН ТРАВ’ЯНОЇ РОСЛИННОСТІ БАЛКИ ШИРОКА
Острів Хортиця розташованій у підзоні різнотравно-типчаково-ковилових степів і, входячи до рекреаційної сфери міста Запоріжжя, зазнає значних антропогенних впливів. В наш час унікальні степові фітоценози збереглися лише на 5,2% від площі острова і розташовані здебільшого на схиліх балок. Для встановлення науково обгрунтованих режимів збереження степових угруповань необхідне їх всебічне дослідження. У зв’язку з вищезазначеним, метою нашої роботи було вивчення впливу рекреаційної діяльності на степову рослиність балки Широка. Дослідження проводили на остепнених ділянках біля південно-східного схилу головного відрогу балки Широка, розташованої на о. Хортиця. Контролем виступали ділянки, що не зазнавали рекреаційного впливу, дослідні – розташовувалися на стежковій сітці. У кожному варіанті закладали по 5 облікових ділянок площею 1 м2. Дослідження проводилися протягом 2008 – 2009 років. Геоботанічні дослідження здійснювали згідно з загальноприйнятими методиками.
На контрольних ділянках зареєстровано 22 види, які належать до 19 родів і 10 родин. Флористичний склад трав’яних рослин на ділянках, що зазнають рекреаційного впливу, представлений 19 видами із 18 родів, що належать до 11 родин. Нами також був оцінений показник Жаккара та виявлені види, які визначають аспективність степових угруповань у різні фенологічні періоди. Як на контрольних, так і на дослідних ділянках у ранньовесняний період домінують однорічні трави – за еколого-мофологічною класифікацією; терофіти і, в меншому ступені, геофіти – згідно з класифікацією життєвих форм за Раункієром. У ранньолітній та літній періоди спостерігається беззаперечне переважання багаторічних трав, які відносяться до групи гемікриптофітів. У ранньовесняний період у межах Степової групи в контрольному варіанті переважають представники псамофітностепової і лучностепової флороценотичних підгруп, а на рекреаційних ділянках – псамофітностепової і петрофітностепової. Серед Лучної групи за умов контролю і досліду переважають види заплавнолучної підгрупи. Пізніше спостерігається переважання представників псамофітностепової і петрофітностепової флороценотичних підгруп Степової групи. Аналіз структури і стану трав’яної рослинності балки Широка (включаючи проективне покриття, рясність та ін. показники) свідчить про істотний вплив рекреаційної діяльності на степовий фітоценоз.
Головченко Катерина
студентка 5 курсу біологічного факультету
ІНДУКЦІЯ КАЛУСО- ТА ОРГАНОГЕНЕЗУ У CLEMATIS RESTA L.
Дана робота актуальна у зв’язку з тим, що існує необхідність в забезпеченні ефективного мікроклонального розмноження одного з видів клематиса – С. recta, умови для якого вивчені ще недостатньо.
Метою роботи було вивчення впливу гормонального складу поживного середовища на індукцію органогенезу.
Матеріалом для досліду слугували пазушні бруньки пагонів, які використовували в якості експлантів.
Для культивування експлантів використовували мінеральну основу живильного середовища MС (Murashige, Skoog, 1962) у поєднанні з агаром і сахарозою. Дане середовище було доповнено фітогормонами (БАП та НОК) з різним співвідношенням. Таким чином, було виготовлено три варіанти поживного середовища, які включали в себе:
середовище 1 - МС + 0,05мг/л НОК;
середовище 2 - МС + 1мг/л БАП;
середовище 3 - МС + 2мг/л БАП + 0,5мг/л НОК.
На поживному середовище, до складу якого входив тільки НОК (середовище 1), частота регенерації була відносно невисокою – 10,0% у випадку експлантів з пагонами та 13,3% - у випадку експлантів з калусом.
Кращий результат з формування пагонів спостерігали на поживному середовищі 2, яке містить тільки БАП, частота регенерації тут досягає 80%. Що ж стосується частоти калусоутворення, то тут найвищі показники відмічені на поживному середовищі 3, до складу якого входять як БАП, так і НОК. На цьому середовищі частота калусоутворення становила 56,7%.
У нашому дослідженні сумісне використання БАП з НОК в більшості випадків не мало позитивного впливу на коефіцієнт розмноження в порівнянні з одним БАП.
Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що оптимальним поживним середовищем для формування регенерантів у клематису прямого є те, до складу якого входить тільки БАП у концентрації 1мг/л. Це середовище доцільно використовувати для індукції прямого морфогенезу з пазушних бруньок пагонів. Для формування калусної тканини оптимальним можна вважати середовище, до складу якого входять як БАП, так і НОК.
Гусєва Наталія
студентка 5 курсу біологічного факультету
ВПЛИВ СКЛАДУ ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ПРОЦЕС КАЛУСОГЕНЕЗУ ПРИ КУЛЬТИВУВАННІ IN VITRO ЛИСТОВИХ ЕКСПЛАНТІВ АНТУРІУМУ
Метою роботи було вивчення впливу гормонального складу живильного середовища на індукцію калусогенезу у A. andreanum.
Цей вид найвідоміший з антуриумів. Родоначальник багатьох зрізочних й горшичкових сортів, він давно зайняв гідне місце у культурі кімнатного квітникарства. Як горшичкову рослину його з успіхом використовують для оформлення невеликих службових приміщень, зимових садів, домашніх коллекцій. Один з небагатьох видів, який використовується у якості промислової зрізочної культури.
Дана робота актуальна в зв’язку з тим, що антуріуми володіють високими декоративними якостями, тому є потреба в швидкому розмноженні, в тому числі й біотехнологічними методами, даних видів.
Об’єктом досліджень були рослини виду антуріум Андре (Anthurium andreanum Lindl.). У якості експлантів використовували сегменти з листових пластинок розміром 1см2. Для культивування сегментів з листових пластинок використовували мінеральну основу живильного середовища MС (Murashige, Skoog, 1962) у поєднанні з агаром і сахарозою. Як регулятори росту в поживне середовище додавали: 6-бензиламінопурин (БАП) у концентрації 1 – 2 мг/л і α- нафтилоцетову кислоту (НОК) у концентрації 0,05 - 0,5 мг/л. Таким чином було виготовлено три варіанти живильного середовища:
1) МС + 1 мг/л БАП + 0,05 мг/л НОК;
2) МС + 2 мг/л БАП + 0,5 мг/л НОК;
3) МС + 1 мг/л БАП.
Облік результатів проводили протягом 40-60 днів. Враховували кількість експлантів з індукованим калусом та ступінь його розвитку.
В результі роботи було встановлено, що живильне середовище на основі МС з додаванням екзогенних фітогормонів стимулює індукцію калусогенезу на експлантах з листових пластинок A. andreanum. Найбільша частота калусоутворення (біля 60,0%) виявилась на живильному середовищі з додаванням БАП у концентрації 1 мг/л та НОК у концентрації 0,05 мг/л. На живильному середовищі, до складу якого входило 2 мг/л БАП та 0,5 мг/л НОК, та середовище, до складу якого входило 1 мг/л БАП, частота калусоутворення виявилась нижчою на 50% та 26,7% відповідно.
Данилевська Тетяна, *Приступа Ірина Володимирівна
студентка 5 курсу біологічного факультету,
*доцент кафедри садово-паркового господарства та
генетики рослин біологічного факультету ЗНУ
Біоіндикація стану навколишнього середовища м. Запоріжжя за допомогою деревних листяних рослин
Біоіндикація – оперативний моніторинг навколишнього середовища на основі спостережень за станом і поведінкою біологічних об’єктів (рослин, тварин, мікроорганізмів) [Клименко, 2006]. По витривалості до несприятливих умов дерева і кущі умовно поділяють на 3 групи: чутливі, середньо чутливі та витривалі. Основними забруднюючими речовинами, на які реагують рослин, є озон, оксиди азоту, діоксид сірки, фториди. Крім цих речовин, значний негативний вплив на рослини оказує пил. Великі часточки пилу пошкоджують наземні органи рослин механічно. В складі з іншими чинниками забруднення і виділеннями рослин пил на листках і бруньках дуже часто утворює настільки щільний шар, що призводить до порушення різних фізіологічних процесів у рослин [Тарабрин, 1986].
Важливими деревними породами для зеленого будівництва на урбанізованих територіях південного сходу України є гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill.), в’яз гладенький (Ulmus laevis Pall.), тополя чорна (Populus nigra L.) та береза бородавчаста (Betula verrucosa Ehrh.). Метою даної роботи є аналіз зовнішнього стану дерев та листкових пластинок вищенаведених рослин, що зростають в умовах промислового м. Запоріжжя, за літньо-осінній період 2008 р. Як контрольні використовувалися дерева, які зростали в умовно чистій зоні.
Запорізька область відноситься до найбільш забруднених регіонів України. Тому дерева в місті ростуть в умовах далеких від оптимальних. Візуальна оцінка життєвості дослідних рослин показала, що найнижчим цей показник був в забрудненій зоні у в’яза гладенького (1,7 бала – хороша життєвість, рослина добре розвинута, має здоровий вигляд). Найгіршу життєвість в забрудненій зоні мав гіркокаштан звичайний - 2,7 бала – рослина ослаблена, приріст пагонів незначний. В цілому, найбільш високу життєвість мали дослідні рослини, які зростали на контрольній ділянці.
Найвищий відсоток ушкодження листкової пластинки у дослідних рослин зареєстровано нами на ділянках з високим рівнем забруднення. Також рівень ушкодження листків зростає у процесі вегетації. Сильніше аеротехногенними полютантами ушкоджуються листки липи серцелистої та гіркокаштану звичайного.
Література
- Клименко М.О., Прищепа А.Н., Вознюк Н.М. Моніторинг довкілля. – К.: Академія, 2006. – 360 с.
- Тарабрин В.Г., Кондратюк Е.Н., Башкатов В.Т. Фитотоксичность органических и неорганических загрязнителей. – К.: Наукова думка, 1986. – 214 с.
Дударєва Наталія
студентка магістратури біологічного факультету
ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ БІОПРЕПАРАТІВ НА ОЗИМІЙ ПШЕНИЦІ
Важливою умовою підвищення врожайності т а одержання екологічно чистої продукції є впровадження у виробництво енергозберігаючих технологій із застосуванням біологічних препаратів. Науковий і практичний інтерес до препаратів природного походження зумовлений тим, що під впливом біологічних препаратів розвивається розгалужена коренева система з симбіотичною мікрофлорою, що дає змогу рослині краще засвоювати елементи живлення, особливо сполуки фосфору. Біологічні агенти здатні активізувати захисні механізми рослинного організму, відновлювати процеси саморегуляції фітоценозів та пригнічувати ріст фітопатогенних організмів. Все це свідчить, що розробка екологічно безпечних технологій захисту з використанням біологічних препаратів є досить важливою і вчасною.
Дослідження проводились у в польових умовах ПП «Істок» Запорізького району та навчально-науково-дослідної лабораторії біоіндикації та біоекології РННВЦ «Екологія» Запорізького національного університету
Метою наших досліджень було визначення ефективності хімічнихня ефективності нових біологічних попротруйників та їх сумісного протруювання зниженою нормою з біопрепаратами. Встановлено, що досліджуємі препарати неоднозначно впливають на енергію проростання та схожість насіння озимої пшениці, що є одним із найбільш критичних етапів у житті рослинного організму та самих важливих факторів росту врожайності. На контролі лабораторна схожість складала 97,1%. Використання дивіденду нормою 1 л/т призвело до зниження схожості до 95,3% Значне підвищення схожості відмічено при застосуванні суміші фунгіциду з біопрепаратами. За результатами польових дослідів при протруюванні дивіденду – 0,5 л/т з регулятором росту Ендофіт 5 мл/т, біопрепаратом Агат 25К - 40 мл/т та дефенс IV розповсюдженість звичайної кореневої гнилі становила 9,1-33,3%. На контролі без обробки цей показник становив 52,9%. На варіантах з обробкою насіння спостерігалось зниження захворювання рослин кореневими гнилями в 1,6-5,8 рази. Для захисту озимої пшениці від кореневих гнилей високоефективними виявились дефенс IV та сумісне застосування дивіденду стар 0,7 л/т – зниженою нормою+ Ендофіт – 5 мл/т. Біологічна ефективність складала 82,8-64,5 %, що на 17,2-45,5 % вище проти контролю та на 6,8-24,8% проти обробки - тільки дивідендом 1,0 л/т.
Запорожець Наталія, *Савеленко Вадим
студентка 4 курсу біологічного факультету,
* студент 4 курсу біологічного факультету
ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФІКУСІВ В УМОВАХ ІНТЕР’ЄРІВ
У зв’язку з необхідністю підбора асортименту рослин для озеленення інтер’єрів виникає необхідність дослідження закономірностей життєдіяльності рослин, що мають різне еколого-географічне походження. Є кілька важливих факторів, що впливають на розвиток і ріст рослини: особливості ґрунту, світло, температура й вологість повітря, вода. Саме від них залежать зовнішній вигляд і життєвий ритм рослин.
Серед великих рослин, що використовуються при озелененні різних приміщень, велике розповсюдження має рід Фікус (Fісus). Батьківщина його — тропічна Азія. Усього рід фікусів нараховує більше 600 видів, більшість із яких — вічнозелені чагарники. Висока декоративність фікусів обумовлена розміром і габітусом цих рослин, листя фікусів дуже різноманітне й за забарвленням, і за товщиною, й за формою листової пластинки. Для просторих залів підходять великолисті види та сорти (ф. каучуковмістий, ф.бенгальський, ф.ліроподібний, ф. іржаволистий, ф. шорсткуватий), у яких розмір листкової пластинки варіює від 15-20 до 50см. Товщина листкової у них змінюється за нашими дослідженнями в межах 65-115 мкм. Листя ф. шорсткуватого ( f. aspera forst. F) на верхівці довгозагостренні, в основі кососерцеподібні, з хвилястим краєм, шорсткуваті від щетинистих волосків. У колекції Запорізького дитячого ботанічного саду нараховується декілька десятків видів та сортів фікусів, серед них і дрібнолисті : Ф. Бенджаміна ( f. benjamіna з невеликим листям, кінчик кожного відтягнутий у "крапельницю" для стікання зайвої води, що попадає на шкірясте листя в період мусонів. З'явилися численні форми (golden kіng, wіandі, danіelle, natasja, rіanne й ін.) з листям різних розмірів, із хвилястими й прямими краями, з тонкими білими смужками й великими плямами. Ф. крихітний - f. pumіla - вічнозелений сланкий або лазячий чагарник з довгими, тонкими гілками, характерною рисою є вікова мінливість: дрібне (2-2,5 см дов., 1-1,5 см шир.) овальне асиметричне в основі листя повзучих молодих гілок змінюються на старших гілках більшим (до 10 см дов.) твердим шкірястим листям правильної овальної форми з виступаючими знизу жилками.
Таке морфологічне різноманіття форм та розмірів листкової пластинки, ії товщини обумовлюють і різну стійкість різних видів та форм фікусів до температурних факторів, освітленості при вирощуванні в приміщеннях. Це питання актуальне для підбору асортименту фікусів для закритих інтер‘єрів і потребує подальшого вивчення.
Кавецька Тетяна, *Приступа Ірина Володимирівна
студентка 3 курсу денного відділення,
*доцент кафедри садово-паркового господарства та
генетики рослин біологічного факультету ЗНУ
хвороби роз в колекції Запорізького миського дитячого ботанічного саду
На сьогоднішній день існує 8 основних груп сортів роз та безліч видів, які розрізняються між собою за формою, кольором, габітусом куща. До того ж, наявність приємного аромату та лікувальних властивостей робить цю рослину дуже привабливою. Все це сприяє застосування їх в озелененні і при створенні різних видів ландшафтних композицій.
Основною складністю при вирощуванні і культивуванні роз є їх нестійкість до різних інфекційних хвороб, які завдають суттєвих втрат декоративним якостям сортів, що необхідно враховувати при інтродукції. А при виведенні стійких видів втрачається їх декоративність, що зумовлено генетичною модифікацією, і не має фенотипічного прояву. Адже більшість хвороб, збудниками яких є гриби, починають свою активність тільки при сприятливих умовах температури і вологості. Саме тому, одним з найважливіших завдань є вивчення характерних для різних сортів хвороб, методів їх профілактики та лікування.
Нами було проведено фітопатологічну оцінку колекції роз в Запорізькому міському дитячому ботанічному саду (ЗМДБС) восени 2009 р. Загалом спостереження проводилось на 88 сортах з 10 садових груп: чайногібридних (24 сорти), напівплітистих (9), плітистих (3), плітистих великоквіткових (13), мініатюрних (11), ґрунтопокривних (3), грандифлора (2), флорибунда (17), поліантових (5), Кордеса (1). Оцінку зараженості проводили згідно 5-бальній шкалі [Трейвас, 2007; Клименко, 1971]. Виявлено, що майже 85 % від усієї колекції ураженні різними видами хвороб, яких можна було б уникнути за умов дотримання всіх профілактичних заходів та ефективних засобів лікування. Згідно нашим візуальним спостереженням найпоширенішими хворобами колекції роз ЗМДБС були: 1) іржа – збудник гриби роду Phragmidium – було заражено приблизно 6% від усіє колекції; 2) плямистість – збудник гриб Marssonina rosae – 25% від усіє колекції; 3) мучниста роса – збудник гриб Sphaerotheca pannosa – 15% від усіє колекції.
Ступень зараженості рослин іржею можна оцінити в 3 бала, тобто пораженою є біля 45% листкової маси куща. Ступінь зараження плямистістю роз за шкалою дорівнює 4 балам (56%), мучнистою росою - 3 балам (35 – 40 %). Також, наявні пошкодження бутонів хрущами та трипсами, що призводить до зів’янення і не розкриття бутонів.
Література
- Трейвас Л.Ю. Болезни и вредители декоративных садовых растений: атлас-определитель. – М.: ЗАО «Фитон+», 2007. – 192 с.
- Клименко В.Н., Клименко З.К. Методика первичного сортоизучения садовых роз. - Ялта, 1971.
Калмикова Катерина
студентка 3 курсу біологічного факультету